Національна академія державної податкової служби україни

Вид материала

Документы

Содержание 2.3 Підбір та підготовка особового складу до миротворчих контингентів для участі в міжнародних миротворчих операціях Висновки до розділу 3.1. Питання юрисдикції та підтримання дисципліни при проведенні міжнародних миротворчих операцій 3.3 Принципи проведення міжнародних миротворчих операцій Принципи війни та операцій в умовах відсутності війни (згідно з FM 100–5) Принципи війни

Подобный материал:

• Академія державної податкової служби україни трофімова Лариса Віталіївна, 365.21kb.
• Національна академія державної податкової служби України, 1040.62kb.
• Грищук Ірина Валерійовна, старший викладач кафедри, Національна академія Державної, 57.89kb.
• Національна академія державної податкової служби україни на правах рукопису бондаренко, 1037.41kb.
• Бачити легко – важко передбачити, 103.38kb.
• Української держави, 8520.93kb.
• Кодекс честi, 326.58kb.
• Стратегічний план розвитку державної податкової служби України на період до 2013 року, 84.96kb.
• Положення про порядок подання та розгляду скарг платників податків органами державної, 226.32kb.
• Основні завдання та функції відділу обліку та звітності, 102.49kb.

2.3 Підбір та підготовка особового складу до миротворчих контингентів для участі в міжнародних миротворчих операціях


Наступним складним питанням є сама існуюча система підготовки миротворчих контингентів України. До недавнього часу в ЗСУ застосовувалася тимчасова інструкція, яка була апробована під час підготовки та ротації українських миротворчих контингентів, і на базі якої створена та затверджена інструкція про підготовку миротворчих контингентів і миротворчого персоналу Збройних сил України до участі у міжнародних миротворчих операціях.

Дійсна інструкція про підготовку миротворчих контингентів і миротворчого персоналу Збройних сил України до участі у міжнародних миротворчих операціях передбачає три етапи підготовки до виконання МО:

• загальна підготовка;
  
• попередня підготовка;
  
• безпосередня підготовка [40, с. 12–13].
  

Загальна підготовка здійснюється постійно і передбачає надання базових знань з миротворчої тематики особовому складу Збройних сил України: офіцерському складу – у військових частинах (підрозділах) Збройних сил України згідно з відповідними програмами; прапорщикам, сержантському та рядовому складу – у військових частинах (підрозділах) Збройних сил України згідно з відповідними програмами бойової та гуманітарної підготовки. Під час загальної підготовки забезпечується досягнення взаємосумісності з підрозділами (кораблями) збройних сил інших держав під час виконання миротворчих завдань підрозділами (кораблями) і персоналом, які визначені для участі у Процесі планування та оцінки сил у рамках програми “Партнерство заради миру”, та надання особовому складу цих підрозділів (кораблів) і персоналу поглиблених знань з миротворчої тематики (здійснюються за спеціальними програмами бойової підготовки), формування резерву миротворчого персоналу та керівного складу (управління) миротворчих контингентів, проведення обліку і навчання особового складу, включеного до цього резерву.

Попередня підготовка починається з визначення та обґрунтування воєнно–політичної доцільності участі Збройних сил України у визначеній міжнародній миротворчій операції після надходження до Міністерства оборони України від Міністерства закордонних справ України відповідного запиту і продовжується за умови надання до Міністерства закордонних справ України пропозицій Міністерства оборони України щодо доцільності участі.

Попередня підготовка починається з визначення та обґрунтування воєнно–політичної доцільності участі Збройних сил України у визначеній міжнародній миротворчій операції після надходження до Міністерства оборони України від Міністерства закордонних справ України відповідного запиту і продовжується за умови надання до Міністерства закордонних справ України пропозицій Міністерства оборони України щодо доцільності участі та включає:

• розробку проекту наказу начальника Генерального штабу Збройних Сил України про організацію попередньої підготовки миротворчих контингентів чи миротворчого персоналу, відпрацювання плану підготовки миротворчого контингенту чи миротворчого персоналу, уточнення організаційно – штатних структур;
  
• відбір та атестацію кандидатів до складу миротворчих контингентів чи миротворчого персоналу;
  
• уточнення (відпрацювання) програм підготовки (навчання) миротворчих контингентів чи миротворчого персоналу з метою забезпечення виконання завдань у визначеній міжнародній миротворчій операції;
  
• Вырезано. Для заказа доставки полной версии работы воспользуйтесь поиском на сайте ser.com/search.phpl
  

І як наслідок, у майбутньому людський резерв для комплектування Збройних сил України становитиме в 2006 р. – 31,1%, в 2011р. – 30,9%, 2016 р. 29,4% –чоловіків від усього населення України, це без врахування того, що деякий відсоток з них може не проявити зацікавленість служити в збройних силах, або за станом здоров’я не відповідатиме вимогам щодо проходження служби. В той же час, за даними Держкомстату, зареєстроване безробіття молоді у віці 15–29 років у визначенні Міжнародної організації праці у 2002 році, за причинами незайнятості складає 909,3 тис. осіб, що також було враховано як один із чинників комплектування збройних сил на професійній основі.

