Закон україни

Вид материала

Закон

Содержание Стаття 4. Органи виконавчої влади у сфері забезпечення безпечності та якості харчових продуктів Стаття 6. Повноваження центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у Стаття 11. Повноваження державних інспекторів

Подобный материал:

• Що є усуненням корупційних можливостей як крок на шляху до наближення України до світових, 24.42kb.
• Верховною Радою України прийнято закон, 107.81kb.
• Кабінету Міністрів України проекту закон, 130.37kb.
• Закон України «Про бюджетну систему України», 13.72kb.
• Верховної Ради України, Кабінету Міністрів України та Мінрегіонбуду України. Повний, 3825.57kb.
• Історія Конституції України. Поняття І призначення Конституції. Характеристика Конституції, 249.68kb.
• Методичні рекомендації, 165.4kb.
• Закон України «Про статус народного депутата України», 493.46kb.
• Верховною Радою України 21. 04. 2011 за №3262 прийнято закон, 143.15kb.
• Кабінетом Міністрів України, діє в межах Конституції України, цього закон, 189.69kb.

Стаття 2. Законодавство про безпечність та якість харчових продуктів

1. Законодавство про безпечність та якість харчових продуктів складається з Конституції України, цього Закону, інших законів України, нормативно-правових актів, виданих відповідно до них.

2. Законодавство України щодо окремих видів харчових продуктів повинне відповідати положенням цього Закону. У разі його невідповідності, застосуванню підлягають положення цього Закону.

3. Інші акти законодавства, що регулюють відносини між органами виконавчої влади, операторами ринку, в тому числі, під час здійснення державного контролю, і визначають порядок забезпечення безпечності та якості (включаючи маркування), харчових продуктів на будь-яких стадіях виробництва та обігу, застосовуються лише в частинах, що не суперечать цьому Закону.

4. Стандарти на харчові продукти або їх частини, методики випробувань та порядок відбору зразків є обов’язковими для виконання лише у випадку, якщо це прямо встановлено законами України, постановами Кабінету Міністрів України, наказами центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері охорони здоров’я, центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику з питань продовольчої безпеки держави, компетентного органу у межах наданих їм законодавством повноважень.

5. Якщо чинним міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, встановлено інші правила, ніж ті, що передбачені цим Законом, то застосовуються правила міжнародного договору.»;

4) доповнити статтею 2¹ виклавши її у такій редакції:

"Стаття 2¹. Сфера дії закону

1. Дія цього Закону поширюється на:

санітарні заходи, об’єкти санітарних заходів;

вимоги до окремих показників якості харчових продуктів;

вимоги стосовно інформування споживачів про властивості харчових продуктів включаючи рекламу харчових продуктів;

операторів ринку та потужності;

державний контроль.

2. Дія цього Закону не поширюється на виробництво та зберігання харчових продуктів, призначених для особистого споживання.”;

5) статтю 3 викласти у такій редакції:

"Стаття 3. Державне регулювання в сфері безпечності та якості харчових продуктів

1. Метою державного регулювання є захист життя, здоров’я та інтересів споживачів.
   
2. Держава здійснює регулювання безпечності та якості харчових продуктів шляхом:
   

встановлення санітарних заходів;

встановлення вимог до окремих показників якості харчових продуктів;

державної реєстрації окремих визначених цим Законом об`єктів санітарних заходів;

видачі, призупинення, анулювання експлуатаційного дозволу;

оцінки наявності у харчових продуктах для спеціального дієтичного споживання, функціональних харчових продуктах і дієтичних добавках заявлених особливих характеристик та їх безпечності для споживання людьми, зокрема особами, які мають особливі дієтичні потреби;

інформування та підвищення обізнаності операторів ринку і споживачів стосовно безпечності та якості харчових продуктів;

встановлення вимог щодо стану здоров'я відповідального персоналу потужностей;

