Національний університет державної податкової служби україни пилипенко анжеліка анатоліївна
| Вид материала | Автореферат |
- Академія державної податкової служби україни трофімова Лариса Віталіївна, 365.21kb.
- Положення про формування, затвердження та видання навчально-методичного комплексу дисципліни, 592.53kb.
- Державна податкова адміністрація україни національний університет державної податкової, 779.24kb.
- Магістерська програма з порівняльного та міжнародного фінансового права Master of Laws, 84.23kb.
- Національний університет державної податкової служби україни на правах рукопису Тісногуз, 1187.67kb.
- Бачити легко – важко передбачити, 103.38kb.
- Кодекс честi, 326.58kb.
- Національний університет державної податкової служби україни, 65.88kb.
- Стратегічний план розвитку державної податкової служби України на період до 2013 року, 84.96kb.
- Положення про порядок подання та розгляду скарг платників податків органами державної, 226.32kb.
1 2
НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ
ДЕРЖАВНОЇ ПОДАТКОВОЇ СЛУЖБИ УКРАЇНИ
ПИЛИПЕНКО АНЖЕЛІКА АНАТОЛІЇВНА
УДК 35.08
ПРАВОВІ ТА ОРГАНІЗАЦІЙНІ ЗАСАДИ ФОРМУВАННЯ І ФУНКЦІОНУВАННЯ ПЕРСОНАЛУ МИТНИХ ОРГАНІВ УКРАЇНИ
Спеціальність 12.00.07 – адміністративне право і процес;
фінансове право; інформаційне право
АВТОРЕФЕРАТ
дисертації на здобуття наукового ступеня
кандидата юридичних наук
Ірпінь – 2008
Дисертацією є рукопис.
Робота виконана на кафедрі адміністративного та митного права Академії митної служби України.
Науковий керівник: доктор юридичних наук, професор,
заслужений юрист України
Шкарупа Віктор Костянтинович,
Національний університет державної податкової служби України, завідувач кафедри адміністративного та фінансового права.
Офіційні опоненти: доктор юридичних наук,
Ануфрієв Микола Іванович,
Київський національний економічний університет,
доцент кафедри правової економіки;
доктор юридичних наук, доцент,
Курило Володимир Іванович,
Національний аграрний університет,
декан юридичного факультету.
Захист відбудеться “30” вересня 2008 р. о 10 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 27.855.02 Національного університету державної податкової служби України за адресою: 08201, Київська обл., м. Ірпінь, вул. Садова, 55.
З дисертацією можна ознайомитись у науковій бібліотеці Національного університету державної податкової служби України за адресою: 08201, Київська обл., м. Ірпінь, вул. К. Маркса, 31.
Автореферат розісланий “27” серпня 2008 р.
Вчений секретар
спеціалізованої вченої ради М.В. Коваль
ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ
Актуальність теми дослідження. Сучасний стан політичних перетворень і розбудови України як демократичної правової держави та впровадження в життя основних положень адміністративної реформи обумовлюють необхідність удосконалення системи органів виконавчої влади. Особливого значення при цьому набуває розробка відповідної державної кадрової політики і механізмів її реалізації як універсального важеля, на основі якого держава постійно впливає на рівень свого суспільно-політичного та економічного розвитку. Водночас підвищуються вимоги до персоналу органів виконавчої влади, оскільки саме від його якісного складу та ефективності функціонування залежить успішність виконання завдань, що ставить перед ними держава.
У даному контексті першочергове значення має визначення теоретико-методологічних засад формування кадрової політики Державної митної служби України як галузевої складової державної кадрової політики та дослідження засобів їх впровадження у митних органах, які є спеціально уповноваженими органами виконавчої влади в галузі митної справи.
Основними засобами реалізації кадрової політики в митних органах виступають процеси формування персоналу та забезпечення його ефективного функціонування. В даному контексті особливої уваги потребує розробка пропозицій щодо вдосконалення чинного законодавства України, яке регулює зазначені процеси з метою приведення його у відповідність до високих вимог, які пред’являє держава у зв’язку з інтеграцією нашої країни у світову спільноту.
Актуальність теми дослідження обумовлена також низьким ступенем розробленості питань формування та підвищення ефективності функціонування персоналу митних органів України. В працях А.П. Павлова, О.В. Тодощака, Т.В.Корнєвої та інших розглядаються окремі аспекти цих питань, але вони не приділяють достатньої уваги визначенню та систематизації основних складників зазначених процесів.
Науково-теоретичне підґрунтя дисертаційного дослідження склали наукові праці вітчизняних та зарубіжних фахівців у галузі адміністративного права: В.Б.Авер’янова, Ю.С. Адушкіна, А.П. Альохіна, М.І. Ануфрієва, О.М. Бандурки, Д.М. Бахраха, Ю.П. Битяка, Л.Р. Білої, Є.В. Додіна, С.В. Ківалова, Ю.М. Козлова, Н.П.Матюхіної, О.В. Негодченка, Н.Р. Нижник, Д.В. Приймаченка, Ю.А.Розенбаума, Ф.Д. Ромма, В.О. Соболєва, Ю.М. Старілова, В.Д. Сущенка, К.П. Уржинського, В.В. Цвєткова, В.К. Шкарупи та інших.
На формування основних результатів дослідження мали також вплив теоретичні та практично-прикладні розробки з зазначеної проблематики фахівців у галузі трудового права: В.С. Венедиктова, М.І. Іншина та В.І. Щербини.
Проте, слід зазначити, що комплексні дослідження правових та організаційних засад формування і функціонування персоналу митних органів України до тепер не проводились, монографічна література з відповідної проблематики практично відсутня. Тому існує об’єктивна потреба наукового пошуку у цьому напрямку.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Робота виконана відповідно до заходів реалізації положень Концепції адміністративної реформи в Україні, затвердженої Указом Президента України від 22 липня 1998 р. № 810/98, завдань Програми розвитку державної служби на 2005-2010 роки, затвердженої Постановою Кабінету Міністрів України від 08 червня 2004 р. №746 та Програми вдосконалення кадрового забезпечення митних органів України, затвердженої наказом Державної митної служби України від 11 лютого 2002 р. №83.
