Geum.ru

Институту післядипломної освіти

Вид материалаДиплом

Содержание


Качанова Т.Є.
Теоретичні питання
Розкрити поняття наступних термінів
Назва принципу
Підлягають перевірці
Судово-бухгалтерська експертиза
Вид ревізії
За даними бухгалтерського
Результат інвентаризації
Дані для виконання
Дані для виконання
Список рекомендованої літератури
Подобный материал:
  1   2   3   4



МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ, МОЛОДІ ТА СПОРТУ УКРАЇНИ


СЄВЄРОДОНЕЦЬКЕ ВІДДІЛЕННЯ

ИНСТИТУТУ ПІСЛЯДИПЛОМНОЇ ОСВІТИ

та ДИСТАНЦІЙНОГО НАВЧАННЯ


СХІДНОУКРАЇНСЬКОГО НАЦІОНАЛЬНОГО УНІВЕРСИТЕТУ імені

ВОЛОДИМИРА ДАЛЯ




«ЗАТВЕРДЖЕНО»

Директор ІПОДН_________Плахута Г.А.

«_____»____________________ 2012 р.


Варіанти індивідуальних завдань

до контрольної роботи

з дисципліни «КОНТРОЛЬ І РЕВІЗІЯ»

за напрямком перепідготовки

зі спеціальності 7.050106 "Облік і аудит"


“УХВАЛЕНО“


методичною радою

Сєвєродонецького Відділення

Інституту післядипломної

освіти і дистанційного навчання

Протокол № ____від _________2012 р.

Голова ради __________Н.М. Полякова

«_____»________________2012р


Сєвєродонецьк, 2012 р.

Варіанти індивідуальних завдань до контрольної роботи з дисципліни “Контроль і ревізія” для студентів спеціальності 7.050106 “Облік і аудит”

Надані вимоги до виконання індивідуальних завдань для контрольної роботи, список рекомендованих джерел.


Склала: ст. викладач

Качанова Т.Є. ____________________

(П.І.Б.) (підпис)

Для підвищення ефективності суспільного виробництва необхідне постійне поліпшування економічної роботи на всіх ланках народного господарства. В цих умовах підвищується роль ревізії та контролю – як головного елементу керівництва та контролю за господарською діяльністю підприємства.

Подальше удосконалення ревізії та контролю нерозривно пов’язане з підготовкою висококваліфікованих кадрів.

Дана контрольна робота є завершальним етапом у вивченні курсу “Ревізія та контроль” та є важливою частиною підготовки спеціалістів.

Мета її виконання полягає у засвоєнні методології проведення ревізійних перевірок, виявленні недоліків діяльності підприємства, відповідності первинних документів, облікових реєстрів та звітних документів діючому законодавству, підтвердження повноти, достовірності, реальності фінансової звітності.

Контрольна робота складається з чотирьох частин: теоретичних питань, тестів, ситуаційних завдань та контрольно – ревізійних термінів.

Контрольну роботу треба виконати у зошиті або на аркушах формату А – 4, на обкладинці треба вказати: номер варіанту, прізвище, ім’я та по батькові, курс, шифр групи, спеціальність, назву дисципліни. Номер варіанту визначається згідно зі списком у журналі обліку студентів.



Варіант
Теоретичні

питання
Терміни
Задачі
Тести

1
1, 21
1, 21
1, 21
1, 21,41,61,81,101,121

2
2, 22
2, 22
2, 22
2, 22,42,62,82,102,122

3
3, 23
3, 23
3, 23
3, 23,43,63,83,103,123

4
4, 24
4, 24
4, 24
4, 24,44,64,84,104,124

5
5, 25
5, 25
5, 25
5, 25,45,65,85,105,125

6
6, 26
6, 26
6, 26
6, 26,46,66,86,106,126

7
7, 27
7, 27
7, 27
7, 27,47,67,87,107,127

8
8, 28
8, 28
8, 28
8, 28,48,68,88,108,128

9
9, 29
9, 29
9, 29
9, 29,49,69,89,109,129

10
10, 30
10, 30
10, 30
10, 30,50,70,90,110,130

11
11,31
11,31
11,31
11,31,51,71,91,111,131

12
12,32
12,32
12,32
12,32,52,72,92,112, 132

13
13,33
13,33
13,33
13,33,53,73,93,113, 133

14
14,34
14,34
14,34
14,34,54,74,94,114, 134

15
15,35
15,35
15,35
15,35,55,75,95,115, 135

16
16,36
16,36
16,36
16,36,56,76,96,116,136

17
17,37
17,37
17,37
17,37,57,77,97,117,137

18
18,38
18,38
18,38
18,38,58,78,98,118,138

19
19,39
19,39
19,39
19,39,59,79,99,119,139

20
20,40
20,40
20,40
20,40,60,80,100,120,140


ТЕОРЕТИЧНІ ПИТАННЯ


  1. Господарський контроль при переході до ринкової економіки.
  2. Характеристика основних форм фінансово-господарського контролю.
  3. Економічний контроль у системі наук.
  4. Сутність, завдання і функції господарського контролю.
  5. Предмет і об’єкти господарського контролю.
  6. Принципи фінансово-господарського контролю.
  7. Реформування системи контролю в Україні.
  8. Процес здійснення контролю.
  9. Зв'язок контролю з іншими функціями управління.
  10. Суб'єкти контролю в Україні і їх види.
  11. Історія розвитку ревізійної справи.
  12. Ревізія як одна з форм фінансово-господарського контролю, її види та характеристика.
  13. Суть і зміст методичних прийомів і контрольних процедур.
  14. Вибіркові і суцільні спостереження у фінансово – господарському контролі.
  15. Спеціальні методи документального контролю.
  16. Прийоми і способи фактичного контролю.
  17. Етика контролера - ревізора.
  18. Відмінності між аудитом, обліком, ревізією й судово-бухгалтерською експертизою.
  19. Техніка вилучення документів в процесі ревізії.
  20. Класифікація документів для цілей контролю.
  21. Контроль в умовах комерційної таємниці.
  22. Сутність податкового контролю.
  23. Інвентаризаційна робота – об’єкт ревізійного дослідження.
  24. Способи перевірки документів.
  25. Послідовність підготовки до ревізії та організація ревізійного процесу.
  26. Основні вимоги до узагальнення і оформлення матеріалів ревізії.
  27. Порядок приймання, розгляду і затвердження матеріалів ревізії і контроль за виконанням прийнятих рішень.
  28. Особливості ревізії, яка проводиться на вимогу правоохоронних органів.
  29. Поняття, види, причини виникнення матеріальної шкоди.
  30. Моральна шкода: поняття, розрахунок суми відшкодування.
  31. Аналіз та оцінка матеріалів ревізії..
  32. Взаємодія ДКРС з іншими контролюючими органами.
  33. Перевірка стану організації облікової політики.
  34. Перевірка стану внутрішньогосподарського контролю.
  35. Шляхи підвищення ефективності роботи ДКРС.
  36. Ефективність контрольно – ревізійної діяльності.
  37. Банки та контрольні функції їх в державі.
  38. Основи наукової організації контрольно – ревізійного процесу.
  39. Зміст, завдання, класифікація інформаційного забезпечення фінансово – господарського контролю.
  40. Методичні прийоми узагальнення результатів контролю.

