Курс семестр лекції Практичні (семінари) Всього ауд годин Курсові роботи

Вид материала

Навчально-методичний посібник

Содержание Тема 11. Злочини проти життя та здоров’я, волі, честі та гідності, статевої свободи та недоторканості особи. (4 години) Тема 12. Злочини проти власності Тема 13. Злочини у сфері господарської діяльності та злочини Тема 14. Злочини проти громадської безпеки, громадського Тема 15. Злочини у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів Тема 16. Злочини у сфері службової діяльності та злочини проти правосуддя 5. Плани практичних занять Тема 5. Суб’єктивні ознаки складу злочину (суб’єкт та суб’єктивна сторона). – (

Подобный материал:

• Боча навчальна програма для студентів спеціальності, 565.93kb.
• Курс 1 Семестр 2 Лекції 18 годин Практичні заняття 16 годин Самостійна робота 18 годин, 282.79kb.
• Робоча навчальна програма з філософії на 2007-2008 навчальний рік Факультет медичний, 372.54kb.
• Курс -5,9 семестр. Кількість кредитів 1,5; академ годин -54 (у т ч. лекції -18, практичні, 42.6kb.
• Курс 2,4 семестр. Кількість кредитів 1,5; академ годин 54 (у т р. лекції 12, практичні, 33.51kb.
• Курс 4, 7 семестр. Кількість кредитів 2; академ годин 108 (у т р. лекції 42, практичні, 21.51kb.
• Робоча навчальна програма для студентів спеціальності 030303 «Видавнича справа та редагування», 552.3kb.
• Курс Семестр Кількість годин спрс залік, діф залік (семестр) Всього годин, 172.92kb.
• Навчальний план курсу форма навч. Курс Сем. Лекції (год) Практ зан. (год) Всього ауд, 394.32kb.
• Логіко-педагогічний план класичної лекції складається з трьох основних частин: вступна,, 325.92kb.

Тема 10. Особливості кримінальної відповідальності

неповнолітніх – 2 години

Кримінальне законодавство передбачає ряд положень, відповідно до яких, органи, що забезпечують протидію злочинності зобов’язані прагнути до перевиховання підлітків без застосування до них мір кримінального покарання. Якщо неповнолітній звільнюється від кримінальної відповідальності (ст.97 КК), або покарання (ст. 105 КК), до нього можуть бути застосовані примусові заходи виховного характеру.

У ст. 97 КК передбачено, що неповнолітні, які вперше вчинили злочини невеликої тяжкості або необережний злочин середньої тяжкості, якщо буде визнано, що їх виправлення можливе без застосування кримінального покарання, можуть бути звільнені від кримінальної відповідальності з застосуванням до них примусових заходів виховного характеру. Неповнолітній, що вчинив злочин невеликої чи середньої тяжкості може бути звільнений від покарання, якщо буде визнано що внаслідок щирого каяття та подальшої бездоганної поведінки він на момент постановлення вироку не потребує застосування покарання.

До неповнолітнього можуть бути застосовані наступні примусові заходи виховного характеру: застереження, обмеження дозвілля і встановлення особливих вимог до поведінки неповнолітнього; передача неповнолітнього під нагляд батьків чи осіб, які їх заміняють, чи під нагляд педагогічного або трудового колективу за його згодою, а також окремих громадян на їхнє прохання; покладання на неповнолітнього, що досяг п'ятнадцятирічного віку і має майно, кошти або заробіток, обов'язку відшкодування заподіяного майнового збитку; направлення неповнолітнього до спеціальної навчально-виховної установи для дітей і підлітків до його виправлення, але на строк, що не перевищуює 3 років.

Тривалість примусових заходів виховного характеру встановлюється судом. При ухиленні неповнолітнього, який вчинив злочин від застосування до нього примусових заходів виховного характеру, ці заходи скасовуються і він притягується до кримінальної відповідальності.

Особливості призначення покарання неповнолітнім - до визнаних винними у вчиненні злочину неповнолітніх можуть бути застосовані такі види покарань: штраф, громадські роботи, виправні роботи, арешт, позбавлення волі на певний строк; та додаткові покарання у виді штрафу і позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю.

Погашення та зняття судимості щодо осіб, які вчинили злочин до досягнення ними вісімнадцятирічного віку, здійснюється відповідно до статей 88-91 КК України з урахуванням положень, передбачених статтею 108 цього Кодексу.


Тема 11. Злочини проти життя та здоров’я, волі, честі та гідності, статевої свободи та недоторканості особи. (4 години)

У другому розділі Особливої частини КК України передбачені лише ті злочини, що безпосередньо посягають на життя та здоров’я особи (в Особливій частині КК містяться й інші злочини, які посягають на життя та здоров’я особи, проте відносини, що забезпечують охорону життя та здоров’я особи, є не основним безпосереднім, а додатковим об’єктом цих складів злочинів).

Об’єктом злочинів, передбачених розділом II Особливої частини КК України є суспільні відносини, спрямовані на захист життя та здоров’я особи.

Життя як об'єкт кримінально-правової охорони являє собою не тільки біофізіологічні процеси. У кримінально-правовому розумінні біологічне в людині - це предмет злочинів проти особи, а суспільні її риси та властивості - об'єкт.

Початком життя вважається початок фізіологічних пологів. Кін­цевим моментом життя визнається настання фізіологічної смерті, коли внаслідок повної зупинки серця і припинення постачання клітинам кисню відбувається незворотний процес розпаду клітин центральної нервової системи і смерть мозку. Людина вважається померлою з моменту, коли встановлена смерть її мозку тобто повне та незворотне припинення всіх його функцій, які реєструються при серці, що працює, та примусовій вентиляції легенів.

Суспільно небезпечне діяння при вчиненні злочинів проти життя може проявлятися як у формі дії (наприклад, порушення функцій чи анатомічної цілісності життєво важливих органів іншої людини) так і у формі бездіяльності (наприклад, ненадання допомоги особі, яка перебуває в небезпечному для життя стані). Посягання на життя може бути вчинене як умисно, так і з необережності.

Всі злочини, передбачені вказаним Розділом, можна поділити на: злочини проти життя особи (ст.ст. 115-120,129 КК),злочини проти здоров’я особи (ст. ст. 121–128 КК), злочини проти особистої безпеки особи (ст.ст. 130–145 КК)

Умисне вбивство – це протиправне заподіяння смерті іншій особі. Вбивство є злочином з матеріальним складом.

Вбивство може бути вчинено умисно чи з необережності.

Кваліфіковані вбивства – вбивства, вчинені при наявності обтяжуючих обставин (ч. 2 ст. 115 КК): двох або більше осіб; малолітньої дитини або жінки, яка завідомо для винного перебувала у стані вагітності; заручника або викраденої людини; вчинене з особливою жорстокістю; вчинене способом, небезпечним для життя багатьох осіб; з корисливих мотивів; з хуліганських мотивів; особи чи її близького родича у зв'язку з виконан­ням цією особою службового або громадського обов'язку; з метою приховати інший злочин або полегшити його вчинення; поєднане з зґвалтуванням або насильницьким задоволенням статевої пристрасті неприродним способом; вчинене на замовлення; вчинене за попередньою змовою групою осіб; вчинене особою, яка раніше вчинила умисне вбив­ство, за винятком вбивства, передбаченого статтями 116-118 КК.

Привілейовані види вбивства – вбивства, вчинені при наявності пом’якшуючих обставин: вчинене в стані сильного душевного хвилювання, що раптово виникло внаслідок протизаконного насильства, систематичного знущання або тяжкої образи з боку потерпілого (ст. 116 КК); умисне вбивство матір’ю своєї новонародженої дитини під час пологів або відразу після них (ст. 117 КК); умисне вбивство при перевищенні меж необхідної оборони або у разі перевищення заходів, необхідних для затримання злочинця (ст. 118 КК).

Злочини проти здоров'я – суспільно небезпечні умисні чи необережні дії (або бездіяльність), спрямовані на заподіяння шкоди здоров'ю іншої особи. Спрямованими на заподіяння шкоди здоров'ю визнаються лише ті злочини, головним безпосереднім об'єктом яких є здоров'я іншої особи (потерпілого). Такими не вважаються злочини, при яких заподіяння шкоди здоров'ю є додатковим наслідком і здоров'я для них є додатковим об'єктом.

