Екологічні відносини одна з найважливіших складових суспільних відносин. Вони виникають між окремими суб'єкта­ми І з приводу надзвичайно важливих об'єктів

Вид материала

Документы

Содержание Дисциплінарна відповідальність

Подобный материал:

• 12. правові відносини, 78.94kb.
• Реферат на тему: Суб`єкти І об`єкти сімейних правовідносин, 39.2kb.
• В. о начальника Перемишлянського районного управління юстиції Л. Й. Шевців „ 1 4 вересня, 213.11kb.
• Реферат з основ теорії міжнародних відносин на тему: “деякі аспекти розвитку міжнародних, 166.53kb.
• Програма для загальноосвітніх навчальних закладів правознавство 10 клас, 208.6kb.
• Програма для загальноосвітніх навчальних закладів правознавство 10 клас, 231.14kb.
• Модель грошового обороту. Грошові потоки та механізм їх балансування, 129.25kb.
• Національний банк україни – центр методичного забезпечення організації кредитування, 232.54kb.
• «Міжнародні мас-медіа інформаційні системи», 225.64kb.
• План Вступ Поняття про функціональні форми власності Еволюція відносин власності, 245.26kb.

Еколого-правова вйповдальнсгь — порівняно новий вид юридичної відповідальності. Вона наступає на підставі норм екологічного законодавства за екологічні правопорушення. Еколого-правовій відповідальності притаманні такі самі риси, як і іншим видам юридичної відповідальності. Проте вона має і свої особливості. Вони визначаються специфікою екологіч­них суспільних відносин. Механізм еколого-правової відпові­дальності визначений в Законах України «Про охорону нав­колишнього природного середовища», «Про тваринний світ», «Про охорону атмосферного повітря», «Про природно-запо­відний фонд України», а також у Земельному, Водному, Лісо­вому кодексах і Кодексі України про надра. У цих норматив­них актах дається перелік порушень водного, лісового зако­нодавства, законодавства про охорону атмосферного повітря, тваринного світу, інших об'єктів природи, за які може насту­пити юридична і, зокрема, еколого-правова відповідальність.

Визначення в законодавчому порядку видів екологічних правопорушень складає основу організації боротьби з ними.

В еколого-правових актах передбачено специфічні санкції за екологічні правопорушення, які притаманні тільки нормам екологічного права. Наприклад, згідно зі ст. 27 Земельного кодексу України право користування земельною ділянкою чи її частиною припиняється у разі використання земельної ді­лянки способами, що призводять до зниження родючості грунтів, їх хімічного і радіоактивного забруднення, погіршення екологічної обстановки.

Стаття 101 Лісового кодексу України передбачає таку санкцію за порушення лісового законодавства, як вилучення незаконно добутої деревини та інших лісових ресурсів. У разі неможливості вилучення незаконно добутої деревини стягу­ється її вартість.

Стаття 58 Закону України «Про тваринний світ» передба­чає конфіскацію незаконно добутих об'єктів тваринного світу, виготовленої з них продукції та знаряддя правопорушення.

Стаття 14 Закону України «Про охорону атмосферного повітря» вказує на те, що діяльність, пов'язана з порушенням умов і вимог щодо викидів забруднюючих речовин у атмос­ферне повітря шкідливого впливу фізичних та біологічних факторів на нього, передбачених дозволами, може бути об­межена, тимчасово заборонена (зупинена) або припинена.

Специфічні види еколого-правової відповідальності харак­терні також для інших еколого-правових актів. Це свідчить

про те, що екологічне законодавство не тільки вказує на можливість застосування за певних умов кримінальної, адмі­ністративно-правової, цивільно-правової, дисциплінарної від­повідальності, але й передбачає різні види еколого-правової відповідальності.

Загалом екологічна відповідальність — це відповідальність держави, суспільства, громадян перед суспільством, конкрет­ним природокористувачем, перед сучасними і майбутніми по­коліннями людей.

