Н.І. Гордієнко аудит І ревізія конспект
| Вид материала | Конспект |
- Н.І. Гордієнко Біржова І банківська справа Конспект, 3107.24kb.
- Конспект лекцій з дисципліни «контроль І ревізія» для спеціальності 050106 "Облік, 1914.71kb.
- Институту післядипломної освіти, 830.35kb.
- "виробничі запаси": облік І ревізія, 1909.15kb.
- Міністерство освіти І науки України, 250.61kb.
- Методичні вказівки, 1826.03kb.
- Л. А. Сіробаба Рецензент: доц., к е. н. Н.І. Гордієнко, 1099.21kb.
- Східноукраїнський національний університет, 198.25kb.
- Східноукраїнський національний університет, 142.03kb.
- Методика проведення аудиту господарсько-фінансової діяльності підприємств І організацій, 484.56kb.
3.10. Загальні принципи та основні вимоги до аудиту
Основні вимоги, регулюючі аудиторську діяльність, поділяються на дві основні групи: етичні і методологічні.
Дотримання етичних вимог, які визначаються в Кодексі професійної етики аудиторів України і в Законі «Про аудиторську діяльність» обов'язкові за всіх обставинах аудиту. Методологічні принципи, які визначаються в нормативах, можуть в окремих випадках мати необов'язковий характер.
Етичні професійні вимоги: незалежність, об'єктивність, компетентність, конфіденційність, доброзичливість.
Методологічні вимоги: планування аудиту; обгрунтованість оцінки значущості аудиторських свідоцтв і систем внутрішнього контролю; доцільність методики і техніки аудиту, визначення критеріїв істотності і достовірності; дотримання методики оцінки ризику і вибіркової перевірки даних; аналіз інформації і формування висновку; взаємодія аудиторів, обгрунтування використання результатів роботи іншого аудитора і фахівця іншої області; повне інформування клієнта; контроль якості роботи аудитора.
Незалежність, об'єктивність і доброзичливість
Аудитор зобов'язаний бути прямим, чесним у відкритим в підході до виконання своїх професійних послуг. При проведенні аудиту він повинен неупереджено відноситися до підприємства, що перевіряється, а також до окремих підприємств і осіб, зацікавлених в його роботі. Одним з чинників забезпечення умов об'єктивності є незалежність аудитора.
Конфіденційність інформації
Аудитор повинен дотримуватися принципів конфіденційності інформації, отриманої під час роботи від клієнта, і не розкривати її третій стороні без дозволу клієнта, якщо не існує такого зобов'язання в окремих випадках, передбачених українським законодавством. (Більш конкретно про дотримання принципів конфіденційності говориться в розділі 4 Кодексу професійної етики аудиторів України).
Майстерність і компетентність аудитора
Аудит необхідно виконувати з відповідною професійною майстерністю особами, які мають професійну підготовку, досвід і компетентність у цій області. Аудитору слід мати спеціальні знання із загальних і спеціальних дисциплін, рівень яких підтверджується кваліфікаційним екзаменом в Аудиторській палаті України, і також практичний досвід роботи. Крім того, аудитор повинен бути ознайомлений з усіма змінами національних нормативів аудиту і супутніх аудиту робіт, Кодексу професійної етики аудиторів України, і українського законодавства.
При проведенні аудиту потрібно дотримуватися обдуманого підходу до методики і техніки виконання як аудиту загалом, так і окремих аудиторських процедур. Компетентність аудитора є основним чинником, який забезпечує обгрунтованість і доцільність вибору методики і техніку аудиту в кожному конкретному випадку.
Робота, що виконується іншими фахівцями
Існують ситуації, коли аудитор передає частину своєї роботи іншим фахівцям або використовує роботу, виконану іншими аудиторами. Це не знімає з нього відповідальності за аудиторський висновок про фінансову звітність підприємства.
Аудитор повинен уважно спрямовувати, контролювати і аналізувати роботу, що виконується іншими фахівцями. При цьому він повинен бути упевненим у тому, що робота, виконана іншими аудиторами або фахівцями інших професій, виконана відповідно до поставленого ним завдання.
Документування аудиту
Потрібне документальне оформлення усіх питань, які аудитор вважає важливими з точки зору доказовості факту виконання процедур аудиту, обгрунтованості прийнятих рішень і оцінок, а також того, що аудит проводився відповідно до вимог національних нормативів аудиту або інших стандартів і правил.