Об'єктом усіх злочинів проти здоров'я є здоров'я іншої особи незалежно від його стану та наявних аномалій. Кримінально-правова охорона здоров'я не залежить від суспільних ознак особи потерпілого (віку, громадянства, посадового стану). Кримінальний закон однаковою мірою охороняє здоров'я як юнака, так і безнадійно хворої людини похи­лого віку, як героя, так і завзятого негідника. Кримінально-правова охорона здоров'я починається з дня народження людини і забезпечується до самої смерті.

Тілесні ушкодження – злочин, який виражається в протиправному і винному заподіянні шкоди здоров'ю іншої особи, коли порушена анатомічна цілісність та фізіологічні функції тканин чи органів потерпілого під час посягання на його здоров'я. Злочини проти здоров’я особи мають найбільш розповсюджений характер. Відповідальність за тілесні ушкодження встановлена (ст. ст. 121-125, 128 КК).

Характер і ступень тяжкості тілесних ушкоджень визначаються судово-медичною експертизою із застосуванням трьох критеріїв: а) патологоанатомічного (медичного), що є головним. Приймаються до уваги міра прояву і характеру негативних змін в організмі потерпілого, а саме – наявність або відсутність небезпеки для його життя, розлад здоров’я, який може мати постійний або тимчасовий характер; б) економічного (додаткового); в) естетичного (додаткового), пов'язаного з наявністю або відсутністю знівечення обличчя потерпілого.

Види тілесних ушкоджень. За ступенем тяжкості шкоди здоров’ю потерпілого тілесні ушкодження поділяються на тяжкі тілесні ушкодження, тілесні ушкодження середньої тяжкості, легкі тілесні ушкодження.

До тяжких тілесних ушкоджень належать тілесні ушкодження: небезпечні для життя в момент заподіяння чи такі, що спричинили втрату будь-якого органу або його функцій, психічну хворобу або інший розлад здоров'я, поєднаний зі стійкою втратою працездатності не менш як на одну третину, або переривання вагітності чи непоправне знівечення обличчя.

Тілесні ушкодження середньої тяжкості характеризуються такими ознаками: в момент заподіяння вони не є небезпечними для життя потерпілого і не мають таких наслідків, які передбачені для тяжких тілесних ушкоджень, спричиняють тривалий розлад здоров’я або значну стійку втрату працездатності менш як на одну третину.

Легкими тілесними ушкодженнями вважаються тілесні ушкодження які, по-перше, не містять ознак тяжких тілесних ушкоджень чи ушкоджень середньої тяжкості, по-друге, викликають короткочасний розлад здоров’я потерпілого чи незначну стійку втрату працездатності (ч. 2 ст. 125 КК) або не спричинюють зазначених наслідків (ч. 1 ст. 125 КК).

Побої – злочин, що полягає в умисному завданні потерпілому ударів або вчиненні інших насильницьких дій, які завдали фізичного болю і не спричинили тілесних ушкоджень. Побої – це нанесення потерпілому кількох ударів з метою завдання йому фізичного болю.

Мордування – злочин, який полягає в спричиненні потерпілому фізичних або моральних страждань шляхом систематичного нанесення побоїв або інших насильницьких дій. Мордування передбачено в якості кримінально караного діяння ч. 2 ст. 126 КК і відноситься до злочинів проти здоров’я особи.

Катування – будь-яка дія, якою особі умисно заподіюються сильний фізичний біль або фізичні чи моральні страждання шляхом нанесення побоїв, мучення або інших насильницьких дій з метою примусити потерпілого чи іншу особу вчинити дії, що суперечать їх волі, у тому числі отримати від нього або іншої особи відомості чи визнання, або з метою покарати його чи іншу особу за дії, скоєні ним або іншою особою чи у скоєнні яких він або інша особа підозрюється, а також з метою залякування чи дискримінації його або інших осіб.

Під злочинами проти особистої безпеки слід розуміти – злочини, які ставлять в небезпеку життя і здоров'я. Безпосередній об'єкт злочинів проти особистої безпеки - відносини безпеки особи. Ці суспільні відносини складаються з приводу створення такого стану, при якому немає загрози, не заподіюється й не може бути заподіяно шкоди життю і здоров'ю людини, а небезпека, що виникла, нейтралізується, усувається.

Зміст відносин особистої безпеки полягає у встановленні адресо­ваного всякому і кожному обов'язку: 1) утримуватися від вчинення діянь, внаслідок яких виникає реаль­на загроза (високий ступінь вірогідності заподіяння шкоди) життю та здоров'ю потерпілого; 2) вчиняти дії з нейтралізації, усунення загрози, що виникла в результаті поведінки винного або дії інших факторів.

Злочинами у сфері медичної діяльності слід вважати злочини, які вчиняються спеціальним суб’єктом – медичним або фармацевтичним працівником. Такими злочинами є: незаконна лікувальна діяльність (ст. 138 КК), ненадання допомоги хворому медичним працівником (ст. 139 КК), неналежне виконання професійних обов’язків медичним або фармацевтичним працівником (ст. 140 КК), порушення прав пацієнта (ст. 141), незаконного проведення дослідів над людиною (ст. 142), порушення встановленого законом порядку трансплантації органів або тканин людини (ст. 143 КК). насильницьке донорство (ст. 144 КК), незаконне розголошення лікарської таємниці (ст. 145 КК).

Кримінальний кодекс України у Розділі ІІІ Особливої частини «Злочини проти волі, честі та гідності особи» передбачає відповідальність за вчинення таких злочинів: незаконне позбавлення волі або викрадення людини (ст. 146), захоплення заручників (ст. 147), підміна дитини (ст. 148), торгівля людьми або інша незаконна угода щодо передачі людини (ст. 149), експлуатація дітей (ст. 150), використання малолітньої дитини для заняття жебрацтвом (ст. 150-1), незаконне поміщення в психіатричний заклад (ст. 151).

З приводу визначення родового об’єкта злочинів, закріплених у цьому розділі, існують такі точки зору: М.Й. Коржанський вважає, що родовим об’єктом злочинів проти особи є “суспільні відносини, які визначають суспільні властивості особи: її громадянство, вік, освіту, ім’я та ін.”. А.І. Рарог відмічає, що родовим об’єктом таких злочинів є “сама по собі особа – людина, яка розглядається не лише як біологічний індивід (hоmо sapiens), але й як істота соціальна, як учасник (суб’єкт) існуючих суспільних відносин”. Існують й інші, подібні визначення родового об’єкту цих злочинів, виходячи з яких можна зробити висновок, що ним є відносини, які забезпечують існування людини в суспільстві. Тобто відносини, пов’язані з її життям, здоров’ям, волею, гідністю та іншими цінностями людини.

В юридичній і філософській літературі питання щодо змісту такого явища як свобода досить активно обговорювалося на протязі усього часу існування людства. Проаналізувавши усі точки зору щодо поняття „свобода”, пропонується наступне його визначення: свобода – це можливість людини до певної поведінки у відповідності до своїх бажань, потреб та інтересів, яка здійснюється в межах закону та на основі можливостей і умов, що надаються суспільством і не суперечить інтересам оточуючих.

Щодо таких понять як честь та гідність, то в законодавстві також відсутнє їх визначення. Найбільш розповсюдженою є точка зору згідно якої, честь – це оцінка, яка дається суспільством конкретній людині; гідність – це позитивна самооцінка людини.

З об’єктивної сторони усі злочини, закріплені у цьому розділі здійснюються шляхом активної поведінки. Більшість із них вважаються закінченими з моменту вчинення відповідного суспільно небезпечного діяння, тобто є формальними за конструкцією свого основного складу. Лише окремі вважаються закінченими з моменту настання злочинного наслідку.