ТЕСТИ


1. Слово «контроль” походить від:
  1. англійського слова “control”;
  2. німецького слова “controlling”;
  3. французького слова “controlе”;
  4. латинського слова “controlе”.


2. Сутність контролю полягає:
  1. в перевірці суб’єктом управління виконання вказівок щодо регулювання стану об’єкта управління:
  2. в плануванні майбутніх дій господарчого суб’єкта;
  3. в порівнянні фактичних показників і виявлення відхилень, що виникли;
  4. в аналізі показників внутрішньої звітності.



3. Господарство це:
  1. процес, що забезпечує відповідність функціонування об'єкта управління, прийнятим управлінським рішенням та направлений на успішне досягнення поставлених цілей
  2. сукупність природних і створених засобів, що використовуються людьми для підтримки, покращання умов та засобів існування і життєзабезпечення
  3. впорядкування взаємозв'язків системи контролю, в рамках якої здійснюються конкретні заходи


4. Суб'єкт господарювання
  1. зареєстрована у встановленому законодавством порядку юридична особа незалежно від її організаційно-правової форми та форми власності, яка здійснює господарську діяльність, крім органів державної влади та органів місцевого самоврядування, а також фізична особа суб'єкт підприємницької діяльності
  2. сукупність циклів контролю, які повторюються, та певним чином організовані в просторі і часі
  3. посадові та матеріально відповідальні особи, які відповідають за ведення обліку, надходження, експлуатацію, витрачання, використання підконтрольного об'єкту тощо


5. Організація контролю це:
  1. послідовне виконання контрольних процедур:
  2. здійснення циклічного контролю:
  3. впорядкування взаємозв’язків системи контролю;
  4. дотримання нормативних актів при проведенні контролю.


6. Господарський контроль охоплює;
  1. матеріальне виробництво;
  2. матеріальне виробництво і невиробничу сферу;
  3. окремі стадії матеріального виробництва і невиробничої сфери.


7. Призначення контролю як однієї з функцій управління полягає:
  1. вивченні фактичного стану справ в різних сферах суспільного і державного життя;
  2. виявленні відхилень від нормативів, правил, планів з метою управління;
  3. виявленні наслідків можливих відхилень та ліквідації їх причин;
  4. управлінні різними процесами суспільного життя.


8. Змістовна характеристика сутності процесу контролю покликана відповісти на запитання:
  1. що відбувається в процесі контролю
  2. ким і в якому порядку виконується
  3. як здійснюється
  4. з якою метою проводиться


9. Організаційна характеристика сутності процесу контролю покликана відповісти на запитання:
  1. що відбувається в процесі контролю
  2. ким і в якому порядку виконується
  3. як здійснюється
  4. з якою метою проводиться


10. Результативна характеристика сутності процесу контролю покликана відповісти на запитання:
  1. що відбувається в процесі контролю
  2. ким і в якому порядку виконується
  3. як здійснюється
  4. з якою метою проводиться



11. Технологічна характеристика сутності процесу контролю покликана відповісти на запитання:
  1. що відбувається в процесі контролю
  2. ким і в якому порядку виконується
  3. як здійснюється
  4. з якою метою проводиться


12. Зміст організаційно - підготовчої стадії полягає в:
  1. перевірці виконання рішень;
  2. комплексному аналізі та усунення виявлених недоліків;
  3. виборі об’єкта для перевірки та впливу;
  4. перевірці об’єкта, що контролюється.


13. Зміст технологічної стадії полягає в:
  1. перевірці виконання рішень;
  2. комплексному аналізі та усунення виявлених недоліків;
  3. виборі об’єкта для перевірки та впливу;
  4. перевірці об’єкта, що контролюється.


14. Зміст результативної стадії полягає в:
  1. перевірці виконання рішень;
  2. комплексному аналізі та усунення виявлених недоліків;
  3. виборі об’єкта для перевірки та впливу;
  4. перевірці об’єкта, що контролюється.


15. Зміст інспекційної стадії полягає в:
  1. перевірці виконання рішень;
  2. комплексному аналізі та усунення виявлених недоліків;
  3. виборі об’єкта для перевірки та впливу;
  4. перевірці об’єкта, що контролюється.


16. Обстеження, спостереження, збір, обробка та оцінка інформації відбувається на:
  1. організаційно-підготовчій стадії контролю;
  2. технологічній стадії контролю;
  3. результативній стадії контролю;
  4. інспекційній стадії контролю.


17. Формальний контроль:
  1. здійснюється регулярно;
  2. враховує психологію осіб, які перевіряються;
  3. представляє надійну систему перевірки;
  4. виконує інформацію, що надходить із запізненням, і є не завжди точною.


18. Спосіб контролю, який полягає у встановленні достовірності фактів здійснення тих чи інших господарських операцій – це:
  1. перевірка (обстеження);
  2. ревізія;
  3. слідство;
  4. службове розслідування.


19. Для чого застосовується в процесі господарського контролю економічний аналіз
  1. встановлення взаємозв’язку між сегментами підприємства;
  2. встановлення відхилень від оптимальних і максимальних значень економічних показників, що перевіряються;
  3. виявлення впливу факторів на результати господарсько-фінансової діяльності підприємства;
  4. виявлення нестач і втрат, допущених матеріально відповідними особами.


