Урок №1 Тема: Види мистецтва та специфіка їх художньо-образної мови. Мистецтво основа художньої культури. Світ людини й образ світу в мистецьких шедеврах
| Вид материала | Урок |
- Уроку, 428.88kb.
- Художня культура Білет, 63.77kb.
- Художня культура Білет, 59.82kb.
- Від 27. 01. 2012 р. №1/9-61 Художня культура Білет, 52.21kb.
- Образотворче мистецтво, 113.87kb.
- Календарно-тематичне планування змісту уроків української художньої культури, 131.56kb.
- План Мистецтво, кіно І телебачення. Архітектура, як складова частина матеріальної культури, 94.88kb.
- Валентина Леонідівна Таран, 92.65kb.
- План (логіка) викладу та засвоєння матеріалу: Естетична діяльність І сфери її проявів, 1860.69kb.
- Назва реферату: Види народно-ужиткового мистецтва Розділ, 128.46kb.
Урок №24-26
Тема: Бароко. Класицизм. Романтизм. Реалізм.
Мета: ознайомити з особливостями мистецьких стилів «бароко», «класицизм», «реалізм»; вчити розпізнавати їх серед інших стилів; вивчити найвідоміші мистецькі пам’ятки цих стилів; сприяти формуванню естетичного смаку.
Обладнання: наочні матеріали, які висвітлюють ознаки стилів «бароко», «класицизм» та «реалізм»,фотоматеріали з зображеннями світових мистецьких пам’яток цих стилів.
Тип уроку: вивчення нового матеріалу. Лекція з випереджувальним завданням.
Хід уроку
- Організаційна частина.
- Лекція.
ХVII ст. – вік могутніх зіткнень двох соціально-економічних систем: нової капіталістичної і старої феодальної. В цей час зростає значення науки, інтереси буржуазії направлені на зруйнування застарілих форм суспільного життя. Мистецтво ХVІІ ст. характеризується формуванням трьох яскраво виражених стилів: бароко, класицизму та реалізму.
Бароко
Стиль бароко сформувався раніше в Італії – там митці були тісніше пов’язані з папським Римом і іншими центрами духовної і світської влади, а стара аристократія і церква були зацікавлені в мистецтві, яке могло б служити ореолом їх могутності і величі. Цим пояснюється парадність і піднесеність італійського бароко.
Дехто вважає, що основи бароко заклав ще Мікеланджело, який любив вільно поводитись з пропорціями – в барочній архітектурі такий підхід стає одним з правил. В перекладі з італійської бароко означає: «чудернацький», «вигадливий», «дивний». Архітектурні ансамблі стають асиметричними, в планах споруд з’являються вигнуті лінії й овали, на фасадах багато відверто декоративних деталей ( інколи вони зовсім ховають під собою ті частини будови, що мають конструктивне навантаження). Велику роль у зовнішньому вигляді пам’яток стилю бароко відіграє скульптура, пластичний орнамент та монументальний живопис.
В епоху бароко набула особливої популярності та одержала новий розвиток паркова архітектура, склалися різні типи парків.
Крім спільних для всіх європейських країн архітектурних рис, пам’ятки стилю бароко мали свої особливі риси в кожній країні.
Італія
У ХVII ст. в Італії будується особливо багато віл, виникає особливий тип парку, що дістав в архітектурі назву італійського. Основною ознакою такого парку є наявність осі, вздовж якої розміщуютья всі паркові споруди. Парк повинен бути розташований на рельєфі, що поступово знижується. Часто в ньому влаштовують водяний каскад.
Під керівництвом Л.Берніні остаточно завершується будівництво собору святого Петра в Римі, головного храму католицького світу (майдану надається форма овалу, він оточується грандіозною колонадою).
Відомі архітектори: Г.Гварніні, Ф.Бороміні, К.Райнальді.
Франція
Французькому бароко притаманні певні суперечності між зовнішнім виглядом будови і його внутрішнім вбранням. Фасади були досить строгими і симетричними, а кімнати вбиралися примхливо й розкішно. Найяскравіший приклад – королівська резиденція Версаль.