Тема дисертаційного дослідження безпосередньо пов’язана з планами та напрямами науково-дослідних робіт кафедри цивільно-правових дисциплін Академії митної служби України за темою “Правове регулювання кадрової роботи в митних органах” (номер державної реєстрації 0104U003697) і кафедри адміністративного та митного права Академії митної служби України за темою “Адміністративно-правові проблеми організації та діяльності митних органів в умовах побудови правової держави” (номер державної реєстрації 0104U003696).
Мета і завдання дослідження. Мета дослідження полягає в тому, щоб на основі аналізу чинного законодавства, що регламентує роботу з персоналом в Державній митній службі України (далі – ДМСУ), визначити правові та організаційні засади й особливості формування і функціонування персоналу митних органів України, виробити пропозиції щодо їх удосконалення.
Для досягнення визначеної мети дисертантом були поставлені і реалізовані такі основні дослідницькі завдання:
- визначити теоретичні засади формування державної кадрової політики та засоби її реалізації в митних органах України;
- уточнити поняття “кадрова політика Державної митної служби України” та “посада”;
- проаналізувати співвідношення понять “кадри”, “персонал” і “особовий склад”, виявити особливості їх застосування в Державній митній службі України та сформулювати поняття “персонал митних органів України”;
- розкрити сутність поняття “робота з персоналом” як системи засобів і способів реалізації державної кадрової політики в митних органах України;
- з’ясувати значення відбору персоналу як адміністративно-правового засобу підвищення ефективності формування персоналу;
- визначити і охарактеризувати основні правові та організаційні засоби забезпечення ефективності функціонування персоналу митних органів;
- розробити пропозиції щодо удосконалення чинного законодавства, яке регулює процеси формування та функціонування персоналу митних органів України;
- обґрунтувати значення психологічного забезпечення митних органів в системі засобів підвищення ефективності функціонування персоналу;
- розробити нову структурну модель системи психологічного забезпечення митних органів України і визначити правові та організаційні засади її формування.
Об’єктом дослідження є суспільні відносини, які виникають в процесі реалізації державної кадрової політики в митних органах України.
Предметом дослідження є теоретико-методологічні й організаційні засади, нормативно-правове регулювання та сучасний стан формування і функціонування персоналу митних органів України.
Методи дослідження. Методологічну основу дисертаційного дослідження складає сукупність загальнонаукових та спеціальних методів і прийомів наукового пізнання. Системний підхід до їх застосування дозволив провести комплексне дослідження правових та організаційних засад формування і функціонування персоналу митних органів України, визначити шляхи вдосконалення зазначених процесів. При цьому основним методом дослідження виступив загальнонауковий діалектичний метод пізнання, за допомогою якого було встановлено взаємозв’язки між складовими процесів формування та функціонування персоналу митних органів України в єдності їх соціального змісту і юридичної форми (розділ 1, підрозділ 1.3; розділ 2).
У роботі також використовувалися й інші методи наукового пізнання: логіко-семантичний і формально-логічний методи, за допомогою яких систематизовано існуючий понятійний апарат щодо роботи з персоналом, уточнено та сформульовано ряд основних понять означених темою дисертаційного дослідження (розділ 1, 2); застосування методів системно-структурного та системно-функціонального аналізу дозволило дослідити роботу з персоналом як цілісну систему засобів і способів реалізації державної кадрової політики в митних органах України (розділ 1, підрозділ 1.3); статистичний метод дав можливість виявити значення психологічного забезпечення митних органів для підвищення ефективності функціонування персоналу (розділ 2, підрозділ 2.3); використання методів моделювання, аналізу та синтезу дозволило розробити авторську структурну модель системи психологічного забезпечення митних органів (розділ 3, підрозділ 3.1); методи документального аналізу та соціологічного опитування були використані для визначення недоліків у правовому регулюванні процесу відбору персоналу на службу в митні органи України (розділ 2, підрозділ 2.1); завдяки формально-юридичному методу проведено аналіз змісту правових норм, які регламентують роботу з персоналом в митних органах України (розділ 2, підрозділи 2.1, 2.2); порівняльно-правовий та структурно-логічний методи були застосовані для аналізу й порівняння стану правового забезпечення процесів формування і функціонування персоналу митних органів України, органів внутрішніх справ України та інших відомств, що дало змогу розробити пропозиції щодо вдосконалення чинного законодавства в напрямку підвищення ефективності адміністративно-правового регулювання зазначених процесів в митних органах (розділ 2, підрозділ 2.2).
Науково-теоретичним підґрунтям дисертаційного дослідження є наукові праці вітчизняних та зарубіжних фахівців у галузі загальної теорії держави і права, державного управління, трудового й адміністративного права, інших галузевих наук, в яких розглядалися питання формування та функціонування персоналу.
Інформаційною та емпіричною основою дослідження виступили узагальнені дані про практичну діяльність митних органів України у сфері реалізації державної кадрової політики щодо формування та функціонування персоналу, довідкова література, статистичні матеріали, результати соціологічних та психологічних досліджень питань роботи з персоналом в митних органах України, органах внутрішніх справ та збройних силах.
Нормативно-правовою базою дослідження є Конституція України, Митний кодекс України, Кодекс законів про працю України, Кримінальний кодекс України, чинні законодавчі та підзаконні нормативні акти, які визначають правові засади формування та функціонування персоналу митних органів України.