20. Які групи принципів контролю Ви знаєте
  1. документальні і фактичні;
  2. зовнішні і внутрішні;
  3. специфічні і загальні;
  4. систематичні і профілактичні.


21. Принципи ревізії:
  1. систематичність;
  2. безперервність;
  3. всебічність;
  4. стимулювання;
  5. всеосяжність;
  6. раптовість.


22. Своєчасне виявлення порушень і зловживань, здійснення заходів щодо їх подолання, досягається шляхом використання такого принципу як:
  1. принцип стимулювання контрольної діяльності;
  2. принцип дієвості;
  3. принцип гласності;
  4. принцип комплексності.


23. Принцип економічності означає:
  1. активний вплив суб'єктів контролю на об'єкт шляхом прийняття ефективних управлінських рішень з усунення виявлених недоліків, профілактики та попередження їх в подальшій діяльності;
  2. здійснення контролю з найменшими затратами, мінімальною кількістю працівників, які володіють спеціальними знаннями і навичками контрольної роботи;
  3. застосуванні останніх досягнень науки і техніки, передового досвіду в процесі здійснення контролю.;
  4. поширенні контролю на всі сфери суспільної діяльності і на весь господарський механізм.


24. Принцип всеосяжності означає:
  1. активний вплив суб'єктів контролю на об'єкт шляхом прийняття ефективних управлінських рішень з усунення виявлених недоліків, профілактики та попередження їх в подальшій діяльності;
  2. здійснення контролю з найменшими затратами, мінімальною кількістю працівників, які володіють спеціальними знаннями і навичками контрольної роботи;
  3. застосуванні останніх досягнень науки і техніки, передового досвіду в процесі здійснення контролю.;
  4. поширенні контролю на всі сфери суспільної діяльності і на весь господарський механізм.


25. Перевірка об’єктів шляхом огляду, обміру, зважування або перерахунку проводиться під час:
  1. слідства (розслідування);
  2. інвентаризації;
  3. службового розслідування;
  4. ревізії.


26. Об’єкти контролю – це:
  1. явища і процеси господарського життя:
  2. господарюючі суб’єкти;
  3. результати діяльності господарюючого суб’єкту;
  4. фінансові результати.


27. Предметом господарського контролю є:
  1. виробництво валового внутрішнього продукту;
  2. виробництво і споживання валового внутрішнього продукту;
  3. виробництво, розподіл, обмін і споживання валового внутрішнього продукту;
  4. господарська діяльність підприємства.


28. У залежності від системи дій при здійсненні наступного контролю контроль поділяють на:
  1. державний, відомчий, аудиторський, внутрішньогосподарський;
  2. попередній, поточний, наступний;
  3. документальний, фактичний;
  4. ревізія, аудит, тематична перевірка, слідство, службове розслідування.


29. Ревізія відрізняється від аудиту тим, що:
  1. ревізія здійснюється на договірних засадах між ревізором і керівником підприємства, а аудит – за планом роботи аудиторської фірми без погодження з керівником підприємства;
  2. аудит проводиться після завершення господарських операцій, а ревізія – на будь-якому етапі господарської діяльності підприємства;
  3. аудит може проводитись на вимогу органів дізнання і попереднього слідства, а в ревізії цього не передбачено;
  4. ревізія – це форма державного господарського контролю, а аудит – незалежна форма господарського контролю.


30. Ревізія покликана:
  1. допомогти підприємству вести бухгалтерський облік;
  2. виявити протизаконні дії посадових осіб;
  3. виявити причини та умови, які сприяють порушенням;
  4. захистити фінансові інтереси підприємства, що перевіряється;
  5. виявити майно підприємства, що втратило свою якість або знаходиться поза обліком.


31. Методика ревізії це:
  1. послідовність дій ревізора від виявлення факту порушення до його доведення;
  2. сукупність знань, що допомагають ревізору провести ревізію;
  3. один з напрямків дослідження об'єктивної істини;
  4. сукупність засобів і прийомів, що дають можливість провести ревізію системно та в найбільш доцільній послідовності.


32. Дисциплінарна відповідальність це:
    1. одна з форм юридичної відповідальності громадян та посадових осіб за скоєні ними дисциплінарні провини;
    2. одна з норм впливу на порушників трудової дисципліни;
    3. додаткова відповідальність осіб, які поряд з боржником відповідають перед кредитором за виконання певних зобов'язань;
    4. відповідальність підприємства за шкоду завдану здоров'ю працівників і службовців при виконанні ними своїх трудових обов'язків.


33. Матеріальна відповідальність це:
  1. примушування до виконання вимог права, право відношення, кожна із сторін якого зобов'язана відповідати за власні вчинки перед іншою стороною, державою та суспільством;
  2. одна з норм впливу на порушників трудової дисципліни;
  3. один з видів юридичної відповідальності, яка полягає у двосторонньому взаємному зобов'язанні найнятого працівника та власника або уповноваженого ним органу покрити винною стороною шкоду, заподіяну при виконанні трудових обов'язків у встановленому законом розмірі та порядку;
  4. одна з форм юридичної відповідальності громадян та посадових осіб за скоєне ними адміністративне порушення.


34 . Під принципом в господарському контролі розуміють:
  1. те, що підлягає вивченню або перевірці;
  2. сукупність взаємопов’язаних об’єктів контролю;
  3. сукупність певних прийомів;
  4. норми проведення, при дотриманні яких досягається ефективність господарського контролю.


35. Принцип ревізійної безпосере­дності:
  1. дає можливість ревізору вільно висловлювати свою думку щодо причин виявлених недоліків і, незалежно від мотивів зацікавлених осіб, самостійно оцінювати ті чи інші факти, законність та обґрунтованість дій зацікавлених осіб;
  2. полягає у виявленні і детальному вивченні всіх фактів, що мають значення для ревізії;
  3. забезпечує такий порядок використання доказів, при якому в основі висновків про розглянуті за сутністю факти лежать дані про них, які особисто сприймаються ревізором і документально встановлюються ним в межах існуючих норм;
  1. передбачає одержання виховного ефекту від проведення ревізії.


