Національна академія державної податкової служби україни

Вид материала

Документы

Содержание Висновки до розділу Список використаних джерел

Подобный материал:

• Академія державної податкової служби україни трофімова Лариса Віталіївна, 365.21kb.
• Національна академія державної податкової служби України, 1040.62kb.
• Грищук Ірина Валерійовна, старший викладач кафедри, Національна академія Державної, 57.89kb.
• Національна академія державної податкової служби україни на правах рукопису бондаренко, 1037.41kb.
• Бачити легко – важко передбачити, 103.38kb.
• Української держави, 8520.93kb.
• Кодекс честi, 326.58kb.
• Стратегічний план розвитку державної податкової служби України на період до 2013 року, 84.96kb.
• Положення про порядок подання та розгляду скарг платників податків органами державної, 226.32kb.
• Основні завдання та функції відділу обліку та звітності, 102.49kb.

3.4 Концептуальні питання застосування підрозділів ЗСУ в міжнародних миротворчих операціях


Україна має достатній досвід у наданні підрозділів Збройних сил України для участі в міжнародних миротворчих операціях та є однією з провідних держав Європи – контрибуторів миротворчих контингентів [63]. Застосування підрозділів ЗСУ в міжнародних миротворчих операціях аналізувався спеціалістами багатьох галузей (військовими, політиками, економістами, медиками, тощо).

Досвід проведення миротворчих операцій показує, що це явище є досить складним та комплексним зі своїми позитивними та негативними сторонами. Аналіз наслідків проведення миротворчих операцій, як позитивних так і негативних, поступово підводить нас до розуміння необхідності більш зваженого застосування ЗСУ для таких операцій.

Наявна законодавча база по регулюванню та проведенню миротворчих операцій за участю підрозділів ЗСУ забезпечує механізм проведення миротворчих операцій [49], але не відображає багатьох важливих аспектів, які мають дуже принципове значення, що в свою чергу вимагає створення концепції застосування ЗСУ в ММО.

Участь підрозділів ЗСУ в ММО є одночасно як інструментом досягнення відповідного рівня національної безпеки так і з іншого боку є її загрозою. Це, на нашу думку, обумовлено наступними чинниками, які ми розглянемо.

Збройні сили – це військове формування, на яке відповідно до Конституції [55] покладаються оборона України, захист її суверенітету, територіальної цілісності та недоторканості [107, 112, 11]. На думку російських вчених збройні сили використовуються для забезпечення національної безпеки [10]. На підтвердження цього можна також додати думку українських військових, які стверджують, що в міжнародних відносинах принципи силового балансу і силової взаємодії залишаються дозволеним інструментом зовнішньої політики [191]. Цю задачу ЗСУ виконують шляхом підтримання на належному рівні бойової і мобілізаційної готовності та боєздатності у мирний час. У воєнний час ЗСУ виконують ці задачі шляхом ведення бойових дій.

Сучасний загальновійськовий бій ведеться об’єднаними зусиллями всіх військ, які беруть в ньому участь, із застосуванням танків, БМП, артилерії, засобів ППО, літаків, гелікоптерів, іншого озброєння та техніки [6]. В бою продумано застосовується авіація, артилерія, танкові підрозділи та сухопутні війська, що забезпечуються інженерними підрозділами та підрозділами хімічного захисту. Тобто армія – це організм, в якому гармонійно поєднано всі види ЗС зі своїми специфічними задачами, що забезпечує виконання завдання шляхом взаємодії один з одним. При участі ЗСУ в міжнародних миротворчих операціях до операцій залучаються окремі підрозділи сухопутних військ та окремі підрозділи родів військ.

Вырезано. Для заказа доставки полной версии работы воспользуйтесь поиском на сайте ser.com/search.phpl

Аналізуючи досвід законодавчого забезпечення миротворчої діяльності інших держав, прийшли до висновку про необхідність створення концепції миротворчої діяльності ЗСУ. Ця концепція повинна базуватися на основі Закону „Про національну безпеку”, Законів про „Участь України в міжнародних миротворчих операціях”, „Про порядок направлення підрозділів ЗСУ до інших держав” [122, 123], „Про Збройні сили України”.

Основною функцією Концепції вбачаємо збалансування інтересів держави по розбудові ЗСУ та підтримання їх на відповідному рівні бойової готовності та зобов’язань перед світовим товариством в особі ООН, згідно з міжнародними договорами щодо надання підрозділів Збройних сил України для участі в миротворчих операціях. У концепції необхідно відобразити основні напрямки державної політики з питань участі ЗСУ в міжнародних миротворчих операціях, що забезпечить раціональне використання підрозділів в цих операціях.