Французькі парки відрізнялися тим, що краєвид в них повністю створювався штучно й нічим не нагадував природний. Парк мав регулярне планування, дерева в ньому підстригалися. Центром грандіозного Версальського парку були королівські покої, до них сходилися всі алеї. Свого часу французький парк набув великої популярності і в інших країнах, в тому числі і в Росії.
Відомі архітектори: Ф.Мансар та Ж.Мансар, Ж.Лемерсьє, Л.Лево.
Іспанія
Започаткований в Іспанії стиль був настільки ошатним, що його починають називати не бароко, а ультра бароко. Найвідоміший архітектор Х.Чурригера, створені ним і його учнями будівлі відокремили в стиль, що дістав назву чурригереск. Його характерна ознака – велика насиченість декоративними деталями (парадний двір Єзуїтської колегії в м. Саламанка, картезіанський монастир Чертози в Гранаді).
Англія
Англійське бароко називають класицистичним, воно має досить стримані риси, але головна церква Лондона – собор святого Павла належить саме до цього стилю.
Німеччина
Споруди бароко в Німеччині мають різні риси – це пояснюється роздробленістю країни: на Заході відчувається вплив Франції, на півночі – Нідерландів, великий внесок належить і емігрантам-італійцям.
Чудові пам’ятки можна бачити в Мюнхені та Дрездені (замок Цвінгер, архітектор М.Д.Пепельман), у Вюрцбурзі (палац єпископа Шернборна).
Австрія
Цікаві зразки бароко дала людству Австрія. Серед них церква св. Карла Борромея – найбільша у Відні, її збудував архітектор І.Фішер, Верхній Бельведерський палац, архітектор І. Гільдебрант.
Чехія
Перлини світової архітектури: палац графа Черні, церква св. Микулоша, архітектор К.І.Динценгофер.
Росія, Україна
Саме в цей період завершається культурна ізоляція Росії. Російське бароко має свої характерні риси: яскраве зовнішнє розфарбування будов (декоративні деталі робили з гіпсу і розфарбовували білою фарбою), в будівлях помітні не лише риси європейського бароко, а й слов’янські мотиви. Слов’янське бароко спочатку поширилося в Україні, а до росіян прийшло після приєднання України.
Найвидатнішим архітектором вважається Б.Растреллі: Петергофський палац, Єкатерининський палац, Андріївська церква і Маріїнський палац в Києві.
Бароко в образотворчому мистецтві
Для бароко характерний особливий погляд на людину та світ, що її оточує. «Весь світ театр, а люди в нім актори» - цей шекспірівський вислів вдало виражає зміст культури бароко. Песимізм, відчай після втрати сталої культурної традиції спостерігається в своєрідних мистецьких формах. Культура бароко далека від сентиментальної сльозливості, її герой – яскрава особистість з складним внутрішнім світом.
В образотворчому мистецтві популярне звернення до релігійних сюжетів, де яскраво проявляються декоративність, контрастність, грандіозність, напруженість в композиції, алегоричність .Великого поширення набувають парадні портрети, які підкреслюють привілейоване суспільне становище людини. Ідеалізація образів поєднується з бурхливою динамікою, несподіваними композиційними вирішеннями, підкресленою чуттєвістю. Значного поширення і високого ступеня розвитку набуває побутовий та історичний жанр.
Італія
Формування живопису бароко пов’язане з творчістю кількох художників, які почали відходити від високого Відродження і маньєризму в ХVI ст.: Караччі, Тінторетто, Рені, Караваджо. Караваджо є одним із засновників реалістичного живопису («Лютніст», «Упевнення апостола Фоми», низка натюрмортів і пейзажів, «Розп’яття апостола Петра»). Послідовників Караваджо називали караваджистами і впізнавали за гіпертрофованим реалізмом і темним фоном картин.
Відомі художники: Гверчино, П’єтро да Кортона, Л.Джордано.
Іспанія
Найбільш яскраві фігури: Х.Рібера, Ф.Сурбаран, Д.Веласкес.
