Київський національний університет внутрішніх справ
| Вид материала | Документы |
СодержаниеВисновки до розділу Список використаних джерел |
- Київський національний університет внутрішніх справ, 1124.6kb.
- Київський національний університет внутрішніх справ, 496.9kb.
- Міністерство внутрішніх справ україни, 2238.3kb.
- Київський національний університет внутрішніх справ на правах рукопису Кравчук Валентина, 1959.42kb.
- Київський національний університет внутрішніх справ на правах рукопису Марценюк Олександр, 1452.87kb.
- Київський національний університет внутрішніх справ На правах рукопису шинкарук ярослав, 1124.82kb.
- Київський національний університет внутрішніх справ на правах рукопису Калюк Олексій, 942.48kb.
- Київський національний університет внутрішніх справ, 1248.12kb.
- Київський національний університет внутрішніх справ, 1198.07kb.
- Київський національний університет внутрішніх справ На правах рукопису Орлова Олена, 2415.77kb.
3.3. Профілактичні дії слідчого при розслідуванні порушення статутних правил взаємовідносин між військовослужбовцями за відсутності відносин підлеглості Заключною частиною структури та змісту методики розслідування окремих видів злочинів учені-криміналісти називають заходи криміналістичної профілактики або профілактичну діяльність слідчого при розслідуванні конкретного злочину [153, с. 366–367; 267, с. 15]. Ефективні профілактичні дії слідчого при розслідуванні конкретного злочину можливі лише за умов з’ясування природи виникнення та існування нестатутних взаємовідносин. Визначення джерел походження та природи існування нестатутних взаємовідносин серед військовослужбовців сприятиме в складному процесі розроблення ефективної окремої криміналістичної методики їх розслідування та попередження, а також прийняттю на державному рівні ефективної програми боротьби з порушеннями статутних правил взаємовідносин між військовослужбовцями. Розслідування порушення статутних правил взаємовідносин між військовослужбовцями – складний та багатогранний процес, який у межах дослідження предмета доказування в кримінальній справі вимагає встановлення й аналізу низки обставин і їх джерел. З подібних позицій також належить підходити і до встановлення певних джерел криміналістичної методики розслідування злочинів. В узагальненому вигляді їх можна визначити як інформацію, положення та факти, які дають початок і живлять розвиток криміналістичної методики розслідування злочинів [55, с. 91]. Вырезано. Для заказа доставки полной версии работы воспользуйтесь поиском на сайте ser.com/search.html переведення правопорушників та потерпілих від злочину до інших підрозділів, військових частин, гарнізонів, направлення їх у відрядження, на полігони, на об’єкти, що розташовані поодаль від базової військової частини; фальсифікація матеріалів розслідування фактів порушення статутних правил взаємовідносин між військовослужбовцями; тиск на потерпілих, свідків, медичних працівників з метою примусити їх давати неправдиву інформацію, фіксація тілесних ушкоджень потерпілих як таких, що спричинені з їх особистої необережності. Результати проведеного нами вивчення та аналізу кримінальних справ про злочини, пов’язані з порушенням статутних правил взаємовідносин між військовослужбовцями, показали, що основними причинами та умовами, які сприяли вчиненню злочинів, є такі: схильність окремих військовослужбовців до правопорушень, агресивної поведінки, їх орієнтація на фізичну силу у вирішенні конфліктних ситуацій, несприйнятливість ними військової дисципліни та внутрішнього розпорядку, розподілу часу, статутної вимогливості та підпорядкованості; формальність та низька ефективність вихованої роботи серед військовослужбовців, застосування стандартних та застарілих її форм, відсутність творчого підходу в її проведенні; не використання у виховній роботі історії української культури [109], прикладів героїзму в боротьбі українського народу за свободу та незалежність [77; 161]; недостатня обізнаність багатьох військовослужбовців строкової служби у вимогах військових статутів, неналежне знання ними своїх прав та обов’язків; хибна практика окремих командирів і начальників нижчої та середньої ланки набувати свій авторитет шляхом панібратства з