Дисциплінарна відповідальність за порушення законодав­ства про охорону навколишнього природного середовища за­стосовується до винних осіб за наявності в їх діях складу дисциплінарного правопорушення. Підставою виникнення дис­циплінарної відповідальності є невиконання або неналежне виконання посадовою особою своїх обов'язків, результатом яких є порушення екологічних вимог, заподіяння шкоди нав­колишньому середовищу.

Суб'єктами дисциплінарної відповідальності можуть бути керівники підприємств і організацій, на яких покладено вико­нання природоохоронних обов'язків, а також інші посадові особи і працівники, до обов'язків яких входять питання охо­рони і раціонального використання природних ресурсів.

Дисциплінарна відповідальність здійснюється в порядку підлеглості чи на підставі правил внутрішнього трудового роз­порядку підприємств і організацій.

Посилює та конкретизує юридичну відповідальність за по­рушення вимог природоохоронного законодавства Закон Ук­раїни «Про внесення змін і доповнень до деяких законодав­чих актів України з питань охорони навколишнього природно­го середовища» від 6 березня 1996 р. Зокрема, цей Закон доповнив Кодекс України про адміністративні правопорушен­ня одинадцятьма статтями, поліпшив редакцію його шістнад­цяти статей, вніс доповнення до статей 159—162¹ Криміналь­ного кодексу України (1960 р.).

У новій редакції викладено окремі статті Законів України «Про охорону навколишнього природного середовища», «Про тваринний світ», «Про виключну (морську) економічну зону України».

Зміни і доповнення спрямовані головним чином на поси­лення адміністративної та кримінальної відповідальності за порушення вимог щодо охорони вод, об'єктів тваринного сві­ту, природно-заповідного фонду України.

§ 4.5. Охорона навколишнього природного середовища в діяльності органів внутрішніх справ

Охорона навколишнього природного середовища здійсню­ється зусиллями органів державної влади і управління, при­родоохоронними, правоохоронними органами і громадськістю. Велику і багатопланову роботу щодо охорони навколишнього природного середовища проводять органи внутрішніх справ. Правовою основою їх діяльності в зазначеній галузі є зако­нодавство щодо охорони природи і її раціонального викорис­тання.

Найбільші можливості активно впливати на стан охорони навколишнього природного середовища має міліція. Як відо­мо, ця складова частина органів внутрішніх справ відповідно до Закону України «Про міліцію» виконує адміністративну, профілактичну, оперативно-розшукову, кримінально-процесу­альну, виконавчу та охоронну функції, що дає можливість здійснювати широкі еколого-охоронні дії.

Перш за все природоохоронні дії органів міліції тісно пов'язані з виконанням ними свого основного завдання — охорони права власності від злочинних посягань та інших правопорушень. Охороняючи право державної власності на землю, води, ліси, атмосферне повітря, тваринний світ і над­ра, працівники міліції попереджують їх псування, забруднен­ня, пошкодження, знищення, нераціональне використання.

Широке коло природоохоронних заходів тісно пов'язане з виконанням ряду інших обов'язків, покладених на міліцію дію­чим законодавством. Згідно зі ст. 10 Закону України «Про міліцію» вона зобов'язана:

а) забезпечувати безпеку громадян і громадський порядок;

б) виявляти, запобігати, припиняти та розкривати злочини;

в) приймати і реєструвати заяви і повідомлення про зло­чини та адміністративні правопорушення, своєчасно приймати по них рішення;

г) припиняти адміністративні правопорушення і здійснюва­ти проводження у справах по них;

д) виявляти причини й умови, що сприяють вчиненню правопорушень, вживати в межах своєї компетенції заходи щодо їх усунення;

ж) брати участь у правовому вихованні населення;

з) запобігати забрудненню земель, вод, повітря транс­портними засобами та сільськогосподарською технікою;

е) повідомляти відповідним державним органам і громад­ським об'єднанням про аварії, пожежі, катастрофи, стихійне

пихо та інші надзвичайні події, вживати невідкладних заходів щодо ліквідації їх наслідків;

є) брати участь у проведенні карантинних заходів під час епідемій та епізоотій.

У зазначених обов'язках міліції закладені і потреби охо­рони довкілля. Тому за їх належного виконання досягається забезпечення зусиллями міліції охорона навколишнього при­родного середовища.

Про природоохоронну спроможність міліції свідчать і її права, їй надане право: оглядати, з участю адміністрації під­приємств, установ і організацій, приміщення, де знаходяться сильнодіючі хімічні отруйні та радіоактивні речовини і мате­ріали, з метою перевірки додержання правил поводження з ними; вносити відповідним державним органам, громадським об'єднанням або службовим особам, підприємствам, устано­вам, організаціям обов'язкові до розгляду подання про необ­хідність усунення причин і умов, що сприяють вчиненню пра­вопорушень.

Зважаючи на те, що екологічних правопорушень дуже ба­гато, подання міліції можуть стати ефективним засобом бо­ротьби з ними.

Велику роботу органи міліції проводять з розкриття еко­логічних злочинів. Цей обсяг робіт виконують слідчі апарати. Вони борються за повне і швидке розкриття кожного злочину, здійсненого в галузі охорони природи, обов'язкове притягнен­ня до відповідальності винних у цьому осіб. Слідчі зобов'язані виявляти причини і умови, що сприяють скоєнню злочину в сфері охорони природи, і приймати заходи щодо їх усунення, їм належить проявляти ініціативу, активність і наполегливість у викритті злочинців. Дуже важливо, щоб у боротьбі з еколо­гічними правопорушеннями жоден злочинний випадок не за­лишався нерозкритим.

Суттєву роль в охороні природного середовища відіграють апарати Державної служби у боротьбі з економічною злочин­ністю, які ведуть боротьбу з розкрадачами природних ба­гатств, спекулянтами та іншими особами, що незаконно ко­ристуються благами природи. В сучасних умовах ринкової економіки прибутковим заняттям багатьох громадян стало браконьєрство, яке завдає великої шкоди рибному господар­ству і тваринному світу. Багато розкрадається також дереви­ни із лісів та інших природних багатств.

Ситуація вимагає від органів внутрішніх справ рішучих дій. Адже захист державної власності від злочинних посягань, до якої відносяться всі об'єкти природи, відповідно до Закону України «Про міліцію» є одним із основних завдань міліції, її

діяльність має бути спрямована на створення обстановки всебічного осуду і нетерпимості не тільки до розкрадачів, а й до тих, хто створює умови, що сприяють розкраданню та по­турає злочинцям.

Не треба забувати, що безсилля влади, її бездіяльність тільки розбещує, провокує ескалацію злочинності. Держава, громадяни України мають відчути, що правоохоронні органи спроможні забезпечити належну охорону природного середо­вища від злочинних елементів. Охорона навколишнього при­родного середовища — це корінне питання і економіки, і по­літики.

Охороною навколишнього природного середовища займа­ється також кримінальна міліція в ході оперативно-розшукової діяльності, спеціальна міліція та деякі інші підрозділи органів внутрішніх справ на підставі Закону України «Про оператив-но-розшукову діяльність» від 18 лютого 1992 р.

Завданням оперативно-розшукової діяльності в галузі охо­рони природи е пошук і фіксація фактичних даних щодо про­типравної діяльності окремих осіб та груп.

Оперативно-розшукова діяльність грунтується на принци­пах законності, дотримання прав і свобод людини і взаємодії з органами управління та населенням.

Підставами для проведення оперативно-розшукової діяль­ності є наявність достатньої інформації щодо: а) злочинів, що готуються або вчинені невстановленими особами; б) осіб, які готують або вчинили злочини; в) осіб, які переховуються від органів розслідування або ухиляються від відбування кримі­нального покарання; г) осіб,, які зникли безвісти.

Зазначені підстави можуть міститися в заявах, повідом­леннях громадян, посадових осіб, громадських організацій, засобів масової інформації, у письмових дорученнях і поста­новах слідчого, вказівках прокурора, ухвалах суду в кримі­нальних справах, що знаходяться в його провадженні, мате­ріалах органів дізнання, інших правоохоронних органів.