Х.Рібера на початку творчого шляху знаходився під впливом Караваджо. Підкреслена правдивість і матеріальність зображення поєднуються з возвишеним художнім узагальненням («Поклоніння пастухів», «Св. Інесса», «Хромоніжка»).
Для творчості Сурбарана характерні сюжети з життя святих, він створював суворі, монументальні і в той же час життєво реальні образи («Відречення Марії», «Розп’яття»).
Веласкесом на початку творчого шляху створено серію картин з народного життя «бодегонес», в яких помітно наслідування Караваджо. Був придворним живописцем, створив серію парадних портретів, які відрізняються оригінальним підходом до реалістичного зображення («Портрет папи Інокентія Х», «Герцог Оліварес», «Інфанта Маргарита в оточенні фрейлін і карликів»).
Фламандські художники
Художники в основному спеціалізувались на окремих жанрах, це був новий прояв в образотворчому мистецтві. Популярним було правдиве відтворення реального життя.
Відомі художники: Пітер Пауль Рубенс – глава фламандського бароко, придворний живописець, твори відрізняються театралізованістю композиції, бурхливим рухом, яскравими кольоровими контрастами («Вірсавія», «Союз Землі і Води», Автопортрет з Ізабеллою Брант»);Я.Йорданс –його творчість тісно пов’язана з життям народу («Сатир в гостях у селянина», «Бобовий король»); Рембрандт – найбільш повно і яскраво відтворив демократичні передові прагнення свого часу і свого народу («Повернення блудного сина», «Осліплення Самсона», «Пристрасті Христа»).
Театральне мистецтво
В драматургії панівні позиції завойовує жанр трагедії, відроджений завдяки В.Шекспіру. Твори театру бароко призначені дляв сіх верств населення, а не лише для аристократів.
Музика
В цей період починає формуватись музична культура, яку тепер називають класичною музикою.
В церковній практиці все більше уваги приділяється музичному супроводу, католицька меса завдяки проникливій музиці досягає довершеності. Високі зразки церковної та світської музики дали видатні композитори ХVII-XVIII ст. А.Вівальді («Пори року»), Й.-С.Бах («Страсті за Матвієм», «Страсті за Іоанном»), Г.Ф.Гендель («Мессія», «Ізраїль», «Есфір»), Й.Гфйдн («Створення світу»).
У руслі бароко, яке сміливо комбінує різні види і форми мистецтва, виникає новий музичний жанр – опера. Біля витоків цього жанру стояв італійський композитор К.Монтеверді (опера «Орфей»).
Інтегративна культура бароко дуже скоро починає розпадатись на окремі напрямки, які підкреслювали ту чи іншу сторону сприйняття дійсності, але примхливе і напружене у своїх пошуках барокове світовідчуття і відповідна стилістика ще продовжують існувати до кінця ХVIII ст.
- Підсумок уроку.
Запитання
Продовжить речення:
- З стильовим напрямом бароко пов’язані такі зміни в мистецтві: … .
- Вперше риси стилю бароко з’явились в … .
- Характерні риси бароко в архітектурі: … .
- Заповніть таблицю.
Бароко в країнах Європи
| Країна | Архітектурна пам’ятка | Архітектор | Характерні особливості |
| | | | |
| | | | |
| | | | |
- Для живопису бароко характерні … .
- Заповніть таблицю.
Художники бароко
| Ім’я художника | Назви творів |
| | |
| | |
| | |
- В музичному мистецтві з’явились такі нововведення: … .
- Заповніть таблицю.
Композитори бароко
| Ім’я композитора | Назви творів |
| | |
| | |
| | |
Класицизм
У ХVІІ ст. разом з бароко в європейському мистецтві виникає й активно розвивається стиль класицизм. Цей стиль проіснував до початку ХІХ ст. і справляв вплив на всі види мистецтва.
Як цілісна система смакових уподобань він сформувався у Франції при королівському дворі і звідти розповсюдився серед аристократичних кіл всієї Європи. При французькому дворі натуралістичні та ірраціональні крайнощі культури бароко було засуджено як «італійське божевілля», від якого необхідно звільнитися.