підлеглими, вседозволеності, невимогливого ставлення з питань військової дисципліни та правопорядку; створення командирами та начальниками у військовому середовищі солдатської еліти (особливо наближених осіб), залучення їх до вирішення питань особистого характеру, не пов’язаних з проходженням військової служби, а отже, вседозволеність та безкарність останніх; байдужість окремих командирів та начальників з питань контролю за особовим складом, виконання розпорядку дня, несення служби особами добового наряду, а отже, неналежне виконання особами добового наряду своїх службових обов’язків. Закономірними наслідками зазначених причин та умов є те, що у значної кількості військовослужбовців строкової служби склалося зневажливе ставлення до вимог військових статутів, моральної основи взаємовідносин серед військовослужбовців, хибне розуміння військової дисципліни, правопорядку та військової служби. Під час проведеного нами опитування осіб рядового та сержантського складу військових частин 22,1 % опитаних зазначили, що військова служба – це даремно втрачений час; 11,4 % – що вона нічого не змінює та ні на що не впливає. Стосовно особистого ставлення військовослужбовців строкової служби до порушення статутних правил взаємовідносин, 58,7 % опитаних зазначили своє негативне ставлення до нестатутних взаємовідносин; 16,9 % заявили, що вважають “дідівщину” нормальним (необхідним) явищем у військовому середовищі; 16,6 % – що їм це цілком байдуже. Крім вже зазначених нами недостатньо ефективних статутних положень, що регламентують обов’язки командирів (начальників), на наш погляд, доцільно навести й інші, невідповідність яких Конституції України та іншим законодавчим актам сприяє існуванню нестатутних взаємовідносин у ЗС України. 3 березня 2004 р. в “Урядовому кур’єрі” (№ 41) опубліковано зміни та доповнення, внесені Верховною Радою України до військових статутів ЗС України, в яких реалізовано переважну більшість з опублікованих нами у травні 2003 р. та додатково внесених у лютому 2004 р. законодавчих пропозицій [72, с. 112–117]. Вырезано. Для заказа доставки полной версии работы воспользуйтесь поиском на сайте ser.com/search.html Особливостями криміналістичних методів та засобів профілактичної роботи слідчого є те, що, по-перше, вони за своєю специфічною тактичною та методичною суттю переважно входять до єдиного механізму прийомів та методів самого розслідування. По-друге, вони мають специфічну спрямованість – наділені тактичною та методичною своєрідністю. Ці особливості певним чином відокремлюють прийоми та методи профілактичної діяльності в комплексі інших тактичних прийомів і методів розслідування злочину. Саме тому профілактична діяльність слідчого фактично створює певний аспект розслідування та планування як комплекс специфічних завдань та дій. Профілактична діяльність слідчого переважно здійснюється в процесі розслідування або за його результатами після його завершення. Водночас криміналістичні прийоми та методи попереджувального характеру можуть бути застосовані й до порушення кримінальної справи, наприклад такі, що спрямовані на припинення злочину або попередження таких, що готуються до вчинення, або можливих нових злочинів. У складних умовах профілактичної діяльності слідчого при розслідуванні злочинів, пов’язаних з порушенням статутних правил взаємовідносин між військовослужбовцями, робота слідчого військової прокуратури повинна бути комплексно спланована у взаємодії з прокурорськими працівниками при здійсненні ними нагляду, зокрема, за виявленням та усуненням причин і умов, які сприяли вчиненню злочину [219, с. 52–55]. Водночас нагляд військового прокурора буде вагомим аргументом не тільки у виявленні зазначених причин та умов, а й у внесенні військовими слідчими подання про усунення цих причин та умов. Адже під час опитування 12,9 % слідчих військових прокуратур відверто зазначили, що при розслідуванні нестатутних взаємовідносин ними не завжди вносяться подання про вжиття заходів для усунення причин і умов, які сприяли вчиненню злочину. Профілактична діяльність слідчого військової прокуратури за своїми формами може складатися з декількох напрямів реалізації: діяльність, що здійснюється безпосередньо самим слідчим; діяльність, що здійснюється