В. В. Бедь юридична психологія

Вид материала

Документы

Содержание Гіпертимний тип. Циклоїдний тип. Лабільний тип. Астеноневротичний тип. Сенситивний тип. Психоастенічний тип. Шизоїдний тип. Епілептоїдний тип. Нестійкий тип. Конформний тип. Змішані типи. Підготовка слідчого до обшуку Артамонов И. И., Порубов Н. И.

Подобный материал:

• Програма фахових вступних випробувань галузь знань 0301 "Психологія" спеціальність, 167.13kb.
• Орієнтовні питання до заліку (підсумкового самоконтролю) з курсу «Психологія», 38.88kb.
• 19. 00. 06 Юридична психологія Формула Спеціальності, 18.35kb.
• Робоча програма навчальної дисципліни інженерна психологія І ергономіка (шифр І назва, 248kb.
• Робоча програма навчальної дисципліни експериментальна психологія (шифр І назва навчальної, 393.52kb.
• Програма навчальної дисципліни психологія сім’Ї напряму підготовки: 0401 психологія, 251.22kb.
• Робоча програма навчальної дисципліни соціальна психологія (шифр І назва навчальної, 1376.65kb.
• Робоча програма навчальної дисципліни для студентів за напрямом підготовки психологія,, 694.95kb.
• Робоча програма навчальної дисципліни для студентів за напрямом підготовки психологія,, 1223.74kb.
• Програма навчальної дисципліни основипсихогенетик, 367.37kb.

Типи акцентуацій характеру

Гіпертимний тип. Люди, які належать до цього типу, відрізняють­ся надмірною шумливістю, товариськістю, самостійністю. Незважа­ючи на хороші здібності, живий розум, вміння схоплювати все на льоту, вони непосидливі, недисципліновані. Відзначаються майже завжди хорошим, навіть дещо піднесеним настроєм, переповнені енергією. Погано переносять жорстку дисципліну і суворо регламен­тований режим. У незвичайних ситуаціях не губляться, виявляють ви­нахідливість. Завжди тягнуться до компанії, прагнуть до лідерства. Швидко відходять, швидко миряться після сварок. "Слабким місцем" гіпертимного типу є неперенесення одноманітної обстановки, а та­кож монотонної праці.

Циклоїдний тип. Характеризується зміною фази підвищеної актив -ності (гіпертимності) фазою пониженої діяльності (субдепресивності). У субдепресивній фазі відмічається млявість, занепад сил. Спілкуван­ня з оточуючими починає обтяжувати, компаній уникають. Скар­жаться на нудьгу. В період піднесення циклоїдний тип людей вигля­дає як гіпертимний. Помітні невластиві їм звичайно жарти і бажання всюди встигнути.

Лабільний тип. Головна риса — крайня нестійкість настрою; він змінюється часто і з незначних приводів. Маломотивовані зміни на­строю можуть створювати в оточуючих враження поверховості і лег­коважності. Однак цих людей відзначають глибокі почуття і прихи­льність, вірна дружба. Люблять компанії, нову обстановку. Чутливі до уваги оточуючих, до похвали і заохочення. Не схильні до ролі лі­дера в групі. Самооцінка відрізняється щирістю і вмінням правильно визначати риси свого характеру. "Слабкою ланкою" в характері є несприйняття з боку значущих осіб, втрата близьких чи розлука з ти­ми, до кого були прив'язані.

Астеноневротичний тип. Головними рисами є підвищена втомлю -ваність, дратівливість і схильність до іпохондрії. Втомлюваність особливо виявляється при розумових заняттях або при фізичних і емоційних напруженнях. Дратівливість веде до несподіваних афекти­вних спалахів, легко змінюється покаянням і сльозами. Такі люди уважно прислуховуються до найменших тілесних відчуттів, охоче лі­куються. Шукають компанію, але швидко від неї втомлюються і на­дають перевагу самотності або спілкуванню з одним близьким дру­гом. Психологічним захистом у важкій ситуації стає прагнення захи­стити себе від фізичного і психічного навантаження.

Сенситивний тип. Для цього типу характерні дві головні риси: надмірна вразливість і почуття власної неповноцінності. У собі ба­чать багато недоліків, особливо в сфері морально-етичних і вольо­вих якостей. Рано формуються почуття обов'язку, відповідальність, підвищені моральні вимоги до себе і оточуючих. У виборі приятелів і дружбі розбірливі. Близькому другу надають перевагу перед шумною компанією, охоче поступаються йому лідерством. Свою нерішучість і сором'язливість намагаються подолати активною громадською ро­ботою. Самооцінка відрізняється високим рівнем об'єктивності. Бре­хати і прикидатися не люблять і не вміють. Ударом по слабкій ланці зазвичай служать ситуації недоброзичливої уваги оточуючих, насмі­шки або підозри у непорядних вчинках.

