Про затвердження Державної програми „ Національний план дій з реалізації Конвенції про права інвалідів" на період до 2020 року"

Вид материала

Содержание

Подобный материал:

1 2 3 4 5 6 7 8 9 ... 19

Проект

КАБІНЕТ МІНІСТРІВ УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

від 2012 р. №

Київ

Про затвердження Державної програми

„Національний план дій з реалізації Конвенції про права інвалідів”

на період до 2020 року”

та внесення змін до деяких актів Кабінету Міністрів України

Кабінет Міністрів України п о с т а н о в л я є:

Затвердити Державну програму „Національний план дій з реалізації Конвенції про права інвалідів” на період до 2020 року (далі - Програма), що додається.
Міністерствам, іншим центральним органам виконавчої влади, відповідальним за виконання Програми, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, обласним, Київській та Севастопольській міським державним адміністраціям:

передбачати під час складання проекту державного бюджету України на відповідний рік кошти, необхідні для виконання завдань і заходів, передбачених Програмою;

ініціювати, у разі необхідності, затвердження додаткових заходів, необхідних для реалізації Конвенції про права інвалідів;

у двомісячний строк розробити та затвердити галузеві та регіональні плани реалізації Програми;

залучати відповідно до законодавства до виконання завдань і заходів, передбачених Програмою, галузевими та регіональними планами з її реалізації громадські організації інвалідів та їх підприємства;

подавати щороку до 30 січня Державній службі з питань інвалідів та ветеранів інформацію про стан виконання Програми для узагальнення та подання до 25 лютого за погодженням із Міністерством соціальної політики інформації Кабінету Міністрів України.

Міністерству економічного розвитку та торгівлі:

включати щороку за поданням Державної служби з питань інвалідів та ветеранів визначені Програмою завдання, заходи та показники до проекту Державної програми економічного і соціального розвитку України на відповідний рік;

спільно з Державною інспекцією з питань захисту прав споживачів щороку до 15 березня за результатами нарад з центральними органами виконавчої влади та громадськими організаціями інвалідів складати та подавати Кабінету Міністрів України переліки міжнародних стандартів, спрямованих на задоволення потреб осіб з ураженням органів зору, слуху, опорно-рухового апарату, з розумовою відсталістю та психічними розладами, які необхідно розробити, чи яким доцільно надати чинності в Україні.

Міністерствам, іншим центральним органам виконавчої влади, які є державними замовниками державних цільових програм, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, Дніпропетровській, Донецькій, Сумській, Одеській обласним, Севастопольській міській державним адміністраціям, Національній академії наук у межах компетенції розробити разом із громадськими організаціями інвалідів зміни до державних цільових програм (їх концепцій) та планів заходів, що вже затверджені (потягом трьох місяців) або розробляються (протягом місяця), з метою приведення їх у відповідність до Конвенції про права інвалідів та про результати поінформувати Державну службу з питань інвалідів та ветеранів для подальшого інформування Кабінетові Міністрів України.
Міністерствам, іншим центральним органам виконавчої влади протягом трьох місяців здійснити аналіз законодавства щодо відповідності його положенням Конвенції про права інвалідів і за його результатами вжити заходів щодо вдосконалення нормативно-правових актів і за необхідності затвердити необхідні нормативно-правові акти з метою створення належних умов життєдіяльності осіб з інвалідністю.
Міністерствам, іншим центральним органам виконавчої влади, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, обласним, Київській та Севастопольській міським районній, районній у мм. Києві та Севастополі державним адміністраціям:

створювати відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від
3 листопада 2010 р. № 996 дорадчі робочі органи громадських рад із представників громадських організацій інвалідів (за їх зверненням) і залучати такі об’єднання до консультацій з питань, що стосуються осіб з інвалідністю;

сприяти проведенню громадськими організаціями інвалідів моніторингів і досліджень з питань, що стосуються осіб з інвалідністю, здісненню ними просвітно-виховної, дослідної та іншої діяльності;

залучати у межах компетенції інструменти міжнародної допомоги (технічної та фінансової) для забезпечення прав осіб з інвалідністю та наближення законодавства України до міжнародних норм і стандартів.

Міністерству соціальної політики, Державній службі з питань інвалідів та ветеранів:

здійснювати підготовку, погодження, друк, розповсюдження та захист всеосяжної доповіді про заходи, вжиті Україною для виконання зобов’язань за Конвенцією про права інвалідів;

оприлюднювати у засобах масової інформації та через Інтернет результати моніторингу цієї Програми і виконання Конвенції про права інвалідів, а також всеосяжні доповіді про заходи, вжиті Україною для виконання зобов’язань за Конвенцією;

забезпечити взаємодію та подальшу співпрацю України з Комітетом ООН з прав інвалідів, іншими міжнародними та європейськими організаціями з питань захисту прав осіб з інвалідністю.