Наукова новизна одержаних результатів полягає в тому, що дисертаційна робота є одним з перших у вітчизняній правовій науці комплексних досліджень, в якому здійснено аналіз стану нормативно-правового регулювання, організаційних засад та практичних аспектів формування і функціонування персоналу митних органів України. В результаті проведеного дослідження особисто здобувачем було обґрунтовано та сформульовано ряд положень, висновків і пропозицій щодо вдосконалення зазначених процесів, які мають певну ступінь наукової новизни, а саме:
вперше:
- систематизовано та сформульовано понятійний апарат, який містить основні визначення щодо роботи з персоналом в митних органах, зокрема, визначено поняття “персонал митних органів України”;
- запропоновано розробити та затвердити наказом ДМСУ Інструкцію про відбір персоналу на службу в митні органи України, в якій удосконалити нормативно-правове регулювання процесу відбору кандидатів на службу;
- внесено пропозиції, які враховано у розділах ІІ та ІІІ (ст.ст. 9-20) Закону України “Про Дисциплінарний статут митної служби України”, прийнятого Верховною Радою України;
- розроблено нову структурну модель системи психологічного забезпечення митних органів і визначено основні правові та організаційні засади її поетапного формування;
удосконалено:
- формулювання понять “кадрова політика Державної митної служби України”, “робота з персоналом митних органів” та “посада”;
- визначення співвідношення понять “кадри”, “персонал” і “особовий склад” та особливості їх застосування до працівників митних органів України, в результаті чого встановлено, що останнє поняття доцільно застосовувати до тих осіб, яким присвоєні спеціальні звання;
- визначення основних складових роботи з персоналом як системи засобів і способів реалізації державної кадрової політики в митних органах України;
набуло подальшого розвитку:
- визначення теоретичних засад формування державної кадрової політики, розробки на її основі кадрової політики Державної митної служби України та засобів їх реалізації в митних органах;
- розмежування понять “робота з кадрами” та “кадрова робота”, в результаті чого було з’ясовано, що кадрова робота є методично-документальною складовою роботи з кадрами;
- визначення відбору на службу як адміністративно-правового засобу підвищення ефективності формування та функціонування персоналу митних органів України;
- з’ясування ролі розробки та оприлюднення моделей посад в комплексі організаційних заходів з вдосконалення процесу просування по службі посадових осіб митних органів;
- визначення основних форм підвищення кваліфікації, які впроваджені в Державній митній службі України, розкрито їх сутність та намічені шляхи удосконалення.
Практичне значення одержаних результатів. Сформульовані дисертантом теоретичні висновки, положення, практичні рекомендації мають науково-теоретичне і прикладне значення для забезпечення реалізації державної кадрової політики в митних органах України та підвищення ефективності функціонування митної галузі в цілому. Отримані в процесі дослідження результати можуть бути використані в таких сферах діяльності:
- у науково-дослідній – для подальших досліджень проблем правового та організаційного забезпечення процесів формування і функціонування персоналу митних органів;
- у правотворчій – висновки, рекомендації та пропозиції, сформульовані в дисертаційній роботі, можуть бути застосовані для підготовки ряду проектів законодавчих і підзаконних актів щодо вдосконалення правового регулювання формування та функціонування персоналу митних органів України, усунення прогалин у правовій регламентації окремих аспектів зазначених процесів. Пропозиції дисертанта вже були використані при підготовці розділів ІІ та ІІІ (ст.ст. 9-20) Закону України “Про Дисциплінарний статут митної служби України”, який було прийнято Верховною Радою України 06 вересня 2005 р. (акт впровадження матеріалів дисертаційного дослідження у практичну діяльність ДМСУ від 18.05.06 р.);
- у правозастосовній – використання одержаних результатів дозволить підвищити ефективність діяльності Державної митної служби України в напрямку формування та функціонування персоналу;
- у правовиховній – основні положення дисертації можуть бути застосовані в роботі з підвищення правової освіченості та професійної культури особового складу митних органів;
- у навчальному процесі матеріали дисертаційного дослідження використовуються при викладанні навчальних дисциплін “Адміністративна діяльність митних органів”, “Правовий та соціальний захист працівників митних органів” на юридичному факультеті Академії митної служби України, при підготовці навчальних модулів, конспектів лекцій та їх проведенні на курсах підвищення кваліфікації для керівників митних органів середньої ланки в Інституті післядипломної освіти Академії митної служби України (акт про впровадження в навчальний процес АМСУ матеріалів дисертаційного дослідження від 17.12.07 р.). Ряд положень і висновків, сформульованих в дисертації, може бути використаний для підготовки підручників та навчальних посібників з вищевказаних дисциплін, із курсу “Управління в митній службі”, а також при розробці й викладанні спеціальних навчальних модулів з вдосконалення правового та організаційного забезпечення процесів формування і функціонування персоналу митних органів на курсах підвищення кваліфікації в Інституті післядипломної освіти Академії митної служби України, в Київському і Хмельницькому центрах підвищення кваліфікації та перепідготовки кадрів Державної митної служби України.
Крім того, результати дослідження можуть бути застосовані для підготовки методичних рекомендацій щодо оптимізації роботи з персоналом для керівного складу митних органів та підрозділів по роботі з особовим складом.
Особистий внесок здобувача в одержанні наукових результатів, що містяться в дисертації. Дисертаційне дослідження виконано здобувачем самостійно. Науково-аналітичні висновки, теоретичні положення, пропозиції та рекомендації отримані на основі особистих досліджень автора.