участі у роботі відповідних міжнародних організацій, які встановлюють санітарні заходи та стандарти харчових продуктів на регіональному і світовому рівнях;

здійснення державного контролю;

притягнення операторів ринку, їх посадових осіб до відповідальності, встановленої законом.";

6) статтю 4 викласти у такій редакції:

" Стаття 4. Органи виконавчої влади у сфері забезпечення безпечності та якості харчових продуктів

1. До органів виконавчої влади у сфері забезпечення безпечності та якості харчових продуктів належать:
   

Кабінет Міністрів України;

центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері охорони здоров’я;

центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику з питань продовольчої безпеки держави;

центральний орган виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики у сфері безпечності харчових продуктів (компетентний орган);

2. Інші органи виконавчої влади не мають права встановлювати чи будь-яким іншим чином здійснювати регулювання сфери забезпечення безпечності та якості харчових продуктів, якщо це не передбачено цим Законом.

3. Нормативно-правові та інші акти, що встановлюють чи будь-яким іншим чином здійснюють регулювання сфери забезпечення безпечності та якості харчових продуктів та видані органами державної виконавчої влади, що не передбачені частиною першою цієї статті Закону, не підлягають застосуванню.»;

7) статтю 5 виключити;

8) статтю 6 викласти у такій редакції:

" Стаття 6. Повноваження центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері охорони здоров’я

1. Центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері охорони здоров’я:

1. встановлює належний рівень захисту здоров'я людей, параметри безпечності харчових продуктів та інших об'єктів санітарних заходів, гігієнічні вимоги до об'єктів санітарних заходів;
   

2) встановлює порядок погодження тексту для маркування та реклами харчових продуктів, призначених для спеціального дієтичного споживання, функціональних харчових продуктів і дієтичних добавок, загальних заяв стосовно властивостей харчових продуктів, в тому числі – властивостей інгредієнтів/речовин, що можуть розміщуватися операторами ринку в маркуванні в добровільному порядку;

3) встановлює максимально допустимі рівні залишків ветеринарних препаратів та пестицидів, а також максимально допустимі рівні інших небезпечних факторів у харчових продуктах;

4. встановлює санітарні заходи для генетично-модифікованих організмів – джерел харчових продуктів;
   
5. разом з іншими відповідними державними органами бере участь у розробці стандартів для харчових продуктів та інших об’єктів санітарних заходів;
   
6. розробляє технічні регламенти, щодо інформування споживачів про властивості харчових продуктів зокрема, маркування, а також безпечності упаковки;
   
7. здійснює державну реєстрацію та веде державні реєстри новітніх харчових продуктів, харчових продуктів для спеціального дієтичного споживання і функціональних харчових продуктів, дієтичних добавок, харчових добавок, ароматизаторів а також предметів і матеріалів, що контактують з харчовими продуктами, і допоміжних матеріалів для переробки;
   
8. затверджує рівні включень або максимально допустимі рівні вмісту у харчових продуктах забруднюючих речовин, харчових добавок, допоміжних матеріалів для переробки;
   
9. затверджує рекомендовані допустимі добові дози споживання дієтичних добавок;
   

10) здійснює інші повноваження, що передбачені цим Законом.";

9) доповнити статтею 6¹ виклавши її у такій редакції:

“Стаття 6¹. Повноваження центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику з питань продовольчої безпеки держави

Центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику з питань продовольчої безпеки держави:

1. встановлює порядок проведення перевірки виконання вимог країн, до яких мають намір здійснювати експорт харчових продуктів оператори затверджених експортних потужностей,
   
2. встановлює процедуру затвердження експортних потужностей, реєстрації та вилучення з реєстру;
   
3. затверджує:
   

вимоги до здійснення державного контролю;

форми документів, що застосовуються державними інспекторами під час проведення державного контролю;

довгостроковий національний план державного контролю;

перелік методик відбору зразків та їх випробувань, що повинні застосовуватись в арбітражних випробуваннях (референс-методики);

