Програма «Освіта Донеччини. 2007 2011роки» Донецьк програма «Освіта Донеччини. 2007 2011 роки»

Вид материала

Содержание

Заступники керівника
Розділ VII
Розділ XII
Розділ XIV
Розділ І. Концепція Програми ««Освіта Донеччини. 2007 - 2011 роки»
Основними принципами розвитку освіти визначено
2. Мета і завдання розвитку освіти
3. Стратегічні напрями розвитку освіти області
4. Шляхи та способи реалізації стратегічних напрямів розвитку освіти
5. Умови реалізації концепції
6. Фінансове і ресурсне забезпечення виконання Програми
7. Очікувані результати
8. Управління Програмою та контроль за її виконанням
Розділ ІІ. Оцінка тенденцій формування контингентів
Кількість випускників 9-х класів, які отримають базову середню освіту
Розділ ІІІ. Розвиток дошкільної освіти
Зміни в мережі дошкільних навчальних закладів Донецької області
Зміни в кількості дітей, охоплених дошкільною освітою
Пріоритетні напрямки роботи на період до 2011 року
Зміст основних заходів
...
Полное содержание

Подобный материал:

1 2 3 4 5 6 7 8 9 ... 13

Додаток до рішення

Донецької обласної ради

від __________________

№___________________

ПРОГРАМА

«Освіта Донеччини.

2007 – 2011роки»

Донецьк

ПРОГРАМА

«Освіта Донеччини. 2007 - 2011 роки»

Підстава розробки Програми:	Конституція України, Національна доктрина розвитку освіти, закони України «Про освіту», «Про загальну середню освіту», «Про охорону дитинства», «Про дошкільну освіту», «Про позашкільну освіту», «Про професійно-технічну освіту», «Про вищу освіту», «Про інтелектуальну власність», «Про авторські та суміжні права», постанова Верховної Ради України «Про стан і перспективи розвитку середньої освіти в Україні» (від 09.01.2007 р. № 536-V),Указ Президента України «Про невідкладні заходи щодо забезпечення функціонування та розвитку освіти в Україні» (від 04.07.2005 р. № 1013/2005), Концепція 12-річної середньої загальноосвітньої школи, Концепція Державної програми розвитку освіти на 2006-2010рр, «Освіта для інноваційних суспільств у ХХІ столітті. Підсумковий документ саміту «Групи вісімки»».
Замовник Програми:	Донецька обласна рада
Розробники Програми:	Управління освіти і науки Донецької облдержадміністрації Донецький обласний інститут післядипломної педагогічної освіти
Упорядники Програми:
Керівник -	Соловйов Юрій Іванович
Заступники керівника -	Безумова Наталя Вікторівна Удовенко Андрій Васильович Чередник Алла Леонтіївна Чернишов Олексій Іванович

ЗМІСТ

	стор.
Вступ…………………………………………………………………………..…….	4
Розділ I Концепція Програми «Освіта Донеччини. 2007 - 2011 роки». Ресурсне забезпечення, управління і контроль за її виконанням…….............................…	4
Розділ ІІ Тенденції формування контингентів учнів закладів освіти Донецької області в 2006-2011 роках (з перспективою до 2017 р.)…................	16
Розділ ІІІ Розвиток дошкільної освіти………………………………………….	21
Розділ IV Розвиток загальної середньої освіти…………………………….……	29
Розділ V Розвиток професійно-технічної освіти……………………………….	45
Розділ VI Розвиток вищої освіти…………………………………………………	53
Розділ VII Розвиток післядипломної освіти…………………………………….	62
Розділ VIII Розвиток позашкільної освіти………………………………………	73
Розділ IX Соціальний захист учасників навчально-виховного процесу……..	77
Розділ X Психологічна служба………………………………………………….	83
Розділ XI Формування здорового способу життя……………………………….	89
Розділ XII Кадрове забезпечення…………………………………………………	92
Розділ XIII Зміцнення матеріально-технічної бази закладів освіти області…..	98
Розділ XIV Удосконалення управлінської діяльності…………………………..	101
Додатки……………………………………………………….…………………….	105

Вступ

Роль освіти на сучасному етапі розвитку України взагалі і Донецької області зокрема визначається проблемами переходу до демократичної правової держави з ринковою економікою. Відповідно до Національної доктрини розвитку освіти, освіта – визначний чинник гуманізації суспільно-економічних відносин, формування нових життєвих установок особистості. Державі, що розвивається, потрібні сучасні освічені люди, які утворять інтелектуальний та духовний потенціал суспільства.

Інноваційний шлях розвитку суспільства можливо забезпечити, лише сформувавши покоління людей, які і мислять, і діють по-інноваційному. Звідси – значна увага до загального розвитку особистості, її комунікативних здібностей, професіоналізму і самостійності в прийнятті рішень, творчості і культури мислення, розвитку інформаційних і соціальних навичок.

Саме до таких підходів спонукає нас головна педагогічна ідея сучасності – освіта продовж усього життя.

Модернізація обласної системи освіти - це державне завдання. Мета полягає у створенні механізмів стійкого розвитку регіонального освітнього простору. Для досягнення цієї мети мають бути вирішені специфічні регіональні пріоритетні завдання щодо рівного доступу молодих людей Донеччини до повноцінної якісної освіти згідно з їх інтересами, нахилами і потребами; розвитку освіти як відкритої державно-громадської системи на основі розподілу відповідальності між суб’єктами освітньої політики; підвищення ролі всіх учасників освітнього процесу – учнів, педагогів, батьків; підвищення соціального статусу й професіоналізму працівників освіти, надання їм державної та громадської підтримки.