Суб’єктивна сторона основних складів аналізованих злочинів характеризується виною у вигляді прямого умислу. Для окремих із них обов’язковою є мета. Так, у ст. 147 КК вказується, що захоплення заручників здійснюється з метою спонукання родичів затриманого, державної або іншої установи, підприємства чи організації, фізичної або службової особи до вчинення або утримання від вчинення будь-якої дії як умови звільнення заручника. Ст. 149 КК також передбачає мету, як обов’язкову ознаку цього складу злочину. Окремі статті вказують на мотив, як обов’язкову ознаку злочину, зокрема ст. 148 КК передбачає, як обов’язковий, корисливий або інші особисті мотиви.

Суб’єктом злочинів проти волі, честі та гідності є фізична, осудна особа, які досягли 16-річного віку. Лише у ст. 147 КК допускається відповідальність особи, яка досягла 14-річного віку.

До злочинів проти статевої свободи та статевої недоторканості відносять перш за все зґвалтування, а також інші злочини передбачені в розділі IV Особливої частини (ст. 152-156 КК).


Тема 12. Злочини проти власності (2 години)

Родовим об’єктом злочинів, передбачених Розділу VI Особливої частини КК, є відносини власності, а також право власності яке полягає у володінні, користуванні і розпорядженні майном. Додатковими об’єктами можуть виступати життя, здоров’я, психічна і фізична недоторканість людини.

Особливе значення для цих злочинів має їх предмет (приватне, комунальне або державне майно). Майно як предмет злочину має такі ознаки: 1) юридична – право на майно належить певному власнику або особі, якій воно на законній підставі ввірено, знаходиться у її веденні чи під її охоро­ною, для винного майно є чужим; 2) економічна – майно має представляти певну матеріальну цінність, мати певну вартість, є втіленням праці людей; 3) фізична – це предмети, речі, які можна вилучити, привласнити, спожити, пошкодити, знищити тощо.

Не відносяться до предметів злочинів проти власності предмети, що знаходяться в природному стані: ліс на корені, риба та інші водні тварини в природних водоймах, звірі у лісі тощо. За винятком, якщо ці предмети вже витягнуті з природного стану за допомогою праці людини, або вирощуються людиною тощо. Крім майна у деяких злочинах проти власності предметом мо­жуть бути право на майно, а також дії майнового характеру, наприк­лад, при вимаганні та шахрайстві.

Об'єктивна сторона більшості складів злочинів проти власності сконструйована законо­давцем як злочини з матеріальним складом. Однак для закінчення таких злочинів як розбій, вимагання, погроза знищення майна не потрібно фактичного настання шкоди (так звані усічені склади злочинів).

Суб'єктивна сторона більшості злочинів проти власності характеризується прямим умислом, коли особа усвідомлює, що посягає на чужу власність, передбачає спричинення матеріальної шкоди і бажає цього, одночасно бажаючи та власного незаконного збагачення. Поряд з цим знищення або пошкодження майна може бути вчинене і з непрямим умис­лом, а необережне знищення або пошкодження майна і по­рушення обов'язків щодо охорони майна можуть бути вчинені через необережність.

Злочини, що утворюють групу посягань проти власності, розрізняються між собою за характером діяння, способом їх вчинення, мотивами. Їх можна поділити на: 1) корисливі (статті 185-193 КК): пов'язані із обертанням чужого майна на користь винного або інших осіб (статті 185-191 КК); не пов'язані із обертанням чужого майна на користь винного або інших осіб (статті 192, 193 КК); 2) некорисливі (статті 194-198 КК).

Загальними ознаками, що об’єднують першу групу злочинів, є: протиправне і безоплатне обертання чужого майна на користь винного або інших осіб; корисливий мотив – прагнення до незаконного збагачення за рахунок чужого майна. Безпосереднім об'єктом посягання при розкраданні є право власності на майно.

Суб'єктом корисливих злочинів (крадіжки, грабежу, розбою, вимагання) є будь-яка осудна особа, якій виповнилося 14 років. В інших ви­падках – осудна особа, яка досягла 16-річного віку. У разі привласнення, розтрати майна або заволодіння ним шляхом зловживання службо­вим становищем суб’єкт спеціальний – особа, якій майно ввірено чи перебувало в її віданні або службова особа. Суб'єктивна сторона цих злочинів характеризується прямим умислом, корисливими мотивом і метою.

Злочини, не пов’язані з оберненням майна на користь винного чи інших осіб (ст. ст. 192, 193, 198 КК), характеризуються заподіянням шкоди власникові без обернення на свою користь чи інших осіб чужого або нічийного майна.

Групу некорисливих посягань на власність складають злочини, передбачені ст.ст. 194-197 КК. Від інших злочинів проти власності їх відрізняє те, що: вони не містять корисливого мотиву; пов’язані з заподіянням матеріальної шкоди специфічними способами – шляхом знищення або пошкодження майна чи порушення обов’язків щодо охорони майна. Ці злочини в свою чергу поділяють на: 1) діяння, що пов’язані із знищенням або пошкодженням майна чи погрозою його знищення (ст. ст. 194-196 КК); 2) діяння, що полягають у порушенні обов’язків щодо охорони майна (ст. 197 КК).


Тема 13. Злочини у сфері господарської діяльності та злочини

проти довкілля (2 годин)

Злочини у сфері господарської діяльності посягають на суспільні відносини, що складаються з приводу виробництва, розподілу, обміну та споживання товарів, робіт та послуг. Більшість злочинів у сфері господарської діяльності вчинюються шляхом дії (наприклад, незаконне відкриття або використання за межами України валютних рахунків, контрабанда тощо). Окремі злочини можуть виразитися тільки в утриманні від дій (наприклад, ухилення від сплати податків).

Для настання відповідальності за вчинення злочинів у сфері господарської діяльності, в одних випадках, має значення настання негативних наслідків, в інших - ні. Так, при виготовленні, зберіганні, придбанні, перевезенні, пересиланні, ввезенні в Україну з метою збуту чи збут підроблених грошей, наприклад, сам факт придбання цих грошей є злочинним. А, наприклад, при доведенні до банкрутства, важливим для настання кримінальної відповідальності є настання шкідливого наслідку - банкрутство.

Всі злочини у сфері господарської діяльності характеризуються виключно умисною формою вини. Тобто особа – злочинець розуміє злочинність свого діяння, осмислює те, що це діяння призведе до покарання, але все ж таки бажає настання негативних наслідків. Крім цього під час притягнення до відповідальності постає питання про наявність мотиву та мети у діях злочинця.

Відповідальність за злочин настає з 16-річного віку. В деяких злочинах винною може бути особа, яка має спеціальний статус (наприклад, службова особа, платник податку тощо).

Злочини у сфері господарської діяльності умовно можна об'єднати в декілька груп:

1. злочини у сфері банківської системи України: незаконні дії з документами на переказ, платіжними картками та іншими засобами доступу до банківських рахунків, обладнанням для їх виготовлення (ст. 200 КК);
   
2. злочини у сфері бюджетної системи України: нецільове використання бюджетних коштів, здійснення видатків бюджету чи надання кредитів з бюджету без встановлених бюджетних призначень або з їх перевищенням (ст. 210 КК); видання нормативно-правових або розпорядчих актів, що зменшують надходження бюджету або збільшують витрати бюджету всупереч закону (ст. 211 КК);
   
3. злочини у сфері кредитно-фінансової системи України: виготовлення, зберігання, придбання, перевезення, пересилання, ввезення в Україну з метою збуту або збут підроблених грошей, державних цінних паперів чи білетів державної лотереї (ст. 199 КК); контрабанда (ст. 201 КК); ухилення від сплати податків, зборів (обов'язкових платежів) (ст. 212); незаконне виготовлення, зберігання, збут або транспортування з метою збуту підакцизних товарів (ст. 204 КК); незаконне виготовлення, підроблення, використання або збут незаконно виготовлених, одержаних чи підроблених марок акцизного збору чи контрольних марок (ст. 216 КК); ухилення від сплати єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування та страхових внесків та загальнообов’язкове державне пенсійне страхування (ст. 212-1 КК).
   
