Університет державної податкової служби україни на правах рукопису Параниця Сергій Павлович
| Вид материала | Документы |
- Державна податкова адміністрація україни національний університет державної податкової, 779.24kb.
- Національний університет державної податкової служби україни на правах рукопису Тісногуз, 1187.67kb.
- Академія державної податкової служби україни трофімова Лариса Віталіївна, 365.21kb.
- Національна академія державної податкової служби україни на правах рукопису бондаренко, 1037.41kb.
- Бачити легко – важко передбачити, 103.38kb.
- Кодекс честi, 326.58kb.
- Стратегічний план розвитку державної податкової служби України на період до 2013 року, 84.96kb.
- Положення про порядок подання та розгляду скарг платників податків органами державної, 226.32kb.
- Національний університет державної податкової служби україни пилипенко анжеліка анатоліївна, 413.1kb.
- Основні завдання та функції відділу обліку та звітності, 102.49kb.
2.3. Адміністративно-правове регулювання використання пристроїв для відстрілу патронів, споряджених гумовими снарядами
Кардинальні зміни, що відбуваються в українському суспільстві з початку 90-х рр. минулого століття, спричиняють ланцюгову реакцію довгострокових трансформацій і перетворень, які активізують оновлення всієї правової системи, спонукають до появи нових інститутів та правових утворень.
Чинними нормативними актами передбачаються процедури використання цивільними особами для самозахисту від злочинних посягань мисливської вогнепальної зброї та боєприпасів до неї, пневматичної, холодної зброї, спеціальних засобів самооборони, заряджених речовинами сльозоточивої та подразнюючої дії, а окремими особами – пристроїв вітчизняного виробництва для відстрілу патронів, споряджених гумовими чи аналогічними за своїми властивостями метальними снарядами несмертельної дії, та зазначених патронів [102, п. 9,1].
На цьому фоні пошуки відповідей на питання про існування та зміст правових утворень, що мають глибші корені і склалися історично, не знайдені, їх пошуки дуже безсистемні та повільні. Вони залишаються поза увагою науковців, які сьогодні акцентують свої творчі пошуки на новоутворених інститутах, що мають більш резонансний характер. Відсутність фундаментальних концепцій щодо існуючих правових утворень спонукає на нові пропозиції із запровадження нових інститутів, які не рідко запозичені з європейського досвіду, складно вписуються в українське правове поле, не мають подальшого правового закріплення, але дуже активно штучно обґрунтовуються щодо їх необхідності та значущості. Хоча їх запровадження неможливе, так як є стороннім для сучасної правової системи.
Наприкінці ХХ століття з’явився і став розвиватися новий напрям – зброя для самооборони.
Розглянемо дефініцію поняття „зброя самооборони”. Так, згідно з проектом Закону України „Про зброю” № 171-д із статті 33 випливає, що під зброєю самооборони авторський колектив розуміє вид цивільної зброї, яка за своїми конструктивними та тактико-технічними даними може використовуватись для самозахисту, захисту інших громадян, майна тощо від злочинних та інших протиправних посягань, до якої відносять:
Вырезано. Для заказа доставки полной версии работы воспользуйтесь поиском на сайте ser.com/search.phpl
Згідно з наказом МВС України від 29 липня 2003 р. № 815 право на придбання такого виду зброї мають, зокрема, громадяни, які беруть участь в охороні громадського порядку і державного кордону (відповідно до ст. 12 Закону України „Про участь громадян в охороні громадського порядку і державного кордону”). А тому зазначену зброю за індивідуальними дозволами можуть мати громадяни України – працівники недержавних охоронних підприємств та власних служб охорони (безпеки), які є членами громадських формувань з охорони громадського та державного порядку [170]. Таку зброю першочергово розраховано лише на те, щоб нейтралізувати нападника, нанісши йому несмертельну травму.
Згідно з п. 8. 12 Інструкції до пристроїв для відстрілу патронів, споряджених гумовими чи аналогічними за своїми властивостями метальними снарядами несмертельної дії, належать такі пістолети і револьвери вітчизняного виробництва, які виготовлені у встановленому законом порядку, конструктивно призначені тільки для відстрілу патронів, споряджених гумовими чи аналогічними за своїми властивостями метальними снарядами несмертельної дії, і технічно не придатні для стрільби бойовими патронами. При цьому їхня конструкція має забезпечувати неможливість взаємозаміни основних частин бойової і спортивної вогнепальної зброї [102]. До патронів належать патрони, споряджені гумовими чи аналогічними за своїми властивостями метальними снарядами несмертельної дії, призначені для відстрілу їх тільки пристроями вітчизняного виробництва і допущені в установленому порядку до використання.