Вырезано. Для заказа доставки полной версии работы воспользуйтесь поиском на сайте ser.com/search.phpl

Практика ЗС іноземних держав показує, що ротації необхідно здійснювати в 3 етапи, що надає можливість якісно підготувати особовий склад нової ротації, шляхом залучення його до виконання задач сумісно з контингентом, що залишає країну. Цей принцип використовувався ще за часів СРСР, при заміні інтернаціонального контингенту в Афганістані. Новоприбулий склад контингенту допускався до виконання самостійних завдань після 2–3 кратного виходу на операції зі старим складом. Це надавало можливість якісно підготувати новоприбулий склад та уникнути небажаних втрат та непорозумінь. У миротворчих операціях окрім військового елементу підготовки необхідно враховувати і ще таку складову, як CIVIC. Передача напрацьованих контактів з місцевим населенням, органами влади, політичними лідерами та місцевими бізнесменами, що потребує визначених процедур, притаманних національним традиціям, та однозначно прив’язується до поточної ситуації в зоні відповідальності.


Висновки до розділу

Формування рішення на участь ЗСУ в ММО є одним з найголовніших етапів застосування підрозділів в ММО. В період формування рішення враховуються основні правові передумови подальшої діяльності контингентів в операціях. На цьому етапі досягається головна мета – створення фактору сприйняття суспільством легітимності застосування ЗС шляхом правового обґрунтування необхідності цих дій.

Нормативно–правова база України по застосуванню підрозділів ЗСУ в ММО забезпечує правове супроводження виконання миротворчих операцій, але вона недостатньо сформована в тому вигляді, що забезпечило б максимальну ефективність її функціонування.

Законодавча база по забезпеченню ММО, на наш погляд, повинна включати три основних блоки документів:

• концептуально–установчі;
  
• закони;
  
• підзаконні нормативні акти.
  

Відсутність концептуальних документів в Україні по проведенню ММО є причиною того, що рішення на участь в ММО приймаються без далекоглядної перспективи і без врахування стратегічних результатів застосування підрозділів. Прикладом цього ми вбачаємо миротворчу операцію в Іраку.

Концептуальні документи по проведенню миротворчих операцій повинні визначати основні політико – правові погляди держави про ММО на перспективу.

На наш погляд, вони повинні відображати наступні моменти:

• участь у ММО повинна відповідати національним інтересам України;
  
• надання ЗСУ для участі в ММО не повинно ставити під загрозу здатність України діяти в рамках більш важливих обов’язків у рамках безпеки, тобто участь підрозділів ЗСУ в ММО не повинна впливати на загальну боєздатність ЗСУ;
  
• цілі застосування військових підрозділів у ММО повинні бути чітко визначені, досяжні, забезпечені державою протягом тривалого часу;
  
• застосування ЗСУ повинно бути підтримане парламентом та суспільством України;
  
• ЗСУ при виконанні ММО повинні мати такий рівень свободи дій, що забезпечить умови для успіху місії та забезпечення безпеки контингенту без порушень норм МГП.
  
• Вырезано. Для заказа доставки полной версии работы воспользуйтесь поиском на сайте ser.com/search.phpl
  

РОЗДІЛ 3 Використання досвіду по організації та проведенню операцій по підтримці та встановленню миру ООН

3.1. Питання юрисдикції та підтримання дисципліни при проведенні міжнародних миротворчих операцій


На сьогоднішній день Україна входить до складу десяти держав – найбільших контрибуторів миротворчих операцій та посідає перше місце серед європейських країн за представленням в таких операціях ООН [19].

Підрозділи ЗСУ, що виконують завдання з відривом від пунктів постійної дислокації, поза межами держави є представниками нації за кордоном. Імідж нації та держави залежить не лише від професіоналізму військових, якості виконання поставлених завдань, але і від дисципліни в миротворчих підрозділах.

