Про затвердження Державної програми „ Національний план дій з реалізації Конвенції про права інвалідів" на період до 2020 року" та внесення змін до деяких актів Кабінету Міністрів України"

Вид материала

Содержание

Подобный материал:

1 2 3 4 5 6 7 8 9 ... 17

Проект

КАБІНЕТ МІНІСТРІВ УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

від 2011 р. №

Київ

Про затвердження Державної програми

„Національний план дій з реалізації Конвенції про права інвалідів”

на період до 2020 року” та внесення змін до деяких актів Кабінету Міністрів України”

Кабінету Міністрів України п о с т а н о в л я є:

Затвердити Державну програму „Національний план дій з реалізації Конвенції про права інвалідів” на період до 2020 року (далі - Програма).
Міністерствам, іншим центральним органам виконавчої влади, відповідальним за виконання Програми, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, обласним, Київській та Севастопольській міським державним адміністраціям:

передбачати під час складання проекту Державного бюджету України на відповідний рік, кошти, необхідні для виконання завдань і заходів, передбачених Програмою;
ініціювати, у разі необхідності, затвердження додаткових заходів, необхідних для реалізації Конвенції про права інвалідів;
у двомісячний строк розробити та затвердити галузеві та регіональні плани реалізації Програми;
залучати відповідно до законодавства до виконання завдань і заходів, передбачених Програмою, галузевими та регіональними планами з її реалізації громадські організації інвалідів та їх підприємства;
подавати щороку до 15 січня Державній службі з питань інвалідів та ветеранів відомості про стан виконання Програми для узагальнення та подання до 30 числа місяця, що настає за звітним періодом, через Міністерство соціальної політики інформації Кабінетові Міністрів України.

Міністерству економічного розвитку та торгівлі:

включати щороку за поданням Державної служби з питань інвалідів та ветеранів визначені Програмою завдання, заходи та показники до проекту Державної програми економічного і соціального розвитку України на відповідний рік;
спільно з Державною інспекцією з питань захисту прав споживачів щороку до 15 березня за результатами нарад з центральним органам виконавчої влади та громадськими організаціями інвалідів складати та подавати Кабінету Міністрів України переліки міжнародних стандартів, спрямованих на задоволення потреб осіб з ураженням органів зору, слуху, опорно-рухового апарату, з розумовою відсталістю та психічними розладами, які необхідно розробити, чи яким доцільно надати чинності в Україні.

Міністерствам, іншим центральним органам виконавчої влади, які є державними замовниками державних цільових програм, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, Дніпропетровській, Донецькій, Сумській, Одеській обласним, Севастопольській міській державним адміністраціям, Національній академії наук вивчити разом із громадськими організаціями інвалідів питання щодо необхідності внесення змін до програмних документів (їх концепцій) та планів робіт, що вже затверджені (потягом трьох місяців) або розробляються (потягом місяця), з метою приведення їх у відповідність із Конвенцією про права інвалідів та про результати поінформувати Державну службу з питань інвалідів та ветеранів для подальшого інформування Кабінетові Міністрів України.
Міністерствам, іншим центральним органам виконавчої влади потягом трьох місяців здійснити аналіз законодавства, не вказаного у Програмі, на відповідність його положенням Конвенції про права інвалідів і за його результатами вжити заходів щодо вдосконалення нормативно-правових актів, які є дискримінаційними, декларативними та/або нікчемними по відношенню до осіб з інвалідністю, а у разі потреби затвердити нові необхідні документи з метою створення належних умов життєдіяльності таких осіб.
Міністерствам, іншим центральним органам виконавчої влади, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, обласним, Київській та Севастопольській міським районній, районній у мм. Києві та Севастополі державним адміністраціям:

створювати відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від
3 листопада 2010 р. № 996 дорадчі робочі органи громадських рад із представників громадських організацій інвалідів (за їх зверненням) і залучати такі об’єднання до консультацій з питань, що стосуються осіб з інвалідністю;
сприяти проведенню громадськими організаціями інвалідів аудитів (моніторингів, досліджень) з питань, що стосуються осіб з інвалідністю, здісненню ними просвітно-виховної, дослідної та іншої діяльності розробки;
залучати у межах компетенції інструменти міжнародної допомоги (технічної та фінансової) для забезпечення прав осіб з інвалідністю та наближення законодавства України до міжнародних норм і стандартів.

