Geum.ru

Програма навчальної дисципліни основипсихогенетик и

Вид материалаДокументы

Содержание


Опис навчальної дисципліни (Витяг з робочої програми навчальної дисципліни “Основи психогенетики”)
Рік підготовки
Практичні, семінарські
Самостійна робота
Мета та завдання навчальної дисципліни
Програма навчальної дисципліни
Тематичний план модульного контролю
Тема 1. Психогенетика як наука. Вступ до психогенетики. Генетичний аналіз поведінки тварин.
Тема 2. Методи психогенетики.
Тема 3. Генетика психічних розладів. Хромосомні аберації і поведінка людини.
Тема 5. Психогенетика сенсорних здібностей, рухових функцій, темпераменту.
Тема 6. Генетика психофізіологічних і фізіологічних показників.
Тема 7. Психогенетичні дослідження інтелекту.
4. Структура навчальної дисципліни
Усього годин
Теми семінарських занять
Теми та зміст семінарських занять
Шкала оцінювання: вузу, національна та ECTS
Подобный материал:

Кафедра (предметна, циклова комісія) психології


“ЗАТВЕРДЖУЮ”

Проректор (заступник директора) з навчальної роботи


___________________________

“______”_______________20___ р.

РОБОЧА ПРОГРАМА НАВЧАЛЬНОЇ ДИСЦИПЛІНИ



О С Н О В И П С И Х О Г Е Н Е Т И К И

__________________________________________________________________

(шифр і назва навчальної дисципліни)

напряму підготовки психологія___________________________________

(шифр і назва напряму підготовки)


для спеціальності (тей) психологія ___7.040101________________

(шифр і назва спеціальності (тей)

спеціалізації ___________________________________

(назва спеціалізації)

інституту, факультету, відділення філософський факультет_______________

(назва інституту, факультету, відділення)


Кредитно-модульна система

організації навчального процесу


Психологія реклами. Робоча програма навчальної дисципліни для студентів за напрямом підготовки психологія, спеціальністю „психологія”

________: __________ 2010. – 19 с.


Розробник: доцент кафедри психології, к. психол. н. Гупаловська В. А.


Робоча програма затверджена на засіданні кафедри психології


Протокол № ___ від. “____”________________2010__


Завідувач кафедрою психології ________________ (Грабовська С.Л.)

“_____”___________________ 2010 р.


Схвалено вченою радою філософського факультету

Протокол № ___ від. “____”________________2010 р.


“_____”________________2010 р.


Голова _______________( проф. Мельник В.П.)


  1. Опис навчальної дисципліни

(Витяг з робочої програми навчальної дисципліни “Основи психогенетики”)





Найменування показників

Галузь знань, напрям підготовки, освітньо-кваліфікаційний рівень
Характеристика навчальної дисципліни

денна форма навчання
заочна форма навчання

Кількість кредитів, – 2,3
Галузь знань

0301 соціально-політичні науки

(шифр, назва)
Нормативна

Модулів – 2
Напрям

7.040101-Психологія

(шифр, назва)
Рік підготовки:

Змістових модулів – 2
Спеціальність (професійне спрямування)

психологія

7.040101
5-й



Курсова робота
Семестр

Загальна кількість годин -81

9-й



Лекції

Тижневих годин для денної форми навчання:

аудиторних – 2

самостійної роботи студента – 18
Освітньо-кваліфікаційний рівень:

спеціаліст
14 год.
6

Практичні, семінарські

14 год
10

Лабораторні

год.
год.

Самостійна робота

53 год.



ІНДЗ:

Вид контролю: іспит


Примітка.

Співвідношення кількості годин аудиторних занять до самостійної і індивідуальної роботи становить:

для денної форми навчання – 1:2

для заочної форми навчання – 1:2


Психогенетика – наука, що знаходиться на перетині генетики і психології, займається вивченням ролі спадковості і середовища у формуванні психічних і психофізіологічних властивостей людини. У західній літературі у більшості робіт використовується термін „генетика поведінки” (behavioral genetics). Термін „психогенетика” більш адекватний предметові науки, оскільки 1) існують деякі відмінності у розумінні поведінки у західній і вітчизняній традиції: одиниця поведінки – вчинок (за С.Л.Рубінштейном і ін.) не є ознакою в генетичному розумінні слова; 2) досліджувані в рамках психогенетики ознаки (бали IQ, об’єм пам’яті, особливості уваги, характеристики темпераменту, психофізіологічні ознаки) не входять у поняття „поведінка”. В рамках курсу знаходить своє відображення дискусія навколо набутого (середовищного) і спадкового в людині.

Навчальна дисципліна “Основи психогенетики” пов’язана із такими предметами: «Психодіагностика» тема «Психодіагностика інтелекту», «Диференційна психологія» тема «Темперамент», «Психофізіологія» теми «Психофізіологія рухових функцій», «Психофізіологія відчуттів та сприймання», «Психіатрія» теми «Шизофренія», «Психопатології емоційної та вольової сфери», «Психопатологія свідомості та інтелекту. Олігофренія».

  1. Мета та завдання навчальної дисципліни

Мета курсу “Основи психогенетики” – формування у студентів базових знань і понять про виникнення, протікання, профілактику розладів, пов’язаних із генетичними змінами; з’ясування ролі генетичних і середовищних чинників основних властивостей систем організму та появи і перебігу різноманітних захворювань.