Розділ І. Концепція Програми ««Освіта Донеччини. 2007 - 2011 роки»

Ресурсне забезпечення, управління і контроль за її виконанням

1. Загальні положення

Найхарактернішими рисами сучасного міжнародного середовища є поглиблення взаємодії та взаємозалежності між окремими країнами та регіонами світу, узгодження національних і міжнародних інтересів. Діяльність України на міжнародній арені як рівноправного суб’єкта міжнародних відносин лише розпочинається, і цей надзвичайно складний процес збігся в часі з непростими завданнями розбудови незалежної держави та формуванням національної економіки на засадах ринкової економічної моделі.

Входження України у світовий освітній простір, приєднання до Болонського процесу зумовлюють необхідність модернізації освіти. Вітчизняна освіта спрямовується на утвердження патріотизму і загальнолюдських цінностей, стимулювання інновацій в освітній політиці з метою подальшого розвитку системи освіти, підвищення її ефективності.

Освіта Донеччини є складовою загальнодержавної системи.

Сучасні тенденції розвитку освіти здійснюють системоутворюючий вплив на модернізацію освіти Донеччини в стратегічному напрямі, який визначає держава, а також надають імпульс для подальшої розбудови освіти на регіональному рівні. Модернізація освіти Донецької області має ґрунтуватися на врахуванні позитивних надбань регіональної системи освіти і водночас передбачає істотні зміни, зумовлені сучасними тенденціями розвитку інноваційного суспільства та ринку праці.

Складовими комплексної системи обласної освіти як соціокультурного феномена має бути гуманістична тріада сучасної філософії освіти: людина – освіта – культура. Базовими компонентами в реформуванні регіональної освіти є гуманізація і демократизація.

Нормативно-правовою основою Концепції розвитку регіональної освіти є державні документи: Конституція України, Національна доктрина розвитку освіти, закони України «Про освіту», «Про загальну середню освіту», «Про охорону дитинства», «Про дошкільну освіту», «Про позашкільну освіту», «Про професійно-технічну освіту», «Про вищу освіту», «Про інтелектуальну власність», «Про авторські та суміжні права», постанова Верховної Ради України «Про стан і перспективи розвитку середньої освіти в Україні» (від 09.01.2007 р. №536-V), Концепція 12-річної середньої загальноосвітньої школи, Концепція Державної програми розвитку освіти на 2006-2010 рр, а також Указ Президента України «Про невідкладні заходи щодо забезпечення функціонування та розвитку освіти в Україні» (від 04.07.2005 р. № 1013/2005), Освіта для інноваційних суспільств у ХХІ столітті, Підсумковий документ саміту «Групи вісімки».

Розвиток освіти Донецької області має відбуватися з урахуванням таких пріоритетів:

зорієнтованість регіональної освітньої політики на створення системи освіти, здатної забезпечити високу якість з максимально можливою доступністю;
взаємодія державних і громадських інститутів освітньої політики, професійних, творчих спілок і асоціацій, їх спрямованість на розвиток освіти з урахуванням регіональної специфіки і наявного потенціалу;
впровадження інновацій в освіту як умови забезпечення її якості від дошкілля і протягом усього життя людини;
сприяння розширенню життєвої компетентності учнів, появі нових мотивів навчання, самоорганізації і самореалізації особистості;
комплексна реалізація оздоровчої та культуротворчої функції освіти;
створення високотехнологічної інформаційної системи освіти;
інтеграція освіти і науки, сприяння інноваційній діяльності в навчальних закладах області різного рівня акредитації та форм власності.

Основними принципами розвитку освіти визначено:

принцип гуманізації, що передбачає утвердження людини як найвищої соціальної цінності, розвиток здібностей дітей, учнів, студентів та задоволення їхніх освітніх потреб, забезпечення пріоритету загальнолюдських цінностей;
принцип демократизації, спрямований на розширення впливу громадської думки на прийняття адекватних управлінських рішень, динамічне реагування на потреби суспільства, перерозподіл функцій управління між органами виконавчої влади та місцевого самоврядування;
принцип відповідності змісту освіти, якості освітніх послуг державним вимогам, освітнім стандартам з урахуванням регіональних особливостей і потреб;
принцип розвитку життєспроможної самодостатньої особистості як провідної ідеї освіти, що забезпечує орієнтацію вчителя, викладача на особистість дитини, учня, студента (активно-діяльнісний характер навчання; єдність мотиваційної сфери особистості; розкриття здібностей і творчих задатків дітей, учнів, студентів; урахування їхніх вікових та індивідуальних особливостей; забезпечення успіху в оволодінні знаннями та способами діяльності);
принцип оздоровчої функції освіти, який є обов’язковою умовою забезпечення та зміцнення здоров’я всіх учасників навчально-виховного процесу;
принцип партнерства, що передбачає створення партнерських стосунків між усіма суб’єктами освітнього процесу. На основі партнерства здійснюється підвищення інвестиційної привабливості освіти, розвиток меценатства, інноваційних форм і видів освітньої діяльності;
принцип підвищення якості контрольно-оцінювальної діяльності в контексті незалежного оцінювання, що передбачає вдосконалення системи моніторингових досліджень.

2. Мета і завдання розвитку освіти

Метою Програми є створення умов для модернізації системи освіти Донецької області, нарощування її випереджального інноваційного потенціалу, підвищення якості освіти і виховання, рівного доступу до здобуття якісної освіти, виконання вимог Болонської декларації.