Міністерству соціальної політики, Державній службі з питань інвалідів та ветеранів:

здійснювати підготовку, погодження, друк, розповсюдження та захист всеосяжної доповіді про заходи, вжиті Україною для виконання зобов’язань за Конвенцією про права інвалідів.
оприлюднювати у засобах масової інформації та через Інтернет результати моніторингу виконання Конвенції про права інвалідів і цієї Програми, а також всеосяжні доповіді про заходи, вжиті Україною для виконання зобов’язань за Конвенцією.
рекомендувати громадським організаціям інвалідів та їх об’єднанням створити єдиний спільний представницький орган громадських організацій інвалідів на національному рівні з метою узгодження із ним усіх рішень, які стосуються прав та інтересів осіб з інвалідністю;
забезпечити взаємодію та подальшу співпрацю України з Комітетом ООН з прав інвалідів, іншими міжнародними та європейськими організаціями з питань захисту прав осіб з інвалідністю;

Міністерству юстиції врахувати положення Конвенції про права інвалідів під час опрацювання Стратегії боротьби з дискримінацією в Україні.
Міністерству освіти та науки, молоді та спорту разом із Національною академією педагогічних наук забезпечити підготовку та перепідготовку кадрів, необхідних для надання освітніх та інших послуг особам з інвалідністю.
Міністерству закордонних справ узагальнювати за допомогою представництв України в іноземних країнах інформацію про кращі практики у сфері захисту прав осіб з інвалідністю і доводити їх до відома відповідних міністерств, та інших центральних органів виконавчої влади.
Державній службі з питань інвалідів та ветеранів забезпечувати організацію та проведення на державному рівні заходів з нагоди Міжнародного дня інвалідів, інших міжнародних днів (дат), що стосуються осіб з інвалідністю.
Внести до актів Кабінету Міністрів України зміни, що додаються.

Прем'єр-міністр України М. АЗАРОВ

ЗАТВЕРДЖЕНО

постановою Кабінету Міністрів України

від 2012 р. №

Державна програма

„Національний план дій з реалізації Конвенції про права інвалідів”

на період до 2020 року

І. Загальна частина

На фоні стійкого і тривалого скорочення населення України чисельність інвалідів в державі зростає. За останні 20 років чисельність повнолітніх і неповнолітніх осіб з інвалідністю в загальній чисельності населення збільшилась майже вдвічі з 1,6 млн. осіб у 1991 році до 2,7 млн. осіб у 2011 році (із них
0,165 тис. дітей-інвалідів) і досягала показника майже у 6 %. Особи з інвалідністю працездатного віку складають 53 % від загальної кількості осіб відповідної категорії або 6,5 % у загальній структурі економічно активного населення.

Разом із тим, відповідно до презентованої Всесвітньою організацією охорони здоров’я 9 червня 2011 року Всесвітньої доповіді про інвалідність від 15 % до
19,4 % повнолітнього населення світу живуть із інвалідністю, з яких від 2,2 % до 3,8 % хворіють на складні форми захворювання. Дитяча інвалідність становить
5,1 % осіб, із яких 0,7 % мають складні вади.

Порівняння вищевказаної міжнародної та вітчизняної статистики свідчить про те, що в Україні завищені вимоги щодо встановлення інвалідності.

Недостатня якість і недоступність належної медичної допомоги, старіння населення, забруднення навколишнього середовища, збільшення кількості вроджених вад та хронічних захворювань (діабет, серцево-судинні захворювання, рак і психічні розлади), професійні захворювання та нещасні випадки на виробництві, дорожньо-транспортні пригоди, природні катастрофи, конфлікти, харчування, зловживання палінням, алкоголем і наркотичними засобами, психотропними речовинами, їх аналогами, а також прекурсорами наркотичних засобів і психотропних речовин. Це далеко не повний перелік факторів, які зумовлюють інвалідизацію суспільства.

Згідно з міжнародними дослідженнями підвищеному ризику отримання інвалідності піддаються особи з недостатнім доходом, із числа безробітних та з низьким рівнем освіти.

В Україні у дошкільних навчальних закладах чисельність дітей з інвалідністю становить 0,5 % (або 6766 осіб), у загальноосвітніх закладах 1,5 % (або 62804 осіб), у професійно-технічних навчальних закладах – 1,3 % (або 5297 осіб), у вищих навчальних закладах 0,7 % (або 17242 осіб).

Жодна особа з інвалідністю не отримує пенсію або державну соціальну допомогу, що виплачується замість пенсії, у розмірі меншому за прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність. Середній розмір пенсії по інвалідності на 1 листопада 2011 року становить 1166,30 грн., а для інвалідів війни
- 2671,90 гривень. У 2011 році на ці цілі із Пенсійного фонду та Державного бюджету спрямовано понад 36 млрд. грн., що на 4 млрд. більше ніж торік. З 1 січня 2012 року ліквідаторам аварії на Чорнобильській АЕС, які мають інвалідність, розміри пенсійної виплати в середньому зростуть із 1815 до 4129 гривень.

У 2011 році для фінансування видатків Державного бюджету на здійснення соціального захисту інвалідів за програмами Міністерства соціальної політики передбачено спрямувати 0,864 млрд., грн. або на 100 млн. більше ніж у минулому році. У 2012 році загальний обсяг видатків на вказані цілі заплановано збільшити також на понад 100 млн. гривень.