Завдання спецкурсу “Основи психогенетики” полягає у тому, щоб:

1) ознайомити студентів із етіологією і патогенезом, класифікацією порушень, пов’язаних із генотиповими змінами;
  1. навчити студентів диференціювати вищевказані порушення;
  2. сформувати розуміння ролі генетичних і середовищних чинників в детермінації основних властивостей систем організму;
  3. ознайомити студентів із генетичними і середовищними чинниками появи і перебігу різноманітних захворювань.

В результаті вивчення даного курсу студент повинен знати: у чому полягає генетична схожість та розбіжності тварин (ссавців) і людини; генетичні основи поведінки; види взаємодії генотипу і середовища; метод близнюків та його різновиди, генограма; генетику психічних розладів; хромосомні аберації; генетичні основи злочинності, гомосексуальності й алкоголізму; генетичні фактори сенсорних здібностей, рухових функцій і темпераменту; успадкування психофізіологічних і фізіологічних показників; психогенетику інтелекту і геніальності; успадкування синдрому дефіциту уваги і гіперактивності, дизлексії, дизлалії; уміти: будувати генограму; виокремити основні закономірності успадкування ознаки (зчеплена зі статтю, домінантна, рецесивна, генокопія і т. ін.); відрізнити алкоголізм типу І від типу ІІ; продіагностувати хромосомну аберацію за ознаками в анамнезі.

  1. Програма навчальної дисципліни




Тема лекційного заняття
Тема семінарського заняття
Лекцій
Семінарських занять
Самостійна робота студентів
  1. Психогенетика як наука. Вступ до психогенетики. Генетичний аналіз поведінки тварин.
Психогенетика як наука. Вступ до психогенетики. Генетичний аналіз поведінки тварин.
2
2
8
  1. Методи психогенетики.

Методи психогенетики.

2
2
7
  1. Генетика психічних розладів. Хромосомні аберації і поведінка людини.
Генетика психічних розладів. Хромосомні аберації і поведінка людини.
2
2
8
  1. Психогенетика аномальної і девіантної поведінки, психічного дизонтогенезу.
Психогенетика аномальної і девіантної поведінки, психічного дизонтогенезу.
2
2
8
  1. Психогенетика сенсорних здібностей, рухових функцій, темпераменту.
Психогенетика сенсорних здібностей, рухових функцій, темпераменту.
2
2
7
  1. Генетика психофізіологічних і фізіологічних показників.
Генетика психофізіологічних і фізіологічних показників.
2
2
8
  1. Психогенетичні дослідження інтелекту.
Психогенетичні дослідження інтелекту.
2
2
7

Разом:





14
14
53


Тематичний план модульного контролю

з дисципліни „Основи психогенетики”


№ П/П

МК
Семестр
Тиждень
Тема

1
І
7
1-4

2
І
14
5-7



Тема 1. Психогенетика як наука. Вступ до психогенетики. Генетичний аналіз поведінки тварин.

Генетика людини. Основні генетичні поняття, закономірності успадкування. Спадковість та мінливість. Хромосомна теорія спадковості. Закони успадкування. Класичні закони Г. Менделя. Неменделівська генетика. ДНК як основа спадковості. Динаміка генів у популяції.

Генетика статі. Успадкування, зчеплене зі статтю. Цитоплазматична спадковість. Закон Харді- Вайнберга. Типи середовищних впливів і генотип-середовищних ефектів.

Визначення психогенетики. Предмет, напрямки психогенетики. Зв’язок з іншими науковими дисциплінами. Місце психогенетики у дослідженні індивідуальності. Історія психогенетичних досліджень.

Подібність геномів. Подібність поведінки. Генетика поведінки тварин: комахи, ссавці. Дослідження здатності до научіння. Дослідження патологічних форм поведінки.

Селекція тварин за ознакою здатності до научіння.

Виховання тварин і людини в умовах збідненого середовища. Вплив виховання у збагаченому середовищі на здатність до научіння. Вплив хендлінгу на розвиток тварин.

Дослідження патологічних форм поведінки. Моделювання на тваринах патологічної пристрасті до алкоголю.


Тема 2. Методи психогенетики.

Людина як об’єкт генетичних досліджень. Обмеження методичних можливостей психогенетики людини: неможливість довільного експериментування, пізнє настання репродуктивного періоду, мала кількість нащадків.

Основні методи: популяційний, генеалогічний аналіз, метод близнюків, метод прийомних дітей.

Визначення популяції, ізоляту, дему. Міжпопуляційна і міжіндивідуальна варіативність. Генетичний поліморфізм як один із видів природних ресурсів. Історія як фактор формування генофонду популяції.

Генограма. Спільне й індивідуальне середовище.

Схема, історія виникнення, основні програми методу прийомних дітей. Дослідження сімей, що мають і біологічних, і прийомних дітей. Юридичні і психологічні обмеження метода.

Різновиди близнюкового методу: розлучених близнюків, сімей близнюків, контрольного близнюка, близнюкової пари.

Генетико-математичні методи психогенетики.


Тема 3. Генетика психічних розладів. Хромосомні аберації і поведінка людини.

Олігофренія. Вплив середовища. Геномні і хромосомні мутації. Синдром Дауна, Патау, Едварда. Аномалії статевих хромосом: синдром Шерешевського-Тернера, Клайнфельтера. Генні мутації. Фенілкетонурія. Гомоцистинурія. Синдром ламкої Х-хромосоми. Олігофренія й інбридинг.