Планування
З метою ефективного проведення аудиторської перевірки аудитору слід планувати свою роботу. Планування повинно засновуватися на попередньому вивченні особливостей фінансово-господарської діяльності клієнта.
У планах необхідно передбачати:
а) отримання знань про систему обліку клієнта, облікову політику і процедури внутрішнього контролю;
б) очікуваний рівень довір'я до системи внутрішнього контролю;
у) визначення і програмування змісту, терміну проведення і розміру процедур перевірки, яку необхідно виконати;
г) координацію всіх аудиторських робіт і послуг. Потрібно так організувати процес планування, щоб існувала можливість внесення необхідних змін у план перевірки всієї тривалості аудиту.
Аудиторські свідоцтва
Шляхом виконання незалежних процедур аудиторської перевірки аудитору необхідно отримати таку кількість аудиторських свідоцтв, яка дозволить зробити аудиторський висновок про фінансову звітність підприємства.
Процедури перевірки даних на відповідність - це тести, які складаються для отримання обгрунтованої гарантії щодо ефективності системи внутрішнього контролю.
Незалежні процедури перевірки проводяться для отримання доказовості повноти, точності і правдивості даних, які обробляються системою обліку.
Вони бувають у вигляді:
- детальних тестів операцій і залишків на рахунках;
- аналізу важливих показників, включаючи остаточне обстеження незвичайних відхилень і статей.
Система обліку і внутрішній контроль
Керівництво підприємства несе відповідальність за постійне функціонування системи бухгалтерського обліку, що забезпечує різноманітні види внутрішнього контролю в обсязі, який відповідає характеру діяльності підприємства. Аудитору потрібно бути упевненим в тому, що в бухгалтерському обліку адекватно відображені всі без виключення істотні операції, і що вся інформація, відображена в обліку, використана під час підготовки фінансової звітності. Існування системи внутрішнього контролю на підприємстві сприяє посиленню такої гарантії.
Аудитору необхідно зрозуміти систему обліку і пов'язану з нею систему внутрішнього контролю, на які він повинен покладатися при визначенні змісту, терміну і об'єму проведення аудиту.
Коли аудитор упевниться в тому, що можна покластися на деякі процедури системи внутрішнього контролю, він може внести відповідні уточнення у програму аудиту і провести процедури аудиту з меншим об'ємом. Такий підхід сприяє зменшенню змісту і терміну проведення процедур аудиторської перевірки.
Аудиторські висновки і підготовка аудиторського звіту
Основою для аудиторського висновку по фінансовій звітності підприємства є результати аналітичних досліджень, а також оцінки висновків, зроблених на основі аудиторських свідоцтв, отриманих під час проведення аудиту. Такий аналіз і оцінка приводять до висновку відносно того, що:
а) фінансова звітність була підготовлена з використанням порядку ведення прийнятого і затвердженого керівництвом підприємства бухгалтерського обліку, який послідовно використовувався у практиці ведення обліку підприємства;
б) фінансова звітність підготовлена на основі інструкцій, регулюючих порядок підготовки і представлення звітності;
в) представлена фінансова звітність загалом відповідає розумінню специфіки фінансово-господарської діяльності підприємства;
г) існує адекватне відображення всіх істотних питань, щодо забезпечення правильного надання фінансової звітності.
У аудиторському звіті дається ясний і чіткий висновок про фінансову звітність.
У своїх висновках аудитор висловлює всі істотні аспекти розглянутих ним питань.
Якщо аудитор переглядає раніше представлений клієнту власний висновок і складає допрацьований висновок, а також представляє висновок протилежного характеру або відмовляється від висновку, йому необхідно чітко указати всі причини, які схилили його на такий крок.
Обмеження у висловленні аудиторської думки
Аудитор не має права складати офіційний висновок про якість аудиторського висновку і по проведеній аудиторській перевірці іншими аудиторами, таке право має виключно Аудиторська палата України.
Аудитор не має права висловлювати думку в аудиторському ув'язненні, або в додатковій підсумковій документації відносно фактів і подій, суть яких визначається карним і адміністративним Кодексами. Відносно цього він не має відповідної кваліфікації і це не є задачею аудитора. Оцінка таких фактів і подій є прерогативою судових органів.