На нашу думку, в Концепції необхідно дати визначення:

• термінології;
  
• правовій основі застосування ЗСУ в міжнародних миротворчих операціях;
  
• принципів застосування ЗСУ в міжнародних миротворчих операціях;
  
• пріоритету в міжнародних миротворчих операціях для ЗСУ;
  
• основних напрямків державної політики з питань участі ЗСУ в міжнародних миротворчих операціях;
  
• повноважень суб’єктів забезпечення участі ЗСУ в міжнародних миротворчих операціях;
  
• контролю за процесами участі України в міжнародних миротворчих операціях;
  
• критеріїв оцінки ефективності шодо участі ЗСУ в міжнародних миротворчих операціях.
  

Концепція має бути спрямована на прогнозування, своєчасне виявлення, попередження і нейтралізацію факторів міжнародних миротворчих операцій, що можуть нести загрозу національній безпеці, захисту суверенітету і територіальної цілісності України, безпеки її прикордонного простору, піднесенню економіки країни, забезпеченню особистої безпеки, конституційних прав і свобод людини.


Висновки до розділу

Для підтримання відповідного рівня дисципліни та законності в миротворчих підрозділах вважається за необхідне включати елементи служби військового правопорядку ЗСУ до складу миротворчих контингентів. Для цього необхідно внести зміни до Закону України „Про військову службу правопорядку ЗСУ” в частині про місце діяльності служби. Положення Закону про те, що служба правопорядку призначена забезпечити правопорядок і військової дисципліни серед військовослужбовців у місцях дислокації військових частин, військових містечках не дозволяє залучати ВСП до миротворчих контингентів, що не мають своїх окремих містечок при проведенні ММО.

Вважається за необхідне застосовувати інститут військово–польових судів в миротворчих контингентах для наочної демонстрації невідворотності покарання для порушників закону, полегшеного доступу до свідків з місцевого населення та підвищення авторитету миротворчого контингенту. Застосування комплексу цих заходів для підтримання законності та дисциплінованості одночасно з розширенням повноважень командирів підрозділів повинен дати позитивний результат.

Для підвищення рівня соціальної захищеності військовослужбовців миротворчих контингентів необхідно ввести в дію систему реабілітації, шляхом внесення змін до Закону України „Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту”. Також пропонується ввести індивідуальні програми медичного страхування миротворців. Поліси медичного страхування гарантують отримання кваліфікованої багато профільної медичної допомоги, причому суму медичних послуг можливо підвищити до загальноприйнятого рівня за рахунок інших статей бюджету.

Для якісного підбору та підготовки кандидатів на участь в миротворчих операціях необхідно заснувати п’яти рівневі систему підготовки та підбору кандидатів. Система повинна базуватися на принципах, що застосовувались при Радянському союзі, в частині профорієнтації, та відповідати вимогам кваліфікаційних характеристик ООН до миротворчих контингентів. Пріоритетним напрямком комплектування миротворчих контингентів є молодь віком 23–25 років.

Вырезано. Для заказа доставки полной версии работы воспользуйтесь поиском на сайте ser.com/search.phpl

Результатом удосконалення нормативно–правової бази, що регулює участь в ММО повинно стати створення Концепції миротворчої діяльності. Основною функцією Концепції ми вбачаємо збалансування інтересів держави по розбудові ЗСУ та підтримання їх на відповідному рівні бойової підготовки та зобов’язаннями перед світовим суспільством в особі ООН, згідно міжнародних договорів по наданню підрозділів ЗСУ для участі в миротворчих операціях. Концепція повинна відображати основні напрями державної політики з питань участі ЗСУ в міжнародних миротворчих операціях, що забезпечить раціональне використання ЗСУ, не порушуючи внутрішній баланс та не ставлячи під загрозу здатність виконувати ЗСУ своєї основної функції.


ВИСНОВКИ


Проблема застосування Збройних сил України в ММО, якою збройні сили займаються вже понад 14 років, є винятково важливою. Це зумовлено великою роллю міжнародних миротворчих операцій у підтримці стабільності у всьому світі та окремих регіонах тощо. Участь України в міжнародних миротворчих операціях розглядається в контексті двох особливо важливих моментів : національної безпеки та боєздатності військ.