Трудовою діяльністю займається 25 % або понад 662 тис. осіб з інвалідністю, з них займаються приватною підприємницькою діяльністю та працюють на спрощеній системі оподаткування і є інвалідами понад 25 тис. осіб. Активно шукають роботу через центри зайнятості майже 30-35 тис. осіб цієї категорії.

Роботодавці, завдяки працевлаштуванню у себе інвалідів щороку звільняються від сплати внесків до Пенсійного фонду на загальну суму понад 2 млрд. гривень. Громадські організації інвалідів, їх підприємства кожного року отримують державну допомогу у вигляді податкових пільг і фінансової допомоги у розмірі
300 млрд. гривень.

У Всесвітній доповіді про інвалідність до числа головних бар’єрів, які не дозволяють особам з інвалідністю відчувати себе на рівні з іншими, віднесено: неадекватні заходи політики та стандарти; негативне відношення до людей з інвалідністю; нестачу послуг і проблеми з їх наданням; недостатнє фінансування; відсутність безперешкодного середовища; неадекватність інформації та комунікації; відсутність консультування та включення у суспільне життя; брак досвіду та даних.

Перелічені проблеми характерні також і для нашої держави. У зв’язку з цим Україна як член міжнародного співтовариства проводить послідовну політику в сфері забезпечення прав і свобод людей з інвалідністю на основі дотримання принципів законності, демократії, рівності, недискримінації та соціальної справедливості.

Так, з урахуванням положень Плану дій Ради Європи щодо сприяння правам і повній участі людей з обмеженими фізичними можливостями в суспільстві: покращення якості життя людей з обмеженими фізичними можливостями в Європі в 2006-2015 роках (Рекомендація Комітету Міністрів Ради Європи Rec (2006) 5) постановою Кабінету Міністрів України від 12 травня 2007 р. № 716 було затверджено Державну програму розвитку системи реабілітації та трудової зайнятості осіб з обмеженими фізичними можливостями, психічними захворюваннями та розумовою відсталістю на період до 2011 року.

В рамках виконання цієї програми було проведено значну роботу, зокрема:

затверджено Концепцію розвитку інклюзивної освіти, заходи щодо запровадження інклюзивного та інтегрованого навчання у загальноосвітніх навчальних закладах на період до 2012 року, положення про спеціальні класи для навчання дітей з особливими освітніми потребами у загальноосвітніх навчальних закладах, порядок організації інклюзивного навчання у загальноосвітніх навчальних закладах, положення про академічні стипендії Кабінету Міністрів України обдарованим студентам з числа інвалідів;
надано державною службою зайнятості допомогу у працевлаштуванні
44 тис. особам з інвалідністю; створено за рахунок коштів, що надходять до Фонду соціального захисту інвалідів від застосування адміністративно-господарських санкцій, майже 11 тис. нових робочих місць для працевлаштування таких осіб; щороку складається перелік професій і спеціальностей, що користуються попитом на ринку праці, який надсилається органам виконавчої влади, у підпорядкуванні яких перебувають навчальні заклади та реабілітаційні установи;
продовжено роботу щодо розробки та запровадження нових конструкцій технічних та інших засобів реабілітації, для осіб з інвалідністю та технологій їх виготовлення; вдосконалено національні стандарти з виробництва таких засобів; затверджено план розвитку протезно-ортопедичної галузі;
затверджено типові (примірні) положення про реабілітаційні установи різних типів, штатні нормативи, переліки кабінетів та обладнання для них, державні соціальні нормативи у сфері реабілітації;
впроваджено державні будівельні норми, що забезпечують врахування потреб осіб з інвалідністю та інших маломобільних груп населення під час планування територій населених пунктів та будівництва об’єктів, „Збірник законодавчих та нормативних документів щодо забезпечення безперешкодного доступу маломобільних груп населення до об’єктів житлово-цивільного призначення” та „Альбом типових рішень обладнання елементами безперешкодного доступу людей з обмеженими фізичними можливостями до об’єктів житлово-громадського призначення”;
затверджено з урахуванням потреб осіб з інвалідністю та інших маломобільних груп населення стандарти щодо виробництва автобусів, вагонів пасажирських локомотивних, дизелів-поїздів, метрополітену, трамвайних і здійснення розмітки дорожньої;
визначено порядками та правилами обслуговування населення залізничним, повітряним, автомобільним транспортом, трамваями і тролейбусами певні особливості перевезення осіб з інвалідністю та інших маломобільних груп населення;
зобов’язано з 1 січня 2011 року організаторів проведення конкурсу на перевезення пасажирів на автобусних маршрутах встановлювати вимогу щодо забезпечення роботи на міських та приміських автобусних маршрутах загального користування не менш як одного транспортного засобу, пристосованого для перевезення осіб з інвалідністю та інших маломобільних груп населення;
заборонено з 1 січня 2013 року ввезення на митну територію України і виготовлення в Україні транспортних засобів загального користування, які не пристосовані для перевезення осіб з інвалідністю та інших маломобільних груп населення;
встановлено вимогу щодо обов’язкової наявності з 1 січня 2015 року на кожному автобусному, трамвайному та тролейбусному маршруті як мінімум одного транспортного засобу, пристосованого для перевезення осіб з інвалідністю та інших маломобільних груп населення;
створено Централізований банк даних з проблем інвалідності;
продовжено взаємодію з громадськими організаціями інвалідів щодо залучення їх до вирішення питань, які стосуються прав та інтересів осіб з інвалідністю;
запроваджено проведення щорічного Всеукраїнський фестиваль творчості осіб з обмеженими фізичними можливостями „Барви життя”;
проведено низку міжнародних конференцій та вивчено міжнародні стандарти з відповідних питань.