Із вищезазначеного випливає, що зазначені пристрої до вогнепальної зброї не належать. Вони призначені для пригнічення психологічної стійкості правопорушника. За рахунок еластичних властивостей та деформації снарядів вони здатні ефективно передавати свою кінетичну енергію тканинам і, що важливо, унеможливлювати завдання проникаючого поранення (смертельної травми під час застосування). Відстань їх використання – до 7 метрів, що практично зводить на нівець завдання ушкоджень третім особам. Застосовувати такий пристрій дозволяється для захисту власної безпеки, безпеки членів своєї родини, а також свого житла і майна; для подання сигналу тривоги або виклику допомоги; для знешкодження тварини, що загрожує життю чи здоров’ю. У зв’язку з цим варто було б законодавчо передбачити надання громадянам права на придбання, носіння та використання з метою самооборони пристроїв вітчизняного виробництва для відстрілу патронів, споряджених гумовими чи аналогічними за своїми властивостями метальними снарядами несмертельної дії, та зазначених патронів і процедуру їх реалізації. Такі засоби знаходяться на озброєнні багатьох країн світу, наприклад Сполучених Штатів Америки, Англії, Німеччини.
Якщо взяти сучасні світові тенденції, то у Прибалтиці чи Німеччині ці пістолети продаються за наявності документа, який підтверджує громадянство покупця. І ніяких інших додаткових довідок не потрібно, це частина конституційного права кожного на захист своїх інтересів. Більше того, за кордоном, якщо ви маєте розкішний будинок, пристойне авто та спадщину, але не маєте засобів активної оборони, то відносно вас складуть протокол, який змусить їх придбати! Адже подібні пристрої там розглядаються як потрібний товар і необхідний атрибут сучасного неспокійного буття.
Ще одна категорія зброї – це несмертельна зброя самооборони. У юридичному аспекті поняття „несмертельна зброя самооборони” є комплексною категорією. Комплексність виявляється у наявності двох груп взаємопов’язаних ознак: юридичної і технічної (криміналістичної).
До юридичної групи зброї самооборони відносять, по-перше, об’єктивні ознаки, що характеризують зовнішню сторону і спосіб дії (застосування зброї); по-друге, суб’єктивні ознаки, які виражають обдумане і вольове відношення до цієї дії з боку особи, яка застосувала зброю; по-третє, ознаки правомірності застосування несмертельної зброї самооборони.
Технічна (криміналістична) група зброї самооборони складається із таких ознак: конструктивної (зброя являє собою певну технічну конструкцію – пристрій, пристосування, яке складається з декількох частин, які визначають його функціональне призначення (дуло, затвор, ствольна коробка, ударно-спусковий механізм, рукоятка тощо) і виробничої (зброя повинна бути спеціально виготовлена відповідно до свого цільового призначеня – активної самооборони, шляхом тимчасового виведення нападаючого із стану, придатного для активного нападу і оборони). На відміну від юридичної групи, технічна не носить абсолютно вичерпного характеру. Вона постійно змінюється відповідно до розвитку тих або інших галузей науки і техніки, появи нових технологій, нових зразків „несмертельної зброї самооборони” (так звана динамічна категорія).
Вырезано. Для заказа доставки полной версии работы воспользуйтесь поиском на сайте ser.com/search.phpl
– для захисту від злочинних посягань на їх життя і здоров’я, житло та майно чи життя і здоров’я, житло та майно інших громадян;
– для захисту від нападу на приміщення організації, установи, де вони працюють;
– для затримання особи, яка скоїла злочин і намагається втекти або вчинити опір, з наступною передачею її працівникам органів внутрішніх справ.
Перед застосуванням спеціальних засобів самооборони громадянин, якщо є можливість, зобов’язаний попередити нападника про свій намір їх застосувати. Пунктом 31 Положення забороняється застосовувати спеціальні засоби самооборони у разі значного скупчення людей, якщо від цього можуть постраждати сторонні особи.
Категорично забороняється застосовувати спеціальні засоби самооборони до працівників правоохоронних та природоохоронних органів під час виконання ними своїх службових обов’язків. Дана норма є найбільш дискусійною, оскільки виконання працівниками правоохоронних та природоохоронних органів своїх службових обов’язків може супроводжуватися порушенням конституційних прав громадян. Ця заборона є актуальною лише за наявності високого рівня правової культури та дисциплінованості правоохоронців і природоохоронців.