за його дорученням органами дізнання, організаціями, установами тощо. Ця діяльність структурно може складатися з процесуальних та не процесуальних заходів. Наприклад, процесуальними, згідно з вимогами ст. 23 КПК України, є виявлення причин й умов, які сприяли вчиненню злочину, та внесення подання про вжиття заходів для усунення цих причин і умов (ст. 23-1 КПК України). Не процесуальними заходами профілактичної діяльності слідчого можуть бути: лекції, бесіди, тематичні та кінолекційні вечори, зустрічі запитань та відповідей, виступи в засобах масової інформації, участь слідчого в розгляді внесеного ним подання. Здійсненню наведених форм профілактичної роботи слідчого повинні передувати діагностика слідчої і криміногенної ситуації у військовій частині та прогнозування, метою якого і є визначення напрямів та форм профілактичної діяльності [283, с. 49–50]. Саме ці форми профілактичної роботи слідчого були зазначені прокурорсько-слідчими працівниками під час проведення опитування. Водночас були названі й такі, що використовуються недостатньо повно, хоча можуть мати важливе профілактичне значення: скриньки для анонімних повідомлень про злочини; телефони довіри; опитування (анкетування) військовослужбовців; організація виїзних засідань військових судів тощо. 71,8 % опитаних прокурорсько-слідчих працівників серед причин та умов існування у ЗС України нестатутних взаємовідносин також зазначили і значні недоліки в діяльності командування з питань зміцнення правопорядку та військової дисципліни. Саме тому, на нашу думку, прокурорсько-слідчим працівникам військових прокуратур акцент профілактичної діяльності доцільно зосередити і на роботі з командним та начальницьким складом. Щодо профілактичної роботи попередження злочинів у ЗС України, то своє бачення висловили під час проведення окремого опитування і військовослужбовці строкової служби, 24,2 % з яких зазначили, що правовиховна та профілактична робота з ними проводиться формально та неефективно. Щодо викорінювання нестатутних відносин, то 45,2 % солдат та сержантів зазначили про необхідність усунення елементів показового благополуччя в роботі командування; 27,4 % опитаних – про необхідність посилення престижу військової служби та ролі військового колективу і стільки ж – про усунення зацікавленості окремих командирів, які вважають “дідівщину” сталою формою збереження в армії порядку; 23 % респондентів зазначили необхідність заохочувати командирів за своєчасне виявлення та прийняття рішення за всіма фактами протиправної поведінки серед підлеглих; 11,4 % опитаних – необхідність посилення ролі сержанта у військовому середовищі. У сучасних умовах державотворчого процесу та розбудови ЗС України зокрема боротьба з усіма протиправними проявами в межах оборонного відомства держави, безумовно, покладається на органи військової юстиції. На рівні міжнародного досвіду саме підрозділи військової юстиції розглядаються як необхідні та відповідальні органи, на які покладаються важливі правоохоронні функції, допомога органам військового управління в збереженні військової дисципліни й правопорядку та реалізації загальних завдань військової організації [245, с. 475–476]. Оскільки “слідча діяльність, виходячи зі специфіки об’єкта свого впливу, передбачає виявлення елементів творчості у процесі пошуку об’єктивної істини” [67, с. 237], то саме творчий підхід на сучасному науковому підґрунті й повинен бути визначальним у складному та важливому процесі профілактичної діяльності слідчих військової прокуратури при розслідуванні злочинів, пов’язаних з порушенням статутних правил взаємовідносин між військовослужбовцями за відсутності відносин підлеглості. Висновки до розділу З’ясовані слідчим основні обставини події злочину, їх аналіз й оцінка є визначальними наступного етапу розслідування та планування роботи з урахуванням ступеня сприятливості наступних слідчих ситуацій. Необхідно виконати слідчі дії, які не є характерними для початкового етапу, саме тому в цей період відбувається закінчення початкового та настає наступний етап розслідування. Вырезано. Для заказа доставки полной версии работы воспользуйтесь поиском на сайте ser.com/search.html Висновки Виходячи з поставленої мети, взаємопов’язаних між собою