Реалізація вказаної Державної програми створила підґрунтя для ратифікації Україною Конвенції про права інвалідів та Факультативного протоколу до неї.

Черговим кроком до досягнення рівності між особами з інвалідністю та іншими членами суспільства стала ратифікація Законом України від 16 грудня 2009 р. № 1767-VІ вказаних міжнародних документів.

Ратифікувавши Конвенцію про права інвалідів, Україна, тим самим, взяла на себе юридичні зобов’язання щодо забезпечення її виконання в повному обсязі, відображення належним чином її положень у національному законодавстві, планах соціально-економічного розвитку та Державному бюджеті України.

Конвенція про права інвалідів визначає обов'язки держав щодо дотримання та забезпечення рівноправного користування правами людини всім особам з інвалідністю; окреслює сфери, у яких необхідно внести доповнення, що дозволять цим їм користуватися своїми правами, та сфери, у яких необхідно посилити гарантії відповідних прав через їх постійне порушення; установлює загальні мінімальні стандарти, що мають застосовуватися до кожної особи з інвалідністю в частині забезпечення всіх прав та основоположних свобод людини, поваги до її власної гідності.

Ця Програма об'єднує в єдину систему зусилля держави та суспільства щодо захисту, забезпечення та реалізації прав осіб з інвалідністю в економічному, соціальному, політичному, правовому та культурному житті відповідно до положень Конвенції ООН про права інвалідів і Плану дій Ради Європи щодо сприяння правам і повній участі людей з обмеженими фізичними можливостями в суспільстві: покращення якості життя людей з обмеженими фізичними можливостями в Європі в 2006-2015 роках (Рекомендація Комітету Міністрів Ради Європи Rec (2006) 5), а також формулює та реалізує відповідну комплексну стратегію державної політики в усіх сферах щодо осіб з інвалідністю.

ІІ. Мета Програми

Метою Програми є заохочення, захист і забезпечення повного й рівного здійснення всіма особами з інвалідністю всіх прав людини та основоположних свобод в усіх сферах суспільного життя на основі комплексного підходу з урахуванням положень Конвенції про права інвалідів, а також вжиття заходів щодо поважного ставлення до притаманної їм гідності.

ІІІ. Шляхи і способи розв'язання проблеми

Проблему передбачається розв'язати шляхом:

запровадження відповідальності за дискримінацію за ознакою інвалідності та відповідну бездіяльність;

визначення механізму залучення громадських організацій інвалідів до нормативно-правової роботи;

збільшення числа номінацій Всеукраїнського фестивалю творчості осіб з обмеженими фізичними можливостями „Барви життя”;

вдосконалення навчальних програм і курсів з метою підвищення освіченості усього суспільства про особливі потреби осіб з інвалідністю, виховання поваги до їх прав та гідності;

проведення широкомасштабних інформаційних кампаній, спрямованих на підвищення освіченості усього суспільства про особливі потреби осіб з інвалідністю, виховання поваги до їх прав і гідності;

проведення роз’яснювальної роботи стосовно популяризації положень Конвенції про права інвалідів, зокрема стосовно забезпечення розумного пристосування та універсального дизайну;

визначення загальних засад забезпечення доступності об’єктів фізичного оточення для осіб з ураженнями органів зору, слуху, опорно-рухового апарату та інших маломобільних груп населення;

посилення (запровадження) відповідальності за відсутність доступності до існуючих об’єктів фізичного оточення;

віднесення до елементів благоустрою елементів об’єктів фізичного оточення та площ, вулиць, доріг, проїздів, алей, бульварів, тротуарів, пішохідних зон і доріжок;

врахування елементів доступності під час визначення переможців всеукраїнського конкурсу „Населений пункт найкращого благоустрою і підтримки громадського порядку”;

визначення переліку державних будівельних норм та інших актів, які необхідно розробити чи вдосконалити, з метою забезпечення доступності до об’єктів фізичного осіб з ураженнями органів зору, слуху, опорно-рухового апарату та інших маломобільних груп населення;

вдосконалення процедури експертизи документації з проектування будівництва, реконструкції, ремонту об’єктів фізичного оточення та введення їх в експлуатацію з метою забезпечення доступності до них для осіб з ураженнями органів зору, слуху, опорно-рухового апарату та інших маломобільних груп населення;