Аутизм. Генетичні моделі успадкування. Сегрегаційний аналіз. Аналіз зчеплення. Успадковуваність і позитивний вплив середовища. Гетерогенність етіології аутизму.

Хвороба Альцгеймера. Генетичні фактори і впливи середовища, що знижують ризик захворювання.

Маніакально-депресивні психози. Біполярна депресія, уніполярна депресія: відмінності в успадкуванні Взаємодія “генотип-середовище”. Набута (“вивчена”) безпомічність як модель розвитку депресивних станів. Депресії і психотерапевтичні техніки.

Шизофренія і вплив середовища. Шизоїдний розлад особистості. Шизотиповий розлад особистості. Фактори спадковості. Чинники дискордантності монозиготних близнюків по захворюваності шизофренією.


Тема 4. Психогенетика аномальної і девіантної поведінки. Психогенетичні дослідження психічного дизонтогенезу.

Злочинність. Реактивна кореляція “генотип-середовище”. Чоловіки з каріотипом ХУУ й ХХУ. Генні мутації, пов’язані з підвищеною агресивністю

Алкоголізм. Генетична детермінація індивідуальної чутливості до алкоголю і фармакологічних препаратів. Генетично обумовлені фактори ризику алкоголізму.

Гомосексуальність. Скупчення клітин у гіпоталамусі, що відповідають за статеву поведінку. Роль спадкових факторів у випадку жіночого і чоловічого гомосексуалізму.

Синдром дефіциту уваги і гіперактивності (СДУГ): роль спадкових факторів. Зв’язок СДУГ з іншими психічними розладами: афективними порушеннями (депресія, тривожність), девіантної поведінкою, труднощами у навчанні. Генетичні моделі трансмісії СДУГ.

Нездатність до навчання (НН), специфічна нездатність до навчання (СНН): вербальна (дислексія) і невербальна (дизкалькулія, дизграфія). Визначення фенотипу специфічної нездатності до читання (СНЧ). Генетичні моделі трансмісії СНЧ і результати аналізу зчеплення. Нерівномірність розподілу дизлексії серед пробандів чоловічої і жіночої статі: гени чи середовище?


Тема 5. Психогенетика сенсорних здібностей, рухових функцій, темпераменту.

Психогенетика смаку і нюху. Вроджені дефекти смаку і нюху. Аносмія. Зв’язок нюху і статевої поведінки у ссавців та людини.

Зір. Дальтонізм. Протанопія, протаномалія. Дейтеранопія, дейтераномалія. Тританопія. Дефекти слуху і їх успадкування. Аналгезія.

Психогенетика рухових функцій. Вивчення успадкування музичних здібностей. Оцінки почерку. Пластичність рухових систем і автоматизація навиків як фактори, що впливають на успадкування рухових функцій. Вивчення спортивних досягнень. Теппінг-тест. Дослідження “дивацтв” рухової поведінки. Ідеографічні риси, улюблені заняття, специфічні страхи.

Психогенетика темпераменту: екстраверсія, здатність до згоди, добросовісність, нейроцитизм, відвертість.


Тема 6. Генетика психофізіологічних і фізіологічних показників.

Електроенцефалограма. Стабільність індивідуальних особливостей ЕЕГ. Роль генотипу у формуванні індивідуальних особливостей ЕЕГ. Типи ЕЕГ, особливості спектру ЕЕГ і їх спадкова зумовленість. Роль генотипу в індивідуальних особливостях ЕЕГ при її реактивних змінах.

Викликані потенціали і пов’язані з подіями потенціали як об’єкти генетичного дослідження. Сенсорні ВП. Вплив особливостей стимулу. Вплив особливостей завдання. Потенціали мозку, пов’язані з рухом.

Успадкування так званого часу спостереження. Час реакції.

Генотипно-середовищні співвідношення у мінливості показників вегетативних реакцій. Успадкування показників шкірно-гальванічної реакції, функціонування серцево-судинної системи.

Роль спадковості і середовища у формуванні функціональної асиметрії. Генетичні аспекти ліворукості. Особливості функціональних асиметрій у близнюків.


Тема 7. Психогенетичні дослідження інтелекту.

Загальний, або генеральний, фактор (g) когнітивних здібностей. Інтелект як сума окремих здібностей. Відмінності у коефіцієнті інтелекту між групами людей. Успадкування IQ. Дослідження вербального і невербального інтелекту.

Зміни успадкування коефіцієнта інтелекту з віком. Впливи середовища і IQ.

Психогенетика обдарованості. Геніальність. Ефект Флінна. Емергенез. Імпресінг. Впливи середовища й обдарованість: батьківська депривація, порядок народження. Стигми геніальності (В.П.Ефроімсон).


4. Структура навчальної дисципліни

Назви змістових модулів і тем
Кількість годин



Денна форма
Заочна форма



Усього

у тому числі
Усього

у тому числі



л
п
лаб
інд
ср



л
п
лаб
інд
ср



1
2
3
4
5
6
7
8
9
10
11
12
13



Модуль 1



Змістовий модуль 1.



  1. Психогенетика як наука. Вступ до психогенетики. Генетичний аналіз поведінки тварин.



2
2






8




















  1. Методи психогенетики.




2
2






7




















  1. Генетика психічних розладів. Хромосомні аберації і поведінка людини.



2
2






8




















  1. Психогенетика аномальної і девіантної поведінки, психічного дизонтогенезу.



