Geum.ru

Зовнішня політика україни

Вид материалаДокументы

Содержание


Методичні рекомендації
Методичні рекомендації
Методичні рекомендації
Методичні рекомендації
Методичні рекомендації
Методичні рекомендації
Тема 7. Зовнішня політика УРСР
Методичні рекомендації
Тема 8. Українська діаспора як фактор міжнародних відносин
Методичні рекомендації
Тема 9. Роль зовнішньополітичного потенціалу України у формуванні та реалізації її національних інтересів
Методичні рекомендації
Методичні рекомендації
Методичні рекомендації
Методичні рекомендації
Тема 13. Проблеми взаємодії України та ЄС
Методичні рекомендації
Тема 14. Відносини Україна– НАТО в контексті української та європейської безпеки
Методичні рекомендації
Методичні рекомендації
...
Полное содержание
Подобный материал:
  1   2   3   4   5   6   7   8   9


ЗОВНІШНЯ ПОЛІТИКА УКРАЇНИ


Плани та методичні вказівки

до підготовки контрольної роботи

для студентів денної форми навчання

спеціальності

«Міжнародна інформація»

(повна неофіційна версія)


Львів – 2010

Зовнішня політика України: Плани та методичні вказівки до підготовки контрольної роботи для студентів денної форми навчання спеціальності «Міжнародна інформація» (повна неофіційна версія) /Укл. Кукарцев О. В., Кучма Л. О., Тишкун Ю. Я. – Львів, 2010. – 96 с.


Укладачі:

Кукарцев О.В., к.п.н., асист.

Кучма Л.О., к.п.н., асист.

Тишкун Ю.Я., к.п.н., асист.


Відповідальна за випуск: Кучма Л. О., к.п.н., асист.


© Кукарцев О. В., Кучма Л. О., Тишкун Ю. Я., 2010 ©

Тема 1. Зовнішня політика держави як об′єкт дослідження
  1. Зовнішня політика держави та міжнародні відносини: співвідношення понять та принципів.
  2. Типи зовнішньої політики держав.
  3. Зовнішня політика України, її дослідження та періодизація.


ЛІТЕРАТУРА
  1. Баталов Э. Предмет философии международных отношений [Електронний ресурс] / Эдуард Баталов // Международные процессы. – Том 2. – Номер 1 (4). – Январь-апрель 2004. – Режим доступу до джерела: trends.ru/four/001.htm
  2. Віднянський С. В. Зовнішня політика України: Виклад за програмою підготовки магістрів зовнішньої політики / Віднянський С. В. – К.: ДЕМІД, 2006. – 76 с.
  3. Віднянський С.В. Зовнішня політика України як предмет історичного аналізу: концептуальні підходи та перспективи / С. В. Віднянський, А. Ю. Мартинов // Український історичний журнал. – 2001. – Випуск 4. – С. 41-57.
  4. Внешняя политика в ХХI веке: вопросы теории и практики. Материалы научного семинара / Под. ред. П.А. Цыганкова. – М.: КДУ, 2009. – 232 с.
  5. Дробот Г.А. Методология исследования внешней политики: возможности неореализма и принцип уровней анализа / Дробот Г. А.// Вестник Московского университета. – Серия 18. Социология и политология. – 2007. – № 4. – С. 20-33.
  6. Журавлев А. Параметры эффективности внешней политики в зарубежной библиографии [Електронний ресурс] / Алексей Журавлев // Международные процессы. – Том 4. – Номер 3 (12). – Сентябрь-декабрь 2006. – Режим доступу до джерела: trends.ru/twelfth/006.htm
  7. Зовнішня політика України: перші підсумки та перспективи 2008 року: матеріали «круглого столу», 4 квіт. 2008 р. [Електронний ресурс] / За заг. ред. Ю. Г. Рубана. – К.: НІСД, 2008. – 98 с. – Режим доступу до джерела: gov.ua/book/vidannya/stil.pdf
  8. Копиленко М. Л. Внутрішні фактори зовнішньої політики / М. Л. Копиленко, В. М. Чумак / Національний інститут стратегічних досліджень. – К., 1997. – 45 с.
  9. Косолапов Н. А. Тема 8. Анализ внешней политики: основные направления исследований / Н. А. Косолапов // Мировая экономика и международные отношения. – 1999. – № 2. – С. 77-85.
  10. Косолапов Н. Тема 9. Внешняя политика и внешнеполитический процесс субъектов международных отношений / Н. Косолапов // Мировая экономика и международные отношения. – 1999. – № 3. – С. 64-73.
  11. Кочетков В. В. Внешняя политика государства в XXI веке: теория(и), методология, прикладной анализ [Електронний ресурс] / В. В. Кочетков // Вестник Московского университета. – Серия 18. Социология и политология. – 2008. – № 4. – Режим доступу до джерела: http: //www.socio.msu.ru/documents/vestnik/archive/vestnik-4-08.doc
  12. Лебедева М. М. Внешняя политика: исчезновение или перезагрузка? [Електронний ресурс] / М. М. Лебедева // Внешняя политика: вопросы теории и практики / Под ред. П. А. Цыганкова. – М.: МГУ, 2009. – С. 32-42. – Режим доступу до джерела: .ru/files/111514/4714e9b738a42cbaaafdea0f44e4709c.doc
  13. Лебедева М. М. Сравнительная политология, мировая политика, международные отношения: развитие предметных областей / М. М. Лебедева, А. Ю. Мельвиль // Полис. – 1999. – № 4. – С. 130-140.
  14. Мадіссон В. Глобальні проблеми та національний інтерес у зовнішній політиці / В. Мадіссон, В. Шахов // Політологічні читання. – 1993. – № 4. – C. 23–30.
  15. Мальський М. З. Теорія міжнародних відносин: Підручник / М. З. Мальський, М. М. Мацях. – К.: Знання, 2007. – 461 с.
  16. Мировая политика и международные отношения: Учеб. пособие / Под ред. С. А. Ланцова, В. А. Ачкасова. – СПб: Питер, 2008. – 443 с.
  17. Овсій І. О. Зовнішня політика України (від давніх часів до 1944 року): Навч. посібник [Електронний ресурс] / І. О. Овсій. – К.:Либідь, 1999. – 240 с. – Режим доступу до джерела: ellib.org.ua/pages-cat-8.php
  18. Огризко В. С. Зовнішня політика України: обстоювання глибинних національних інтересів [Електронний ресурс] / В. С. Огризко // Національна безпека: український вимір / Зб. наук. праць Інституту проблем національної безпеки.  – К.: ІПНБ, 2008. – № 1-2 (20-21). – Режим доступу до джерела: ua/portal/soc_gum/Nac_bez/texts/2008-01/ogrysko.pdf
  19. Основи політичної науки: Курс лекцій : у 4 т. / [Б.Кухта, Г.Ткаченко, Л.Старецька та ін.]: за ред. Б.Кухти. – Львів: Кальварія, 1997. – Т. 4: Міжнародна політика. – 1999. – 436 с.
  20. Пасічник Н. С. Концептуальні моделі зовнішньої політики Ґ. Еллісона [Електронний ресурс] / Пасічник Н. С. // Політологічний вісник. Зб-к наук. праць. − К.: «ІНТАС», 2009. − Вип. 41. − С. 113-123. – Режим доступу до джерела: ua/portal/Soc_Gum/Pv/2009_41.pdf
  21. Політологічний енциклопедичний словник: Навч. посібник для студентів вищ. навч. закладів / [Упоряд. В. П. Горбатенко, А. Г. Саприкін]. – К.: Генеза, 1997. – 400 с.
  22. Політологія. Кн. перша: Політика і суспільство. Кн. друга: Держава і політика / [А. Колодій, Л. Климанська, Я. Космина, В. Харченко]. – 2-е вид., перероб. та доп. – К.: Ельга, Ніка-Центр, 2003. – 664 с.
  23. Політологія: Підручник / За ред. О. В. Бабкіної, В. П. Горбатенка. – К.: ВЦ «Академія», 2006. – 568 с.
  24. Пономарева И. Б. Геополитические факторы внешней политики: современное видение / И. Б. Пономарева // Мировая экономика и междунар. отношения. – 1990. – № 1. – С.35–48.
  25. Симоненко Р. Г. Про геополітичний фактор в історії України: Зв’язок геополітики й історичного розвитку України / Р. Г. Симоненко // Український історичний журнал. – Випуск 3. – 2001. – С. 105-127.
  26. Цыганков П. А. Политическая социология международных отношений: Учеб. Пособ. / П. А. Цыганков. – М., 1994. – 319 с.
  27. Чекаленко Л. Д. Зовнішня політика України: Підручник для студ. ВНЗ / Л. Д. Чекаленко. – К.: Либідь, 2006. – 710 с.
  28. Чернов С. А. Системный анализ во внешней политике / С. А. Чернов // США: экономика, политика, идеология. – 1998. – № 6. – С.79–89.
  29. Шамраєва В. М. Теоретичні основи та практична реалізація стратегічного партнерства у зовнішній політиці України [Електронний ресурс] / Шамраєва В. М. // Політологічний вісник. Зб-к наук. праць. − К.: «ІНТАС», 2009. − Вип. 41. − С. 367-379. – Режим доступу до джерела: ua/portal/Soc_Gum/Pv/2009_41.pdf
  30. Шляхтун П.П. Політологія (теорія та історія політичної науки): Підручник / П. П. Шляхтун. – 3-тє вид., стер. – К.: Либідь, 2005. – 576 с.
  31. Ярошко О. З. Проблеми практичного наповнення та втілення зовнішньої політики України [Електронний ресурс] / Ярошко О. З. // Стратегічні пріоритети: наук.-аналітич. щоквартал. збірник / Нац. ін.-т стратегіч. досліджень. – К.: НІСД, 2007. – № 3 (4). – С. 148-154. – Режим доступу до джерела: http://www.niss.gov.ua/book/StrPryor/4/21-Yaroshko.pdf


МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ

Розгляд першого питання необхідно розпочати з аналізу змісту таких понять як «міжнародні відносини», «міжнародна політика», «зовнішня політика», «геополітика», «дипломатія» у їх співвідношенні одне з одним [1; 4, с. 7-84; 9-13; 19, с. 11-24; 21, с. 138; 22, с. 420-425; 23, с. 531-541; 26, с. 30-39; 30, с. 502-522]. Доцільно показати процес виокремлення аналізу зовнішньої політики як самостійного напряму у комплексі наук про міжнародні відносини (слід описати процес розмежування предметів дослідження теорії міжнародних відносин та аналізу зовнішньої політики) [9; 11-13]. Окремого розгляду потребують як підходи щодо визначення основних прикладних принципів, якими керуються (або повинні керуватися) держави у своїй зовнішньополітичній діяльності, так й теоретико-методологічні підходи щодо загальних принципів діяльності усіх суб’єктів міжнародних відносин [1; 4, с. 20-55, 90-101; 12; 13; 19, с. 425-433; 26, с. 8-39, 120-150].

У другому питанні доцільно зосередити увагу на національних інтересах держави у міжнародних стосунках, які визначають спосіб дії держави на міжнародній арені. У цьому контексті йдеться про певний тип зовнішньої політики держави. У даному питанні слід розглянути основні типології зовнішньої політики держави, які пропонуються у сучасній теорії міжнародних відносин. У процесі аналізу варто висвітлити теоретичні погляди щодо проблем детермінації типу зовнішньої політики України, який визначає основні стратегічний та тактичний виміри її зовнішньополітичної діяльності. Останні прописані у доктринальних основах зовнішньої політики України, у яких закладені шляхи становлення ефективних відносин з іншими суб′єктами міжнародних відносин, способи вирішення Україною дилеми безпеки у світовому співтоваристві [5–6; 8–9; 14; 15, с. 187–199; 16, с. 266–269; 20; 22, с. 532–535; 24; 28].

Розгляд третього питання потрібно розпочати із з′ясування стану наукового дослідження зовнішньополітичної діяльності України, тут варто висвітлити теоретичні напрями, у рамках яких аналізується вітчизняна зовнішня політика. Особливу увагу слід зосередити на загальній характеристиці основних періодів зовнішньополітичної історії України [2–3; 7; 17–18; 25; 27, с. 13–31; 29; 31].


