Міністерство охорони здоров’я україни центральний методичний кабінет вищої медичної освіти дніпропетровська державна медична академія основні патологічні синдроми дитячих захворювань

Вид материала

Содержание

Подобный материал:

1 2 3 4

МІНІСТЕРСТВО ОХОРОНИ ЗДОРОВ’Я УКРАЇНИ

ЦЕНТРАЛЬНИЙ МЕТОДИЧНИЙ КАБІНЕТ

ВИЩОЇ МЕДИЧНОЇ ОСВІТИ

ДНІПРОПЕТРОВСЬКА ДЕРЖАВНА МЕДИЧНА АКАДЕМІЯ

ОСНОВНІ ПАТОЛОГІЧНІ СИНДРОМИ ДИТЯЧИХ ЗАХВОРЮВАНЬ

(навчальний посібник для студентів III курсу

медичних факультетів)

Дніпропетровськ - 2002

Дніпропетровська державна

медична академія

Кафедра пропедевтики

дитячих хвороб з курсом

курсом сестринської справи

(Зав. кафедрою

професор, д.м.н. К.Д.Дука)

Автори: проф. Дука К.Д.,

проф. Чергінець В.І.,

доц. Мишина Н.В.,

доц. Ярошевська Т.В.,

ас. Коренюк О.С.,

ас. Ільченко С.І.,

ас.Крамаренко Н.М.,

ас. Ширікіна М.В.,

ас.Єфанова А.О.,

ас.Корець Є.А.,

ас. Шарун І.Е.

Рецензенти: проф. Ю.К.Больбот

проф. О.Є.Абатуров

ВВЕДЕННЯ

Викладання педіатрії, як клінічної дисципліни, розпочинається з 2-3 курсів, на яких вивчається пропедевтика дитячих хвороб. Це перша кафедра, яка дає студенту початок професійної підготовки з педіатрії.

Кожен віковий етап життя дитини має свої специфічні морфологічні, фізіологічні та психологічні особливості, що є основою для розуміння конкретних методів дослідження і оцінки отриманих результатів. Окрім того, на кафедрі пропедевтики дитячих хвороб вивчається семіотика основних уражень різних систем та організму в цілому. Оскільки системне вивчення клініки нозологічних форм дитячих захворювань є предметом факультетського курсу педіатрії, то при вивченні пропедевтики, питання діагностики розглядаються в двох аспектах. По-перше, це визначення симптомів на основі знань вікової норми та методів її визначення, по-друге - це визначення синдромів, як зв’язку між кількома симптомами хвороби. При вивченні педіатрії на етапах діагностичного процесу у студентів виникають окремі труднощі, пов’язані із застосуванням педіатрами певної кількості історично складених описових понять.

Першим етапом діагностики є встановлення студентом симптомів на основі пошуку відомостей про хвору дитину серед скарги та даних анамнезу життя і хвороби, а тільки потім - результатів лікарського обстеження. Об’єктивною основою для діагностики повинні бути виявлені патологічні відхилення в організмі, які проявляються в вигляді симптомів. Це ознаки, які в своїй сукупності складають конкретний симптомокомплекс, як один з характерних проявів певного захворювання.

Другим етапом діагностичного процесу є встановлення синдромів. Розкриття суті симптомів дозволяє згрупувати їх по принципу загальності обумовленого патологічного механізму. Необхідність встановлення синдромів зумовлена можливими змінами симптомів, їх нестійкістю, індивідуальними особливостями, а інколи невідповідністю основному патологічному процесу. Симптоми можуть зменшуватись або зникати в перебігу захворювання, виникати лише на тому чи іншому його етапі, бути пов’язаними із змінами в інших системах організму.

Тому студенту необхідно орієнтуватись в послідовності клінічних змін, що виникають в дитячому організмі при патологічному процесі. Він повинен вміти встановлювати патогенетичний зв’язок між різними симптомами захворювання, що можливо лише при синдромному аналізі проявів хвороби.