Досягнення мети передбачає виконати такі завдання:

Модернізувати систему освіти області на основі державно-громадської взаємодії з урахуванням сучасних тенденцій розвитку галузі та потреб регіону.
Оптимізувати мережу закладів освіти області з метою забезпечення якості освіти та рівного доступу до отримання якісної освіти.
Забезпечити психолого-педагогічний, медичний та методичний супровід організації життєдіяльності дошкільнят, учнівської та студентської молоді, запровадити системний моніторинг навчальних досягнень учнів та студентів, стану їхнього здоров’я.
Забезпечити вдосконалення єдиної виховної системи на засадах духовних цінностей народу України.
Удосконалити кадрову та ресурсну підготовку, перепідготовку та підвищення кваліфікації для задоволення потреб педагогічних працівників, викладачів професійно-технічних навчальних закладів та вищих навчальних закладів з урахуванням сучасних вимог особливостей переходу до незалежного зовнішнього оцінювання.
Запровадити ефективні методи управління системою освіти.
Стимулювати розвиток наукових і прикладних досліджень та інтеграцію освіти і науки.
Здійснити комплексну інформатизацію освіти області через запровадження нових інформаційних технологій, систему тестового оцінювання знань, автоматизацію управління освітньою галуззю.
Формувати й запроваджувати нові механізми фінансово-економічного та матеріально-технічного розвитку освіти області.
Урахувати вимоги соціальних замовників щодо якості освіти.

3. Стратегічні напрями розвитку освіти області

Досягнення поставленої мети та зазначених завдань потребує скоординованих дій органів педагогічної громадськості, виконавчої влади всіх рівнів та органів місцевого самоврядування, що може бути забезпечено шляхом прийняття Програми.

Модернізована система освіти області має бути спрямована на забезпечення оптимальних умов функціонування освітянської галузі, створення системного механізму саморегуляції, вибору стратегічних напрямів розвитку.

В основу вибору стратегічних напрямів розвитку освіти області покладені ідеї взаємодії між системою та її зовнішнім середовищем, ідеї педагогіки життєтворчості, пріоритети освіти щодо навчання протягом усього життя, визначені положенням Меморандуму комісії Європейського співробітництва (30 жовтня 2000 р.), документами зустрічі Великої вісімки у сфері освіти (1-4 квітня 2006 р.), підсумковими документами саміту «Групи вісімки» «Освіта для інноваційних суспільств в ХХІ столітті» (16 липня 2006.).

Стратегічними напрямами розвитку освіти області визначено:

запровадження компетентнісно орієнтованого підходу в освіті як основи формування життєспроможної самодостатньої особистості школяра та студента;
організація профільного навчання в старшій школі;
запровадження новітніх інформаційно-комунікаційних технологій та дистанційної освіти в навчальний процес школи, професійно-технічних та вищих навчальних закладів;
розробка стратегії мовної освіти;
впровадження моніторингу якості освіти учнів та студентів у контексті зовнішнього незалежного оцінювання.

4. Шляхи та способи реалізації стратегічних напрямів розвитку освіти

Запровадження компетентнісно орієнтованого підходу в освіті як основи формування життєспроможної самодостатньої особистості

Спрямованість системи освіти лише на засвоєння системи знань, яка була традиційною й виправданою ще кілька десятиріч тому, уже не відповідає сучасному соціальному замовленню, що вимагає виховання самостійних, ініціативних і відповідальних членів суспільства, здатних ефективно взаємодіяти в розв’язанні соціальних, виробничих та економічних завдань. Вирішення цих завдань потребує істотної активізації самостійної й продуктивної діяльності школярів та молоді, розвитку їхніх особистісних якостей і творчих здібностей, умінь самостійно здобувати нові знання й розв’язувати проблеми, орієнтуватися в житті суспільства.

Знання, уміння та навички, які молодь сьогодні набуває в процесі навчання в закладах освіти, беззаперечно є дуже важливими. Однак поряд з цим актуальним стає поняття компетентності учня та студента, оволодіння ними набором компетентностей, що, на думку експертів, визначається багатьма чинниками. Набуття молоддю знань, умінь і навичок з метою їх трансформації в компетентності сприяє інтелектуальному та культурному розвитку особистості, формуванню в неї здатності швидко реагувати на запити часу.

Соціальні реалії сьогодення, життя в умовах швидких змін, збільшення інформаційного потоку, мобільність та нові виклики часу закономірно екстраполюються на освітні реалії. Провідні освітянські документи – Концепція 12 – річної загальноосвітньої школи, Закон України «Про вищу освіту», Закон України «Про професійно-технічну освіту, Державний стандарт базової і повної загальної середньої освіти, Критерії оцінювання навчальних досягнень учнів, ґрунтуючись на новій філософії освіти, визначають метою навчання формування компетентної особистості, здатної адаптуватися до змін, навчатися протягом усього життя, досягати життєвого успіху, самореалізуватися.

З метою формування життєспроможної самодостатньої особистості необхідно сконцентрувати увагу на таких ключових компетентностях: соціальній, загальнокультурній, здоров’язберігаючій, громадянській, інформаційній, підприємницькій, пізнавальній.

Шляхи реалізації компетентнісного підходу:

реалізація Законів «Про вищу освіту», «Про професійно-технічну освіту» Державного стандарту базової і повної загальної середньої освіти з урахуванням завдань формування життєвої компетентності учнів;
модернізація навчально-виховного процесу та впровадження технологій компетентнісного навчання;
розробка й обґрунтування засад стандартизації та уніфікації діагностичного та корекційного інструментарію, оновлення методологічного забезпечення психологічних служб навчальних закладів у контексті розвитку життєвої компетентності учнів;
створення моделей компетентнісно орієнтованої 12-річної школи, професійно-технічного навчального закладу, вищого навчального закладу та компетентного випускника;
координація зусиль усіх ланок та ступенів освіти для забезпечення максимальної самореалізації та адаптації в суспільстві особистостей від дошкілля до працевлаштування;
впровадження гнучких освітніх програм та інформаційних технологій, навчання відповідно до вимог Болонської декларації.