Психоастенічний тип. Головними рисами психоастенічного типу є нерішучість, схильність до нескінченних роздумів, тривожна підозрі­ливість у вигляді побоювань за майбутнє, схильність до самоаналізу, легко виникають нав'язливі побоювання. Психологічним захистом від постійної тривоги за майбутнє стають прикмети і ритуали, а також пе­дантизм і формалізм, прагнення все наперед передбачити. Реакція гі-перкомпенсації у відносинах своєї нерішучості і невпевненості може ви­явитися в несподіваних і безапеляційних висловлюваннях, перебільше­ній рішучості і поспішності дій в той момент, коли саме потрібна обачність і обережність. Самооцінка, незважаючи на схильність до са­моаналізу, далеко не завжди відзначається правильністю і повнотою.

Шизоїдний тип. Головними рисами є замкнутість і недостатність інтуїції у спілкуванні. Нелегко встановлюють неформальні емоційні контакти; ця нездатність нерідко важко переживається. Швидке ви­снаження в контакті спонукає до ще більшого заглиблення в себе. Не­достатність інтуїції виявляється також і в невмінні зрозуміти чужі пе­реживання, вгадати бажання інших, здогадатися про невисловлене вголос. Внутрішній світ майже завжди закритий для інших і наповне­ний фантазіями, котрі призначаються тільки для самих себе і служать утіхою честолюбства або мають еротичний характер. Захоплення від­різняються силою, постійністю. Ударом по "слабкому місцю" шизої-дної акцентуації є випадки, коли необхідно швидко і легко вступати в неформальні контакти з присутніми.

Епілептоїдний тип. Головною рисою епілептоїдного типу є схи­льність до періодів злісно-нудного настрою з роздратуванням, яке накипає, і пошуком об'єкта, на котрому можна зірвати злість. У групі намагається встановити порядок, вигідний для себе. Влада над іншими може видатися ударом по його слабкій ланці. Захопле­ний нею, він втрачає контроль над собою, настільки подавляє і гні­тить тих, що потрапили до нього в залежність, що проти нього на­зріває загальний бунт, котрий позбавляє його колишніх переваг і надовго дезадаптує. Серед захоплень може бути відзначена схиль­ність до азартних ігор. Звичайними рисами є в'ялість мислення, ма-лорухливість, незграбність, інертність. Дріб'язкова скрупульозність, акуратне дотримання правил, педантизм можуть розглядатися як спосіб компенсації власної інертності.

Істероїдний тип. Головна риса — егоцентризм, ненаситна жага уваги присутніх до своєї особи, потреба викликати здивування, за­хоплення, пошану, співчуття. Істероїдна акцентуація часто поєдну­ється з психічним інфантилізмом — реакція на втрату чи зменшення уваги близьких. Маючи хороше інтуїтивне почуття настрою в групі, бажань і подій, що тільки назрівають, люди істероїдного типу пер­шими їх виражають. Але лідерами вони стають на годину, бо перед труднощами пасують, друзів легко зраджують, обділені захопленими поглядами зразу втрачають весь запал. Невдачі у колі ровесників іс-тероїди схильні виміщати на своїх батьках. Улюблені, розпещені з ди­тинства, на подив своїх батьків, вони платять їм холодністю, а то і злобою.

Нестійкий тип. Рано виникає підвищений потяг до задоволень, розваг, бездіяльності, неробства. Охоче підкоряються і наслідують тих, чия поведінка обіцяє насолоду, веселість і зміну легких вражень. Глибокої любові до близьких ніколи не відчувають. До сімейних тур­бот і негараздів ставляться байдуже. Нездатні самі зайняти себе, по­гано переносять самотність. У компаніях найперше шукають розваг. Боязливість і недостатня ініціативність призводять до того, що нестійкі люди легко стають слухняним знаряддям асоціальних груп.

Конформний тип. Головна риса цього типу — постійна і надмірна пристосованість до свого безпосереднього оточення. Життєве прави­ло — думати, "як всі", поступати, "як всі". Від присутніх намагають­ся ні в чому не відстати, але не люблять виділятися, забігати наперед. Намагаючись завжди відповідати своєму оточенню, зовсім не можуть йому протистояти. У хорошому колективі стають непоганими людь­ми, старанними працівниками. У поганій компанії засвоюють її звичаї і звички, манери поведінки. Надають перевагу стабільному оточенню, раз і назавжди встановленому порядку. Слабке місце в конформному характері — нетерпимість до різких змін. Ламання життєвого стереотипу, позбавлення звичного товариства можуть по­служити причиною реактивних станів.

Змішані типи. На змішані типи людей припадає половина випадків явної концептуації. Риси одних типів поєднуються один з одним до­сить часто, а інших майже ніколи. Існують два роди поєднань, різних за природою: типи проміжні і типи амальгамні. Проміжні типи пред­ставляють поєднання, наприклад, лабільного з астеноневротичним і сенситивним; астеноневротичного з сенситивним; виділяються лабіль­но-циклоїдний, конформно-гіпертимний типи. Амальгамні типи — це також змішані типи, але іншого плану. Вони формуються як наслідок напластування на риси одного типу рис іншого в силу неправильного виховання чи інших психогенних факторів.