Тема 2. Зовнішня політика Київської Русі
  1. Народження давньоруської дипломатії. Міжнародні контакти давніх слов′ян.
  2. Зовнішня політика князів у процесі творення та розквіту Київської держави (Олег, Ольга, Святослав, Володимир Великий, Ярослав Мудрий).
  3. Зовнішня політика удільних князівств в епоху феодальної роздробленості Русі (Ярослав Осмомисл, Володимир Мономах).


ЛІТЕРАТУРА
  1. Баран В. Д. Давні слов’яни / В. Д. Баран. – К.: Альтернативи, 1998. – 336 с.
  2. Брайчевський М. Ю. Утвердження християнства на Русі / М. Ю. Брайчевський. – К.: Наукова думка, 1988. – 262 с.
  3. Княжа доба: історія і культура : [Зб. наук. праць; відп. ред. Я. Ісаєвич]. – Львів: Інститут українознавства імені І.Крип'якевича НАН України, 2007. – № 1. – 336 с.
  4. Котляр М. Ф. Галицько-Волинська Русь / М. Ф. Котляр. – К.: Альтернативи, 1998. – 336 с.
  5. Крип’якевич І. П. Історія України / І. П. Крип’якевич. – Львів: Світ, 1990. – 520 с.
  6. Кушинська Л. А. Про джерело права русько-візантійських угод Х ст. / Л. А. Кушинська // Український історичний журнал. – 1999. – № 6. – С. 89-94.
  7. Моця О. П. Київська Русь і країни Європи: характерні риси східнослов’янської державності, рівні міжнародних відносин та напрями контактів / О. П. Моця // Український історичний журнал. – 2007. – № 1. – С. 4-19.
  8. Мудеревич В. Хрестові походи на Близький Схід і Русь: родинно-династична проблема [Електронний ресурс] / Віктор Мудеревич // Питання стародавньої та середньовічної історії, археології й етнології: Збірник наукових праць / Чернівецький національний університет ім. Ю. Федьковича. – Чернівці: Видавництво “Прут”, 2007. – Том 2 (24). – С. 169-183. – Режим доступу до джерела: ua/portal/Soc_Gum/Pssiae/2007_2.pdf
  9. Нікітенко Н. М. Остання русько-візантійська війна 1043 р.: причини і наслідки [Електронний ресурс] / Нікітенко Н. М. // Наукові записки Національного університету "Києво-Могилянська академія". – 1999. – Том 9 (1). – С. 128-134. – Режим доступу до джерела: ry.ukma.kiev.ua/e-lib/NZ/NZV9_1999_spets1/31_nikitenko_n.pdf
  10. Овсій І. О. Зовнішня політика України (від давніх часів до 1944 року): Навч. посібник [Електронний ресурс] / І. О. Овсій. – К.: Либідь,1999. – 240 с. – Режим доступу до джерела: ellib.org.ua/pages-cat-8.php
  11. Основи політичної науки: Курс лекцій: у 4 т. / [Б. Кухта, Г. Ткаченко, Л. Старецька та ін.]: За ред. Б. Кухти. – Львів: Кальварія, 1997. – Т. 4: Міжнародна політика. – 1999. – 436 с.
  12. Пашуто В. Т. Внешняя политика Древней Руси / В. Т. Пашуто. – М.: Наука, 1968. – 474 с.
  13. Пріцак О. Походження Русі: у 2 т. / Омелян Пріцак. – К.: Обереги, 1997. – (Київська бібліотека давнього українського письменства). Т. 1: Стародавні скандинавські джерела (крім ісландських caг). – 1997. – 1080 с.
  14. Сахаров А. Н. Дипломатия Древней Руси: ІХ – первая половина Х в. / А. Н. Сахаров. – М.: Мысль, 1980. – 358 с.
  15. Сахаров А. Н. Дипломатия Святослава / А. Н. Сахаров. – М.: Международные отношения, 1982. – 240 с.
  16. Толочко О. П. Київська Русь / О. П. Толочко, П. П. Толочко. – К.: Альтернативи, 1998. – 352 с.
  17. Толочко П. П. Кочевые народы степей и Киевская Русь / П. П. Толочко. – СПб: Алетейя, 2003. – 160 с.


МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ

Початки політичної історії сучасної України вчені пов’язують із зародженням державотворчих процесів у великих племінних об’єднаннях слов’ян (союзах племен) на її території у VI-VIII ст. Завдання першого питання контрольної роботи полягає у розкритті напрямів та характері міжнародних контактів східних слов’ян з сусідніми народами. Необхідно вказати, що формування слов'янських протодержавних утворень на території сучасної України супроводжувалося гострою боротьбою з сусідніми державами те землями (конфлікти з хозарами, населенням Центральної Європи, Подунав'я, слов'яно-візантійські війни тощо), встановленням дипломатичних контактів (наприклад, військові союзи слов'ян з Візантією), розвитком зовнішньої торгівлі [1, c. 79-90, 135-164, 236-244; 5, с. 28-35; 10, с. 1-5; 14; 17, c. 10-44].

Починаючи розгляд другого питання, необхідно зосередити увагу на зовнішніх факторах формування державності східних слов’ян з центром у Києві. Зокрема варто розкрити вплив контактів з варягами, хозарами, Візантією на становлення та розвиток політичної системи Київської Русі [1, с. 135-164; 5, с. 33-37; 6; 7; 10, с. 6-12; 13; 14; 16, с. 14-74; 17, с. 30-88]. Слід коротко охарактеризувати зміст зовнішньої політики Київської держави за часів князювання Олега, Ігоря, Ольги, Святослава, Володимира Великого та Ярослава Мудрого, виділивши основні напрями військово-політичної активності, дипломатичні відносини з близькими та віддаленими сусідами, роль династичних шлюбів у налагодженні відносин з ними [3; 5, с. 38-58; 6; 7, с. 6-16; 8; 10, с. 12-34; 11, с. 352-357; 12, с. 19-142; 13; 14; 15; 16, с. 59-172].

У третьому питанні треба описати зміни характеру зовнішньої політики Київської Русі, які настали у період її феодальної роздробленості [8; 10, с. 145]. Роздрібнення Київської Русі по смерті Ярослава Мудрого спричинилося до появи великих і малих, незалежних і напівзалежних князівств, які вступали у складні відносини між собою та зовнішнім світом. Особливу увагу слід зосередити на зовнішньополітичній діяльності великого князя київського Володимира Мономаха та галицького князя Ярослава Осмомисла [4, с. 119-132; 5, с. 58-72; 7, с. 16; 8; 10, с. 357; 11, с. 40-48, 52-54, 56, 84-88, 109-118, 124-127, 129-131, 135-136, 145-225; 15, с. 174-242; 16, с. 89-159].


Тема 3. Зовнішня політика Галицько-Волинської Русі епохи розквіту
  1. Зовнішня політика Галичини та Волині до об′єднання двох князівств.
  2. Зовнішня політика об′єднаного князівства (за князювання Романа Мстиславовича).
  3. Міжнародна діяльність Данила Галицького та його наступників.


ЛІТЕРАТУРА
  1. Головко О. Б. Держава Романовичів та Золота Орда / О. Б. Головко // Український історичний журнал. – 2004. – № 6. – С. 3-16.
  2. Ісаєвич Я. Князь і король Данило та його спадкоємці / Ярослав Ісаєвич [Електронний ресурс] // Дзеркало тижня. – 2001. – № 48 (372). – Режим доступу до джерела: /3000/3150/33129/
  3. Котляр М. Ф. Галицько-Волинська Русь / М. Ф. Котляр. – К.: Альтернативи, 1998. – 336 с.
  4. Крип’якевич І. П. Галицько-Волинське князівство [Електронний ресурс] / І. П. Крип’якевич. – 2-е вид., із змінами і доп. – Львів: Ін-т українознавства ім. І.Крип'якевича НАН України, 1999. – 220 с. – Режим доступу до джерела: rg.ua/krypgvol/krypgv.htm
  5. Крип’якевич І. П. Історія України / І. П. Крип’якевич. – Львів: Світ, 1990. – 520 с.
  6. Майоров О. Зовнішня політика Галицько-Волинської Русі часів Четвертого Хрестового походу: стосунки з Німеччиною, Візантією та Польщею / Олександр Майоров // Ruthenica. – К.: Інститут історії України НАН України, 2008. – № 7. – С. 105-129.
  7. Масан О. Данило Романович і рицарсько-чернечі ордени: проблеми взаємовідносин [Електронний ресурс] / Олександр Масан // Питання стародавньої та середньовічної історії, археології й етнології: Збірник наукових праць / Чернівецький національний університет ім. Ю. Федьковича. – Чернівці: Видавництво “Прут”, 2008. – Том 2 (26). – С. 137-149. – Режим доступу до джерела: ua/portal/Soc_Gum/Pssiae/2008_2.pdf
  8. Моця О. П. Київська Русь і країни Європи: характерні риси східнослов’янської державності, рівні міжнародних відносин та напрями контактів / О. П. Моця // Український історичний журнал. – 2007. – № 1. – С. 4-19.
  9. Овсій І. О. Зовнішня політика України (від давніх часів до 1944 року): Навч. посібник [Електронний ресурс] / І. О. Овсій. – К.: Либідь,1999. – 240 с. – Режим доступу до джерела: ellib.org.ua/pages-cat-8.php
  10. Основи політичної науки: Курс лекцій: у 4 т. / [Б. Кухта, Г. Ткаченко, Л. Старецька та ін.]: за ред. Б. Кухти. – Львів: Кальварія, 1997. – Т. 4: Міжнародна політика. – 1999. – 436 с.
  11. Пашуто В. Т. Внешняя политика Древней Руси / В. Т. Пашуто. – М.: Наука, 1968. – 474 с.
  12. Політична історія України: Посібник для студентів вищих навчальних закладів / [Є. О. Бондарєв, В. П. Горбатенко, В. А. Греченко та ін.]: за ред. В. І. Танцюри. – К.: Видавничий центр „Академія”, 2001. – 488 с.
  13. Політична система для України: історичний досвід і виклики сучасності / [О. Г. Аркуша, С. О. Біла, В. Ф. Верстюк та ін.]. – К.: Ніка-Центр, 2008. – 988 с.
  14. Симоненко Р. Г. Про геополітичний фактор в історії України: Зв’язок геополітики й історичного розвитку України / Р. Г. Симоненко // Український історичний журнал. – 2001. – № 3. – С. 105-127.
  15. Толочко О. П. Київська Русь / О. П. Толочко, П. П. Толочко. – К.: Альтернативи, 1998. - 352 с.
  16. Толочко П. П. Кочевые народы степей и Киевская Русь / П. П. Толочко. – СПб: Алетейя, 2003. – 160 с.


МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ

Феодальна роздрібненість на Русі змінила характер її зовнішньої політики – відносно єдиній зовнішній політиці настав кінець. З другої половини ХІ ст. розвиваються зовнішньополітичні зв’язки окремих самостійних князівств Русі, серед яких на статус великих претендували Галичина та Волинь. У першому питанні необхідно розкрити геополітичні і зовнішньополітичні умови внутрішнього зміцнення та розвитку Галицького та Волинського князівств, появи умов для їхнього об’єднання у другій половині ХІІ ст. Окрему увагу слід приділити дипломатичній діяльності галицьких (насамперед Володимира (Володимирка) Володаревича та Ярослава Осмомисла) та волинських (насамперед Романа Мстиславича) князів щодо зміцнення й розширення своїх володінь, а також боротьбі князівств з сусідніми державами та племенами за вплив у регіоні [3, c. 69-152; 4; 5, с. 71-74; 8].

У другому питанні доцільно розглянути зовнішню політику Романа Мстиславича у роки його правління об’єднаним Галицько-Волинским князівством. Слід висвітлити військові, політичні, династичні, економічні стосунки князя із сусідніми європейськими країнами (Польщею, Угорщиною, Німеччиною, Візантією, Римом), походи проти половців; розкрити зовнішньополітичні фактори посилення та послаблення державної могутності Галицько-Волинського князівства [3, c. 153-160, 256-266; 4; 5, с. 74-76; 6; 9, c. 46-51; 11, c. 164-166, 201, 212-213, 221; 16, c. 256-258].

