Про затвердження Державної програми „ Національний план дій з реалізації Конвенції про права інвалідів" на період до 2020 року"
| Вид материала | Документы |
Содержание64 млн. інвалідів З метою провадження послідовної політики в сфері забезпечення прав і свобод людей з інвалідністю |
- Про затвердження Державної програми „ Національний план дій з реалізації Конвенції, 4797.48kb.
- Про затвердження Державної програми „ Національний план дій з реалізації Конвенції, 141.01kb.
- Програми «Національний план дій щодо реалізації Конвенції ООН про права дитини», 141.78kb.
- Загальнодержавної програми "Національний план дій щодо реалізації Конвенції ООН про, 168.01kb.
- Про план заходів з виконання у 2011 році Загальнодержавної програми Національний, 214.19kb.
- Постанови Верховної Ради України від 05. 04. 2011 №3189-vi про рекомендації парламентських, 60.3kb.
- Про план заходів з виконання в області у 2011 році Загальнодержавної програми, 72.88kb.
- Нормативно-правові акти, що регулюють діяльність служби у справах дітей, 80.1kb.
- Інформація щодо впровадження реформ Президента України в галузі захисту прав дітей, 24.14kb.
- Загальнодержавна програма "Національний план дій щодо реалізації Конвенції ООН про, 166.58kb.
1. Схвалити Концепцію
Визначити Міністерство соціальної політики державним замовником Програми.
2. Міністерству соціальної політики разом з іншими заінтересованими центральними і місцевими органами виконавчої влади розробити та подати
1. Схвалити Концепцію Державної програми „Національний план дій з реалізації Конвенції про права інвалідів” на період до 2020 року” що додається.
Визначити Міністерство соціальної політики державним замовником Програми.
2. Міністерству соціальної політики разом з іншими заінтересованими центральними і місцевими органами виконавчої влади розробити та подати Кабінетові Міністрів України проект „Державної програми „Національний план дій щодо реалізації Конвенції про права інвалідів” на період до 2020 року”.
КОНЦЕПЦІЯ
КОНЦЕПЦІЯ
Державної програми „Національний план дій з реалізації Конвенції про права інвалідів” на період до 2020 року”
Визначення проблеми, на розв'язання якої спрямована Програма
Визначення проблеми, на розв'язання якої спрямована Програма
Протягом останніх десятиріч відбулися істотні зміни у ставленні до інвалідів в суспільстві. Основою таких змін є визнання прав
На даний час в Україні зареєстровано 2,
Найважливішим міжнародним документом, що стосується інвалідів, є Конвенція про права інвалідів (далі - Конвенція). Україна ратифікувала Конвенцію та Факультативний протокол до неї 16 грудня 2009 року.
На сьогодні національне законодавство не повною мірою відповідає положенням Конвенції. Реалізація положень Конвенції потребує подальшого розв'язання проблем життєдіяльності інвалідів та дітей-інвалідів, розвитку системи їх реабілітації, зокрема шляхом розширення мережі центрів реабілітації, створення сучасних закладів для осіб з психічними захворюваннями та розумовою відсталістю, залучення таких осіб до ефективної участі у житті суспільства нарівні з іншими громадянами.
Протягом останніх десятиріч відбуваються істотні зміни у ставленні до осіб з інвалідністю в суспільстві. Основою таких змін є визнання прав таких осіб на повноцінне життя у суспільстві і створення державою належних умов для їх інтеграції.
На даний час в Україні зареєстровано 2,7 млн. осіб з інвалідністю, що становить більш як 6 відсотків загальної чисельності населення.
Найважливішим міжнародним документом, що стосується цієї категорії осіб, є Конвенція про права інвалідів (далі - Конвенція).
Як свідчать результати аналізу нормативно-правової бази, національне законодавство не суперечить Конвенції, але внаслідок того, що у більшості випадків має зобов’язання загального характеру, не забезпечує в повному обсязі реалізації особами з інвалідністю своїх прав у всіх сферах життєдіяльності.
З метою провадження послідовної політики в сфері забезпечення прав і свобод людей з інвалідністю Україна 16 грудня 2009 року ратифікувала Конвенцію та Факультативний протокол до неї.
Підґрунтям для ратифікації Конвенції та Факультативного протоколу до неї стала реалізація в Україні Державної програми розвитку системи реабілітації та трудової зайнятості осіб з обмеженими фізичними можливостями, психічними захворюваннями та розумовою відсталістю на період до 2011 року, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 12 травня 2007 р. № 716. Під час опрацювання цієї програми враховано положення Плану дій Ради Європи щодо сприяння правам і повній участі людей з обмеженими фізичними можливостями в суспільстві: покращення якості життя людей з обмеженими фізичними можливостями в Європі в 2006-2015 роках (Рекомендація Комітету Міністрів Ради Європи Rec (2006) 5). Відповідні положення також знайдуть своє відображення у новій Програмі.
Аналіз причин виникнення проблеми та обґрунтування необхідності її розв'язання програмним методом
Аналіз причин виникнення проблеми та обґрунтування необхідності її розв'язання програмним методом
Більшість нормативно-правових актів у сфері захисту та дотримання прав інвалідів прийнята до підписання та ратифікації Конвенції, за умов дотримання принципів медичної моделі інвалідності, згідно з якою проблеми інвалідів розглядаються як такі, що зумовлені їх обмеженими через стан здоров'я фізичними можливостями. Конвенція містить соціальну модель інвалідності, що передбачає залучення інвалідів до ефективної участі в житті суспільства нарівні з іншими громадянами.
На законодавчому рівні не забезпечено повною мірою реалізацію прав інвалідів, зокрема у сфері освіти та охорони здоров'я, працевлаштування, користування транспортними послугами, безперешкодного доступу до об'єктів житлово-комунального та громадського призначення, а також інформації.
Крім того, потребують вирішення питання, пов'язані з:
обмеженим фінансуванням програм соціального захисту інвалідів;
наданням реабілітаційних послуг усім інвалідам, які їх потребують;
недостатньою кількістю реабілітаційних закладів для інвалідів з психічними захворюваннями та розумовою відсталістю;
незадовільним станом забезпечення навчальних закладів підручниками, методичною літературою для інвалідів.
Отже, як свідчать результати аналізу нормативно-правової бази, національне законодавство не суперечить Конвенції, але не забезпечує в повному обсязі реалізації інвалідами своїх прав у всіх сферах життєдіяльності.
Більшість нормативно-правових актів у сфері захисту та дотримання прав осіб з інвалідністю прийнята до підписання та ратифікації Конвенції, за умов дотримання принципів медичної моделі інвалідності, згідно з якою проблеми інвалідів розглядаються як такі, що зумовлені їх обмеженими через стан здоров'я фізичними можливостями. Конвенція містить соціальну модель інвалідності, що передбачає залучення осіб з інвалідністю до ефективної участі в житті суспільства нарівні з іншими громадянами.
Крім того, на сьогодні:
національне законодавство ще не повною мірою відповідає вимогам Конвенції, у ньому відсутні положення щодо дискримінації за ознакою інвалідності, воно не забезпечує ліквідації усіх перепон і бар’єрів, що перешкоджають забезпеченню прав і задоволенню потреб осіб з інвалідністю;
програми і заходи, які стосуються осіб з інвалідністю, не забезпечуються стовідсотковим фінансуванням;
облік осіб з інвалідністю, послуг і засобів, в яких вони мають потребу, не здійснюється в розрізі усіх необхідних показників;
доступ осіб з інвалідністю до об'єктів фізичного оточення, транспорту, інформації та зв’язку, а також з урахуванням їх індивідуальних можливостей, здібностей та інтересів – до освіти, праці, культури, фізичної культури і спорту не забезпечується на належному рівні;
порядки надання особам з інвалідністю послуг та засобів не враховують усіх індивідуальних особливостей осіб зі інвалідністю;
співпраця державних органів з громадськими організаціями інвалідів не має чітко окреслених механізмів;
ставлення у суспільстві до осіб з інвалідністю спотворено негативними стереотипами.
Мета Програми
Мета Програми
Метою Програми є
Метою Програми є заохочення, захист і забезпечення повного й рівного здійснення всіма особами з інвалідністю всіх прав людини та основоположних свобод в усіх сферах суспільного життя на основі комплексного підходу з урахуванням положень Конвенції про права інвалідів, а також вжиття заходів щодо поважного ставлення до притаманної їм гідності.
Визначення оптимального варіанта розв'язання проблеми на основі порівняльного аналізу можливих варіантів
Визначення оптимального варіанта розв'язання проблеми на основі порівняльного аналізу можливих варіантів
Можливі три варіанти розв'язання проблеми.
Перший варіант передбачає приведення національного законодавства у відповідність з вимог
Другий варіант передбачає розроблення
Третій, оптимальний варіант передбачає розроблення
Можливі три варіанти розв'язання проблеми.
Перший варіант передбачає розроблення Державної програми „Національний план дій з реалізації Конвенції про права інвалідів” із строком реалізації до 2014 року, в рамках якої у короткий термін необхідно буде привести національне законодавство у відповідність до вимог Конвенції, забезпечити його реалізацію та стовідсотково фінансувати програми, які стосуються осіб з інвалідністю. Такий варіант потребуватиме швидких, а тому не завжди самих оптимальних рішень, і значних витрат із різних джерел фінансування.
Другий варіант передбачає розроблення Державної програми „Національний план дій з реалізації Конвенції про права інвалідів” із строком реалізації до 2016 року. Вказаний строк є достатнім для внесення необхідних змін до актів законодавства, однак не дозволяє їх реалізувати за такий короткий термін. Причинами цього є недостатня освіченість усього суспільства про особливі потреби осіб з інвалідністю, виховання поваги до їх прав і гідності, а також значна кількість перепон і бар’єрів, що перешкоджають забезпеченню прав і задоволенню потреб таких осіб.
Третій, оптимальний варіант передбачає розроблення Державної програми „Національний план дій з реалізації Конвенції про права інвалідів” на період до 2020 року.
Шляхи і способи розв'язання проблеми, строк виконання Програми
Шляхи і способи розв'язання проблеми, строк виконання Програми
Проблему передбачається розв'язати шляхом:
визначення пріоритетів і принципів реалізації державної політики щодо поліпшення становища інвалідів, захисту їх прав відповідно до міжнародних зобов'язань держави;
реформування і приведення системи забезпечення та захисту прав інвалідів у відповідність із сучасними умовами та потребами цієї категорії громадян;
удосконалення системи реабілітації інвалідів;
оптимізації мережі реабілітаційних установ;
залучення представників громадськості до участі в реалізації та захисті прав інвалідів, поліпшенні умов їх життєдіяльності;
удосконалення законодавства з питань захисту прав інвалідів, зокрема у сфері освіти, охорони здоров'я, працевлаштування, користування транспортними послугами;
забезпечення безперешкодного доступу інвалідів до об'єктів житлово-комунального та громадського призначення, а також інформації;
посилення відповідальності юридичних і фізичних осіб за порушення прав інвалідів;
розвитку міжнародного співробітництва у сфері дотримання прав інвалідів, визначених Конвенцією;
широкого висвітлення у засобах масової інформації питань соціально-правового захисту інвалідів.
Програму передбачається виконати протягом 2012 - 2020 років.
Проблему передбачається розв'язати шляхом:
запровадження відповідальності за дискримінацію за ознакою інвалідності та відповідну бездіяльність;
визначення механізму залучення громадських організацій інвалідів до нормативно-правової роботи;
вдосконалення навчальних програм і курсів з метою підвищення освіченості усього суспільства про особливі потреби осіб з інвалідністю, виховання поваги до їх прав та гідності;
проведення широкомасштабних інформаційних кампаній, спрямованих на підвищення освіченості усього суспільства про особливі потреби осіб з інвалідністю, виховання поваги до їх прав і гідності;
проведення роз’яснювальної роботи стосовно популяризації положень Конвенції про права інвалідів, зокрема стосовно забезпечення розумного пристосування та універсального дизайну;
визначення у законах України про основи містобудування, архітектурну та містобудівну діяльність, планування і забудову територій, реконструкцію кварталів (мікрорайонів) застарілого житлового фонду, відповідальність підприємств, їх об'єднань, установ та організацій за правопорушення у сфері містобудування положень щодо необхідності врахування потреб осіб з ураженнями органів зору, слуху, опорно-рухового апарату та інших маломобільних груп населення під час відповідної діяльності;
посилення (запровадження) відповідальності за відсутність доступності до існуючих об’єктів фізичного оточення осіб з ураженнями органів зору, слуху, опорно-рухового апарату та інших маломобільних груп населення;
віднесення до елементів благоустрою елементів об’єктів фізичного оточення та площ, вулиць, доріг, проїздів, алей, бульварів, тротуарів, пішохідних зон і доріжок;
врахування елементів доступності під час визначення переможців всеукраїнського конкурсу „Населений пункт найкращого благоустрою і підтримки громадського порядку”;
визначення переліку державних будівельних норм та інших актів, які необхідно розробити чи вдосконалити, з метою забезпечення доступності до об’єктів фізичного оточення осіб з ураженнями органів зору, слуху, опорно-рухового апарату та інших маломобільних груп населення;
вдосконалення процедури експертизи документації з проектування будівництва, реконструкції, ремонту об’єктів фізичного оточення та введення їх в експлуатацію з метою забезпечення доступності до них для осіб з ураженнями органів зору, слуху, опорно-рухового апарату та інших маломобільних груп населення, а також заборони погодження відповідної документації та введення в експлуатацію об’єктів фізичного оточення у разі незабезпечення врахування потреб вказаної категорії осіб;
включення до числа громадських інспекторів при Держархбудінспекції представників громадських організацій інвалідів;
напрацювання рекомендацій з проектування об’єктів житлового та громадського призначення, транспортної та туристичної інфраструктури, а також прилеглих територій з урахуванням заходів розумного пристосування та універсального дизайну;
напрацювання типових архітектурно-технічних рішень з переобладнання будинків та квартир серій індустріального будівництва для проживання осіб з ураженням органів зору, слуху, опорно-рухового апарату та інших маломобільних груп населення;
визначення у законах України про транспорт, залізничний транспорт, автомобільний транспорт, міський електричний транспорт, телекомунікації, поштовий зв'язок і туризм, положень щодо необхідності врахування потреб осіб з ураженнями органів зору, слуху, опорно-рухового апарату та інших маломобільних груп населення під час відповідної діяльності;
видачі дозвільних документів на право надання транспортних і телекомунікаційних послуг, послуг розміщення та поштового зв’язку за умови врахування потреб осіб з ураженням органів зору, слуху, опорно-рухового апарату та інших маломобільних груп населення;
посилення (запровадження) відповідальності за ненадання (надання неналежної якості) транспортних послуг особам з інвалідністю, водіїв, які здійснили паркування чи зупинку транспортного засобу у недозволеному місці;
узгодження вітчизняної термінології із положеннями статті 11 Конвенції про права інвалідів стосовно ситуацій ризику;
визначення механізмів соціального захисту осіб з інвалідністю, їх евакуації, забезпечення безпеки та дій на транспорті у разі виникнення ситуацій ризику;
встановлення механізму виклику особами з вадами слуху служб швидкого реагування (швидкої медичної та пожежної допомоги, міліції тощо);