Складені методичні розробки допоможуть студентам освоїти основні початкові етапи діагностичного процесу, як одне з важливих завдань курсу пропедевтичної педіатрії.

КОРОТКИЙ СЛОВНИК ТЕРМІНІВ

Нозологічна одиниця (нозологічна форма) – певна хвороба, виділена на підставі установлених етіології, патогенезу і характерної клініко-морфологічної картини, одиниця номенклатури і класифікації хвороб.

Семіотика (семіологія, симптоматологія) – вчення про ознаки (симптоми) хвороби і патологічних станів.

Симптом (від грецького symptom – ознака) – ознака патологічного стану або хвороби.

Симптоматика – сукупність ознак певної хвороби або групи хвороб.

Симптомокомплекс – див. Синдром.

Синдром – (від грецького syndromes – бігти разом) – сукупність симптомів, що об’єднані загальним патогенезом. Іноді цим терміном називають самостійні нозологічні одиниці або стадії (форми) якоїсь хвороби.

ЗАГАЛЬНІ ПАТОЛОГІЧНІ СИНДРОМИ

Синдром лихоманки

Лихоманка – захисно-пристосувальна реакція організму, яка характеризується перебудовою процесу терморегуляції з активацією обміну речовин, що призводить до підвищення температури тіла понад норму.

За ступенем підвищення розрізняють таку температуру тіла:

субфебрильна (до 38,0^оС)
фебрильна: помірна (38,1 - 39^оС); висока (39,1 – 40,0^оС)
гіперпіретична (вище 41,0^оС)

За характером температурної кривої розрізняють такі типи підвищеної температури:

постійна – при добових коливаннях температури, що не перевищують 1,0^оС

(характерна для черевного тифу)

ремітуюча – добові коливання температури більше 1,0^оС (характерна для

більшості бактеріальних і вірусних інфекцій)

інтермітуюча – протягом доби короткочасні періоди високої температури

змінюються періодами нормальної або зниженої температури тіла (гнійно-

септичні захворювання, абсцеси, туберкульоз, ревматизм, ревматоїдний

артрит)

неправильна (атипова) – добові коливання фебрильної високої або фебриль-

но помірної температури різноманітні, без певного ритму

гектична – добові коливання температури вище 2,0–3,0^оС
зворотня – реєструються чергування періодів високої температури (2–7 дні)

з періодами апірексії (1 – 2 дні) (малярія, дифузні хвороби сполучної ткани-

ни та інші імунопатологічні захворювання)

За механізмом розвитку розрізняють інфекційні та неінфекційні лихоманки. Причини інфекційної лихоманки:

бактерії
віруси
рикетсії
мікоплазми
хламідії
найпростіші
патогенні гриби

Причини неінфекційної лихоманки:

теплові хвороби (тепловий, сонячний удар, перегрівання)
патологія центральної нервової системи
ендокринопатії
вплив психогенних (неврози), рефлекторних (біль) та резорбційних чинни ків (опік, некроз, гемоліз)
застосування деяких медикаментів (кофеїн, гіперосмолярні розчини, антибіотики)

За клінічним перебігом виділяють “рожеву” і “бліду” лихоманки:

“Рожева” лихоманка - стан дитини погіршується незначно, шкіра рожева, волога, тепла на дотик
“Бліда” лихоманка - важкий загальний стан дитини, виражений озноб, блідість і сухість шкіри, акроціаноз, похолодання кінцівок, підвищення систолічного артеріального тиску, можливі фебрильні судоми і токсична енцефалопатія.

Гіпертермічний синдром - критичний стан, що потребує невідкладної допомоги.

Для нього характерні:

підвищення температури тіла більше 38^оС
гіперемія, або блідість шкіри
похолодання кінцівок
тахіпное
тахікардія
головний біль
окремі симптоми інтоксикації

Синдром порушення фізичного розвитку

Порушення фізичного розвитку (дистрофії) – хронічні розлади живлення з порушенням обміну речовин, при яких спостерігаються різні ступені відхилення антропометричних показників від нормативних значень.