Класицизм базується на такому принципі відбору, узагальнень і оцінки життєвих явищ, який визнає прагматичний розум єдиним мірилом усього сущого. Культу державних, громадянських чеснот приносилися у жертву почуття та особисті інтереси людини. Художня доктрина класицизму спиралася на інтерпретовану раціоналістичну філософію Рене Декарта, який вважав єдиним критерієм істини розум, стверджуючи перевагу духу і мислення над матерією.
Художня культура класицизму була суворо регламентованою: митці повинні були дотримуватись певних вимог та правил. Головним їх завданням вважалося наслідування досконалих історичних зразків, за які служили твори античного мистецтва. Тому більшість сюжетів мистецьких творів класицизму базується на мотивах античної міфології та історії.
У різних видах класицистичного мистецтва дія нормативних принципів проявлялась по-своєму.
Архітектура
Архітектура класицизму – це світ гармонії і симетрії. Будівлі не мають зайвих декоративних деталей, основною архітектурною мовою класицизму стає ордер, в пропорціях і формах більш близький до античності, ніж в попередні епохи. Будівлям притаманні логічність планування і геометризація форм (Пантеоні, Вандомська колона, церква Мадлен, Будинок Інвалідів у Парижі; Камеронова галерея в Царському селі, Адміралтейство в Санкт-Петербурзі).
Перед архітекторами від самого початку постала проблема співвідношення ансамблю палацу та парку. У Франції яскравий зразок палацовий комплекс Во ле Віконт та Версальський парк.
Відроджується римський звичай будувати тріумфальні арки на честь визначних подій (Бранденбурзька брама в Берліні, Тріумфальна арка в Парижі, арка Генерального штабу в Санкт-Петербурзі).
Сприйняття майстрами античної спадщини не було безпосереднім – за зразки їм правили витвори архітекторів Ренесансу, передусім А.Паладіо. Споруди, що їх називають паладіанськими, з’являються в різних країнах Європи, особливо багато в Англії. Один з найбільш яскравих – В.Кент (замок Холькхем). Він же є винахідником англійського ландшафтного парку, який на відміну від французького наслідує мальовничу дику природу.
XVIII ст. завершилося Великою Французькою революцією, з приходом до влади Наполеона Бонапарта почався новий період в будівництві – в основі залишились античні зразки, але споруди стають більш декоративними й святковими – цей стиль дістав назву ампір ( імперський) або високий класицизм.
В Росії в епоху класицизму спостерігається небувалий розквіт світського мистецтва. Зодчі зрілого класицизму В. І.Баженов, М.Ф.Козаков, І.Є.Старов створили класичні типи столичного палацу-помістя і великого комфортабельного будинку, які стали зразками дворянських маєтків. Мистецтво ансамблю в заміських паркових маєтках стало великим внеском російської культури в світову художню культуру.
Особливість російського класицизму – небувалий розмах державного містобудування, розробились плани забудови близько 400 міст, серед них Кострома, Ярославль, Тверь, Севастополь, Одеса, Полтава.
Живопис
В образотворчому мистецтві епохи класицизму головними стають строга побудова сюжету, ясність замислу, урівноваженість композиції, плавність контурів і чітко промальовані об’єми. Колір відіграє другорядну роль. Прагнучи виразити загальну ідею, художники-класицисти користувались алегоріями – узагальнено-символічними зображеннями тих чи інших людських якостей та рис характеру. Жорсткі канони класицизму пригнічували прояви індивідуальності творця, віддаляли його від реального життя.
Засновником класицистичного напряму в живописі був французький художник Н.Пуссен. Його герої – люди сильних характерів, високого почуття обов’язку перед суспільством і державою. Він обирає такі сюжети, які надають змогу показати героїчні та зразкові характери: «Смерть Германіка», «Танкред та Ермінія», «Царство Флори», «Аркадські пастухи».
Видатним представником класицистичного живопису був також Жак Луї Давід – в його творах публіцистичного напряму знайшли вираження прагнення показати героїчні ,вільнолюбні ідеали епохи через образи античності («Клятва Гораціїв»). Під впливом подій Великої Французької революції Давід прагнув до створення історичних картин на сучасну тематику («Клятва в залі для гри в м’яч», «Смерть Марата») з її суворою життєвою правдою.