завдань, викладених у дисертації, сформульовані такі теоретичні положення і розроблені відповідні рекомендації щодо розкриття, розслідування та попередження злочинів, пов’язаних з порушенням статутних правил взаємовідносин між військовослужбовцями за відсутності відносин підлеглості, а саме: 1. Злочинні порушення статутних правил взаємовідносин між військовослужбовцями становлять основу насильницької злочинності у ЗС України. Для них характерними є прояви особливої жорстокості, вчинення злочинів, як правило, особою повторно або протягом тривалого часу. Порушення статутних правил взаємовідносин між військовослужбовцями створюють у середовищі молодих солдат, а також й інших категорій військовослужбовців, неможливі умови для нормального проходження служби, посягають на оборону країни, боєздатність військових частин і війська загалом, конституційно визначені права і свободи військовослужбовців – громадян України. 2. Наявність кримінально-правової характеристики та судово-слідчої практики надає можливість розробки окремої методики розслідування злочинів, пов’язаних з порушенням статутних правил взаємовідносин між військовослужбовцями за відсутності відносин підлеглості. Науковою основою методики розслідування даного виду злочину є, зокрема, і психологічний аналіз насильницької злочинності серед військовослужбовців строкової служби. Саме ця особливість зумовлює окремий розгляд особи злочинця – військовослужбовця строкової служби, насамперед, за соціально-психологічними аспектами поведінкового сприйняття специфічних умов військової служби та взаємовідносин у колективі. У цьому плані характерним для військового середовища є ефект регресу життя, який породжує ідеальні умови запозичення військовослужбовцями кримінальної субкультури як одного з основних соціально-психологічних факторів існування нестатутних взаємовідносин. 3. Криміналістична характеристика порушення статутних правил взаємовідносин між військовослужбовцями за відсутності відносин підлеглості – продукт наукового аналізу та узагальнення емпіричного матеріалу, що включає описання закономірностей, зв’язків, компонентів, відносин, характерних для процесу вчинення та приховування злочину, на підставі яких визначаються основи методики розслідування зазначеної категорії злочинів. Таким чином, криміналістична характеристика порушення статутних правил взаємовідносин включає в себе інформацію про предмет безпосереднього посягання; спосіб вчинення злочину в його широкому розумінні; типову обстановку – “слідову картину” в її широкій інтерпретації (час, місце, злочинні наслідки); особу злочинця та потерпілого з урахуванням їх психологічних особливостей. 4. Коло обставин, які належать встановленню та доказуванню при розслідуванні даного виду злочинів, є специфічним і безпосередньо впливає на висування версій і планування розслідування. Специфічними обставинами, які належать встановленню та доказуванню, є такі: стосовно способів вчинення злочину – факти насильства, приниження честі й гідності, знущання над потерпілим; стосовно суб’єкта – ознаки його спеціальності; стосовно мети злочину – прагнення до полегшених умов проходження служби та отримання привілей; стосовно мотиву злочину – бажання показати удавану перевагу над іншими військовослужбовцями, антипатія до особи потерпілого тощо. 5. Виходячи із ситуаційного підходу до розв’язання проблем початкового етапу розслідування, типові слідчі ситуації характеризуються як сприятливі, менш сприятливі та найбільш несприятливі залежно від характеру наявної інформації про основні обставини вчиненого злочину й особу, яка його вчинила, ступеня поінформованості осіб про вчинення злочину та їх готовності давати показання, протидії роботі слідчого у встановленні істини по справі з боку окремих категорій військовослужбовців строкової служби та представників командування військової частини. Розглянуті типові слідчі ситуації мають прикладний характер, оскільки містять конкретне інформаційне навантаження стосовно напрямів та особливостей розслідування досліджуваної категорії злочинів, організації та планування слідчим, зокрема і заходів, спрямованих на подолання кругової поруки, та інших форм протидії розслідуванню злочину. 