Закон україни

Вид материала

Закон

Содержание "Стаття 20 Обов’язки операторів ринку Стаття 22. Експлуатаційний дозвіл Стаття 25. Вилучення затверджених експортних потужностей з реєстру затверджених експортних потужностей Стаття 26. Вимоги до потужностей, що виробляють харчові продукти або інші об'єкти санітарних заходів для їх ввезення (пересилки) Стаття 28. Державна реєстрація харчових продуктів для спеціального дієтичного споживання, функціональних харчових продуктів та д Стаття 30. Державний реєстр харчових добавок та їх реєстрація Стаття 35. Агропродовольчі ринки Стаття 36. Вимоги до обігу об'єктів санітарних заходів

Подобный материал:

• Що є усуненням корупційних можливостей як крок на шляху до наближення України до світових, 24.42kb.
• Верховною Радою України прийнято закон, 107.81kb.
• Кабінету Міністрів України проекту закон, 130.37kb.
• Закон України «Про бюджетну систему України», 13.72kb.
• Верховної Ради України, Кабінету Міністрів України та Мінрегіонбуду України. Повний, 3825.57kb.
• Історія Конституції України. Поняття І призначення Конституції. Характеристика Конституції, 249.68kb.
• Методичні рекомендації, 165.4kb.
• Закон України «Про статус народного депутата України», 493.46kb.
• Верховною Радою України 21. 04. 2011 за №3262 прийнято закон, 143.15kb.
• Кабінетом Міністрів України, діє в межах Конституції України, цього закон, 189.69kb.

"Стаття 20 Обов’язки операторів ринку

1. Оператори ринку є відповідальними за виконання вимог законодавства про безпечність та якість харчових продуктів в межах діяльності, яку вони здійснюють.

2.Оператори ринку повинні виконувати вимоги законодавства про безпечність і якість харчових продуктів, зокрема:

1. забезпечити дотримання положень цього Закону щодо гігієни харчових продуктів на усіх стадіях виробництва та обігу харчових продуктів;
   
2. розробити, ввести в дію та застосовувати постійно діючі процедури, що засновані на принципах НАССР, а також забезпечити належну підготовку з питань застосування постійно діючих процедур, що базуються на принципах НАССР, осіб, які є відповідальними за ці процедури, під час виробництва та обігу харчових продуктів;
   
3. надсилати до компетентного органу повідомлення у випадках, передбачених частинами третьою, четвертою та п`ятою цієї статті, і отримувати експлуатаційний дозвіл у випадках, передбачених цим Законом;
   
4. забезпечувати достовірність інформації про харчовий продукт, яка надається споживачеві, а також її відповідність вимогам цього Закону;
   
5. забезпечувати простежуваність та надавати інформацію, передбачену частинами другою та третьою статті 21¹ цього Закону впродовж розумного інтервалу часу;
   
6. запобігати обігу небезпечних, непридатних до споживання та неправильно маркованих харчових продуктів;
   
7. вилучати та/або відкликати у встановлених Законом випадках харчові продукти, які знаходяться в обігу, якщо встановлено, що ці продукти становлять високий ризик для здоров’я споживачів або є непридатними для споживання;
   
8. забезпечувати безперешкодний доступ державних інспекторів, які здійснюють державний контроль, до потужностей протягом робочого часу цих потужностей та дозволяти відбір зразків об'єктів санітарних заходів на зазначених потужностях, а також надавати на вимогу державного інспектора документи, необхідні для проведення державного контролю;
   
9. компенсувати відповідно до закону шкоду, заподіяну споживачам внаслідок споживання харчового продукту, якщо буде доведено причино-наслідковий зв`язок між цією шкодою і діяльністю та/або бездіяльністю оператора ринку, крім випадків, встановлених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами України;
   
10. у випадку відсутності в нормативно-правових актах Україні вимог щодо безпечності харчових продуктів, які планується виробляти, застосовувати параметри безпечності, що визначені в документах відповідних міжнародних організацій. У випадку відсутності таких параметрів в документах відповідних міжнародних організацій – застосовувати параметри безпечності, що встановлені законодавством Європейського Союзу. Відповідність згаданим в цьому розділі параметрам безпечності означає виконання вимог законодавства України щодо безпечності та якості харчових продуктів. Положення цього пункту не стосуються об`єктів, що підлягають державній реєстрації, згідно з вимогами цього Закону;
    
11. якщо оператор ринку вважає або має підстави вважати, що харчові продукти, які він ввіз (переслав) на митну територію України, виробив, переробив, або здійснює обіг, не відповідають вимогам безпечності, він повинен негайно розпочати процедуру вилучення цих харчових продуктів з обігу, та у строк не більше двох робочих днів письмово проінформувати про виявлену невідповідність компетентний орган. Якщо такі харчові продукти могли потенційно досягти споживача, оператор ринку повинен проінформувати споживачів про причини їх вилучення та, якщо необхідно, відкликати харчові продукти, якщо застосування інших заходів є недостатнім для досягнення прийнятного рівня захисту здоров'я споживачів;
    
12. оператор ринку, що займається роздрібною торгівлею або розповсюдженням харчових продуктів, і не здійснює при цьому пакування, або маркування, або іншим чином не впливає на безпечність та цілісність харчових продуктів, повинен у межах своєї діяльності, ініціювати процедури вилучення з обігу продукції, що не відповідає параметрам безпечності. Такий оператор ринку повинен сприяти забезпеченню безпечності харчових продуктів, передавати інформацію, необхідну для забезпечення простежуваності харчових продуктів та будь-яких речовин, що використовуються для виробництва харчових продуктів на вимогу відповідних осіб, а також співпрацювати із операторами ринку та/або компетентними органами;
    
13. якщо оператор ринку має підстави вважати, що харчові продукти, які він ввів в обіг, можуть бути шкідливими для здоров’я людей, він повинен у строк не більше одного робочого дня письмово проінформувати про це компетентний орган; оператор ринку повинен також проінформувати компетентний орган про вжиті заходи для попередження ризиків для споживача;
    
14. оператор ринку повинен співпрацювати із компетентним органом в реалізації заходів щодо попередження або зменшення ризиків, що становлять собою харчові продукти, які він ввів або вводить в обіг.
    