Міжнародні миротворчі операції, як нове явище, що прийшло на заміну гуманітарної інтервенції, постійно розвивається та видозмінюється. Нормативно–правове забезпечення та організаційні питання застосування також постійно знаходяться у процесі розвитку і не повинні відставати від практики застосування підрозділів у міжнародних миротворчих операціях.

Останнім часом поставлена під сумнів здатність ООН щодо ефективності проведення миротворчих операцій. Це було викликано рядом об’єктивних причин, серед яких – відсутність окремих військ у ООН. Кризове регулювання потребує рішучих негайних дій, а багатонаціональні миротворчі сили на практиці направляються до району конфлікту з великим запізненням, причому рівень підготовки деяких національних контингентів абсолютно не відповідає вимогам. Окрім того, уряди держав у будь–який час мають можливість відкликати контингенти з місій і в ряді випадків так і відбувалось.

На думку експертів, ООН потребує постійного резерву збройних сил. Основна причина – характерні зміни загроз стабільності у світі. Участь у міжнародних миротворчих почала розглядатися державами як складова частина системи своєї національної безпеки. В цей період формується Концепція „Багатонаціональні операції другого покоління” або „Коаліційні миротворчі операції”. Ключовими моментами цієї Концепції є три положення :

• можливість відсутності згоди сторін для введення ММК;
  
• зменшення обмежень застосування сили;
  
• відмова від обов’язкового керівництва місією відповідними органами ООН.
  

Розвиток цієї Концепції ставить під сумнів традиційно створені принципи забезпечення міжнародної безпеки. Таким чином, втручання без врахування фактора згоди конфліктуючих сторін або офіційного уряду країни обов’язково призведе до дискредитації самого принципу миротворчості та знищення головної якісної ознаки держави – національно–державного суверенітету.

Сутністю проблеми миротворчих операцій останнього покоління (Ірак, Югославія), на наш погляд, є те, що миротворці усвідомлено або неусвідомлено стають фактично ще однією стороною конфлікту зі своїми інтересами та зазіханнями в регіоні проведення операції. Але політична ситуація у світі потребує участі України і в таких операціях для того, щоб залишатися вагомим політичним гравцем на світовій арені.

На захист виносяться пропозиції і висновки, отримані в результаті дослідження, що відображають позицію автора з питань теорії і практики залучення підрозділів Збройних сил України в міжнародних миротворчих операціях, а саме:

1. Міжнародні миротворчі операції є одним з важливих інструментів досягнення відповідного рівня національної безпеки України, роль якого в подальшому буде зростати. Виходячи з цього:
   

• на основі аналізу досвіду миротворчої діяльності світового суспільства та практики застосування підрозділів ЗСУ в миротворчих операціях стверджується, миротворчі операції можуть здійснюватись, як під проводом ООН, ОБСЄ, так і під егідою окремих держав без безпосереднього керівництва відповідними органами ООН. Обґрунтовано, що застосування підрозділів ЗСУ в миротворчих операціях повинно здійснюватись лише на підставі Закону України „Про участь України в міжнародній миротворчій діяльності”. Тому необхідно розширити форми участі Збройних сил України шляхом внесення змін до Закону. Застосування Збройних сил України за межами держави в миротворчих операціях під егідою окремих держав можливе при визначенні типових задач, як „миротворчих” відповідно до законодавства або при наявності Резолюції ООН, що визнає ситуацію в районі можливого проведення операції такою, що створює загрозу стабільності та безпеці в регіоні;
  
• пропонується для ефективного використання результатів миротворчої діяльності в економічних інтересах України включати елементи CIVIC до миротворчих контингентів;
  
• соціальний захист військовослужбовців, що брали участь в міжнародних миротворчих операціях, не є досконалим. Діюче законодавство гарантує правовий захист військовослужбовців, що брали участь в миротворчих операціях лише під егідою ООН, ОБСЄ. При участі в операціях другого покоління, на кшталт операції в Іраку, військовослужбовці миротворчого контингенту не підпадають під дію Законів України „Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту” та „Про пенсійне забезпечення військовослужбовців та осіб начальницького та рядового складу органів внутрішніх справ”. Вирішення питання соціального захисту військовослужбовців шляхом видання постанов КМУ є тимчасовою мірою. Ці питання необхідно вирішити на рівні законодавства, шляхом внесення змін до нього.
  