Згідно з рішенням Брюссельської конвенції 1976 року до зброї самооборони належить короткоствольна нарізна вогнепальна зброя, яка за надійністю на 20–25 % гірша від військової, для стрільби застосовуються невеликої потужності патрони (наприклад, короткий патрон Браунінга) калібром не більше 9 мм та місткістю магазину не більше 9 + 1 патрон [175].
Таку зброю першочергово розраховано лише на те, щоб нейтралізувати нападника, нанісши йому несмертельну травму, але в жодному разі не вбити. Сьогодні на збройних прилавках країни з’явилося чимало таких спецзасобів вітчизняного виробництва. Це пістолети та револьвери вітчизняного виробництва з гумовими чи аналогічними за своїми властивостями метальними снарядами несмертельної дії.
Найменш розробленим виявився нормативно-ціннісний аспект правової системи, у межах якого ставиться питання взаємозв’язку правових явищ з правовою свідомістю і поведінкою особистості, що приводить до проблеми природи людини, її ролі в розвитку правової реальності. Безпосередньо цю проблему досліджував М. Матузов [176], опосередковано – М. Орзіх, аспекті антропології права, а також, В. Селиванов – методологію права й правової науки [177, с. 143–175].
У багатьох цивілізованих країнах громадянам, якщо вони не конфліктують з законами, надають право мати зброю для самооборони. У нас, на жаль, із цього роблять „кормушку” для чиновників. У принципі, були б гроші, і будь-який дозвіл можна отримати.
Але чому б не поставити питання про те, що одночасно з видачею прав громадянину на водіння автомобілем надавати йому право і на придбання зброї, для початку – хоча б з гумовими кулями („газова” зброя малоефективна, а в закритих приміщеннях небезпечна і для того, хто її застосовує). Розробити державні бази даних, за допомогою яких можна буде отримати інформацію про тих, хто хоче придбати пристрої вітчизняного виробництва для відстрілу патронів, споряджених гумовими снарядами.
На нашу думку, одним із варіантів такого захисту можуть стати громадяни, які вже мають зброю. Залишається тільки створити координаційні пункти, щоб, у будь-якому випадку чого, можна було б швидко й злагоджено діяти.
Як саме будуть організовані нові пункти самооборони незрозуміло, але передбачається, що згодом вони з’являться у кожному районі. Відповідно до проекту програми основним завданням подібних пунктів є „мобілізація громадян на боротьбу за їхню особисту безпеку й координація їхніх дій з державними органами”.
Як зазначають автори ідеї, створення подібних центрів можливе на базі вже існуючих опорних пунктів охорони порядку, кабінетів дільничних інспекторів у житлових районах. Основними напрямами діяльності центрів повинні стати не тільки просвітницька й агітаційно-пропагандистська діяльність, але і цілеспрямована робота з виявлення фактів діяльності екстремістських і терористичних організацій.
Вырезано. Для заказа доставки полной версии работы воспользуйтесь поиском на сайте ser.com/search.phpl
Дозволяти чи не дозволяти вільне використання пристроїв для відстрілу патронів, споряджених гумовими снарядами, — питання складне, яке потребує додаткового вивчення. Як аргумент „за” можна навести відчуття недостатньої захищеності з боку відповідних органів у громадян нашої країни, а отже, потребу в самостійному захисті. З іншого боку, розширення кола осіб, які володіють пристроями для відстрілу патронів, споряджених гумовими снарядами, — це небезпека й додаткова напруженість у суспільстві [181].
Таким чином, проблема безперечно потребує проведення додаткових досліджень, психологічної експертизи, адже бувають різні типи особистості та й взагалі люди, які в різних ситуаціях можуть поводитися по-різному. У стресових ситуаціях людська поведінка набуває особливостей, не характерних для звичайних життєвих ситуацій. Існують способи визначення можливих варіантів поведінки людини в тих чи інших ситуаціях, i їх застосування буде необхідним у випадку, якщо закон буде прийнято. Це потребуватиме додаткових розробок, створення експертних комісій для визначення кола осіб, які могли б мати право на володіння зброєю. Проте для цього необхідний час.
Висновок до розділу 2
Зброя як предмет підвищеної небезпеки вимагає особливого до себе підходу, як з боку законодавця, так і інших суб’єктів, наділених правотворчими повноваженнями. Становлення нового суспільства, у якому мають панувати відносини приватної, комунальної та державної власності, вимагає і нового напряму захисту цієї власності, прав особистості, її життя, честі та гідності від протиправних посягань.
