Зміст розділ І. Головні напрямки розвитку науково-дослідницької роботи слов’янського педагогічного ліцею в контексті проблеми перспективності й наступності навчання знз–внз
| Вид материала | Документы |
- Методика науково дослідницької роботи план викладу, 283.44kb.
- Орієнтовний план написання науково-дослідницької роботи > Розроби план науково-дослідницької, 582.13kb.
- "Проблеми та перспективи формування інноваційної парадигми економіки України в контексті, 32.23kb.
- Аналіз виконання Програми підготовки педагогічних працівників кднз до впровадження, 80.78kb.
- План науково-дослідницької роботи Національного університету «Одеська юридична академія», 10488.2kb.
- Методичні рекомендації до оформлення науково-дослідницьких робіт учнів-членів нт «Пошук», 239.87kb.
- Концепція науково-педагогічного проекту, 92.43kb.
- З початкової школи в основну: проблеми наступності, 191kb.
- Науково-методичні засади аналізу академічної успішності студентів постановка проблеми, 182.09kb.
- Шкляєва Г. О. Міждисциплінарний діалог нової парадигми маркетингу в умовах глобалізації, 118.65kb.
ПРО ЧИСЛО НЕРІВНИХ ОПУКЛИХ 
КУТНИКІВ,
ПОБУДОВАНИХ НА КОЛІ З 
ТОЧКАМИ, ЩО Є ВЕРШИНАМИ
ПРАВИЛЬНОГО 
КУТНИКА
Розглянемо на площині коло та
точок на ньому, що є вершинами правильного кутника. Занумеруємо останні числами від 
до за годинниковою стрілкою. Одержану конструкцію називатимемо шаблоном.Зафіксуємо
із зазначених вершин та побудуємо замкнену ламану з вершинами у вказаних точках. Означення 1. Побудований в описаний спосіб опуклий многокутник будемо називати
кутником, а множину опуклих кутників, побудованих на шаблоні, позначатимемо 
.Надалі вважатимемо, що натуральні
задовольняють умову 
.
Рис. 1. а)
шаблон; b)опуклий 
кутник; c) еквівалентні, але не ізоморфні
кутники.Твердження 1. Число опуклих
кутників становить 
. (1)Означення 2. Два
кутники називатимемо ізоморфними, якщо їх можна сумістити в результаті повороту навколо спільного центру.Означення 3.
кутники називатимемо еквівалентними, якщо вони є або ізоморфними, або ж один можна одержати з іншого в результаті перевороту (дзеркального відбиття) та повороту навколо спільного центру.З
ауваження 1. Два ізоморфні кутники є еквівалентними. Проте два еквівалентні кутники не обов’язково є ізоморфними (рис.1, c).| | | | | |
Рис. 2. Всі нееквівалентні (не рівні)
кутники.Теорема 1. Число неізоморфних
кутників може бути обчислене за допомогою співвідношень:
, 
, (2)де підсумовування ведеться за дільниками найбільшого спільного дільника чисел
і ; 
– функція Ейлера – кількість натуральних менших за 
чисел, взаємно простих із ним; 
– число кутників, які самосуміщаються при повороті на кут 
(
) за годинниковою стрілкою.Теорема 2. Число нееквівалентних опуклих
кутників може бути обчислене за допомогою співвідношення 
, (3)де
– ціла частина числа (найменше ціле число, що не перевищує ).Зауважимо, що задача про підрахунок числа нерівних (нееквівалентних)
кутників є рівносильною добре відомій «Задачі про намисто» (див. напр. [2]– рис.3). Класичну постановку цієї задачі можна сформулювати наступним чином. Знайти число намист, складених із намистин 1-го типу і 
(
) намистин 2-го типу. При цьому рівними вважаються ті намиста, що одержані одне з іншого за допомогою повороту, осьової симетрії або ж їх композицією.Встановлені формули (2) і (3) співпадають із розв’язками задач про намисто.
 | | | | |
Рис. 3. а)
кутник; b) відповідне намисто.Початкові значення числа неізоморфних та нееквівалентних опуклих
кутників
Література:
- Калужнин Л.А., Сущанский В.И. Преобразования и перестановки // М.: Наука, 1979.
- Яковенко Д.И. Задача об ожерельях // Вестник Омского университета, 1998, Вып. 2. С. 21 – 24.
Л.Самохвалова,
заступник директора з науково-методичної роботи,
учитель вищої категорії, учитель фізики й астрономії
Слов’янського педагогічного ліцею
ДЕЯКІ АСПЕКТИ ВИКОРИСТАННЯ КОМП’ЮТЕРНО ОРІЄНТОВАНИХ ТЕХНОЛОГІЙ НА УРОКАХ ФІЗИКИ Й АСТРОНОМІЇ
Сьогодні основними вектор-напрямками в процесі викладання шкільного курсу фізики є розвиток особистості учнів засобами фізики як навчального предмета завдяки формуванню в них фізичних знань, наукового світогляду й відповідного стилю мислення, розвитку експериментальних умінь і дослідницьких навичок, творчих здібностей і схильності до креативного мислення; здатність застосовувати набуті знання в житті [1]. Відповідно до цього перед учителями постає ряд нових питань: як перебудуватися на викладання предмету за новими програмами; які методичні комплекси краще взяти; як зацікавити дітей і де знайти цікаве вмотивування кожного уроку; як упровадити практично принцип особистісно орієнтованого навчання?