4. незаконний обіг дисків для лазерних систем зчитування, матриць, обладнання та сировини для їх виробництва (ст. 203-1 КК); фіктивне підприємництво (ст. 205 КК); протидія законній господарській діяльності (ст. 206 КК); легалізація (відмивання) доходів, одержаних злочинним шляхом (ст. 209 КК); умисне порушення вимог законодавства про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом або фінансування тероризму (ст. 209-1 КК); порушення порядку здійснення операцій з металобрухтом (ст. 213 КК).
   
5. незаконне використання знака для товарів і послуг, фірмового найменування, кваліфікованого зазначення походження товару (ст. 229 КК); незаконне збирання з метою використання або використання відомостей, що становлять комерційну або банківську таємницю (ст. 231 КК); розголошення комерційної або банківської таємниці (ст. 232 КК); незаконне використання інсайдерської інформації (ст.232-1 КК); приховування інформації про діяльність емітента (232-2 КК).
   
6. доведення до банкрутства (ст. 219 КК).
   
7. злочини у сфері використання фінансових ресурсів та обігу цінних паперів: шахрайство з фінансовими ресурсами (ст. 222 КК); виготовлення, збут або використання підроблених недержавних цінних паперів (ст. 224 КК).
   
8. умисне введення в обіг на ринку України (випуск на ринок України) небезпечної продукції (ст. 227 КК).
   
9. злочини у сфері приватизації державного та комунального майна: незаконна приватизація державного, комунального майна (ст. 233 КК).
   

Див. зміни до розділу VII від 15.11.2011 р. (вступив до сили з 17.01.2012 р.).

Основне завдання Розділу VIII Особливої частини КК «Злочини проти довкілля» - охорона суспільних відносин в сфері охорони довкілля і раціонального використання природних об'єктів, своєчасного їх відновлення.

Довкілля - це навколишнє природне середовище, яке оточує людину і створює природні умови для її життя. Розділ складається з 19 статей (ст. ст. 236-254 КК), що передбачають відповідальність за діяння, які посягають на екологічну безпеку, на суспільні відносини в сфері її захисту.

Екологічна безпека - це такий стан навколишнього природного середовища, за якого забезпечується попередження погіршення екологічної обстановки та виникнення небезпеки для здоров'я людей.

Ці злочини можуть проявлятися в таких діях: 1) порушення певних правил (ст. 236, ст. 240, ст. 242 КК); 2) невжиття заходів (ст. 237 КК); 3) приховування або перекручування відомостей (ст. 238 КК ); 4) забруднення або псування природних об'єктів, їх знищення чи пошкодження (ст. 239, ст. 241, ст. 243, ст. 245 КК) 5)певні незаконні дії (ст. 246, ст. 248, ст. 249 КК).

Ці діяння можуть мати тяжкі наслідки: призвести до загибелі людей чи спричиненні інших тяжких наслідків, масове захворювання людей, загибель об'єктів тваринного і рослинного світу.

Відповідальність за ці діяння можуть нести особи, яким виповнилося 16 років і які під час вчинення цих дій здатні були усвідомлювати свої дії (бездіяльність) і керувати ними.

Масове знищення тваринного або рослинного світу означає: приведення у непридатний стан рослин на великих площах, у великому розмірі або на значну суму; знищення або приведення у придатний або в частково непридатний стан врожаю сільськогосподарських рослин у великій кількості або на значну суму; знищення тварин; знищення посівного матеріалу, земель, насаджень; знищення та отруєння риби.

За своїм видовим об’єктом всі злочини проти довкілля можуть бути поділені на: 1) злочини проти екологічної безпеки (ст. ст. 236, 237, 238 і 253 КК); 2) злочини у сфері землекористування, охорони надр та атмосферного повітря (ст. ст. 239, 240, 241 і 254 КК); 3) злочини у сфері водних ресурсів (ст. ст. 242, 243 і 244 КК); 4) злочини у сфері лісокористування, захисту рослинного та тваринного світу (ст. ст. 245, 246, 247, 248, 249, 250, 251 і 252 КК).


Тема 14. Злочини проти громадської безпеки, громадського

порядку та моральності(2 години)

Злочини проти громадської безпеки — це умисні чи необережні суспільно небезпечні діяння, що заподіюють істотну шкоду чи створюють реальну погрозу заподіяння шкоди безпечним умовам життя суспільства. Відповідальність за дані злочини передбачена статтями Розділу IX Особливої частини КК, а також розділами X та XI Особливої частини КК України.

Специфіка злочинів, що посягають на загальну безпеку, полягає в тому, що вони відбуваються в будь-яких сферах життєдіяльності суспільства, торкаються його глибинних інтересів в області забезпечення безпеки і нормальних умов існування, пов’язані із заподіянням тяжкої шкоди широкому колу юридичних і фізичних осіб.

Як видовий об'єкт кримінально-правової охорони безпечні умови життя суспільства (суспільна безпека) містять в собі сукупність суспільних відносин по забезпеченню недоторканності життя і здоров'я громадян, майнових інтересів фізичних і юридичних осіб, суспільного спокою, нормальної діяльності державних і суспільних інститутів.

За особливостями об'єктивної сторони ці злочини вчинюються шляхом як дії (більшість злочинів), так і бездіяльності. Шляхом бездіяльності можуть вчинюватися злочини, для яких характерне порушення яких-небудь правил – недбале збереження вогнепальної зброї чи бойових припасів, порушення встановлених законодавством вимог пожежної безпеки (ст. ст. 264, 270 КК).

Суб'єктивна сторона злочинів проти суспільної безпеки характеризується в основному умисною формою вини, але до наслідків деяких видів злочинів може бути необережна вина.

З 14-річного віку відповідальність настає за бандитизм, здійснення терористичного акта, викрадення, привласнення, вимагання вогнепальної зброї, бойових припасів, вибухових речовин чи радіоактивних матеріалів або заволодіння ними шляхом шахрайства або зловживання службовим становищем з метою викрадення вогнепальної зброї, боєприпасів, вибухових речовин, радіоактивних матеріалів (ст. ст. 257, 258, ч. 3 ст. 262 КК), а також за транспортні злочини (ст. 277, 278, 289 КК); за вчинення інших злочинів проти громадської безпеки відповідальність настає із 16 років.

Залежно від характеру вчинюваних дій, злочини проти громадської безпеки можна поділити на групи:

1. злочини, пов’язані із створенням злочинної організації, терористичної групи та інших злочинних об’єднань (ст. 255–261);

2. злочини, пов’язані із незаконним поводженням із зброєю, бойовими припасами, вибуховими речовинами чи радіоактивними матеріалами (ст. 262–266);

3. злочини, пов’язані із порушенням різних правил, що забезпечують громадську безпеку (ст. 267– 270).

Самостійними групами є злочини проти безпеки виробництва ,(ст. 271-275) та злочини проти безпеки руху та експлуатації транспорту (ст. 276-292) норми цих злочинів є бланкетними, тому їх застосування пов’язане із використанням інших нормативно-правових актів.

Транспортний засіб – пристрій, призначений для перевезення людей і (або) вантажу, а також встановленого на ньому спеціального обладнання чи механізмів. Наприклад незаконне заволодіння транспортним засобом вчиняється умисно, з будь-якою метою та характеризується протиправним вилученням будь-яким способом транспортного засобу у власника чи користувача всупереч їх волі (ст. 289 КК);

Злочини проти громадського порядку та моральності передбачені Розділом XII Особливої частини КК. Об'єднуються діяння у розділі, головним чином, за ознаками родових об'єктів цих посягань, якими і виступають громадський порядок і моральність. Громадський порядок - сукупність суспільних відносин, що створюються для забезпе­чення охорони громадського спокою, громадської моральності як умови суспільного життя людей.

На громадський порядок посягають діяння, передбачені статтями 293-296 КК.

Громадською моральністю називаються суспільні відносини, які утворюються на засадах загальнолюдських цінностей (добра, істини, справедливості) і вимагають від особи певної поведінки та забороняють поведінку, що не є відповідною до цих цінностей. На охорону громадської моральності спрямовані норми статей 297-304 КК.

Об'єктивна і суб'єктивна сторони посягань, відповідальність за які передбачають статті Розділу XII, дуже різноманітні і характеризуються як дією, так і бездіяльністю, вчинюються як умисно, так і необережно.