Запровадження новітніх інформаційно-комунікаційних технологій у навчальний процес. Дистанційна освіта

Зміна пріоритетів і цінностей освіти в Україні зумовлена переходом від індустріального виробництва до науково-інформаційних технологій, що змінює всі аспекти життя і діяльності суспільства в цілому і окремої людини зокрема. В умовах динамічного розвитку суспільства, глобальної взаємозалежності і конкуренції на ринку праці, необхідності широкого використання інформаційних ресурсів особливого значення набуває інформатизація освітньої сфери. Вона стає не лише феноменом педагогічної реальності, але й професійно-ціннісною орієнтацією, невід’ємною умовою діяльності педагогів, викладачів, школярів і студентів.

Застосування медіа простору має вирішальне значення для поширення знань, орієнтації в інформаційних потоках, набуття навичок аналітичного відбору потрібної інформації, для забезпечення інтересів школярів, студентів.

Інформаційні технології є важливим інструментом поліпшення якості освіти, оскільки дозволяють необмежено розширити доступ до інформації, урізноманітнюють технології тощо. Застосування інформаційних технологій докорінно змінює роль і місце педагога та учня в системі “учитель-викладач – інформаційна система – учень та студент”. Інформаційні навчальні технології – це не просто передаточна ланка між учителем і учнем, вони сприяють реалізації особистісно орієнтованого підходу в навчанні.

Основними шляхами реалізації цього напрямку модернізації освіти є:

сучасне технічне забезпечення навчальних закладів середньої, професійної та вищої школи;
інформатизація навчально-виховного процесу в загальноосвітніх, професійно-технічних, вищих навчальних закладах шляхом впровадження інформаційно-комунікаційних засобів освіти та управління;
перехід на якісний рівень формування регіональної, інформаційно-комунікативної інфраструктури;
інтеграція інформаційного середовища освіти Донецької області в єдиний світовий інформаційний простір;
ефективне використання мережі Internet як доступу до джерел інформації незалежно від місця їх розташування;
активізація самоосвітньої діяльності учнів, студентів за допомогою якісного ліцензійного, прикладного, програмного забезпечення з навчальних дисциплін.

Дистанційне навчання має перейти на більш високий рівень, а саме:

цілеспрямовано формувати інформаційну компетентність усіх учасників освітнього процесу;
створювати сприятливі умови для рівного доступу до якісної освіти;
задовольняти інформаційні потреби громадян.

Організація профільного навчання в старшій школі

З метою реалізації пріоритетного напрямку стратегічного розвитку освіти в Україні щодо постійного підвищення якості освіти, оновлення її змісту та форм організації навчально-виховного процесу змінюються цілі, завдання та засади діяльності старшої школи. Концепція профільного навчання в старшій школі об’єктивно вимагає від української школи створення умов для орієнтації учнів на подальший вибір професії, розширення життєвої компетентності, формування нових мотивів навчання, самоорганізації та самореалізації особистості. Загальною тенденцією розвитку старшої профільної школи є її орієнтація на широку диференціацію, варіативність, багатопрофільність, інтеграцію загальної і допрофесійної освіти. Вирішальною умовою реалізації профільного навчання є комплексне розв’язання питань, пов’язаних з фінансовим, кадровим, навчально-методичним, нормативно-правовим і організаційним забезпеченням старшої школи.

Основними шляхами розв’язання проблеми в цій сфері є:

оцінка та врахування реальних можливостей ресурсного забезпечення профільного навчання, доцільність та ефективність різних форм його організації;

розробка та апробування навчально-методичного забезпечення профільної школи з урахуванням складових змісту освіти: загальноосвітніх, профільних дисциплін, курсів за вибором;

створення психолого-педагогічного супроводу навчального процесу з метою усвідомлення учнем себе як суб’єкта вибору профільного навчання;

реалізація завдань науково-дослідного та експериментально-впроваджувального характеру, які пов’язані з обґрунтуванням змісту навчання, вибором підходів до організації профільного навчання в різних умовах; впровадженням педагогічних технологій на основі самостійної діяльності, активних методів навчання, оцінювання навчальних досягнень;

забезпечення необхідного рівня професійної компетентності вчителів і керівників шкіл, вибір регіональної моделі та форми організації підвищення кваліфікації педагогічних кадрів з урахуванням потреб профільної школи.

Реалізація стратегії мовної освіти в регіоні

Розвиток життєвих компетентностей, особистісний поступ неможливі без формування мовленнєвої культури, бо мова є універсальним засобом не лише спілкування, а й усього буття народу з усіма його ціннісно-змістовними ознаками.

Донецька область багатонаціональна, у ній традиційно сформованою нормою є двомовність і багатомовність.

Отже, метою мовної освіти в регіоні є розбудова такої системи, яка має враховувати прагнення кожної національної спільноти до самозбереження, збагачення рідного слова і культури та життєву потребу в знанні інших мов і культур.

Основними шляхами розв’язання цієї проблеми є:

популяризація державної і національних мов, піднесення їх авторитету серед населення;

оновлення змісту освіти (як за рахунок базової, так і варіативної складових) у напрямку підвищення рівня загальної та національної культури особистості;

створення системи моніторингу динаміки та тенденцій розширення сфери функціонування мов в регіоні;

забезпечення підготовки, перепідготовки, підвищення кваліфікації педагогічних і викладацьких кадрів для викладання рідною мовою базових і профільних дисциплін у навчальних закладах різних рівнів акредитації та форм власності.

Впровадження моніторингу якості освіти

у контексті незалежного оцінювання

Реформування Європейської освіти в контексті Болонського процесу ставить перед Україною загалом і регіонами зокрема мету розробити та запровадити Галузеві стандарти освіти, засоби галузевого моніторингу та управління якістю освіти.