На думку фахівців М. Жалдака, В. Лапінського, М. Шута, вирішенням даних проблем є впровадження в навчально-виховний процес комп’ютерно орієнтованих технологій. При цьому треба пам’ятати твердження Марка Воршера, що “…комп’ютер треба розглядати не як метод навчання, а лише як засіб, у використанні якого слухач зможе найкращим чином розвинути різні навички…” [3].
Як говорить практика, застосування комп’ютерно орієнтованих технологій на уроках фізики й астрономії є однією з форм підвищення ефективності навчального процесу, оскільки це сприяє розвитку нових методологічних методів і прийомів, зміни стилю роботи викладачів, структурної зміни у педагогічній системі.
Серед існуючих напрямків використання комп’ютерних технологій на уроках фізики й астрономії ми надаємо перевагу розробці друкованих матеріалів за допомогою програм Microsoft Office Word, Microsoft Office Publisher, Microsoft Office Excel, Microsoft Office PowerPoint (контрольні, самостійні роботи, дидактичні картки для індивідуальної роботи); мультимедійному супроводу пояснення нового матеріалу (презентації, аудіо-, відеозаписи реальних лекцій, навчальні відеоролики, комп'ютерні моделі фізичних експериментів); проведенню комп'ютерних лабораторних робіт, фронтальних демонстрацій; контролю рівня знань за допомогою тестових завдань; використанню на уроках і в підготовці до них Інтернет-ресурсів; підготовці та проведенню конференцій, конкурсів, проектів тощо.
В умовах педагогічного ліцею більш ефективним на уроках фізики стає використання програмно-методичних комплексів: електронних навчальних посібників з фізики для вчителів та учнів загальноосвітніх навчальних закладів “Фізика-8”, “ Фізика-9”, “Фізика-10”, “Фізика-11”; педагогічних програмних засобів “Бібліотека електронних наочностей “Фізика, 7-9”; “Бібліотека електронних наочностей “Фізика, 10-11”; “Електронний задачник “Фізика, 7-9”; ”Віртуальна фізична лабораторія, 7-9”; ”Віртуальна фізична лабораторія, 10-11”.
Застосування комп’ютера й вищезазначених педагогічних програмних засобів розв’язує низку проблем, що існують у викладанні шкільного курсу фізики. Наприклад, під час вивчення розділів "Молекулярна фізика", "Ядерна фізика", "Оптика" демонстрація явищ мікросвіту або процесів, що швидко протікають, в умовах шкільного фізичного кабінету просто неможлива. У результаті учні зазнають труднощів їхнього вивчення, оскільки не в змозі їх уявити. Комп'ютер може не лише створити модель таких явищ, а й дати можливість змінювати умови протікання процесу, "прокрутити" їх із оптимальною для засвоєння швидкістю. Для цього достатньо використовувати персональний комп’ютер, з’єднаний з проектором та мультимедійною дошкою.
Комп'ютер можна застосовувати на уроках розв’язання задач, де потрібно виконувати багато обчислень, будови графіків, під час самостійного вивчення нового матеріалу, і при цьому процес навчання стає творчим.
Оскільки одним із пріоритетних завдань вивчення фізики вважаємо засіб пізнання, усебічного розвитку учнів, формування в них наукового світогляду, ефективним буде залучення учнів до створення міні-проектів та написання наукових робіт. Так, наприклад, учнями 9-11 класів створено такі навчальні міні-проекти за допомогою комп’ютерних технологій: “Відкриття закону Ома” (Решетняк А.), “Атомна енергія – добро чи зло?” (Смоляр А.), “Зародження квантової фізики” (Піляєв Д.), “Рівень радіаційної обстановки у приміщені навчального закладу” (Дробінка Д.), “Зникнення залізного метеориту” (Клач О.), “Дослідження походження назв планет Сонячної системи” (Васильєва Н.), “Атлас об’єктів Сонячної системи” (Канзюба І.), “Історія компасу” (Проскура Т.), “Земля – великий магніт” (Заверуха Я.) тощо.
Досвід показує, що така система роботи має певні переваги серед інших форм організації навчально-виховного процесу, а саме: діалогічність, рефлексивну взаємодію учасників освітнього процесу; орієнтацію на індивідуальні можливості та потреби учнів; створення для школяра адекватного його внутрішнім запитам педагогічного середовища; вона розвиває пізнавальний інтерес, ефективно готує до навчання у ВНЗ.
Література:
- Атаманчук П.С. Інноваційні технології управлінням навчання фізики. – Кам’янець-Подільський: К-ПДПУ, 1999. – 174 с.