методи контролю зоонозів, патологоанатомічні методи на післязабійному етапі;

максимальні межі залишків ветеринарних препаратів для кожного компонента, що вводиться в корм для тварин, та готового корму для тварин;

рівні включень кормових домішок до корму для тварин або на його поверхні;

рекомендації об’єднань виробників;

4) здійснює інші повноваження, що передбачені цим Законом.”;

10) статтю 7 викласти у такій редакції:

"Стаття 7. Повноваження центрального органу виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики у сфері безпечності харчових продуктів (компетентного органу)

Центральний орган виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики у сфері безпечності харчових продуктів (компетентний орган):

1) бере участь у роботі Національної Комісії України з Кодексу Аліментаріус

2) організовує та здійснює державний контроль;

3) може делегувати певні функції по здійсненню державного контролю у встановлених законом випадках;

4) розробляє та впроваджує довгостроковий національний план державного контролю і звітує про стан його виконання;

5) затверджує програму щорічного державного контролю харчових продуктів та організовує виконання загальнодержавних програм державного моніторингу;

6) видає документи, передбачені цим Законом;

7) проводить передзабійне інспектування тварин та післязабійне інспектування їх продуктів на бойнях, а також післязабійне інспектування тварин, забитих на полюванні, на потужностях, призначених для цих цілей;

8) організовує та здійснює державний контроль за запровадженням постійно діючих процедур, заснованих на принципах HACCP;

9) здійснює державний контроль харчових продуктів, тварин, що перетинають державний кордон;

10) видає, призупиняє, поновлює, анулює експлуатаційний дозвіл;

11) уповноважує референс-лабораторії на проведення досліджень (випробувань) для цілей державного контролю;

12) встановлює на підставі аналізу ризиків періодичність проведення державного контролю кожної з потужностей;

13) бере участь у розроблені технічних регламентів щодо інформування споживачів про властивості харчових продуктів зокрема, маркування, а також безпечності та інших характеристик предметів та матеріалів, що контактують з харчовими продуктами;

14) проводить епізоотичне або, за необхідності, бере участь у санітарно-епідеміологічних розслідуваннях, спрямованих на встановлення причин та умов, що призводять до надходження в обіг небезпечних харчових продуктів;

15) у межах своїх повноважень вживає заходів для усунення порушень цього Закону та притягнення до відповідальності осіб, які є винними в таких порушеннях, у порядку, встановленому законом;

16) бере участь в розроблені санітарних заходів, вимог щодо окремих показників якості харчових продуктів, технічних регламентів та стандартів;

17) у разі необхідності, має право залучати представників ветеринарної міліції під час здійснення державного контролю;

18) здійснює інші повноваження, що передбачені цим Законом.";

11) у статті 8:

у абзаці першому частини першої слова "Головний державний санітарний лікар України" замінити словами "центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері охорони здоров’я";

у пункті 3 частини першої слова "та контролю ризиків, які становлять харчові продукти, підконтрольні санітарній службі" виключити;

пункти 5, 6 частини першої та частину другу виключити;

у частині третій слова "Головний державний ветеринарний інспектор України" замінити словами "центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику з питань продовольчої безпеки держави";

у пункті 1 частини четвертої слова "до міжнародного" замінити словами "із міжнародним";

12) статтю 9 викласти у такій редакції:

"Стаття 9. Лабораторії, що проводять випробування для цілей державного контролю

1. Випробування для цілей державного контролю проводиться акредитованими лабораторіями.

2. Центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику з питань продовольчої безпеки держави затверджує порядок та критерії уповноваження референс-лабораторій.

3. Методики випробувань харчових продуктів, що застосовуються для цілей державного контролю, повинні пройти валідацію в лабораторії, в якій проводяться такі випробування.

4. Функції референс-лабораторій можуть здійснювати лише уповноважені на це компетентним органом лабораторії. Референс-лабораторії діють виключно в межах наданих їм повноважень.