Також пропонується увести індивідуальні програми медичного страхування миротворців. Поліси медичного страхування гарантуватимуть кваліфіковану багатопрофільну медичну допомогу, причому медичні послуги можливо підвищити до загальноприйнятого рівня за рахунок інших статей бюджету.

2. Відсутність концептуальних документів в Україні по проведенню ММО є причиною того, що рішення на участь в міжнародних миротворчих операціях приймаються без далекоглядної перспективи і без урахування стратегічних результатів застосування підрозділів, як приклад – миротворча операція в Іраку.

Концептуальні документи по проведенню миротворчих операцій повинні визначати основні політико–правові погляди держави на ММО на перспективу. Результатом удосконалення нормативно–правової бази, що регулює участь у міжнародних миротворчих операціях, буде Концепція миротворчої діяльності.

Основна функція Концепції – збалансування інтересів держави по розбудові ЗСУ та підтримка їх на відповідному рівні бойової підготовки та зобов’язанням перед світовим суспільством в особі ООН, згідно міжнародних договорів щодо надання підрозділів Збройних сил України для участі в миротворчих операціях. Концепція повинна відображати основні напрями державної політики з питань участі ЗСУ в міжнародних миротворчих операціях, що забезпечить раціональне використання Збройних сил України, не порушуючи внутрішній баланс та не ставлячи під загрозу здатність виконання своєї основної функції Збройними Силами України.

На наш погляд вони повинні відображати наступні моменти:

• участь у міжнародних миротворчих операціях повинна відповідати національним інтересам України;
  
• участь підрозділів Збройних сил України у міжнародних миротворчих операціях не повинна ставити під загрозу здатність України виконувати більш важливі обов’язки у рамках безпеки, тобто участь підрозділів Збройних сил України в миротворчих операціях не повинна впливати на їх загальну боєздатність;
  
• цілі застосування військових підрозділів у міжнародних миротворчих операціях необхідно чітко визначити, їх досягнення повинна забезпечити держава;
  
• застосування Збройних сил України повинно бути підтримане парламентом та суспільством України;
  
• Збройні сили України виконуючи міжнародні миротворчі операції повинні мати такий рівень свободи дій, що забезпечить умови для успіху місії та забезпечить безпеку контингенту без порушень норм міжнародного гуманітарного права.
  

3. Для підтримання відповідного рівня дисципліни та законності в миротворчих підрозділах вважається за необхідне включати елементи служби військового правопорядку ЗСУ до складу миротворчих контингентів. Для цього необхідно внести зміни до Закону України „Про військову службу правопорядку ЗСУ” в частині про місце служби. Положення Закону про те, що служба правопорядку, призначена для забезпечення правопорядку і військової дисципліни серед військовослужбовців у місцях дислокації військових частин, військових містечках, не дозволяє залучати ВСП до миротворчих контингентів, що не мають своїх окремих містечок при проведенні міжнародних миротворчих операцій.

Вважається за необхідне застосовувати інститут військово–польових судів у миротворчих контингентах для порушників закону з метою демонстрації невідворотності покарання, полегшеного доступу до свідків з місцевого населення та підвищення авторитету миротворчого контингенту. Застосування комплексу цих заходів для підтримання законності та дисциплінованості одночасно з розширенням повноважень командирів підрозділів дасть позитивний результат.

4. Миротворчі операції за своєю сутністю відрізняються від бойових. Принципи застосування підрозділів в таких операціях неоднакові. Окрім того, при взаємодії різних національних миротворчих контингентів існують розбіжності в класифікації та підходах щодо засобів виконання завдань. Відсутність у статутних документах Збройних сил України відображення частин проведення миротворчих операцій ускладнює розуміння для військовослужбовців суті завдань та принципів і способів їх виконання. З іншого боку, наявність двох різних підходів до виконання різних завдань ускладнює виконання місій, заплутує командирів. Пропонується максимально наблизити ці принципи та розробити єдині підходи щодо порядку проведення як бойових, так і миротворчих операцій. Основна вимога до статутно–нормативних документів – це чіткість та одностайність у розумінні їх положень.

5. Однією з принципових проблем у миротворчій діяльності України є низька якість призовного ресурсу. Причина більшості втрат при виконанні миротворчих операцій – слабка підготовка особового складу та відсутній якісний призовний ресурс. Пропонуємо на законодавчому рівні створити нову систему підготовки призовного ресурсу, яка відповідатиме таким принципам:

• створення позитивного іміджу військової служби у молоді за рахунок рекламної діяльності;
  
• створення системи пільг для військовослужбовців миротворчого контингенту по отриманню безкоштовної освіти з можливим подальшим працевлаштуванням;
  
• підготовка кандидатів на участь у міжнародних миротворчих операціях заздалегідь (школи, технікуму, тощо.)
  