Яскравим прихильником класицизму був також Ж.О.Д.Енгр («Фетіда перед Юпітером», «Посли Агамемнона»).
Російський класицизм в живописі тісно пов’язаний з петербурзькою Художньою Академією (єдиним на той час навчальним закладом, який давав художню освіту). Його розквіт припав на кінець ХVIII – початок ХІХ ст. Художники, наслідуючи канони класицизму, не раз звертались до подій давньої слов’янської історії, але творчість таких великих художників, як К.Брюллов, («Останній день Помпеїв»), О.Іванов («Явлення Христа народу») швидко переросла рамки пізнього класицизму.
Серед українських художників-класицистів найбільш відомі: Д.Левицький («Портрети Дідро та КатериниІІ»), В.Боровиковський («Портрет Лопухіної»), А.Лосенко («Володимир перед Рогнідою», «Прощання Гектора з Андромахою»).
Скульптура російського класицизму представлена монументально-декоративною пластикою, яка складає тонко продуманий синтез з ампірною архітектурою та сповненими громадського пафосу пам’ятниками.
Театральне мистецтво
Від наслідування античних зразків відбувся поділ на «високі» й «низькі» жанри. До перших належали трагедії, до других – комедії, сатиричні твори, змішування жанрів не допускалось. Потрібно було дотримуватись правила трьох єдностей: місця, часу та дії. У драматичному творі не мало бути нічого зайвого: ані прохідних епізодів, ані другорядних діючих осіб – усе повинно бути спрямоване на розвиток головного сюжету.
Відомі драматурги: П.Корнель («Сід», «Горацій»), Ж.Расін («Федра», «Британік», «Андромаха»); на ниві комедії уславився Ж.-Б.Мольєр («Міщанин-шляхтич», «Тартюф», «Дон Жуан»).
Музика
З класицизмом пов’язаний розквіт віденської композиторської школи, де творили такі генії, як К.Глюк, І.Гайдн, В.А.Моцарт, Л.Бетховен. Музична культура того часу знаходилась під сильним впливом літератури й відображувала духовні пошуки й протиріччя епохи.
Висновки
Класицизм ХVІІІ ст. продовжує розвиватись поряд з бароко (ампір, рококо) в архітектурі та скульптурі, В образотворчому мистецтві з’являються риси нових стилів: романтизму та реалізму.
Запитання
Продовжить речення:
- Для епохи класицизму характерні такі зміни в світогляді: ... .
- В основі доктрини класицизму лежить філософська думка … яка проголошувала … .
- Головні сюжети мистецтва класицизму - … .
- Архітектура класицизму наслідувала … .
- Архітектурні пам’ятки класицизму: … .
- Заповніть таблицю.
Особливості російського класицизму
| Архітектура | Скульптура | Живопис |
| | | |
| | | |
| | | |
- Театральне мистецтво класицизму характеризують такі риси: … .
- Видатні драматурги: … .
- Музичне мистецтво пов’язане з розквітом … .
- Музичні генії класицизму
Романтизм
В другій половині ХVІІІ ст. загострюються суперечки абсолютистського ладу, віра в розумність монархії похитнулась, відбувається переоцінка попередньої культурної спадщини. Романтизм став реакцією суспільства на Велику Французьку революцію – її гасла «Свобода, рівність, братерство!» залишились недосяжними. Не маючи можливості змінити світ на краще, люди відвертались від дійсності у світ художньої вигадки, яку протиставляли реальності. Відкидаючи й заперечуючи повсякденне життя, романтики створюють образ «надзвичайного героя в звичайних обставинах».
В усіх видах мистецтва романтики заперечували будь-які канони й правила і ставили понад усе самовиявлення особистості. Традиційна критика досить скептично оцінювала прояви оригінального авторського світосприйняття.
Романтизм найбільш поширився на сфери духовної культури: літературу, музику, театр та образотворче мистецтво. Розвиваючись в багатьох країнах, романтизм всюди набув яскраво виражених національних рис.
