Зовнішня політика україни

Вид материалаДокументы

Содержание


Тема 9. Роль зовнішньополітичного потенціалу України у формуванні та реалізації її національних інтересів
Методичні рекомендації
Методичні рекомендації
Методичні рекомендації
Методичні рекомендації
Подобный материал:
1   2   3   4   5   6   7   8   9

Тема 9. Роль зовнішньополітичного потенціалу України у формуванні та реалізації її національних інтересів

  1. Формування та реалізація національного інтересу держав. Типи національних інтересів держави.
  2. Вплив (сила) Української держави як засіб формування її національних інтересів. Роль факторів сили у зовнішній політиці України.
  3. Ядерний статус України та його вплив на зовнішню політику держави.


ЛІТЕРАТУРА
  1. Бадрак В., Горбулін В. Конквістадор у панцирі залізнім Валентин Бадрак, Володимир Горбулін // Дзеркало тижня. – 2009. – 12 — 18 вересня. – №34 (762).
  2. Бадрак В., Згурець С. Ядерний хід. “За” і “Проти” / Сергій Згурець, Валентин Бадрак // Дзеркало тижня. – 2003. – 22 — 28 листопада. – №45 (470).
  3. Бжезінський З. Україна у геостратегічному контексті / Збіґнєв Бжезінський ; перекл. з англ. А. Іщенка. – К.: Видавничий дім “Києво-Могилянська академія”, 2006. – 102 с.
  4. Бєлов О. Ф. Національна безпека України в 1994–1996 рр. / Бєлов О. Ф. — К.: НІСД, 1997. – Режим доступу до ресурсу: ссылка скрыта;
  5. Бєлов О. Ф., Горбулін В. П., Лисицин Е. М. Актуальні питання організації стратегічного планування державної політики національної безпеки України / Бєлов О. Ф., Горбулін В. П., Лисицин Е. М. // Стратегічна панорама. – 1999. – №3. – Режим доступу до ресурсу: ссылка скрыта;
  6. Білорус О. Г. Економічна система глобалізму: Монографія / О. Г. Білорус. — К.: КНЕУ, 2003. — 360 с. – Режим доступу до ресурсу: ссылка скрыта;
  7. Воєнна безпека та оборонні технології: десять років досліджень // Наука і оборона. — 2004. — № 1. — С. 9–12.
  8. Гончарук А. З., Кузнєцов В. П., Лисицин Е. М. Україна 2000 і далі: геополітичні пріоритети та сценарії розвитку: Монографія Національного інституту стратегічних досліджень і Національного інституту українсько-російських відносин / А. З. Гончарук, В. П. Кузнєцов, Е. М. Лисицин [та ін.]. – К.: НІСД, 1999. – 384 с. – Режим доступу до ресурсу: ссылка скрыта;
  9. Горбулін В., Литвиненко О. Європейська безпека: можливий шлях послабити виклики і загрози / Володимир Горбулін, Олександр Литвиненко // Дзеркало тижня. – 2009. – 7 — 13 листопада. – №43 (771).
  10. Горбулін В., Литвиненко О. Великий сусід визначився. Що Україні робити далі? / Володимир Горбулін, Олександр Литвиненко // Дзеркало тижня. – 2009. – 19 — 25 вересня. – №35 (763).
  11. Горбулин В. Без права на покаяние. – Х.: Фолио, 2009. – 379 c.
  12. Дударьов В. Взаємообумовленість зовнішньої і внутрішньої політики // Дослідження світової політики. – 2001. – Вип 18. – С. 14–24.
  13. Зленко А. Україна у мінливому світі / Анатолій Зленко // Дзеркало тижня. – 2009. – 22 — 28 серпня. – №31 (759).
  14. Илларионов А. Критерии экономической безопасности / Андрей Илларионов // Институт Свободы Московский Либертариум. – Режим доступу до ресурсу: ссылка скрыта;
  15. Камінський Є. В ім′я національних інтересів. Чинники ефективності нашої зовнішньої політики // Політика і час (ПіЧ). – 2001. – №9. – С. 52–60.
  16. Колодій А., Климанська Л., Космина Я. Політологія. Кн. перша. Політика і суспільство. Кн. друга: Держава і політика / Колодій А., Климанська Л., Космина Я. [та ін.]. – 2-е вид., перероб. та доп. – К.: Ельга, Ніка-центр, 2003. – 664 с.
  17. Конончук С., Ярош О. Позиції кандидатів у президенти України щодо політичного формату безпекового союзу / С. Конончук, О. Ярош. – Електронний бюлетень "Твій вибір-2010". – 2010. – Вип. 8. – 15 c. – Режим доступу до ресурсу: ссылка скрыта;
  18. Кравченко В. Будапештська броня / Володимир Кравченко // Дзеркало тижня. – 2009. – 5 — 11 грудня. – №47 (775).
  19. Ліпкан В. А. Національна безпека і національні інтереси України: Лекція / Ліпкан Володимир. – К., 2006. – Режим доступу до ресурсу: ссылка скрыта;
  20. Мальський М. З., Мацях М. М. Теорія міжнародних відносини: Підручник / М. З. Мальський, М. М. Мацях. – 3-тє вид., пероб. і доп. – К.: Знання, 2007. – 461 с.
  21. Мельничук В. Друга спроба / Володимир Мельничук // Дзеркало тижня. – 2010. – 23 — 29 січня. – №2 (781).
  22. Мерніков Г., Шевцов А.  Формування та реалізація державної політики у сфері національної безпеки у країнах-членах ЄС / А. Шевцов, Г. Мерніков // Центр воєнної політики та політики безпеки: Публікації. – Режим доступу до ресурсу: ссылка скрыта;
  23. Семенченко А. І. Ефективність державного управління у сфері забезпечення національної безпеки / Семенченко А. І. // Центр воєнної політики та політики безпеки: Публікації. – Режим доступу до ресурсу: ссылка скрыта;
  24. Силіна Т. МЗС в економ-варіанті Тетяна Силіна // Дзеркало тижня. – 2009. – 27 червня — 3 липня. – №24 (752).
  25. Силіна Т. Леонід ШИМАН: «Україна зобов’язана скористатися своїм без’ядерним статусом» / Тетяна Силіна // Дзеркало тижня. – 2009. – 5 — 11 грудня. – №47 (775).
  26. Указ Президента України “Про Воєнну доктрину України” 648/2004 від 15 червня 2004 р. // Портал Верховної Ради України: Законодавство України. – Режим доступу до ресурсу: ссылка скрыта;
  27. Україна на міжнародній арені: Збірник документів і матеріалів (1991–1995 рр.): У 2-х кн. – К.: Юрінком Інтер, 1998. – Кн. 1. – 736 с.
  28. Україна на міжнародній арені: Збірник документів і матеріалів (1991–1995 рр.): У 2-х кн. – К.: Юрінком Інтер, 1998. – Кн. 2. – 496 с.
  29. Цыганков П. А. Международные отношения: Учебное пособие / Цыганков П. А. – М.: «Новая школа», 1996. – 320 с. – Режим доступу до ресурсу: ссылка скрыта;
  30. Шипілова Л.М. Порівняльний аналіз ключових понять і категорій основ національної безпеки України: Автореф. дис... канд. політ. наук: 21.01.01 [Електронний ресурс] / Л. М. Шипілова; Рада нац. безпеки і оборони України, Ін-т пробл. нац. безпеки. — К., 2007. — 20 с. – Режим доступу до ресурсу: ссылка скрыта;
  31. Шмаленко Ю.І. Геополітичні пріоритети України в сучасному світі: Автореф. дис... канд. політ. наук: 23.00.04 / Ю.І. Шмаленко; Одес. нац. юрид. акад. — О., 2002. — 19 с. – Режим доступу до ресурсу: ссылка скрыта;
  32. Ярошко О. Філософсько-методологічні засади дослідження категорій “національного інтересу” та “зовнішньополітичної цілі” (на прикладі зовнішньої політики України) / О. Ярошко // Українська національна ідея: реалії та перспективи розвитку. – 2008. – Вип. 20. – С. 158-162. – Режим доступу до ресурсу: ссылка скрыта;


МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ

У першому питанні варто підкреслити, що зовнішня політика кожної держави зводиться до реалізації її національних інтересів. Відповідно слід окреслити як процес формування національних інтересів держави та їх реалізації; обгрунтувати типологію національних інтересів. На цій підставі у цьому питанні слід окреслити основні національні інтереси України [3-4; 9-10; 13; 16, с. 537-543, 560-568, 595-596, 621-622, 647-656; 19; 20, с. 157-144, 237-271; 26; 29, с. 192-197; 30-32].

Друге питання доцільно розпочати з визначення та характеристики факторів сили української держави, визначити їх ієрархію за впливом на формування зовнішньої політики України, з’ясувати внутрішні суперечності між окремими факторами сили української держави, розглянути роль об’єктивних та суб’єктивних показників впливу (сили) України у формуванні її національних інтересів [5; 6, с. 234-330; 7; 11, с. 78-228; 12-15; 17; 22-24].

У третьому питанні слід розглянути можливий вплив ядерного статусу України як одного з чинників сили на зовнішню політику української держави. Необхідно проаналізувати ядерний потенціал України у 1991-1994 р., проблеми його використання. Слід з’ясувати причини та передумови тиску провідних держав на Україну з вимогою відмовитись від нього. Особливу увагу необхідно звернути на безпекові, економічні та екологічні проблеми, які викликала відмова України від “ядерного щита” держави [2; 9; 11, с. 17, 24-34, 40-47; 18; 25; 27-28; 29, с. 176-177].


Тема 10. Становлення сучасної України як суб’єкта міжнародних відносин

  1. Політико–правові підстави міжнародної правосуб’єктності України.
  2. Міжнародне визнання України.
  3. Юридичні основи формування зовнішньополітичної діяльності сучасної Української держави (Декларація про державний суверенітет України, Конституція України, Закон України «Основні напрями зовнішньої політики України», «Про основи національної безпеки України»).


ЛІТЕРАТУРА

  1. Акт проголошення незалежності України: Прийнятий Верховною Радою України // Відомості Верховної Ради України. – 1991. – № 38. – Ст. 502.
  2. Декларація “Про державний суверенітет України”: Ухвалена Верховною Радою Української РСР // Відомості Верховної Ради УРСР. – 1990. – №31. – Ст. 429.
  3. Закон України “Про основи національної безпеки України” // Відомості Верховної Ради України. – 2003. – № 39. – Ст. 351.
  4. Закон України “Про дію міжнародних договорів на території України” // Відомості Верховної Ради України. – 1991 – №10. – Ст. 137.
  5. Закон України “Про міжнародні договори України” // Відомості Верховної Ради України. – 2004. – № 50. – Ст. 540.
  6. Зленко А. М. Дипломатія і політика. Україна в процесі динамічних геополітичних змін / Зленко А. М. – Х.: Фоліо, 2003. – 559 с.
  7. Зібрання чинних міжнародних договорів України: Офіційне видання. – Т.1 (+CD). – К.: Видавничій Дім “Ін Юре”, 2001. – 455 c.
  8. Конституція (Основний Закон) України // Відомості Верховної Ради України. – 1996. – № 30. – Ст. 141.
  9. Постанова Верховної Ради України “Про основні напрями зовнішньої політики України” // Відомості Верховної Ради України. – 1993. – № 37. – Ст. 379.
  10. Симоненко Р. Міжнародне утвердження України / Симоненко Р. // Політика і час (ПіЧ). – 1995. – №8. – С. 65–67, №12. – С. 57–68.
  11. Сорока М. М. Світ відкриває Україну: Про зовнішню політику Української держави у 90–х рр. ХХ ст.: статті, документи, коментарі / Сорока М. М. – К.: Київська Правда, 2001. – 782 с.
  12. Україна на міжнародній арені: Зб. документів і матеріалів (1991-1995 рр.). У 2-х кн. / [Упоряд. В. В. Будяков та ін.; Ред. кол. Г. Й. Удовенко та ін.; МЗС України]. – К.: Юрінком Інтер, 1998. – Кн. 1. – 736 с.; Кн. 2. – 496 с.
  13. Чекаленко Л. Д. Зовнішня політика України: Підручник / Л. Д. Чекаленко. – К.: Либідь, 2006. – 710 с.



МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ

У першому питанні слід відзначити, що правовим підґрунтям набуття суверенною Українською державою легітимного статусу учасника міжнародних відносин стали основоположні акти сучасної української державності – Декларація «Про державний суверенітет» та Акт проголошення незалежності, які були підтверджені всеукраїнським референдумом 1 грудня 1991 р. Деклароване в цих документах прагнення України стати повноправним суб’єктом міжнародних відносин було підтверджене визнанням Україною базових засад і принципів міжнародних відносин, що втілені у двосторонніх та багатосторонніх угодах, підписаних СРСР та УРСР до 1 грудня 1991 р. [1-2; 4; 5-7; 9].

Друге питання слід присвятити висвітленню процесу дипломатичного визнання суверенної Української держави протягом 1991-1995 рр., зокрема, визнання «великими» державами, республіками колишнього СРСР та державами-сусідами України. У цьому питанні також необхідно розкрити хронологію дипломатичного визнання України та особливості цього процесу [6-7; 10-13].