Апробація результатів дисертації. Основні положення, висновки і рекомендації, які сформульовані в дисертаційному дослідженні, обговорювалися на міжкафедральних семінарах в Академії митної служби України та в Національному університеті державної податкової служби України. Окремі результати дослідження, теоретичні положення й практичні рекомендації були оприлюднені на міжнародних, всеукраїнських і регіональних науково-практичних та наукових конференціях і семінарах, зокрема: на науково-практичному семінарі для начальників кадрових підрозділів митних органів та керівників закладів освіти Державної митної служби України (м. Дніпропетровськ, 20-22 листопада 2000 р.); на науково-практичних конференціях – “Юридична освіта і правоохоронна діяльність: перспективи нового тисячоліття” (м. Дніпропетровськ, 30-31 травня 2001 р.), “Митна політика України на сучасному етапі” (м. Дніпропетровськ, 8-9 листопада 2001 р.); на науковій конференції “Юриспруденція ХХІ століття: теорія та практика” (м. Дніпропетровськ, 14 листопада 2007 р.); на міжнародній науково-практичній конференції “Митна політика та актуальні проблеми економічної та митної безпеки України на сучасному етапі” (м. Дніпропетровськ, 23 листопада 2007 р.).
Публікації. За матеріалами дисертаційного дослідження опубліковано шість наукових статей, чотири з яких надруковані у фахових наукових виданнях, включених до переліку, затвердженому ВАК України, а також у тезах доповідей на науково-практичних конференціях.
Структура дисертації обумовлена метою, об’єктом і предметом дослідження та логікою викладення матеріалу і складається зі вступу, трьох розділів, які включають вісім підрозділів, висновків, списку використаних джерел і додатків на вісімнадцяти сторінках. Загальний обсяг дослідження – 231 сторінка, з яких 180 сторінок – основний текст. Список використаних джерел складається з 215 найменувань і займає 19 сторінок.
ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ
У вступі обґрунтовується актуальність теми дисертації, зазначається її зв’язок з науковими програмами, планами, темами, визначаються мета і завдання, об’єкт і предмет, методи дослідження, наукова новизна та практичне значення одержаних результатів, особистий внесок здобувача в їх одержанні, наводяться відомості про апробацію результатів дослідження, публікації та структуру дисертації.
Розділ 1 “Теоретичні засади реалізації державної кадрової політики в митних органах України”, що складається з трьох підрозділів і висновків, присвячено аналізу теоретико-методологічних основ формування державної кадрової політики та кадрової політики Державної митної служби України, а також дослідженню основних засобів їх реалізації в митних органах.
У підрозділі 1.1. “Державна кадрова політика – визначальний фактор формування кадрової політики Державної митної служби України” розглянуто правові засади формування державної кадрової політики, виявлено її сутність та значення для реалізації всієї політики держави, а також у процесі розробки кадрової політики ДМСУ. Також визначено суб’єкт і об’єкт, мету, завдання, напрями, принципи й види кадрової політики та джерела її формування. Акцентовано увагу на тому, що державна кадрова політика, хоча є й одним з видів кадрової політики, водночас виступає визначальним фактором для всіх її інших видів і спрямована на забезпечення різних сфер діяльності висококваліфікованими кадрами в конкретних історичних умовах.
В дисертації проаналізовано ряд основних точок зору, що містяться у вітчизняній та зарубіжній науковій літературі від початку минулого сторіччя до наших днів щодо визначення та тлумачення поняття “кадрова політика”, в ході чого було прийнято за основу формулювання, яке більш відповідає сучасності та містить усі головні моменти, які в кожному окремому випадку вкладали в нього науковці. Так, під кадровою політикою пропонується розуміти сукупність принципів, методів, форм організаційного механізму з формування, розвитку та функціонування персоналу, створення оптимальних умов праці, її мотивації та стимулювання.
З’ясовано, що в митних органах реалізація державної кадрової політики покликана забезпечити всі сфери діяльності відповідним за професією та кваліфікацією персоналом та створити у нього мотивацію до ефективної праці.
На основі проведеного дослідження наукових джерел уточнено поняття кадрової політики Державної митної служби України та запропоновано таке його формулювання: це система основних цілей, принципів, форм, методів, завдань і заходів роботи щодо забезпечення митних органів необхідною кількістю персоналу, який має відповідні ділові, моральні та професійні якості. Встановлено також, що кадрова політика ДМСУ є одним з видів галузевої кадрової політики і спрямована на формування високопрофесійного кадрового складу митних органів України, забезпечення стабільності службово-трудових відносин і сприятливого морально-психологічного клімату в колективах митних органів.
Підрозділ 1.2. “Поняття персоналу митних органів України” присвячено аналізу процесу формування та застосування поняття “персонал” в науковій літературі й національному законодавстві в історичному контексті, а також шляхом дослідження його мовного походження. Виявлено особливості застосування вищезазначеного поняття у різних галузях наукової та практичної діяльності людини, встановлено його співвідношення з поняттями “кадри” і “особовий склад”, а також зв’язок з іншими суміжними поняттями.
Автор дійшов висновку, що, хоча й думки науковців щодо визначення співвідношення понять “кадри” та “персонал” можна поділити на два протилежні підходи – від повного виключення того чи іншого терміну з обігу до їх поєднання, більш поширеним є все ж таки другий підхід, коли дані поняття вживаються як тотожні і означають постійний, професійно підготовлений склад колективу організації, який виконує трудові функції, згідно індивідуально укладених з кожним працівником трудових угод. Дисертант цілком поділяє думку тих авторів, які розглядають зазначені поняття як такі, що за своїм змістом практично співпадають, оскільки вважає, що відміна між поняттями “кадри” та “персонал” має формальний характер і полягає лише в їх мовному походженні (від французького “cadres”, німецького “kader” або від англійського “personnel”), а за своєю суттю ці поняття не мають принципових розбіжностей.