36. Принцип активності ревізії означає:
  1. кожна наступна ревізія починається з моменту закінчення попередньої;
  2. застосування засобів і способів перевірки в момент, коли підконтрольні особи цього не чекають;
  3. прагнення знайти кращі методи і способи виконання поставлених перед ревізією завдань, готовності ревізора взяти на себе відповідальність за прийняте рішення (застосування ревізором наукових прийомів, завдяки яким можливе прийняття оптимальних рішень та впровадження їх в життя);
  4. що про проведення ревізії надається спеціальне оголошення.

37. У залежності від органів, що здійснюють ревізії їх підрозділяють на:
  1. відомчі, позавідомчі, змішані;
  2. планові, позапланові;
  3. комплексні, некомплексні, тематичні;
  4. суцільні, вибіркові, комбіновані.


38. Наскрізна ревізія:
  1. проводиться на підпорядкованих підприємствах за розпорядженням керівника вищестоящого органу штатними, позаштатними ревізорами та іншими посадовими особами;
  2. проводиться одночасно на декількох підприємствах, що входять до складу однієї організації (асоціації, об'єднання);
  3. проводиться в особливих випадках на вимогу суду, прокуратури, інших органів контролю або управління з різних причин.


39. Некомплексна ревізія:
  1. проводиться не в середині своїх підрозділів, а на підприємствах, організаціях, що підпорядковані іншим господарюючим суб'єктам;
  2. передбачає вивчення не всіх, а лише певної частини документів, що відбирається на підставі науково обґрунтованої схеми, за той чи інший період часу (квартал, місяць, окремі дні);
  3. здійснюється, як правило, одним ревізором, коло питань обмежене, оскільки кваліфікація ревізора не дає можливості дослідити питання технології, якості сировини та продукції, використання техніки тощо.

40. За порядком призначення ревізії можуть бути:
  1. відомчі, позавідомчі, змішані;
  2. планові, позапланові;
  3. комплексні, некомплексні, тематичні;
  4. суцільні, вибіркові, комбіновані.


41. Суцільна ревізія:
  1. перевіряються всі документи і регістри бухгалтерського обліку, в яких відображені факти господарювання за весь період, що ревізується
  2. призначається для доповнення або уточнення окремих питань, а також для виявлення нових обставин, не викритих попередніми ревізіями
  3. здійснюється органами внутрішнього контролю (головним бухгалтером підприємства, ревізійною комісією тощо)


42. Затрати на проведення контролю є економічно виправданими якщо:
  1. затрати менші за отримані доходи (вигоди);
  2. затрати у два та більше разів менші за отримані доходи (вигоди);
  3. викриваються факти зловживань і економічних злочинів;
  4. мета виправдовує будь-які затрати.


43. Які існують основні види матеріальної відповідальності:
  1. матеріально відповідальних осіб, керівників та спеціалістів;
  2. часткова і повна;
  3. формальна та неформальна;
  4. обмежена і повна.


44. Інвентаризація — це:
  1. перевірка наявності та стану об'єкту контролю, яка здійснюється шляхом спостереження, вимірювання, реєстрації та порівняння отриманих даних;
  2. встановлення дійсного, реального стану об'єкту перевірки і правильності його оцінки шляхом перерахунку, обмірювання, лабораторного аналізу та інших прийомів;
  3. метод контролю, що використовується для перевірки правильності застосування норм питомих витрат сировини і матеріалів на виробництво певного виду продукції;
  4. діяльність по визначенню зустрічних зобов'язань.


45. Метою проведення інвентаризації в ході ревізії є:
  1. визначення власного та залученого капіталу;
  2. визначення фінансового результату;
  3. перевірка достовірності даних бухгалтерського обліку та фінансової звітності;
  4. здійснення контролю за наявністю та рухом об'єктів, за достовірністю бухгалтерського обліку та фінансової звітності.


46. Рахункова перевірка проводиться для встановлення:
  1. правильності записів на рахунках бухгалтерського обліку;
  2. арифметичних помилок;
  3. помилок на особових рахунках працівників;
  4. помилок в касових і банківських документах.


47. До якого виду контролю відносять огляд основних засобів
  1. документального;
  2. наступного;
  3. попереднього;
  4. фактичного;
  5. поточного.



48. Для того, щоб перевірити чи своєчасно працівники з’являються на робочому місці і залишають його необхідно:
  1. провести контрольний хронометраж часу;
  2. перевірити первинні документи з обліку праці і виконаних робіт;
  3. провести опитування працівників;
  4. здійснити контрольну атестацію працівників.


49. Виявити якість готової продукції можна шляхом:
  1. огляду:
  2. перевірки обсягу виконаних робіт;
  3. лабораторного аналізу;
  4. дегустації.


50. Перевірка доброякісності документування проводиться шляхом:
  1. арифметичної перевірки;
  2. зустрічної перевірки;
  3. контрольного порівняння;
  4. формальної перевірки.


51. Перевірити здійснені господарські операції з точки зору їх відповідності інструкціям, стандартам тощо можна шляхом:
  1. взаємного контролю;
  2. контрольного придбання;
  3. обстеження;
  4. нормативно-правової перевірки.


52. При взаємній перевірці перевіряють:
  1. однакові за своїм характером документи та облікові дані;
  2. різні документи, що відображають взаємопов’язані господарські операції;
  3. правильність здійснених виправлень в документах;
  4. достовірність відображених в документах господарських операцій.


53. Логічна перевірка:
  1. здійснюється методом зіставлення господарських операцій, відображених у документі з різними взаємозалежними показниками, подіями, явищами;
  2. установлює відповідність виконаної операції діючим правилам, вимогам Статуту чи установчого документа;
  3. з'ясовує економічну доцільність виконаної операції, її обґрунтованість джерелами фінансування і плановими розрахунками;
  4. полягає у вивченні вірогідності операцій шляхом зіставлення документів і записів в облікових регістрах, що відносяться до одних і тих же взаємозалежних операцій.


54. Економічна перевірка:
  1. здійснюється методом зіставлення господарських операцій, відбитих у документі з різними взаємозалежними показниками, подіями, явищами;
  2. установлює відповідність виконаної операції діючим правилам, вимогам Статуту чи установчого документа;
  3. з'ясовує економічну доцільність виконаної операції, її обґрунтованість джерелами фінансування і плановими розрахунками;
  4. полягає у вивченні вірогідності операцій шляхом зіставлення документів і записів в облікових регістрах, що відносяться до одних і тих же взаємозалежних операцій.