включення до числа громадських інспекторів при Держархбудінспекції представників громадських організацій інвалідів;

напрацювання рекомендацій з проектування об’єктів житлового та громадського призначення, транспортної та туристичної інфраструктури, а також прилеглих територій з урахуванням заходів розумного пристосування та універсального дизайну;

напрацювання архітектурно-технічних рішень з переобладнання будинків та квартир серій індустріального будівництва для проживання осіб з ураженням органів зору, слуху, опорно-рухового апарату та інших маломобільних груп населення;

визначення загальних засад забезпечення доступності транспортних послуг, транспортної та туристичної інфраструктури, телекомунікаційних послуг, послуг розміщення та поштового зв’язку для осіб з ураженням органів зору, слуху, опорно-рухового апарату та інших маломобільних груп населення;

видачі дозвільних документів на право надання транспортних і телекомунікаційних послуг, послуг розміщення та поштового зв’язку за умови врахування потреб осіб з ураженням органів зору, слуху, опорно-рухового апарату та інших маломобільних груп населення;

посилення (запровадження) відповідальності за не надання (надання неналежної якості) транспортних послуг особам з інвалідністю, водіїв, які здійснили паркування чи зупинку транспортного засобу у недозволеному місці;

узгодження вітчизняної термінології із положеннями статті 11 Конвенції про права інвалідів стосовно ситуацій ризику;

визначення механізмів соціального захисту осіб з інвалідністю, їх евакуації, забезпечення безпеки та дій на транспорті у разі виникнення ситуацій ризику;

встановлення механізму виклику особами з вадами слуху служб швидкого реагування (швидкої медичної та пожежної допомоги, міліції тощо);

визначення норм пожежної безпеки для невеликих закладів, які надають послуги із підтриманого проживання у громаді та реабілітації, за місцем проживання осіб з інвалідністю, у тому числі у сільській місцевості;

обов’язкової участі у судових засіданнях громадянина, питання про недієздатність або обмежену дієздатність якого розглядається, та його законного представника або його адвоката (якщо громадянин та його законний представник через стан здоров’я чи інші об’єктивні причини не можуть бути присутніми на судовому засіданні);

надання права органам опіки та піклування звертатися про надання безоплатної правової допомоги особам, визнаним судом недієздатними, або дієздатність яких обмежена судом, а також особам, щодо яких суд розглядає справу про обмеження цивільної дієздатності, недієздатність та поновлення цивільної дієздатності;

спрямування коштів, отриманих від сплати судового збору, на забезпечення доступності будівель судових органів (ззовні та всередині) для осіб з ураженнями органів зору, слуху, опорно-рухового апарату та інших маломобільних груп населення;

започаткування діяльності піклувальних рад при психіатричних лікарнях, будинках дитини, закладах тимчасового та постійного перебування інвалідів, інтернатах, пенітенціарної системи;

посилення (запровадження) відповідальності законних представників дітей-інвалідів та інвалідів, а також інших осіб, в результаті дій або бездіяльності яких відбулися приховування, полишення та сегрегація дітей-інвалідів та інвалідів;

зобов’язання органів місцевого місцевих органів влади щороку передбачати кошти на закупівлю та фінансування соціальних послуг;

забезпечення правового регулювання соціального супроводу повнолітніх осіб, які мають право на проживання в інтернатних установах, але не скористалися цією можливістю, шляхом надання їм персональної допомоги за місцем проживання у громаді, а також механізму підтриманого прийняття рішень такими особами (як різновиду соціальних послуг);

напрацювання рекомендацій щодо визначення (оцінювання) та обліку індивідуальних потреб осіб, які перебувають у складних життєвих обставинах, у соціальних послугах;

визначення норм часу, нормативів штатної чисельності працівників спеціалізованого відділення (у складі територіального центру соціального обслуговування), які надають соціальні послуги одиноким особам з психічними розладами за місцем їх проживання вдома;

визначення загальних засад врахування потреб осіб з ураженням органів зору, слуху, опорно-рухового апарату, з розумовою відсталістю та психічними розладами забезпечення доступності під час стандартизації, сертифікації, розроблення стандартів, технічних регламентів та процедур оцінки відповідності та захисту прав споживачів;

визначення міжнародних стандартів, спрямованих на задоволення потреб осіб з ураженням органів зору, слуху, опорно-рухового апарату, з розумовою відсталістю та психічними розладами, які необхідно розробити, чи яким доцільно надати чинності в Україні, а також провести відповідну роботу;

встановлення вимог до дублювання телевізійної та відео продукції субтитрами та жестовою мовою, доступності Інтернету;

визначення механізмів інформування про законодавство (зміни у ньому) осіб з ураженням органів зору, слуху, опорно-рухового апарату, з розумовою відсталістю та психічними розладами;