Особливу увагу слід звернути на аналіз наступних складів злочинів.

Масові заворушення (ст. 294 КК) – злочин, що полягає у організації масових заворушень, що супроводжувалися насильством над особою, погромами, підпалами, знищенням майна, захопленням будівель або споруд, насильницьким виселенням громадян, опором представникам влади із застосуванням зброї або інших предметів, які використовувалися як зброя, а також активна участь у масових заворушеннях.

Хуліганство – злочин, передбачений ст. 296 КК, який полягає у грубому порушенні громадського порядку з мотивів явної неповаги до суспільства, що супроводжується особливою зухвалістю чи винятковим цинізмом.

Наруга над могилою – злочин, передбачений статтею 297 КК, який полягає у вчиненні певних дій, які посягають на суспільні відносини, пов'язані із збереженням пам'яті про померлих.

Жорстоке поводження з тваринами – злочин, передбачений ст. 299 КК, який полягає в знущанні над тваринами, що відносяться до хребетних, вчиненому із застосуванням жорстоких методів або з хуліганських мотивів, а також нацькуванні зазначених тварин одна на одну, вчиненому з хуліганських чи корисливих мотивів.

Сутенерство або втягнення особи до заняття проституцією – склад злочину передбачений ст. 303 КК. Сутенерством слід вважати дії особи щодо забезпечення заняття проституцією іншою особою. Втягнення чи примушування особи до заняття проституцією відбувається шляхом обману, шантажу чи з використанням уразливого стану цієї особи, або із застосуванням чи погрозою застосування насильства.

Втягнення неповнолітніх у злочинну діяльність – склад злочину, передбачений ст. 304 КК. Об'єктом цього злочину є моральні засади суспільства у ставленні до виховання підростаючого покоління. Вони передбачають охорону неповнолітніх від негативного впливу, який може викликати бажання займатися діяльністю, що негативно сприймається суспільством.


Тема 15. Злочини у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів (2 години)

Наркотичні засоби – включені до Переліку наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів речовини природного чи синтетичного походження, препарати, рослини, які становлять небезпеку для здоров'я населення у разі зловживання ними (ст. 1 Закону України "Про обіг в Україні наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів і прекурсорів" від 15.02.1995 № 60/95-ВР). З 1 січня 2008 р. у межах ст. 1 Закону України „Про наркотичні засоби, психотропні речовини і прекурсори” замість вищезазначеного легального визначення набрало чинності таке легальне визначення наркотичних засобів: наркотичні засоби – речовини природні чи синтетичні, препарати, рослини, включені до Переліку наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів.

Психотропні речовини – включені до Переліку наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів речовини природного чи синтетичного походження, препарати, природні матеріали, які здатні викликати стан залежності та справляти депресивний або стимулюючий вплив на центральну нервову систему або викликати порушення сприйняття, або емоцій, або мислення, або поведінки і становлять небезпеку для здоров'я населення у разі зловживання ними (ст. 1 Закону України "Про обіг в Україні наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів і прекурсорів" від 15.02.1995 № 60/95-ВР). З 1 січня 2008 р. у межах ст. 1 Закону України „Про наркотичні засоби, психотропні речовини і прекурсори” замість вищезазначеного легального визначення набирає чинності таке легальне визначення психотропних речовин: психотропні речовини – речовини природні чи синтетичні, препарати, природні матеріали, включені до Переліку наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів;

Аналоги наркотичних засобів і психотропних речовин – заборонені до обігу в Україні речовини природного чи синтетичного походження, не включені до Переліку наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів, хімічна структура і властивості яких подібні до хімічної структури і властивостей наркотичних засобів і психотропних речовин, психоактивну дію яких ці речовини відтворюють.

Прекурсори – речовини та їх солі, що використовуються при виробництві, виготовленні наркотичних засобів і психотропних речовин, включених до Переліку наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів.

Незаконний обіг наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів – діяння, пов'язані з культивуванням рослин, що містять наркотичні речовини, розробкою, виробництвом, відпуском, виготовленням, зберіганням, розподілом, торгівлею, використанням, переміщенням на території України та за її межі наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів, які здійснюються з порушенням вимог Закону України "Про обіг в Україні наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів і прекурсорів".

Виробництво наркотичних засобів та (або) психотропних речовин – усі дії, пов'язані з серійним одержанням наркотичних засобів та (або) психотропних речовин із хімічних речовин та (або) рослин.

Виготовлення наркотичних засобів та (або) психотропних речовин – усі дії, включаючи рафінування та екстракцію, в результаті яких одержуються наркотичні засоби та (або) психотропні речовини, а також відбувається перетворення наркотичних засобів, психотропних речовин або прекурсорів на готові до використання форми наркотичних засобів чи психотропних речовин або лікарські засоби, що їх вміщують.

Незаконне придбання наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів чи прекурсорів – їх купівля, обмін на інші товари або речі, прийняття як плати за виконану роботу чи надані послуги, позики, подарунка або сплати боргу, привласнення знайденого. Під незаконним придбанням розуміється також збирання залишків наркотиковмісних рослин на пожнивних земельних площах після зняття з них охорони, на земельних ділянках громадян, а також збирання таких дикорослих рослин чи їх частин на пустирях. Не визнається незаконним придбання наркотичних засобів або психотропних речовин за виданим на законних підставах рецептом лікаря, а також відповідно до ст. 5 Закону України "Про заходи протидії незаконному обігу наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів та зловживанню ними" від 15.02.1995 № 62/95-ВР (під час оперативної закупівлі).

Зберіганням наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів чи прекурсорів – будь-які умисні дії, пов'язані з фактичним незаконним перебуванням наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів чи прекурсорів у володінні винного (він може тримати їх при собі, в будь-якому приміщенні, сховищі або в іншому місці).

Перевезення наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів – переміщення наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів з однієї території до іншої в межах України.

Пересилання наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів чи прекурсорів – незаконне переміщення наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів чи прекурсорів у просторі шляхом відправлення поштою, багажем, посильним або іншим способом з одного місця в інше у межах України. При цьому злочин вважається закінченим з моменту оформлення і відправлення посилки, багажу, листа, бандеролі з цими засобами або речовинами незалежно від того, отримав їх адресат чи ні.

Незаконний збут наркотичних засобів, психотропних речовин або їх аналогів чи прекурсорів це будь-які оплатні чи безоплатні форми реалізації наркотичних засобів, психотропних речовин або їх аналогів чи прекурсорів всупереч Закону України "Про обіг в Україні наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів і прекурсорів" від 15.02.1995 № 60/95-ВР та Закону України "Про заходи протидії незаконному обігу наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів та зловживанню ними" від 15.02.1995 № 62/95-ВР (продаж, дарування, обмін, сплата боргу, позика, введення володільцем цих засобів або речовин ін'єкцій іншій особі за її згодою тощо). Обопільне введення ін'єкцій наркотичного засобу, психотропної речовини чи їх аналога особами, які їх придбали за спільні кошти, збуту не утворюють.

Схилянням до вживання наркотичних засобів, психотропних речовин чи їх аналогів є будь-які умисні ненасильницькі дії, спрямовані на збудження в іншої особи бажання вжити ці засоби або речовини хоча б один раз (пропозицію, умовляння, пораду, переконування тощо). Відповідальність за даний злочин настає незалежно від наслідків схиляння, тобто від того, вжила інша особа наркотичний засіб, психотропну речовину або їх аналог чи відмовилася це зробити.

Незаконне вживання наркотичних засобів або психотропних речовин – вживання однією особою чи групою осіб наркотичних засобів або психотропних речовин без призначення лікаря відкритим (очевидним для інших осіб) способом, зокрема ін'єкція наркотичної рідини, куріння гашишу, крепу, опію, вживання макової соломи тощо.

Місця для незаконного вживання, виробництва чи виготовлення наркотичних засобів, психотропних речовин або їх аналогів – будь-які жилі або нежилі приміщення (будинок, квартира, казино, більярдна, лазня, гараж, сарай, склад, горище, підвал, землянка тощо) за умови, що вони визначені для використання із зазначеною метою.