Додаток 2

Психологічні правила забезпечення інтенсивності, осмисленості і стійкості спостереження при огляді місця події

1. Самостимулювання уваги. Якщо юридичний працівник усві­домлює і подумки нагадує собі, що успішне спостереження ві­діграє дуже важливу роль у попередженні, припиненні і розслі­дуванні правопорушень, то його увага посилюється.
   
2. Вольове напруження. Мобілізувати волю можна думкою про те, що не буває злочинів і злочинців, які б не залишали ніяких слідів. Вольовим зусиллям потрібно терпляче і наполегливо шукати сліди злочину, здійснювати самоконтроль і самоуправ­ління увагою.
   
3. Обґрунтований розподіл і переключення уваги. Існує залежність повноти і точності сприйняття спостережуваного від часу, про­тягом якого воно здійснюється. Тому при огляді найважливі­ших точок і зон місця події кожен об'єкт чи предмет, що викли­кає підозру, слід розглядати пильно на менше 2-3 хвилин.
   
4. Забезпечення комплексності сприйняття в ході спостереження. Необхідно, спостерігаючи, і дивитися, і слухати, і нюхати, і за необхідності пробувати на смак, і торкатися (не порушуючи при цьому слідів).
   
5. Врахування адаптаційної залежності чуттєвості. Адаптація зо­ру при переході людини зі світла у темряву відбувається про­тягом 15-20 хвилин, а з темряви на світло — максимум за 20­40 секунд. Адаптація нюху настає: до запаху йоду — за 50-60 секунд, камфори — за 90 секунд, горілого і тютюнового ди­му — за 3-5 хвилин.
   
6. Вербалізація виявленого. Уявне промовляння слів і речень, які відображають розуміння виявленого і його оцінку, асоціатив­но вмикає можливість використання знань, пов'язаних із ци­ми словами, і тих, що зберігаються в пам'яті.
   
7. Складання уявної картини. Побудова картини події за резуль­татами спостереження на місці події дає змогу юристові роз­ширити місце огляду і здійснювати пошук слідів злочину в найбільш ймовірних місцях.
   
8. Критичність спостереження. Поспішність висновків, надмірна самовпевненість, малообґрунтовані припущення є причиною грубих помилок при огляді місця події. Тому в ході спостере­ження не можна піддаватися суб'єктивним, поверхневим пояс­ненням і самовпевненим висновкам, а треба постійно звертати увагу на суперечливі версії, негативні обставини (відсутність слідів, предметів і т. п.).
   
9. Збереження психологічної врівноваженості. У процесі огляду місця події намагатися не реагувати емоційно на перешкоди (настрій натовпу, шум, сторонні розмови, вид крові, зойки і крики потерпілих і т. п.), долати почуття сильного хвилюван­ня, страху, тривоги, володіти собою, зберігаючи спокій.
   

10. Використання мікроперерв. Єдиний спосіб підтримати тривалу підвищену спостережливість — короткочасні пере­рви (п'яти-семихвилинні перерви через годину-дві активної роботи).
    
11. Врахування добової динаміки спостережливості. Необхідно виявляти підвищену увагу до її якості в години, коли очікуєть­ся її спад (у перші 30 хвилин роботи, після їжі, ввечері, вночі, особливо з 0 до 5 години ранку).
    
12. Виключення ілюзій (обманних сприйняттів). Юристу слід ма­ти на увазі можливість їх виникнення і перевіряти виниклі сум­ніви, а якщо зберігаються — повідомляти по інстанції.
    

Підготовка слідчого до обшуку¹

У ході підготовки до обшуку слідчому необхідно отримати відпо­віді на такі запитання:

1. Що слід шукати? Як виглядають розшукувані предмети (фор­ма, колір, запах і т. ін.)?
   
2. Що представляє собою об'єкт, який підлягає обшуку (його площа, рельєф, кількість приміщень, їхнє розташування та ін.)?
   
3. Хто, окрім обшукуваного, може знаходитися на об'єкті в мо­мент обшуку?
   
4. Яке штучне і природне освітлення об'єкта обшуку?
   
5. Чи є на об'єкті телефон або інші засоби зв'язку?
   
6. Де можуть знаходитися розшукувані предмети чи документи?
   
7. Хто робитиме обшук?
   
8. Які технічні засоби та інші матеріали необхідно взяти з собою?
   

9. Коли найзручніше почати обшук?
10. Скільки часу він може тривати?


При підготовці обшуку необхідно:

• скласти плани обшукуваного об'єкта і порядку обшуку з чітким розподілом функцій для кожного учасника;
  
• заздалегідь подумати про вибір понятих;
  
• передбачити способи зв'язку зі слідчим підрозділом.