Його риси помітні також в парковому мистецтві – витвори людини стараються гармонійно вписувати в природні ландшафти: романтиків цікавить натуральна природа. Парки непомітно переходять в навколишню місцевість. Найвищого розквіту садово-паркове мистецтво досягло в Англії, там навіть виник культ старих дерев, який існує і дотепер.
В Україні до парків пізнього романтизму належать Софіївка в Умані, Воронцовський парк в Алупці.
Живопис
Найбільш послідовна школа романтизму склалась у Франції.
Лідером серед живописців-романтиків став французький художник Єжен Делакруа. Критики прозвали його стиль «Без гамівної сорочки». Художник не звертав уваги на негативні відгуки критиків і продовжував працювати у власній манері. Серед найкращих його творів: «Свобода, яка веде народ на барикади», «Барка Данте», «Смерть Сарданапала».
В один час з Делакруа жив і творив інший видатний французький художник-романтик Теодор Жеріко. Перша його скандальна картина – «Пліт Медузи» - прагнучи показати страшний реалізм гибелі людей, залишених напризволяще, художник застосовує нові прийоми: динамічну глибину композиції, неприкрашені муки й страждання людей. Серед відомих творів «Портрети божевільних», «Різня на острові Хіос».
Складним і суперечливим був розвиток романтизму у Німеччині та Австрії. На ранніх стадіях йому притаманні увага до всього гостро-індивідуального, меланхолічні та містичні настрої (творчість К.Д.Фрідріха, Й.А.Коха). Для художників дюссельдорфської школи характерні сентиментальність і сюжетна вигадливість.
В Англії яскравими представниками романтизму були Д.Констебл, У.Тернер. Їхні творчі пошуки нових засобів виразності в пейзажі відмічені яскраво вираженою реалістичністю і в той же час релігійно- містичними поглядами.
В Росії романтизм в різних ступенях проявився в творчості багатьох майстрів – в живописі і графіці А.Орловського, в портретах О.Кіпренського, в деякій мірі романтизм торкнувся творів П.Федотова та О.Іванова.
Романтизм в музиці представлений творчістю німецьких композиторів: Ф.Шуберта, Р.Шумана, Р.Вагнера, у Франції автором хвилюючих романтичних симфоній став Г.Берліоз.
Театр
Складними шляхами прокладав собі дорогу на сцену театр романтизму – бурхливі пристрасті, пафос боротьби та протесту проти аморфного суспільства прийшли в театр з драмами Шіллера («Розбійники», «Дон Карлос», «Орлеанська діва»); В.Гюго («Кромвель», «Маріон де Лорм», «Рюї Блаз»). Ця драматургія дала можливі сит акторам висловлювати суспільні настрої й прагнення до боротьби за правду і справедливість, що було дуже актуально в 1830-ті роки.
Пошук нових форм спілкування з публікою приводить театральних діячів до традицій шекспірівського театру, де діяли «живі» люди, характери яких були сповнені як позитивних, так і негативних рис.
Реалізм
Реалізм в мистецтві – це правдиве, об’єктивне відтворення дійсності специфічними засобами, притаманними тому чи іншому виду художньої творчості. В різних видах мистецтва спостерігаються різні прояви реалістичних тенденцій. В естетиці відсутні докладно встановлені ознаки реалізму – міра проникнення в життя, художнє пізнання його важливих сторін і якостей і в першу чергу соціальної дійсності визначає і міру реалістичності того чи іншого художнього твору.
Реалістичне мистецтво має надзвичайно багато способів пізнання, узагальнення, художньої інтерпретації дійсності, які проявляються в характері стилістичних форм і прийомів. Реалізм – не бездумне копіювання натури, а свідомий відбір найважливіших рис того, що має намір зобразити художник.
Не кожне зовні достовірне зображення можна вважати реалістичним – в цьому полягає тонка грань відмінності між натуралізмом і реалізмом. Для виявлення тих чи інших сторін глибинного змісту життя існує потреба іноді в різкій гіперболізації, загостренні, гротескному трактуванні «форм самого життя».