Збут документів, які дають право на отримання наркотичних засобів, психотропних речовин або прекурсорів, призначених для вироблення, виготовлення цих засобів чи речовин це будь-яка оплатна чи безоплатна форма їх реалізації (продаж, обмін, сплата боргу тощо) особою, що виготовила, підробила чи незаконно одержала такий документ, а так само іншою особою, яка усвідомлює, що документ підроблений або незаконно одержаний.

Отруйні (сильнодіючі) речовини це речовини чи відходи, які, потрапляючи в середину організму через органи дихання, травлення або через шкіру, здатні викликати смерть людини чи справляти на неї сильний негативний вплив.

Лікарські засоби це речовини або їх суміші природного, синтетичного чи біотехнологічного походження, які застосовуються для запобігання вагітності, профілактики, діагностики та лікування захворювань людей або зміни стану і функцій організму. Сильнодіючі лікарські засоби це лікарські засоби, віднесені до сильнодіючих Міністерством охорони здоров'я України (ст. 2 Закону України "Про лікарські засоби" від 04.04.1996 № 123/96-ВР).

Допінг це речовини і методи, що застосовуються для підвищення працездатності спортсменів, є потенційно небезпечними для їхнього здоров'я і заборонені для використання антидопінговим Кодексом Олімпійського руху та компетентними органами відповідних спортивних організацій.


Тема 16. Злочини у сфері службової діяльності та злочини проти правосуддя (2 години)

Під час вивчення цієї теми студенти повинні знати наступні положення.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'яза­ні діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що пе­редбачені Конституцією та законами України.

Родовим об’єктом діянь, передбачених у Розділі XVII Особливої частини КК, є нормальна діяльність державного і громадського апарату, апарату управління підприємств, установ, організацій неза­лежно від форми власності. До цієї групи злочинів відносяться: зло­вживання владою або службовим становищем (ст. 364 КК), перевищення влади або службових повноважень (ст. 365 КК), службове підроблення (ст. 366 КК), службова недбалість (ст. 367 КК), одержання хабара (ст. 368 КК), давання хабара (ст. 369 КК) і провокація хабара (ст. 370 КК), а з 01.01.2010р. - зловживання впливом (ст. 369 ¹ КК України).

З об'єктивної сторони злочини у сфері службової діяльності (крім давання хабара) характеризуються: 1) вчинення діяння з використанням службового становища (повноважень, якими службова особа наділена у зв'язку із зайняттям нею певної посади чи здійснення певної службової діяльності); 2) вчинення діяння всупереч інтересам служби (незаконність).

Обов'язковою ознакою об'єктивної сторони злочинів, передбачених частинами першими статей 364, 365 і 367 КК є настання суспільно небезпечних наслідків у вигляді заподіяння істотної шкоди охоронюваним законом правам, свободам та інтересам окремих осіб, державним чи громадським інтересам. Істотна шкода може виражатися у заподіянні: 1) матеріальних (майнових) збитків; 2) нематеріальної (фізичної, моральної) шкоди.

Суб'єктом злочинів, які вчинюються у сфері службової діяль­ності, може бути тільки службова особа – спеціальний суб'єкт. Відповідно до п.1 примітки до ст. 364 КК службовими особами є особи, які постійно чи тимчасово здійснюють функції представників влади, а також обіймають постійно чи тимчасово на підприємствах, в установах чи організаціях незалежно від форми власності посади, пов'язані з виконанням організаційно-розпорядчих чи адміністративно-господарських обов'язків, або виконують такі обов'язки за спеціальним повноваженням.

Суб'єктивна сторона службових злочинів, за винятком службової недбалості, характеризується умисною формою вини.

Зловживання владою або службовим становищем (ст. 364 КК) визнається злочином при наявності трьох ознак в сукупності: а) використання слу­жбовою особою через дію або бездіяльність сво­го службового становища всупереч інтересам служби; б) вчинення такого діяння з корисливих мотивів, іншої особистої заінтересованості або в інтересах третіх осіб; в) заподіяння вказаними діяннями істотної шкоди державним чи громадським благам, охоронюваним законом правам, свободам та інтересам окремих громадян або інтересам юридичних осіб.

Відповідальність за перевищення влади або службових повноважень передбачена ст. 365 КК. Перевищення влади – випадки, коли суб'єкт злочину, який є представником влади, при виконанні своїх функцій виходить за межі наданих йому повноважень або діє при цьому незаконними методами. При перевищенні службових повноважень службова особа, яка не є представником влади, здійснюючи надані їй повноваження, виходить за їх межі або діє при цьому незаконними методами.

Службове підроблення (ст. 366 КК) характеризується тим, що службова особа вносить до офіційних документів завідомо неправдиві відомості, вчиняє інше підроблення документів, а також складає і видає завідомо неправдиві документи.

Службова недбалість (ст. 367) характеризується тим, що службова особа не виконує або неналежне виконує свої службові обов'язки через несумлінне ставлення до них, що заподіює істотну шкоду охоронюваним законом правам, свободам та інтересам окремих громадян, або державним чи громадським інтересам, або інтересам окремих юридичних осіб.

Кримінальний кодекс містить 3 статті, які закріплюють злочини, пов'язані з хабарництвом: одержання хабара (ст. 368 КК); давання хабара (ст. 369 КК); провокація хабара (ст. 370 КК). Хабар - це незаконна винагорода матеріального характеру. Ним можуть бути майно, гроші, матеріальні цінності), право на майно, документи, які надають право на отримання майна, користування майном або право вимагати виконання зобов'язань, будь-які дії майнового характеру (безоплатне надання послуг майнового характеру, санаторних чи туристичних путівок, проведення будівельних чи ремонтних робіт). Послуги, пільги і переваги, які не мають матеріального змісту (похвальна характеристика чи виступ у пресі, надання престижної роботи, інтимний зв'язок), не можуть визнаватися предметом хабара.

Конституція Украйни закріплює, що правосуддя в Украйні здійснюється виключно судами (ст. 124), що недоторканність і незалежність суддів гарантується Конституцією та законами України. Тому цілком закономірно, що КК містить Розділ XVIII "Злочини проти правосуддя."

Всі злочини проти правосуддя можливо об'єднати у наступні системи:

1. Злочини, які посягають на законні права та інтереси людини при відправленні правосуддя, завідомо незаконні затримання, привід або арешт (ст.371 КК); притягнення завідомо невинного до кримінальної відповідальності (ст.372 КК); порушення права на захист (ст. 374 КК); постановлення суддею (суддями) за відомо неправосудного вироку, рішення, ухвали або постанови (ст. 375 КК); втручання в діяльність судових органів (ст. 376 КК), втручання в діяльність захисника чи представника особи (ст. 397 КК).

2. Злочини, які посягають на життя, здоров'я особисту безпеку, майно суддів, засідателів та інших учасників правосуддя. До цих злочинів відносяться: посягання на життя судді, народного засідателя чи присяжного у зв'язку з їх діяльністю, пов'язаною із здійсненням правосуддя (ст. 379 КК); посягання на життя захисника чи представника особи у зв'язку з діяльністю, пов'язаною з наданням правової допомоги (ст. 400); погроза або насильство щодо судді, народного засідателя чи присяжного (ст. 377 КК); погроза або насильство щодо захисника чи представника особи (ст. 398 КК), умисне знищення або пошкодження майна судді, народного засідателя чи присяжного (ст. 378 КК); умисне знищення або пошкодження майна захисника чи представника особи (ст. 399 КК).

3. Злочини, які перешкоджають одержанню доказів та істинних висновків у справі. Сюди слід включити: примушування давати показання (ст. 373); завідомо неправдиве повідомлення про вчинення злочину (ст. 383 КК); завідомо неправдиве показання (ст. 384 КК); відмова свідка від надання показань або відмова експерта чи перекладача від виконання покладених на них обов'язків (ст. 385 КК); перешкоджання з'явленню свідка, потерпілого, експерта, примушування їх до відмови від давання показань чи висновку (ст. 386 КК).