Розкриваючи зміст третього питання, слід охарактеризувати основні вектори зовнішньополітичної діяльності роду Романовичів, проаналізувати роль його представників у міжнародній політиці того часу. Першочергове значення має розгляд закордонної політики Данила Галицького, на час правління якого Галицько-Волинське князівство стало одним з найвпливовіших міжнародних суб’єктів у Центральній Європі. Треба коротко описати його стосунки з угорськими, польськими та литовськими феодалами, Тевтонським Орденом, Папським Престолом та Золотою Ордою. Також слід проаналізувати причини ослаблення позицій Галицько-Волинського князівства на міжнародній арені за володарювання наступників короля Данила [1; 2; 3, c. 178-228, 266-292; 4; 5, с. 76-81; 7; 8, с. 16-18; 9; 10, с.357-358; 12, с. 66-72; 13].


Тема 4. Зовнішня політика Козацької держави
  1. Дипломатія Запорізької Січі (від Байди Вишневецького до Б.Хмельницького).
  2. Формування зовнішньополітичного курсу держави Богдана Хмельницького.
  3. Московський вектор зовнішньої політики Б.Хмельницького: Переяславська угода та її наслідки.


ЛІТЕРАТУРА
  1. Горобець В. Еліта козацької України в пошуках політичної легітимації: стосунки з Москвою та Варшавою, 1654-1665 / В. Горобець. – К.: Інститут Історії України НАН України, науково-дослідний інститут козацтва, 2001. – 533 с.
  2. Горобець В. М. Зовнішня політика Гетьманату другої половини 50-х рр. XVII ст.: впливи суспільно-політичного протистояння в Україні та трансформацій регіональних геополітичних процесів [Електронний ресурс] / В. М. Горобець // Український історичний журнал. – 2005. – №2. – С. 16-47. – Режим доступу до джерела: rg.ua/JournALL/journal/2005/2/2.pdf
  3. Гурбик А. О. Раднотський зовнішньополітичний курс гетьмана України Б.Хмельницького (1656-1657 рр.) / А. О. Гурбик // Український історичний журнал. – Київ, "Наукова думка", 2008. – №6. – С. 57-86.
  4. Зінченко А. Історія дипломатії від давнини до нового часу: Навчальний посібник / Арсен Зінченко. – Вид. 2-ге, доповнене. – К.: РВЦ «Проза», 2005. – 559 с.
  5. Історія українського козацтва: Нариси: у 2 т. / [Відп. ред. В. А. Смолій]. – К.: Вид. дім «Києво-Могилянська академія», 2006. Т.1. – 2006. – 800 с.
  6. Леп'явко С. Українське козацтво у міжнародних відносинах (1561-1591) / С. Леп'явко. – Чернігів: Сіверянська думка, 1999. – 216 c.
  7. Мицик Ю. А. З досліджень історії Переяславської ради 1654 р. / Ю. А. Мицик // Український історичний журнал. – 2003. – № 6. – С. 93-110.
  8. Наслідки Переяславської ради 1654 року: [Зб. статей / ред. І. Гирич]. – К.: Смолоскип, 2004. – 606 с.
  9. Нариси з історії дипломатії України / [О. І. Галенко, Є. Є. Камінський, М. В. Кірсенко та ін.]: Під ред. В. А. Смолія. – К.: Альтернативи, 2001. – 736 с.
  10. Овсій І. О. Зовнішня політика України (від давніх часів до 1944 року): Навч. посібник [Електронний ресурс] / І. О. Овсій. – К.: Либідь,1999. – 240 с. – Режим доступу до джерела: ellib.org.ua/pages-cat-8.php
  11. Основи політичної науки: Курс лекцій: у 4 т. / [Б. Кухта, Г. Ткаченко, Л. Старецька та ін.]: За ред. Б. Кухти. – Львів: Кальварія, 1997. – Т. 4: Міжнародна політика. – 1999. – 436 с.
  12. Переяславська рада 1654 року (Історіографія та дослідження) / [Редкол. П. Сохань, Я. Дашкевич, І. Гирич та ін.]. – К.: Смолоскип, 2003. – 830 с.
  13. Політична історія України: Посібник для студентів вищих навчальних закладів / [Є. О. Бондарєв, В. П. Горбатенко, В. А. Греченко та ін.]: За ред. В. І. Танцюри. – К.: Видавничий центр „Академія”, 2001. – 488 с.
  14. Сас П. М. Посольство Війська Запорозького до московського царя Михайла Федоровича 1620 р. / П. М. Сас // Український історичний журнал. – 2003. – № 6. – С. 16-28; 2004. – № 1. – С. 3-20.
  15. Сергійчук В. І. Переяславська рада – трагедія України і програш Європи / Володимир Сергійчук. – К.: Діокор, 2003. – 136 с.
  16. Симоненко Р. Г. Про геополітичний фактор в історії України: Геополітичні аспекти бездержавного періоду України (XIV – перша половина XVII ст.) / Р. Г. Симоненко // Український історичний журнал. – 2002. – № 6. – С. 5-31.
  17. Смолій В. А. Українська національна революція XVII ст. (1648-1676 рр.) / В. А. Смолій, В. С. Степанков. – К.: Альтернативи, 1999. – 352 с.
  18. Степанков В. С. Переяславська присяга 1654 р.: зміст і наслідки / В. С. Степанков // Український історичний журнал. – 2003. – № 6. – С. 28-39; 2004. – № 1. – С. 20-28.
  19. Чухліб Т. В. Переяславська угода 1654 р. у контексті міжнародного утвердження ранньомодерної Української держави: причини, укладення, наслідки / Т. В. Чухліб // Український історичний журнал. – 2003. – № 1. – С. 68-81; 2003. – № 3. – С. 43-63; 2003. – № 4. – С. 46-61.


МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ

У першій половині XVII ст. козацтво перетворюється на провідника й захисника інтересів українського суспільства, стає впливовою політичною силою Речі Посполитої загалом та Східної Європи зокрема. Тому при розгляді першого питання основну увагу слід зосередити на проблемах: 1) суб’єктивізації козацтва у міжнародних відносинах та його перших угодах; 2) зовнішньої політики Запорізької Січі 20-40-х рр. XVII ст.; 3) козаччини у сфері інтересів європейських держав (друга половина XVI – перша половина XVII ст.) [5; 6; 9, с. 107-112; 10, с. 69-82; 13, с. 91-105; 15].

Розгляд другого питання варто розпочати з висвітлення міжнародно-політичних умов утворення української держави та роль у цьому процесі козацтва на чолі з Б.Хмельницьким. Характеризуючи зовнішню політику Війська Запорізького за часів правління Б.Хмельницького потрібно розглянути польсько-український конфлікт, а також дипломатичні зусилля гетьмана щодо участі України у різноманітних коаліціях проти Польщі, пояснити суперечності, які виникали у цій взаємодії між державами того часу [1; 2; 3; 9, с. 113-153; 10, с. 83-106; 11, с. 358-362; 12; 13, с. 105-123; 15; 17, с. 69-210; 18; 19].

У третьому питанні потрібно розкрити обставини створення та розпаду українсько-московської коаліції, укладеної в Переяславі 1654 р. (додатково затверджена т.зв. «Березневими статями» 1654 р., які козацьке посольство уклало з московським царем у Москві), а також проаналізувати її зовнішньополітичні наслідки для Козацької держави [1; 2; 7; 8; 9, с. 142-144; 10, с. 95-98; 12; 13, с. 117-122; 15; 17, с. 181-184; 18; 19].


Тема 5. Зовнішня політика автономної Гетьманщини
  1. Коливання зовнішньополітичних орієнтацій в період гетьманства Ю.Хмельницького – П.Дорошенка.
  2. Дипломатія І.Мазепи та П.Орлика.
  3. Зовнішня політика Гетьманщини періоду занепаду (від І.Скоропадського до К.Розумовського).


ЛІТЕРАТУРА
  1. Горобець В. Еліта козацької України в пошуках політичної легітимації: стосунки з Москвою та Варшавою, 1654-1665 / В. Горобець. – К.: Інститут Історії України НАН України, науково-дослідний інститут козацтва, 2001. – 533 с.
  2. Горобець В. М. Українсько-російські політичні відносини другої половини ХVІІ-ХVІІІ ст.: тенденції, характер, етапи [Електронний ресурс] / В. М. Горобець, О. К. Струкевич // Український історичний журнал. – 1997. – №1. – C. 22-43. – Режим доступу до джерела: rg.ua/JournALL/journal/1997/1/2.pdf
  3. Дорошенко Д. І. Гетьман Петро Дорошенко: Огляд його життя та політичної діяльності / Д. І. Дорошенко. – Нью-Йорк: Видав. укр. вільної АН у США, 1985. – 712 с.
  4. Журавльов Д. В. Боротьба за Слобідську Україну в 1711 р. в контексті військово-політичних планів Пилипа Орлика та Карла XII [Електронний ресурс] / Журавльов Д. В. // Вісник Харківського національного університету імені В.Н. Каразіна. Серія «Історія». – 2007. – №762. – С. 17-28. – Режим доступу до джерела: ua/portal/natural/VKhNU/Istor/762/Zhuravljov_D_V.pdf
  5. Іван Мазепа та його доба: історія, культура, національна пам'ять: Матеріали міжнар. наук. конф. / Національний ун-т "Києво-Могилянська академія" / Голова редкол. В. Брюховецький, ред.-упоряд. В. Щербак. – К.: Темпора, 2008. – 486 с.
  6. Крикун М. Між війною і радою. Козацтво Правобережної України в другій половині XVII – на початку XVIII ст. / Микола Крикун. – К.: Критика, 2006. – 471 с.
  7. Крип’якевич І. П. Історія України / І. П. Крип’якевич: [відп. редактори Ф. П. Шевченко, Б. З. Якимович]. – Львів: Світ, 1990. – 520 с. – (Пам’ятки історичної думки України).
  8. Крупницький Б. Д. Гетьман Мазепа та його доба: [Текст] / Б. Д. Крупницький ; передм. В. М. Горобця. – К.: Україна, 2001.– 240 с.
  9. Куташов І. Державотворча концепція і політична діяльність Івана Мазепи [Електронний ресурс] / І. Куташов // Наукові записки Інституту політичних і етнонаціональних досліджень ім. І. Ф. Кураса. – 2006. – № 32. – С. 26-36. – Режим доступу до джерела: d.gov.ua /img/scholarly/file/nz_32_36.pdf
  10. Нариси з історії дипломатії України / [О. І. Галенко, Є. Є. Камінський, М. В. Кірсенко та ін.]: під ред. В. А. Смолія. – К.: Альтернативи, 2001. – 736 с.
  11. Овсій І. О. Зовнішня політика України (від давніх часів до 1944 року): Навч. посібник [Електронний ресурс] / І. О. Овсій. – К.: Либідь,1999. – 240 с. – Режим доступу до джерела: ellib.org.ua/pages-cat-8.php
  12. Оглоблин О. Гетьман Іван Мазепа та його доба [Електронний ресурс] / Оглоблин Олександр: [ред. Л. Винар]. – 2-ге вид., доп. – К., 2001. – 461 с. – Режим доступу до джерела: rg.ua/coss3/ohl.htm
  13. Основи політичної науки: Курс лекцій: у 4 т. / [Б. Кухта, Г. Ткаченко, Л. Старецька та ін.]: за ред. Б. Кухти. – Львів: Кальварія, 1997. – Т. 4: Міжнародна політика. – 1999. – 436 с.
  14. Політична історія України: Посібник для студентів вищих навчальних закладів / [Є. О. Бондарєв, В. П. Горбатенко, В. А. Греченко та ін.]: за ред. В. І. Танцюри. – К.: Видавничий центр „Академія”, 2001. – 488 с.
  15. Смолій В. А. Українська національна революція XVII ст. (1648-1676 рр.) / В. А. Смолій, В. С. Степанков. – К.: Альтернативи, 1999. – 352 с.
  16. Станіславський В. В. Політичні відносини Запорізької Січі з Річчю Посполитою та Правобережною Україною в 1686-1699 рр. [Електронний ресурс] / В. В. Станіславський // Український історичний журнал. – 1998. – № 6; 1999. – № 1. – Режим доступу до джерела: rg.ua/JournALL/journal/1998/6/1.pdf; rg.ua/JournALL/journal/1999/1/2.pdf
  17. Чухліб Т. Гадяч 1658 року та ідея його відновлення в українсько-польських стосунках (1660-ті – початок 1680-х рр.) [Електронний ресурс] / Тарас Чухліб. – К.: Інститут історії України НАН України, 2008. – 86 с. – Режим доступу до джерела: ry.org.ua/index.php?urlcrnt=LiberUA/select_PDF.php&isbn=978-966-02-4775-8
  18. Чухліб Т. В. Гетьманування Петра Дорошенка: причини «вірності» та «зради» королю, султану й царю (1665-1676 рр.) / Т. В. Чухліб // Український історичний журнал. – 2007. – №1. – С. 39-61.
  19. Чухліб Т. Гетьмани Правобережної України в історії Центрально-Східної Європи (1663-1713) / Тарас Чухліб. – К.: ВД «Києво-Могилянська академія», 2004. – 288 с.
  20. Чухліб Т. Гетьмани і монархи: Українська держава в міжнародних відносинах 1648–1714 рр. / Т. Чухліб. – Вид. 2-ге, доопрац. – К.: Арістей, 2005. – 640 с.
  21. Яковлєва Т. Г. Кримсько-турецький фактор у політиці гетьманів України у 60-ті рр. XVII ст. [Електронний ресурс] / Т. Г. Яковлєва // Український історичний журнал. – 2003. – №2. – С. 14-24. – Режим доступу до джерела: rg.ua/JournALL/journal/2003/2/2.pdf
  22. Яковлева Т. Руїна Гетьманщини: Від Переяславської ради-2 до Андрусівської угоди (1659 - 1667 рр.) / Тетяна Яковлева : [пер. з рос. Л. Білик]. – К.: Основи, 2003.– 643 с.


МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ

Завдання першого питання полягає у аналізі перебігу стосунків української суспільної верхівки з Річчю Посполитою, Османською імперією та Московською державою на тлі міжнародних взаємин у Центрально-Східній Європі у період гетьманування Юрія Хмельницького (1659-1663, 1677-1681 рр.) та Петра Дорошенка (1665-1676 рр.). Слід дослідити зовнішньополітичну діяльність гетьманських урядів щодо пошуку способів військово-політичного та міжнародно-правового утвердження (легітимації) нового державного утворення - Війська Запорозького [2, c. 26-29; 3; 6; 7, c. 194-204; 11; 13, c. 367-368; 14, c. 127-132; 15, c. 237-250, 277-289, 300-329; 17; 18; 19; 20; 21; 22].

У другому питанні необхідно розкрити зміст зовнішньої політики гетьманів Івана Мазепи та Пилипа Орлика. Слід описати залежний стан Українського Гетьманату від Москви (юридично закріплений Коломацькою угодою 1687 р.), що змусило І.Мазепу виступати спочатку союзником Москви у війні проти Криму та Туреччини, а із початком Великої Північної війни (1700-1721 рр.) надавати військову та економічну допомогу антишведській коаліції. Потрібно розкрити обставини кризи українсько-російських відносин, які змусили І.Мазепу та його наступника – Пилипа Орлика шукати союзу з Річчю Посполитою, Швецією, Кримським ханством, а також наслідки таких взаємин [2, c. 30; 4; 5; 6; 7, c. 208-220; 8; 9; 11; 12; 13, c. 368-369; 14, c. 137-145; 16; 19; 20].

Третє питання передбачає розгляд міжнародної діяльності Гетьманщини від початку гетьманування І.Скоропадського до ліквідації української автономії за часів К.Розумовського. Інкорпорація козацької держави до складу Російської імперії призвело до перетворення Гетьманату у колоніальний об’єкт, який мав обслуговувати інтереси метрополії. Варто висвітлити питання втручання російської адміністрації в кадрову політику Гетьманату, описати проведені Петербургом інкорпораційні за змістом реформи 1722-1725 рр., які були спрямовані на ліквідацію автономії Гетьманщини, асиміляції та наступного поглинання українських земель загальноімперським організмом. Аналізуючи розвиток російсько-українських політичних відносин, слід порівняти політико-правовий статус та повноваження гетьманів з повноваженнями царських представників у період 1727-1764 рр. [2, c. 30-34; 6; 7, c. 220-224; 11; 14, c. 145-150; 20].


Тема 6. Зовнішня політика України на початку ХХ століття
  1. Зовнішня політика УНР та Центральної Ради. Брестський мирний договір та його наслідки.
  2. Зовнішня політика Української держави Павла Скоропадського (відносини з країнами Почвірного союзу, постімперськими утвореннями та нейтральними державами).
  3. Зовнішня політика ЗУНР, УНР доби Директорії та союзної держави.
  4. Роль Варшавського та Ризького мирних договорів для зовнішньої політики суверенної української держави.


ЛІТЕРАТУРА
  1. Боєчко В. Кордони України: історична ретроспектива та сучасний стан / В. Боєчко, О. Ганжа, Б. Захарчук. – К.: Основи, 1994. – 168 с.
  2. Будков Д. Міжнародна інформаційна діяльність за часів української держави гетьмана П.Скоропадського / Д. Будков // Пам’ять століть. – 2003. – № 2. – C. 64-71.
  3. Великий українець: матеріали з життя та діяльності М.С.Грушевського. – Київ, 1992. – 551 с.
  4. Верстюк В. Українська Центральна Рада / В. Верстюк. – Київ: Заповіт, 1997. – 344 с.
  5. Верстюк В. Ф. Україна і Росія в історичній ретроспективі: українські проекти в Російській імперії: в 3-х т. / В. Ф. Верстюк, В. М. Горобець, О. П. Толочко. – К.: Наукова думка, 2004. – Т. 1. – 504 с.
  6. Гетьманчук М. П. Про наслідки польсько-радянської війни 1920 р. / М. П. Гетьманчук // Збірка наук.-метод. праць Військового інституту при ДУ "Львівська політехніка". – Львів, 1999. – Вип. V. – С. 32-40.
  7. Головченко В. Проблема визначення зовнішньополітичної орієнтації Української народної республіки під час перебування на чолі Директорії Володимира Винниченка / В. Головченко, В. Шамраєва // Нова політика. – 1999. – № 6 – С. 26-33.
  8. Гончар Б. М. Відносини між Францією та УНР: (грудень 1918- квітень 1919 рр.) / Б. М. Гончар, Н. Д. Городня // Укр. іст. журн. – 2000. – №2. – С. 47-57; №3. – С. 44-52.
  9. Горак В. Зліт і падіння Директорії / В. Горак // Віче. – 1995. – № 4. – С. 106–116.
  10. Грицак Я. Нарис історії України: формування модерної української нації XIX-XX ст.: Навч. посіб. / Я. Грицак. – К: Ґенеза, 1996. – 360 с.
  11. Держалюк М. С. Міжнародне становище України та її визвольна боротьба у 1917-1922 роках / М. С. Держалюк. – К: Оріяни, 1998. – 240 с.
  12. Дещинський Л. Є. Міжнародні відносини України: історія і сучасність: Навч. посіб. / Л. Є. Дещинський, A. B. Панюк. – Львів: Вид-во НУ «ЛП», 2001. – 424 с.
  13. Дюрозель Ж. Б. Історія дипломатії від 1919 року до наших днів / Ж. Б. Дюрозель / [Пер. з фран.] – К.: Основи, 1995. – 903 с.
  14. Історія України: нове бачення: у 2 т. / Під ред. В. А. Смолія. – К.: Україна, 1996. – Т. 2. – 494 с.
  15. Каменецький І. Німецька політика супроти України в 1918 р. та її історична генеза / І. Каменецький // Український історик. – 1968. – Ч. 1-4.
  16. Клименко В. Українська гетьманська держава 1918 року: її місце в українській революції / В. Клименко // Нова політика. – 1996. – № 4. – С. 59–61.
  17. Кучик О. Україна в зовнішній політиці держав Антанти (1917–1920) / О. Кучик. – Львів, 2004. – 256 с.
  18. Макарчук С. А. Українська республіка галичан. Нариси про ЗУНР / С. А. Макарчук. – Львів: Світ, 1997. – 192 с.
  19. Матвієнко В. Українська дипломатія 1917-1921 років на теренах постімперської Росії: Монографія / В. Матвієнко. – К.: Вид. полігр. центр «Київ ун-т», 2002. – 373 с.
  20. Мірчук П. Причини загибелі УНР: від II до IV Універсалу / П. Мірчук // Державність. – 1991. – № 3-4.
  21. Нариси з історії дипломатії України / Під ред. В.А.Смолія. – К.: Альтернативи, 2001. – 736 с.
  22. Нариси історії України (Початок XIX ст. – перша чверть XX ст.): Навч. посіб. – Львів: Військовий інститут, 2003. – 274 с.
  23. Овсій І.О. Зовнішня політика України (від давніх часів до 1944 року): Навч. посіб. / І. О. Овсій. – К.: Либідь, 1999. – 240 с.
  24. Рубльов О. С. Українські визвольні змагання 1917-1921 рр. / О. С. Рубльов, О. П. Реент. – К.: Альтернативи, 1999. – 320 с.
  25. Скоропадський П. Спогади. Кінець 1917 – грудень 1918 р. / П. Скоропадський. – К.; Філадельфія: Ін-т укр. археогр та джерелознав. ім. М.Грушевського HAH України, 1995. – 493 с.
  26. Тищик Б. Й. Західноукраїнська Народна Республіка (1918-1923) / Б. Й. Тищик. – Львів: Тріада плюс, 2004. – 392 с.
  27. Українська Центральна Рада. Документи і матеріали: У 2-х т. – Київ: Наук. думка, 1996. – Т. 1. – 588 с.; Т. 2. – 422 с.
  28. Чалий В. Українська держава 1917-1920 рр. як суб′єкт міжнародного права / В. Чалий // Нова політика. – 1996. – № 1. – С. 35–41.


МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ

У першому питанні контрольної роботи необхідно проаналізувати зовнішню політику УНР та Центральної Ради, їх дипломатичну діяльність. Слід розглянути основні вектори зовнішньополітичної діяльності УНР, зовнішньополітичні альтернативи Української Центральної Ради, зокрема стосунки з Росією, країнами Антанти та Німеччиною й її союзниками. Особливу увагу слід надати розгляду Брестської угоди 9 лютого 1918 року [1, с. 12-43; 3–4; 5, с. 412-448; 11; 12, с. 135-156; 14, с. 3-52; 15; 17; 19–20; 21, с. 314- 327; 22, с. 180-185; 23, с. 151-163; 24, с. 46-100; 27; 28].

У другому питанні слід розглянути новий етап в історії української дипломатії, пов'язаний із зовнішньополітичною діяльністю уряду гетьмана Павла Скоропадського. Йдеться про основі зусилля нового керманича у сфері міжнародних взаємодій, розбудови української дипломатичної служби, зокрема у відносинах з країнами Центральної Європи та національними державами, що утворилися на постімперському просторі [2; 5, с. 448-464; 10, с. 127-134; 11; 12, с. 157-164; 14, с. 53-76; 16–17; 19; 21, с. 327-340; 22, с. 186-190; 23, с. 163-171; 24, с. 101-144; 25; 28].

Продовжуючи розгляд даної теми у третьому питанні слід розглянути процес утворення ЗУНР та її зовнішньополітичні орієнтири, враховуючи аспекти фактичної міжнародної ізоляції, військової агресії з боку сусідніх держав та, водночас, нагальні проблеми об′єднання українських земель. У цьому питанні увагу слід зосередити на дипломатичній діяльності Директорії та її місій за кордоном. Варто проаналізувати як саме національно-демократичні сили використали факт відновлення Української Народної Республіки у процесі розбудови незалежної держави та здобуття міжнародного визнання. У цьому питанні слід розглянути відносини УНР та ЗУНР, процес об’єднання Наддніпрянської та Наддністрянської України та ті розбіжності, що існували між урядами УНР та ЗУНР у зовнішньополітичних підходах й орієнтаціях [1, с. 118–121; 5, с. 464-494; 7–9; 10, с. 134-166; 12, с. 164-176; 13, с. 32-46; 14, с. 77-143; 17–19; 21, с. 340-369; 22, с. 190-196; 23, с. 171-188; 24, с. 145-190; 26, с. 265-353].

У четвертому питанні увагу необхідно звернути на оцінку Варшавської угоди з Польщею 1920 року. Потрібно розглянути основні зусилля С.Петлюри та уряду УНР у пошуках нових союзників, беручи до уваги стан війни та безперспективність надій на визнання України країнами Антанти [6; 10, с. 153-155; 11; 14, с. 91-100; 19; 21, с. 380-391; 22, с. 196-201; 23, с. 179-188; 28].