встановлення правого статусу мов спілкування, сфери їх застосування та допоміжних засобів спілкування для осіб із сенсорними розладами;

надання дозволу на видання рельєфно-крапковим шрифтом та запис (звукозапис) (без згоди автора) оприлюднених творів без мети отримання прибутку для поповнення бібліотечних фондів шкіл-інтернатів і центрів реабілітації для дітей з ураженням органів зору, бібліотек громадських організацій, що представляють інтереси осіб з ураженням органів зору;

зобов’язання суб’єктів господарювання, що здійснюють видання та запис (звукозапис) творів безкоштовно надавати один його екземпляр Республіканському будинку звукозапису та друку Українського товариства сліпих;

супроводження на телебаченні реклами, у тому числі політичної, аудіоописами та субтитрами з метою розуміння та сприйняття її особами з ураженнями органів зору та слуху;

створення та ведення електронного каталогу інструкцій із застосування лікарських засобів, включених до Державного реєстру лікарських засобів України, із безкоштовним доступом до нього через мережу Інтернет у форматах, адаптованих для ознайомлення особами з ураженнями органів зору;

тактильного позначення банкнот і монет національної валюти України різного номіналу з метою розпізнавання їх особами з ураженнями органів зору;

забезпечення доступності веб-сайтів органів виконавчої влади для користувачів з ураженням органів зору та слуху і створення на головних сторінках таких веб-сайтів розділу про стан реалізації людьми з інвалідністю своїх прав і свобод;

випуску за програмою „Українська книга” аудіо книг та книг зі шрифтом Брайля;

надання інвалідам по слуху послуг із сурдоперекладу;

забезпечення державних та комунальних телерадіоорганізацій сучасним обладнанням для субтитрування та сурдоперекладу телевізійної продукції;

забезпечення синтезу української мови для мовного доступу осіб із порушеннями зору до україномовної текстової інформації на моніторі комп'ютера чи дисплеї мобільного телефону;

забезпечення організаційно-правових умов захисту повнолітніх недієздатних осіб та осіб, дієздатність яких обмежена;

визначення порядку і стандартів (нормативів) здійснення соціального супроводу сімей, у складі яких є особи, нездатні до самообслуговування (як різновиду соціальних послуг);

визначення загальних засад доступу до світи осіб з ураженнями органів зору, слуху, з опорно-рухового апарату, розумовою відсталістю та психічними розладами до освітніх послуг, внаслідок стану здоров’я, нездатності чи обмеженої здатності до самостійного пересування та/або самообслуговування, втрати слуху, зору, розумової відсталості та психічних розладів;

відмови у наданні ліцензії на надання освітніх послуг у разі, у навчальному закладі не створені умови для надання освітніх послуг особам з інвалідністю;

вдосконалення типових положень про освітні установи, гуртожитки і відокремлені підрозділи навчальних закладів з метою створення доступності для осіб з інвалідністю;

адаптація зовнішнього незалежного оцінювання навчальних досягнень випускників навчальних закладів системи загальної середньої освіти до потреб осіб з ураженнями органів зору, слуху, з опорно-рухового апарату, розумовою відсталістю та психічними розладами;

вдосконалення положення про навчально-реабілітаційний центр;

врахування потреб осіб з інвалідністю під час дистанційного навчання;

визначення рекомендацій щодо здійснення психолого-педагогічного супроводу дітей з ураженнями органів зору, слуху, з опорно-рухового апарату, розумовою відсталістю та психічними розладами в процесі інклюзивного навчання;

визначення нормативів чисельності асистентів, сурдоперекладачів, медичних працівників та інших спеціалістів для навчання осіб з ураженнями органів зору, слуху, з опорно-рухового апарату, розумовою відсталістю та психічними розладами у навчальних закладах;

запровадження державних іспитів на знання жестової мови для студентів, які навчаються за спеціальністю сурдопедагог;

створення навчально-методичних підрозділів у вищих навчальних закладах
І-ІV рівня акредитації для супроводу навчання студентів з інвалідністю;

визначення стандартів початкової загальної освіти дітей з особливими освітніми потребами (за нозологіями) та відповідні навчальні програми, у тому числі з абілітаційного навчання, для дітей з помірною та тяжкою розумовою відсталістю та психічними розладами;

забезпечення дошкільних та загальноосвітніх навчальних закладів матеріально-технічною базою, адаптованою для навчання осіб з різними формами інвалідності;

облаштування відповідно до державних будівельних норм ззовні та всередині будівлі, в яких розташовані навчальні заклади;

вдосконалення законодавства про психіатричну допомогу;

звільнення від тендерної процедури державних закупівель путівок до санаторіїв спинального профілю;

створення організаційно-правових умов існування хоспісів;

визначення організаційно-правових умов встановлення інвалідності дітям-інвалідам;

забезпечення медико-соціальних експертних комісій належними матеріально-технічною базою, доступом до Інтернету, кадрами, підвищення статусу їх працівників, створенням доступності до їх приміщень;