При застосуванні миротворчих контингентів увести чотирьохступеневу систему підготовки миротворчого контингенту, приділивши особливу увагу четвертому етапу – процесу заміни контингенту на місцях. Цей період необхідно продовжити для якісного входження в курс справ контингенту, що прибув для заміни.

6. На даному етапі розвитку миротворчих операцій визначено міжнародно–правовий статус миротворчих контингентів, що беруть участь у різних типах місій. Миротворчою визначається операція, що запроваджена компетентними органами ООН відповідно до Статуту, тобто коли операція проводиться з метою підтримання, відновлення миру та примушення до миру.

Правовий статус військ ООН при проведенні миротворчих операцій передбачений вищезазначеним Статутом ООН та Конвенцією про захист персоналу ООН (1994 р.). Конвенція, до якої Україна приєдналась у 1995 році, визначає правовий статус персоналу ООН, до якого відносяться:

• особи, залучені або направлені Генеральним секретарем ООН як члени військового, поліцейського або цивільного компонентів операції;
  
• інші посадові особи та експерти, що відряджені ООН або її спеціалізованими установами, або Міжнародним агентством з атомної енергії, та які присутні в офіційному статусі у районі проведення операції ООН.
  

Конвенція не застосовується до операції ООН, що санкціонована Радою безпеки, як примусовий захід на підставі глави 7 Статуту ООН, в якій персонал залучається як комбатант проти організованих ЗС та до якої застосовується право міжнародних збройних конфліктів.

При проведення миротворчих операцій поза егідою ООН та ОБСЄ, міжнародно–правовий статус контингенту буде визначений як „окупаційні війська” які будуть діяти відповідно норм Женевських конвенцій.

Щодо удосконалення правових підстав застосування ЗСУ в миротворчих операціях, то необхідно внести зміни та доповнення до діючого законодавства.

Положення і висновки дослідження можливо використати при безпосередньому проведенні практичної роботи з метою удосконалення системи законодавства у сфері регулювання участі України в міжнародній миротворчій діяльності.


СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Аннан, Кофи А. Предотвращение войн и бедствий: глобальный вызов растущих масштабов. Годовой доклад о работе Организации за 1999 год / ООН. – Нью-Йорк: ООН, 1999. – vi. - 139 с.
   
2. Артамонов Н. В. Правовой статус военнослужащих в СССР // Советское государство и право. – 1983. – № 5. – С. 19 – 27.
   
3. Арцибасов И. Н., Егоров С. А. Вооруженный конфликт: право, политика, дипломатия. М., 1989. – 254 с.
   
4. Богданович В., Троцько В., Цибуленко М., Оборонна достатність держави (умови для обґрунтування достатнього рівня) // Військо України.- 1997. – № 3-4. С. 6-7.
   
5. Баскаков В. К вопросу о содержании и историчности принципов воєнного исскуства // Военно–исторический журнал. – 2004. – № 4. – С. 66 – 73.
   
6. Боевой устав сухопутных войск ч. II батальон, рота. – М.: Венное издательство, 1990. – 463 с.
   
7. Вагапов В. Б., Лисицин Е. М. До проблеми запобігання воєнним конфліктам і стримування їх // Наука і оборона. – 2004. – № 1 С. 12 – 20.
   
8. Військові статути Збройних cил України. К.: „Варта”, 1999. – 516 с.
   
9. Витрук М.В. Статус личности в политической системе общества. – М.: Юрид. лит., 1993. – 216 с.
   
10. Возжеников А. В. Парадигма национальной безопасности реформирующейся России. – М.: Едас ПАК, 2000. – 357 с.
    
11. Воєнна доктрина України: Указ Президента України від 15 червня 2004 р. № 648/2004 // Наука і оборона. – 2004. – № 4. – С. 3 – 11.
    
12. Военная история: Учебник / И. Е. Крупченко, М. Л. Альтговзен, М. П. Дорофеев и др. – М.: Воениздат, 1983. – 375 с.
    
13. Военные вопросы в курсе истории СССР / А. А Каралюк, П. Т. Мокряков, А. И. Орлов и др. – М.: Воениздат, 1986. – 207 с.