Територіальне верховенство – найважливіша риса будь – якої держави. Це найвища, повна та виключна влада на своїй території (imperium) та суверенне володіння (dominium). Держава має право розпоряджатися своєю територією, включаючи передачу будь–якої частини іноземній державі. Кожна держава може в односторонньому порядку або за договором обмежити своє територіальне верховенство на визначеній ділянці, передавши визначені повноваження на нього іншій державі [41]. Таким чином, на цій ділянці одночасно будуть діяти національні законодавства тієї держави, що передає і приймає територію, узгоджені нормами міжнародного права, або виключно законодавством іноземної держави на основі відповідних норм міжнародного договору. Таку дію іноземної держави прийнято називати екстратериторіальною.

Ця проблема вивчалася як закордонними так і російськими вченими [93, 73, 50]. Генеральна Асамблея ООН неодноразово закликала держави відмовитись від законів, екстратериторіальна дія яких суперечить суверенітету інших держав [247]. Також і в документах Інституту міжнародного права згадується, щодо обов’язків поважати суверенітет кожної держави над її територією, то кожна держава повинна уникати використання своєї особистої території, що спричинило б збитки на території іншої держави [93].

Юрисдикція будь – якої суверенної держави залежить від ряду принципів. Головний з них – територіальний, який означає, що в межах своєї території держава здійснює повну юрисдикцію. Другий – принцип громадянства, відповідно з яким держава здійснює у визначеному об’ємі свою владу відповідно до своїх громадян і в тому випадку, коли вони знаходяться за межами своєї держави. Третій – пасивний принцип, згідно з яким влада держави поширюється і на іноземців, що знаходяться поза межами її кордонів (мова йде про іноземних громадян, що здійснили дії за межами держави, які спричинили збитки її інтересам або інтересам її громадян).

Вырезано. Для заказа доставки полной версии работы воспользуйтесь поиском на сайте ser.com/search.phpl

Наступним важливим питанням є безпосереднє забезпечення дисципліни в миротворчому контингенті. Відповідно до правил, прийнятих в ООН, кожна держава забезпечує дисципліну та відповідає за збереження порядку в своєму контингенті.

Як засіб забезпечення законності в Україні широко застосовується різноманітна контрольна діяльність. Контроль у ЗСУ здійснюється системою певних органів і організується з урахуванням специфіки військового будівництва Збройних сил [95], яка включає в себе:

• державний підвідомчий контроль;
  
• державний внутрішньовідомчий контроль;
  
• прокурорський нагляд.
  

При виконанні завдань за межами держави військовослужбовці опиняються поза межами контролю з боку держави, відсутні важливі важелі впливу на правосвідомість військових, такі, як судова система, прокурорський нагляд та інше.

Пошук шляхів контролю та впливу на дисциплінованість дій військових в ММО привів до думки про необхідність впровадження додаткових органів контролю та підвищення рівня владних повноважень командирів миротворчих контингентів.

Практика провідних держав – контрибуторів миротворчих місій спонукала командування ЗСУ ввести в склад миротворчих підрозділів підрозділи військового правопорядку. Вони призначені для забезпечення правопорядку і військової дисципліни серед військовослужбовців Збройних сил України у місцях дислокації військових частин [126].

Введення цієї структурної одиниці допомогло вирішити організаційні питання проведення дізнання та виконання у передбачених законом випадках дисциплінарних стягнень у вигляді арешту з перебуванням на гауптвахті та інших рішень про перебування військовослужбовців на гауптвахті.

Першу спробу введення підрозділів служби військового правопорядку було здійснено при проведенні миротворчої операції в Іраку, яка дала позитивні результати. За підсумками аналізу дисципліни в 2003 році в миротворчій бригаді в Іраку після введення підрозділу військового правопорядку до складу контингенту рівень дисциплінованості суттєво підвищився.

Введення цих підрозділів до миротворчих контингентів може стати стабільною практикою, але для цього необхідно внести зміни до законодавства України.

Згідно із Законом України військова служба правопорядку призначена для забезпечення правопорядку і військової дисципліни серед військовослужбовців Збройних сил України у місцях дислокації військових частин, у військових навчальних закладах, установах та організаціях (далі військові частини), військових містечках.

Наявність такого великого контингенту та особистого військового містечка, як в Іраку, для ЗСУ є окремим випадком. Як правило, при виконанні миротворчих місій підрозділи ЗСУ не мають окремого розташування та діють у складі міжнародного контингенту. Положення Закону України про місце діяльності служби не дає можливості застосувати цей важіль впливу на дисциплінованість військовослужбовців в інших миротворчих місіях.