Запровадження сучасних методів та технологій педагогічного оцінювання в практику педагогічної діяльності навчальних закладів підпорядковуються ідеї створення національної системи зовнішнього оцінювання, підвищення ефективної діяльності закладів освіти різних рівнів акредитації, забезпечення наукового супроводу в управлінні якістю освіти, спрямованого на визначення єдиних транс-європейських підходів до оцінювання досягнень у різних предметних та профільних галузях.

Основними шляхами розв’язання проблем у цій сфері є:

розробка й апробація незалежних й об’єктивних процедур моніторингу освітніх досягнень при завершенні навчання на ступенях дошкільної, початкової, основної загальної, професійно-технічної, вищої освіти;
розвиток системи незалежного зовнішнього моніторингу якості освіти для виявлення динаміки й тенденцій розвитку національної освіти в межах міжнародних, загальнодержавних і регіональних обстежень;
запуск механізмів суспільно-професійної оцінки якості освіти, у тому числі й на основі незалежної експертизи діяльності освітніх закладів різного рівня акредитації;
впровадження моніторингу рівня фізичної готовності, психологічної й соціальної адаптації дитини дошкільного віку до навчання в школі, випускника школи до професійного навчання з метою збереження наступності освіти між дошкільною та початковою ланками, школою та професійною освітою;
удосконалення й оптимізація системи моніторингу якості освіти в контексті зовнішнього тестування, механізмів ліцензування, атестації, акредитації навчальних закладів різних типів, рівнів акредитації, профілів, форм власності;
створення для кожної навчальної дисципліни регіонального банку тестових моніторингових завдань відповідно до вимог державних стандартів;
розбудова інфраструктури для впровадження зовнішнього оцінювання;
формування готовності педагогічних кадрів, викладачів вищої школи до впровадження тестового контролю, проведення зовнішнього оцінювання.

5. Умови реалізації концепції

Реалізацію Концепції розвитку освіти в регіоні забезпечують умови:

нормативно-правові як основа правового регулювання розвитку освіти, яку складають документи міжнародного, державного та регіонального рівнів, Концепція Державної програми розвитку освіти в Україні на 2006-2010 роки, окремі підзаконні акти та положення;
соціально-педагогічні як система соціально-економічних, культурних та освітніх потреб регіону з урахуванням державно-громадського характеру управління. Ці умови є основою для автоматичного функціонування й розвитку регіональної системи освіти, формування регіональної освітньої політики. Вони передбачають соціальний захист освітян, забезпечення права творчої професійної ініціативи педагогів, викладачів та її підтримки, реалізації запитів регіону щодо якості освіти, створення системи неперервної підготовки інтелектуально-кадрового резерву освітян. Соціально-педагогічні умови досягають ефективності за підтримки органів державного управління та громадських інституцій (батьківських та учнівських рад, піклувальних рад, фондів розвитку освіти, професійних асоціацій тощо);
психолого-педагогічні є основою виконання науково-методичних вимог підготовки педагогів, викладачів до професійної діяльності в середовищі змін. Це досягається шляхом формування нових педагогічних, викладацьких компетентностей, що інтегрують в собі професійні та психологічні якості особистості. Критеріями професійної компетентності педагога, викладача є суспільна значущість результатів діяльності, його авторитет, соціальний статус, професійна готовність до змін постійного самонавчання та саморозвитку, соціально-педагогічна ерудованість, здатність оперувати інформацією, комунікативність та емоційна стабільність, здатність до прийняття рішень та їх реалізації, відкритість;
організаційно-управлінські як основа координації освітніх процесів, здійснення моніторингу якості освіти, забезпечення незалежної експертизи. Організаційно-управлінські умови є способом наукового освоєння та практичного впровадження державних стандартів, регіонального змісту освіти, реалізації мети й завдань Програми розвитку регіональної освіти, оновлення фінансово-економічних та матеріально-технічних ресурсів. Ці умови реалізуються через методи управлінського впливу з урахуванням нових підходів до управління освітою, нові структури та механізми незалежного оцінювання якості освіти, систематичне оприлюднення його результатів, посилення управлінського впливу на забезпечення рівного доступу до всіх освітніх рівнів.

Умовами реалізації стратегічних напрямків Концепції є запровадження низки нових педагогічних та управлінських технологій:

перехід до концептуальної форми розвитку освіти на всіх рівнях (навчального закладу, району, закладів міського підпорядкування, міста, професійно-технічного навчального закладу, вищого навчального закладу);
впровадження системи постійного відстеження динаміки змін в освіті (моніторинг якості освіти);
організація служби освітнього маркетингу для вивчення соціального попиту на освітні послуги;
впровадження альтернативних моделей управління (проектне, неформальне, інтегративне тощо);
оновлення функцій управління (на всіх рівнях) відповідно до нових видів управлінської діяльності;
організаційне та функціональне оновлення науково-методичної служби;
реальне забезпечення відкритості і доступності освітньої галузі перед громадськістю.

6. Фінансове і ресурсне забезпечення виконання Програми

Матеріально-технічні ресурси визначаються реальними потребами розвитку освіти області на 2007-2011 роки відповідно до санітарно-гігієнічних норм і правил з урахуванням типового переліку обов’язкового навчального обладнання, а також наукового розвитку в галузі інформаційних технологій, сучасного підручникотворення, видання дитячої та художньої літератури, які задовольняються шляхом:
створення стимулів для інвестування коштів;
збільшення загального фінансування на освітянську галузь відповідно до вимог Законів України «Про освіту», «Про вищу освіту», «Про професійно-технічну освіту;
залучення позабюджетних коштів (інвесторів, меценатів, громадських фондів та інших юридичних і фізичних осіб), що не суперечать чинному законодавству України;
фінансування Програми здійснюватиметься в межах асигнувань, передбачених державним і місцевим бюджетами на освіту, централізованих заходів і субвенцій з державного бюджету на виконання Державних програм в галузі освіти та з інших джерел, не заборонених законодавством.