Відхилення показників від норми можуть бути в бік збільшення, зменшення чи диспропорційні.

Виділяють: гіпотрофію, паратрофію (ожиріння), порушення довжини тіла.

Гіпотрофія - Хронічний розлад живлення, при якому спостерігається зниження маси з затримкою розвитку і порушенням метаболізму та функцій ряду органів і систем.

Характеристика гіпотрофій різного ступеня

Ступені гіпотрофії	Дефіцит маси	Дефіцит довжини тіла	Індекс Чулицької	Пропорції тіла
І	10 – 20 %	Немає	10 – 15	В нормі
ІІ	21 – 30 %	2 – 4 см.	0 – 10	Порушені
ІІІ	Більше 30 %	7 – 10 см.	Від’ємний	Значно порушені

Паратрофія (до 1 року) - Хронічний розлад живлення, при якому спостерігається збільшення маси тіла дитини без затримки розвитку.

Паратрофії бувають:

з перевагою маси тіла над довжиною
з пропорційним надлишком маси і довжини тіла
з перевжним збільшенням довжини тіла над масою

За рівнями збільшення маси паратрофії розподіляються на:

паратрофію 1 ступеня (надлишок маси 10-20%)
паратрофію ІІ ступеня – (надлишок маси 20-30%)
паратрофію ІІІ ступеня – (надлишок маси більше 30 %)

Ожиріння (після 1 року) - надмірне відкладення жиру в організмі, збільшення маси тіла з порушенням метаболізму та функцій ряду органів та систем.

За рівнями зменшення маси тіла ожиріння розподіляється на:

ожиріння І ступеня – надлишок маси 15 – 25 %
ожиріння ІІ ступеня – надлишок маси 26 – 50 %
ожиріння ІІІ ступеня – надлишок маси 51 – 100 %
ожиріння ІV ступеня – надлишок маси більше 100 %

Порушення довжини тіла

затримка росту (децелерація)
надмірний зріст
акцелерація (дострокове випередження розвитку)

Симптоми інтоксикації

Клінічні прояви:

швидка втомлюваність
зниження працездатності
головний біль
блідість шкіри
зниження апетиту, зменшення прошарку підшкірної клітковини,
виснаження
млявість (апатія), малорухомість(адинамія), сонливість, ступор, сопор,

кома, судоми, підвищена дратливість

порушення з боку органів дихання: тахіпное, брадіпное
порушення з боку серцево-судинної системи: зміни серцевого

ритму, послаблення тонів серця, брадикардія, слабке наповнення

пульсу, зниження артеріального тиску,

збільшення печінки
метеоризм
можливі симптоми зневоднення (сухість шкіри і слизових оболонок,

зниження тургору м’яких тканин, загострення рис обличчя, западання

тім’ячка у немовлят)

Симптоматика порушень свідомості

Ступор

загальна гіпорефлексія
оціпеніння, з якого хворий виходить важко
часті періоди збудження з атетозоподібними рухами
реакція на больове подразнення чітка але недовга

Сопор

глибокий сон
загальмованість
чутливість шкіри не визначається
сухожильні рефлекси викликаються важко, непостійно
реакція на біль не чітка
рефлекси (зіничний, роговичний, ковтальний) збережені

Кома

некоординовані рухи
заплющені очі
відсутність або зменшення зіничних рефлексів
фіксований мідріаз
розлади дихання
відсутність захисних реакцій на біль
артеріальна гіпотензія
нерухомість очних яблук

СИНДРОМИ ПОРУШЕННЯ ДІЯЛЬНОСТІ ОСНОВНИХ СИСТЕМ ДИТЯЧОГО ОРГАНІЗМУ

Симптоматика уражень шкіри та підшкірної клітковини

Симптоматика змін шкіри при дитячих інфекціях

При скарлатині – дрібнокрапковий висип з переважною локалізацією у природних складках, внизу живота білий дермографізм.