Особливу увагу у третьому питанні варто присвятити розгляду базових правових актів Української держави, які регулюють сферу її зовнішньополітичної діяльності, з’ясувати принципи міжнародних відносин та зовнішньої політики, яких дотримується Україна, і розкрити роль українського народу та повноваження найвищих органів державної влади (Президента України, Верховної Ради України, Кабінету Міністрів України, Міністерства закордонних справ, Конституційного суду України) у сфері зовнішньої політики та міжнародних відносин [1-3; 8-9; 13].


Тема 11. Діяльність України в рамках ООН
  1. УРСР як член-засновник ООН.
  2. Взаємодія України з структурними підрозділами ООН.
  3. Миротворча діяльність України.


ЛІТЕРАТУРА
  1. Бруз В. С. ООН і врегулювання міжнародних конфліктів / В. С. Бруз. – К.: Либідь, 1995. – 111 с.
  2. Голуб НВ. Україна та міжнародні організації / НВГолуб, ПАКлімкін. – К.: Кондор, 2003. – 212 с.
  3. Гречанінов В. Миротворчість. Нові підходи / В. Гречанінов // Політика і час. – 1998. – № 9. – С. 11-17.
  4. Дем′янюк О. Гуманітарними засобами: ЮНЕСКО – магістраль з двостороннім рухом / О. Дем′янюк // Політика і час. – 2001. – № 11. – С. 70–77.
  5. Донский Ю. Кому завтра представляти Україну в блакитних шоломах? / Ю. Донский // Військо України. – 2001. – № 6. – С. 12–15.
  6. Дюрозель Ж. Б. Історія дипломатії від 1919 року до наших днів / Ж. Б. Дюрозель / [Пер. з фран.] – К.: Основи, 1995. – 903 с.
  7. Дяченко О. Рукостискання культур: [Про діяльність ЮНЕСКО] / О. Дяченко // Політика і час. – 1996. – № 8. – С. 11-16.
  8. Зленко А. Украина, ООН, мировая дипломатия / А. Зленко // Междунар. жизнь. – 1990. – № 11.
  9. Зленко А.М. Дипломатія і політика. Україна в процесі динамічних геополітичних змін / А. Зленко. – Харків: Фоліо, 2003. – 559 с.
  10. Зленко А. М. ЮНЕСКО: актуальні проблеми сучасності: [До 40-річчя створення] / А. М. Зленко. – К.: Політвидав України, 1986. – 144 с.
  11. Камінський А. Вступ до міжнародних відносин: Курс лекцій / А. Камінський. – Львів: Світ, 1995. – 144 с.
  12. Конференция Объединенных Наций в Сан-Франциско (25 апреля –26 июня 1945 г.). – М.: Политиздат, 1980. – 710 с.
  13. Лимаренко В. В. Оцінка впливу миротворчої діяльності на рівень конфліктності відносин між сторонами воєнно-політичного конфлікту / В. В. Лимаренко, Г. В. Лимаренко, М. І. Шпура // Наука і оборона. – 2006. – № 1. – С. 9–11.
  14. Международные организации системы ООН: Справочник / Сост. А. А. Титаренко. – М.: Междунар.отношения, 1990. – 192 с.
  15. Миротворча діяльність України: кооперація з НАТО та іншими структурами європейської безпеки. – К.: Стилос, 2002. – 314 с.
  16. Міжнародні відносини і євроатлантичне майбутнє України. Підручник / [Балабін В. В., Плахотнік О. В., Безносюк О. О. та ін.] / За заг. ред. Балабіна В. В. – К.: ТОВ «Інфодрук», 2008. – 358 с.
  17. Міжнародні організації: Навч. посіб. / За ред. О. С. Кучика. – К.:Знання, 2005. – 497 с.
  18. Міжнародні організації: Навч. посіб. / За ред. ЮГКозака, В.В. Ковалевського. – Київ: ЦУЛ, 2003. – 288 с.
  19. Міжурядові регіональні організації: Навч. посіб. / [За ред. Б.І. Гуменюка]. – К.: Вид-во КНУ ім. Тараса Шевченка, 2001. – 198 с.
  20. Нариси з історії дипломатії України / [Під ред. В.А.Смолія]. – К.: Альтернативи, 2001. – 736 с.
  21. ООН: основные цифры и факты. – M., 2003.
  22. Томашевич О. Україна та операції з підтримання миру під егідою НАТО / О. Томашевич // Актуальні проблеми міжнародних відносин. – 2001. – Вип 28. – Ч. ІІ. – С. 92-98.
  23. Україна та ООН: 50 років співробітництва. – К., 1995. – 34 с.
  24. Україна у сучасному геополітичному просторі: теоретичний і прикладний аспекти: [Кол. моногр.] / [За ред. Ф. М. Рудича]. – К.: МАУП, 2002. – 488 с.
  25. Хроніка українських миротворчих місій // Кореспондент. – 2003. – № 22. – С. 22–25.
  26. Циганкова Т. М. Міжнародні організації / Т. М. Циганкова, Т. Ф. Гордеєва. – К.: КНЕУ, 2001. – 340 с.
  27. Чекаленко Л. Д. Зовнішня політика України: Підручник / Л. Д. Чекаленко. – К.: Либідь, 2006. – 710 с.


МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ

Із здобуттям незалежності для зміцнення авторитету, поширення міжнародних зв’язків Україною зроблено чимало позитивних кроків на міжнародній арені. У даній контрольній роботі слід розглянути таку складову зовнішньої політики України як діяльність у міжнародних структурах, що працюють над питаннями протидії світовим загрозам: безпековим, екологічним, економічним, демографічним, продовольчим тощо. Саме тому тут увага повинна бути зосереджена на активній, наполегливій політиці України щодо захисту прав людини, роззброєння, збереження миру тощо, адже саме ООН Україна вважає гарантом своєї незалежності, територіальної цілісності та недоторканості кордонів.

У першому питанні слід прослідкувати процес становлення Української держави як члена універсальної Організації Об’єднаних Націй (ООН). Йдеться про нагромадження досвіду міжнародного спілкування, накопичення якого згодом відіграло позитивну роль у розбудові та становленні зовнішньої політики суверенної України. Особливу увагу слід звернути на передумови створення ООН, прослідкувати процес залучення до міжнародної організації УРСР та БРСР поряд із членством СРСР в цілому, проаналізувати діяльність делегації УРСР в Установчій конференції ООН у Сан–Франциско (США) 25 квітня 1945 року [6, с. 367–377; 8; 9, с. 136–181; 11, с. 53–63; 12; 16, с. 48–50; 20, с. 326–379; 21; 23; 27, с. 295–298].

Друге питання присвячене діяльності України у роботі ООН вже з перших років її існування. Слід прослідкувати процес набуття членства та діяльність України у таких структурних підрозділах та спеціалізованих установах ООН як Всесвітня організація охорони здоров′я (ВООЗ), Всесвітній поштовий союз (ВПС), Міжнародний телекомунікаційний союз (МТС), Всесвітня метеорологічна організація (ВМО), Міжнародний союз електрозв’язку, Міжнародна організація праці (МОП), Організація ООН з питань освіти, науки і культури (ЮНЕСКО), Європейська економічна комісія, Міжнародне бюро вина, Міжнародне агентство з атомної енергетики (МАГАТЕ), Фонд промислового розвитку (ЮНІДО), Програма розвитку ООН (ПРООН), Продовольча сільськогосподарська організація ООН (ФАО), Міжнародна асоціація академій наук (МААН), Програма ООН з навколишнього середовища (ЮНЕП), Фонд ООН з народонаселення (ЮНФПА), Дитячий фонд ООН (ЮНІСЕФ), Рада з торгівлі і розвитку ООН (ЮНКТАД), Міжнародний Суд ООН тощо. Окрім цього варто проаналізувати діяльність України у Адміністрації ООН з допомоги та відтворення (ЮННРА), завданням якої стало надання допомоги країнам, господарство яких було зруйноване війною. Важливе місце займає аналіз участі України у діяльності Комісії з прав людини (1946), де членами українських делегацій підготовлено проекти таких міжнародних актів як Загальна декларація прав людини (1948), Конвенція про запобігання злочинам геноциду і покарання за нього (1948), Женевські конвенції про захист жертв війни (1954), Декларація ООН про ліквідацію всіх форм расової дискримінації (1956), Декларація прав людини (1959) тощо [2; 4; 7; 10; 11, с. 64–83; 14; 16, с. 50–55; 17–19; 20, с. 550–559; 23; 24, с. 311–321; 26; 27, с. 298–208].