7. Очікувані результати

Виконання Програми дасть можливість забезпечити перехід регіональної освіти на новий якісний рівень, що сприятиме:

створенню в регіоні цілісного освітнього середовища, яке надасть широкі можливості кожному реалізувати власні освітні потреби та забезпечить безперервність освіти;
становленню компетентнісно спрямованого освітнього процесу в єдності змістових, особистісних та управлінських складових;
створенню більш ефективних освітніх систем у кожному окремому закладі з урахуванням вимог сучасного суспільства, надання кожній людині можливості повноцінного саморозвитку;
формуванню в дітей і молоді Донбасу національної самоідентифікації з метою консолідації громадян у цілісний суспільний організм, об’єднання суспільства;
розвитку високоякісної базової, професійно-технічної, вищої освіти та гендерної рівності в освіті;
впровадженню в освітянський процес принципів профільного навчання як економічно доцільної форми підготовки молоді до майбутнього життя;
формуванню достатньої життєвої компетентності учнів та конкурентно-спроможності випускників на ринку праці;
вихованню особистості, здатної самостійно приймати рішення та займати активну громадянську позицію;
створенню умов для використання новітніх освітніх технологій та вивільнення творчої складової в діяльності педагога, викладача;
забезпеченню рівних можливостей в освітянському просторі випускників сільських та міських шкіл;
впровадженню високих освітніх стандартів з метою інтеграції випускників професійної та вищої школи в загальноєвропейський та світовий освітні простори.

8. Управління Програмою та контроль за її виконанням

Організація та координація виконання Програми «Освіта Донеччини. 2007-2011 роки» покладається на управління освіти і науки облдержадміністрації.

Щорічно до 1 лютого міські і районні органи виконавчої влади, Рада ректорів вищих навчальних закладів ІІІ-ІV рівнів акредитації, Рада директорів вищих навчальних закладів І-ІІ рівнів акредитації інформують управління освіти і науки облдержадміністрації про хід виконання завдань і заходів Програми.

Управління освіти і науки облдержадміністрації до 1 березня наступного року інформує облдержадміністрацію, обласну раду, Міністерство освіти і науки України та громадськість про хід виконання завдань і заходів Програми.

Внесення змін і доповнень до Програми здійснюється обласною радою за поданням управління освіти і науки, погодженим з облдержадміністрацією.

Розділ ІІ. Оцінка тенденцій формування контингентів

учнів закладів освіти Донецької області

в 2006-2010 навчальних роках (з перспективою до 2017 року)

Вирішальними чинниками розвитку системи освіти області, разгалуженості мережі закладів освіти всіх профілів, типів і рівнів акредитації є тенденції щодо розвитку демографічної ситуації і формування контингентів учнів і студентів.

Демографічна ситуація

Аналіз народжуваності за останні 20 років свідчить про поступове скорочення дитячого населення.

Якщо в 1984 році народилося 77,8 тисячі дітей, в 1990 році – 58,1 тисячі, то в 2001 році – тільки 29931 дитина (найнижчий показник народжуваності за всі роки незалежності України).

З 2002 року народжуваність повільно, але стабільно зростає:

тисяч дітей

прогноз

Зростання кількості дітей дошкільного віку і контингентів дошкільних навчальних закладів

Наслідком зростання народжуваності в наступні п’ять років буде збільшення кількості дітей дошкільного віку (від 0 до 6 років).

тисяч дітей

Таким чином, за п’ять років (з 2006 до 2011 рр) кількість дітей дошкільного віку зросте на 55 тисяч, або на 27,5%.

З урахуванням цієї демографічної ситуації, а також тенденцій до зростання частка дітей дошкільного віку, охоплених суспільним вихованням (з різних причин: зростання зайнятості батьків на виробництві, розуміння необхідності отримання систематичної дошкільної освіти і підготовки дітей до продовження навчання в загальноосвітніх закладах тощо) можна прогнозувати відповідне збільшення контингенту вихованців дошкільних закладів освіти:

тисяч дітей

Таким чином, за п’ять років (з 2006 до 2011рр) кількість дітей, які будуть відвідувати дошкільні навчальні заклади, зросте на 37,2 тисячі, або на 34,5%.

Кількість дітей шкільного віку

і контингентів загальноосвітніх навчальних закладів

Наслідком зменшення народжуваності стало скорочення контингенту учнів з 550 тисяч у 2000 році до 394,6 тисячі учнів у 2006 році.

Ця тенденція збережеться до 2010 року: 1 вересня 2007 року до шкіл області прийде найменша за всі попередні роки кількість першокласників (29931 дитина 2001 року народження). А 1 вересня 2010 року за шкільні парти сядуть тільки 345 тисяч учнів – найнижчий показник за всі роки незалежності України.

У той же час слід відзначити, що за умови збереження темпів зростання народжуваності в наступні п’ять років на рівні 5,8% щорічно (середньорічний показник за 2001-2006 роки) та з урахуванням поступового переходу на 12-річний термін одержання загальної середньої освіти, чисельність контингенту учнів у загальноосвітніх навчальних закладах області в наступні десять років становитиме:

Всього (тисяч учнів):

т

исяч дітей

По класах (тисяч учнів):

Навчальні роки/класи

Всього

1 кл.

2кл.

3 кл.

4кл.