Міністерству юстиції врахувати положення Конвенції про права інвалідів під час опрацювання Стратегії боротьби з дискримінацією в Україні.
Міністерству освіти та науки, молоді та спорту разом із Національною академією педагогічних наук забезпечити підготовку та перепідготовку кадрів, необхідних для надання освітніх та інших послуг особам з інвалідністю.
Міністерству закордонних справ за зверненням центральних органів виконавчої влади узагальнювати за допомогою представництв України в іноземних країнах інформацію про кращі практики у сфері захисту прав осіб з інвалідністю і доводити їх до відома відповідних міністерств, та інших центральних органів виконавчої влади.
Державній службі з питань інвалідів та ветеранів забезпечувати організацію та проведення на державному рівні заходів з нагоди Міжнародного дня інвалідів, інших міжнародних днів (дат), що стосуються осіб з інвалідністю.
Внести до актів Кабінету Міністрів України зміни, що додаються.

Прем'єр-міністр України М. АЗАРОВ

ВІЗА

ЗАТВЕРДЖЕНО

постановою Кабінету Міністрів України

від 2012 р. №

Державна програма

„Національний план дій з реалізації Конвенції про права інвалідів”

на період до 2020 року”

І. Загальна частина

На фоні стійкого і тривалого скорочення населення України чисельність інвалідів в державі зростає. За останні 20 років чисельність повнолітніх і неповнолітніх осіб з інвалідністю в загальній чисельності населення збільшилась майже вдвічі з 1,6 млн. осіб у 1991 році до 2,7 млн. осіб у 2011 році (із них
0,165 млн. дітей-інвалідів) і досягала показника майже у 6 %. Особи з інвалідністю працездатного віку складають 53 % від загальної кількості осіб відповідної категорії або 6,5 % у загальній структурі економічно активного населення.

Разом із тим, відповідно до презентованої Всесвітньою організацією охорони здоров’я 9 червня 2011 року Всесвітньої доповіді про інвалідність від 15 % до
19,4 % повнолітнього населення світу живуть із інвалідністю, з яких від 2,2 % до 3,8 % хворіють на складні форми захворювання. Дитяча інвалідність становить
5,1 % осіб, із яких 0,7 % мають складні вади.

Порівняння вищевказаної міжнародної та вітчизняної статистики свідчить про те, що в Україні завищені вимоги щодо встановлення інвалідності.

Недостатня якість і недоступність належної медичної допомоги, старіння населення, забруднення навколишнього середовища, збільшення кількості вроджених вад та хронічних захворювань (діабет, серцево-судинні захворювання, рак і психічні розлади), професійні захворювання та нещасні випадки на виробництві, дорожньо-транспортні пригоди, природні катастрофи, конфлікти, харчування, зловживання палінням, алкоголем і наркотичними засобами, психотропними речовинами, їх аналогами, а також прекурсорами наркотичних засобів і психотропних речовин. Це далеко не повний перелік факторів, які зумовлюють інвалідизацію суспільства.

Згідно з міжнародними дослідженнями підвищеному ризику отримання інвалідності піддаються особи з недостатнім доходом, із числа безробітних та з низьким рівнем освіти.

В Україні у дошкільних навчальних закладах чисельність дітей з інвалідністю становить 0,5 % (або 6766 осіб), у загальноосвітніх закладах 1,5 % (або 62804 осіб), у професійно-технічних навчальних закладах – 1,3 % (або 5297 осіб), у вищих навчальних закладах 0,7 % (або 17242 осіб).

Жодна особа з інвалідністю не отримує пенсію або державну соціальну допомогу, що виплачується замість пенсії, у розмірі меншому за прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність. Середній розмір пенсії по інвалідності на 1 листопада 2011 року становить 1166,30 грн., а для інвалідів війни
- 2722,59 гривень. У 2011 році на ці цілі із Пенсійного фонду України та Державного бюджету України спрямовано понад 36 млрд. грн., що на 4 млрд. більше ніж торік.
З 1 січня 2012 року ліквідаторам аварії на Чорнобильській АЕС, які мають інвалідність, розміри пенсійної виплати в середньому зростуть із 1815 до
4129 гривень.

У 2011 році для фінансування видатків державного бюджету на здійснення соціального захисту інвалідів за програмами Міністерства соціальної політики спрямовано 0,86 млрд., грн. або на 100 млн. більше ніж торік. У 2012 році на вказані цілі буде спрямовано ще на 100 млн. грн. більше.