2
2






8





















Разом – за модуль1



8
8






31





















Змістовий модуль 2.



2
  1. Психогенетика сенсорних здібностей, рухових функцій, темпераменту.



2
2






7




















  1. Генетика психофізіологічних і фізіологічних показників.



2
2






8




















  1. Психогенетичні дослідження інтелекту.



2
2






7




















Усього годин



6
6






22























  1. Теми семінарських занять




№ з/п
Назва теми
Кількість годин

1.
Психогенетика як наука. Вступ до психогенетики. Генетичний аналіз поведінки тварин.
2

2.
Методи психогенетики.

2

3.
Генетика психічних розладів. Хромосомні аберації і поведінка людини.
2

4.
Психогенетика аномальної і девіантної поведінки, психічного дизонтогенезу.
2

5.
Психогенетика сенсорних здібностей, рухових функцій, темпераменту.
2

6.
Генетика психофізіологічних і фізіологічних показників.
2

7.
Психогенетичні дослідження інтелекту.
2




Разом
14
ТЕМИ ТА ЗМІСТ СЕМІНАРСЬКИХ ЗАНЯТЬ


Заняття 1. Психогенетика як наука. Вступ до психогенетики. Генетичний аналіз поведінки тварин.


Теоретичні запитання:
  1. Спадковість та мінливість. Закони успадкування [1, с.6-19].
  2. Класичні закони Г.Менделя [2, с.69-77]. Неменделівська генетика [2, с.77-91]. Закон Харді-Вайнберга [2, с.107-122].
  3. Генетика статі. Успадкування, зчеплене зі статтю. Цитоплазматична спадковість [1, с.19-27].
  4. Психогенетика як наука: визначення, предмет, історія, зв’язок з іншими науками [2, с.29-52].
  5. Типи середовищних впливів і генотип-середовищних ефектів [2, с.122-158].
  6. Генетика поведінки тварин і людини. Дослідження патологічних форм поведінки [1, с.53-68].


Основна література:
  1. Александров А.А. Психогенетика: Учебное пособие. – СПб.: Питер, 2004. – С. 6-32, 53-68.
  2. Равич-Щербо И.В., Марютина Т.М., Григоренко Е.Л. Психогенетика. Учебник. - М.: Аспект-Пресс, 2004. – С. 29-52, 53-158.

Додаткова література:
  1. Марютина Т.М. Психологические факторы как детерминанты генотип-средовых соотношений // Психологический журнал. – 1994. – Т. XV. - № 2.
  2. Роль среды и наследственности в формировании индивидуальности человека / Под ред. И.В. Равич-Щербо. – М., 1988.



Заняття 2. Методи психогенетики.


Теоретичні запитання:
  1. Генеалогічний метод.
  2. Метод прийомних дітей.
  3. Метод близнюків. Історія формування методу.
  4. Різновиди методу близнюків: розлучених близнюків, контрольного близнюка, Близнюкової пари.
  5. Генетико-математичні методи психогенетики [2, c.183-210].


Практичні завдання.
    1. Скласти генограму своєї сім’ї.


Питання до дискусії:
        1. Обмеження методичних можливостей психогенетики людини.
        2. Чи можуть методи дати відповіді на запитання, що ставить перед собою наука?


Основна література:
  1. Александров А.А. Психогенетика: Учебное пособие. – СПб., 2004. – С. 32-52.
  2. Равич-Щербо И.В., Марютина Т.М., Григоренко Е.Л. Психогенетика. Учебник. – М., 2004. – С. 159-210.

Додаткова література:
  1. Талызина Н.Ф., Кривцова С.В., Мухаматулина Е.А. Природа индивидуальных различий: опыт исследования близнецовым методом. – М., 1991.



Заняття 3. Генетика психічних розладів. Хромосомні аберації і поведінка людини.


Теоретичні запитання:
  1. Вплив середовища і спадковості у формуванні олігофренії. Олігофренія й інбридинг.
  2. Хромосомні аберації. Синдром Дауна, Патау, Едварда.
  3. Аномалії статевих хромосом: синдром Шерешевського-Тернера, Клайнфельтера. Генні мутації. Фенілкетонурія. Гомоцистинурія. Синдром ламкої Х-хромосоми.
  4. Генетичні моделі успадкування аутизму. Успадковуваність і позитивний вплив середовища. Гетерогенність етіології аутизму.
  5. Хвороба Альцгеймера. Генетичні фактори і впливи середовища, що знижують ризик захворювання.
  6. Псигонетика маніакально-депресивних психозів.
  7. Шизофренія і вплив середовища. Фактори спадковості.


Основна література:
  1. Александров А.А. Психогенетика: Учебное пособие. – СПб., 2004. – С. 69-104.
  2. Равич-Щербо И.В., Марютина Т.М., Григоренко Е.Л. Психогенетика. Учебник. – М., 2004. – С. 159-210.
  3. Психіатрія / за ред. Напрєєнка О.К. – К., 2001. – С. 40-52, 77-126, 257-372, 536-560.

Додаткова література:
  1. Фогель Ф., Мотульски А. Генетика человека: В 3 т. – М.: Мир, 1990. – Т. 3. – Гл. 7: Генетика и поведение человека; Гл. 8: Практические аспекты генетики человека и биологическое будущее человечества.
  2. Эрмон Л., Парсонс П. Генетика поведения и эволюция. – М.: Мир, 1984. – Гл. 2-5.



