Методичні рекомендації до оформлення науково-дослідницьких робіт учнів-членів нт «Пошук» Смілянського природничо-математичного ліцею

Вид материала

Методичні рекомендації

Содержание Вимоги до оформлення При цьому слід дотримуватися таких правил Прізвище автора Відомості про відповідальність Бібліографічне посилання Секція інформатики

Подобный материал:

• Роботи, 769.12kb.
• Уметодичному посібнику подаються рекомендації щодо вибору теми науково-дослідницької, 910.76kb.
• Тематика науково-дослідницьких робіт учасників ІІІ етапу Всеукраїнського конкурсу-захисту, 674.58kb.
• Тематика науково-дослідницьких робіт учасників ІІІ етапу Всеукраїнського конкурсу-захисту, 2008.04kb.
• Контрольні завдання 2011 року, 983.17kb.
• Умови проведення І етапу Всеукраїнського конкурсу-захисту науково-дослідницьких робіт, 690.19kb.
• Перелік наукових відділень І секцій Малої академії наук України, у яких проводитиметься, 56.14kb.
• Конкурсу-захисту науково-дослідницьких, 106.28kb.
• Назва відділення, 63.44kb.
• Управління освіти, 462.28kb.

МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ

до оформлення науково-дослідницьких робіт

учнів-членів НТ «Пошук» Смілянського природничо-математичного ліцею

(за матеріалами посібника Методичні рекомендації до виконання науково-дослідницької роботи в Малій академії наук /упорядник: методист ЧОЦЕНТ МАН Муренко В.В.)

Оформлення роботи – завершальна стадія дослідження. На цьому етапі керівник допомагає учневі уточнити логіку роботи, знайти в ній неясності, визначити спосіб її викладення. Науково-дослідницька робота має строго визначену структуру. Вона

7

повинна містить такі основні компоненти, розміщені в певній послідовності:

• титульний аркуш;
  
• зміст;
  
• перелік умовних позначень (за необхідності);
  
• вступ;
  
• основну частину;
  
• висновки;
  
• список використаних джерел;
  
• додатки.
  

Гармонійне поєднання структурних частин наукової роботи суттєво впливає на її результативність. Автору варто дотримуватися пропорційності обсягу вступу, основної частини та висновків (занадто розтягують вступ або скорочують висновки).

Титульний аркуш є першою сторінкою роботи і заповнюється за строго визначеними правилами (див. додаток 1).

Зміст подають на початку роботи після титульного аркуша. Він містить найменування та номери початкових сторінок усіх розділів, підрозділів та пунктів (якщо вони мають заголовок), зокрема вступу, висновків, списку використаних джерел, додатків та ін. (див. додаток 2). Заголовки змісту мають точно повторювати заголовки в тексті. Скорочувати або давати їх за іншою редакцією, послідовністю і підпорядкованістю порівняно із заголовками в тексті не можна. Заголовок кожного наступного ступеня зміщують на три-п’ять знаків вправо відносно заголовка попереднього. Нумерація рубрик подається за індексаційною системою, тобто з цифровими номерами, які містять номер як усієї рубрики, так і рубрик, які їй підпорядковані.

Перелік умовних позначень, символів, одиниць, скорочень і термінів подається за необхідністю у вигляді окремого списку, який розміщують перед вступом. Його треба друкувати двома колонками, в яких зліва за абеткою наводять скорочення, справа – їх детальне тлумачення. Якщо спеціальні терміни, скорочення, символи, позначення тощо повторюються менше трьох разів, перелік не складають, а їх тлумачення наводять у тексті при першому згадуванні.

У вступі, що є своєрідним камертоном усієї наукової роботи, обґрунтовується актуальність, новизна, мета, завдання дослідження. Поняття «актуальність» уміщує корисність і доцільність розробки теми наукової роботи для сучасної науки. Визначаючи актуальність наукової роботи необхідно точно показати ступінь внеску автора в розробку конкретної проблеми і всіх, хто займався нею раніше. Інформація може вводитися в текст за допомогою своєрідних коментуючих одиниць, напр.: «актуальність роботи полягає (виявляється ) в тому, що… або зумовлена тим, що… », «цим визначається актуальність наукового дослідження» тощо. Актуальність дослідження може зумовлюватись і поширеністю якогось явища, його типовістю і важливістю для певної галузі науки.