При краснусі – дрібноплямчастий висип, який виникає одночасно, переважно збільшення потиличних л/вузлів на розгинальній поверхні рук.

При кору – плямчастопапульозний висип, який виникає поетапно і переходить у пігментацію.

При вітряній віспі – поліморфний поетапний везикульозний висип. Спочатку виникає пляма, потім - папула, везикула і кірка.

При менінгококцемії – геморагічний зірчастий висип з переважною локалізацією на животі, сідницях, стегнах, гомілках.

Симптоматика алергійних уражень шкіри

( характеризуються наявністю поліморфного сверблячого висипу)

Атопічний дерматит:

гіперемія, інфільтрація шкіри;
плямчасто-папульозний висип;
себорейні луски;
мокнуття;
свербіння.

Кропивниця:

уртикарний висип (пухирчастий) без певної локалізації;
свербіння шкіри.

Набряк Квінке:

швидко виникаючий набряк;
обмежений набряк;
гіперемія шкіри над місцем набряку;
свербіння шкіри.

Симптоматика паразитарних уражень шкіри

Короста:

парність ходів, сліди лінійних розчосів;
зігнутість ходів з мікровезікулами;
свербіння шкіри, переважно ввечері та вночі;
геморагічні кірки;
переважна локалізація у дорослих: живіт, стегна, проміж пальців, на розгинальній поверхні кінцівок;
у новонароджених – немає улюбленої локалізації (кліщові ходи можуть спостерігатись на голові, тулубі, ступнях).

Педікульоз:

локалізація – волосиста частина голови;
свербіння;
екскоріація;
наявність гнид переважно на волоссі потиличної та височної ділянок в прикореневій зоні;
можливо збільшення потиличних лімфовузлів як реакція на укуси комах.

Симптоматика інфекційних уражень шкіри

Стафілодермії:

а) везікулопустульоз:

пустули з гнійним вмістом у гирлах протоків епокринових потових залоз;

б) псевдофурункульоз:

підшкірні вузли різних розмірів;
багрово-червоний колір шкіри над вузлами;
локалізація: потилиця, спина, сідниці, стегна;
флуктуація в центрі вузла з відходженням жовто-зеленого гнійного вмісту;
немає щільного інфільтрату та некротичного стрижню;

в) епідермальна пухирчатка новонароджених (піококковий пемфігус):

поверхневі мляві міхури;
ерозії після проривання;
локалізація : живіт, кінцівки, спина, шкірні складки;

Стрептодермії:

а) стрептококовий імпетиго:

рожево-червона пляма з переходом у м’який міхур (фліктену);
після проривання - ерозія з гнійним і сухим вмістом;

б) рожа:

обмежена інфільтрація шкіри;
мігруюча запальна інфільтрація;
гіперемія шкіри обмежена;
різко виражена інтоксикація.

Симптоматика склереми

маскоподібне обличчя;
малорухомі кінцівки;
шкіра холодна на дотик;
колір шкіри блідий, ціанотичний;
ущільнення шкіри;
немає ямки при натискуванні;
шкіра не збирається у складку.

Симптоматика склередеми

ущільнення шкіри;
набряк шкіри;
блідість шкіри з ціанотичним відтінком;
шкіра у складку не збирається;
при натискуванні залишається ямка.

Тестові завдання:

У хворого хлопчика 10 років при огляді виявлені набряки, пастозність. При

яких станах та захворюваннях вони найменш вірогідні?