Заняття 4. Психогенетика аномальної і девіантної поведінки. Психогенетичні дослідження психічного дизонтогенезу.


Теоретичні запитання:
  1. Психогенетика злочинності. Генні мутації, пов’язані з підвищеною агресивністю.
  2. Алкоголізм. Генетична детермінація індивідуальної чутливості до алкоголю і фармакологічних препаратів. Генетично обумовлені фактори ризику алкоголізму.
  3. Гомосексуальність. Роль спадкових факторів у випадку жіночого і чоловічого гомосексуалізму.
  4. Синдром дефіциту уваги і гіперактивності (СДУГ): роль спадкових факторів.
  5. Генетичні моделі трансмісії СДУГ.
  6. Нездатність до навчання (НН), специфічна нездатність до навчання (СНН): вербальна (дислексія) і невербальна (дискалькулія, дисграфія).
  7. Генетичні моделі трансмісії специфічної нездатності до читання (СНЧ) і результати аналізу зчеплення.

Теми дискусій:
  1. Нерівномірність розподілу дислексії серед пробандів чоловічої і жіночої статі: гени чи середовище?

Рекомендована література:
  1. Александров А.А. Психогенетика: Учебное пособие. – СПб., 2004. – С. 106-115.
  2. Равич-Щербо И.В., Марютина Т.М., Григоренко Е.Л. Психогенетика. Учебник. – М., 2004. – С. 398-418.

Додаткова література:
        1. Анохин А.П. Генетика, мозг и психика человека: тенденции и перспективы исследований. – М., 1988.



Заняття 5. Психогенетика сенсорних здібностей, рухових функцій, темпераменту.


Теоретичні запитання:
  1. Психогенетика смаку і нюху. Вроджені дефекти смаку і нюху.
  2. Дефекти зору, слуху і їх успадкування. Анальгезія.
  3. Психогенетика рухових функцій. Ідеографічні риси, улюблені заняття, специфічні страхи.
  4. Психогенетика темпераменту: екстраверсія, здатність до згоди, добросовісність, нейроцитизм, відвертість.

Теми дискусій:
  1. Зв’язок нюху і статевої поведінки у ссавців та людини.
  2. Ідеографічні риси у розлучених близнюків – пряма чи опосередкована спадковість?



Рекомендована література:
  1. Александров А.А. Психогенетика: Учебное пособие. – СПб., 2004. – С. 106-115.
  2. Равич-Щербо И.В., Марютина Т.М., Григоренко Е.Л. Психогенетика. Учебник. – М., 2004. – С. 398-418.

Додаткова література:
  1. Системогенез и проблемы генетики мозга / Под ред. Н.П.Дубинина. – М., 1991.



Заняття 6. Генетика психофізіологічних і фізіологічних показників.


Теоретичні запитання:
  1. Роль генотипу у формуванні індивідуальних особливостей ЕЕГ та при її реактивних змінах.
  2. Викликані потенціали і пов’язані з подіями потенціали як об’єкти генетичного дослідження. Потенціали мозку, пов’язані з рухом.
  3. Успадкування так званого часу спостереження. Час реакції.
  4. Генотип-середовищні співвідношення у мінливості показників вегетативних реакцій.
  5. Роль спадковості і середовища у формуванні функціональної асиметрії. Генетичні аспекти ліворукості. Особливості функціональних асиметрій у близнюків.



Рекомендована література:
  1. Александров А.А. Психогенетика: Учебное пособие. – СПб., 2004. – С. 106-115.
  2. Равич-Щербо И.В., Марютина Т.М., Григоренко Е.Л. Психогенетика. Учебник. – М., 2004. – С. 398-418.

Додаткова література:
  1. Малых С.Б. Исследование генетической детерминации ЭЭГ человека // Вопросы психологии. – 1997. - № 6. – С. 109-128.



Заняття 7. Психогенетичні дослідження інтелекту.


Теоретичні запитання:
  1. Успадкування IQ. Дослідження вербального і невербального інтелекту.
  2. Зміни успадкування коефіцієнта інтелекту з віком. Впливи середовища і IQ.
  3. Психогенетика обдарованості. Геніальність.
  4. Ефект Флінна. Емергенез. Імпресінг.
  5. Середовищні впливи і обдарованість: батьківська деривація, порядок народження. Стигми геніальності (В.П.Ефроімсон).



Теми дискусії:
        1. Яким чином сиблінгова позиція може впливати на успадкування інтелекту?
        2. Чому інбридинг зменшує інтелект нащадків?


Рекомендована література:
  1. Александров А.А. Психогенетика: Учебное пособие. – СПб., 2004. – С. 146-169.
  2. Равич-Щербо И.В., Марютина Т.М., Григоренко Е.Л. Психогенетика. Учебник. – М., 2004. – С.211-238.

Додаткова література:
  1. Эфроимсон В.П. Генетика этики и естетики. – СПб., 1995.



  1. Самостійна робота




№ з/п
Назва теми
Кількість годин

1.
Психогенетика як наука. Вступ до психогенетики. Генетичний аналіз поведінки тварин.
8

2.
Методи психогенетики.

7

3.
Генетика психічних розладів. Хромосомні аберації і поведінка людини.
8

4.
Психогенетика аномальної і девіантної поведінки, психічного дизонтогенезу.
8

5.
Психогенетика сенсорних здібностей, рухових функцій, темпераменту.
7

6.
Генетика психофізіологічних і фізіологічних показників.
7

7.
Психогенетичні дослідження інтелекту та геніальності.
8




Р азом
53


Тема 1. Психогенетика як наука. Вступ до психогенетики. Генетичний аналіз поведінки тварин.