5. Референс-лабораторія повинна відповідати таким критеріям:

1) бути акредитованою на проведення випробувань з використанням референс-методик;

2) мати персонал з досвідом розробки методик випробувань відповідних харчових продуктів та з досвідом навчання персоналу інших лабораторій;

3) мати бази даних національних, міжнародних та європейських стандартів щодо безпечності об’єктів санітарних заходів та випробувань такої продукції у сфері акредитації лабораторії.

6. Основними функціями референс-лабораторій є:

1) розробка методик випробувань;

2) організація навчальних курсів для персоналу лабораторій;

3) управління програмами професійного тестування лабораторій;

4) участь у розробці нормативно-правових актів та нормативних документів;

5) здійснення випробувань в для цілей державного контролю ;

6) здійснення арбітражних досліджень.

Функції, зазначені у пп. 1-4 цієї частини, також можуть здійснюватися іншими особами, в тому числі тими, які не є акредитованими.

7. Реєстр референс-лабораторій веде компетентний орган. Реєстр референс-лабораторій підлягає оприлюдненню на офіційному сайті компетентного органу в мережі Інтернет.

8. Для цілей державного контролю використовуються методики відбору зразків та їх випробувань, що встановлені державними стандартами України. У випадку обґрунтування неможливості застосування цих стандартів або відсутності таких стандартів, застосовуються методики відбору зразків та їх випробувань, що встановлені відповідними міжнародними організаціями або Європейським Союзом.

У випадку відсутності зазначених методик, використовуються інші методики, що придатні для визначеної цілі, та розроблені і валідовані відповідно до вимог державних стандартів України або документів відповідних міжнародних організацій або Європейського Союзу.

9. Переліки методик відбору зразків та їх випробувань, що повинні застосовуватись в арбітражних випробуваннях (референс-методики), затверджується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику з питань продовольчої безпеки держави. У разі відсутності зазначених переліків або відсутності в цих переліках певної референс-методики, застосовуються референс-методики, що затверджені відповідними міжнародними організаціями або, якщо їх не існує, референс-методики, що застосовуються в Європейському Союзі.

10. Арбітражне дослідження проводиться будь-якою акредитованою лабораторією, що:

не є пов’язаною та/або залежною від оператора ринку, який замовляє таке дослідження;

застосовує валідовані референс-методики для визначення вмісту тих небезпечних факторів, харчових добавок, ароматизаторів, ензимів та/або інших речовин та/або інгредієнтів, що є предметом спору. Результати арбітражних досліджень, зазначених у цьому підпункті, не можуть визнаватися компетентним органом, судом, іншим державним органом, будь-якою особою недійсними та/або не братися до уваги та/або мати менше юридичне значення на тій підставі, що:

вони замовлені оператором ринку;

здійснені не референс-лабораторією;

здійснені акредитованою лабораторією, яка була обрана оператором ринку;

здійснені акредитованою лабораторією, яка є відмінною від лабораторії, що обрана компетентним органом;

а також інших схожих за суттю підстав.»;

13) статтю 10 виключити;

14) статтю 11 викласти у такій редакції:

" Стаття 11. Повноваження державних інспекторів

1. Під час проведення державного контролю державні інспектори мають право:

1) безперешкодного доступу до потужностей у будь-який час протягом робочого часу цих потужностей без попередження;

2) інспектувати, з дотриманням вимог законодавства, будь-які будівлі, транспортні засоби, тимчасові та інші потужності, випробувальні лабораторії, що знаходяться на потужностях і мають відношення до виробництва та/або обігу харчових продуктів;

3) проводити аудит постійно діючих процедур, що засновані на принципах НАССР;

4) інспектувати і відбирати зразки об`єктів санітарних заходів, з поверхонь матеріалів та обладнання, що використовуються для випробування, управління технологічними процесами, санітарної обробки та технічного обслуговування потужностей;