Дослідивши питання, пов’язані з поняттям, сутністю, змістом процесу обігу зброї, як об’єкта адміністративно-правового регулювання, можна зробити такі висновки:
– у процесі обігу зброї виникають суспільні відносини, які є об’єктом правового регулювання, тобто в цьому процесі є люди, їх дії, а предметом цих відносин виступає такий чинник, як „зброя”. Отже, „обіг зброї” – це сукупність суспільних відносин, які виникають у процесі регулювання та управління умовами придбання, зберігання, носіння, реалізації, ремонту, обліку, застосування та використання зброї як знаряддя підвищеного ризику при її володінні;
– у регулюванні обігу зброї потрібно зберегти пріоритет законів при зменшенні підзаконних (у більшій частині – відомчих ) нормативних актів.
Аналіз систем джерел правових підстав обігу зброї в Україні на сучасному ета Вырезано. Для заказа доставки полной версии работы воспользуйтесь поиском на сайте ser.com/search.phpl
Одним із напрямів удосконалення процесу володіння вогнепальною зброєю, яка має менш вражаючу дію стосовно життя, здоров’я особи, є зброя та пристрої для відстрілу патронів, споряджених гумовими снарядами. І, на нашу думку, такі пристрої і зброя повинні, при дотриманні певних правил (умов), надаватися громадянам, які мають на це право, без досить жорстких вимог до отримання дозволу на придбання, зберігання, носіння та використання.
Нині законодавець працює над створенням нормативно-правової бази, яка б унеможливлювала б протиправне утримання і використання зброї та пристроїв для відстрілу патронів, споряджених гумовими снарядами як вогнепальної, так і гумової. Надання законослухняним громадянам можливості на реалізацію права для самозахисту свого життя, здоров’я і власності шляхом застосування до правопорушників пристроїв для відстрілу патронів, споряджених гумовими снарядами, є, на нашу думку, нагальним питанням сьогодення, що потребує цивілізованого вирішення у нашій державі.
РОЗДІЛ 3. ПРОТИДІЯ ПРАВОПОРУШЕННЯМ, ЩО ВЧИНЮЮТЬСЯ ПРИ ВИКОРИСТАННІ ЗБРОЇ ТА ПРИСТРОЇВ ДЛЯ ВІДСТРІЛУ ПАТРОНІВ, СПОРЯДЖЕНИХ ГУМОВИМИ СНАРЯДАМИ
3.1. Засоби попередження та припинення правопорушень пов’язаних, з використанням зброї та пристроїв для відстрілу патронів, споряджених гумовими снарядами
Великі зміни, що відбуваються у незалежній Україні, загострили соціально-економічні проблеми, які, в свою чергу, спричинили зростання рівня злочинності. За цих умов постає питання про вжиття рішучих заходів, спрямованих на протидію правопорушенням та пов’язаних з використанням зброї та пристроїв для відстрілу патронів, споряджених гумовими снарядами.
При формуванні поняття „протидія”, спираючись на аналіз етимології і змісту приховання правопорушень, учені приходять до неоднозначних висновків про змістовну сторону протидії і її співвідношення з приховуванням правопорушення.
Певні запитання виникають при ознайомленні з поняттям „протидія”. Протидія – це дія, спрямована проти іншої дії, яка перешкоджає їй [2, с. 992]. У широкому розумінні термін „протидія” охоплює різноманітні відносини, які виникають у зв’язку з діяльністю людини в різних сферах суспільного життя та міжособистих стосунків (наприклад, у наказі СБУ під протидією технічній розвідці розуміють діяльність, спрямовану на запобігання отриманню секретної інформації засобами технічної розвідки) [182].
Протидія правопорушенням у сфері обігу зброї та пристроїв для відстрілу патронів, споряджених гумовими снарядами, бачиться нами як більш загальна категорія, що дозволяє комплексно представити дії осіб, які володіють інформацією про правопорушення і прагнуть її сховати, змінити і (чи) ліквідувати її носіїв, а також дії осіб, які не причетні до вчинення цього правопорушення, але переслідують ті ж цілі, що і правопорушники.
Однак питання, пов’язані з протидією адміністративному розслідуванню, залишаються недостатньо розробленими в науці, хоча вчені відводять їм далеко не останнє місце в методиці розслідування правопорушень.
Його сутність полягає у провадженні дій, спрямованих на збирання доказів, що підтверджують або спростовують винуватість у вчиненні правопорушення, тобто є фактичними обставинами справи про адміністративний проступок.
Вырезано. Для заказа доставки полной версии работы воспользуйтесь поиском на сайте ser.com/search.phpl
Процесуальні заходи відіграють допоміжну роль і призначені для забезпечення притягнення правопорушника до відповідальності. Серед процесуальних, пов’язаних з використанням зброї та пристроїв для відстрілу патронів, споряджених гумовими снарядами, є такі: а) доставляння правопорушника; б) адміністративне затримання; в) особистий огляд і огляд речей; г) вилучення речей і документів.