Масштаб аудиту
Термін «Масштаб аудиту» відноситься до термінів, пов'язаних з виконанням процедур аудиторської перевірки, необхідних за певних обставин для досягнення мети аудиту. Процедури, які необхідні для проведення аудиту, повинні визначатися тільки аудитором з урахуванням національних нормативів аудиту, вимог Законодавства України або відповідно до заздалегідь узгоджених умов проведення аудиторської перевірки і вимог до підготовки звітності.
Обгрунтувана гарантія
У відповідності з національними нормативами аудит передбачає забезпечення обгрунтованою але не абсолютної гарантії того, що звітність, яка офіційно обнародується загалом не містить у собі істотних спотворень. Обгрунтована гарантія - це процес збору свідоцтв, необхідних аудитору для підготовки висновку про те, що загалом немає істотних спотворень у звітності. Обгрунтована гарантія стосується всього процесу аудиту.
Незважаючи на це, існують причини, які заважають аудитору виявити істотні неточності і спотворення, а саме:
- використання тестів під час перевірки;
- обмежувальні чинники, властиві всім системам бухгалтерського обліку і внутрішнього контролю (наприклад, можливість змови посадових осіб);
- той факт, що більшість аудиторських свідоцтв має більш переконливий ніж остаточно ствердний характер.
Під час підготовки аудиторського висновку важливого значення набуває ставлення аудитора до наступних моментів:
а) збір необхідних свідчень про об'єкт аудиту з метою визначення характеру аудиту, терміну його проведення і масштабу аудиторських процедур;
б) підготовка висновків на основі зібраних свідчень.
Деякі обмежувальні чинники також можуть вплинути на достовірність інформації, на основі якої буде підготовлений висновок з окремих аспектів звітності підприємства (наприклад, по операціях між родинними сторонами). У зв'язку з цим, у деяких національних нормативах аудиту передбачені відповідні процедури, які достатньою мірою забезпечують доказовість таких операцій, тобто приводиться приклад обставин, що посилюють ризик істотного спотворення звітності підприємства
Відповідальність за фінансову звітність
Хоч аудитор відповідає перед замовником аудиту за свій аудиторський висновок про фінансову звітність підприємства, відповідальність за правильність підготовки і представлення фінансової звітності користувачам відповідно до вимог українського законодавства покладається на керівництво підприємства. Проведення аудиторської перевірки фінансової звітності підприємства не звільняє його керівництво від відповідальності за достовірність і повноту звітності.
Процедури засвідчення бухгалтерської звітності підписом і печаткою аудитора (аудиторської фірми), які потрібні Державній комісії з цінних паперів і фондовому ринку і іншим державним установам, не означають солідарну відповідальність аудитора за достовірність і повноту фінансової звітності підприємства з керівництвом підприємства, що перевіряється. Процедури свідчення фінансової звітності означають підтвердження аудитором відповідності показників фінансової звітності даним головної книги (оборотного балансу) і журналам-ордерам, без здійснення ним процедур перевірки достовірності первинної бухгалтерської документації.
3.11. Договір на проведення аудиту
Договір на проведення аудиту є основним документом, який засвідчує факт досягнення домовленості між замовником і виконавцем про проведення аудиторської перевірки.
Договір документально засвідчує, що сторони прийшли до згоди з усіх пунктах, зумовлених у ньому. Для того, щоб уникнути неправильного розуміння сторонами взятих на себе обов'язків, умов їх виконання і прийнятої міри відповідальності, необхідно максимально обумовити в договорі всі істотні аспекти взаємовідносин, які виникають у зв'язку з його висновком.
Укладенню договору може передувати обмін листами між аудитором і клієнтом. Лист-пропозиція аудитора підтверджує його згоду на поставлене завдання, масштаб аудиту і може містити положення, щодо меж відповідальності аудитора перед клієнтом, форми представлення звіту аудитора і його висновку, та інших моментів, про які аудитор вважає за необхідне домовитися до початку перевірки. Відправленню листа-пропозиції може передувати етап обстеження об'єкта аудиту з метою визначення об'ємів роботи, якщо аудитор вважає необхідним проведення такого обстеження.
Після обміну листами і на їх основі укладається договір на проведення аудиту. Листи можуть бути невід'ємною складовою частиною або додатком до договору, якщо це буде зумовлене договором.