У статуті ООН зазначається, що її основної метою є врятування людства від лиха війни. Усі держави зобов’язуються розв’язувати будь-які конфлікти мирними засобами, утримуватися від застосування сили і поважати територіальну недоторканість, внутрішню і зовнішню незалежність усіх країн. Враховуючи інтереси національної безпеки, Україна бере активну участь у створенні нової системи європейської безпеки, одним з векторів якої є міжнародні заходи (операції) з підтримки миру. У третьому питанні слід дати трактування поняттю «миротворчі операції», виділити їх основні види. Україна надає важливого значення діяльності з підтримання міжнародного миру і безпеки, розглядаючи участь у ній як важливий чинник своєї зовнішньої політики, який дає важливі позитивні результати – формування простору безпеки навколо Української держави, зміцнення її авторитету, створення сприятливого клімату для налагодження та активізації двостороннього економічного співробітництва, а також набуття військовослужбовцями необхідного професійного досвіду тощо. У третьому питанні слід проаналізувати процес посилення присутності України у миротворчих операціях ООН, що засвідчує її бажання та ефективні дії у розв’язанні міжнародних конфліктів, екологічних катастроф, глобальних проблем, які загрожують існуванню людства. Дане питання слід присвятити діяльності українських миротворців у складі місій ООН, які дислоковані, зокрема, у Афганістані, Боснії, Демократичній Республіці Конго, Грузії, Ефіопії та Еритреї, Косово, Ліберії, Лівані, Східному Тиморі, Сьєрра-Леоне тощо [1; 3; 5; 13; 15; 22; 25; 27, с. 308–311].


Тема 12. Зовнішньополітична взаємодія України з провідними країнами Західної Європи
  1. Співробітництво України з Великою Британією.
  2. Розбудова відносин з ФРН.
  3. Українсько–французькі відносини.
  4. Українсько–італійські відносини.


ЛІТЕРАТУРА
  1. Бадрак В. Le Bourget-2009. Парад слів, рекламних слоганів і pr-технологій [Електронний ресурс] / Валентин Бадрак, Сергій Згурець // Дзеркало тижня. – 2009. – № 22 (750). – Режим доступу до джерела: /1000/1600/66488/
  2. Войтко А. Україна у дзеркалі британського парламенту [Електронний ресурс] / Аріадна Войтко // Зовнішні справи. – 2008. - № 6. – Режим доступу до джерела: affairs.com/article.phpl/print?id=152
  3. Грубінко А.В. Українсько-британські відносини на рубежі ХХ і ХХІ століть в контексті формування нового геополітичного простору [Електронний ресурс] / А. В. Грубінко // Наукові записки ТНПУ імені Володимира Гнатюка. Серія: Історія. - Вип. 3. - Тернопіль. - 2005. - С. 147-156. – Режим доступу до джерела: ry.com.ua/review/2006/n2-2006/r3/grubinko.shtml#d
  4. Договір «Про взаєморозуміння та співробітництво між Україною і Французькою Республікою» від 16 червня 1992 року [Електронний ресурс] // Офіційний вісник України. – 1997. – № 24. – С. 142. – Режим доступу до джерела: da.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=250_344
  5. Договір «Про дружбу і співробітництво між Італійською Республікою та Україною» від 3 травня 1995 року [Електронний ресурс]. – Режим доступу до джерела: da.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=380_384
  6. Договір “Про принципи відносин і співробітництво між Україною і Сполученим Королівством Великої Британії та Північної Ірландії” від 10 лютого 1993 року // Політика і час. – 1993. – № 3. – С. 72-75.
  7. Кудрик Н. Україна–Італія: діалог на відстані [Електронний ресурс] / Наталка Кудрик. – Режим доступу до джерела: svoboda.org/content/article/967725.phpl
  8. Макогон Ю. В. Зовнішньоекономічні зв'язки України і залучення інвестицій [Електронний ресурс] / Макогон Ю. В. // Стратегічні пріоритети. – 2008. – № 3 (8). – Режим доступу до джерела: gov.ua/book/StrPryor/8/27.pdf
  9. Манжола В. Політична інновація французької дипломатії [Електронний ресурс] / Володимир Манжола, Олександра Шаповалова // Зовнішні справи. – 2008. - № 11 – Режим доступу до джерела: affairs.com/article.phpl/print?id=261
  10. Марсон Д. Німецька надійність: Берлін і надалі скептично сприйматиме євроінтеграційні перспективи України [Електронний ресурс] / Джеймс Марсон // Міжнародний центр перспективних досліджень. – Режим доступу до джерела: com.ua/comment.phpl?id=213
  11. Мартинова Л. А. Політика Франції щодо вступу України до НАТО [Електронний ресурс] / Мартинова Л. А. // Політологічний вісник. Зб-к наук. праць. − К.: «ІНТАС», 2009. − Вип. 42. − С. 331-345. – Режим доступу до джерела: ua/portal/Soc_Gum/Pv/2009_42.pdf
  12. Мартинюк В. Вплив повернення Франції до військових структур НАТО на євроінтеграцію України [Електронний ресурс] / Віталій Мартинюк // RU. 15-й рік видання. – Український незалежний центр політичних досліджень, 2009. - № 7 / 567. – Режим доступу до джерела: .kiev.ua/modules.php?op=modload&name=News&file=article&sid=603276881
  13. Мартинюк В. Підгрунтя німецького «ні» українському ПДЧ в Бухаресті [Електронний ресурс] / Віталій Мартинюк // RU. 14-й рік видання. – Український незалежний центр політичних досліджень, 2008. - № 12 / 530. – Режим доступу до джерела: .kiev.ua/modules.php?op=modload&name=News&file=article&sid=6032423&mode=thread&order=0&thold=0
  14. Мітрофанова О. Перипетії французько-українського діалогу та перспективи євроінтеграції [Електронний ресурс] / Оксана Мітрофанова // Дзеркало тижня. – 2008. – № 47 (726). – Режим доступу до джерела: /1000/1600/64964/
  15. Мних А. Цивільні права на засадах… взаємності [Електронний ресурс] / Андрій Мних // Віче. – 2007. - № 3/4. – С. 65-67. – Режим доступу до джерела: .info/journal/481/
  16. Опанасенко О. І. Проблема повернення культурних цінностей (Україна-Німеччина) [Електронний ресурс] / Опанасенко О. І. // Наукові записки Інституту політичних і етнонаціональних досліджень ім. І.Ф. Кураса. – К., 2008. – Вип. 42. – С. 221-231. – Режим доступу до джерела: d.gov.ua/img/scholarly/file/nz_42_46.pdf
  17. Опанасенко О. Українсько-німецькі наукові зв’язки в період 1994-2004 рр. [Електронний ресурс] / О. Опанасенко // Наукові записки Інституту політичних і етнонаціональних досліджень ім. І. Ф. Кураса. – К., 2008. – Вип. 37. – С. 244-253. – Режим доступу до джерела: d.gov.ua/img/scholarly/file/nz_37_41.pdf
  18. Романюк А. Імміграція до країн Західної Європи. Політичні наслідки / Анатолій Романюк // Вісник Львівського університету. Серія міжнародні відносини. – 2008. – № 23. – С. 111-122.
  19. Савін С.Л. Потенціал українсько-британського партнерства та можливості його реалізації у процесі європейської та євроатлантичної інтеграції [Електронний ресурс] / Савін С. Л. // Стратегічні пріоритети. – 2008. – № 1 (6). – Режим доступу до джерела: gov.ua/book/StrPryor/6/25.pdf
  20. Савін С. Формування нової зовнішньої політики Великобританії: наслідки для розвитку українсько-британського партнерства [Електронний ресурс] / С. Савін // Аналітичні записки. – К.: Національний інститут стратегічних досліджень, 2008. – Режим доступу до джерела: gov.ua/Monitor/Januery/03.php
  21. Сардачук П. Д. Україна в двосторонніх міжнародних відносинах (кінець 20 – початок 21 століть): Навч.-довід. посібник / П. Д. Сардачук, О. П. Сагайдак. – Київ: Вид-во Європ. ун-ту, 2005. – 328 с.
  22. Сірук М. «Інтенсивне залучення» по-французьки [Електронний ресурс] / Микола Сірук // День. – 2008. - № 114. – Режим доступу до джерела: iev.ua/290619?idsource=203670&mainlang=ukr
  23. Сороневич М. Хресна дорога нелегала в Італії [Електронний ресурс] / Маріанна Сороневич // Віче. – 2008. - № 7/8. – С. 64-65. – Режим доступу до джерела: .info/journal/902/
  24. Спільна декларація «Про основи відносин між Україною і Федеративною Республікою Німеччина» від 9 червня 1993 [Електронний ресурс] // Офіційний вісник України. – 2005. – № 26. – С. 170. – Режим доступу до джерела: da.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=276_012
  25. Сушко І. Візова політика ЄС в Україні: від заморозків до відлиги [Електронний ресурс] / Ірина Сушко // Дзеркало тижня. – 2009. – № 14 (742). – Режим доступу до джерела: /1000/1600/65946/
  26. Україна у міжнародних відносинах 20 століття: Навч. посібн. / [За ред. проф. Малика Я. Й.]. – Львів: Світ, 2004. – С. 319-323.
  27. Черінько І. Особливості євроінтеграційного діалогу України зі Сполученим Королівством [Електронний ресурс] / Ігор Черінько // Центр дослідження міжнародних відносин. – Режим доступу до джерела: iev.ua/uk/news/commentary/64-2009-04-01-16-27-55.phpl
  28. Чого чекати Україні від німецьких виборів? [Електронний ресурс] / CIRS. Центр дослідження міжнародних відносин. – 2009. – Режим доступу до джерела: iev.ua/uk/news/commentary/93-2009-09-28-10-24-05.phpl
  29. Щерба О. Залізна матінка Меркель [Електронний ресурс] / Олександр Щерба // Дзеркало тижня. – 2009. - № 37 (765). – Режим доступу до джерела: /1000/1600/67328/
  30. Яшна Н. О. Україно-британські відносини в світлі євроінтеграційної перспективи [Електронний ресурс] / Яшна Н. О. // Центр дослідження міжнародних відносин. – Режим доступу до джерела: kiev.ua/images/stories/PRI/160108_Ukraine_UK.pdf


МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ

У першому питанні слід описати процес налагодження договірно-правової бази міждержавного співробітництва між Україною та Великою Британією, сучасний стан дипломатичних зв’язків та співпраці між державними органами та урядовими організаціями [2; 6; 21; 26; 30]. Варто охарактеризувати геополітичне середовище здійснення українсько-британських відносин та особливості його впливу на розвиток цих відносин (геополітичну взаємодію Великобританії з Україною слід обов’язково розглядати з урахуванням важливої ролі американського та російського чинників) [3; 20]. Аналіз співпраці України і Великобританії потрібно проводити з урахуванням визначальних тенденцій та особливостей міжнародних відносин в Європі та світі на початку ХХІ ст. (насамперед, потрібно розглянути взаємини між країнами у контексті сучасних європейських та євроатлантичних інтеграційних процесів, формування системи безпеки в Європі тощо) [19; 20; 27; 30]. Окремої уваги заслуговують торгівельно-економічні, науково-технічні та соціально-гуманітарні аспекти двосторонніх відносин України та Великобританії [8; 18; 20; 21; 25; 26; 30].

При аналізі зовнішньополітичної взаємодії України з Федеративною Республікою Німеччина варто звернути увагу на співпрацю між державними органами, урядовими та неурядовими організаціями у сфері реформування політичних інститутів України. Треба описати співробітництво та конкуренцію у торговельно-економічній сфері, питання постачання енергоресурсів. Окремо слід зупинитися на позиції офіційного Берліну щодо перспектив інтеграції України у ЄС та НАТО, питанні візового режиму, управлінні міграційними потоками та боротьбі з нелегальною міграцією, враховуючи аналіз «російського фактору» у взаємовідносинах (Україна на перетині геополітичних та економічних інтересів Німеччини та Росії). Слід також висвітлити спільні інтереси у питанні боротьби з міжнародною злочинністю, наркоторгівлею, торгівлею людьми та відмиванням грошей. Варто розглянути співпрацю з установами й організаціями ФРН у питаннях мінімізації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС і в галузі ядерної та радіаційної безпеки, а також двосторонні контакти у сфері науки, освіти, культури [8; 10; 13; 16; 17; 18; 21; 24; 25; 26; 28; 29].

У третьому питанні, присвяченому україно-французьким відносинам потрібно розкрити становлення та розвиток дипломатичних взаємин Києва та Парижу від часів здобуття Україною незалежності до сьогодення. Слід розглянути підписані між Україною та Францією угоди й проаналізувати реальний стан їхньої реалізації [4; 21; 26]. Особливу увагу необхідно приділити французькому фактору європейської та євроатлантичної інтеграції України: варто проаналізувати позицію Н. Саркозі щодо співпраці ЄС-Україна, а також вплив реінтеграції Франції у структури НАТО на перспективи приєднання України до Альянсу Північно-Атлантичного Договору [9; 11; 12; 14; 22]. Також варто розглянути стан двосторонніх економічних зв’язків (об’єм торгівлі, інвестицій, співпраця та суперництво на світовому ринку), взаємодії у питаннях енергопостачання, енергозбереження і захисту екології, клімату, імміграції, культурних обмінів тощо [1; 8; 18; 22; 25; 26].

У четвертому питанні слід описати інституціонально-правові механізми україно-італійських відносин (міждержавні угоди, зустрічі на вищому рівні, взаємодія державних структур). Необхідно висвітлити сучасний стан співпраці в галузі економіки, фінансів, промисловості, сільського господарства, науки, техніки та екології. Потрібно розглянути значення для України співробітництва з Італією у військово-технічній, космічній галузі. Окремо варто зупинитися на питанні захисту прав громадян України, які проживають і працюють в Італії. Доцільно розглянути стан та перспективи поглиблення співпраці правоохоронних органів двох країн у боротьбі з міжнародною організованою злочинністю, особливо щодо обміну досвідом у протидії корупції [5; 7; 8; 15; 18; 21; 23; 25; 26].