Особливої уваги потребує питання юридичної відповідальності військовослужбовців миротворчих контингентів, як складова частина процесу підтримки дисципліни.

Угоди про статус сил, як правило, встановлюють імунітет для контингенту у відношенні до місцевого законодавства, а персонал місії залишається виключно у юрисдикції сторін [81].

Юридична відповідальність визначена Статутом внутрішньої служби ЗСУ. Відповідно до ст. 26 даного Статуту військовослужбовці в залежності від характеру вчиненого правопорушення несуть дисциплінарну, адміністративну, цивільно–правову та кримінальну відповідальність [8].

Розслідування важливих справ є компетенцією військової прокуратури. Військові юристи–дізнавачі, що працюють у миротворчих підрозділах, повинні давати правову оцінку правопорушенням, конфліктам, але прокуратура також виявилася дуже потрібна. Особливо, коли йдеться про не бойові втрати – суїцид, вбивства через необережності та інше.

• Вырезано. Для заказа доставки полной версии работы воспользуйтесь поиском на сайте ser.com/search.phpl
  
• низький рівень грошового утримання;
  
• важкі побутові умови;
  
• істотні психічні та фізичні навантаження [80].
  

Для вирішення цього проблематичного питання для ЗСУ пропонується:

• внести зміни до статті 8 Закону України „Про участь в ММО”, виклавши її в такому контексті: „Соціальний захист та реабілітаційні заходи учасників міжнародних миротворчих операцій і членів їх сімей забезпечуються згідно із законами України”;
  
• внести зміни до статті 1 Закону України „Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту, додавши пункт „проведення реабілітаційних заходів у період після виконання завдань” [60, с. 32–36].
  

Разом з цим особливо гостро постало питання соціальних гарантій військовослужбовцям при виконанні миротворчих завдань у складі Коаліційних оперативних об’єднаних сил (КООС) в Іраку. Воно пов’язано з двома основними проблемами:

• страхування життя та здоров’я військовослужбовців, що виконують завдання в Іраку;
  
• надання відповідного статусу згідно із законом „Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»
  

Згідно з постановою КМУ «Про забезпечення діяльності українського миротворчого контингенту, що направляється до Республіки Ірак для участі у міжнародній миротворчій операції» [151], на військовослужбовців контингенту поширюється дія постанов КМУ № 290 та № 30.

Постанова № 290 «Про затвердження Положення про порядок виплати компенсацій військовослужбовцям, які стали інвалідами, а також членам сімей військовослужбовців, які загинули під час виконання обов’язків військової служби у складі миротворчих Сил ООН», гарантує виплату компенсаційних сум, пенсійне забезпечення, надання пільг у порядку, визначеному Законами України "Про пенсійне забезпечення військовослужбовців та осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ" і "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту".

Згідно із Законом „Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту” до учасників бойових дій відносяться військовослужбовці Збройних сил України, які за рішенням відповідних державних органів були направлені для виконання миротворчих місій або у відрядження в держави, де в цей період велися бойові дії. Перелік держав, періоди бойових дій у них та категорії працівників визначаються Кабінетом Міністрів України [129]. Для надання українському контингенту в Іраку статусу учасників бойових дій та відповідно до цього пільг, повинно виконати дві умови:

• визначити операцію миротворчою;
  
• Кабінет Міністрів України визнає державу, де проводиться миротворча операція, регіоном, де ведуться бойові дії.
  

На сьогодні Радою безпеки ООН видано дві резолюції (№№ 1483, 1511) [200, 201], які пов’язані з визначенням статусу військ, що діють у межах об’єднаного командування в Іраку. В цих резолюціях застосовані терміни „окупаційні війська” та „тимчасові коаліційні сили”. Україною також підписано багатосторонню угоду щодо діяльності українського контингенту у складі багатонаціональної дивізії Польщі в Іраку, в якій використані терміни „місія” та „іноземні партнерські війська”.

Таким чином, на міжнародному рівні операція в Іраку не визнана миротворчою.

Вырезано. Для заказа доставки полной версии работы воспользуйтесь поиском на сайте ser.com/search.phpl

Військовослужбовці миротворчих континентів окрім того, що вони є особовим складом ЗСУ, ще й обмежуються у своїй діяльності специфікою виконання завдань.