Практичні завдання:
  1. Порівняти наслідки впливу збідненого середовища на людину і тварин.
  2. Порівняти масштаб впливу виховання у збагаченому середовищі на здатність до научіння у тварин і людей.

Теми дискусій те рефератів:
  1. Можливості перенесення на людей результатів, отриманих при дослідженні тварин.
  2. Механізм впливу хендлінгу на розвиток тварин.


Тема 2. Методи психогенетики.

Практичні завдання:
    1. Скласти генограму своєї сім’ї, прослідковуючи колір очей.
    2. Скласти генограму своєї сім’ї, прослідковуючи колір волосся.
    3. Скласти генограму своєї сім’ї, прослідковуючи схильність до певних захворювань.
    4. Скласти генограму своєї сім’ї, прослідковуючи тривалість життя.


Питання до дискусії:
        1. Обмеження методичних можливостей психогенетики людини.
        2. Чи можуть методи дати відповіді на запитання, що ставить перед собою наука?



Тема 3. Генетика психічних розладів. Хромосомні аберації і поведінка людини.


Теми рефератів:
  1. Шизофренія і вплив середовища. Фактори спадковості.
  2. Шизоїдний розлад.
  3. Шизотиповий розлад.


Тема 4. Психогенетика аномальної і девіантної поведінки, психічного дизонтогенезу.


Теми рефератів:
  1. Синдром дефіциту уваги і гіперактивності (СДУГ): роль спадкових факторів.
  2. Генетичні моделі трансмісії СДУГ.
  3. Нездатність до навчання (НН), специфічна нездатність до навчання (СНН): вербальна (дислексія) і невербальна (дискалькулія, дисграфія).
  4. Генетичні моделі трансмісії специфічної нездатності до читання (СНЧ) і результати аналізу зчеплення.

Теми дискусій:
        1. Нерівномірність розподілу дислексії серед пробандів чоловічої і жіночої статі: гени чи середовище?


Тема 5. Психогенетика сенсорних здібностей, рухових функцій, темпераменту.

Теми ессе та рефератів:
  1. Зв’язок нюху і статевої поведінки у ссавців та людини. Феромони.
  2. Ідеографічні риси у розлучених близнюків – пряма чи опосередкована спадковість?



Тема 6. Генетика психофізіологічних і фізіологічних показників.


Теми ессе та рефератів:
  1. Генотип-середовищні співвідношення у мінливості показників вегетативних реакцій.
  2. Роль спадковості і середовища у формуванні функціональної асиметрії. Генетичні аспекти ліворукості. Особливості функціональних асиметрій у близнюків.


Тема 7. Психогенетичні дослідження інтелекту та геніальності.

Теми ессе та рефератів:
        1. Стигми геніальності.
        2. Яким чином сиблінгова позиція може впливати на успадкування інтелекту?
        3. Чому інбридинг зменшує інтелект нащадків?

  1. Розподіл балів, що присвоюють студентам

Оцінювання знань студента здійснюється за 100-бальною шкалою (для іспитів)
  • максимальна кількість балів при оцінюванні знань студентів з дисципліни, яка завершується іспитом, становить: за поточну успішність – 50 балів, на іспиті – 50 балів.
  • при оформленні документів за екзаменаційну сесію використовується таблиця відповідності оцінювання знань студентів за різними системами.
  • Поточний контроль рівня засвоєння навчального матеріалу дисципліни „Психологія реклами” оцінюється за десятибальною шкалою. Студент повинен отримати мінімум три оцінки. Якщо оцінок більше, враховуються найвищі. Таким чином заохочуємо студента до активності і підвищення успішності. За два модулі студенти також можуть набрати по 10 балів. У кінці семестру усі одержані оцінки додаються: три оцінки за відповіді на семінарах і дві за модулі. За семестр студент набирає до 50 балів.
  • Бали за аудиторну роботу не відпрацьовуються у разі пропусків без поважної причини. Якщо студент жодного разу не відповідав на семінарських заняттях, матиме відповідний поточний контроль – 0 балів.
  • Форми участі студентів у навчальному процесі, які підлягають поточному контролю:
  • виступ з основного питання
  • усна наукова доповідь
  • доповнення, запитання до виступаючого, рецензія на виступ
  • участь у дискусіях
  • аналіз першоджерел і монографічної літератури
  • письмові завдання (тестові, контрольні, творчі роботи)
  • реферат, есе (письмові роботи, оформлені відповідно до вимог)

Результати поточного контролю заносяться до журналу обліку роботи академічної групи. Позитивна оцінка поточної успішності студента за відсутності пропущених і невідпрацьованих семінарських занять, позитивні оцінки за модульні роботи є підставою допуску до підсумкової форми контролю – іспиту.


Шкала оцінювання: вузу, національна та ECTS


Оцінка ECTS
Оцінка в балах
За національною шкалою

Екзаменаційна оцінка, оцінка з диференційованого заліку

Залік

А
91 – 100
5

Відмінно


Зараховано

В
81-90
4
Дуже добре

С
71-80
Добре

D
61-70
3
Задовільно

Е

51-60
Достатньо

FX
25-50
2
Незадовільно
Не зараховано

F
0-24
Незадовільно з повторним курсом

Протягом семестру проводиться не менше двох модулів або контрольних робіт. Максимальна кількість балів, яка встановлюється для цих видів контролю, - по 10 балів.