6. До переліку типових версій на початковому етапі розслідування включаються версії про способи вчинення порушення статутних правил взаємовідносин між військовослужбовцями, способи приховування цієї категорії злочинів, про осіб, які причетні до вчинення зазначеного злочину. 7. Особливості перебігу конкретної слідчої ситуації в її сприятливих чи несприятливих умовах безпосередньо впливають на процес планування окремих слідчих дій, типових для початкового етапу розслідування, а саме: огляд місця події; допит потерпілого; освідування потерпілого; виїмка обмундирування, взуття, спорядження потерпілого та їх огляд; допити свідків; розшук, затримання, обшук особи підозрюваного та його допит; освідування підозрюваного; виїмка обмундирування, взуття і спорядження підозрюваного та їх огляд. 8. Особливість тактики проведення окремих слідчих дій зумовлена типовою формою протидії розслідуванню цих злочинів, якою є кругова порука. Її подолання пропонується за такими напрямами: 1) роз’єднання сил та засобів середовища військовослужбовців, які намагаються протидіяти встановленню істини по кримінальній справі; 2) спонукання протидіючої сторони до дій у несприятливих для них умовах; 3) застосування слідчим тактичних прийомів, спрямованих на створення умов для “проговорки” допитуваною особою інформації, необхідної для встановлення істини по кримінальній справі; 4) реалізовування окремих тактичних прийомів слідчим шляхом взаємодії з командуванням військової частини. 9. Виходячи зі сприятливого або несприятливого характеру слідчих ситуацій на наступному етапі розслідування, розглядаються особливості планування, які полягають у тому, що шляхом аналізу отриманих по справі фактичних даних висовуються додаткові версії про наявність невикористаних джерел доказів для викриття учасників події злочину та встановлення всіх його епізодів. Серед слідчих дій, які проводяться на наступному етапі розслідування злочинів, пов’язаних з порушеннями статутних правил взаємовідносин між військовослужбовцями, найбільш типовими та такими, що рекомендуються автором, є: призначення судових експертиз; повторні та додаткові допити підозрюваного (обвинуваченого), потерпілого, свідків; проведення очних ставок; відтворення обстановки та обставин події; проведення обшуку і виїмки. 10. Причини й умови виникнення та існування нестатутних взаємовідносин зумовлені впливом таких факторів: кримінальної субкультури злочинного світу – детермінанту насильницької злочинності серед військовослужбовців; недієвої державної політики з питань освіти та виховання молоді; невідповідності окремих положень військових статутів ЗС України нормам Конституції та чинному законодавству України; відсутності державної програми боротьби з порушеннями статутних правил взаємовідносин між військовослужбовцями; ігнорування потенціалу громадських організацій як інституцій громадянського суспільства у виховному процесі військовослужбовців. Сукупність причин та умов злочинності у ЗС України можна поділити на три основні групи: 1) загальні причини злочинності, що беруть початок від умов життя, виховання, навчання і праці правопорушників до їх військової служби; 2) загальні причини злочинності, що специфічно переломлюються через умови життя та побуту військової служби; 3) суто військові причини та умови, що сприяють вчиненню злочинів військовослужбовцями. 11. Профілактична робота слідчого при розслідуванні злочинів, пов’язаних з порушенням статутних правил взаємовідносин між військовослужбовцями за відсутності відносин підлеглості, є заключною частиною структури методики розслідування окремого виду злочину та важливим напрямом слідчої діяльності, який охоплює: виступи перед особовим складом; тематичні лекції; подання про усунення причин і умов, які сприяли вчиненню злочину; індивідуальні співбесіди, кінолекційні та тематичні вечори тощо. Водночас вона буде більш дієвою та ефективною за умов внесення запропонованих автором змін та доповнень до чинного законодавства, що регулює механізм правовідносин у ЗС України, та забезпечення наукових основ розкриття, розслідування і попередження порушення статутних правил взаємовідносин між військовослужбовцями за відсутності відносин підлеглості. СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ
|