4. Злочини, які перешкоджають своєчасному розкриттю і присіченню злочину: невжиття заходів безпеки щодо осіб, взятих під захист (ст. 380 КК); розголошення відомостей про заходи безпеки щодо особи, взятої під захист (ст. 381 КК); розголошення даних досудового слідства або дізнання (ст. 387 КК); приховування злочину (ст. 396 КК); порушення правил адміністративного нагляду (ст. 395 КК).

5. Злочини, які перешкоджають виконанню вироку (рішення) і призначеного ним покарання: невиконання судового рішення (ст. 382 КК); приховування майна (ст. 388 КК); ухилення від покарання, не пов’язаного з позбавленням волі (ст. 389 КК); ухилення від відбування покарання у вигляді обмеження волі та у вигляді позбавлення волі (ст. 390 КК); злісна непокора вимогам адміністрації виправної установи (ст. 391 КК); дії, що дезорганізують роботу виправних установ (ст. 392 КК); втеча з місця позбавлення волі або з-під варти (ст. 393 КК); втеча із спеціалізованого лікувального закладу (ст. 394 КК).

Всі ці злочини характеризуються умисною виною, вони можуть здійснюватися як посадовими особами органів правосуддя, так і приватними особами. Способами вчинення цих злочинів є різноманітні діяння - примус, підкуп, погрози, а також бездіяльність - невиконання вироку суду.

5. ПЛАНИ ПРАКТИЧНИХ ЗАНЯТЬ

ТЕМА 2. Поняття злочину, його відмінність від інших правопорушень ті її підстава (2 години)

1. Поняття злочину за кримінальним правом України.
   
2. Ознаки злочину.
   
3. Поняття та ознаки малозначного діяння (ч. 2 ст.11 КК України).
   
4. Класифікація та види злочинів.
   
5. Відмінність злочинів від інших правопорушень.
   

Задача № 1

Б., який відбував покарання за крадіжку чужого майна, щойно звільнився з місць позбавлення волі й повертався додому потягом. На одній із станцій до вагона зайшла жінка з корзиною свіжих огірків, які вона везла на ринок. Б. таємно викрав три огірки. Його було засуджено за крадіжку чужого майна. Б. оскаржив вирок, посилаючись на те, що його дії лише формально містять ознаки крадіжки. Апеляційний суд відмовив у задоволенні скарги, оскільки Б. має непогашену судимість за тотожний злочин.

Чи правильно судом вирішено справу?


Задача № 2

Громадянка С. займалася лікувальною діяльністю вдома без спеціального дозволу і не маючи належної медичної освіти. В результаті цієї діяльності громадянин П. отримав тяжке отруєння медикаментами.

Чи володіє вчинене діяння всіма ознаками злочину?


Задача № 4

Підсобний робочий П. під час роботи на продовольчому складі викрав 6 кілограм муки вартістю 59 грн.

Чи утворює вчинене П. діяння злочин? Ознайомтеся із ст. 185 КК України.


Задача №5

Н. вночі заліз до чужого хліва і вкрав корову вартістю 530 гривень. Його було засуджено за крадіжку чужого майна. Н. оскаржив вирок, наполягаючи на закритті справи за відсутністю в його діях складу злочину. Апеляційний суд відхилив скаргу, посилаючись на значний розмір заподіяної Н. шкоди.

Варіант: Вартість викраденої корови становила 630 гривень.

Чи підлягає Н. кримінальної відповідальності?


Задача №6

Л. був засуджений за ч. 2 ст. 286 КК України до 8 років позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортними засобами на 3 роки.

До якого виду належить злочин, скоєний Л.?


Задача № 7

Л. після закінчення робочого дня, споживши спиртні напої, сів за кермо автомобіля і попрямував додому. Із-за сильного сп'яніння він не справився з управлінням машини, і вчинив наїзд на громадянина К. і громадянку С. В результаті наїзду С. загинула, а К. було заподіяно тяжкі тілесні ушкодження. Л. був засуджений за ч. 2 ст. 286 КК України до 8 років позбавлення волі з позбавленням права управляти транспортним засобом строком на 3 роки.

До якого виду належить злочин, вчинений Л.?


ТЕМА 4. Об’єктивні ознаки складу злочину (об’єкт та об’єктивна сторона). - 4 години.


ЗАНЯТТЯ № 1 (2 години)

1. Поняття об’єкту злочину.
   
2. Значення об’єкту злочину.
   
3. Види об’єктів злочину.
   
4. Поняття предмету злочину.
   
5. Значення предмету злочину.
   
6. Співвідношення предмету та об’єкту злочину.
   

Задача № 1

Ч. був звинувачений у підробці грошей. Він виготовив 3 грошові купюри, номіналом 100 гривень кожна. Маючи на увазі, що його знайомий З., продавець у крамниці, має поганий зір, Ч. збув йому підроблені гроші за продукти.

У судовому засіданні захисник Ч. не погодився з кваліфікацією цього діяння, мотиву ваші це тим, що підробка була настільки грубою, що для її визначення не потрібні були будь-які спеціальні дослідження, тим більше Г. в той же день виявив, що гроші, які він отримав від Ч., є підробленими та намагався їх йому повернути. Адвокат подав клопотання про кваліфікацію скоєного як шахрайство (ст.190 КК), а не виготовлення та збут підроблених грошей (ст.199 КК), тому що виготовлені шляхом грубої підробки грошові знаки не мали змоги потрапити до грошового обігу та могли бути використані лише задля обману громадян.

Визначить об’єкт посягання та пояснить, чи підлягає задоволенню клопотання адвоката?


Задача № 2

Співробітниками СБУ при виїзді з Київської області були затримані Г. та П., які намагалися контрабандним шляхом вивезти за межі України більш ніж 50 ікон, які мають історичну та культурну цінність.

Визначить об’єкт та предмет злочину, який скоїли Г. та П.


Задача №3

Д. Придбав у невстановленої особи імітаційні запали до учбово-імітаційних гранат та піропатрони і незаконно зберігав їх у своїй квартирі. Вироком суду Д. Засуджено за ч.1 ст.263 КК.

Чи можуть бути зазначені предмети предметами злочину, передбаченого ст.263 КК України?

Ознайомтеся з постановою Пленуму Верховного Суду України „Про судову практику в справах про викрадення та інше незаконне поводження зі зброєю, бойовими припасами, вибуховими речовинами, вибуховими пристроями чи радіоактивними матеріалами” від 26 квітня 2002р. №3.


Задача №4

Ведучий однієї з телевізійних програм С., проводячи журналістське розслідування, виявив, як йому здавалось, керівників організації, яка здійснювала незаконну торгівлю вогнепальною зброєю. Через декілька днів після оголошення цього факту по телебаченню, С. знайшов у своєму робочому кабінеті записку з погрозами його життю та життю його близьких. Через деякий час невідомі особи зачинили С. у його власній машині та почали бити по автомобілю металевими прутами, знешкодивши його.

Визначить об’єкт, предмет та засоби цього злочину.


ЗАНЯТТЯ № 2 (2 години)

1. Поняття та значення об’єктивної сторони злочину. Обов’язкові та факультативні ознаки об’єктивної сторони складу злочину.
   
2. Поняття та форми діяння (дії чи бездіяльності). Умови кримінальної відповідальності за бездіяльність.
   
3. Поняття суспільно-небезпечних наслідків та їх види.
   
4. Причинний зв’язок як ознака об’єктивної сторони злочину, його поняття та значення в кримінальному праві України.
   
5. Факультативні ознаки об’єктивної сторони
   

Задача № 1

Перед трамваєм, у забороненому для переходу пішоходів місці, швидко перебігала вулицю 8-річна О. Поряд із трамваєм у напрямку його руху зі швидкістю близько 40 км/г їхала автомашина, водій якої М. не мав можливості об’їхати трамвай, оскільки спереду біля бровки хідника стояла інша автомашина. Дівчинка раптово з’явилася перед автомашиною, і хоч М. загальмував своєчасно, не вдалося уникнути наїзду. О. Попала під колеса і була смертельно травмована.

Чи є у поведінці М. ознаки об’єктивної сторони злочину, передбаченого ч.2 ст.286 КК України?