вдосконалення діяльності медико-соціальної експертизи;

спрощення процедури складання індивідуальної програми реабілітації;

вдосконалення порядку забезпечення інвалідів і дітей-інвалідів технічними та іншими засобами, розширення їх переліку;

виключення діагнозів „онкологічні захворювання”, „психічні розлади” та „розумова відсталість” у стадії ремісії із протипоказань для отримання послуг у навчальних, реабілітаційних, санаторно-курортних, лікувальних та інших закладах і установах;

вдосконалення форм індивідуальної програми реабілітації інваліда, дитини-інваліда та порядку їх складання;

спрощення порядку встановлення груп інвалідності

визначення норми для міні-харчоблоків установ тимчасового та постійного перебування інвалідів з розумовою відсталістю, реабілітаційних установ змішаного типу для інвалідів і дітей-інвалідів із розумовою відсталістю із незначною чисельністю відвідувачів;

здійснення моніторингу і удосконалення нормативів чисельності працівників санаторно-курортних закладів для інвалідів;

визначення нормативів чисельності працівників санаторно-курортних закладів для надання послуг із реабілітації та лікування дітей-інвалідів, які проживають у дитячих будинках-інтернатах, ураховуючи їх особливі фізичні і психічні вади;

збільшення видатків на санаторно-курортне лікування інвалідів за рахунок коштів державного бюджету;

збільшення видатків на санаторно-курортне лікування інвалідів в рамках місцевих програм;

облаштування відповідно до державних будівельних норм ззовні та всередині будівлі, в яких розташовані заклади охорони здоров’я;

визначення джерел фінансування установ тимчасового та постійного перебування інвалідів із розумовою відсталістю та установ тимчасового та постійного перебування інвалідів із комплексними вадами, установ змішаного типу для інвалідів та дітей-інвалідів;

забезпечення окремих категорій населення реабілітаційними заходами шляхом компенсування витрат надавачам і виробникам заходів, до яких звернуться відповідні особи;

запровадження виплати грошових компенсацій інвалідам, на дітей-інвалідів при реалізації індивідуальних програм реабілітації інвалідів відповідно до статті 27 Закону України „Про реабілітацію інвалідів в Україні”;

вдосконалення порядку забезпечення окремих категорій населення технічними та іншими засобами реабілітації, розширення їх переліку;

включення до переліку товарів, з яких утворюється обмінний фонд, деяких технічних та інших засобів реабілітації;

вдосконалення порядку забезпечення інвалідів автомобілями;

вдосконалення порядку надання інвалідам та дітям-інвалідам реабілітаційних послуг;

розширення переліку лікувальних і реабілітаційних установ недержавної форми власності послуги, в яких за рахунок коштів державного бюджету можуть отримувати допомогу інваліди та діти-інваліди

визначення порядку атестації працівників реабілітаційних установ недержавної форми власності;

здійснення моніторингу і удосконалення нормативів чисельності працівників реабілітаційних установ;

здійснення моніторингу складності завдань та обов'язків нових професійних назв працівників установ та закладів забезпечення і захисту прав інвалідів та реабілітаційних установ шляхом їх порівняння з аналогічними існуючими характеристиками робіт, що передбачені чинними кваліфікаційними характеристиками;

запровадження мотиваційної системи управління персоналом реабілітаційних установ;

встановлення кваліфікаційних характеристик номенклатури професій, на які відсутні кваліфікаційні характеристики професійних назв працівників установ та закладів забезпечення і захисту прав інвалідів та реабілітаційних установ;

затвердження нових кваліфікаційних характеристик працівників установ та закладів забезпечення і захисту прав інвалідів та реабілітаційних установ;

створення мережі сервісних центрів із забезпечення інвалідів технічними та іншими засобами реабілітації та технічного обслуговування цих засобів і пунктів прокату технічних та інших засобів реабілітації;

збільшення видатки на забезпечення окремих категорій населення технічними та іншими засобами реабілітації за рахунок коштів державного бюджету;

збільшення видатків на забезпечення окремих категорій населення технічними та іншими засобами реабілітації в рамках місцевих програм;

збільшення видатків на забезпечення інвалідів автомобілями за рахунок коштів державного бюджету;

збільшення видатків на забезпечення інвалідів автомобілями в рамках місцевих програм;

створення та зміцнення матеріально-технічної бази реабілітаційних установ для інвалідів і дітей-інвалідів;

запровадження альтернативних механізмів виконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів, у тому числі шляхом зарахування роботодавцям у подвійному розмірі в рахунок виконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів перших робочих місць молоді з інвалідністю, яка отримала професію (спеціальність);

оптимізації напрямів використання коштів адміністративно-господарських санкцій та пені, що надходять до Фонду соціального захисту інвалідів, з метою спрямування їх на найефективніші заходи сприяння працевлаштуванню інвалідів (шляхом розвитку самозайнятості, малого підприємництва тощо)