3.3 Принципи проведення міжнародних миротворчих операцій


Міжнародне суспільство вже більше як сто років тому прийшло до висновку про необхідність впровадження принципів та основ ведення бойових дій. В рамках цього виникло та розвивається право збройних конфліктів. Його положення обов’язкові для всіх держав, що підписали відповідні договори. Однак їх застосування в конкретних умовах організації та здійснення, як військових операцій та ММО, має складнощі, які, на думку російських учених [21, с. 65–72], обумовлені рядом причин.

У першу чергу, право збройних конфліктів досить об’ємне, різнопланове та не кодифіковано. Діючі договори є результатом політичних компромісів держав, що відображають вимоги, уявлення, військову термінологію свого часу та різних правових систем. У зв’язку з цим виникають великі складнощі щодо їх застосування в конкретних умовах підготовки та ведення операцій.

По–друге, норми МГП регулюють не весь спектр відносин, пов’язаних з підготовкою та застосуванням ЗС. В них закріплені лише основні принципи, які впливають на окремі сторони: застосування типу зброї, захист цивільного населення, військовополонених та інше. За рамками права залишилося багато важливих питань.

По–третє, ідеї, закладені в нормах МГП, не повністю використані військовою наукою та військовим мистецтвом. Його норми використовуються військовим законодавством у двох випадках: в статутах вказано, що командири повинні знати норми МГП та дотримуватись їх, а в Кримінальному кодексі [66] існують статті за здійснення військових злочинів.

Підтримуємо думку російських учених і вважаємо, що більшість документів про порядок застосування ЗС (бойові статути, настанови та інше) укладені без врахування МГП.

Юридична значимість основних керівних документів бойового застосування частин та підрозділів досить низька. Вони не вкладаються в систему українського права, тому що не є актами законодавства та не зареєстровані в Міністерстві юстиції як відомчі нормативні акти. Визначена частина цих документів затверджена міністром оборони, частина його заступниками, частина відповідними командувачами видів ЗС.

Необхідність введення в військове мистецтво та в мистецтво ведення миротворчих операцій права можна обґрунтувати трьома положеннями:

• необхідність ведення операцій не тільки відповідно до норм МГП, але й резолюцій ООН, мандатів операцій, правил застосування сили;
  
• на основі нормативно–правових документів командири всіх ланок повинні чітко визнати, що неможливе за будь–яких обставин, що не бажано робити, але у визначених умовах можливе і т. інш. Це полегшить прийняття командирами рішень на проведення операції, відкриття вогню та інше. Виконуючи будь–яке завдання, командир повинен знати межі своєї відповідальності;
  
• Кримінальний кодекс України визначає відповідальність за порушення норм МГП, але не регулює рівень можливого застосування сили або методи ведення бою [66].
  

Ці питання потребують конкретизації у внутрішньому законодавстві, і всі норми МГП необхідно відобразити в статутах та в нормативно–правових документах.

Вырезано. Для заказа доставки полной версии работы воспользуйтесь поиском на сайте ser.com/search.phpl

Таблиця 3.1

Принципи війни та операцій в умовах відсутності війни (згідно з FM 100–5)

та запропоновані загальні принципи військових операцій

Принципи війни	Принципи операцій інших ніж війна	Загальні принципи військових операцій
Ціль	Чітке завдання	Чітке завдання
Наступальний характер дій	Наполегливість	Наступ
Маскування сил та засобів	Легітимність	Масоване використання всіх засобів впливу
Економія сил та засобів	Обмеження застосування сили	Економія сил
Маневрування		Маневрування
Єдність управління	Єдність зусиль	Єдність зусиль
Забезпечення безпеки	Забезпечення безпеки	Забезпечення безпеки
Раптовість		Раптовість
Простота		Простота
		Високий моральний дух
		Розвиток успіху

Робота в ЗСУ в цьому напрямку ведеться, але, враховуючи інтенсивність участі ЗС у миротворчих операціях, її необхідно форсувати. При розробці положень у статутних документах щодо участі в ММО необхідно врахувати досвід закордонних колег, які на практиці перевірили дієвість ряду положень статутних документів. Головну увагу, на нашу думку, необхідно приділити створенню єдиних принципів ведення військових та миротворчих операцій, відображених у пунктах статутів, а також імплементації норм МГП та їх конкретизації в нормативно–правових документах ММО.

Залучення юристів до планування миротворчих операцій є тимчасовим вирішенням проблеми, тому, що вони можуть бути залучені до планування миротворчих операцій на рівні командувачів, а на рівні командирів підрозділів це фізично неможливо.

На наш погляд, юридичні аспекти планування та виконання миротворчих завдань на рівні командирів підрозділів тактичної ланки необхідно відобразити в статутах [59].