Доведено також що синонімічним до понять “кадри” та “персонал” є поняття “особовий склад”. В дисертаційній роботі автор підкреслює, що в митних органах України така точка зору навіть відображена у назвах структурних підрозділів митних органів: “відділ організації професійної підготовки персоналу”, який входить до складу “департаменту кадрової роботи ДМСУ”, “відділ по роботі з особовим складом” митного органу тощо. Проте, автор звертає увагу на думку тих науковців, які вважають, що “особовий склад” – це дещо вужче поняття за “кадри” та “персонал”, оскільки воно, як, наприклад, в системі МВС, обмежується особами, яким присвоєні спеціальні звання і не включає технічний та обслуговуючий персонал. Дисертант вважає що такий підхід доцільно застосувати й до персоналу митних органів, і пропонує під особовим складом розуміти лише тих осіб, яким в установленому порядку присвоєні спеціальні звання.
Здійснене дослідження стало підґрунтям для формулювання поняття “персонал митних органів України”, під яким пропонується розуміти штатний склад митних органів, який володіє спеціальними знаннями, має відповідну професійну підготовку, практичні навички і виконує як основну професію службові обов’язки в митних органах України та отримує за свою роботу грошове забезпечення з коштів державного бюджету.
Дисертант також пропонує уточнене формулювання поняття посади: це визначена структурою і штатним розписом первинна одиниця організації, для якої нормативними актами встановлено коло прав, обов’язків, службових повноважень та відповідальності.
У підрозділі 1.3. “Робота з персоналом як система засобів і способів реалізації державної кадрової політики в митних органах України” зазначено, що основним важелем реалізації кадрової політики в митних органах виступає робота з персоналом. Вона забезпечує здійснення цілей, завдань та принципів, які ставляться перед митними органами кадровою політикою держави та ДМСУ. Підкреслюється, що від якісного складу персоналу та організації роботи з ним прямо залежить успіх виконання завдань поставлених державою перед митною службою України.
Автором зазначено, що поняття “робота з кадрами”, “робота з персоналом” та “робота з особовим складом” за суттю тотожні і у загальному розумінні під ними мають на увазі цілеспрямовану професійну діяльність керівників, працівників відділів та підрозділів по роботі з персоналом (кадрами, особовим складом) щодо формування якісного кадрового складу організації з метою забезпечення її ефективного функціонування.
Розмежовано поняття “кадрова робота” і “робота з кадрами” та зроблено висновок, що кадрова робота є методично-документальною складовою роботи з кадрами. Проаналізовано співвідношення понять “управління персоналом” та “робота з персоналом”, у результаті чого доведено, що перше поняття вужче за друге, оскільки управління персоналом є важливою, але ж часткою роботи з кадрами, яка поєднує в собі цілу низку складників цієї роботи та є певною системою дій, спрямованих на ефективну реалізацію можливостей персоналу.
Робота з персоналом визначена дисертантом як система засобів і способів реалізації кадрової політики в митних органах, яка включає такі основні складові: виявлення, прогнозування, планування потреб у персоналі; комплектування персоналу (відбір, оцінка та атестація, розстановка); адаптація персоналу; навчання (підготовка, перепідготовка, підвищення кваліфікації); виховання та зміцнення дисципліни; мотивація і стимулювання професійної трудової активності, усунення негативних факторів, які зумовлюють плинність кадрів; забезпечення правового та соціального захисту персоналу. При цьому оцінка персоналу віднесена до комплектування персоналу достатньо умовно, оскільки, як стверджує автор, це – універсальний процес, який пронизує майже усі етапи роботи з персоналом.
Розділ 2 “Система правових та організаційних методів формування і підвищення ефективності функціонування персоналу митних органів України” складається з трьох підрозділів і висновків, в яких визначено основні засоби і способи формування та підвищення ефективності функціонування персоналу митних органів, розкрито їх сутність та намічені шляхи вдосконалення.
У підрозділі 2.1. “Відбір персоналу як адміністративно-правовий засіб формування персоналу митних органів” визначено роль відбору персоналу в системі методів забезпечення ефективного формування і функціонування персоналу митних органів, виявлено прогалини у нормативно-правовому регулюванні даного процесу та сформульовано пропозиції щодо їх усунення.
Автором проведено системно-структурний аналіз поняття “відбір персоналу” та суміжних з ним понять, а також синонімічних термінів, які також мають обіг у науковій літературі. В процесі дослідження було з’ясовано, що практично тотожним до зазначеного є поняття “професійний відбір”, оскільки, як правило, під обома з них розуміють процес вивчення якостей кандидата та виявлення з претендентів найбільш придатного до виконання посадових обов’язків. Поняття “добір кадрів (персоналу)” та “підбір кадрів” дисертант не вважає рівнозначними з вищезазначеними. Дана теза ґрунтується на тому, що термін “відбір персоналу” (або “професійний відбір”) має більш широке значення і означає процес відбирання із загальної кількості претендентів найбільш придатних до певної діяльності, тобто передбачає якісний підхід. Хоча підбір персоналу також має на меті якісний підхід, на думку дисертанта, він є окремим випадком загального процесу відбору персоналу. Дисертант доводить, що поняття “підбір кадрів” доцільно використовувати в тому випадку, коли необхідно акцентувати увагу на процесі ідентифікації якостей кандидата конкретним вимогам, здійснити відбір за чітко визначеними критеріями. Тлумачення ж терміну “добір” по-суті передбачає кількісний підхід, оскільки означає добирання персоналу до необхідної кількості, а це не відповідає стрижньовій ідеї процесу відбору.
Шляхом аналізу чинних нормативно-правових актів, визначено три групи вимог, за якими необхідно проводити відбір персоналу в митні органи: ділові якості, спеціальні фахові якості, якості особистості. Проте, на думку дисертанта, виявити та оцінити останні існуючими засобами відбору кандидатів на службу в митні органи не має можливості. А саме вони складають той комплекс рис, які найбільшою мірою визначають відповідність особистості посадовим вимогам. Тому автор особливу увагу приділяє визначенню головної мети професійного відбору – виявлення професійної придатності кандидата, під якою мається на увазі комплекс психофізіологічних та соціально-психологічних якостей людини, включаючи загальні і спеціальні здібності та нервово-фізичні характеристики працездатності, які є необхідними й достатніми для успішного оволодіння тією чи іншою професією і досягнення певного професійного рівня та ефективності праці. При цьому до основних завдань професійного відбору і подальшої розстановки персоналу за його результатами віднесено забезпечення: своєчасного заміщення вакантних посад відповідними фахівцями; розподілення кожного працівника на тій ділянці роботи, де він за своєю підготовкою, досвідом роботи, психофізичними, психологічними, діловими та моральними якостями може принести найбільшу користь; створення стабільних працездатних колективів та дійового кадрового резерву для призначення на вищі посади.