5кл.

6 кл.

7 кл.

8кл.

9 кл.

10 кл.

11 кл.

12 кл.

2006-2007

394,6

31,2

31,4

33,5

35,4

39,7

51,3

12,2

46,2

46,4

32,5

34,8

2007-2008

373,8

30,7

31,2

31,4

33,5

35,4

39,7

51,3

12,2

46,2

30,0

32,2

2008-2009

357,3

31,9

30,7

31,2

31,4

33,5

35,4

39,7

51,3

12,2

30,0

32.2

2009-2010

356,9

34,0

31,9

30,7

31,2

31,4

33,5

35,4

39,7

51,3

7,9

30,0

2010-2011

345,0

36,0

34,0

31,9

30,7

31,2

31,4

33,5

35,4

39,7

33,4

7,9

2011-2012

359,6

36,4

36,0

34,0

31,9

30,7

31,2

31,4

33,5

35,4

25,8

33,4

2012-2013

386,0

38,8

36,4

36,0

34,0

31,9

30,7

31,2

31,4

33,5

23,0

25,8

33,4

2013-2014

382,0

41,2

38,8

36,4

36,0

34,0

31,9

30,7

31,2

31,4

21,8

23,0

25,8

2014-2015

388,5

43,2

41,2

38,8

36,4

36,0

34,0

31,9

30,7

31,2

20,4

21,8

23,0

2015-2016

400,3

45,7

43,2

41,2

38,8

36,4

36,0

34,0

31,9

30,7

20,3

20,4

21,8

2016-2017

416,2

48,4

45,7

43,2

41,2

38,8

36,4

36,0

34,0

31,9

20,0

20,3

20,4

Формування контингентів учнів професійно-технічних

і студентів вищих навчальних закладів

Контингенти учнів професійно-технічних і студентів вищих навчальних закладів І-ІІ рівнів акредитації частково формуються за рахунок випускників 9-х класів загальноосвітніх навчальних закладів. У наступні десять років збережеться тенденція постійного скорочення кількості випускників 9-х класів. Винятком буде лише 2010 рік, коли 9 клас закінчать учні 1994 і 1995 років народження, які почали одночасно навчатися в школі в 2001 році.

Кількість випускників 9-х класів, які отримають базову середню освіту

т

исяч учнів

За останні п’ять років склалася тенденція, згідно з якою 65% випускників 9-х класів продовжують отримувати повну загальну середню освіту в 10 класах загальноосвітніх навчальних закладів, а 35% продовжують навчання в професійно-технічних та вищих навчальних закладах І-ІІ рівнів акредитації. Таким чином, у наступні десять років кількість випускників 9-х класів, які продовжать навчання в професійно-технічних і вищих навчальних закладах І-ІІ рівнів акредитації становитиме:

т

исяч учнів

Друга частина контингентів учнів професійно-технічних і студентів вищих навчальних закладів І-ІV рівнів акредитації формується за рахунок випускників навчальних закладів, які отримали повну загальну середню освіту. Кількість таких випускників у наступні десять років, становитиме:

т

исяч учнів

Примітка 1. До кількості випускників, які отримають повну загальну середню освіту, зараховані також випускники вечірніх (заочних) загальноосвітніх навчальних закладів (класів, груп) та випускники, які отримають повну загальну середню освіту екстерном.

2. У 2012 році не буде випускників денних загальноосвітніх навчальних закладів, тому що учні 11 класів, вперше продовжать своє навчання в 12 класі для отримання повної загальної середньої освіти.

Розділ ІІІ. Розвиток дошкільної освіти

Станом на початок 2006-2007 навчального року всебічний розвиток дітей дошкільного віку відповідно до їхніх індивідуальних особливостей разом з батьками забезпечують 1153 дошкільні навчальні заклади, в тому числі 836 – в містах (72,5%) і 317 – в сільській місцевості (27,5%). Кількість вихованців у дошкільних закладах освіти, розташованих в містах, складає 99372 дитини (92,2% від загальнї кількості), у сільській місцевості – 8419 дітей (7,8%). З них у комунальній власності знаходяться 1062 дошкільні навчальні заклади (92,1% від загальної кількості), у власності підприємств і установ – 88 закладів (7,6% від загальної кількості), у приватній – 3 заклади (0,3% від загальної кількості). Кількість дошкільних навчальних закладів у Донецькій області сьогодні дорівнює 8,8% від загальної кількості дошкільних навчальних закладів в Україні.

У порівнянні з 2000 роком загальна кількість дошкільних навчальних закладів в області зменшилася на 299, тобто на 20,6%. Причому, якщо кількість відомчих закладів зменшилася на 404, тобто на 82,7%, то кількість комунальних дошкільних закладів навпаки зросла на 102, тобто на 10.6%. За останні п’ять років до комунальної власності міських рад і райдержадміністрацій прийнято 209 відомчих дошкільних навчальних закладів.

Зміни в мережі дошкільних навчальних закладів Донецької області:

2006 рік у порівнянні з 2000 роком

На початок 2006-2007 навчального року суспільною дошкільною освітою охоплена 107791 дитина, що на 1026 дітей менше, ніж у 2000 році (зменшення на 0,9%). Причому, якщо у комунальних дошкільних навчальних закладах кількість випускників за останні 5 років зросла на 26992 дитини, або на 38,5%, то у відомчих дошкільних навчальних закладах навпаки відбулося зменшення на 28113 дітей, або на 72,8%; у приватних дошкільних навчальних закладах виховуються 95 дітей (у 2000 році приватних дошкільних навчальних закладів не було).