5) перевіряти документи, за допомогою яких можна перевірити виконання операторами ринку вимог законодавства про безпечність і якість харчових продуктів, та отримувати їх копії;

6) проводити оцінку результатів лабораторних досліджень зразків об'єктів, зазначених у пункті 5 частини першої цієї статті;

7) видавати розпорядження про тимчасову заборону обігу харчових продуктів, якщо є підстави вважати, що вони небезпечні та/або неправильно марковані, до отримання результатів лабораторного дослідження цих харчових продуктів;

8) видавати припис щодо усунення порушень вимог законодавства про безпечність та якість харчових продуктів;

9) збирати докази, які необхідні для обґрунтування підозри порушення санітарних заходів, в тому числі відбирати зразки матеріалів і речовин, які підтверджують підозру або документально фіксують порушення;

10) видавати розпорядження про тимчасову заборону обігу харчових продуктів, якщо є підстави вважати, що вони небезпечні та/або неправильно марковані, до отримання результатів лабораторного дослідження цих харчових продуктів;

11) видавати припис щодо усунення порушень вимог законодавства про безпечність та якість харчових продуктів;

12) збирати докази, які необхідні для обґрунтування підозри порушення санітарних заходів, в тому числі відбирати зразки матеріалів і речовин, які підтверджують підозру або документально фіксують порушення;

13) наносити позначку придатності для споживання людиною на туші тварин або їх частини, одиницю упаковки або контейнер з непереробленими харчовими продуктами тваринного походження. 2. Під час проведення прикордонного державного контролю державні інспектори мають право: перевіряти вантажі харчових продуктів та/або інші об`єкти санітарних заходів, що ввозяться (пересилаються) на митну територію України та/або вивозяться (пересилаються) з неї; дозволяти ввезення (пересилання) на митну територію України та/або вивезення (пересилання) з неї вантажів харчових продуктів та/або інших об`єктів санітарних заходів; видавати міжнародні ветеринарні (санітарні) сертифікати.

2. Головні державні інспектори мають право:

1) видавати постанову про виправлення маркування харчових продуктів, інших об'єктів санітарних заходів;

2) видавати постанову про відкликання та/або вилучення з обігу харчових продуктів, що не відповідають вимогам законодавства про безпечність та якість харчових продуктів;

3) звертатися до суду із заявою про прийняття рішення про конфіскацію та/або знищення об'єкта санітарних заходів у передбачених цим Законом випадках;

4) видавати розпорядження про призупинення виробництва або окремих його ланок;

5) видавати, призупиняти дію, анулювати та поновлювати експлуатаційний дозвіл;

6) за обґрунтованої необхідності залучати до проведення інспекційних перевірок підрозділи правоохоронних органів.

3. Якщо при проведенні державного контролю, за оцінкою державного інспектора, існують підстави вважати, що харчовий продукт або інший об'єкт санітарних заходів, є небезпечним та/або неправильно маркованим, державний інспектор відбирає зразки об'єкта без надання компенсації власнику та видає розпорядження про тимчасову заборону обігу такого харчового продукту або іншого об'єкта санітарних заходів, про що інформує головного державного інспектора чи його заступників.

4. Зразки об'єктів санітарних заходів, відібрані у зв'язку з підозрою або встановленням факту їх небезпечності чи непридатності до споживання, повинні негайно направлятися до акредитованої лабораторії для проведення досліджень. Акредитована лабораторія після проведення досліджень повинна негайно надати звіт про результати дослідження головному державному інспектору та/або його заступникам для прийняття рішення щодо подальшого поводження із зазначеним об'єктом санітарних заходів.

5. Після отримання результатів лабораторного дослідження зразків головний державний інспектор чи його заступники приймають рішення щодо дій, яких необхідно вжити відповідно до частин сьомої та восьмої цієї статті.

6. Якщо на підставі лабораторних досліджень харчового продукту або іншого об'єкта санітарних заходів виявляється порушення положень цього Закону, головний державний інспектор чи його заступники повинні вжити таких заходів:

1) у разі неправильного маркування - видати постанову про виправлення маркування або іншим чином виправлення неправильного маркування;

2) у разі непридатності до споживання:

якщо харчовий продукт не є таким, що створює загрозу здоров`ю людини, або інший об'єкт санітарних заходів можна зробити придатним для використання у виробництві харчових продуктів або для іншого використання - видати постанову про його обробку, переробку або утилізацію (зміну призначеного використання) протягом погодженого з оператором ринку терміну;

якщо харчовий продукт є небезпечним для споживання людиною, але безпечним для іншого використання - видати постанову про вилучення з обігу протягом погодженого з оператором ринку терміну та заборону використання за призначенням.

7. Якщо лабораторне дослідження підтверджує, що об'єкт санітарних заходів є небезпечним для споживання людиною та для іншого використання головний державний інспектор чи його заступники видають постанову про вилучення цього об'єкта з використання або обігу та зобов'язує власника цього об'єкта знищити цей об'єкт під наглядом державного інспектора, що є посадовою особою компетентного органу.

8. Рішення щодо подальшого поводження з об'єктом санітарних заходів, зразки якого були відібрані у зв'язку з підозрою або встановленням факту їх небезпечності або непридатності до споживання, повинно бути доведено до відома оператора ринку протягом одного робочого дня після отримання звіту лабораторії, зазначеного у частині п'ятій цієї статті.»;

15) статтю 12 викласти у такій редакції:

"Стаття 12. Засади здійснення державного контролю

1. Здійснення державного контролю організовується виключно компетентним органом.
   
2. Компетентний орган має право:
   

здійснювати державний контроль власними силами;

делегувати право здійснення державного контролю у встановлених законом випадках.

3. Державний контроль поділяється на:
   

стандартний;

розширений;

Якщо державний контроль здійснюється у прикордонному інспекційному посту, то такий контроль є прикордонним державним контролем.

4. Державний контроль здійснюється без завчасного повідомлення оператора ринку. Виключення становлять випадки, коли завчасне повідомлення є важливим фактором забезпечення результативності контролю, зокрема, у випадках планування проведення аудиту постійно діючих процедур, що засновані на принципах НАССР.
   
5. Всі види державного контролю здійснюється із застосуванням форм актів державного контролю.
   

Форма акту державного контролю має містити перелік питань для перевірки виконання вимог законодавства України у сфері забезпечення безпечності і якості харчових продуктів.

Кожне питання, що підлягає перевірці, повинно мати посилання на конкретну вимогу нормативно-правового акту (статтю, пункт, підпункт, абзац тощо), яка підлягає виконанню (дотриманню).

Перелік питань для перевірки, що включені до форм актів державного контролю, є вичерпними.

Забороняється перевіряти питання, які:

відсутні в формі акту державного контролю;

не містять посилань на конкретну вимогу законодавства України (статтю, пункт, підпункт, абзац тощо), яка підлягає виконанню (дотриманню);

питання, що мають посилання на вимоги законодавства України, яке не є загальнодоступним (відсутнє у відкритому та безоплатному доступі для широкого загалу).

Здійснення державного контролю без застосування форми акту державного контролю заборонено.

Форма акту державного контролю затверджуються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику з питань продовольчої безпеки держави.

6. Періодичність проведення державного контролю будь-якої конкретної потужності, або будь-яких об'єктів санітарних заходів ґрунтується на ризик орієнтованому підході та має, зокрема, відображати:
   

визначені ризики, пов’язані з об’єктом санітарних заходів або потужностями, а також з технологією виробництва та/або переробки;

результати попереднього державного контролю;

результативність процедур, які застосовуються оператором ринку для забезпечення дотримання законодавства про безпечність та якість харчових продуктів.

7. Порядок здійснення державного контролю затверджує центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику з питань продовольчої безпеки держави.»;
   

16) доповнити статтею 12¹ виклавши її у такій редакції: