Київський національний університет внутрішніх справ

Вид материала

Документы

Содержание Перелік умовних скорочень 4 Список використаних джерел 66 ВСТУПАктуальність теми. Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Мета і завдання дослідження. Об’єктом дослідження Предметом дослідження Методи дослідження Наукова новизна одержаних результатів Практичне значення одержаних результатів Особистий внесок здобувача. Апробація результатів дисертації 1.1. Наукові основи розслідування злочинів, пов’язаних з порушенням статутних правил взаємовідносин між військовослужбовцями за 1.2.1. Місце криміналістичної характеристики в системі криміналістичної методики розслідування окремих видів злочинів 2.1. Типові слідчі ситуації, побудова слідчих версій та планування на початковому етапі розслідування 2.2. Організація і тактика проведення початкових слідчих дій Висновки до розділу 3.1. Основні напрями діяльності слідчого на наступному етапі розслідування 3.2. Особливості організації і тактики проведення окремих слідчих дій на наступному етапі розслідування Висновки до розділу ... Полное содержание

Подобный материал:

• Київський національний університет внутрішніх справ, 1124.6kb.
• Київський національний університет внутрішніх справ, 496.9kb.
• Міністерство внутрішніх справ україни, 2238.3kb.
• Київський національний університет внутрішніх справ на правах рукопису Кравчук Валентина, 1959.42kb.
• Київський національний університет внутрішніх справ на правах рукопису Марценюк Олександр, 1452.87kb.
• Київський національний університет внутрішніх справ На правах рукопису шинкарук ярослав, 1124.82kb.
• Київський національний університет внутрішніх справ на правах рукопису Калюк Олексій, 942.48kb.
• Київський національний університет внутрішніх справ, 1248.12kb.
• Київський національний університет внутрішніх справ, 1198.07kb.
• Київський національний університет внутрішніх справ На правах рукопису Орлова Олена, 2415.77kb.

КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

ВНУТРІШНІХ СПРАВ


На правах рукопису


ДАВИДЕНКО ВАЛЕРІЙ СТЕПАНОВИЧ


УДК 343.98


ОСНОВИ МЕТОДИКИ РОЗСЛІДУВАННЯ ЗЛОЧИНІВ,
ПОВ’ЯЗАНИХ З ПОРУШЕННЯМ СТАТУТНИХ ПРАВИЛ ВЗАЄМОВІДНОСИН МІЖ ВІЙСЬКОВОСЛУЖБОВЦЯМИ
ЗА ВІДСУТНОСТІ ВІДНОСИН ПІДЛЕГЛОСТІ


Спеціальність 12.00.09 – кримінальний процес та криміналістика;

судова експертиза


Дисертація на здобуття наукового ступеня
кандидата юридичних наук


Науковий керівник
кандидат юридичних наук, доцент Ієрусалимов
Ігор Олександрович


Київ – 2006

ЗМІСТ

ПЕРЕЛІК УМОВНИХ СКОРОЧЕНЬ

ЕОМ – електронно-обчислювальні машини

ЗС – Збройні cили

КК – Кримінальний кодекс

КПК – Кримінально-процесуальний кодекс

НОП – наукова організація праці

НТЗ – науково-технічні засоби

ОВС – органи внутрішніх справ

ОМП – огляд місця події

ОРД – оперативно-розшукова діяльність

СОГ – слідчо-оперативна група

УВП – установи виконання покарань


ВСТУП


Актуальність теми. Демократизація державного устрою України потребує дієвого контролю суспільства над армією, вирішення нагальних політичних, правових і наукових проблем, пов’язаних, зокрема, з розкриттям, розслідуванням та попередженням порушення статутних правил взаємовідносин між військовослужбовцями за відсутності відносин підлеглості, які становлять основу насильницької злочинності у військах. Водночас дані статистичних зведень Головного управління нагляду за додержанням законів у ЗС України та інших військових формувань Генеральної прокуратури України за останні роки свідчать про збільшення кількості даного виду злочинів у середньому на 5 % щорічно.

Вирішення проблем боротьби із зазначеними злочинами ускладнює відсутність відповідної криміналістичної методики їх розслідування. Тому розробка криміналістичної характеристики, типізація слідчих ситуацій, версій та планування розслідування, алгоритмізація слідчих дій та оперативно-розшукових заходів на окремих етапах розслідування, визначення основних напрямів профілактичної роботи слідчого набувають важливого значення для боротьби з насильницькою злочинністю у військах і безпосередньо сприятимуть забезпеченню потреб слідчої практики та всієї діяльності правоохоронних органів у ЗС України.

Проблеми методики розслідування зазначених злочинів донині на монографічному рівні не досліджувалися взагалі, або розглядалися фрагментарно, що й зумовило вибір автором теми дисертації та свідчить про її актуальність. У зв’язку з цим, важливе значення при підготовці дисертації мали роботи вчених-юристів з кримінального права, кримінології, кримінального процесу, судової психології та безпосередньо криміналістики, а саме: Ю.П. Аленіна, В.Д. Басая, В.П. Бахіна, Р.С. Бєлкіна, Т.В. Варфоломеєвої, А.Ф. Волобуєва, В.І. Галагана, В.Г. Гончаренка, Ю.М. Грошевого, В.А. Журавля, А.В. Іщенка, О.А. Кириченка, І.П. Козаченка, О.Н. Колесніченка, В.П. Колмакова, М.В. Костицького, Н.І. Клименко, В.О. Коновалової, В.С. Кузьмічова, В.К. Лисиченка, В.Г. Лукашевича, Є.Д. Лук’янчикова, О.Є. Манохи, Г.А. Матусовського, В.С. Медведєва, П.П. Михайленка, В.Т. Нора, І.В. Постіки, М.В. Салтевського, М.Я. Сегая, В.М. Синьова, О.П. Снігерьова, В.В. Тіщенка, І.Я. Фрідмана, В.Ю. Шепітька, М.Є. Шумила та ін. При висвітленні окремих питань теми дослідження були використані також праці В.М. Абраміна, В.П. Антонова, В.В. Бондарєва, С.І. Дячука, С.М. Іншакова, І.В. Крупнова, В.В. Лунєєва, І.М. Мацкевича, М.І. Мельника, В.В. Романова, О.С. Ткачука, М.І. Хавронюка, В.О. Шамрая, що розкривають особливості протидії окремим видам військових злочинів.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Тема дисертації обговорена на кафедрі організації розслідування злочинів факультету підготовки слідчих Навчально-наукового інституту підготовки слідчих і криміналістів Київського національного університету внутрішніх справ, на вченій раді зазначеного університету та отримала схвалення і включена до плану науково-дослідних та дослідно-конструкторських робіт Київського національного університету внутрішніх справ, зареєстрована Координаційним бюро Академії правових наук України. Дисертація виконана відповідно до напрямів, визначених указами Президента України “Про Концепцію виховної роботи у Збройних Силах та інших військових формуваннях України” від 4 вересня 1998 р. № 981/98, “Про заходи щодо дальшого зміцнення обороноздатності держави” від 6 грудня 2001 р. № 1195/2001 та “Про заходи щодо подальшого зміцнення правопорядку, охорони прав і свобод громадян” (п. 1) від 18 лютого 2002 р. № 143, і ґрунтується на основних положеннях Комплексної програми профілактики злочинності на 2001–2005 рр., затвердженої Указом Президента України від 25 грудня 2000 р. № 1376/200.

Мета і завдання дослідження. Головна мета дослідження полягає в розробці теоретичних основ та практичних рекомендацій щодо розслідування злочинів, пов’язаних з порушенням статутних правил взаємовідносин між військовослужбовцями за відсутності відносин підлеглості.

Для досягнення поставленої мети було сформульовано такі взаємопов’язані між собою завдання:

виявити особливості кримінально-правової характеристики даного виду злочинів, психологічної характеристики особи злочинця та їх значення для створення відповідної методики розслідування;

розробити структуру криміналістичної характеристики даного виду злочинів, розкрити зміст основних її елементів та кореляційних зв’язків між ними;

визначити окремий предмет доказування у структурі методики розслідування даного виду злочинів;

виявити типові слідчі ситуації та їх вплив на розробку науково обґрунтованих систем типових слідчих версій і планування на початковому й наступному етапах розслідування;

виявити основні форми протидії розслідуванню зацікавленими особами та визначити організаційні, тактичні й психологічні особливості окремих слідчих дій на початковому та наступному етапах розслідування;

сформулювати основні напрями профілактичної роботи слідчого на основі з’ясування природи виникнення та існування нестатутних взаємовідносин;

обґрунтувати пропозиції щодо внесення змін і доповнень до чинного військово-адміністративного законодавства та надати криміналістичні рекомендації щодо удосконалення розслідування даного виду злочинів.

Об’єктом дослідження є відносини, які охоплюють практику організації розкриття, розслідування та попередження злочинів, пов’язаних з порушенням статутних правил взаємовідносин між військовослужбовцями.

Предметом дослідження є основи методики розслідування злочинів, пов’язаних з порушенням статутних правил взаємовідносин між військовослужбовцями за відсутності відносин підлеглості.

Методи дослідження. Методологічною основою дисертації є діалектико-матеріалістичний, загальнонаукові та спеціальні методи пізнання соціально-правових явищ і процесів: історико-правовий (застосовувався при дослідженні формування нестатутних взаємовідносин у військовому середовищі та їх детермінації на окремих етапах розвитку суспільства); порівняльно-правовий (застосовувався при порівняльному аналізі статутів ЗС України з вимогами Конституції України та іншим чинним законодавством, дослідженні стану боротьби з військовими злочинами у ЗС України та країн Співдружності незалежних держав); системно-структурного аналізу (застосовувався при визначенні місця криміналістичної характеристики в системі криміналістичної методики розслідування окремих видів злочинів, структури криміналістичної характеристики даного виду злочинів, змісту основних її елементів та кореляційних зв’язків між ними); формально-логічний (застосовувався при класифікації способів та слідів вчинення злочинів); статистичні (застосовувалися при опрацюванні інформації про стан злочинності серед військовослужбовців, при аналізі за розробленими анкетами 116 архівних кримінальних справ (174 епізода злочинної діяльності), порушених у семи окремих військових гарнізонах); конкретно-соціологічний (застосовувався при анкетуванні та опитуванні відповідно 195 та 190 прокурорсько-слідчих працівників військових прокуратур, 98 науково-педагогічних працівників вищих навчальних закладів, 361 особи рядового та сержантського складу військових частин, 103 працівника УВП); особистих спостережень (застосовувався при використанні власного досвіду прокурорсько-слідчої роботи дисертанта в системі військових прокуратур та науково-педагогічної діяльності у вищих навчальних закладах Міністерства внутрішніх справ України).

Наукова новизна одержаних результатів полягає в тому, що дисертація є першим в Україні монографічним дослідженням, зміст та характер якого становлять результати комплексного міжгалузевого аналізу широкого кола недостатньо розроблених та дискусійних питань розслідування злочинів, пов’язаних з порушенням статутних правил взаємовідносин між військовослужбовцями за відсутності відносин підлеглості. Новими, найбільш важливими науковими положеннями є такі:

Вперше:

розроблено криміналістичну характеристику зазначеної категорії злочинів та розглянуто кореляційні зв’язки між її елементами;

здійснено класифікацію типових слідчих ситуацій на окремих етапах розслідування та запропоновано перелік відповідних їм версій;

сформульовано розширене коло обставин, які входять в окремий предмет доказування при розслідуванні злочинів даного виду;

надано рекомендації щодо організації і планування розслідування даного виду злочинів;

набуло подальшого розвитку обґрунтування можливості та необхідності створення окремої методики розслідування порушень статутних правил взаємовідносин між військовослужбовцями за відсутності відносин підлеглості.

Запропоновано:

форми взаємодії слідчого з органами та особами, які сприяють розслідуванню та попередженню даного виду злочинів;

алгоритм слідчих дій та оперативно-розшукових заходів на окремих етапах розслідування;

форми і методи використання спеціальних знань при розслідуванні цієї категорії злочинів;

внесення змін і доповнень до законів України “Про Статут внутрішньої служби Збройних Сил України” та “Про Дисциплінарний статут Збройних Сил України”.

Практичне значення одержаних результатів полягає у формулюванні пропозицій щодо внесення змін та доповнень до статутів ЗС України, розробці криміналістичних рекомендацій щодо виявлення, розкриття, розслідування та попередження злочинів, пов’язаних з порушенням статутних правил взаємовідносин між військовослужбовцями, навчально-методичному забезпеченні функціонування системи підготовки кадрів правоохоронних органів.

Окремі теоретичні положення, висновки та пропозиції дисертації позитивно оцінені працівниками військової прокуратури, ОВС, упроваджені в їх діяльність, а також є складовими елементами навчальних програм і тематичних планів дисципліни “Криміналістика”, спецкурсів “Особливості розслідування окремих видів злочинів” та “Організація роботи підрозділів слідства та дізнання”, які викладаються в Київському національному університеті внутрішніх справ, використовуються в навчальному процесі інших вищих навчальних закладів України, що підтверджується відповідними актами.

Особистий внесок здобувача. Дисертація є самостійним дослідженням і здобутком дисертанта, особистий внесок якого в статті Давиденка В.С., Ієрусалимова І.О. Окремі аспекти криміналістичного забезпечення розслідування нестатутних взаємовідносин між військовослужбовцями (Право України. – 2006. – № 2. – С. 106-109) становить 75 %.

Апробація результатів дисертації здійснена при обговоренні на засіданнях кафедри організації розслідування злочинів факультету підготовки слідчих Навчально-наукового інституту підготовки слідчих і криміналістів, під час проведення “круглих столів”, що проходили на базі Київського національного університету внутрішніх справ, та міжкафедральному семінарі при рекомендації роботи до захисту в спеціалізованій вченій раді. Основні результати дисертації доповідалися на міжнародних науково-практичних конференціях: “Проблеми вдосконалення практики застосування кримінально-правових засобів протидії злочинності органами внутрішніх справ” (30 вересня 2004 р., м. Львів); “Теоретико-прикладні проблеми протидії організованій злочинності та злочинам терористичної спрямованості” (8–9 квітня 2005 р., м. Львів); “Проблеми вдосконалення підготовки слідчих та експертів в умовах реформування правоохоронної системи в Україні” (10 червня 2005 р., м. Львів)

Публікації. Основні положення та висновки дисертаційної роботи відображено у восьми наукових статтях, чотири з яких опубліковано у фахових виданнях, та двох тезах доповідей у збірниках наукових праць за результатами міжнародних науково-практичних конференцій, одна – в Українсько-польському науковому збірнику.

Розділ 1

особливості побудови окремих елементів
методики розслідування порушення статутних правил взаємовідносин між військовослужбовцями за відсутності відносин підлеглості


1.1. Наукові основи розслідування злочинів, пов’язаних з порушенням статутних правил взаємовідносин між військовослужбовцями за відсутності відносин підлеглості


Відповідно до ст. 28 Конституції України, ніхто не може бути підданий катуванню, жорстокому, нелюдському або такому, що принижує його гідність, поводженню чи покаранню. Тому порушення статутних правил взаємовідносин між військовослужбовцями за відсутності відносин підлеглості можна визнати як суспільно небезпечне винне діяння, пов’язане з умисним невиконанням вимог статутів ЗС України, які встановлюють обов’язковий для всіх військовослужбовців порядок взаємовідносин між собою, що полягає в нанесенні побоїв чи вчиненні іншого насильства, якщо винний і потерпілий не перебувають у відносинах підлеглості. Подібні дії суперечать конституційним нормам і вимогам статей 11, 13, 49, 50 Статуту внутрішньої служби та статей. 1, 3, 4 Дисциплінарного статуту ЗС України.

Порушення статутних правил взаємовідносин між військовослужбовцями за своїм змістом посягають на визначений порядок стосунків, моральний клімат у колективі, здоров’я, честь і гідність особи [284, с. 45]. Під статутними правилами відносин між військовослужбовцями “…слід розуміти правила, визначені передусім Статутом внутрішньої служби і Дисциплінарним статутом Збройних Сил України, дія яких поширюється на усі військові формування України” [305, с. 120].

Повноцінне криміналістичне дослідження порушення статутних правил взаємовідносин між військовослужбовцями, на наш погляд, можливе лише за умов аналізу норм закону про кримінальну відповідальність за даний злочин. З цього ж приводу В.В. Бондарєв зазначає, що законодавство про кримінальну відповідальність є втіленням кримінально-правової політики держави, яка об’єднує в собі потенціал як науки кримінального права, так і інших юридичних дисциплін [38, с. 47].

Вырезано. Для заказа доставки полной версии работы воспользуйтесь поиском на сайте ser.com/search.php

У новому КК України, прийнятому постановою № 1029/П 5 від 5 квітня 2001 р. Верховної Ради України, поза увагою законодавця лишилася така важлива кваліфікуюча ознака порушення статутних правил взаємовідносин між військовослужбовцями, як систематичність учинення протиправних діянь. З цього приводу М.І. Хавронюк пропонує: “Оскільки під поняттям “вчинення іншого насильства”, яке повністю охоплюється ч. 1 ст. 406 і не потребує додаткової кваліфікації за іншими статтями КК, розуміються такі дії, як нанесення ляпасу, поштовх, одиничний удар, які можуть бути розцінені як дисциплінарні проступки, зазначені слова слід замінити словами “систематичному вчиненні іншого насильства” [304, с. 458]. Водночас ми вважаємо, що дана пропозиція лише частково охоплює об’єктивну сторону дій злочинця, що обмежується лише систематичним вчиненням іншого насильства. А тому більш вірною є думка В.В. Бондарєва, який зазначає, що поза увагою законодавця залишилася пропозиція передбачити в частині другій ст. 406 КК України таку кваліфікуючу ознаку, як повторність вчинення діяння [38, с. 61].

Особливістю об’єктивної сторони ст. 406 КК України є і те, що порушення статутних правил взаємовідносин між військовослужбовцями можуть бути вчинені лише діями, спрямованими на подолання волі потерпілої особи, переважно шляхом нав’язування їй волі винної особи. Таким чином, з об’єктивної сторони злочину випливають особливості його суб’єктивної сторони. До них належать: а) вина у формі прямого умислу; б) припущення вини, тобто психічне ставлення особи до вчинюваної дії у формі непрямого умислу або необережності щодо наслідків дій, зазначених у ч. 2 і ч. 3 ст. 406 КК; в) наявність, за певних умов, в особи, яка порушує статутні правила взаємовідносин між військовослужбовцями, спеціальної мети – підкорити своїй волі іншого військовослужбовця, створення (підтримання) у військовому колективі неформальної системи військових взаємовідносин, за якої одні військовослужбовці перебувають у підлеглості в інших військовослужбовців та зобов’язані надавати їм особисті послуги і створювати полегшені умови служби; г) наявність різноманітних мотивів злочину (помста, бажання продемонструвати удавану перевагу, із корисливих та інших брутальних спонукань тощо), які становлять альтернативні ознаки ст. 406 КК та впливають на кваліфікацію тільки в разі необхідності кваліфікації вчинених дій відповідно до загальнокримінальних злочинів. Водночас правильне визначення мотиву злочину практично завжди дає можливість також чітко визначити спрямованість протиправного діяння на порушення саме військових статутних взаємовідносин. До того ж на базі саме мотиву й мети, у тісному взаємозв’язку з ними в генезисі злочинної поведінки проявляються окремі ознаки об’єкта та об’єктивної сторони злочину [165, с. 56].

На стадії формування мотиву відбувається визначення форм та засобів його реалізації, вибір способу вчинення злочину, відшукання засобів (знарядь), які сприятимуть вчиненню злочину [136, с. 33]. Ми цілком погоджуємося з М.І. Хавронюком, який зазначає, що мотиви порушення статутних правил взаємовідносин між військовослужбовцями не є особистими, а пов’язані з виконанням обов’язків з військової служби. В іншій ситуації, коли насильство серед військовослужбовців вчинено на ґрунті особистих, неприязних або сімейних, майнових відносин, такі дії мають кваліфікуватися за статтями, що передбачають відповідальність за відповідні невійськові злочини [305, с. 121–122]. Водночас попередні твердження М.І. Хавронюка, що мотиви нестатутних взаємовідносин між військовослужбовцями на кваліфікацію не впливають [303, с. 67], на наш погляд, є суперечливими і з ними навряд чи можна погодитися.

Таким чином, належить визнати, що значення мотиву та мети протиправної поведінки суб’єкта зазначеної категорії злочину посідає важливе місце у кваліфікації його дій. Аналіз спеціальної літератури свідчить, що серед учених-юристів відсутнє єдине розуміння такої важливої складової суб’єктивної сторони злочину, як мотивація порушення статутних правил взаємовідносин між військовослужбовцями. Так, Х.М. Ахметшин та В.Г. Сизранцев зазначають, що мотиви цього злочину можуть бути різними, але здебільшого мотивацією дій злочинця є наміри, спрямовані на досягнення привілейованого становища в колективі, ствердження уявної переваги перед потерпілим, глумлення над ним, примушення принизливого характеру тощо [14, с. 92; 284, с. 45].

Інші російські вчені, як Ю.М. Антонян, В.Є. Емінов, В.М. Кудрявцев, І.М. Мацкевич, вважають, що для злочинності військовослужбовців строкової служби характерна корислива мотивація, наприклад, заволодіння майном чи грошима військовослужбовців більш пізнього строку призову. Крім того, користь вони пов’язують і з відчуттям влади над іншими військовослужбовцями, наміром примусити їх виконувати замість себе роботу [12, с. 253–254; 201, с. 15].

З цією точкою зору не погоджується В.В. Бондарєв, на думку якого мотивами порушення статутних правил взаємовідносин, як правило, є не корисливість, а особиста неприязнь, бажання підкорити потерпілого своєму впливу, підкреслити свою уявну перевагу над товаришами по службі, невдоволення їх ставленням до своїх обов’язків тощо [38, с. 61–62].

Вырезано. Для заказа доставки полной версии работы воспользуйтесь поиском на сайте ser.com/search.php

Саме від типу темпераменту особи військовослужбовця залежатиме, як він зможе адаптуватися до складних умов військового середовища, бути підготовленим до труднощів військової служби, спроможним протистояти проявам нестатутних взаємовідносин до себе чи товаришів по службі і самому не стати одним з порушників військової дисципліни.

Серед учених не існує єдиного погляду з питань типізації психологічних аспектів криміналістичної характеристики злочинів. Так, М.І. Скригонюк не вбачає можливості типізації психологічних аспектів криміналістичної характеристики злочинів [265, с. 269]. Ю.М. Антонян, В.Є. Емінов, В.М. Кудрявцев, хоча і з позиції певної умовності, але все ж таки розглядають психологічні особливості військовослужбовця (елемента криміналістичної характеристики) саме в межах їх типології [12, с. 252–253]. Ми цілком погоджуємося з точкою зору останніх, адже наявність у навколишньому середовищі певних типів (зразків, моделей) явищ, людей, що відрізняються від інших будь-якими характерними особливостями, уможливлює їх типізацію – віднесення до певного класифікаційного типу [139, с. 547; 146, с. 177, 314, 378, 386].

Психологічні особливості проходження строкової військової служби зумовлені, з одного боку, чіткою регламентацією поведінки військовослужбовців військовими статутами, водночас не сприйняття їх окремими військовослужбовцями пояснює їх протилежну – протиправну поведінку. Невпинність перебігу подій та складність механізму військової організації примушує військовослужбовців до стандартних та нестандартних рішень. З іншого боку, над військовослужбовцями давліє одноманітність та замкнутість охоронюваного простору військової частини, суворий розпорядок дня, регламентовані праця та навчання, вимоги щодо бездоганного порядку у приміщеннях та на території частини, підпорядкованість, які унеможливлюють самостійність прийняття окремих ініціативних рішень, вільне переміщення на території, вихід за визначену територію взагалі без належних підстав і умов.

Обмеженість самореалізації, спілкування з родичами, фізіологічних та естетичних потреб, а також наявність багатьох інших специфічних чинників сприяють формуванню в особи внутрішнього протесту, невдоволення своїм становищем, агресивності, пошуку слабших фізично чи морально, щоб зганяти на них свою злість, за їх рахунок забезпечувати свої потреби тощо [70, с. 146–147].

У військовослужбовців також обмежена диференціація вибору власної поведінки, що є головною їх відмінністю від інших членів суспільства. У зазначених умовах і виникають взаємопов’язані особливості їх протиправної поведінки. Інтровертність таких осіб, їх замкнутість, песимізм, скритність при тривалому накопиченні можуть призвести до емоційного вибуху, хуліганства, насильницьких дій, інших правопорушень тощо [160, с. 399–407]. Наслідком характерної типової ситуації у військовому середовищі і є вчинення злочинів, пов’язаних з порушенням статутних правил взаємовідносин.

У зазначених умовах спостерігається конфлікт (зіткнення протилежно спрямованих, несумісних тенденцій у свідомості окремих індивідів у міжособистісних взаємодіях або міжособистісних взаємовідносинах) [146, с. 152], суперечності між очікуваною романтикою та реаліями повсякденного армійського чи флотського побуту.

Як наслідок фрустрації [146, с. 381], значна кількість військовослужбовців строкової служби відмовляється від попередньо визначених установок її сприйняття. Так, 22,1 % опитаних військовослужбовців строкової служби зазначили, що військова служба – це даремно втрачений час, 35,5 % солдат визнали свою готовність не протидіяти, а мовчки виконувати навіть протиправні вимоги військовослужбовців більш раннього строку призову. Лише 12 % опитаних висловили намір звертатися за допомогою до відповідних посадових осіб. Особливе занепокоєння викликає те, що 16,9 % опитаних вважають “дідівщину” нормальним явищем, а 16,6 % респондентів зізнались, що існування нестатутних взаємовідносин їм цілком байдуже (додаток Б).

Вырезано. Для заказа доставки полной версии работы воспользуйтесь поиском на сайте ser.com/search.php

У специфічних умовах військової строкової служби на підставі психічних процесів виникають і розвиваються більш стійкі та тривалі психічні стани військовослужбовців, основою яких мають бути статутні норми проходження військової служби і, зокрема, взаємовідносин між військовослужбовцями, відхилення від яких пояснюється, насамперед, психологічними причинами. Психологія військовослужбовців більш раннього строку призову повторює як позитивні, так і негативні риси у звичках та вчинках, взаємовідносинах з більш молодими військовослужбовцями, що також може бути зумовлено негативним впливом на поведінку військовослужбовців з боку існуючих у підрозділі неофіційних мікрогруп [51, с. 296–299]. Водночас існування нестатутних взаємовідносин між військовослужбовцями одного призову (21,6 % опитаних військовослужбовців строкової служби зазначили саме і про такі факти), на наш погляд, можна пояснити вже сформованими, насамперед до військової служби, особистими негативними рисами психологічної характеристики певної особи, які у складних умовах військової служби, несприятливих для гармонічного розвитку особи, негативно реалізуються у завданні фізичної чи моральної шкоди товаришу по службі, передусім, коли той не спроможний чи не готовий до активного захисту своїх прав та інтересів.