Спеціальні заходи адміністративного припинення можуть використовуватися винятково до фізичних осіб, і їх застосування можливе лише у тому випадку, коли існує небезпека для життя і здоров’я людей.
Міліція має право застосовувати заходи: а) фізичного впливу; б) спеціальні засоби; в) вогнепальну зброю згідно з вимогами Закону України від 20 грудня 1990 р. „Про міліцію” [58].
З метою дотримання принципу завдання мінімальної шкоди правопорушнику застосовуються спеціальні засоби і зброя з такими тактико-технічними характеристиками:
– сльозоточиві речовини заряджаються препаратами, безпечними для здоров’я людини, радіус дії газових гранат (створення газодимної хмари непереносної концентрації) в умовах міста на відкритій місцевості не повинен перевищувати 20 м, а в приміщеннях – загальну площу об’єкта, де переховується правопорушник з метою уникнення небезпечної для життя людини концентрації речовин сльозоточивої та подразнюючої дій;
– для ведення вогню гумовими кулями використовується зброя, що забезпечує початкову швидкість польоту кулі не більше 275 м/с;
– водомети застосовуються на відкритій місцевості, а потужність водяного стовпа, що спрямовується на правопорушника, не повинна перевищувати 12 атмосфер;
– імпульси світлозвукових пристроїв не повинні перевищувати відповідно 30 106 кД і 172 дБ.
Забороняється застосовувати спеціальні засоби адміністративного припинення до дітей, осіб літнього віку, а також осіб, які мають фізичні або психічні вади, крім випадків, коли сила застосовується без попередження.
У разі неможливості уникнути застосування сили вона не повинна перевищувати міри, необхідної для виконання покладених на міліцію обов’язків, і має зводитись до мінімуму можливості завдання шкоди здоров’ю правопорушників.
При завданні шкоди міліція невідкладно забезпечує надання першої допомоги потерпілим.
Про застосування фізичної сили, спеціальних засобів, вогнепальної зброї працівник міліції зобов’язаний негайно письмово повідомити командира підрозділу для сповіщення прокуророві.
Перевищення повноважень щодо застосування сили, у тому числі спеціальних засобів і зброї, тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
Так, „заходи припинення і попередження мають запобіжно-захисний характер” [192], в той час як адміністративне стягнення є покаранням, формою відповідальності. Воно не може застосовуватися без юридичної оцінки вчиненого діяння, встановлення вини правопорушника, наявності інших елементів складу конкретного правопорушення. На відміну від стягнення для застосування адміністративного припинення не потрібно встановлення вищезгаданих факторів. Адміністративне припинення стосується майбутнього діяння. Заходи адміністративного припинення впливають на поведінку особи, а не безпосередньо на особу, як це відбувається у випадку застосування адміністративного стягнення. Саме ж припинення, на відміну від покарання взагалі, чітко не визначається у законі за обсягом дій. Тому ототожнювати заходи припинення з іншими заходами адміністративного примусу немає підстав.
Заходи адміністративного припинення, пов’язані з використанням зброї та пристроїв для відстрілу патронів, споряджених гумовими снарядами, мають профілактичну направленість і являють собою засіб попередження та припинення злочинності.
На наш погляд, слушною є позиція Д. В. Бобрової, яка розглядає конструкцію суб’єктивного права запобігання правопорушенням, що пов’язані з використанням зброї та пристроїв для відстрілу патронів, споряджених гумовими снарядами, як єдність трьох елементів [193]:
1) правомірність суб’єкта щодо своїх правомірних дій – вид і міра дозволеної поведінки уповноваженої особи (як громадянина, так і організації), яка має відповідні суб’єктивні права; в такій поведінці виявляється діяльність суб’єкта, воля його вибору, користування матеріальними та духовними благами на підставі існуючих відносин власності та товарообігу;
2) правомірність на чужі дії – можливість вимагати відповідної поведінки від інших осіб;
Вырезано. Для заказа доставки полной версии работы воспользуйтесь поиском на сайте ser.com/search.phpl
Отже, до числа засобів попередження та припинення правопорушень, пов’язаних з використанням зброї та пристроїв для відстрілу патронів, споряджених гумовими снарядами, відносять способи та засоби правового примусу, які гарантують, а при необхідності і забезпечують дотримання та виконання правил поведінки, які зафіксовані у правових приписах , що регулюють відносини у сфері обігу зброї.