Geum.ru

Політологія плани та методичні вказівки для підготовки контрольної роботи студентами усіх спеціальностей денної форми навчання Національного університету «Львівська політехніка»

Вид материалаДокументы

Содержание


Контрольна робота № 8
Контрольна робота № 9
Подобный материал:
1   2   3   4   5   6   7   8   9   10

КОНТРОЛЬНА РОБОТА № 8


НАЦІЯ ЯК СУБ’ЄКТ ПОЛІТИКИ
  1. Етнос, нація, народ: визначення та розмежування понять.
  2. Національний суверенітет і політичне самовизначення націй. Національне відродження.
  3. Особливості становлення та розвитку української нації.



Література:

  1. Антонюк О.В. Основи етнополітики: навч. посіб – К., 2005, -- 432 с
  2. Варзар І.М. Політична етнологія як наука. — К., 1994
  3. Гелей С., Рутар С. Основи політології. Лекції для студентів негуманітарних вузів. – Л, 1996, 232 с.
  4. Етнонаціональний розвиток України. Терміни, визначення, персоналії. — К., 1993.
  5. Касьянов Г.В. Теорії нації та націоналізму. Монографія. - К., 1999.
  6. Картунов О.В. Етноси, нації та етнонаціональна політика // В підруч. Політологія / За ред. Ю.І. Кулагіна, В.І. Полуріза. - К., 2002.
  7. Колодій А. Нація як суб’єкт політики. — Львів, 1997.
  8. Мала енциклопедія етнодержавознавства / За ред. Ю. І. Римаренка. - К., 1996.
  9. Націоналізм: Антологія. 2-ге вид. / Упоряд. О.Проценко, В.Лісовий. – К., 2006, -- 684 с.
  10. Нельма О.В. Теорія етносу. Навч. посібник. - К., 1997.
  11. Обушний М.І. Етнос і нація: проблеми ідентичності. - К., 1998.
  12. Основи політичної науки: політичні процеси, системи та інститути. Ч. 2 / за ред. Б.Кухти. – Л., 1997. – 334 с.
  13. Політологія: Підручник /І.С.Дзюбо, К.М.Левківський, В.П.Андрущенко та ін. – Київ: Вища школа, – 415 с.
  14. Політологія. Кн. перша: Політика і суспільство. Кн. друга: Держава і політика // А. Колодій, Л. Климанська, Я. Космина, В. Харченко. – 2-е вид., перероб. та доп. – К.: Ельга, Ніка – Центр, 2003. – 664 с.
  15. Політологія / за ред. Б.Катеринчука, М.Гетьманчука. – Львів, 2000 .
  16. Ребет Л. Теорія нації. — Львів, 1996.
  17. Ребкало В., Обушний М., Майборода О. Етнонаціональні процеси в сучасній Україні. - К., 1996 .
  18. Сміт Е. Національна ідентичність: Пер. з англ. - К., 1996.


Методичні вказівки

Розкриваючи зміст першого питання, необхідно звернути увагу на особливості розвитку етнонаціональних спільнот, якими є етнос, народ, національна група, корінний народ. Особливу увагу слід звернути на процес формування етносу, етапи його розвитку, рівні його консолідації. Також необхідно розглянути основи формування нації, етапи становлення та розвитку, теорії та основні підходи до нації. Процеси націогенезу зумовлюють формування етнічних та політичних націй.[1, с. 204-212; 3, с. 117-120; 7; 12, с. 295-301; 13, с. 190-205; 14, с. 311-320, с. 314-321; 15, с. 30-51 ]

У другому питанні необхідно розглянути суть національного суверенітету, етапи політичного самовизначення нації та національного відродження. Національний суверенітет – це повновладдя нації, здобуття нею усіх можливостей розпоряджатися власною долею. Особливу увагу слід звернути на механізми забезпечення національного суверенітету держави, особливості національного суверенітету на внутрідержавному рівні та зовнішніх відносинах. Найпоширенішою формою утвердження національного суверенітету є національна держава. Зміст національного відродження полягає або у перетворенні етносу в націю, або у піднесенні духовного і політичного життя нації, яка сформувалась раніше, але зазнавала утисків. Національне відродження також передбачає відновлення нацією втрачених позицій у всіх сферах суспільного життя [7; 13, с.205-211; 14, с. 322-337;].

У третьому питанні необхідно розкрити особливості становлення та розвитку української нації, визначити основні етапи її формування. У цьому питанні також слід наголосити на проблемах сучасного національного розвитку України, міжнаціональних відносинах, оскільки розвиток нації є комплексним та тривалим процесом, який охоплює усі сфери як суспільної, так і політичної діяльності. Окремо слід наголосити на факторах, які впливають на розвиток української нації: рівень національної консолідації суспільства, мовна політика, соціальна структура суспільства, національна ідентичність, політична культура, характер міжетнічних відносин [7; 14, 333-337].


КОНТРОЛЬНА РОБОТА № 9


ПОЛІТИЧНІ ЕЛІТИ ЯК СУБ’ЄКТИ ПОЛІТИКИ
  1. Особливості політичних еліт як суб’єктів політики.
  2. Структура і типологія політичних еліт.
  3. Функції політичної еліти.
  4. Проблема формування політичної еліти в Україні.


Література

  1. Амельченко О. Політична еліта в суспільстві, що трансформується // Українська національна ідея: реалії та перспективи розвитку. Вип. 18. – Львів: Вид-во Національного університету «Львівська політехніка», 2006. – С. 1-7.
  2. Анісімович-Шевчук О. Роль комунікаційної еліти у формуванні громадянських цінностей особи // Українська національна ідея: реалії та перспективи розвитку. Вип. 14. – Львів: Вид-во Національного університету „Львівська політехніка”, 2003. – С. 39-43.
  3. Кіянка І. Політична еліта у контексті трансформаційних процесів українського суспільства // Українська національна ідея: реалії та перспективи розвитку. Вип. 20. – Львів: Вид-во Національного університету „Львівська політехніка”, 2008. – С. 68-70.
  4. Кухта Б., Теплоухова Н. Політичні еліти і лідери. – Вид. 2-ге, перероблене і доповнене. – Львів, 1996.
  5. Політологічний енциклопедичний словник: Навч. посібник для студ. вищ. навч. закладів. – К., 1997.
  6. Політологія / За ред. А. Колодій. – Вид. 2-ге. – К., 2003.
  7. Політологія: Навчальний посібник / О.О. Волинець, М.П. Гетьманчук, В.В. Гулай та ін. – Львів, 2005.
  8. Політологія. Кінець ХІХ – перша половина ХХ ст.: Хрестоматія / За ред. О.І. Семківа. – Львів, 1996.


Методичні рекомендації

Готуючи перше питання, слід розкрити зміст таких базових понять як „еліта”, „політична еліта”, „національна еліта”. Найкраще це зробити, скориставшись спеціальними словниками, а також матеріалом відповідної теми рекомендованих підручників. Значно ширшу інформацію про вказані наукові категорії викладено в основних концепціях політичних еліт, авторами яких є В. Парето, Д. Донцов, В. Липинський, Г. Моска, Р. Міхельс. Зазначені концепції необхідно коротко викласти, окремо наголосивши на практичних способах формування, рекрутування, заміни тощо корпусу політичних лідерів нації. Це дозволить Вам проілюструвати специфічні обставини делегування, перебування при владі, а також заміни представників еліти [4, с. 25-36; 5, с. 117-118; 6, с. 341-346; 7, с. 125-127].

Виклад другого питання важливо розпочати з висвітлення різниці між „вузьким” і „широким” тлумаченнями еліти. Це дозволить осмислити й охопити значну кількість складових структури еліти, яку організаційно формують „опозиція”, „контреліта”, „еліта впливу”, „комунікаційна еліта” тощо. Потім необхідно розглянути окремі типи політичних еліт, які теоретична наука тлумачить залежно від а) стадії історичного розвитку суспільства, б) сфер діяльності еліт, в) ідеології, г) політичного режиму [2; 4, с. 83-108; 6, с. 347-353, 355-357; 7, с. 130-131].

Відповідь на третє питання вимагає викладу окремих напрямків діяльності, що визначають функціональну скерованість чинної політичної еліти. Тому, в процесі визначення змісту діяльності еліти слід особливо наголосити на базових принципах – ієрархічності, розмежуванні компетенції, соціальній престижності або елітарності. І лише потім переходити до розкриття специфіки її функцій, до складу яких сучасні дослідники, зокрема відносять такі: а) здійснення політичної влади, б) всебічний аналіз політичної ситуації, в) політичне прогнозування, г) вироблення тактики й стратегії політичної діяльності на близьку й далеку перспективу, д) політичне представництво, е) підготовка і висунення кадрів [4, с. 85-86; 6, с. 354-355].

Четверте питання можна обмежити аналізом різноманітних аспектів сучасного українського політичного процесу. Все ж, у вступі варто розкрити деякі історичні особливості, які допоможуть наголосити на тому, чому в незалежній Україні з особливою гостротою стала проблема формування нової політичної еліти. І тому короткий огляд становлення нашої національної еліти варто почати з ХІХ ст., продовжити радянським періодом, однак більш детально зупинитися на реаліях переходу до демократії [1; 3; 6, с. 357-365; 8, с. 666-667].