15. У випадку отримання інформації щодо наявності на потужностях невідповідностей встановленим вимогам, виявлених під час державного контролю, оператор ринку зобов’язаний вжити всіх необхідних заходів для виправлення таких невідповідностей впродовж розумного інтервалу часу.
    

3. Оператор ринку, який не зобов`язаний отримувати експлуатаційний дозвіл згідно вимог статті 22 цього Закону, повинен, подати повідомлення, встановленого зразка в територіальне управління компетентного органу за місцем знаходження потужностей не пізніше як за 30 календарних днів до початку роботи потужностей. У повідомленні повинно бути зазначено: найменування оператора ринку, адреса потужностей та види харчових продуктів, що плануються до виробництва, керівництво та його контактні дані.

4. Оператор ринку, який має намір припинити виробництво на тій чи іншій потужності, або змінити вид харчового продукту, який виробляється, зобов'язаний подати повідомлення встановленого зразка в територіальне управління компетентного органу за місцем знаходження потужностей, а у випадку припинення виробництва – не пізніше як за 10 календарних днів, а у випадку зміни виду харчового продукту – не пізніше як за 30 календарних днів

5. Оператор ринку, який вперше вводить в обіг на території України харчовий продукт, що не є новітнім, зобов'язаний подати повідомлення про це в територіальне управління компетентного органу за місцем знаходження потужностей або, якщо продукт вироблений поза межами України, за місцезнаходженням в Україні продавця (постачальника) не пізніше як за 30 календарних днів до першого введення в обіг такого харчового продукту. Зазначене повідомлення встановленого зразка має містити інформацію, яка наводиться в маркуванні харчового продукту згідно вимог законодавства.

6. Форма повідомлень, передбачених цієї статтею, розробляється та затверджується компетентним органом та не може містити вимогу про надання іншої інформації, крім тієї, що зазначена у частинах третьою - п’ятою цієї статті.»;

27) статтю 21 викласти у такій редакції:

"Стаття 21. Принципи НАССР

1. Оператори ринку повинні розробити, запровадити та використовувати постійно діючі процедури, які базуються на принципах НАССР.

2. Вимоги частини першої цієї статті не поширюються на операторів ринку, що займаються первинним виробництвом, а також пов’язаною з первинним виробництвом діяльністю, зокрема, транспортуванням, зберіганням та обробкою первинної продукції в місці первинного виробництва, за умови, що при цьому не змінюються суттєво стан таких продуктів, транспортуванням живих тварин, призначених для споживання людиною, а також транспортуванням з місця первинного виробництва до потужності продуктів рослинного походження, продуктів рибальства, а також продуктів полювання, якщо стан таких продуктів не зазнав суттєвих змін.

3. До принципів НАССР зазначених у частині 1 цієї статті, належать такі:

1) ідентифікація будь-яких небезпечних факторів, які необхідно попередити, усунути або зменшити до прийнятного рівня;

2) визначення критичних контрольних точок на етапах, де контроль є визначальним для попередження небезпечних факторів, їх усунення або зменшення до прийнятного рівня;

3) встановлення критичних меж в критичних контрольних точках, які відділяють прийнятність від неприйнятності харчового продукту з точки зору його безпечності;

4) впровадження процедур моніторингу в критичних контрольних точках, які забезпечують отримання даних для оперативного управління небезпечними факторами;

5) запровадження корегувальних дій, якщо дані моніторингу вказують на те, що критичні контрольні точки вийшли з під контролю;

6) розробка процедур, які мають застосовуватися на постійній основі, з метою перевірки того, що заходи, зазначені у пп. 1-5 частини третьої цієї статті є ефективними.

7) розробка документів та ведення записів відповідно до виду діяльності та обсягів виробництва для підтвердження ефективного застосування заходів, які зазначені у пп. 1-6 частини третьої цієї статті.

4. Оператори ринку мають переглядати та оновлювати процедури, що засновані на принципах НАССР, у разі будь-яких змін в кількісному та якісному складі інгредієнтів харчового продукту, а також на будь-якій стадії виробництва та обігу, які можуть вплинути на безпечність харчового продукту.

5. З метою виконання процедур, які базуються на принципах НАССР, оператори ринку повинні:

1) надавати компетентному органу під час здійснення державного контролю докази відповідності їх діяльності вимогам частині третьої цієї статті, беручи до уваги сферу діяльності та об`єми виробництва, а також спрощені вимоги для невеликих потужностей та потужностей, діяльність яких становить незначний ступінь ризику для здоров`я споживачів;

2) забезпечити, що будь-який документ, який описує створену процедуру відповідно до цієї статті, містить чинну та дійсну інформацію;

3) зберігати документи і записи, щодо виконання принципів НАССР, протягом трьох місяців після закінчення терміну придатності харчового продукту, якщо інше не передбачено рекомендаціями об’єднань виробників, які затверджуються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику з питань продовольчої безпеки держави.

6. Державний контроль постійно діючих процедур, заснованих на принципах НАССР, здійснюється відповідно до підзаконного акту, розробленого та затвердженого компетентним органом на виконання положень цієї статті.

7. Центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері охорони здоров’я, за участю компетентного органу розробляє та затверджує вимоги щодо розробки, впровадження та застосування постійно діючих процедур, заснованих на принципах НАССР, включаючи випадки, коли застосування принципів НАССР може бути спрощеним.

8. Сертифікація постійно діючих процедур, заснованих на принципах НАССР не є обов’язковою.";

28) доповнити статтею 21¹ редакції такого змісту:

"Стаття 21¹. Простежуваність

1. Простежуваність повинна бути забезпечена на всіх стадіях виробництва та обігу.

2. Оператори ринку повинні бути здатні ідентифікувати операторів ринку, що поставили їм об’єкти санітарних заходів. З цією метою, оператори ринку повинні застосовувати системи та процедури, що забезпечують доступність такої інформації органу, що здійснює державний контроль за його запитом.

3. Оператори ринку повинні застосовувати процедури для ідентифікації операторів ринку, яким вони постачають свою продукцію та інші об’єкти санітарних заходів. Така інформація має бути доступною для органу, що здійснює державний контроль за його запитом.

4. Для забезпечення простежуваності харчові продукти, що вводяться в обіг або ймовірно будуть введені в обіг, повинні бути належним чином марковані.

5. Спеціальні правила для вжиття заходів з метою виконання вимог, зазначених в цій статті, встановлюються у відповідних документах, що розробляються об`єднаннями операторів ринку і затверджуються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику з питань продовольчої безпеки держави. ";

29) статтю 22 викласти у такій редакції:

" Стаття 22. Експлуатаційний дозвіл

1. Експлуатаційний дозвіл зобов’язані отримувати оператори ринку, що здійснюють діяльність з виробництва та/або зберігання харчових продуктів тваринного походження;
   

Зазначений обов’язок не поширюється на операторів ринку, що здійснюють діяльність виключно щодо первинного виробництва, та/або транспортування, та/або зберігання харчових продуктів, які не потребують дотримання температурного режиму та можуть зберігатися при температурі вище 10̊ С, залишаючись придатним для споживання людиною .

2. Особи, зазначені у частині першій цієї статті зобов’язані отримати експлуатаційний дозвіл:
   

на кожну окрему потужність;

до початку експлуатації потужності.

3. Якщо на момент набрання чинності цим Законом потужності вже діють та на них відсутній експлуатаційний дозвіл, особи, зазначені у частині першій цієї статті, мають отримати експлуатаційного дозвіл на такі потужності в порядку, встановленому цим Законом.
   
4. Експлуатаційний дозвіл видається відповідним територіальним органом компетентного органу.
   
5. За видачу, поновлення дії експлуатаційного дозволу у разі призупинення його дії, справляється плата, розмір якої встановлюється Кабінетом Міністрів України за поданням центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику з питань продовольчої безпеки держави. Плата за видачу та поновлення експлуатаційного дозволу зараховується до Державного бюджету.
   

Переоформлення, видача дублікату експлуатаційного дозволу здійснюються безоплатно.

6. Для отримання експлуатаційного дозволу особи, зазначені у частині першій цієї статті, мають подати до відповідного територіального органу компетентного органу такі документи:
   

1) заяву;

2) перелік харчових продуктів, що планується виробляти, переробляти, обробляти або зберігати;

Зазначений перелік документів є вичерпним. Вимагання подання чи пред’явлення інших документів заборонені.

7. Документи, що подаються для отримання експлуатаційного дозволу, мають бути засвідчені підписом зазначеної у частині першій цієї статті особи, або уповноваженою нею особи.
   
8. Строк видачі експлуатаційного дозволу складає 30 календарних днів з дати отримання територіальним органом компетентного органу всіх документів, зазначених у частині шості цієї статті.
   
9. Рішення про видачу або відмову у видачі експлуатаційного дозволу приймається головним державним інспектором відповідного територіального органу компетентного органу на підставі результатів огляду заявлених потужностей щодо їх відповідності цьому Закону та іншим вимогам законодавства про безпечність та якість харчових продуктів.
   

Огляд заявлених потужностей має відбутися не пізніше 15 календарних днів з дати отримання територіальним органом компетентного органу всіх документів, зазначених у частині шостій цієї статті.

10. Експлуатаційний дозвіл є безстроковим (має необмежений термін дії).
    
11. Оператори ринку та потужності на які видано експлуатаційний дозвіл заносяться до реєстру, який ведеться в порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику з питань продовольчої безпеки держави.
    

Потужностям, на які видано експлуатаційний дозвіл, присвоюється реєстраційний номер.

12. Центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику з питань продовольчої безпеки держави забезпечує відкритість, доступність та безоплатність реєстру для громадськості в електронному вигляді.
    

Реєстр є доступними для громадськості в електронному вигляді на офіційному сайті компетентного органу в мережі Інтернет.

13. Підставами для відмови у видачі експлуатаційного дозволу є:
    

1) відсутність будь-якого з документів, передбачених частиною шостою цієї статті;

2) недостовірність відомостей, заявлених у поданих для отримання експлуатаційного дозволу документах;

3) заявлені потужності не відповідають вимогам цього Закону та іншим вимогам законодавства про безпечність та якість харчових продуктів;

4) агропродовольчим ринком не створено умов для належної роботи лабораторії (не виділено у користування службових приміщень, облаштованих опаленням, електрикою, вентиляцією, водопроводом з гарячою і холодною водою, каналізацією).

Відмова у видачі експлуатаційного дозволу з підстав не передбачених цією частиною, заборонена.

14. У разі прийняття рішення про відмову у видачі експлуатаційного дозволу, особі, зазначеній у частині першій цієї статті має бути надано (особисто та/або поштовим відправленням) письмове рішення про таку відмову із посиланням на конкретні положення цього Закону та іншим вимогам законодавства про безпечність та якість харчових продуктів, що є підставою для такої відмови.
    

Надання рішення про відмову здійснюється в строк, встановлений для видачі експлуатаційного дозволу, але не пізніше трьох робочих днів з дня прийняття зазначеного рішення.

15. У разі усунення причин, що стали підставою для відмови у видачі експлуатаційного дозволу, повторний розгляд документів здійснюється територіальним відділенням компетентного органу у строк, що не перевищує п'яти робочих днів з дня отримання повторної заяви та інших документів, передбачених частиною шостою цієї статті.
    
16. Анулювання експлуатаційного дозволу, його переоформлення, видача дублікату здійснюється з підстав, в порядку та строки, що встановлені законом України, який визначає засади функціонування дозвільної системи у сфері господарської діяльності.
    
17. Рішення про відмову у видачі експлуатаційного дозволу може бути оскаржено до вищестоящого органу або до суду.
    

18. Форма експлуатаційного дозволу затверджується Кабінетом Міністрів України.»;

30) статтю 23 викласти у такій редакції:

"Стаття 23 Призупинення дії та поновлення дії експлуатаційного дозволу

1. Якщо оператор ринку не виконує у погоджений з ним строк вимоги припису, про призупинення функціонування потужності або частини потужності, та/або тимчасову заборону обігу об'єктів санітарних заходів, що пов'язані з такими порушеннями, головний державний інспектор територіального органу компетентного органу виносить постанову про призупинення дії експлуатаційного дозволу.

2. У випадку призупинення дії експлуатаційного дозволу інформація про це заноситься до відповідного реєстру.

3. З метою захисту здоров'я споживачів інформація про призупинення експлуатаційного дозволу на потужності оприлюднюється на сайті компетентного органу в мережі Інтернет.

4. Оператор ринку, експлуатаційний дозвіл якого було призупинено, не має права здійснювати виробництво, введення в обіг, та/або обіг харчових продуктів на таких потужностях.

5. Оператор ринку, експлуатаційний дозвіл на потужності якого було призупинено, має право подати заяву на поновлення дії експлуатаційного дозволу після усунення причин, що стали підставою для такого призупинення.

6. Поновлення дії експлуатаційного дозволу здійснюється в порядку та строки, що встановлені статтю 22 цього Закону для отримання експлуатаційного дозволу.

7. Рішення про призупинення експлуатаційного дозволу може бути оскаржено до вищестоящого органу або до суду.»

31) у статті 24:

у назві статті слово «(об’єкти)» виключити;

частини першу та другу викласти у такій редакції:

"1. Оператори ринку, які мають намір здійснювати експорт харчових продуктів, до країн призначення, які мають особливі вимоги до потужностей , процесів виробництва, умов зберігання або інші подібні вимоги, що стосуються харчових продуктів, можуть звертатися до компетентного органу із запитом про проведення офіційної перевірки виконання ними цих вимог.

2. Компетентний орган на підставі результатів офіційної перевірки виконання всіх вимог, встановлених країною призначення, до якої мають намір здійснювати експорт харчових продуктів потужності, затверджує ці потужності (далі – затверджені експортні потужності).";

частину третю доповнити другим реченням виклавши його у такій редакції:

"У разі необхідності таке маркування може включати реєстраційний номер, передбачений статтею 22 цього Закону.»;

у частині четвертій слова "Відповідна служба" замінити словами "Компетентний орган" та доповнити другим реченням, виклавши його у такій редакції:

«Реєстр повинен бути доступним для громадськості на офіційному сайті компетентного органу.»;

частину п’яту викласти у такій редакції:

«Порядок проведення перевірки виконання всіх вимог встановлених країною призначення, до якої мають намір здійснювати експорт харчових продуктів оператори затверджених експортних потужностей, процедура затвердження експортних потужностей, реєстрації та вилучення з реєстру встановлюються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику з питань продовольчої безпеки держави. ";

32) статтю 25 викласти у такій редакції:

" Стаття 25. Вилучення затверджених експортних потужностей з реєстру затверджених експортних потужностей

1.Якщо в процесі здійснення державного контролю буде встановлено, що затверджені експортні потужності не відповідають вимогам країни призначення, державний інспектор повинен негайно поінформувати про це керівника компетентного органу України або його заступників.

2. Керівник компетентного органу України або його заступник повинні прийняти рішення щодо вилучення потужностей, зазначених в частині першій цієї статті або певних видів харчових продуктів, вироблених на таких потужностях, з реєстру затверджених експортних потужностей у встановленому порядку.

3. Оператор ринку може оскаржити рішення про тимчасове або постійне вилучення таких потужностей, або певного виду харчових продуктів, вироблених на таких потужностях, з реєстру затверджених експортних потужностей протягом десяти днів після отримання рішення суду.

Оскарження прийнятого рішення не припиняє його дії.

4. У разі прийняття рішення про тимчасове або постійне вилучення затверджених експортних потужностей або певного виду харчових продуктів, вироблених на таких потужностях, з реєстру затверджених експортних потужностей компетентний орган повинен невідкладно повідомити про це компетентний орган країни призначення.

5. Компетентний орган країни призначення, для якої компетентним органом України проведено перевірку виконання встановлених вимог, повинен мати безперешкодний доступ до затверджених експортних потужностей з метою інспектування таких потужностей для перевірки виконання встановлених вимог. Компетентний орган країни призначення зобов'язаний повідомити компетентний орган України про зазначене інспектування принаймні за 48 годин.

6. Якщо в результаті інспектування затверджених експортних потужностей для перевірки виконання встановлених вимог компетентний орган країни призначення дійде висновку, що такі потужності не відповідають встановленим вимогам, компетентний орган України призупиняє або вилучає з реєстру затверджену потужність для експорту харчових продуктів до відповідної країни призначення згідно з рішенням зазначеного компетентного органу країни призначення. У зазначеному випадку рішення компетентного органу про призупинення або вилучення з реєстру затвердженої потужності для експорту харчових продуктів до відповідної країни призначення не підлягає оскарженню.";

33) статтю 26 викласти у такій редакції:

" Стаття 26. Вимоги до потужностей, що виробляють харчові продукти або інші об'єкти санітарних заходів для їх ввезення (пересилки) на митну територію України

1. Вимоги до потужностей, що виробляють харчові продукти для їх ввезення (пересилки) на митну територію України, не повинні перевищувати аналогічні вимоги, які встановлені для вітчизняних потужностей.

2. Компетентний орган може перевіряти дотримання вимог до потужностей, виробничих процесів, умов зберігання та інших вимог у країнах, з яких харчові продукти ввозяться (пересилаються) на митну територію України (далі - потужності для імпорту в Україну).

3. Компетентний орган повинен мати безперешкодний доступ до потужностей для імпорту в Україну з метою інспектування таких потужностей для перевірки виконання вимог, визначених у частині першій цієї статті. Компетентний орган зобов'язаний повідомити відповідну компетентну службу країни-імпортера про зазначене інспектування принаймні за 48 годин. Період проведення процедури інспектування з моменту такого повідомлення або подачі відповідної заявки суб’єктом господарювання до прийняття рішення не повинен перевищувати 60 календарних днів. Витрати, пов’язані з інспектуванням потужностей для імпорту в Україну, фінансуються за рахунок коштів Державного бюджету України, що призначені для проведення державного контролю. Якщо протягом зазначених 60 днів компетентний орган не прийняв рішення, про можливість імпорту харчових продуктів або інших об'єктів санітарних заходів з потужностей для імпорту в Україну, ці харчові продукти або інші об'єкти санітарних заходів можуть імпортуватися з цих потужностей в Україну.

4. Імпорт харчових продуктів або інших об'єктів санітарних заходів з потужностей для імпорту в Україну, під час інспектування яких відповідна служба виявила недотримання встановлених законодавством України стосовно безпечності та якості харчових продуктів вимог, не дозволяється.

5. Компетентний орган веде реєстр потужностей для імпорту в Україну харчових продуктів.

6. Порядок проведення перевірки виконання вимог, визначених у частині другій цієї статті, реєстрації та вилучення з реєстру потужностей для імпорту в Україну, встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику з питань продовольчої безпеки держави.";

34) статтю 27 викласти у такій редакції:

«Стаття 27. Вимоги до виробництва харчових продуктів

1. Харчові продукти, вироблені в Україні, повинні відповідати вимогам, встановленим законодавством України.

2. Для забезпечення безпечності харчових продуктів, вироблених в Україні, забороняється:

1) використання харчових добавок та дієтичних добавок, які не зареєстровані в Україні відповідно вимог цього Закону;

2) використання допоміжних матеріалів для переробки та ароматизаторів, які не зареєстровані в Україні відповідно вимог цього закону, якщо реєстрація таких ароматизаторів є обов`язковою;

3) використання предметів та матеріалів, що контактують з харчовими продуктами, якщо вони не дозволені для прямого контакту з харчовими продуктами.»;

35) статтю 28 викласти у такій редакції:

« Стаття 28. Державна реєстрація харчових продуктів для спеціального дієтичного споживання, функціональних харчових продуктів та дієтичних добавок

1. Забороняється введення в обіг харчових продуктів спеціального дієтичного використання, функціональних продуктів та дієтичних добавок, які не пройшли державну реєстрацію.

2. Центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері охорони здоров’я, встановлює:

1) порядок віднесення харчових продуктів до категорії харчових продуктів для спеціального дієтичного споживання, функціональних харчових продуктів та дієтичних добавок;

2) процедуру державної реєстрації харчових продуктів для спеціального дієтичного споживання, функціональних харчових продуктів та дієтичних добавок;

3) процедуру ведення державних реєстрів харчових продуктів для спеціального дієтичного споживання, функціональних харчових продуктів та дієтичних добавок;

4) процедуру надання інформації, яка міститься у державних реєстрах харчових продуктів для спеціального дієтичного споживання, функціональних харчових продуктів та дієтичних добавок.

3. Вартість робіт, пов'язаних з державною реєстрацією харчових продуктів для спеціального дієтичного споживання, функціональних харчових продуктів та дієтичних добавок, затверджує Кабінет Міністрів України відповідно до положень статті 57 цього Закону.

4. Зазначені в цій статті державні реєстри мають бути доступні.»;

36) у статті 29:

у частині першій слова "державну санітарно-епідеміологічну експертизу та" виключити;

у частині другій слова "і мінімальним специфікаціям якості" виключити;

37) статтю 30 викласти у такій редакції:

" Стаття 30. Державний реєстр харчових добавок та їх реєстрація

1. У виробництві харчових продуктів та у харчових продуктах, що знаходяться в обігу, дозволяється використання лише тих добавок, які занесені в державний реєстр харчових добавок, дозволених до використання в харчових продуктах.

2. Центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері охорони здоров’я, затверджує державний реєстр дозволених до використання харчових добавок із зазначенням їх максимально допустимого рівня вмісту (де це доречно) та зазначенням харчових продуктів, в яких вони використовуються. Центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері охорони здоров’я, вносить зміни та доповнення до цього реєстру у таких випадках:

1) за власною ініціативою;

2) за зверненнями операторів ринку або їх об`єднань після проведення процедур державної реєстрації;

3) за зверненням Національної Комісії України з Кодексу Аліментаріус.

3. У процесі реєстрації харчової добавки необхідно:

1) визначати харчові продукти, до яких ця добавка може додаватися, та, якщо це необхідно, умови, за яких вона може додаватися;

2) обмежувати харчову добавку до найнижчого рівня використання, який є необхідним для досягнення бажаного ефекту;

3) враховувати будь-яке допустиме щоденне споживання або іншу еквівалентну оцінку обсягів споживання харчової добавки та її вірогідне щоденне споживання від усіх джерел, включаючи можливе щоденне споживання харчової добавки спеціальними групами споживачів.

4. Харчова добавка дозволяється до використання в Україні за умов, якщо:

1) існує обґрунтована технологічна необхідність у харчовій добавці і ця мета не може бути досягнута іншими технологічно доступними засобами;

2) харчова добавка не є небезпечною для здоров'я споживача на рівні використання, на якому пропонується, що може бути встановлено на підставі доступних наукових доказів;

3) харчова добавка не вводить споживача в оману.

5. Будь-який оператор ринку або об`єднання операторів ринку можуть звернутись із запитом про державну реєстрацію харчової добавки шляхом подання до центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері охорони здоров’я, заяви про державну реєстрацію харчової добавки, що супроводжується відповідною документацією, яка свідчить про те, що харчова добавка відповідає положенням частин другої, третьої і четвертої цієї статті. Якщо харчова добавка дозволена до використання відповідними міжнародними організаціями, інформація, що це підтверджує, додається до заяви про реєстрацію. Рішення щодо реєстрації або відмови в реєстрації харчової добавки для виробництва харчових продуктів в Україні чи обігу харчових продуктів, які містять таку харчову добавку, повинне бути видане протягом 120 робочих днів після одержання повної заяви.

6. Будь-яка харчова добавка, стосовно реєстрації якої було подано запит і яка була дозволена до використання відповідними міжнародними організаціями, підлягає експрес-реєстрації.

7. Експрес-реєстрація має включати огляд звіту відповідних міжнародних організацій, які обґрунтовують можливість використання харчової добавки. Цей огляд повинен враховувати обставини та умови, специфічні для населення України, а також технічні та економічні можливості визначення присутності та/або рівні використання харчових добавок у харчових продуктах відносно рівнів включень, що затверджені відповідними міжнародними організаціями.

8. Згідно з процедурою експрес-реєстрації рішення щодо реєстрації або відмови в реєстрації харчової добавки для виробництва харчових продуктів в Україні чи обігу харчових продуктів, які містять таку харчову добавку, повинне бути видане протягом 30 робочих днів після одержання повної заяви.

9. Порядок реєстрації харчових добавок встановлюється центральним органом виконавчої влади у сфері охорони здоров'я.

10. Вартість робіт, пов'язаних з реєстрацією харчових добавок, встановлюється Кабінетом Міністрів України.»;

38) статтю 31 викласти у такій редакції:

"Стаття 31. Державний реєстр ароматизаторів та їх реєстрація

1. У виробництві харчових продуктів та у харчових продуктах, що знаходяться в обігу, дозволяється використання лише тих ароматизаторів, які занесені в державний реєстр ароматизаторів, дозволених до використання в харчових продуктах (далі – державний реєстр ароматизаторів), а також тих, які зазначені в переліку видів/груп ароматизаторів, що не підлягають державні реєстрації.

2. Державний реєстр ароматизаторів веде центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері охорони здоров’я.

3. На день набрання чинності цим Законом державний реєстр ароматизаторів включає в себе ароматизатори, що станом на день набрання чинності цим Законом визнані Європейським Союзом, що є безпечними для споживання людиною.

Включення зазначених ароматизаторів до державного реєстру ароматизаторів не залежить від затвердження чи будь-яких інших дій стосовно створення та/або ведення центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері охорони здоров’я, державного реєстру ароматизаторів.

4. Центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері охорони здоров’я має право вносити зміни до Державного реєстру ароматизаторів:

1) за власною ініціативою;

2) за зверненнями операторів ринку або їх об`єднань після проведення процедур державної реєстрації;

3) за зверненням Національної Комісії України з Кодексу Аліментаріус.

4. Центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері охорони здоров’я визначає види/групи ароматизаторів на додаток до тих, що визначені цим Законом, встановлює деталізовані вимоги до безпечності окремих видів ароматизаторів, та порядок державної реєстрації ароматизаторів.

5. Не підлягають державній реєстрації окремі види ароматизаторів, зокрема, якщо вони:

1) є суміщу ароматизаторів, що включені в державний реєстр ароматизаторів, що визнані безпечними для споживання людиною;

2) отримані із матеріалів рослинного та/або тваринного та/або мікробіологічного походження шляхом здійснення одного або декількох таких процесів - відповідний фізичний процес, ензиматичний процес, мікробіологічний процес, до їх оброблення або після оброблення шляхом застосування одного або декількох традиційних способів приготування харчових продуктів.

6. За наявності наукових даних про ризик для здоров`я споживачів ароматизатор виключається із державного реєстру ароматизаторів після прийняття відповідного рішення центральним органом виконавчої влади у сфері охорони здоров'я.

7. Державний реєстр ароматизаторів, визнаних безпечними для споживання людиною, на день набрання чинності цим Законом вважається офіційно затвердженим в Україні, до якого входять ароматизатори, що визнані Європейським Союзом безпечними для споживання людиною на цей день.

8. Центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері охорони здоров’я затверджує повний перелік видів/груп ароматизаторів, що не підлягають державній реєстрації. Такий перелік має бути гармонізованим з Європейським законодавством. 9. Відсутність ароматизатору в державному реєстрі ароматизаторів не означає, що цей ароматизатор є небезпечним для споживання людиною.";

39) у статті 32:

в абзаці першому слово «шкідливих» замінити словом «небезпечних»;

абзац другий викласти у такій редакції:

«Центральний орган виконавчої влади у сфері охорони здоров'я визначає умови використання, максимальні межі залишків у харчовому продукті допоміжних матеріалів для переробки, що використовуються у виробництві харчових продуктів, шляхом затвердження переліку цих матеріалів.»;

40) у статті 33:

у частині першій слово «(об'єкта)» виключити;

у частині другій слова «ветеринарною службою.» замінити словами «центральним органом виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики у сфері безпечності харчових продуктів (компетентного органу).»;

частину третю виключити;

відповідно вважати частини четверту - чотирнадцяту частинами третьою-тринадцятою;

частину п`яту викласти у такій редакції:

«5. Державний інспектор проводить державну ветеринарно-санітарну експертизу до та після забою всіх здорових і хворих парнокопитних та інших копитних, а також свійської птиці та кролів.»;

частину шосту викласти у такій редакції:

«6. На бойнях присутність державного інспектора є обов'язковою до забою, під час забою та після забою.»;

В частині сьомій, частині восьмій слова «Ветеринарний інспектор» замінити словами «Державний інспектор»;

Частину тринадцяту викласти у такій редакції:

«13. Центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику з питань продовольчої безпеки держави встановлює форму та зміст позначки про придатність, а також способи і процедури нанесення позначки про придатність на туші, частини туш, упаковку для туш та частин туш.»;

41) статтю 34 викласти у такій редакції:

«Стаття 34. Здійснення державного контролю на бійнях, гуртовнях та потужностях з розбирання та обвалювання м’яса для його подальшого введення в обіг у свіжому вигляді

1. Державний контроль (у межах своєї компетенції) на бійнях, гуртовнях та потужностях з розбирання та обвалювання м’яса для його подальшого введення в обіг у свіжому вигляді здійснюється з метою забезпечення епізоотичного благополуччя при надходженні та переробці продукції первинного виробництва тваринного походження, а також контролю за дотриманням необхідних вимог гігієни щодо забезпечення безпечності готової продукції тваринного походження.

2. Державний контроль на потужностях, зазначених у частині 1 цієї статті здійснюється офіційними лікарями ветеринарної медицини (у межах своєї компетенції). Залежно від обсягів виробництва оператора ринку офіційний лікар може мати заступників.

3. Офіційні лікарі ветеринарної медицини підпорядковуються головним державним інспекторам ветеринарної медицини районів, міст, міст Києва та Севастополя, областей, Автономної Республіки Крим, знаходяться у штаті державних установ/організацій, підвідомчих компетентному органу та утримуються за рахунок коштів загального та спеціального фондів Державного бюджету України. Роботу офіційних лікарів контролює компетентний орган та його територіальні органи. Втручання в роботу офіційних лікарів інших служб забороняється.

4. Офіційні лікарі ветеринарної медицини у своїй роботі є незалежними, повинні професійно виконувати свої обов'язки, керуються відповідним положенням, в якому зазначаються вимоги, яким мають відповідати офіційні лікарі ветеринарної медицини для здійснення передбачених цією статтею обов’язків, затвердженим центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику з питань продовольчої безпеки держави.

5. До обов'язків офіційного лікаря ветеринарної медицини належить контроль за:

1) відповідністю продукції первинного виробництва тваринного походження супровідним ветеринарним документам та позначкам придатності;

2) дотриманням вимог гігієни при технології переробки сировини тваринного походження;

3) дотриманням технологічних режимів переробки продукції первинного виробництва тваринного походження, що має певні обмеження щодо використання;

4) дотриманням температурних режимів при виробництві харчових продуктів тваринного походження;

5) проведенням оцінки продукції первинного виробництва тваринного походження (у тому числі паразитологічної);

6) проведенням відбору проб сировини та готових харчових продуктів для виконання Загальнодержавного плану моніторингу, а також за необхідності з метою визначення їх безпечності при здійсненні державного контролю та експорту;

7) здійсненням утилізації харчових відходів тваринного походження;

8) дотриманням операторами ринку постійно діючих процедур, що базуються на принципах НАССР.

6. Оператори ринку мають право реалізовувати лише ту продукцію тваринного походження, що вироблена під державним контролем офіційних лікарів ветеринарної медицини (у межах компетенції) та дозволена для реалізації або зберігання з оформленням за необхідності відповідних ветеринарних документів, що засвідчують її безпечність.

7. Офіційні лікарі ветеринарної медицини ведуть записи та періодично, для вжиття необхідних заходів, інформують відповідних головних державних інспекторів територіальних органів компетентного органу щодо порушень санітарних заходів, які можуть призвести до погіршення безпечності продукції тваринного походження, загрози ускладнення епідемічної та епізоотичної ситуації.

8. Порядок здійснення державного контролю офіційними лікарями ветеринарної медицини визначаються положеннями для відповідних підприємств щодо здійснення державного контролю, затвердженими центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику з питань продовольчої безпеки держави»;

42) статтю 35 викласти у такій редакції:

« Стаття 35. Агропродовольчі ринки

1. На агропродовольчих ринках обіг необробленого молока та сиру домашнього виробництва, а також туш або частин туш парнокопитних та інших копитних подвірного забою заборонено.

2. Цілі туші свійської птиці, кроликів та малих диких тварин, риба, мед, яйця і продукти рослинного походження можуть продаватись на агропродовольчих ринках за умови їх перевірки на придатність для споживання людиною перед їх продажем. Власник таких туш зобов'язаний надати їх для дослідження до акредитованої лабораторії на агропродовольчому ринку. Ця лабораторія проводить дослідження зазначених харчових продуктів.

3. Компетентний орган визначає перелік харчових продуктів, які можуть продаватися на агропродовольчих ринках.

4. Відповідні ветеринарні документи з позначкою придатності видаються державним інспектором на кожну тушу або за необхідності на партію туш свійської птиці, кроликів та малих диких тварин, щодо яких підтверджено придатність для споживання людиною.

5. На тушах, непридатних для споживання людиною, які на підставі результатів лабораторних досліджень можуть використовуватися для споживання тваринами, державний інспектор наносить насічки по поверхні усієї туші, що вказують на непридатність продукту для споживання людиною.

6. Власники продуктів рослинного походження, призначених для продажу на агропродовольчому ринку, зобов'язані надати ці продукти для дослідження до акредитованої лабораторії на агропродовольчому ринку. Придатність для споживання людиною продуктів рослинного походження підтверджується відповідним експертним висновком лабораторії.

7. Харчовий продукт, зазначений у частинах другій і п'ятій цієї статті, який є непридатним для споживання людиною, але не становить безпосередню загрозу (низький ризик) для здоров'я людини, підлягає недопущенню до реалізації або утилізації власником. Харчовий продукт, який є непридатним для споживання людиною, але становить безпосередню загрозу (високий ризик) для здоров'я людини, підлягає негайному вилученню власником та утилізації або знищенню під контролем державного інспектора відповідно до законодавства.

8. У разі якщо власник непридатного харчового продукту відмовляється знищити такий харчовий продукт, державний інспектор звертається до відповідного суду із заявою про прийняття рішення щодо такого знищення.

9. Торгові місця на агропродовольчих ринках надаються адміністрацією (власником) агропродавольчого ринку особам, які здійснюють продаж туш або частин туш парнокопитних та інших копитних забитих на бойні, цілих туш свійської птиці, кроликів та малих диких тварин, риби, меду, яєць та продуктів рослинного походження лише після пред'явлення ними експертних висновків, що видається акредитованою лабораторією на агропродовольчому ринку.

10. Лабораторії не несуть відповідальності за обіг харчових продуктів, які не пройшли державного контролю.

11. Відповідальність за надання дозволу на реалізацію такої продукції несе адміністрація (власник) агропродовольчого ринку. Забороняється функціонування агропродовольчого ринку за відсутності акредитованої лабораторії. Адміністрація (власник) агропродовольчого ринку зобов'язана надавати пристосовані службові приміщення у користування лабораторії.»;

43) статтю 36 викласти у такій редакції:

« Стаття 36. Вимоги до обігу об'єктів санітарних заходів

1. Забороняється:

1) обіг харчових продуктів на потужностях, що не відповідають вимогам санітарних заходів;

2) продаж харчових продуктів домашнього виготовлення, за виключенням агропродовольчих ринків;

3) обіг неперероблених туш тварин парнокопитних та/або однокопитних, на яких безпосередньо відсутня позначка придатності (маркування у формі позначки придатності);

4) обіг туш тварин парнокопитних та/або однокопитних, тушок кролів та/або свійської птиці на агропродовольчих ринках за умови відсутності супровідних ветеринарних документів та/або відсутності позначки придатності безпосередньо на тушці або на упаковці;

5) обіг непереробленого сирого молока та молочних продуктів, меду, вироблених фізичними особами, на агропродовольчих ринках без відповідних ветеринарних документів;

6) обіг харчових продуктів, вироблених на потужностях, щодо яких не отримано експлуатаційного дозволу або його дія призупинена.

2. Забороняється також обіг об'єктів санітарних заходів, якщо ці об'єкти:

1) небезпечні;

2) непридатні до споживання;

3) неправильно марковані;

4) не зареєстровані відповідно до положень цього Закону або містять харчові добавки, ароматизатори, які не зареєстровані відповідно до цього Закону;

5) завезені на територію України контрабандно;

6) дата споживання "Вжити до" минула.

3. Зазначені у пунктах 2 і 3 частини першої цієї статті харчові продукти підлягають вилученню з обігу та/або відкликанню у порядку, встановленому цим Законом.

4. Харчові продукти, що вилучені з обігу у зв'язку із порушеннями, визначеними у пунктах 3 і 4 частини другої цієї статті, можуть бути повернуті в обіг за умови забезпечення виправлення маркування або проведення реєстрації в порядку, встановленому цим Законом.

5. Вилучені харчові продукти, які неможливо повернути в обіг, використовуються для інших, ніж споживання людьми, цілей або підлягають знищенню у порядку, встановленому законом.

6. Знищення харчових продуктів, повернення їх в обіг для споживання людиною або для інших, ніж споживання людиною, цілей здійснюється оператором за його рахунок. Порядок знищення харчових продуктів або умови, які повинні виконуватися для повернення їх в обіг для споживання людиною або для інших, ніж споживання людиною, цілей, встановлюються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику з питань продовольчої безпеки держави.

7. Якщо будь-які небезпечні харчові продукти є частиною партії або вантажу харчових продуктів того самого найменування, то вважається, що всі харчові продукти цього найменування в даній партії або вантажі також є небезпечними і їх подальший обіг забороняється, якщо тільки після подальшої детальної оцінки не буде доведено, що решта партії або вантажу є безпечною.

8. Документом, який має супроводжувати харчовий продукт в обігу, за виключенням випадків, передбачених цим законом, є товарно-транспортна накладна. Встановлення вимог щодо наявності додаткових документів, що мають супроводжувати харчові продукти в обігу, здійснюється виключно шляхом внесення змін до цього Закону.

9. Товарно-транспортна накладна, серед іншого, повинна містити інформацію, яка є достатньою для забезпечення простежуваності харчового продукту, що транспортується та має зберігатися протягом строку, достатнього для забезпечення простежуваності.»;

44) статтю 37 викласти у такій редакції: