3. Опис та аналіз стану міста Новограда-Волинського
| Вид материала | Документы |
- Про хід виконання Програми економічного І соціального розвитку міста Новограда- волинського, 936.21kb.
- 5. Аналіз стану існуючого житлового фонду м. Луганська, 48.5kb.
- Звіт про роботу структурних підрозділів міської ради, 713.38kb.
- Програма інформаційні та комунікаційні технології в освіті міста на 2007 2012 роки, 59.13kb.
- В бюджетних установах міста для подальшого проведення аналізу І оцінки основних показників, 114.95kb.
- З м І с т експрес-аналіз фінансового стану, його основні єтапи Аналіз фінансового лівериджу, 22.14kb.
- Аналіз стану демографічної ситуації в закарпатській області та його вплив на формування, 356.61kb.
- Методика розробки планів реструктуризації державних підприємств та організацій, 348.83kb.
- Курсова робота аналіз фінансового стану підприємства Зміст, 789.46kb.
- Аналіз ситуації щодо проблеми над якою працює рого «Комітет виборців України» в рамках, 139.34kb.
3.2. Історія та культурна спадщина міста
3.2.1. Місто – свідок історичних подій
У 1257 р вперше Звягель згадується в Іпатіївському літопису як місто Галицько-Волинського князівства, яке через непокору його жителів було спалене дружиною князя Данила Галицького. Недавні археологічні розкопки городища на правому березі Случі дозволили чітко визначити місце розташування, розміри й особливості побуту древнього міста.
На цьому місці стояв древній Звягель…
Нове поселення виникло через багато років, але вже на лівому березі Случі. У першій половині ХV ст. воно згадується як село Звягель, і в 1340-1569 входить у склад Великого князівства Литовського. Ядром нового поселення став замок, побудований наказом князя Костянтина Острозького. У безпосередній близькості від замку розташовувалася базарна площа, кілька вулиць, князівський палац, костьол. В 1570 р. містечко нараховувало 161 будинок.
У 1569 році, після Люблінської Унії місто з усією Волинню було приєднано до Польщі. Під час визвольної війни українськими козаками в 1648-1651 р. була зруйнована частина стін і веж замку, спалений костьол.
Після другого поділу Речі Посполитої в 1793 р. у складі східної Волині Звягель відійшов до Росії. Наказом Катерини ІІ від 5 липня 1795 року Звягель перейменовано у Новоград-Волинський і призначено губернським центром новоствореної Волинської губернії. Однак в 1804 році, після смерті Катерини ІІ новий російський цар Павло вирішив перенести губернський центр в місто Житомир, яке нічим особливим на той час не відрізнялось. Новоград-Волинський отримав статус лише повітового міста.
У 1871 році (25 лютого) в місті Новограді-Волинському народилась одна з найвидатніших постатей в історії та культурі України – Лариса Петрівна Косач (Леся Україна). Вона проживала у місті до 1879 року.
На початку 1930-х рр. був узятий курс на різку мілітаризацію міста, що розташовувався в той час у безпосередній близькості від радянсько-польського кордону. Сюди прибула XIV кавалерійська дивізія ім.Пархоменка. Силами військовослужбовців наприкінці 1930-х рр. була споруджена залізниця Новоград-Волинськиий — Житомир. За короткий період у районі Ново-Звягеля і біля залізничного вокзалу були створені «військові містечка». Уздовж правого берега ріки виник комплекс фортифікаційних споруджень (Лінія "Сталіна").
У 1950-х рр. будувалися багатоповерхові будинки для робітників промислових підприємств, а також для військовослужбовців. Одночасно прискореними темпами здійснювалося будівництво приватних житлових будинків у різних частинах міста, де виникли нові вулиці і провулки. До складу міста ввійшло колишнє села Лубчиця, Смолка, Ржадківка і хутір Лідівка. Населення Новограда-Волинського у 1959 р. складало 27,6 тис. чоловік.
У 1987 році (серпень) було започатковано проведення міжнародного літературно-мистецького свята "Лесині джерела".
У 1989 році було розпочато розкопки древнього городища. В одному із зруйнованих помешкань археологам вдалося відшукати скарб, один з найзначніших, що були знайдені на території України за останні 50 років до цього – це срібні та позолочені коштовності, прикраси боярині, або навіть княгині, рідкісне, з позолотою намисто, колти, кілька десятків різноманітних обручок. Невідомо яким чином потрапив до скарбу унікальний і дуже цікавий шестигранний князівський перстень-печатка з позолоченим щитком, на якому зображений хижий птах - падаючий сокіл, що нагадує тризуб.
Брак коштів по цей час не дозволяє провести якісну реставрацію унікального срібного скарбу 12-13 столітть, знайденого археологами ще у 1993 році. Чекають свого часу антропологічні, палеоботанічні та палеозоологічні аналізи. Археологами досліджена лише 1/200 частина древнього городища.
У 1995 році місто увійшло до Ліги історичних міст України.
3.2.2. Сучасна символіка міста – герб, прапор та гімн міста
У 1994 році (12 жовтня) - прийнято рішення про затвердження Герба та Гербового знамена (корогви) міста.
Малий герб міста
 | Щит французький, поділений чотиридільно, з главою і щитком посередині. У срібному полі глави напис кирилицею: "Новоград-Волинський", горішня права доля і середній щиток - фрагмент герба міста, що діяв з 1796р. На золотому полі правої долі зображено частину чорного двоголового орла з короною, а на малому золотому щитку - прямий пурпуровий хрест з увігнутими сторонами. На пурпуровому тлі горішньої лівої долі, що має форму фортечної стіни, зображені схрещені меч і козацька шабля. Емблема символізує події національно-визвольної боротьби XVІІст. в місті. На зеленому тлі долішньої правої долі зображено дві пір'їни у вигляді літери "У". Емблема є свідченням того, що місто є батьківщиною Лесі Українки. На лазуровому тлі долішньої лівої долі - золотий дзвін, в який вписано лазуровий же знак у вигляді літери "Z". Емблема відтворює легенду про роль дзвону над рікою Случ, а також першоназву міста - Звягель. Герб прикрашає срібна міська корона з трьома вежками. |
Прапор міста
 | Прапор міста являє собою прямокутник із співвідношенням сторін 2:3. На сріблястому фоні прапора зображений герб міста Новограда-Волинського. |
Гімн міста
Слався, рідне місто!
Гімн міста Новограда-Волинського, затверджений 9 жовтня 1996 року.
Слова Юрія Ковальського, музика Івана Мамайчука
Де висока круча, скеля стрімка,
Голосистим дзвоном небо торка;
Слава сивих віків,
Гордих батьків
Плине, наче Случ ріка.