Трудовою діяльністю займається 25 % або понад 662 тис. осіб з інвалідністю, з них займаються підприємницькою діяльністю та працюють на спрощеній системі оподаткування і є інвалідами понад 25 тис. осіб. Активно шукають роботу через центри зайнятості майже 30-35 тис. осіб цієї категорії.

Роботодавці, завдяки працевлаштуванню осіб з інвалідністю щороку звільняються від сплати внесків до Пенсійного фонду України на загальну суму понад 2 млрд. гривень. Громадські організації інвалідів, їх підприємства кожного року отримують державну допомогу у вигляді податкових пільг і фінансової допомоги у розмірі 300 млн. гривень.

У Всесвітній доповіді про інвалідність до числа головних бар’єрів, які не дозволяють особам з інвалідністю відчувати себе на рівні з іншими, віднесено: неадекватні заходи політики та стандарти; негативне відношення до людей з інвалідністю; нестачу послуг і проблеми з їх наданням; недостатнє фінансування; відсутність безперешкодного середовища; неадекватність інформації та комунікації; відсутність консультування та включення у суспільне життя; брак досвіду та даних.

Перелічені проблеми характерні також і для нашої держави. У зв’язку з цим Україна як член міжнародного співтовариства проводить послідовну політику в сфері забезпечення прав і свобод людей з інвалідністю на основі дотримання принципів законності, демократії, рівності, недискримінації та соціальної справедливості.

Так, з урахуванням положень Плану дій Ради Європи щодо сприяння правам і повній участі людей з обмеженими фізичними можливостями в суспільстві: покращення якості життя людей з обмеженими фізичними можливостями в Європі в 2006-2015 роках (Рекомендація Комітету Міністрів Ради Європи Rec (2006) 5) постановою Кабінету Міністрів України від 12 травня 2007 р. № 716 було затверджено Державну програму розвитку системи реабілітації та трудової зайнятості осіб з обмеженими фізичними можливостями, психічними захворюваннями та розумовою відсталістю на період до 2011 року.

В рамках виконання цієї програми було проведено значну роботу, зокрема:

затверджено Концепцію розвитку інклюзивної освіти, заходи щодо запровадження інклюзивного та інтегрованого навчання у загальноосвітніх навчальних закладах на період до 2012 року, положення про спеціальні класи для навчання дітей з особливими освітніми потребами у загальноосвітніх навчальних закладах, порядок організації інклюзивного навчання у загальноосвітніх навчальних закладах, положення про академічні стипендії Кабінету Міністрів України обдарованим студентам з числа інвалідів;
надано державною службою зайнятості допомогу у працевлаштуванні
44 тис. особам з інвалідністю; створено за рахунок коштів, що надходять до Фонду соціального захисту інвалідів від застосування адміністративно-господарських санкцій, майже 11 тис. нових робочих місць для працевлаштування таких осіб; щороку складається перелік професій і спеціальностей, що користуються попитом на ринку праці, який надсилається органам виконавчої влади, у підпорядкуванні яких перебувають навчальні заклади та реабілітаційні установи;
продовжено роботу щодо розробки та запровадження нових конструкцій технічних та інших засобів реабілітації, для осіб з інвалідністю та технологій їх виготовлення; вдосконалено національні стандарти з виробництва таких засобів; затверджено план розвитку протезно-ортопедичної галузі;
затверджено типові положення про реабілітаційні установи різних типів, штатні нормативи, переліки кабінетів та обладнання для них, державні соціальні нормативи у сфері реабілітації;
впроваджено державні будівельні норми, що забезпечують врахування потреб осіб з інвалідністю та інших маломобільних груп населення під час планування територій населених пунктів та будівництва об’єктів, „Збірник законодавчих та нормативних документів щодо забезпечення безперешкодного доступу маломобільних груп населення до об’єктів житлово-цивільного призначення” та „Альбом типових рішень обладнання елементами безперешкодного доступу людей з обмеженими фізичними можливостями до об’єктів житлово-громадського призначення”;
затверджено з урахуванням потреб осіб з інвалідністю та інших маломобільних груп населення стандарти щодо виробництва автобусів, вагонів пасажирських локомотивних, дизелів-поїздів, метрополітену, трамвайних і здійснення розмітки дорожньої;
визначено порядками та правилами обслуговування населення залізничним, повітряним, автомобільним транспортом, трамваями і тролейбусами певні особливості перевезення осіб з інвалідністю та інших маломобільних груп населення;
зобов’язано з 1 січня 2011 року організаторів проведення конкурсу на перевезення пасажирів на автобусних маршрутах встановлювати вимогу щодо забезпечення роботи на міських та приміських автобусних маршрутах загального користування не менш як одного транспортного засобу, пристосованого для перевезення осіб з інвалідністю та інших маломобільних груп населення;
заборонено з 1 січня 2013 року ввезення на митну територію України і виготовлення в Україні транспортних засобів загального користування, які не пристосовані для перевезення осіб з інвалідністю та інших маломобільних груп населення;
встановлено вимогу щодо обов’язкової наявності з 1 січня 2015 року на кожному автобусному, трамвайному та тролейбусному маршруті як мінімум одного транспортного засобу, пристосованого для перевезення осіб з інвалідністю та інших маломобільних груп населення;
створено Централізований банк даних з проблем інвалідності;
продовжено взаємодію з громадськими організаціями інвалідів щодо залучення їх до вирішення питань, які стосуються прав та інтересів осіб з інвалідністю;
запроваджено проведення щорічного Всеукраїнського фестивалю творчості осіб з обмеженими фізичними можливостями „Барви життя”;
проведено низку міжнародних конференцій та вивчено міжнародні стандарти з відповідних питань.

Реалізація вказаної Державної програми створила підґрунтя для ратифікації Україною Конвенції про права інвалідів та Факультативного протоколу до неї.

Черговим кроком до досягнення рівності між особами з інвалідністю та іншими членами суспільства стала ратифікація Законом України від 16 грудня 2009 р. № 1767-VІ вказаних міжнародних документів.

Ратифікувавши Конвенцію про права інвалідів, Україна, тим самим, взяла на себе юридичні зобов’язання щодо забезпечення її виконання в повному обсязі, відображення належним чином її положень у національному законодавстві, планах соціально-економічного розвитку та державному бюджеті України.

Конвенція про права інвалідів визначає обов'язки держав щодо дотримання та забезпечення рівноправного користування правами людини всім особам з інвалідністю; окреслює сфери, у яких необхідно посилити гарантії відповідних прав через їх постійне порушення; установлює загальні мінімальні стандарти, що мають застосовуватися до кожної особи з інвалідністю в частині забезпечення всіх прав та основоположних свобод людини, поваги до її власної гідності.

Ця Програма об'єднує в єдину систему зусилля держави та суспільства щодо захисту, забезпечення та реалізації прав осіб з інвалідністю в економічному, соціальному, політичному, правовому та культурному житті відповідно до положень Конвенції ООН про права інвалідів і Плану дій Ради Європи щодо сприяння правам і повній участі людей з обмеженими фізичними можливостями в суспільстві: покращення якості життя людей з обмеженими фізичними можливостями в Європі в 2006-2015 роках (Рекомендація Комітету Міністрів Ради Європи Rec (2006) 5), а також формулює та реалізує відповідну комплексну стратегію державної політики в усіх сферах щодо осіб з інвалідністю.

З цього приводу є дуже показовими та цікавими дані деяких міжнародних організацій.

Так, згідно з дослідженням Міжнародної організації праці втрати від виключення осіб з інвалідністю з ринку праці складають 15 % від валового внутрішнього продукту країни. У свою чергу Світовим банком було доведено, що витрати, що враховують потреби осіб з інвалідністю, під час будівництва складають менше 1 % від загальних витрат на будівництво.

ІІ. Мета Програми

Метою Програми є забезпечення і захист повного й рівного здійснення всіма особами з інвалідністю всіх прав людини та основоположних свобод в усіх сферах суспільного життя на основі комплексного підходу з урахуванням положень Конвенції про права інвалідів, а також вжиття заходів щодо поважного ставлення до притаманної їм гідності.

ІІІ. Шляхи і способи розв'язання проблеми

Проблему передбачається розв'язати шляхом:

запровадження відповідальності за дискримінацію за ознакою інвалідності та відповідну бездіяльність;

визначення механізму залучення громадських організацій інвалідів до нормативно-правової роботи;

вдосконалення навчальних програм і курсів з метою підвищення освіченості усього суспільства про особливі потреби осіб з інвалідністю, виховання поваги до їх прав та гідності;

проведення широкомасштабних інформаційних кампаній, спрямованих на підвищення освіченості усього суспільства про особливі потреби осіб з інвалідністю, виховання поваги до їх прав і гідності;

проведення роз’яснювальної роботи стосовно популяризації положень Конвенції про права інвалідів, зокрема стосовно забезпечення розумного пристосування та універсального дизайну;

визначення у законах України про основи містобудування, архітектурну та містобудівну діяльність, планування і забудову територій, реконструкцію кварталів (мікрорайонів) застарілого житлового фонду, відповідальність підприємств, їх об'єднань, установ та організацій за правопорушення у сфері містобудування положень щодо необхідності врахування потреб осіб з ураженнями органів зору, слуху, опорно-рухового апарату та інших маломобільних груп населення під час відповідної діяльності;

посилення (запровадження) відповідальності за відсутність доступності до існуючих об’єктів фізичного оточення осіб з ураженнями органів зору, слуху, опорно-рухового апарату та інших маломобільних груп населення;

віднесення до елементів благоустрою елементів об’єктів фізичного оточення та площ, вулиць, доріг, проїздів, алей, бульварів, тротуарів, пішохідних зон і доріжок;

врахування елементів доступності під час визначення переможців всеукраїнського конкурсу „Населений пункт найкращого благоустрою і підтримки громадського порядку”;

визначення переліку державних будівельних норм та інших актів, які необхідно розробити чи вдосконалити, з метою забезпечення доступності до об’єктів фізичного оточення осіб з ураженнями органів зору, слуху, опорно-рухового апарату та інших маломобільних груп населення;

вдосконалення процедури експертизи документації з проектування будівництва, реконструкції, ремонту об’єктів фізичного оточення та введення їх в експлуатацію з метою забезпечення доступності до них для осіб з ураженнями органів зору, слуху, опорно-рухового апарату та інших маломобільних груп населення, а також заборони погодження відповідної документації та введення в експлуатацію об’єктів фізичного оточення у разі незабезпечення врахування потреб вказаної категорії осіб;

включення до числа громадських інспекторів при Держархбудінспекції представників громадських організацій інвалідів;

напрацювання рекомендацій з проектування об’єктів житлового та громадського призначення, транспортної та туристичної інфраструктури, а також прилеглих територій з урахуванням заходів розумного пристосування та універсального дизайну;

напрацювання типових архітектурно-технічних рішень з переобладнання будинків та квартир серій індустріального будівництва для проживання осіб з ураженням органів зору, слуху, опорно-рухового апарату та інших маломобільних груп населення;

визначення у законах України про транспорт, залізничний транспорт, автомобільний транспорт, міський електричний транспорт, телекомунікації, поштовий зв'язок і туризм, положень щодо необхідності врахування потреб осіб з ураженнями органів зору, слуху, опорно-рухового апарату та інших маломобільних груп населення під час відповідної діяльності;

видачі дозвільних документів на право надання транспортних і телекомунікаційних послуг, послуг розміщення та поштового зв’язку за умови врахування потреб осіб з ураженням органів зору, слуху, опорно-рухового апарату та інших маломобільних груп населення;

посилення (запровадження) відповідальності за ненадання (надання неналежної якості) транспортних послуг особам з інвалідністю, водіїв, які здійснили паркування чи зупинку транспортного засобу у недозволеному місці;

узгодження вітчизняної термінології із положеннями статті 11 Конвенції про права інвалідів стосовно ситуацій ризику;

визначення механізмів соціального захисту осіб з інвалідністю, їх евакуації, забезпечення безпеки та дій на транспорті у разі виникнення ситуацій ризику;

встановлення механізму виклику особами з вадами слуху служб швидкого реагування (швидкої медичної та пожежної допомоги, міліції тощо);

визначення норм пожежної безпеки для закладів, які надають реабілітаційні та соціальні послуги незначній чисельності відвідувачів (до 8-16 осіб) з інвалідністю за місцем їх проживання, у тому числі у сільській місцевості;

обов’язкової участі у судових засіданнях громадянина, питання про недієздатність або обмежену дієздатність якого розглядається, та його законного представника або його адвоката (якщо громадянин та його законний представник через стан здоров’я чи інші об’єктивні причини не можуть бути присутніми на судовому засіданні);

надання права органам опіки та піклування звертатися про надання безоплатної правової допомоги особам, визнаним судом недієздатними, або дієздатність яких обмежена судом, а також особам, щодо яких суд розглядає справи про обмеження цивільної дієздатності, недієздатність та поновлення цивільної дієздатності;

спрямування коштів, отриманих від сплати судового збору, на забезпечення доступності будівель судових органів (ззовні та всередині) для осіб з ураженнями органів зору, слуху, опорно-рухового апарату та інших маломобільних груп населення;

започаткування діяльності піклувальних рад при психіатричних лікарнях, будинках дитини, установах пенітенціарної системи;

посилення (запровадження) відповідальності законних представників дітей-інвалідів та інвалідів, а також інших осіб, в результаті дій або бездіяльності яких відбулися приховування та полишення дітей-інвалідів та інвалідів;

зобов’язання місцевих органів влади щороку передбачати кошти на закупівлю та фінансування соціальних послуг;

напрацювання рекомендацій щодо визначення (оцінювання) та обліку індивідуальних потреб осіб, які перебувають у складних життєвих обставинах, у соціальних послугах;

визначення у законах України про стандартизацію, сертифікацію, стандарти, технічні регламенти та процедури оцінки відповідності, захист прав споживачів і державний ринковий нагляд і контроль нехарчової продукції положень щодо необхідності врахування потреб осіб з ураженням органів зору, слуху, опорно-рухового апарату, розумовою відсталістю та психічними розладами під час відповідної діяльності;

визначення міжнародних стандартів, спрямованих на задоволення потреб осіб з ураженням органів зору, слуху, опорно-рухового апарату, з розумовою відсталістю та психічними розладами, які необхідно розробити, чи яким доцільно надати чинності в Україні, а також провести відповідну роботу;

встановлення вимог до дублювання телевізійної та відео продукції субтитрами та жестовою мовою, доступності Інтернету;

визначення механізмів інформування про законодавство та зміни у ньому осіб з ураженням органів зору, слуху, опорно-рухового апарату, розумовою відсталістю та психічними розладами;

встановлення правого статусу жестової мови спілкування, сфери її застосування та інших допоміжних засобів спілкування для осіб із сенсорними розладами;

надання дозволу на видання рельєфно-крапковим шрифтом та запис (звукозапис) (без згоди автора) оприлюднених творів без мети отримання прибутку для поповнення бібліотечних фондів шкіл-інтернатів і центрів реабілітації для дітей з ураженням органів зору, бібліотек громадських організацій, що представляють інтереси осіб з ураженням органів зору;

зобов’язання суб’єктів господарювання, що здійснюють видання та запис (звукозапис) творів, безкоштовно надавати один його екземпляр Республіканському будинку звукозапису та друку Українського товариства сліпих;

супроводження на телебаченні реклами, у тому числі політичної, аудіоописами та субтитрами з метою розуміння та сприйняття її особами з ураженнями органів зору та слуху;

створення та ведення електронного каталогу інструкцій із застосування лікарських засобів, включених до Державного реєстру лікарських засобів України, із безкоштовним доступом до нього через мережу Інтернет у форматах, адаптованих для ознайомлення особами з ураженнями органів зору;

тактильного позначення банкнот і монет національної валюти України різного номіналу та їх випуску різної довжини з метою розпізнавання їх особами з ураженнями органів зору;

забезпечення доступності веб-сайтів органів виконавчої влади для користувачів з ураженням органів зору та слуху і створення на головних сторінках таких веб-сайтів розділу про стан реалізації особами з інвалідністю своїх прав і свобод;

випуску за програмою „Українська книга” аудіо книг та книг зі шрифтом Брайля;

надання інвалідам по слуху послуг із сурдоперекладу (як різновиду соціальних послуг);

забезпечення державних та комунальних телерадіоорганізацій сучасним обладнанням для субтитрування та сурдоперекладу телевізійної продукції;

забезпечення синтезу української мови для мовного доступу осіб із порушеннями зору до україномовної текстової інформації на моніторі комп'ютера чи дисплеї мобільного телефону;

забезпечення організаційно-правових умов захисту повнолітніх недієздатних осіб та осіб, дієздатність яких обмежена;

затвердження стандартів соціальних послуг, що надаються особам, нездатним до самообслуговування;

визначення у законах України про освіту, дошкільну, загальну середню, позашкільну, професійно-технічну і вищу освіту положень щодо необхідності врахування потреб осіб з ураженнями органів зору, слуху, опорно-рухового апарату, розумовою відсталістю та психічними розладами під час відповідної діяльності;

відмови у наданні ліцензії на надання освітніх послуг, якщо у навчальному закладі не створені умови для надання освітніх послуг особам з інвалідністю;

вдосконалення типових положень про освітні установи, гуртожитки і відокремлені підрозділи навчальних закладів з метою створення доступності для осіб з інвалідністю;

адаптація зовнішнього незалежного оцінювання навчальних досягнень випускників навчальних закладів системи загальної середньої освіти до потреб осіб з ураженнями органів зору, слуху, опорно-рухового апарату, розумовою відсталістю та психічними розладами;

вдосконалення положення про навчально-реабілітаційний центр з метою наповнення його діяльності реабілітаційною складовою;

врахування потреб осіб з інвалідністю під час дистанційного навчання;

визначення рекомендацій щодо здійснення психолого-педагогічного супроводу дітей з ураженнями органів зору, слуху, опорно-рухового апарату, розумовою відсталістю та психічними розладами в процесі інклюзивного навчання;

визначення нормативів чисельності асистентів, сурдоперекладачів, медичних працівників, вчителів реабілітологів та інших спеціалістів для навчання осіб з ураженнями органів зору, слуху, опорно-рухового апарату, розумовою відсталістю та психічними розладами у навчальних закладах;

запровадження державних іспитів на знання жестової мови для студентів, які навчаються за спеціальністю сурдопедагог;

створення навчально-методичних підрозділів у вищих навчальних закладах І-ІV рівня акредитації для супроводу навчання студентів з інвалідністю;

визначення стандартів початкової загальної освіти дітей з особливими освітніми потребами (за нозологіями) та відповідні навчальні програми, у тому числі з абілітаційного навчання, для дітей з помірною та тяжкою розумовою відсталістю та психічними розладами;

забезпечення дошкільних та загальноосвітніх навчальних закладів матеріально-технічною базою, адаптованою для навчання осіб з інвалідністю;

вдосконалення законодавства про психіатричну допомогу щодо механізмів здійснення соціального та медичного супроводу осіб з розумовою відсталістю та психічними розладами;

визначення організаційно-правових умов встановлення інвалідності дітям;

забезпечення медико-соціальних експертних комісій належними матеріально-технічною базою, доступом до Інтернету, кадрами, підвищення статусу їх працівників, створенням доступності до їх приміщень;

вдосконалення діяльності медико-соціальних експертних комісій;

спрощення процедури складання якісної індивідуальної програми реабілітації;

вдосконалення порядку забезпечення осіб з інвалідністю технічними та іншими засобами (виробами медичного призначення) та їх переліку;

визначення умов отримання особами, яким встановлено діагноз „онкологічні захворювання”, „психічні розлади” та „розумова відсталість”, послуг у навчальних, реабілітаційних, лікувальних та інших закладах і установах;

вдосконалення форм індивідуальної програми реабілітації осіб з інвалідністю та порядку їх складання;

вдосконалення порядку встановлення інвалідності;

визначення державних санітарних норм для міні-харчоблоків установ і закладів тимчасового та постійного перебування осіб з розумовою відсталістю, реабілітаційних установ змішаного типу для осіб із розумовою відсталістю, які надаватимуть послуги незначній чисельності відвідувачів (до 8-16 осіб);

визначення джерел фінансування установ і закладів тимчасового та постійного перебування осіб із розумовою відсталістю, із комплексними вадами, установ змішаного типу для осіб з інвалідністю;

запровадження виплати грошових компенсацій особам з інвалідністю при реалізації індивідуальних програм реабілітації осіб з інвалідністю відповідно до статті 27 Закону України „Про реабілітацію інвалідів в Україні”;

вдосконалення порядку забезпечення окремих категорій населення технічними та іншими засобами реабілітації (їх переліку) та автомобілями, збільшення видатків на ці цілі за рахунок коштів державного бюджету та в рамках місцевих програм;

вдосконалення порядку надання особам з інвалідністю реабілітаційних послуг;

розширення переліку лікувальних і реабілітаційних установ недержавної форми власності, в яких за рахунок коштів державного бюджету можуть отримувати послуги інваліди та діти-інваліди;

визначення порядку атестації працівників реабілітаційних установ недержавної форми власності і врегулювання питання безоплатності проходження передатестаційного циклу медичними працівниками реабілітаційних установ для осіб з інвалідністю системи Мінсоцполітики;

здійснення моніторингу складності завдань та обов'язків нових професійних назв працівників реабілітаційних установ шляхом їх порівняння з аналогічними існуючими характеристиками робіт, що передбачені чинними кваліфікаційними характеристиками;

запровадження мотиваційної системи управління персоналом реабілітаційних установ;

визначення номенклатури професій працівників установ та закладів, які надають послуги особам з інвалідністю, на які відсутні кваліфікаційні характеристики, розробка та затвердження таких кваліфікаційних характеристик;

створення мережі сервісних центрів із забезпечення осіб з інвалідністю технічними та іншими засобами реабілітації та технічного обслуговування цих засобів і пунктів прокату технічних та інших засобів реабілітації;

створення та зміцнення матеріально-технічної бази реабілітаційних установ для осіб з інвалідністю;

запровадження альтернативних механізмів виконання нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю, у тому числі шляхом зарахування роботодавцям у подвійному розмірі в рахунок виконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів перших робочих місць молоді з інвалідністю, яка отримала професію (спеціальність);

оптимізації напрямів використання коштів адміністративно-господарських санкцій та пені, що надходять до Фонду соціального захисту інвалідів, з метою спрямування їх на найефективніші заходи сприяння працевлаштуванню осіб з інвалідністю (шляхом розвитку самозайнятості, малого підприємництва тощо);

спрощення процедури надання Фондом соціального захисту інвалідів коштів роботодавцям, у тому числі шляхом компенсування витрат державної служби зайнятості;

посилення соціального захисту від безробіття осіб з інвалідністю, в тому числі шляхом вивчення можливості та доцільності компенсування відповідних витрат Фонду загальнообов’язкового державного соціального страхування на випадок безробіття;

визначення обов’язкової частки зазначених коштів, яка має бути спрямована на заходи зі створення робочих місць для осіб з інвалідністю, залучення до процесу їх розподілу соціальних партнерів і громадських організацій інвалідів;

визначення органів, на які будуть покладені повноваження щодо консультування роботодавців з питань працевлаштування осіб з інвалідністю та створення для них робочих місць;

покращення взаємодії усіх суб’єктів, які сприяють працевлаштуванню осіб з інвалідністю, та визначення з цього приводу відповідних повноважень громадських організацій інвалідів у законодавстві;

напрацювання пропозицій щодо визначення соціально-економічних підприємств, де працюють особи з інвалідністю, та їх підтримки;

включення до колективних договорів та угод на державному, галузевому, регіональному рівнях заходів зі створення доступності для осіб з інвалідністю та зобов’язання роботодавців виконувати норматив робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації та надавати інші соціально-економічні гарантії, передбачені законодавством;

віднесення до пріоритетних видів оплачуваних громадських робіт надання соціальних послуг особам з інвалідністю, перелік яких узгоджувати із громадськими організаціями;

затвердження методичних рекомендації щодо складання розділів „Професійна реабілітація” та „Трудова реабілітація” індивідуальної програми реабілітації осіб з інвалідністю;

збільшення розмірів грошових компенсацій на бензин, ремонт і технічне обслуговування автомобілів, на транспортне обслуговування та видатків на їх виплату;

визначення механізму реалізації статті 73 Цивільного кодексу України щодо оплати послуг опікуна та піклувальника, розміру виплати, порядку та підстав її призначення;

визначення номенклатури професій сфери соціального захисту інвалідів, на які відсутні кваліфікаційні характеристики;

збільшення видатків на виплату особам з інвалідністю одноразової матеріальної допомоги;

збільшення видатків на виплату грошових компенсацій на бензин, ремонт і технічне обслуговування автомобілів і на транспортне обслуговування;

придбання для установ соціального захисту населення транспортних засобів для забезпечення перевезення інвалідів і дітей-інвалідів до місця отримання послуг;

вдосконалення законодавства щодо забезпечення гарантій участі осіб з інвалідністю та організацій, які вони представляють, в політичному та суспільному житті, у тому числі участі у виборах;

збільшення фінансової підтримки громадським організаціям інвалідів;

розширення масштабів і збільшення числа номінацій Всеукраїнського фестивалю творчості осіб з обмеженими функціональними можливостями „Барви життя”;

врахування під час всеукраїнського та сільськогосподарського переписів рекомендацій Вашингтонської групи по статистичному виміру інвалідності;

збільшення числа показників щодо осіб з інвалідністю у державних статистичних спостереженнях та адміністративних даних;

забезпечення розвитку, модернізації, технічного супроводження Централізованого банку даних з проблем інвалідності та Єдиного інформаційного автоматизованого банку даних Фонду соціального захисту інвалідів щодо реєстрації роботодавців та даних про зайнятість і працевлаштування інвалідів.

Програму передбачається виконати протягом 2012 - 2020 років, у три етапи:

на першому етапі (2012-2015 роки) національне законодавство буде приведено у відповідність до вимог Конвенції;

на другому етапі (2016 рік) буде комплексно проаналізовано результати нормативно-правової роботи та у разі потреби визначено нові дії у цьому напрямі;

на третьому етапі (2017-2019 роки) буде впроваджуватися прийняте в рамках Програми законодавство та покращуватися фінансування програм, які стосуються осіб з інвалідністю.

Blog

Про затвердження Державної програми „ Національний план дій з реалізації Конвенції про права інвалідів" на період до 2020 року"

Содержание

від 2012 р. №

Київ