Автор поділяє думку науковців, які вважають, що відбір персоналу повинен здійснюватися у три етапи та вважає необхідним уточнити складові першого з них і викласти їх таким чином: 1) оцінка психофізіологічних, психологічних, професійно-ділових і моральних якостей кандидата, складання його ділової характеристики; 2) порівняння сукупності якостей кандидата з вимогами, які пред’являються певною посадою і є необхідними для виконання визначених посадових обов’язків; 3) прийняття відповідного рішення.
У результаті проведеного дослідження було з’ясовано, що на даному етапі в митних органах відсутнє належне правове та організаційне забезпечення процесу відбору персоналу, чітко не визначені критерії оцінки особистості кандидатів на службу (як загальні, так і специфічні – залежні від вимог посади). Дане твердження, зокрема, підкріплюється результатами експертного опитування керівників кадрових підрозділів митних органів, в ході якого респонденти вказали саме на ці проблеми, як на основні при проведенні відбору персоналу. Резюмуючи вищезазначене, дисертант обґрунтовує необхідність розробки чіткої системи критеріїв оцінки особистості кандидата на службу в митні органи, відповідно до вимог посади та специфіки діяльності (оперативна робота, керівна тощо). Крім того, на основі аналізу й узагальнення досвіду правоохоронних органів автор пропонує затвердити наказом ДМСУ Інструкцію про відбір персоналу на службу в митні органи України, яка б чітко регламентувала всю процедуру відбору кадрів, містила конкретні вимоги і критерії відбору кандидатів на службу та правові засади їх застосування. Тобто, щоб відповідно до результатів, отриманих в процесі відбору за допомогою цих критеріїв, можна було б робити висновок, придатна чи непридатна та чи інша особа до служби в митних органах України.
Підрозділ 2.2. “Правові та організаційні засоби і способи забезпечення ефективності функціонування персоналу” присвячено дослідженню основних складників роботи з персоналом, правильна організація яких забезпечує ефективне функціонування останнього. Мається на увазі, перш за все, оцінка та атестація персоналу, його розстановка, адаптація, навчання і виховання, а також заходи щодо зміцнення дисципліни серед особового складу митних органів.
Дисертантом підкреслено значення процесу оцінки для всіх етапів роботи з персоналом, на основі чого визначено два її види: 1) оцінка кандидатів при прийнятті на службу (в процесі відбору персоналу); 2) оцінка персоналу в процесі роботи (поточна оцінка працівника та його діяльності з метою висунення на більш високу посаду або для направлення на підготовку, перепідготовку чи підвищення кваліфікації, планова атестація тощо). Проаналізовано, яким чином дані види оцінки персоналу реалізуються в митних органах. Виявлені недоліки “Оціночного листа працівника митних органів”, який застосовується відділами по роботі з особовим складом для фіксації певного ряду характеристик особи, що пройшла випробувальний термін. На думку автора, три з п’яти розділів оціночного листа містять суто суб’єктивні відомості, тому його застосування не сприяє отриманню додаткової об’єктивної інформації про працівника, окрім переліку формальних відомостей (ПІБ, вік, освіта тощо), які і без того є в кожній особовій справі.
Доведено, що атестація є організаційно-правовою формою перевірки придатності працівника до певної діяльності в процесі роботи. Відзначено, що позитивним моментом є те, що порядок проведення атестації посадових осіб митної служби чітко регламентований і затверджений Кабінетом міністрів України. До основних завдань атестації віднесено оцінку ділових, особистих якостей персоналу, його освітнього та кваліфікаційного рівня, на підставі глибокого і всебічного вивчення відповідності займаним посадам, стимулювання ініціативності та відповідальності працівників, визначення перспектив службової кар’єри. Враховуючи, що атестація – процес систематичний, дисертант пропонує сформувати чітку систему висновків та критеріїв оцінки, яка б давала можливість порівнювати отримані дані у часі та за якісними показниками.
Зроблено висновок, що важливим засобом забезпечення ефективності функціонування персоналу є його розстановка. Під зазначеним поняттям пропонується розуміти обґрунтоване раціональне розподілення працівників по структурних підрозділах та посадах відповідно до необхідного рівня та профілю підготовки, досвіду роботи, ділових, психофізіологічних та соціально-психологічних якостей особи з метою забезпечення максимальної ефективності праці. Визначено два види розстановку персоналу: 1) призначення на посаду новоприйнятих працівників; 2) переміщення персоналу, ротація та висунення. Автор розвиває думку, що з метою вдосконалення процесу розстановки персоналу доцільно розробляти та оприлюднювати моделі посад, які повинні містити перелік функціональних обов’язків та вимог, що пред’являються до особи відповідною посадою.
Процес адаптації, під яким дисертант розуміє єдиний комплексний процес пристосування людини до умов діяльності та соціального середовища включає в себе психофізіологічний, професійний, соціально-психологічний та організаційний складники. Зазначено, що показниками успішної адаптації можна вважати високий соціальний статус людини в колективі та низький рівень плинності кадрів як в митних органах у цілому, так і в окремих їх структурних підрозділах. З точки зору автора, шляхом підвищення ефективності даного процесу є розвиток в митних органах інституту наставництва та затвердження Державною митною службою України “Положення про наставництво в митних органах України”.