Після визначення актуальної проблеми наукової роботи формулюються мета та завдання дослідження, обґрунтовується важливість його проведення. Мета наукової роботи має формулюватись максимально лаконічно, але повно (власне формулюванню передують такі конструкції: «Мета роботи полягає в …», «Метою

наукової роботи передбачено», «Цим визначається мета наукової роботи» та ін.). На завдання, що вирішувалися автором, вказують конструкції на зразок: «Мета роботи передбачає розв’язання таких завдань: », «Мета дослідження визначає її основні завдання: » та ін. Загальна мета дослідження конкретизується у завданнях, які мають бути ретельно продумані, адже опис їх виконання має складати зміст розділів наукової роботи. Тобто сформульовані завдання мають розкривати зміст теми дослідження. Тому варто попіклуватися, щоб вони були чітко визначені та розташовані у такий спосіб, коли кожне з завдань логічно випливає з попереднього Формулювання завдань наукової роботи можуть подаватись із нумерацією чи без неї. Однак кожне положення зручніше подавати з абзацу і розпочинати одним із дієслів такого синонімічного ряду: виявити, з’ясувати, описати, визначити, встановити, здійснити, сформулювати, висвітлити, показати тощо.

Обґрунтовуючи наукову новизну отриманих результатів, необхідно аналітично довести їх відмінність від тих результатів, які були відомі раніше. У вступі обов’язково вмотивовується вибір теми і надається короткий огляд літератури з обраної теми. У деяких випадках припустимо виділяти літературний огляд в самостійний розділ основної частини. Головне, щоб відомості, взяті з літератури мали пряме відношення до теми роботи, були проаналізовані й, за можливості, викладені словами автора.

У вступі також потрібно відобразити практичне й теоретичне значення наукової роботи, особливо для відповідних галузей науки і виробництва. Крім того, необхідно повідомити про те, на яких конкурсах, науково-практичних конференціях, інших заходах оприлюднені результати досліджень (апробація результатів). Обов’язково вказуються публікації в учнівській пресі та різних регіональних виданнях за результатами наукового дослідження. Обсяг вступу не більше 2-3 сторінок.

Основна частина – це головний підрозділ роботи, який розкриває основний зміст дослідження. Тут викладається принципово новий матеріал: опис відкритих фактів, явищ, закономірностей, а також узагальнення вже відомих даних з інших наукових позицій або аспектів.

Основна частина складається з розділів, підрозділів, пунктів, підпунктів. Кожний розділ починають з нової сторінки. Основному тексту кожного розділу може передувати передмова з коротким оглядом публікації і раніше проведених досліджень, описом вибраного напряму та обґрунтуванням застосованих методів дослідження. У кінці кожного розділу формулюються висновки зі стислим викладом наведених у розділі наукових і практичних результатів, що дає потім змогу викласти загальні висновки без другорядних подробиць.

Як правило, в розділах основної частини подають:

• огляд літератури за темою і вибір напрямів дослідження;
  
• виклад загальної методики і основних методів дослідження;
  
• опис експериментальної частини і методики дослідження;
  
• опис проведених теоретичних і (або) експериментальних досліджень;
  
• аналіз і узагальнення результатів дослідження.
  

Робота обов’язково має містити (бажано у формі окремого розділу чи підрозділу) огляд літератури з теми дослідження. Його можна подати під назвами:

«Розвиток ідеї…», «Теоретичні засади…», «Наукові основи…», «Розвиток уявлень про…», «Становлення та розвиток…» та ін. В огляді юний науковець окреслює основні етапи розвитку наукової думки за своєю проблемою. Стисло висвітлюючи роботи попередників, автор повинен назвати ті питання, що залишилися невирішеними і, отже, визначити своє місце у розв’язанні проблеми. Доцільно закінчити цей розділ коротким резюме щодо необхідності проведення досліджень у даній галузі. Огляд літератури з теми має виявити глибокі знання учня зі спеціальної літератури, його вміння систематизувати джерела, критично їх оцінювати, відокремлювати суттєве, оцінювати попередньо зроблене іншими дослідниками, визначати головне в сучасному стані проблеми. Матеріали огляду слід систематизувати в певній логічній послідовності. Тому перелік праць та їх аналіз необов’язково давати в хронологічному порядку.

У другому розділі обґрунтовують вибір напрямку дослідження, наводять методи вирішення завдань, розробляють загальну методику проведення дослідження.

У наступних теоретичних розділах з вичерпною повнотою викладають результати власних досліджень автора з висвітленням того, що він вносить у розробку проблеми. Дається оцінка повноти вирішення поставлених завдань, достовірності одержаних результатів. Важливо вказати на виявлені нові факти.

Кожний розділ завершується висновками, які містять стислий виклад кожного наукового результату (його суть, новизну, достовірність, практичне значення).

Зміст розділів основної частини має відповідати темі роботи і повністю її розкривати. Матеріал викладають стисло, аргументовано й логічно. Останнє речення одного розділу повинно бути логічним переходом до наступного розділу. Традиційно обсяг основної частини складає 20-25 сторінок машинописного тексту.

На основі аналізу результатів автор роботи формулює висновки. Висновки повинні бути конкретними, лаконічними, стислими. Вони повинні складатися з підсумків проведеної роботи, узагальнених здобутих результатів, можливих шляхів їх практичного втілення і містити плани на майбутнє. Така послідовність засвідчить серйозність намірів юного дослідника. Обсяг висновків – 1-3 сторінки. Кожне нове положення доречно подавати щоразу з нового абзацу (з нумерацією чи без неї).

Логічно доповнюють (і завершують) роботу список використаної літератури і додатки.

Використані джерела рекомендується розміщувати в порядку згадування джерел у тексті за їх наскрізною нумерацією або за алфавітом прізвищ авторів або назв творів (він найзручніший для користування).

До використаної літератури слід включити офіційні документи, які публікуються від імені державних або громадських організацій, установ і відомств і свідчать про актуальність досліджуваної теми, основні праці провідних спеціалістів у даній галузі, праці авторів, що відбивають усі точки зору на вирішення проблеми, праці наукового керівника, співробітників провідної установи, які засвідчують їх наукову компетентність у даній проблемі. Не слід включати до списку ті роботи, на які немає посилань у тексті роботи і які фактично не були використані, а також енциклопедичні словники, науково-популярні книги, газети. У разі необхідності використання таких видань за текстом можна навести їх у підстрочних посиланнях.

Додатки не є обов’язковим елементом науково-дослідницької роботи і не

входять до основного ліміту її обсягу. Однак додатки підвищують рівень довіри до результатів роботи, свідчать про їхню достовірність. Додатки обов’язково роблять тоді, коли матеріал основної частини надто великий. За формою це можуть бути: текст, таблиця, схема, графік, діаграма, карта, фотографія та ін.


Вимоги до оформлення


Робота повинна відповідати правилам оформлення дисертаційного дослідження – Державний стандарт України. ДСТУ 3008-95 («Документація. Звіти у сфері науки і техніки. Структура і правила оформлення», бюлетень ВАК України, спецвипуск, 2000).

Розрізняють зовнішній вигляд роботи (охайність, грамотність, естетичне оформлення) і внутрішнє оформлення (правильність цитат, посилань на наукові джерела, ілюстрацій, списку використаної літератури, додатків).

Обсяг науково-дослідницької роботи не повинен перевищувати 30 друкованих сторінок.

Оформлення роботи починається з титульної сторінки, на якій обов’язково вказується секція наукового товариства, тема роботи , прізвище, ім’я, по батькові автора, школа, клас, у якому він навчається, прізвище, ініціали керівника (вчителя), його вчений ступінь і звання, якщо є (див. додаток 1).

На другій сторінці розміщується зміст роботи, зазначається обсяг сторінок кожного зі структурних елементів плану.

Із третьої сторінки починається виклад тексту роботи. При цьому слід дотримуватися таких правил:

• текст роботи друкується на білому аркуші паперу формат А4 з одного боку сторінки ;
  
• використовувати шрифт (рекомендується Times New Roman Cyr) текстового редактора Word розміру 14 пунктів (1,8 мм) з полуторним міжрядковим інтервалом (28-30 рядків на аркуші). Шрифт друку має бути чітким, стрічка чорного кольору середньої жирності;
  
• залишають поля таких розмірів: ліве – не менше 20 мм, праве – не менше 10 мм, верхнє – 20 мм, нижнє – не менше 20 мм;
  
• заголовки структурних частин роботи «Зміст», «Вступ», «Перелік умовних скорочень», «Розділ», «Висновки», «Список використаних джерел», «Додатки» друкуються великими літерами симетрично до тексту. Заголовки підрозділів друкують маленькими літерами (крім першої великої) з абзацного відступу. Крапку в кінці заголовка не ставлять. Якщо заголовок складається з двох або більше речень, їх розділяють крапкою;
  
• відстань між заголовком та текстом має дорівнювати 3-4 інтервалам;
  
• кожну структурну частину роботи треба починати з нової сторінки;
  
• сторінки нумеруються. Нумерація сторінок, розділів, підрозділів, малюнків, таблиць, формул здійснюється арабськими цифрами без знака №. Першою сторінкою наукової роботи є титульний аркуш, який
  

включають до загальної нумерації сторінок, але на ньому номер сторінки не проставляється. На наступних сторінках їх номер проставляють у правому верхньому куті сторінки без крапки в кінці, починаючи зі вступу і до додатків;

• додатки мають власну нумерацію арабськими цифрами або літерами українського алфавіту; слово «Додаток» розміщується в правому верхньому кутку сторінки; через 2 інтервали посередині з великої літери подається назва додатка.
  

Наукова робота повинна бути виконана з дотриманням Закону України «Про мови в Українській РСР». Робота з іноземної мови виконується на державній мові.

Потрібно слідкувати, щоб робота не містила граматичних помилок, не перебільшувала зазначений обсяг, не була переобтяжена надмірною кількістю фактів, дат, подій, прізвищ, назв, що ускладнює і сам захист і оцінювання дослідження.

Робота має розкривати тему роботи своїм змістом!


Оформлення джерельної бази


Список використаних джерел


Список використаних джерел – елемент бібліографічного апарату, який містить бібліографічні відомості про джерела і розміщується після висновків. Джерела можна розміщувати в списку одним із таких способів: у порядку появи посилань у тексті (найзручніший для користування); в алфавітному порядку прізвищ перших авторів або назв; у хронологічному порядку.

Бібліографічний опис складають відповідно до чинних стандартів з бібліотечної та видавничої справи. Зокрема, потрібну інформацію можна одержати із таких стандартів: ГОСТ 7.1-84 «Библиографическое описание документа. Общие требования и правила составления», ДСТУ 3582-97 «Інформація та документація. Скорочення слів в українській мові в бібліографічному описі. Загальні вимоги та правила», ГОСТ 7.12-93 «Библиографическая запись. Сокращение слов на русском языке. Общие требования и правила». Дотримання автором вимог чинних стандартів є обов’язковим.

Бібліографічний опис надає можливість отримати уявлення про автора

документа, зміст документа та його читацьке призначення, місце видання, обсяг видання тощо. Кожен бібліографічний опис починається з абзацу, а всі елементи опису подаються у вигляді суцільного тексту.


Схема опису монографічного (однотомного) видання:


Заголовок опису. Основна назва: Відомості, що відносяться до назви / Перші відомості про відповідальність; Наступні відомості про відповідальність. - Відомості про видання. – Місце видання: Назва видавництва, рік видання.- Кількість сторінок.

Знаки, які поділяють елементи опису умовні.

Назви книг, періодичних видань, а також видавництва в лапки не беруться.

Для позначення номерів томів, випусків, частин римські цифри замінюються арабськими.

Форма написання числівників у назвах зберігається. У назві не допускаються будь-які скорочення.

Заголовок опису – це ім’я індивідуального автора. Згідно з міжнародними правилами встановлено, що книги одного-трьох авторів описують під їхніми іменами, а книги більше чотирьох авторів – за назвою.

Прізвище автора вказують у такому порядку: спочатку прізвище, а потім ініціали чи повне ім’ я, наприклад: Горбаченко Т.Г., або, якщо немає двох ініціалів, то – Крипевич І. Основну назву твору наводять у тій формі, в якій її подано в книзі на титульній сторінці, а не на обкладинці, бо часто на обкладинці подають скорочену назву.

Відомості, що відносяться до назви, містять слова й фрази, які безпосередньо пов’язані з назвою книги і залежать від неї. Ці відомості пояснюють основну назву, а також утотожнюють зміст, характер і призначення книги. Наприклад: Вчення про біосферу: Етюди про наукову творчість В.І. Вернадського (1863-1945). Ці відомості виділяють знаком : (двокрапка).

Відомості про відповідальність. Цей елемент опису містить інформацію про осіб, організації та установи, які зробили внесок у створення твору й підготовку його до публікації. Це можуть бути перекладачі, наукові редактори, рецензенти, їхні прізвища виділяють знаком / (коса риска). Таких відомостей може бути кілька, і вони виділяються знаком ; (крапка з комою). Наприклад: / Пер. з нім. І. Я. Ямпольського; за ред. В.М. Петренка.

За відомостями про видання відрізняють це видання від попередніх того ж самого твору. Це порядковий номер видання. Наприклад, на титульній сторінці зазначено: Видання друге, а в описі слід записати так: 2-е вид.

Наступним елементом опису є вихідні дані, до яких відносяться місце видання, назва видавництва, дата видання.

Місце видання наводять у називному відмінку. В Україні прийнятими скороченнями для назв міст є К. (Київ), Х. (Харків), а також М. (Москва), СПб. (Санкт-Петербург), Л. (Львів). Усі інші, в тому числі іноземні, назви місць пишуться повністю.

Назва видавництва подається без лапок. Перед нею ставлять знак: (двокрапка). У назві видавництва можна застосовувати скорочення, наприклад: Наук. думка; Вища шк.

Дата (рік) видання визначається за титульною сторінкою, а коли її неможливо встановити, то пишуть у квадратних дужках [Б.р.].

Обсяг видання – це кількість сторінок у книзі. Якщо є ненумеровані сторінки (вклейки) з ілюстраціями, то їхню кількість зазначають у квадратних дужках через кому. Наприклад, 250., [15] c. іл.


1. Приклади бібліографічного опису

окремих видів документів

І. Опис книг під заголовком індивідуального автора.

Книга одного автора:

1. Конверський А.В. Логіка: Підручник. – К.:Либідь, 2000. – 260с.

Книга двох авторів:

2. Горбаченко Т.В., Піддубна С.М. Етно-конфесійна специфіка становлення християнської писемної культури / За ред. д-ра філос. наук, проф. Т.В. Горбаченко. – К.: Абрис, 2002.-253с.

Книга трьох авторів:

3. Лубський В.І., Козленко В.М., Горбаченко Т.Г. Історія світової релігієзнавчої думки: Хрестоматія / За ред. д-ра філос. наук, проф. В.І. Лубського. – К.: Тандем, 1999. – 408 с.


2. Опис книг за назвою.

Книга чотирьох авторів:

4. Психологія релігії.4.1: Навч. посібник і хрестоматія для студентів вищих навч. закладів / В.І. Лубський, О.І.Предко, Т.Г.Горбаченко, С.М. Піддубна. – К.: Крок, 2002. – 247с

Книга п’ яти і більше авторів:

5. Релігієзнавство: Підручник /В.І. Лубський, С.М. Бурлака, Л. Г. Вороновська та ін.; за ред.. В. І. Лубського, В.І. Теремка. – К.: ОЦ «Академія», 2000. – 408 с.

Книга без зазначення автора:

6. Історія русів / За ред. І.Драча. – К.: Рад. письменник., 1991 – 318с.

Збірники матеріалів наукових конференцій:

7. Воля віровизначення: Церква і держава в Україні: Матер. міжнарод. Наук. конфер. – Київ, 28-30 вер. 1994р. – К.: Укр. Прав. фундація, 1996. – 213с.


3. Опис багатотомних видань

Видання в цілому (всі томи):

8. Словар української мови / Зібр. ред. журн. «Київ. старовина»; упоряд. з дод. влас. матер. Б. Грінченко. – Репринтне видання: У 4т. – К.: Вид. АН УРСР, 1958-1959.

Окремий том багатотомного виданого видання:

9. Рильський М.Т. Зібрання творів: У 20 т. – Мистецтвознавчі статті. – К.: Наук. думка, 1986. – Т. 15. – 524с.

10. Полный православный богословский энциклопедический словарь: В 2т. – Репринтное изд. – М.: Возрождение, 1992. – Т.1. – 1119с.


4. Бібліографічний опис складової частини документа

Опис розділу з книги:

11. Релігія в контексті національного відродження України /

Колодний А.М., Филипович Л.О. // Релігійна духовність українців: вияви, постаті, стан. – К.: Основи, 1996. – С. 167-182.

Опис статей з енциклопедій:

12. Фарисеи // Библейская энциклопедия: В 3т. – М., 1991. – Т.2. – С.227-228.

Опис статей з наукових збірників:

13. Дьюрем К. Перспективи релігійної свободи в дзеркалі сучасних правових реалій // Релігійна воля. – 2000. – №4. – С.12-19.

Опис тез доповідей:

14. Казанова Х. Моделі відокремлення церкви від держави в США та Західній Європі // Воля віровизначення. Церква і держава в Україні: Матер. міжнарод. Наук. конф., Київ, 1994. – К.: Наук. думка, 1996. – С. 94-96.

Опис статей із журналів:

15. Іванов С. З життя Потапова: Роман // Новий світ. – 1983. – №6. – С.5-90;

№7 – С. 9-87.

Опис статей з газет:

16. Барна В. Опільська писанка: посаг на всі часи // Голос України. – 1992, 11 вер.


5. Бібліографічний опис дисертацій та авторефератів

17. Горбаченко Т.Г. Вплив християнства на становлення писемної культури Руси-України: філософсько-релігієзнавчий аналіз: Дис. … д-ра філос. наук: 09.00.11 / Київ. нац. ун-т ім. Т. Шевченка. – К., 2002. – 450.

18.Чуйко В.Л. Реконструктивна рефлексія у філософії науки: Автореф. дис. … д-ра філос. наук: 09.00.02 / Київ. нац. ун-т ім.Т.Шевченка. – К., 2001. – 42с.


6. Бібліографічний опис архівних джерел

У бібліографічному описі архівних джерел необхідно послідовно зазначати назви матеріалу, архіву, номери фонду, опису справи та аркуша. При повторному згадуванні архіву можна подавати його скорочену назву, наприклад:

Центральний Державний архів вищих органів влади й управління України - ЦДАВО України, Центральний Державний архів громадських організацій України - ЦДАГО України.

Звіт педтехнікумів України про стан навчальної роботи за 1927/28 рр. - ЦДАВО України, ф. 166, оп. 7, с. 304, арк. 1-47.

Бібліографічне посилання – сукупність бібліографічних відомостей про цитовану працю, розглядуваний або згадуваний у тексті роботи інший документ, необхідних для їх загальної характеристики, ідентифікації і пошуку.

Посилання в тексті дисертації на джерела слід позначити порядковим номером за переліком посилань, виділеним двома квадратними дужками, наприклад, «… у працях [1– 6]…».

Допускається наводити посилання на джерела у виносках, при цьому оформлення посилання має відповідати його бібліографічному описові за переліком посилань із зазначенням номера. Наприклад, цитата в тексті:

«60-ті роки характеризувалися високими середньорічними темпами приросту національного доходу – 7,8 відсотка, витратами на науку з державного бюджету – 11,2 відсотка, чисельністю наукових працівників – 6,9 відсотка» [12] ¹⁾.

Відповідний опис у переліку посилань:

12. Онопрієнко В.І. Історія української науки XIX – XX століть: Навч. посіб. – К., 1998. – 215-216.

Відповідне подання виноски:

____________________

1. [12] Онопрієнко В.І. Історія української науки XIX – XX століть. – К., 1998. – . 215-216.
   

Додаток 1

Смілянський природничо-математичний ліцей

Асоційована школа ЮНЕСКО

Наукове товариство «Пошук»


Секція інформатики


Наукова робота

«Віруси і антивіруси»


Виконав учень ІІ-Б курсу

Лисяк Єгор

Вчитель

Микитюк Олена Олександрівна


м. Сміла

2010


Додаток 2


ЗМІСТ

Вступ ……………………………………………………………………………3

Розділ 1. Стратегічні плани радянського командування

1.1 Передумови операції…………………………………………….6

1.2. Підготовка до проведення бойових дій………………….……..8

1.2.1. Кількісне та якісне співвідношення армійських підрозділів

та бойової техніки……………....................................................9

1.2.2. Розробка планів по проведенню основних наступів………….10

Розділ 2. Хід Корсунь-Шевченківської битви, продовження наступу

радянських військ на Шполу.........................................................20

Висновки…………………………………………...……………………….…28

Список використаних джерел.............………………………….......………29

Додатки