Зміни в кількості дітей, охоплених дошкільною освітою

у Донецькій області: 2006 рік у порівнянні з 2000 роком

За останні п’ять років частина дітей дошкільного віку, охоплених суспільною освітою, значно зросла: з 48% у 2000 році до 61% у 2006 році. Причому в містах частка дошкільнят, охоплених суспільною освітою, дорівнює 63%, в сільській місцевості – 45% (у 2000 році по містах було 50%, в сільській місцевості – 32%).

Першочергову увагу відділи освіти приділяли охопленню дошкільною освітою п’ятирічних дітей, підготовкою їх до систематичного навчання в школі. Як наслідок, в цілому по області, в 2006 році 78% дітей 5-річного віку охоплені суспільною дошкільною освітою (по Україні 61,9%).

Кількість дітей, охоплених суспільною дошкільною освітою в Донецькій області, дорівнює 10,4% від загальної кількості таких дітей в Україні.

Останнім часом, у зв’язку зі змінами на ринку праці і збільшенням зайнятості жінок, відчувається гостра потреба в забезпеченні дошкільним вихованням дітей раннього віку, що потребує додаткового відкриття ясельних груп, зумовлює особливості матеріально-технічного, кадрового та навчально-методичного забезпечення. У порівнянні з 2000 роком кількість дітей в ясельних групах збільшилася на 33% і на сьогодні дорівнює 24 тис. дітей, що складає 22,5% від загальної кількості дітей у дошкільних навчальних закладах.

Сьогодні, коли стабільно зростає народжуваність і постійно збільшується відсоток дітей, які охоплені суспільною дошкільною освітою, все гострішою стає проблема перевантаження дошкільних навчальних закладів. Середня наповнюваність дошкільних начальних закладів по області за останні п’ять років зросла з 81% до 95%, в тому числі по містах - з 88,5% до 101,3%, по селах – з 39,1% до 46,8% (середній показник наповнюваності дошкільних навчальних закладів по Україні становить 68%, в тому числі по містах – 125%, по селах – 23%).

Найбільш гостро ця проблема відчувається в таких містах: у м. Жданівці на 100 місцях в дошкільних навчальних закладах виховуються 174 дитини, в Харцизьку - 138, Красноармійську – 132, Новогродівці – 130, Добропіллі – 129, Шахтарську – 126, Донецьку – 122, Слов’янську – 121, Горлівці – 115 дітей.

Основними причинами такого становища є проведена в минулі роки без необхідного обґрунтування «оптимізація» мережі дошкільних закладів та відсутність коштів у місцевих бюджетах на відновлення діяльності раніше закритих закладів і будівництво нових.

Іще гостріше проблема наповнюваності дошкільних закладів освіти постане в наступні чотири роки. Коли кількість дітей, охоплених суспільною дошкільною освітою, сягне понад 138 тисяч.

Для вирішення цієї проблеми управління, відділи освіти здійснювали відповідні заходи за такими головними напрямками:

За останні 3 роки відновлено роботу 4 раніше закритих дошкільних навчальних закладів (мм. Артемівськ, Горлівка, Амвросіївський та Костянтинівський райони).

Побудовано дошкільний навчальний заклад на 60 місць в селищі Авдотьїно м. Донецька.
Відбулося переведення перших класів загальноосвітніх навчальних закладів з приміщень дошкільних навчальних закладів до шкіл. За три останні навчальні роки кількість перших класів, працюючих у дошкільних навчальних закладах, зменшилася з 586 (36% від загальної кількості перших класів) до 373 (24% перших класів), а учнів – з 13691 до 8026 (тобто з 40% до 26% усіх першокласників). Звільнені місця були надані зновприбулим дошкільнятам.
У невеликих населених пунктах і мікрорайонах міст раціонально використовувалися приміщення загальноосвітніх навчальних закладів шляхом створення навчально-виховних комплексів «Дошкільний навчальний заклад – загальноосвітня школа». На сьогодні таких комплексів в області працює 63, в яких навчається 3748 дітей дошкільного віку. Але слід відзначити, що це складає тільки 3,3% від загальної кількості таких комплексів по Україні (1870 НВК).

Однією з основних проблем дошкільної освіти є збереження та укріплення здоров’я дітей. На сьогодні на диспансерному обліку знаходяться близько 53 тисяч дітей віком від 3 до 6 років (майже 57% від загальної кількості дітей цього віку).

В області планомірно реалізується комплекс заходів для збільшення кількості спеціальних і санаторних груп. У 2006-2007 навчальному році в дитячих садках функціонують 1335 таких груп, в яких майже 22 тисячі дітей одночасно із здобуттям дошкільної освіти проходять курс лікувально-реабілітаційних заходів (за 5 років мережа даних груп зросла на 289, тобто на 27,6%). Разом з тим слід відзначити, що на сьогодні тільки 41,5% хворих дітей мають можливість відвідувати спеціальні і санаторні групи дошкільних навчальних закладів.

В області розроблена система заходів, спрямованих на задоволення соціально-педагогічних потреб сімей, діти яких не охоплені суспільною дошкільною освітою. Соціально-педагогічний патронат сімей проводиться за всіма рівнями: робота з дітьми, з батьками, сім’єю, робота з підготовки фахівців. Проводяться індивідуальні консультації батьків у дошкільних закладах, дні відкритих дверей, семінари-тренінги, працюють клуби „Молодих матерів”, „Сімейного кола”, „Здорового способу життя”, „Виховуємо разом”. Діти цієї категорії залучаються до участі в конкурсах, святах, які проводяться на базі дошкільних закладів, району, міста. Проводяться також акції „Створи добро”, „Подаруй радість” тощо.

Blog

Програма «Освіта Донеччини. 2007 2011роки» Донецьк програма «Освіта Донеччини. 2007 2011 роки»

Содержание

Вступ