55. Проведення огляду дозволяє:
  1. виявити протиріччя в документах;
  2. зібрати речові докази злочинних дій;
  3. встановити стан діяльності підприємства в цілому;
  4. виявити факти порушення правил торгівлі.


56. До прийомів перевірки окремого документу належать:
    1. формальна перевірка, зустрічна перевірка, арифметична перевірка;
    2. формальна перевірка, взаємний контроль, нормативно-правова перевірка;
    3. формальна перевірка, арифметична перевірка, нормативно-правова перевірка.


57. Відновлення кількісно сумового обліку є:
  1. прийомом перевірки документів, що відображають рух однорідних цінностей;
  2. прийомом перевірки окремого документу;
  3. прийомом перевірки декількох документів, які відображають одну й ту ж або взаємопов’язані операції;
  4. прийомом фактичного контролю.

58. Який з прийомів перевірки окремого документу здійснюється шляхом перерахунку результатів, таксирування загальних підсумків, узгодження нарахувань і утримань (знижок):
  1. формальна перевірка;
  2. зустрічна перевірка;
  3. арифметична перевірка;
  4. нормативно-правова перевірка.


59. За допомогою якого прийому документального контролю можна виявити такі зловживання, за яких двосторонні операції отримують різне відображення у кожної із сторін:
  1. формальної перевірки;
  2. зустрічної перевірки;
  3. нормативно-правової перевірки;
  4. взаємної перевірки.


60. Який прийом документального контролю застосовується ревізором в тому випадку, коли він має дані про розкрадання ТМЦ, а при проведенні інвентаризації розбіжностей не виявлено:
  1. зустрічна перевірка;
  2. нормативно-правова перевірка;
  3. контрольне порівняння;
  4. хронологічна перевірка.


61. Які із зазначених нижче прийомів застосовуються при проведенні фактичного контролю:
  1. контрольний обмір виконаних робіт та експертна оцінка;
  2. обстеження та відновлення кількісно-сумового обліку;
  3. перевірка виконання прийнятих рішень та хронологічна перевірка руху цінностей;
  4. контрольне придбання та хронологічна перевірка руху цінностей.


62. Який документ складається при виявленні в ході огляду (прийом фактичного контролю) доказів, які свідчать про зловживання:
  1. наказ;
  2. акт;
  3. розпорядження;
  4. довідка.


63. Який із прийомів фактичного контролю здійснюється на початку ревізії та є першим етапом перевірки безпосередньо на місці:
  1. огляд;
  2. експертна оцінка;
  3. дослідження операції на місці;
  4. обстеження.


64. Який прийом фактичного контролю здійснюється спеціалістами різних галузей знань за дорученням ревізора:
  1. контрольне приймання продукції за якістю і кількістю:
  2. перевірка виконання прийнятих рішень:
  3. експертна оцінка;
  4. отримання письмових пояснень і довідок.


65 Міністерство економіки України – це орган:
  1. відомчого контролю;
  2. зовнішнього контролю;
  3. позавідомчого контролю;
  4. незалежного контролю.


66. Контроль, який проводиться після здійснення господарських операцій і має на меті встановлення їх правильності та законності називають:
  1. фактичним;
  2. громадським;
  3. аудиторським;
  4. наступним.


67. Результати тематичної перевірки оформляються:
  1. актом;
  2. довідкою;
  3. пояснювальною запискою;
  4. актом інвентаризації.

68. В якому з наведених варіантів перелічені види економічного контролю:
  1. державний, внутрішньофірмовий, аудиторський, муніципальний;
  2. аудиторський, громадський, державний, міжвідомчий, внутрішньофірмовий;
  3. попередній, аудиторський, документальний, державний;
  4. поточний, фактичний, документальний, внутрішньофірмовий, наступний, попередній.

69. Державний контроль здійснюється:
    1. аудиторами;
    2. державними органами контролю та управління;
    3. працівниками підприємства, на яких покладено контрольні функції;
    4. міністерствами, комітетами та іншими органами управління за діяльністю підвідомчих їм підприємств, організацій, установ.


70. Парламентський контроль:
  1. здійснюється усіма суб'єктами державного управління у межах їх повноважень;
  2. система нагляду і перевірки процесу створення, функціонування, встановлення відповідальності за діяльність (бездіяльність), припинення повноважень об'єкта контролю;
  3. постійно діючий вищий орган державного контролю, який утворений Верховною Радою України, їй підпорядкований і підзвітний.


71. За відомчою належністю ревізії розділяють на:
    1. перспективні і громадські
    2. замовні та ініціативні;
    3. попередні і наступні;
    4. якісні і неякісні;
    5. відомчі, позавідомчі, змішані.


72. Щодо підприємства, яке ревізується, ревізії бувають:
  1. колективні, індивідуальні;
  2. первинні, повторні;
  3. поточні, додаткові;
  4. аудиторські, відомчі;
  5. внутрішні, зовнішні.


73. Підконтрольні суб’єкти це:
  1. посадові та матеріально відповідальні особи, які відповідають за ведення обліку, надходження, експлуатацію, витрачання, використання об’єкту контролю;
  2. керівники підприємств, які уповноважені проводити господарський контроль;
  3. працівники підприємства, з якими укладені трудові угоди;
  4. співробітники підрозділів контролюючих органів, що безпосередньо здійснюють контроль та доповідають про його результати керівництву.


74. Суб’єктами в контрольному процесі є:
  1. посадові та матеріально відповідальні особи, які відповідають за ведення обліку, надходження, експлуатацію, витрачання, використання об’єкту контролю;
  2. керівники підприємств, які уповноважені проводити господарський контроль;
  3. особи та органи, що мають повноваження на здійснення контролю за виробничою та фінансовою діяльністю підприємства, а також право втручатися в його оперативну діяльність та самостійно притягувати винних до відповідальності;
  4. представники державних структур, яким надано право притягувати винних до відповідальності.


75. Незалежний контроль здійснюється:
  1. бухгалтером-експертом;
  2. аудитором;
  3. головним бухгалтером підприємства;
  4. посадовою особою Рахункової Палати України.


76. Платник податків може звернутися до суду із заявою:
  1. про заміну контролера;
  2. про некомпетентність ревізора;
  3. про відшкодування матеріальної та моральної шкоди;
  4. про позбавлення сертифіката аудитора;
  5. про не проведення планових перевірок.



77. Парламентський контроль є прерогативою:
  1. Верховної Ради;
  2. Рахункової Палати;
  3. Адміністрації президента;
  4. Конституційного суду.


78. Контрольні повноваження Президента України обумовлені:
  1. конституційним становищем голови держави;
  2. необхідністю контролювати дії Верховної Ради України;
  3. ухвалою Конституційного суду України;
  4. волевиявленням народу України.


79. Контрольні функції НБУ полягають:
  1. у здійсненні контролю за дотриманням банківськими установами законодавства, економічних нормативів та власних нормативних актів;
  2. у контролі за купівельною спроможністю грошової одиниці;
  3. у дотриманні банками ставки рефінансування;
  4. у здійсненні контролю за рухом капіталу.


80. Метою здійснення внутрішньосистемного контролю є:
  1. об’єктивне вивчення діяльності суб’єкта господарювання;
  2. перевірка дотримання управлінських рішень;
  3. об’єктивне вивчення фактичного стану справ суб’єкта господарювання, виявлення та попередження негативних факторів-умов та факторів-результатів;
  4. виявлення результатів господарської діяльності.


81. Державна контрольно-ревізійна служба підпорядковується:
  1. Рахунковій Палаті України;
  2. Міністерству фінансів України;
  3. Службі безпеки України;
  4. Державній податковій адміністрації.


82. Начальник головного контрольно-ревізійного управління одночасно обіймає посаду:
  1. голови профільного комітету Верховної Ради;
  2. заступника міністра фінансів;
  3. начальника Державного казначейства України;
  4. заступника голови Рахункової Палати.


83. Службова таємниця це:
  1. право підприємства, компанії, фірми, банку на зберігання в таємниці документів, даних, що відображають їх діяльність
  2. вид таємної інформації, що охоплює відомості у сфері оборони, економіки, науки і техніки, зовнішньоекономічних відносин, державної безпеки та охорони правопорядку, розголошення яких може завдавати шкоди національній безпеці України
  3. склад та обсяг відомостей, що е в розпорядженні конкретного органу державної контрольно-ревізійної служби або його посадової особи стосовно об'єктів контролю, контрольних, правоохоронних та інших державних органів, їх працівників, способів досягнення, визначених законодавством завдань, що необхідні для якісного проведення контрольно-ревізійних дій, забезпечення відповідної їх раптовості та ефективності і, які з цієї причини на певний період не підлягають зовнішньому чи внутрішньому розголошенню


84. Термін проведення ревізії на підприємстві не може перевищувати:
  1. 15 діб;
  2. 25 діб;
  3. 30 діб;
  4. 60 діб.


85. З ініціативи контрольно-ревізійної служби планова ревізія проводиться:
  1. не частіше одного разу на рік;
  2. щомісяця;
  3. кожен квартал;
  4. раз на півріччя.


86. За характером проведення інвентаризації бувають:
  1. повні та часткові;
  2. наскрізні та індивідуальні;
  3. заплановані, необхідні, контрольні;
  4. суцільні та несу цільні.


87. Результати ревізії оформлюються:
  1. довідкою за підписом керівника ревізійної групи, керівника підприємства;
  2. актом за підписом керівника ревізійної групи та головного бухгалтера;
  3. протоколом за підписами головного бухгалтера, керівника підприємства, ревізора;
  4. актом за підписом керівника ревізійної групи, керівника та головного бухгалтера підприємства.


88. Працівники ДКРС наділені наступними основними правами:
    1. доступ на об’єкти, що перевіряються, перевірка бухгалтерських та фінансових документів, опечатування приміщення, застосування адміністративних стягнень;
    2. зупинення операцій на рахунках, вилучення документів, отримання необхідної інформації, вилучення коштів до бюджету, застосування фінансових санкцій;
    3. правильної відповіді немає.


89. Працівники органів ДКРС мають право на проведення ревізії за власною ініціативою:
  1. у міністерствах, органах державної виконавчої влади, державних фондах;
  2. діяльності суб’єктів, які не отримують коштів з бюджету;
  3. на державних підприємствах;
  4. у відкритих акціонерних товариствах, де контрольний пакет акцій належить ФДМУ.


90. Ревізія проводиться за наявності:
  1. розпорядчого документу;
  2. документа, що засвідчує посадову особу ДКРС;
  3. доручення правоохоронних органів;
  4. документально зареєстрованого факту порушення закону, інструкції тощо.


91. Підрозділом ДКРС проводяться ревізії за дорученням:
  1. Рахункової Палати України;
  2. Державного комітету статистики;
  3. Національного банку України;
  4. Прокуратури, Міністерства внутрішніх справ, Служби безпеки України, податкової інспекції, Координаційного комітету з боротьби з корупцією та організаційною злочинністю.


92. Матеріальна шкода — це:
  1. втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань;
  2. збитки, непередбачені витрати, недоотримані вигоди;
  3. зменшення майнових чи немайнових благ, що мають певну економічну цінність і виражаються в грошовому вимірнику;
  4. шкода, що була завдана діяльністю, діями одного господарюючого суб'єкта іншим суб'єктам або навколишньому середовищу.


93. Рішення про вилучення оригіналів документів приймає:
  1. податкова інспекція;
  2. Пенсійний фонд;
  3. вища організація;
  4. аудитор;
  5. суд.


94. Метою ревізії не може бути:
  1. накладення штрафів на посадових осіб;
  2. виявлення господарських порушень;
  3. виявлення розкрадань;
  4. виявлення марнотратства;
  5. виявлення безгосподарності.


95. Планова виїзна перевірка не повинна перевищувати:
  1. 5 днів;
  2. 10 днів;
  3. 20 днів;
  4. 25 днів;
  5. 30 днів.



96. Позапланова виїзна перевірка не повинна перевищувати:

1. 5 днів;

2. 10 днів;

3. 20 днів;

4. 25 днів;

5. 30 днів.

97. При якому органі діє КРУ:
  1. Міністерство економіки України;
  2. Міністерство фінансів України;
  3. Аудиторська палата України;
  4. Розрахункова палата України.


98. Основне завдання ДКРС полягає в:
  1. підтвердженні висновком повноти, достовірності та законності господарських операцій, відображених в бухгалтерському обліку і звітності;
  2. забезпечення захисту прав та законних інтересів платників податків і громадян, зупинення операцій за рахунками, застосування фінансових санкцій до адміністративних систем;
  3. здійснені державного контролю за витрачанням коштів і матеріальних цінностей, їх збереженням, станом і достовірністю бухгалтерського обліку та звітності;
  4. всі вище запропоновані відповіді правильні.


99. Контрольно ревізійними підрозділами перевіряються:
  1. ефективність використання матеріальних, фінансових і трудових ресурсів, своєчасність документального оформлення господарських операцій;
  2. економічний стан підприємств, установ та організацій, виконання виробничих і фінансових планів, законність здійснених операцій;
  3. додержання порядку становлення та застосування тарифів;
  4. все вище перераховане.


100. Поточні плани контрольно-ревізійної роботи складаються на період:
  1. півроку;
  2. на майбутній календарний рік;
  3. більше одного року;
  4. менше півроку.


101. За порядком призначення є ревізії:
  1. детальні і поверхові;
  2. суцільні і вибіркові;
  3. планові і позапланові;
  4. документальні і бездокументальні;
  5. бажані і небажані.


102. Зіставленням називається:
  1. виявлення спільних і відмінних фактів, які відображені в економічній інформації та облікових регістрах;
  2. вивчення фактів господарського життя та виявлення правопорушень;
  3. виявлення і усунення фактів безгосподарності та безвідповідальності виявлення резервів матеріальних ресурсів, застосування заходів щодо їх використання;
  4. правильної відповіді не запропоновано.


103. При вилученні документів складається:
  1. протокол вилучення документів;
  2. опис оригіналів документів, що вилучені зі справ;
  3. копії чи регістри вилучених документів;
  4. письмове підтвердження працівників Державної податкової служби;
  5. акт вилучення документів.



104. Завдання, які слід розв'язати при проведенні інвентаризації в ході ревізії, визначає:
  1. голова інвентаризаційної комісії;
  2. керівник підприємства;
  3. головний бухгалтер;
  4. ревізор.



105. Об 'єктами інвентаризації в ході ревізії є:
  1. технологічні процеси та процедури;
  2. капітал і трудова дисципліна;
  3. активи і зобов'язання;
  4. діяльність матеріально відповідальних та посадових осіб підприємства.



106. Річна інвентаризація основних засобів проводиться:
  1. в будь-який час;
  2. не раніше 1 листопада звітного року;
  3. не раніше 1 жовтня звітного року;
  4. не раніше 1 грудня звітного року.


107. Скарги на дії посадових осіб ГКРУ розглядаються і вирішуються:
  1. керівниками підрозділів ДКРС;
  2. начальником ГКРУ;
  3. органами прокуратури.


108. Перспективні плани складаються на :
  1. майбутні два роки;
  2. майбутній календарний рік;
  3. майбутні п’ять років;
  4. майбутні три роки.


109. Зустрічна перевірка проводиться з дня видачі наказу на її проведення протягом:
  1. 3 діб;
  2. 7 діб;
  3. 10 діб;
  4. 30 діб.


110. При плануванні роботи виходять із того, що кожний ревізор повинен провести за рік:
  1. 4-6 ревізій;
  2. 6-8 ревізій;
  3. 8-10 ревізій;
  4. 10-12 ревізій.


111. Вина це:
  1. психічне відношення особи до своєї протиправної поведінки та наслідків;
  2. прагнення індивіда до зростання власного добробуту з метою максимізації задоволення, що отримується від життя;
  3. незаконна дія, правопорушення, що зумовило заподіяння шкоди;
  4. втрата стабільності, порушення певного ритму, динаміки економічних процесів.


112. Умисел (намір) це:
  1. нормальний стан психічно здорової людини;
  2. усвідомлення особою небезпеки своєї поведінки (дії або бездіяльності), передбачення негативних її наслідків, бажання такої поведінки або небажання, але свідоме її допущення;
  3. неусвідомлення особою, яка вчиняє правопорушення, можливості настання негативних наслідків своєї поведінки;
  4. стан особи, що зумовлений хворобою психіки.


113. Необережність це:
  1. нормальний стан психічно здорової людини;
  2. усвідомлення особою небезпеки своєї поведінки (дії або бездіяльності), передбачення негативних її наслідків, бажання такої поведінки або небажання, але свідоме її допущення;
  3. неусвідомлення особою, яка вчиняє правопорушення, можливості настання негативних наслідків своєї поведінки;
  4. стан особи, що зумовлений хворобою психіки.


114. Cуб 'єктом матеріальної відповідальності може бути:
  1. працівник, який знаходиться у трудових відносинах з підприємством, якому заподіяна шкода;
  2. працівник іншого підприємства;
  3. будь-яка особа, яка вступає у трудові відносини з підприємством;
  4. особа, що досягла 18-річного віку.



115. Санкція – це:
  1. законодавчо-фінансовий захід впливу за порушення термінів сплати платежів і внесків;
  2. захід примусового впливу, що застосовується до порушників порядку здійснення господарсько-фінансової діяльності лише за наявності вини;
  3. платіж за недотримання договірних зобов’язань;
  4. захід матеріального впливу на юридичних та фізичних осіб, що застосовується при порушенні законів, договорів, діючих правил.


116. Пеня – це:
  1. законодавчо-фінансовий захід впливу за порушення термінів сплати платежів і внесків;
  2. захід примусового впливу, що застосовується до порушників порядку здійснення господарсько-фінансової діяльності лише за наявності вини;
  3. захід матеріального впливу на юридичних та фізичних осіб, що застосовується при порушенні законів, договорів, діючих правил
  4. платіж за недотримання договірних зобов’язань;



117. Помилка — це:
  1. ненавмисні неточності, що мають місце у фінансовій або іншій господарській звітності (математичні помилки та описки, пропущені факти або їх хибна інтерпретація, неправильне застосування облікової політики),
  2. навмисні дії, здійснені однією або кількома посадовими особами з корисливою метою, які зумовлюють неправиль­не відображення фінансової та іншої господарської звіт­ності;
  3. правильної відповіді немає;
  4. навмисні дії, здійснені однією або кількома посадовими особами з некорисливою метою, які зумовлюють непра­вильне відображення фінансової та іншої господарської звітності.