У роботі аналізується значення навчання персоналу для забезпечення якісного функціонування митних органів. Автором досліджено розвиток системи підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації фахівців митної служби в історичному контексті її становлення. На сучасному етапі до складу зазначеної системи входять: Академія митної служби України, як головна навчально-методична установа, Київський та Хмельницький центри підвищення кваліфікації та перепідготовки кадрів. У ст. 417 Митного кодексу України закріплено основні функції цієї системи, зокрема до них віднесено підготовку наукових та науково-педагогічних кадрів, підготовку та перепідготовку працівників митних органів, стажування та самостійне навчання посадових осіб митної служби України. Підкреслюється, що, на відміну від інших процесів, які досліджуються у даній дисертації, процес навчання персоналу митних органів має більш чітку нормативно-правову регламентацію, про що свідчить, зокрема, широкий перелік галузевих нормативних актів, які регулюють різні аспекти зазначеного процесу: “Положення про дистанційне навчання в системі підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації працівників митних органів”, “Положення про організацію професійного навчання особового складу митної служби України без відриву від роботи”, “Про вдосконалення роботи митних закладів освіти” тощо.
Здійснивши аналіз основних форм підвищення кваліфікації, дисертант акцентує увагу на значенні самоосвіти, оскільки якщо людина приділяє їй достатньо часу, вона завжди буде знаходитися на високому рівні в професійній та соціальній сфері. Пропонується результативність самоосвіти посадових осіб митної служби оцінювати на основі аналізу якості виконання ними службових обов’язків та враховувати при вирішенні питань просування по службі. Автор дійшов висновку, що специфіка роботи в митних органах вимагає постійного підвищення професійного рівня персоналу, що можливо здійснити лише за умови організації безперервного навчання.
В процесі дослідження дисертантом було зроблено висновок, що виховний процес в митних органах України повинен базуватися на індивідуальному підході до кожного працівника як до цілісної особистості, яка проявляє себе у конкретних умовах діяльності – на роботі, в процесі навчання та у інших сферах життєдіяльності. Це обумовлює необхідність раціонального застосування та оптимального поєднання всіх форм виховної роботи - масової, групової та індивідуальної. Головною метою виховної роботи визначено забезпечення гармонійного розвитку та реалізації особистості в колективі при збереженні власної індивідуальності. Стимулювання є невід’ємною складовою процесу виховання персоналу. Автор зазначає, що моральному та матеріальному стимулюванню працівників митних органів сприяє знання ними чинного законодавства, що регулює їх правовий і соціальний захист, встановлює гарантії особистої безпеки посадових осіб та членів їх сімей, передбачає кримінальну відповідальність за посягання на їх життя, здоров’я, права та майно.
Дисертант визначає роль Закону України “Про Дисциплінарний статут митної служби України” у процесі зміцнення дисципліни в митних органах, досліджує передумови його розробки та акцентує увагу на тому, що для ефективного функціонування митних органів вимоги держави до персоналу повинні бути чітко сформульовані у системі прав, обов’язків та обмежень, а також встановлена ступінь юридичної відповідальності, що забезпечує їх реалізацію. Підкреслюється, що в даному нормативно-правовому акті вперше на законодавчому рівні закріплено поняття дисципліни. При розробці проекту зазначеного Закону дисертантом було підготовлено розділ ІІ “Обов’язки керівника митного органу із забезпечення службової дисципліни” (ст.ст. 9-11) та розділ ІІІ “Види заохочень та порядок їх застосування” (ст.ст. 12-20). Автор відзначає, що виділення обов’язків керівника митного органу із забезпечення службової дисципліни в окремий розділ, в якому вони детально визначені, позитивно відрізняє Дисциплінарний статут митної служби України від ряду інших законодавчих актів, що регулюють відносини у сфері державної служби та дисциплінарних статутів інших державних органів, які або взагалі не містять таких положень (наприклад, Закон України “Про державну службу”, Дисциплінарний статут Збройних Сил України), або окреслюють їх в загальних рисах (наприклад, ст. 141 Кодексу законів про працю України, ст. 8 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України). Доведено, що важливим засобом зміцнення службової дисципліни в митних органах є застосування до посадових осіб заохочень у формі заходів матеріального та морального стимулювання.
Запропоновано перелік заходів, які мають на меті подальше зміцнення дисципліни в митній службі України. До них, зокрема, віднесено: розробку системи виховально-профілактичної роботи в митних органах, у відповідності з вимогами Дисциплінарного статуту митної служби України; проведення керівниками роз’яснювальної роботи серед підлеглих щодо їх відповідальності за вчинення протиправних дій на конкретних прикладах зі службової діяльності; вдосконалення системи відбору персоналу на службу в митні органи України з метою запобігання прийняттю на посаду осіб, схильних до протиправних дій; проведення наукових досліджень та підготовку обґрунтованих рекомендацій для керівного складу митних органів щодо попередження порушень дисципліни серед персоналу тощо.
У підрозділі 2.3. “Психологічне забезпечення митних органів як чинник підвищення ефективності функціонування персоналу” в результаті аналізу специфіки професійної діяльності персоналу митних органів і факторів, які впливають на її результативність, а також дослідження позитивного досвіду силових структур держави (Збройних Сил України, МВС України, СБУ) та певних напрацювань Державної митної служби України в цьому напрямку обґрунтовується доцільність формування дієвої системи психологічного забезпечення митних органів України.
Визначається, що психологічне забезпечення має соціально-економічний характер за походженням, сутністю та показниками оцінки ефективності. Розкривається його значення для вдосконалення процесів відбору, оцінки, адаптації, підготовки та підвищення професіоналізму персоналу, підтримки сприятливого психологічного клімату в колективах митних органів та самореалізації кожного члена колективу, зниження рівня плинності кадрів, попередження порушень дисципліни та законності серед особового складу, вирішення конфліктних ситуацій, формування позитивного іміджу та підвищення престижу митної служби тощо.