спрощення процедури надання відповідних коштів роботодавцям, у тому числі шляхом компенсування витрат Державного центру зайнятості;

надання особам з інвалідністю допомоги по безробіттю, у тому числі одноразової її виплати для організації безробітними підприємницької діяльності, незалежно від наявності страхового стажу;

визначення обов’язкової частки зазначених коштів, яка має бути спрямована на заходи зі створення робочих місць для інвалідів, залучення до процесу їх розподілу соціальних партнерів і громадських організацій інвалідів;

визначення порядку консультування роботодавців з питань працевлаштування осіб з інвалідністю та органів, на які будуть покладені відповідні повноваження;

покращення взаємодії усіх суб’єктів, які сприяють працевлаштуванню інвалідів, та визначення з цього приводу відповідних повноважень громадських організацій інвалідів у законодавстві;

включення до регіональних програм зайнятості населення заходи зі створення робочих місць для осіб з інвалідністю та їх працевлаштування;

унормування діяльності та підтримки соціально-економічних підприємств, де працюють особи з інвалідністю

визначення повноважень соціальних партнерів щодо сприяння працевлаштуванню інвалідів;

включення до колективних договорів та угод на державному, галузевому, регіональному рівнях заходи зі створення доступності для осіб з інвалідністю та зобов’язання роботодавців виконувати норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації та надавати інші соціально-економічні гарантії, передбачені законодавством;

віднесення до пріоритетних видів оплачуваних громадських робіт надання соціальних послуг інвалідам, перелік яких узгоджувати із громадськими організаціями;

затвердження методичних рекомендації щодо складання розділів „Професійна реабілітація” та „Трудова реабілітація” індивідуальної програми реабілітації осіб з інвалідністю;

вдосконалення порядків виплати грошових компенсацій на бензин, ремонт і технічне обслуговування автомобілів, на транспортне обслуговування та вартості санаторно-курортного лікування деяким категоріям громадян, збільшення розмірів компенсаційних виплат;

визначення механізму реалізації статті 73 Цивільного кодексу України щодо оплати послуг опікуна та піклувальника, розміру виплати, порядку та підстав її призначення;

визначення номенклатури професій сфери соціального захисту інвалідів, на які відсутні кваліфікаційні характеристики;

удосконалення стимулювання праці працівників з використанням сучасних теорій мотивацій;

здійснення моніторингу і удосконалення нормативів чисельності працівників територіальних центрів соціального обслуговування (соціальних послуг);

здійснення моніторингу і удосконалення норм часу і норм чисельності працівників будинків-інтернатів (усіх типів) та стаціонарних відділень територіальних центрів соціального обслуговування;

збільшення видатків на виплату інвалідам одноразової матеріальної допомоги;

збільшення видатків на виплату грошової компенсації, що виплачується деяким категоріям інвалідів відповідно до законодавства замість санаторно-курортної путівки та вартості самостійного санаторно-курортного лікування;

збільшення видатків на виплату грошових компенсацій на бензин, ремонт і технічне обслуговування автомобілів і на транспортне обслуговування;

облаштування відповідно до державних будівельних норм ззовні та всередині будівлі та приміщення установ соціального захисту населення;

придбання для установ соціального захисту населення транспортних засобів для забезпечення перевезення інвалідів і дітей-інвалідів до місця отримання послуг;

вдосконалення законодавства щодо забезпечення гарантій участі осіб з інвалідністю та організацій, які вони представляють, в політичному та суспільному житті, у тому числі участі у виборах;

збільшення фінансової підтримки громадським організаціям інвалідів;

розширення масштабів проведення Всеукраїнського фестивалю творчості осіб з обмеженими функціональними можливостями „Барви життя”;

облаштування відповідно до державних будівельних норм ззовні та всередині будівлі, в яких розташовані заклади культури;

врахування під час всеукраїнського та сільськогосподарського переписів рекомендацій Вашингтонської групи по статистичному виміру інвалідності;

збільшення числа показників щодо осіб з інвалідністю у державних статистичних спостереженнях та адміністративних даних;

забезпечення розвитку, модернізації, технічного супроводження Централізованого банку даних з проблем інвалідності та Єдиного інформаційного автоматизованого банку даних Фонду соціального захисту інвалідів щодо реєстрації роботодавців та даних про зайнятість і працевлаштування інвалідів;

Програму передбачається виконати протягом 2012 - 2020 років, у три етапи:

на першому етапі (2012-2015 роки) національне законодавство буде приведено у відповідність до вимог Конвенції;

на другому етапі (2016 рік) буде комплексно проаналізовано результати нормативно-правової роботи та у разі потреби визначено нові дії у цьому напрямку;

на третьому етапі (2017-2019 роки) буде впроваджуватися прийняте в рамках Програми законодавство та покращуватися фінансування програм, які стосуються інвалідів.

Blog

Содержание

від 2011 р. №

Київ