Зміст договору
Зміст договору на проведення аудиту може бути різним залежно від конкретних обставин, однак існує ряд моментів, що в будь-якому випадку повинні знайти відображення у договорі. Обов'язково в договорі повинні бути зумовлені такі положення:
- мета аудиту;
- масштаб аудиту, включаючи посилання на чинне законодавство, нормативи (поняття масштабу аудиту включає в себе необхідний об'єм і глибину перевірки; склад, кількість, об'єм аудиторських процедур);
- можливість доступу до будь-яких записів, документації та іншої інформації, замовленої у зв'язку з аудитом;
- відповідальність керівництва підприємства, що перевіряється, за надану аудиторам інформацію (у разі необхідності зумовлюється вимога про отримання від керівництва підприємства письмового підтвердження, щодо наданої інформації);
- умови відповідальності за початкові залишки при першому проведенні аудиту або якщо попередні перевірки виконувалися
іншим аудитором;
- вказівка на те, що в зв'язку з рівнем істотності перевірки й інших властивих аудиту обмежень існує можливість, навіть імовірність того, що будь-які помилки можуть залишитися незнайденими;
- форма, в якій замовнику буде видана інформація по результатах проведеної аудитором роботи (об'єм і склад переданої замовнику документації).
Крім того, в договір можуть бути включені пункти:
- угоди, які стосуються планування аудиту;
- угоди, щодо залучення до перевірки інших аудиторів і фахівців інших областей з деяким аспекті аудиту;
- угоди, які стосуються залучення до перевірки внутрішніх аудиторів і іншого персоналу клієнта;
- порядок розрахунків за виконання робіт по аудиту;
- будь-які можливості обмеження аудиторського зобов'язання;
- посилання на додаткові угоди між аудитором і клієнтом.
Структура договору
Детальна структура договору може бути різною, однак його форма загалом повинна відповідати загальноприйнятій в Україні формі висновку договорів.
У преамбулі договору після вказівки назви і номера договору, місця і дат його підписання, повинні бути наведені назви сторін, які уклали договір (замовник і виконавець), прізвища посадових осіб, які підписали договір від імені кожної сторони.
У розділі «Предмет договору» вказується назва аудиторської послуги («проведення аудиту» або «аудиторська перевірка»), мета аудиту і характеризується масштаб аудиту.
У розділі «Зобов'язання сторін» вказується перелік і характеристика зобов'язань, які бере на себе кожна із сторін.
При цьому перелік зобов'язань замовника повинен містити такі положення:
- надання аудиторам можливості доступу до будь-яких записів, документації і іншої інформації, яка затребувана в зв'язку з аудитом;
- відмова від будь-яких дій, що здійснюються з метою впливу на думку аудитора;
- зобов'язання по прийманню і оплаті робіт;
- інші зобов'язання.
У переліку зобов'язань аудитора необхідно вказати про:
- дотримання умов конфіденційності інформації і інших принципів аудиту;
- вказівку форми, в якій замовнику буде видана інформація про результати проведеної аудитором роботи (об'єм і склад переданої замовнику документації);
- дотримання вимог до якості згідно із стандартами і нормами аудиту, законодавчими актами України і іншими (указати, якими саме) критеріями;
- зобов'язання інформування замовника у випадку, якщо у процесі роботи виявиться її недоцільність;
- інші зобов'язання.
У розділі «Порядок здачі і прийому робіт» вказується перелік, характеристика і послідовність процедур, які виконуються сторонами при передачі результатів роботи, а також умови і порядок оформлення відмови замовника прийняти виконану роботу.
У розділі «Термін виконання робіт» вказується тривалість виконання роботи, дата початку і закінчення, а також терміни надання результатів виконаної роботи.
У розділі «Вартість робіт і порядок розрахунків» вказуються зведення про розмір і порядок виплати винагороди за виконання робіт.
Розділ «Відповідальність сторін» містить умови відповідальності кожної сторони (які саме випадки спричиняють настання відповідальності і в якому вигляді передбачена відповідальність). Доцільно також обумовити аспекти, за які та або інша сторона не несе відповідальності.
В умовах відповідальності замовника повинні бути положення:
- відповідальність за достовірність наданої аудиторам інформації;
- відповідальність за виявлені відхилення і порушення, за фінансові результати і звітність по них;
- відповідальність у разі невиконання рекомендацій аудитора;
- відповідальність за невиконання зобов'язань прийому і оплати винагороди за роботу;
- інші види і умови відповідальності.