118. Перевитрата – це:
  1. фактична недостача грошових, товарно – матеріальних цінностей, основних засобів тощо;
  2. перевищення фактичної наявності грошових коштів, товарно – матеріальних цінностей в порівнянні з бухгалтерським обліком;
  3. перевищення витрачання грошових коштів і матеріальних витрат в порівнянні з встановленим планом (нормативом).


119. Суб’єкт господарювання має право звернутись до суду із заявою про визнання акту перевірки недійсним, якщо акт:
  1. не відповідає компетенції органу, що проводить перевірку, або вимогам законодавствам;
  2. містить способи виявлення недостач, лишків, а також думки відповідальних за порушення осіб;
  3. містить додатки незаконних розпоряджень, записок на незаконний відпуск та отримання цінностей;
  4. містить цифрову аргументацію даних бухгалтерського обліку.


120. Державна податкова адміністрація перевіряє законність та обґрунтованість скарги і може:
  1. залишити рішення, що оскаржується, без змін, а скаргу без задоволення;
  2. зменшити розмір фінансових санкцій або штрафів;
  3. зупинити виконання рішень, що оскаржується, і призначити здійснення додаткової перевірки;
  4. збільшити розмір фінансових санкцій.


121. Скарги на постанови зі справи про накладення адміністративного стягнення розглядаються в:
  1. 3-денний термін з дня надходження;
  2. 7-денний термін з дня надходження;
  3. 10-денний термін з дня надходження;
  4. 24-денний термін з дня надходження.


122. Податкова міліція функціонує у органах:
  1. внутрішніх справ;
  2. прокуратури;
  3. служби безпеки;
  4. Державної податкової служби.


123. Послідовність збору матеріалів про злочини у сфері оподаткування наступна:
  1. проведення попереднього слідства, збір і перевірка матеріалів на етапі порушення кримінальної справи та ведення оперативно-пошукових заходів;
  2. збір і перевірка матеріалів на етапі порушення попереднього розслідування, проведення оперативно-пошукових заходів;
  3. проведення оперативно-пошукових заходів, проведення попереднього розслідування, збір і перевірка матеріалів на етапі порушення кримінальної справи;
  4. проведення оперативно-пошукових заходів, збір і перевірка матеріалів на етапі порушення кримінальної справи, проведення попереднього розслідування.


124. До складу територіальних податкових адміністрацій (інстанцій) входять:
  1. слідчі підрозділів;
  2. оперативні підрозділи;
  3. відділи податкових розслідувань;
  4. підрозділи охорони податкових застав.



125. За способом проведення є ревізії:
  1. ініціативні, планові;
  2. квартальні, річні;
  3. основні, додаткові;
  4. суцільні, вибіркові, комбіновані;
  5. документальні, бездокументальні.


126. За кількістю учасників є ревізії:
  1. дрібні, великі, середні;
  2. до п'яти ревізорів, понад п'ять ревізорів;
  3. державні, приватні;
  4. банківські, податкові;
  5. колективні, індивідуальні.


127. За якісними ознаками документи поділяють на:
  1. розпорядчі і виконавчі;
  2. грошові і матеріальні;
  3. первинні і зведені;
  4. доброякісні і недоброякісні;
  5. паперові і машинні.


128. Перевірка документів у календарній послідовності - це:
  1. систематизована перевірка;
  2. комбінована перевірка;
  3. планова перевірка;
  4. обов'язкова перевірка;
  5. хронологічна перевірка.


129. Відповідальність за ведення бухгалтерського обліку несе:
  1. головний бухгалтер;
  2. вища організація;
  3. податкова інспекція;
  4. власник;
  5. акціонери.



130. За відмови посадових осіб від підписання акта ревізії:
  1. ревізор повідомляє правоохоронні органи;
  2. ревізор повідомляє податкову інспекцію;
  3. керівник підприємства підлягає звільненню;
  4. накладається адміністративний штраф;
  5. ревізор засвідчує це відповідним актом за своїм підписом.


131. У разі прийому на роботу посадової особи органів державної податкової служби їй може бути встановлено випробуваний термін від:
  1. трьох до шести місяців;
  2. шести місяців до 1 року;
  3. шести місяців до дев’яти місяців;
  4. одного року до півтора року.


132. Необов'язковим реквізитом у документі є:
  1. назва документа;
  2. дата і місце складання документа;
  3. норма виробітку;
  4. зміст і обсяг господарської операції;
  5. одиниця виміру.


133. Відповідальність за достовірність даних у документах не­суть:
  1. керівник підприємства;
  2. керівник структурного підрозділу;
  3. обліковець;
  4. особи, які склали і підписали документи;
  5. начальник планового відділу;
  6. головний бухгалтер.



134. До документальних прийомів відносяться:
  1. хронологічна перевірка;
  2. огляд;
  3. групування недоліків;
  4. взаємний контроль.


135. Контролер-ревізор, перевіряючи звітність, повинен знати, що за термінами складання і подання звітність поділяють на:
  1. фінансову та управлінську;
  2. оперативну та стратегічну;
  3. обов'язкову та необов'язкову;
  4. поточну і річну.


136. Суцільна перевірка документів означає:
  1. вивчення касових документів;
  2. вивчення документів з обліку виробничих запасів;
  3. вивчення виписок банків;
  4. вивчення документів з обліку праці та її оплати;
  5. вивчення усіх документів.

137. Під час ревізії не використовуються такі способи вивчення фактів:
  1. зіставлення;
  2. вимірювання;
  3. гіпотеза;
  4. спостереження;
  5. експеримент.


138. Службові особи державної контрольно ревізійної служби не мають права:
  1. безпосереднього доступу на склади організації, що ревізується;
  2. брати плату за проведення ревізії;
  3. залучати до перевірки кваліфікованих спеціалістів;
  4. одержувати з банків довідки про грошові обороти на рахунках;
  5. вилучати копії бухгалтерських документів.



139. Контрольно-ревізійний процес не має таких стадій:
  1. складання фінансової звітності;
  2. планування ревізії;
  3. підготовка до ревізії;
  4. організація роботи на об'єкті ревізії;
  5. обговорення результатів ревізії на підприємстві.