  1. Методичне забезпечення


Рекомендована література


Основна література:
  1. Александров А.А. Психогенетика: Учебное пособие. – СПб.: Питер, 2004.
  2. Малых С.Б., Егорова М.С., Мешкова Т.А. Основы психогенетики. – М., 1998.
  3. Равич-Щербо И.В., Марютина Т.М., Григоренко Е.Л. Психогенетика. Учебник. - М.: Аспект-Пресс, 2004.

Додаткова література:
  1. Анохин А.П. Генетика, мозг и психика человека: тенденции и перспективы исследований. – М., 1988.
  2. Егоров М.С. Развитие как предмет психогенетики // Вопросы психологи. – 1992. - № 5-6. – С. 5-15.
  3. Левантин Р. Человеческая индивидуальность: наследственность и середа. – М., 1993.
  4. Малых С.Б. Исследование генетической детерминации ЭЭГ человека // Вопросы психологии. – 1997. - № 6. – С. 109-128.
  5. Маринчева Г.С., Гаврилов В.И. Умственная отсталость при наследственных болезнях. – Москва: Медицина, 1988. – C.165-168.
  6. Марютина Т.М. Психологические факторы как детерминанты генотип-средовых соотношений // Психологический журнал. – 1994. – Т. XV. - № 2.
  7. Психіатрія / за ред. Напрєєнка О.К. – К., 2001. – С. 40-52, 77-126, 257-372, 536-560.
  8. Роль среды и наследственности в формировании индивидуальности человека / под ред. И.В. Равич-Щербо. – М., 1988.
  9. Системогенез и проблемы генетики мозга / Под ред. Н.П.Дубинина. – М., 1991.
  10. Талызина Н.Ф., Кривцова С.В., Мухаматулина Е.А. Природа индивидуальных различий: опыт исследования близнецовым методом. – М., 1991.
  11. Фогель Ф., Мотульски А. Генетика человека: В 3 т. – М.: Мир, 1990. – Т. 3. – Гл. 7: Генетика и поведение человека; Гл. 8: Практические аспекты генетики человека и биологическое будущее человечества.
  12. Эрмон Л., Парсонс П. Генетика поведения и эволюция. – М.: Мир, 1984. – Гл. 2-5, 7, 11, 12.
  13. Эфроимсон В.П. Генетика этики и естетики. – СПб., 1995.
  14. Strelau J. Psychologia. Podręcznik akademicki. – Gdańsk, 2000. – T.1. – Rozdiał 6: Elementy genetyki zachowania. – S. 205-227.


Підсумковий (семестровий) контроль


Позитивна оцінка поточної успішності (сумарного результату проміжної і модульної оцінки за семестр) за умови відсутності пропущених або невідпрацьованих семінарських занять є підставою допуску до підсумкової форми контролю.

З дисципліни „Психологія реклами” передбачена така форма звітності, як іспит, який проводиться у 10 семестрі. Протягом семестру студент може набрати до 50 балів. Для допуску до іспиту студент повинен набрати за результатами поточного і модульного контролю не менше 25 балів.

Іспит є обов’язковою підсумковою формою контролю, яка дає змогу оцінити системне, а не фрагментарне засвоєння навчального матеріалу з „Психології реклами” і проводиться у тестовій формі. Студенти отримують тестові завдання (25 запитань по 2 бали за кожне), за які максимально можна отримати 50 балів.


Оцінка “відмінно” виставляється
  • у разі засвоєння матеріалу за програмою у повному обсязі,
  • при логічному, послідовному його відтворенні під час відповіді,
  • при володінні необхідною термінологією і поняттєвим апаратом,
  • при відсутності незначних помилок у відповіді,
  • при здатності аналізувати, порівнювати, узагальнювати,
  • при усвідомленні взаємозв’язків і співвідношень між явищами, поняттями,
  • при відсутності невідпрацьованих занять, незадовільних оцінок,
  • при наявності виконаних індивідуальних письмових завдань.


Оцінка “добре” виставляється
  • у разі засвоєння матеріалу за програмою у повному обсязі,
  • при логічному, послідовному його відтворенні під час відповіді,
  • при володінні необхідною термінологією і поняттєвим апаратом,
  • при відсутності невідпрацьованих занять, незадовільних оцінок,
  • при наявності виконаних індивідуальних письмових завдань.
  • при і наявності однієї грубої або кількох незначних помилок у відповіді,

або
  • при неповній здатності аналізувати, порівнювати, узагальнювати,

або
  • при неповному усвідомленні взаємозв’язків і співвідношень між явищами, поняттями,


Оцінка “задовільно” виставляється
  • у разі засвоєння матеріалу за програмою у неповному обсязі,
  • при непослідовному його відтворенні під час відповіді,
  • при наявності не менше двох грубих помилок

або
  • при незасвоєнні необхідної термінології й поняттєвого апарату,
  • при нездатності аналізувати, порівнювати, узагальнювати,
  • при відсутності усвідомлення взаємозв’язків і співвідношень між явищами, поняттями,
  • при відсутності невідпрацьованих занять, незадовільних оцінок,
  • при наявності виконаних індивідуальних письмових завдань.


Оцінка “незадовільно” виставляється
  • у разі часткового засвоєння матеріалу за програмою,
  • при відсутності цілісної відповіді,
  • при наявності не менше трьох грубих помилок
  • при відсутності володіння необхідною термінологією і поняттєвим апаратом,
  • при відсутності здатності аналізувати, порівнювати, узагальнювати.