Реалізм в широкому розумінні здавна був притаманним творам художньої культури, однак в різні історичні епохи він набував специфічних рис, обумовлених рівнем розвитку суспільства і художньої свідомості. Іноді реалізм перевтілювався в різні стилістичні форми (первісне мистецтво, античність. Епоха Відродження та ін.)
Художня правдивість включає в себе дві сторони: об’єктивне відтворення дійсності і істинність естетичної оцінки. Реалізм не завжди постає перед нами в чистому вигляді – реалістичні риси спостерігаються в багатьох сучасних мистецьких стилях.
Образотворче мистецтво
Особливе місце в становленні реалістичного методу займає творчість іспанського художника Ф.Гойі – він став одним з тих митців, хто виступив відкрито критикуючи реальне життя і його ганебні прояви (серія «Капрічос»).
У Франції найближчими до реалістичних тенденцій були художники барбізонської школи – вони першими почали писати пейзажі з натури, безпосередньо на природі. До них належали: Г.Курбе, Ф.Міллє, К.Коро.
В Англії реалістичні стилю дотримувався У.Хогарт («Модний шлюб»).
В Росії реалізм представляли художники-передвижники: Г.Мясоєдов, В.Перов, І.Крамской, І.Рєпін, В.Суриков, І.Шишкін, А.Саврасов, І.Левітан, В.Сєров, М.Ярошенко – вони остаточно затвердили позиції реалізму в побутовому, історичному жанрах, портреті та пейзажі. Товариство передвижник художніх виставок було засновано в 1870 р. в Петербурзі за ініціативи майстрів демократичного напряму.
В Німеччині та Австрії реалістичний напрям дістав назву бідермайер. Головною темою для зображень стала людина, її дім, сім’я. Художники цікавились не минулим, а теперішнім, не великим, а малим.
Музика
Культурні здобутки реалізму знаходять своє втілення і в тенденціях розвитку музики. Поступово вона позбавляється від зайвої патетики та яскравого екзотизму, поглиблюється її психологізм, посилюється ліричне начало.
Особливо це помітно на прикладі творчості П.Чайковського, який працює в різних музичних жанрах, творчо використовуючи і здобутки фольклорної традиції, і досягнення західноєвропейських авторів, і надбання російської національної композиторської школи (опери «Мазепа», «Воєвода», «Лебедине озеро», «Євгеній Онєгін», «Пікова дама»).
Театр
Значні зміни відбуваються протягом ХІХ ст. в театральному мистецтві. Провідною фігурою стає режисер: він створює єдине ціле – виставу, де складовими елементами виступають текст, гра акторів, декорації, костюми, мізансцени.
Висновки
Таким чином, у Європі ХVІІ-ХІХ ст. швидко змінюються способи світосприйняття і уявлення про місце і роль культури. Поступово визначилися нові культурні цінності, які, з одного боку, передбачали надання людині все більшої свободи в її діяльності (передусім творчої), а з іншого вимагали підпорядкування особистих цілей та інтересів суспільним потребам.
Підсумок уроку.
Запитання
Романтизм
Закінчіть речення:
- Передумови виникнення романтизму … .
- Найбільше риси романтизму прослідковувались в таких видах мистецтва: … .
- Особливості романтичного напрямку в садово-парковому мистецтві полягають в … .
- Заповніть таблицю.
Художники романтизму
| Назва країни | Ім’я художника |
| | |
| | |
| | |
- Представники романтичного напряму в музиці: … .
- Нововведення в театрі романтизму … .
Реалізм
- Особливості реалізму: … .
- Художники барбізонської школи: … вперше почали … .
- Російські представники реалістичного напряму об’єдналися в … .
- Заповніть таблицю.
Художники російського реалізму
| Ім’я художника | Назва одного з його творів |
| | |
| | |
| | |
- В Німеччині та Австрії реалістичний напрям називався … . Основна тема зображень …
- Для музичного мистецтва реалізму характерні … .
- Видатний російський композитор, який працював в різних напрямах …, його відомі твори … .
- Нововведення в театральному мистецтві … .