- Жалдак М.І., Лапінський В.В., Шут М.І. Комп’ютерно-орієнтовані засо-би навчання математики, фізики, інформатики: Посібник для вчителів // Вкладка газети «Інформатика». – 2004. – С. 41-48 (281-288).
- Жук Ю.О. Організація навчальної дослідницької діяльності у процесі викладання фізики в середній школі з використанням комп’ютерно орієнтованих систем навчання / Збірник наукових статей Національного педагогічного університету ім. М. П. Драгоманова. - Київ : 2001. - С. 118-125.
О.Ануркіна,
практичний психолог вищої кваліфікаційної категорії
Слов’янського педагогічного ліцею
ПРОФЕСІЙНЕ САМОВИЗНАЧЕННЯ В ЮНАЦЬКОМУ ВІЦІ
ЯК ПРОЦЕС ПРИЙНЯТТЯ РІШЕННЯ (ТЕОРЕТИЧНИЙ АСПЕКТ)
Проблема професійного самовизначення учнівської молоді посідає важливе місце у педагогічній та віковій психології, оскільки стосується вирішального моменту у життєвому становленні особистості. Особливої актуальності вона набуває в старших класах. Усвідомлений вибір професії впливає на подальше життя, визначає успішність самореалізації, соціалізації, кар'єрного і професійного зростання. У зв’язку з цим центральним і досить складним завданням сучасної школи є формування в учнівської молоді здатності до свідомого та самостійного вибору професії й подальшого оволодіння нею. Вирішення цього завдання багато в чому залежить від активної позиції самих учнів, від усвідомленості себе суб’єктом власного життя, прагнення до особистісної самореалізації, уміння виважено і самостійно приймати відповідальні рішення. Але як показує практика, цей вибір часто здійснюється на основі спотвореного уявлення як про потреби народного господарства у фахівцях різних професій, так і про роль освіти в розвитку особистості й формуванні конкурентоздатного фахівця.
Наше дослідження являє собою спробу вивчення проблеми професійного самовизначення в юнацькому віці.
У центрі досліджуваних явищ знаходиться процес прийняття рішення в юнацькому віці.
У психології прийняття рішення розглядається як центральний етап процесу переробки інформації на всіх рівнях психічної регуляції в системі цілеспрямованої діяльності людини і найбільш узагальнено визначається як формування дій та операцій, що знижують вихідну невизначеність проблемної ситуації. Тому в основу даного дослідження покладено аналіз активності школярів юнацького віку в проблемних ситуаціях, в які вони потрапляють під час професійного самовизначення.
В основу нашого дослідження покладено положення суб`єктного та діяльнісного підходів, коли механізми і процеси діяльності розглядаються з позицій суб`єкта, який їх ініціює, здійснює та регулює, оскільки він є джерелом і відповідальним автором власних дій.
Ми підтримуємо і розвиваємо точку зору авторів, які обґрунтовують необхідність ставлення до особистості як до активного суб'єкта профорієнтації (Г. Костюк, П. Шавір, Б. Федоришин, М. Пряжніков, В. Орлов), суб’єктний, особистісно орієнтований підхід у психології особистості, педагогічній і віковій психології (Г. Балл, П. Перепелиця, В. Рибалка, В. Татенко, Т. Титаренко, І. Нікітіна). К. Абульханова-Славська розглядає самовизначення як внутрішню активність особистості, результатом якої стає формування її життєвої позиції.
Різні аспекти процесу професійного самовизначення досліджують О. Вітковська, В. Рибалка, Р. Пасічняк, О. Туриніна. Механізми прийняття рішень також привертають до себе увагу багатьох дослідників – В. Чернобровкіна, О. Тихомірова, Ю. Козелецького, П. Анохіна, Т. Корнілової. Проте у розрізі проблеми професійного самовизначення вони вивчені недостатньо. Це стосується різних аспектів процесу прийняття рішення, зокрема, проблеми здійснення вибору. Прийняти рішення – означає обрати певний напрямок дій, надати їм перевагу з-поміж інших. Психологічні проблеми, що виникають у особистості у зв`язку з прийняттям рішень, нерідко викликані внутрішніми конфліктами (наприклад, між неусвідомленими аспектами у ставленні до себе і більш-менш стійкими стереотипами поведінки, уявленнями про свої можливості і переконаннями щодо своїх зобов`язань перед іншими людьми), недостатньою готовністю зробити вибір (здатність особистості відчувати і розуміти саму себе може бути блокована внаслідок психологічної травмованості, що нерідко призводить до почуття розгубленості або навіть байдужості перед вибором), несформованістю певних особистісних характеристик (відсутність в учня навичок самостійного пошуку необхідних відомостей та планування практичних кроків) або "незрілістю" ситуації (недостатня її з'ясовність або нестача необхідної інформації).
Таким чином, виникає необхідність якісно нового осмислення раніше поставленої проблеми з тим, аби визначити механізми прийняття рішення під час професійного самовизначення в юнацькому віці.