Задача № 2

Бригада швидкої допомоги районної лікарні одержала одночасно три виклики із сіл району. Лікар І. Вирішила спочатку поїхати у найвіддаленіше село, а потім, повертаючись назад, заїхати в інші. Дорогою автомобіль зіпсувався, сталася затримка. Коли бригада через 2 години прибула до другого хворого, той уже помер. Судово-медична експертиза засвідчила, що коли б хворому було надано допомогу протягом години після виклику, його життя було б врятоване..

Якою має бути кримінально-правова оцінка дій І.?


Задача № 3

П. та С., відпочиваючи на березі ріки, поспорили, хто з них скоріше перетне ріку. Десь на середині ріки С. зрозумів, що плити більше не може, бо його ноги були зведені судорогою. Він почав кликати П. на допомогу. Однак останній, не звертаючи уваги на заклики про допомогу, поплив на протилежний беріг. С. після декількох закликів потонув.

П. пояснив, що він не надав допомоги С., тому що сам не дуже добре вміє плавати, крім того С. був великим чоловіком і П. побоювався, що не зможе надати допомогу й сам потоне.

Чи становить бездіяльність П. об’єктивну сторону злочину, передбаченого ст. 135 КК України?


Задача № 4

Чергова по переїзду Б., не закривши шлагбаум, пішла до службового будинку дзвонити черговому по станції для з'ясування причин затримки швидкого пасажирського поїзда. В цей час на переїзді автомашина BMV зіткнулася з маневровим тепловозом. В результаті аварії водій автомашини загинув.

Чи знаходяться дії Б. в причинному зв'язку з наслідками, що наступили? Чи підлягає Б. кримінальній відповідальності?


Тема 5. Суб’єктивні ознаки складу злочину (суб’єкт та суб’єктивна сторона). – (4 години).


ЗАНЯТТЯ № 1 (2 години)

1. Поняття, ознаки та значення суб’єкта злочину.
   
2. Поняття та критерії осудності, неосудності та обмеженої осудності.
   
3. Поняття віку кримінальної відповідальності. Загальний, зменшений та збільшений вік кримінальної відповідальності.
   
4. Поняття та види ознак спеціального суб’єкта злочину.
   
5. Кримінальна відповідальність за злочини, скоєні в стані сп’яніння: види сп’яніння, їх вплив на відповідальність особи
   

Задача № 1

В., який систематично пиячив протягом 10 років і ображав дружину, вкотре прийшов додому п’яним. Як завжди, він почав її ображати, вдарив у голову. Через систематичне знущання чоловіка у його дружини виник стан сильного душевного хвилювання і вона вдарила його в груди ножем, яким у цей момент чистила огірок. Ніж ушкодив серце, чоловік помер. Дружину В. засуджено за умисне вбивство, вчинене в стані сильного душевного хвилювання. Адвокат оскаржив вирок, вважаючи, що злочин вчинено в стані неосудності.

Чи підлягає скарга задоволенню?


Задача № 2

Г. у день свого 14-річчя, 3 вересня 2004р., біля 22 годин 45 хвилин, вчинив грабіж.

Чи досяг Г. віку кримінальної відповідальності?


Задача № 3

15-річний К. забрався до кабіни чужого автомобіля та вирішив на ньому покататися. При керуванні автомобілем він не побачив попереджувального знака про крутий поворот та в’їхав у бетонний стовп. Машина була розбита, К. отримав переломи.

Якою має бути кримінально-правова оцінка дій К.? Ознайомтеся зі статтями 119 та 286 КК України.

Варіант 1: К. скоїв аварію, під час якої було тяжко травмовано трьох громадян.

Варіант 2: К. смертельно травмував одного громадянина.

Задача № 4

Ш., 14 років, неодноразово вчиняв кишенькові крадіжки у міському транспорті. Під час нової крадіжки, він був затриманий працівниками міліції. На своє виправдання він заявив, що йому ще не має 16 років, тому він не відповідає за скоєне.

Чи Ш. правий? З якого віку особа підлягає кримінальній відповідальності?


Задача №5

15-річні учні Х. та Л. вирішили прогуляти заняття у школі й зателефонували до міліції, що школу заміновано. Заняття в школі було відмінено. Мінери кілька годин обстежували всі приміщення школи, але вибухівки не виявили.

Ознайомтеся зі статтями 259 і 296 КК. Чи можуть Х. та Л. нести відповідальність за вчинені дії за цими статтями КК?

Варіант: 12 травня Л. святкував своє 16-річчя і зробив таке повідомлення о пів на першу годину ночі.


ЗАНЯТТЯ № 2 (2 години)

1. 
   Поняття та значення суб’єктивної сторони складу злочину.
   
2. Поняття та форми вини.
   
3. Поняття та види умислу.
   
4. Поняття та види необережної форми вини.
   
5. Поняття та значення мотиву злочину та мети злочину.
   

Задача № 1

Знаходячись на дискотеці, З. посварився з раніш незнайомими йому С. та П. Після закінчення дискотеки С. та П. відвели З. у двір дому та сильно побили його, завдав декілька ударів арматурними прутами по голові. Внаслідок заподіяних травм З. помер.

Визначте форму та вид вини, з якою діяли винні?


Задача № 2

С., вирішивши вбити Р., забіг за ним до приміщення банку, де знаходилися ще 14 осіб, та кинув гранату. Внаслідок його дій 5 чоловік загинуло, 7 отримали тілесні ушкодження.

Вирішить питання про суб’єктивну сторону злочину.


Задача № 3

Г., яка працювала прибиральницею у дитячому садку, закінчив роботу та уходячи додому, забула виключити електроплитку, внаслідок чого будинок дитячого садку згорів.

Визначте форму та вид вини.


Задача № 4

С., керуючи автомобілем, пересувався вулицями міста з перевищенням швидкості, розраховуючи на те, що у випадку необхідності він, як водій з 16-річним стажем, встигне загальмувати. Він не впорався з керуванням та здійснив наїзд на З.

Визначте форму та вид вини.


Задача №5

Г., яка працювала тренером з плавання в басейні „Олімпієць”, дала групі новачків – учням молодших класів – завдання і простежила, як вони зі спеціальними дощечками в руках спускалися до басейну. Потім вона на порушення встановлених правил проведення тренування новачків підійшла до колеги по роботі, випустивши з поля зору свою групу. Раптом почулися голосні крики дітей, які кликали на допомогу. Кинувшись у воду, один з тренерів підняв з дна басейну дівчинку з групи Г. Після надання першої допомоги дитину негайно було доставлено до реанімаційного відділення лікарні. Однак врятувати її не вдалося..

Чи повинна Г. відповідати за смерть дівчинки? Ознайомтеся зі ст.137 КК.


Задача № 6

В. із хуліганських спонукань вдарив Ш. в обличчя. Від удару Ш. впав та вдарився головою об бордюр. Від отриманої травми Ш. помер у лікарні.

Вирішить питання про форму та вид вини.


Тема 6. стадії вчинення злочину, співучасть у злочині – 2 години

1. Поняття та види стадій вчинення злочину.
   
2. Готування до злочину, його ознаки. Поняття та види замаху на злочин.
   
3. Закінчений злочин. Особливості закінчення окремих складів злочинів.
   
4. Добровільна відмова від доведення злочину до кінця.
   
5. Поняття та значення співучасті, об’єктивні та суб’єктивні ознаки співучасті.
   
6. Форми співучасті.
   
7. Види співучасників, їх об’єктивні та суб’єктивні ознаки.
   

Задача № 1

Л.В., посварившись з Г. та його друзями, розповів про конфлікт своєму брату Л.Ю. і разом з ним повернувся на місце пригоди. Л.Ю. взяв з собою ніж, про що Л.В. не знав. Підійшовши до хлопців, що сиділи на лавці, Л.Ю. вдарив одного з них – І. Розпочалася бійка. Л.Ю. двічі вдарив Г. ножем в груди, а потім поранив З. Л.В. у цей час завдавав кулаками ударів пораненому Г. Від отриманих ножових поранень Г. у лікарні помер.

Як вирішити справу?