В умовах відповідальності виконавця необхідно вмістити положення:
- відповідальність за якість виконаних робіт;
- відповідальність за дотримання термінів робіт;
- відповідальність за дотримання принципів аудиту при виконанні робіт;
- інші види і умови відповідальності.
У цьому ж розділі обумовлюється відповідальність за початкові залишки при першому проведенні аудиту або відповідальність у випадку, якщо попередні перевірки виконувалися іншим аудитором. У даному розділі повинна також бути відмітка про термін: дії такої відповідальності.
У розділі «Термін дії договору» наводиться вказівка про дату початку і закінчення дії договору.
У розділі «Реквізити сторін» вказуються юридичні адреси і платіжні реквізити кожної сторони.
У розділі «Особливі умови» вказуються положення, які сторони в договорі вважають за необхідне обумовити і які не знайшли відображення в попередніх розділах договору. Зокрема, обумовлюється таке:
- питання про те, що в залежно від рівня суті перевірки й інших властивих аудиту обмежень, є можливість і навіть імовірність того, що будь-які істотні помилки можуть залишитися незнайденими;
- умови відмови виконавця від продовження робіт на будь-якому етапі їх виконання;
- умови продовження терміну виконання робіт;
- посилання на будь-які додаткові угоди до даного договору, а також на додатки до договору;
- порядок вирішення суперечок за даним договором;
- інші умови.
Додаток до договору
Окремі положення договору можуть пояснюватися додатковими документами (додатками до договору). Наприклад, термін виконання робіт може регламентуватися календарним планом робіт. Розмір і порядок виплати винагороди за роботу - протоколом узгодження договірної ціни та ін. У цьому випадку в тексті договору робиться посилання на ці документи і на те, що вони є невід'ємною частиною договору. Склад і зміст додатків можуть бути різними і залежати від конкретних обставин.
3.12. Документальне оформлення аудиторської перевірки
Документальне оформлення аудиторської перевірки складається з двох видів документації: робочої і підсумкової.
У цьому нормативі дається приблизний зміст і порядок оформлення і зберігання робочої документації аудитора.
Аудитор зобов'язаний вести документацію у справах, які торкаються прийнятих рішень за результатами проведеної аудиторської перевірки і які в свою чергу будуть покладені в основу аудиторського висновку.
Робоча документація - це записи, за допомогою яких аудитор фіксує проведені процедури перевірки, тести, отриману інформацію і відповідні висновки, які здійснюються під час проведення аудиторської перевірки. У робочу документацію включається інформація, яка, на думку аудитора, є важливою для того, щоб правильно виконати аудиторську перевірку і яка повинна підтвердити висновки і пропозиції в аудиторському висновку. Робоча документація може бути оформлена у вигляді стандартних форм і таблиць на папері, або зафіксована на електронних носіях інформації або на кіно- чи відеоплівку.
При плануванні і проведенні аудиту робоча документація допомагає краще здійснювати аудиторську перевірку і контроль за процесом її проведення, у ній реєструються результати аудиторських експертиз, виконаних для підтвердження прийнятих аудитором рішень,
Підсумкова документація складається з аудиторського висновку, і документації, яка передається замовнику перевірки. Аудиторський висновок є обов'язковим компонентом підсумкової документації.
Принципи і порядок підготовки аудиторського висновку наводяться у нормативі «Аудиторський висновок». Принципи і порядок складання підсумкової документації приводяться цьому нормативі.
Зміст і форма робочої документації
Робоча документація виконує функції:
- обгрунтовує твердження в аудиторському висновку і свідчить про відповідність вироблених процедур аудиту прийнятим нормативам;
- полегшує процес керівництва, нагляду і контролю за якістю проведення аудиторської перевірки;
- сприяє виробленню методологічного підходу до процесу аудиторської перевірки;
- допомагає аудитору в роботі.
Робоча документація повинна відображати інформацію по кожному з аспектів, що перевіряються:
- методика проведеної аудиторської перевірки;
- проведені та час перевірки тести;
- зроблені аудитором висновки і прийняті рішення та пропозиції.
Зміст робочої документації, значною мірою є питанням професійної думки аудитора, оскільки немає ні можливості, ні необхідності документувати кожне спостереження або обстеження.
При визначенні майбутнього змісту документації аудитору доцільно взяти за орієнтир те, що робочою документацією буде користуватися, наприклад, інший аудитор, який не має великого досвіду роботи в області аудиту. Переглянувши цю документацію, інший аудитор зміг би зрозуміти основний зміст проведеної перевірки і прийнятих рішень за результатами перевірки без виділення окремих деталей процедур перевірки. Останнє інший аудитор може зрозуміти тільки тоді, коли він обговорить їх з аудитором, який підготував робочу документацію.
Робочі документи необхідно професіонально і грамотно оформляти. Оформлення документів здійснюється так, щоб забезпечити доступність для прочитання і осмислення змісту. Конкретні форми робочих документів визначаються аудиторами (аудиторськими фірмами) з урахуванням специфіки окремих питань аудиту. Оскільки використання стандартних форм робочої документації (наприклад, стандартні бланки і т.п.) позитивно впливає на ефективність і якість аудиторської роботи, необхідно впроваджувати в аудиторських фірмах єдині форми ведення робочої документації. Доцільно використати як робочу документацію матеріал, підготовлений клієнтом. Це прискорює процес оформлення робочої документації. У таких випадках аудитору необхідно пересвідчитися в тому, що ці матеріали відповідають дійсному стану справ і перевірити їх ретельність і правильність. Бажано до початку перевірки попросити клієнта підготувати необхідні матеріали для використання їх як аудиторську документацію.
У зв'язку з тим, що клієнт буде постійно перевірятися аудитором, робочі документи доцільно розділити на:
- постійні, тобто такі, які вміщають інформацію, щодо аудиторської перевірки окремих питань, які повторюються з року в рік (копії статутних і реєстраційних документів та ін.);
- поточні, тобто такі, які містять інформацію, що стосується передусім аудиторської перевірки поточних періодів фінансово-господарської діяльності клієнта (каса, банк, реалізація і ін.).
При оформленні робочої документації необхідно дотримувати наступні вимоги:
на першій сторінці кожного робочого документа вказується назва аудиторської фірми, назва підприємства, період перевірки або дата перевірки документації клієнта; кожному робочому документу дається назва, наприклад: «Аудит обліку основних коштів», «Аудит порядку проведення інвентаризації...»; для прискорення пошуку необхідної робочої документації кожному документу привласнюється код (шифр). Існує багато різноманітних систем привласнення індексів, такі як алфавіт, цифри, номери рахунків балансу, різноманітні поєднання цих систем. Сторінки кожного робочого документа в межах однієї назви необхідно пронумерувати;
- у кожному робочому документі проставляється прізвище аудитора, який фактично підготував його (або скорочені ініціали), і дата остаточного виконання процедур аудиторської перевірки, відображених у цьому документі.
Робочі документи складаються з таких частин:
- інформація про юридичну і організаційну структуру підприємства;
- необхідний витяг або списів юридичних документів, угод і протоколів;
- інформація про сферу діяльності підприємства і нормативну документацію, що регулює діяльність підприємства; документація про вивчення і оцінку систем обліку і внутрішнього контролю підприємства;
- документація про порядок планування аудиту; аналізу важливих показників і тенденцій; документації, яка відображає час проведення аудиторських операцій і отриманий результат по кожній з них;
- списків фахівців, які виконували аудиторські процедури, і час їхньої роботи;
- висновки сторонніх аудиторів або експертів, яких залучали до перевірок окремих питань діяльності підприємства;
листування з клієнтом з окремих питань, якщо таке мало місце, або замітки про проведені бесіди і обговорення;
списків листів, присланих (або отриманих) до третіх осіб, які стосуються перевірки;
списків фінансових звітів клієнта; описи змісту відповідей аудитора на питання клієнта;
висновки, зроблені аудитором по різноманітних аспектах перевірки, у тому числі по випадкових ситуаціях і незвичайних моментах, розкритих під час перевірки, а також інформації про те, як вони були вирішені, розкриття фактів і міркувань, щодо цих висновків.
Необхідно забезпечити достатній рівень розкриття і деталізації документації для того, щоб:
- забезпечувати можливість контролю будь-яким аудитором процесу проведення аудиторської перевірки поточного року;
- підтверджувати обгрунтування аудиторського висновку;
- підтверджувати відповідність проведеної перевірки прийнятим аудиторським нормативам;
забезпечувати ефективну допомогу будь-яким аудиторам в плануванні і проведенні подальших перевірок підприємства;
служити аудитору довідковим матеріалом, щоб у разі необхідності він міг надати будь-які пояснення щодо змісту проведеної перевірки.