Розділ 3 “Правові та організаційні основи вдосконалення психологічного забезпечення митних органів України”, який складається з двох підрозділів і висновків, присвячено дослідженню сучасного стану психологічного забезпечення митної служби, виявленню недоліків і прогалин в його правовому регулюванні та організації, визначенню правових та організаційних засад поетапного формування системи психологічного забезпечення митних органів.
У підрозділі 3.1. “Правові та організаційні засади формування і функціонування системи психологічного забезпечення митних органів України” проведено аналіз стану психологічного забезпечення митних органів на сучасному етапі, в результаті чого виявлено, що до теперішнього часу у Державній митній службі України не створена дієва система психологічного забезпечення: в митних органах на посадах психолога працює лише п’ять осіб та окремі функції виконує відділ соціально-психологічних досліджень Академії митної служби України. Зазначено, що така “структура” ніяким чином не відповідає потребам митних органів у психологічному забезпеченні й не може якісно, вчасно та у повному обсязі здійснювати виконання завдань, які ставляться перед нею ДМСУ.
Дисертант доводить необхідність формування системи психологічного забезпечення митних органів України, діяльність якої повинна бути спрямована на підвищення ефективності виконання персоналом митних органів службових обов’язків шляхом цілеспрямованого використання сучасних науково обґрунтованих форм, методів і засобів професійної психології. Пропонується прийняти за основу таку структурну модель зазначеної системи: 1) відділ психологічного забезпечення митних органів департаменту кадрової роботи ДМСУ, який повинен здійснювати функції управління та координації дій всіх підрозділів системи; 2) відділ соціально-психологічних досліджень АМСУ, який має здійснювати методичне забезпечення діяльності психологів митних органів та відповідних підрозділів Київського та Хмельницького центрів підвищення кваліфікації та перепідготовки кадрів ДМСУ; 3) відділи психологічного забезпечення навчального процесу та психологічної підготовки Київського та Хмельницького центрів підвищення кваліфікації та перепідготовки кадрів ДМСУ; 4) психологи митних органів; 5) психологи спеціальних підрозділів митних органів України: підрозділів по боротьбі з контрабандою та порушеннями митних правил, митної варти, посади яких, на думку автора, також доцільно було б ввести в штат відповідних підрозділів.
Для координації науково-методичної роботи за напрямками діяльності системи психологічного забезпечення автором пропонується створити при директорі департаменту кадрової роботи ДМСУ позаштатну координаційно-методичну раду. До її складу рекомендується включити представників голови ДМСУ, відділів департаменту кадрової роботи, департаменту внутрішньої безпеки, відповідних відділів департаменту боротьби з контрабандою, управління митної варти, юридичного департаменту, відділу соціально-психологічних досліджень АМСУ й відділів психологічного забезпечення навчального процесу та психологічної підготовки Київського і Хмельницького центрів підвищення кваліфікації та перепідготовки кадрів ДМСУ.
Автор дійшов висновку, що формування системи психологічного забезпечення митних органів доцільно провести в три етапи за три-чотири роки і визначив перелік правових та організаційних заходів, які необхідно здійснити на кожному етапі. До основних умов формування і розвитку такої системи автором, зокрема, віднесено: розробку пакету відповідних нормативно-правових актів, які б чітко регламентували організацію та функціонування цілісної системи психологічного забезпечення митних органів (Положення про систему психологічного забезпечення митних органів України, Положення про доступ до психологічної інформації та правила користування нею в Державній митній службі України, Програми розвитку системи психологічного забезпечення митних органів, Посадових інструкцій працівників системи психологічного забезпечення, їх кваліфікаційних характеристик тощо); комплектування кадрового складу зазначеної системи висококваліфікованими фахівцями у даній галузі; проведення наукових досліджень з метою вдосконалення форм і методів психологічного забезпечення, визначення його нормативів і стандартів на рівні сучасних досягнень наукової теорії і практики; взаємодію з правоохоронними органами та іншими органами влади, науковими установами і організаціями щодо обміну досвідом з питань психологічного забезпечення службової діяльності.
У підрозділі 3.2. “Перспективи вдосконалення системи психологічного забезпечення” розглядаються запропоновані автором напрямки вдосконалення системи психологічного забезпечення, провідним з яких вважається розробка, затвердження і реалізація комплексної Програми психопрофілактичної роботи в митних органах України (ділі – Програми). Дане твердження ґрунтується на тому, що передбачення та попередження негативних ситуацій та їх наслідків є більш ефективним засобом роботи з персоналом, ніж діяльність з їх усунення.
Дисертант відзначає, що всі психопрофілактичні заходи за змістом можна поділити на п’ять основних груп: організаційно-правові, психолого-педагогічні, психологічні, психотерапевтичні та науково-методичні. При цьому перша з зазначених груп має забезпечувати відповідність нормативно-правової бази всіх інших груп чинному законодавству і повинна включати, зокрема, розробку нормативного забезпечення організаційних заходів на виконання завдань комплексної Програми.
Визначено коло суб’єктів психопрофілактичної роботи – це керівники митних органів усіх рівнів та фахівці системи психологічного забезпечення. До об’єктів психопрофілактичної роботи віднесено кандидатів на службу в митних органах, на навчання в АМСУ й інших закладах освіти, які готують спеціалістів для митної служби України, а також персонал митних органів.
Для оптимізації функціонування системи психологічного забезпечення і проведення на високому рівні психопрофілактичної роботи в митних органах автор також рекомендує розробити відповідне інформаційно-методичне та програмне забезпечення. Зокрема, створити банк інформаційно-довідкових матеріалів загального характеру відповідно до напрямків діяльності системи психологічного забезпечення та електронну нормативно-правову базу щодо організації і функціонування системи психологічного забезпечення.