Запитання до модулю 1

  1. Психогенетика як наука. Предмет, інтердисциплінарні зв’язки психогенетики.
  2. Історія розвитку психогенетики.
  3. Спадковість та мінливість. Закони успадкування.
  4. Класичні закони Г.Менделя.
  5. Неменделівська генетика. Закон Харді-Вайнберга.
  6. Успадкування, зчеплене зі статтю.
  7. Цитоплазматична спадковість.
  8. Типи середовищних впливів і генотип-середовищних ефектів.
  9. Генетика поведінки тварин і людини. Дослідження патологічних форм поведінки.
  10. Методи психогенетики.
  11. Генеалогічний метод у психогенетичних дослідженнях.
  12. Метод прийомних дітей у психогенетиці.
  13. Метод близнюків. Історія формування методу.
  14. Різновиди методу близнюків: розлучених близнюків, контрольного близнюка, близнюкової пари.
  15. Генетико-математичні методи психогенетики.
  16. Вплив середовища і спадковості у формуванні олігофренії. Олігофренія й інбридинг.
  17. Хромосомні аберації. Синдром Дауна, Патау, Едварда.
  18. Аномалії статевих хромосом: синдром Шерешевського-Тернера, Клайнфельтера.
  19. Генні мутації. Фенілкетонурія. Гомоцистинурія. Синдром ламкої Х-хромосоми.
  20. Генетичні моделі успадкування аутизму. Успадковуваність і позитивний вплив середовища.
  21. Гетерогенність етіології аутизму.
  22. Хвороба Альцгеймера. Генетичні фактори і впливи середовища, що знижують ризик захворювання.
  23. Психогенетика маніакально-депресивних психозів.
  24. Шизофренія і вплив середовища. Фактори спадковості.
  25. Психогенетика злочинності.
  26. Генні мутації, пов’язані з підвищеною агресивністю.
  27. Генетична детермінація індивідуальної чутливості до алкоголю і фармакологічних препаратів.
  28. Генетично обумовлені фактори ризику алкоголізму.
  29. Психогенетика гомосексуальності.
  30. Роль спадкових факторів у випадку жіночого і чоловічого гомосексуалізму.
  31. Синдром дефіциту уваги і гіперактивності (СДУГ): роль спадкових факторів.
  32. Генетичні моделі трансмісії синдрому дефіциту уваги і гіперактивності.
  33. Нездатність до навчання (НН), специфічна нездатність до навчання (СНН): вербальна (дислексія) і невербальна (дискалькулія, дисграфія).
  34. Генетичні моделі трансмісії специфічної нездатності до читання (СНЧ) і результати аналізу зчеплення.


Запитання до модулю 2
  1. Психогенетика смаку і нюху.
  2. Вроджені дефекти смаку і нюху.
  3. Дефекти зору і їх успадкування.
  4. Дефекти слуху і їх успадкування.
  5. Анальгезія.
  6. Психогенетика рухових функцій. Ідеографічні риси, улюблені заняття, специфічні страхи.
  7. Психогенетика темпераменту.
  8. Роль генотипу у формуванні індивідуальних особливостей ЕЕГ та при її реактивних змінах.
  9. Викликані потенціали і пов’язані з подіями потенціали як об’єкти генетичного дослідження. Потенціали мозку, пов’язані з рухом.
  10. Успадкування так званого часу спостереження. Час реакції.
  11. Генотип-середовищні співвідношення у мінливості показників вегетативних реакцій.
  12. Успадкування показників шкірно-гальванічної реакції.
  13. Успадкування показників функціонування серцево-судинної системи.
  14. Роль спадковості і середовища у формуванні функціональної асиметрії мозку.
  15. Генетичні аспекти ліворукості. Особливості функціональних асиметрій у близнюків.
  16. Успадкування IQ. Дослідження вербального і невербального інтелекту.
  17. Зміни успадкування коефіцієнта інтелекту з віком. Впливи середовища і IQ.
  18. Психогенетика обдарованості. Геніальність.
  19. Ефект Флінна. Емергенез. Імпресінг.
  20. Середовищні впливи і обдарованість: батьківська деривація, порядок народження.
  21. Стигми геніальності (за В.П.Єфроімсоном).



Тестові запитання для підсумкового контролю
  1. Маркером називається:

а) поліморфна ділянка ДНК із відомими координатами.

б) ділянка ДНК із відомими функціями

в) ген з невідомими координатами, але відомими функціями

г) спеціальний реактив, який генетики використовують у своїх дослідженнях для позначення розташування досліджуваного гену.

  1. Гемеллологія – це наука про

а) про закони успадкування формули крові

б) про успадкування аномальних генів

в) про багатопліддя.

  1. Успадкуванням називають:

а) передача основних фенотипічних рис від батьків нащадкам

б) передача генетичної інформації від одного покоління організмів іншому

в) процес утворення гаплоїдного набору хромосом у статевих клітинах.

  1. Хромосоми (забарвлені тільця) отримали таку назву через те, що:

а) хромосоми виділяють особливі речовини, які спричиняють їх забарвленість

б) під мікроскопом вони виглядають кольоровими

в) їх можна зафарбувати для того щоб вони стали помітними під мікроскопом

г) це історична назва, яку зберігають з поваги до першовідкривача






>