хвороби легенів
хвороби нирок
хвороби серця
хвороби печінки
хвороби щитовидної залози

У недоношеної дитини на сідницях та стегнах виявлене місцеве ущільнення та твердість підшкірної клітковини, шкіра не збирається в складку, бліда, холодна, туго натягнута. Який стан наймовірніше діагностує лікар-неонатолог?
1. набряки
2. склерема
3. склередема
4. ожиріння
5. гіпотрофія
При огляді грудної дитини лікар-педіатр відмітив незначну підшкірну основу на животі, тулубі, кінцівках; в’ялий тургор, товщину складки 0,4-0,5 см. Яку ступінь гіпотрофії визначить лікар?
1. немає гіпотрофії
2. І ступінь
3. ІІ ступінь
4. ІІІ ступінь
5. ІV ступінь
Лікар-педіатр при проведенні пальпації шкіри дитини 10 років виявив деякі патологічні зміни. Який симптом лікар не може виявити звичайною пальпацією?
1. підвищену вологість
2. сухість
3. локальні зміни температури
4. ламкість судин
5. зниження еластичності
При обстеженні лімфатичних вузлів у дитини 7 років лікар виявив синдром лімфоаденопатії. Зміни в якій групі лімфовузлів зафіксував лікар?
1. підщелепних
2. передньошийних
3. задньошийних
4. пахвових
5. пахових

СИМПТОМАТИКА УРАЖЕНЬ КІСТКОВО-М’ЯЗОВОЇ СИСТЕМИ

Симптоматика рахіту

Симптоми порушення ендохондральної оссифікації:

рахітичні чотки на ребрах;
низки перлів, рахітичні браслети на кінцівках.

Симптоми надлишкового розвитку остеоїдної тканини:

збільшення лобних і потиличних бугрів.

Симптоми недостатнього відкладання кальцію в кісткову тканину:

сплощена потилиця;
краніотабес;
податливість країв тім’ячка;
гарісонова борозна;
О- та Х-подібні деформації нижніх кінцівок;
кілеподібна або воронкоподібна деформація грудної клітини;
рахітичний кіфоз;
пласко-рахітичний таз;

затримка росту кісток і строків прорізування зубів;

Загальні симптоми:

м’язова гіпотонія, розбовтаність суглобів, затримка розвитку моторних і статичних функцій;
функціональні порушення нервової системи: дратливість, здригування, посилене потовиділення, стійкий червоний дермографізм;
лабораторні критерії: гіпофосфатемія, гіпокальціемія, підвищення лужної фосфатази.

Симптоматика спазмофілії

Симптоми явної тетанії:

ларінгоспазм – звуження голосової щілини, яке гостро виникає під впливом певних обставин,
карпопедальний спазм – тонічне скорочення м’язів кистей і стоп, рука акушера (тильне згинання І, ІУ і У пальців, ІІ і ІІІ розігнуті), стопа в стані підошовного згинання, пальці піджаті;
еклампсія – напад клоніко-тонічних судом, який охоплює всі м’язи тіла, в цей час можлива зупинка дихання і серця.

Симптоми прихованої тетанії:

симптом Хвостека – під час легкого постукування щоки в ділянці fossae caninae скорочується мускулатура обличчя з певного боку;
симптом Труссо – після стискування судинно-нервового жмута плеча з’являється “рука акушера”;
симптом Люста– після стискування судинно-нервового жмута гомілки відбувається тильне згинання стопи.

Лабораторні дані: гіпокальціемія, гіпофосфатемія, гіпонатріемія, гіперкаліемія, гіперкальціурія.

Суглобовий синдром

артралгії, порушення рухомості суглобів;
зміни конфігурації суглобів: припухлість, деформація;
позитивні симптоми флуктуації - балотування наколінника (наявність випоту);
зміни стану шкіри і м’язів навколо суглобів: пігментація, висипи, вузли, рубці, атрофія;
лабораторні дані: лейкоцитоз, збільшення швидкості зсідання еритроцитів, гіпергамаглобулінемія.

Симптоматика природженого вивиху (або дисплазії) кульшового суглобу

обмеження відведення кінцівки на стороні ураження;
симптоми клацання Ортолані, Барлоу;
симптом Тренделенбурга (опущення однієї половини тазу);
скорочення кінцівки з боку ураження;
асиметрія складок шкіри на стегнах і сідницях;
посилений поперековий лордоз.

Blog