План Iсторичнi етапи світоглядно філософського ставлення до природи а мiфологiчний

14. ПРИРОДА ЯК ОБ'ЄКТ ФIЛОСОФСЬКОГО АНАЛIЗУ

План

1. Iсторичнi етапи світоглядно - філософського ставлення до природи.
   

а) мiфологiчний;

б) фiлософiя Древньої Грецiї;

в) Середньовiччя;

г) епоха Вiдродження.

2. Природа як об'єкт аналiзу в фiлософiї Нового часу.
   
3. Природа i суспiльство в сучасних фiлософсько-соцiологiчних розвiдках. Екологiчна загроза проблеми i шляхи розв'язання.
   

1. а) Мiф - рання форма духовної культури людства. Мiф поєднував знання i релiгiйнi вiрування, полiтичнi i естетичнi погляди, моральнi норми в єдинiй (синкретичнiй) формi. В мiфологiчнiй свiдомостi створювалося i закрiплювалося поетичне багатство i мудрiсть народiв. Саме тому мiфи лишаються важливим елементом духовностi в пiзнi часи, включаючи наше сьогодення.

Мiфологiчна свiдомiсть стверджувала єднiсть природи, людини i суспiльства в поетичних образах i метафорах. Мiфи придiляють увагу проблемам Всесвiту (космосу), його походженню, рiзним явищам природи, тощо. Природнi явища в мiфi персонiфiкованi, тобто пов'язуються iз справами богiв, титанiв героїв. Пояснення природних явищ, сезонних ритгів, як смерть i воскресiння богiв, викликаючи до життя певнi обряди, традицiї (наприклад, колядки, свято Iвана Купала, масниця в Українi збереглися з дохристиянських часiв). Природа становить iсторичну домiвку народу, священну скарбницю його спогадiв.

Рiдний край - це не просто декорацiї iсторiї, а її головний герой. Днiпро, Київ, Чигирин, Запорiжжя, Канiв - символи українського народу, його мужностi i чеснот.

б) Фiлософiя Древньої Грецiї на раннiх етапах розвитку, зближуючись з мiфом, намагається пояснити сутнiсть природи, свiту в цiлому (космоцентризм). Але якщо мiф пояснював, хто створив свiт, фiлософiя ставила питання чому i з чого виник свiт. (Дивись фiлософськi погляди перших грецьких фiлософiв Фалеса, Анаксимена, Анаксимадра, далi - Гераклiта i iнших фiзикiв (physis-природа)). Їх характеризує пошук "першоначал" (вода, повiтря, апейрон, вогонь, з яких утворюються усi речi).

Фiлософський пiдхiд до природи пов'язаний з її пiзнанням; замiсть поетичних образiв богiв i героїв виникають поняття (кiлькiсть i безкiнечнiсть, число , атом).

в) Середньовiччя стверджує теоцентризм фiлософського мислення. Згiдно з цим Бог створив природу, людину i все iснуюче. Християнський Бог стоїть над природою. Людина знаходиться мiж Богом i природою, що зумовлює її тiлеснiсть i духовнiсть.

В Середнi вiки природа не є важливим об'єктом пiзнання, основна увага придiляється проблемам Бога i душi людини. Природнi явища розглядаються як символи, що свiдчать про вищу реальнiсть. Символичне трактування природи не потребує наукового пiзнання, природа дана людинi як доказ могутостi Бога.

Природа розглядалася як джерело зла, а життя людини як боротьба божественного - душi i грiховно-природного.Лише в епоху пiзнього Середньовiччя посилюється науковий iнтерес до природи,що стимулює розвиток астрономiї, фiзики i iнших наук.


г)Епоха Вiдродження (15 ст.) формулює новi пiдходи до природи у вiдповiдностi iз гуманiстичною спрямованiстю свiтоглядно-фiлософських настанов цього часу.

В центрi фiлософсько-свiтоглядних проблем стає людина, а не Бог (як у Середньовiччя), i не Космос (як у Древнiй Грецiї). Фiлософiя Вiдродження повертається до вивчення природи, причому християнський Бог з'єднується з природою, внаслiдок чого природа набуває божественного значення. Таке трактування природи називається пантеїстичним (пантеїзм - бог всюди). Природа є "Бог в речах" (Дж. Бруно).

Останнiй перiод Середньовiччя знаменувався конфлiктами мiж релiгiєю i науковим пiзнанням природи (Копернiк, Дж. Бруно, були оголошенi єретиками, на ґрунті питання про Сонце як центр Всесвiту).


д)Перехiд до нового часу (17 ст.) пов'язаний iз раннiми буржуазними революцiями (Нiдерланди, Англiя), становлення вiльного пiдприємства (ринкової економiки), реформацiєю церкви, науковою революцiєю 17 ст. Економiчнi, полiтичнi, релiгiйнi змiни кладуть початок нового типу суспiльства - iндустрiальному (У. Ростоу), рацiональному (М.Вебер), в якому вiдбувається змiна духовної парадигми (основного чинника, лiдера духовного життя).

На змiну релiгiї - парадигми часiв Середньовiччя, мистецтва епохи Вiдродження лiдером стає наука нового типу - експериментально-математичне природознавство. Природа стає об'єктом наукового пiзнання, яке бурхливо розвивається. Вiдбувається диференцiацiя наукового пiзнання: рiзнi об'єкти природи вивчаються рiзними науками (фiзика, хiмiя, бiологiя), природа розглядається як "комора", з якої можна брати безкiнечно, використовуючи науковi знання. Наука, знання служать пануванню над природою, "знання - сила" (Ф. Бекон). Ж. Бюффон (1778 р.) в роботi "Про епохи природи" видiляє сiм епох у природi, з яких остання "царина людини". Автор вважає, що людина за допомогою науки вдосконалює дику природу i несе своєю дiяльнiстю прогрес. Вже у 1820 роцi Ж.-Б. Ламарк застерiгає, що людина не тiльки вдосконалює, але i нищить природу (рослини, фауну).

В соцiальнiй фiлософiї прокладає шлях думка про вплив природи, ландшафтів, клiмату на розвиток народiв i етносiв: (наприклад Монтеск'є (1689-1755) в роботi "Дух законiв", росiйський вчений Л. I. Мєчнiков i iн.). Марксистська фiлософiя у руслi притаманного їй "економiчного детермiнiзму" розглядає природу пiд кутом зору "боротьби продуктивних сил i виробничих вiдносин", виникнення i розвитку форм власностi, пiд впливом яких складаються типи природокористування (первiсний, рабовласницький, феодальний, капiталiстичний в iдеальному майбутньому - комунiстичний). Реалiї 20 ст. привели до загострення проблем природокористування в глобальному планетарному масштабi, яке отримало назву "екологiчна проблема". Слiд зазначити , що в країнах "соцiалiстичного табору" екологiчнi проблеми аж нiяк не простiшi (якщо не гострiшi), нiж в капiталiстичних. Основнi чинники екологiчних проблем: забруднення повiтря, води i ґрунту, знищення лiсiв, флори i фауни, широке використання хiмiї i синтетики, нестача чистої води, радiацiйне забруднення i багато iнших.

В 1968 р. вченi свiту створили недержавну органiзацiю "Римський клуб" пiд головуванням нинi покiйного А.ПЕЧЧЕН Метою клубу було привернення уваги широких полiтичних, громадських i наукових кiл до глобальних проблем сучасностi (екологiчних, демографiчних, енергетичних). Було видано ряд доповiдей ("Межi зростання", "Людство на поворотному пунктi", Межа людства" i iншi. У ставленнi до екологiчних проблем умовно можна видiлити оптимiстичний i песимiстичний пiдходи.

В.I.Вернадський був першим мислителем i вченим, що оптимiстично обґрунтував можливiсть гармонiї i єдностi природи i суспiльства, їх коеволюцiї (тобто змiна бiосфери i змiна людини , її потреб. Результатом коеволюцiї є формування "ноосфери" (вiд грецького розум), цiлiсної геологiчної оболочки Землi, що перетворена i вдосконалена розумом людей. В сучасних умовах оптимiзм, щодо екологiчних проблем, базується на нових технологiях, створеннi нових технiчних засобiв, екологiчнiй свiдомостi i вiдповiдальностi людей. Iнша позицiя (песимiстична), мiстить заклики " нульового росту" (тобто уповiльнення або припинення зростання виробництва, виходячи з "екологiчного iмперативу" (тобто оцiнки можливих навантажень на природу).

Другий можливий шлях глобальної стратегiї - це шлях коеволюцiї (еволюцiї людини i природи) в гармонiї.

Сучасна екологiчна криза передбачає рiзнi шляхи її вирiшення, пошуки технологiчних, полiтичних, моральних змiн в суспiльствi, що приведуть до нового гуманiзму - змiни ціннісних орiєнтацiй людства i кожної окремої людини.

КОНТРОЛЬНI ПИТАННЯ I ЗАВДАННЯ

1. Якими є мiсце i роль природи в системi мiфологiчного, релiгiйного i фiлософського свiтогляду?
   
2. Охарактеризуйте сучасну екологiчну ситуацiю у свiтi. Вкажiть її головнi чинники.
   
3. Якi iдеї мислителiв минулого можуть бути використанi для розробки екологiчної стратегiї людства?
   
4. Якими є можливi варiанти глобальної стратегiї, в чому полягають сильнi та слабкi боки кожного з них?
   

ЛIТЕРАТУРА

1. Печчеи А. "Человеческие качества". - М., 1980.
   
2. Вернадский В.И. "Очерки по истории современного научного мировоззрения"
   
3. Вернадский В.И. "Избранные труды по истории науки". - М., 1981.
   
4. Кейсевич Л.В., Алексеенко И.В., Радзиховский А.П. "Биосфера и цивилизация". - Киев, 1991.
   
5. Шибко В.Я. "Экология и политика". - Киев, 1991.
   
6. Реймерс Н.Ф. "Природопользование", Словарь-справочник" - М., 1990.
   
7. Пестель Э. "За пределами роста" - М., 1989.
   
8. Миллер Т. "Жизнь в окружающей среде" - М.,1992.
   
9. "Бiосфера i цивiлiзацiя" - Київ, 1992.
   
10. Крисаченко В.С. "Стратегiя виживання виду Homo sapiens ("Фiлософська i соцiологiчна думка") 1992-10. "Глобальные проблемы и общечеловеческие ценности" М.1990.