Матеріали оперативно-розшукової діяльності використову­ються як приводи та підстави для порушення кримінальної справи або проведення невідкладних слідчих дій, отримання фактичних даних, що можуть бути доказами у кримінальній справі, попередження, припинення і розслідування злочинів, розшуку злочинців та осіб, які безвісти зникли, взаємного ін­формування підрозділів, уповноважених здійснювати опера-тивно-розшукову діяльність, та інших правоохоронних органів, інформування державних органів відповідно до їх компетенції.

Державні органи зобов'язані сприяти оперативним підроз­ділам у вирішенні завдань оперативно-розшукової діяльності.

Охорону навколишнього природного середовища здійснює також кримінальна міліція і міліція охорони. Відповідно до «Положення про кримінальну міліцію України», яке затвер­джене наказом Міністерства внутрішніх справ України від 26 січня 1997 р. № 62, до основних завдань кримінальної міліції віднесено: захист прав і свобод громадян, усіх форм власнос­ті, інтересів суспільства і держави від протиправних посягань, здійснення розшуку злочинців.

Виконуючи ці та інші обов'язки, кримінальна міліція вно­сить помітний вклад в охорону природних ресурсів і навко­лишнього природного середовища в цілому.

Міліція охорони здійснює охорону особливо важливих об'­єктів природи на договірних засадах, зокрема, об'єктів водо­постачання населених пунктів з резервуарами питної води, гідроспоруд, заповідників тощо.

Одним із видів участі органів внутрішніх справ в охороні навколишнього природного середовища є участь міліції у за­стосуванні відповідальності за порушення екологічного зако­нодавства. В одних випадках співробітники міліції самі засто­совують відповідальність у межах прав, наданих їм законом, а в інших надають допомогу компетентним державним орга­нам у притягненні до відповідальності порушників природоохо­ронного законодавства.

У боротьбі з екологічними правопорушеннями застосову­ються всі види юридичної відповідальності: адміністративна, цивільно-правова, кримінально-правова, еколого-правова і дисциплінарна.

На сучасному етапі розвитку нашого суспільства юридич­на відповідальність е важливим інструментом у системі захо­дів правового забезпечення охорони навколишнього природ­ного середовища. Вона дає можливість покарати осіб, які до­пустили екологічне правопорушення, і запобігти новим пору­шенням екологічного законодавства.

Суспільство і держава зацікавлені в тому, щоб весь ме­ханізм юридичної відповідальності функціонував найбільш ре­зультативно. Сприяти цьому можуть і повинні співробітники міліції.

Спроможність міліції дієво впливати на охорону навколиш­нього природного середовища підтверджується всім її право­вим становищем, співробітник міліції є представником дер­жавного органу виконавчої влади. Законні вимоги співробіт­ників міліції є обов'язковими для виконання громадянами і службовими особами.

З метою виконання своїх службових обов'язків співробіт­ники міліції спираються на допомогу державних органів, гро­мадських об'єднань, трудових колективів, службових осіб, гро­мадян, які зобов'язані сприяти міліції у виконанні покладених на неї обов'язків.

Низку функцій у галузі охорони навколишнього природно­го середовища виконує протипожежна служба Міністерства внутрішніх справ України. Перш за все її діяльність спрямо­вана на охорону лісів від пожеж, забезпечення пожежної безпеки об'єктів лісозаготівельних та інших підприємств і ор­ганізацій, які виконують певні роботи в лісах.

Органи пожежного нагляду перевіряють протипожежний стан об'єктів лісозаготівельних підприємств. До їх завдань входить визначення наявності, ступеня справності та якості утримання протипожежного оснащення, а також засобів для тушіння лісних пожеж. Одним із напрямів роботи протипо­жежної служби Міністерства внутрішніх справ щодо запобіган­ня пожеж у лісах є проведення інструктажів з працівниками лісової охорони і громадянами, які виконують лісозаготівельні та інші роботи в лісах. Працівники протипожежної служби ви­являють також причини і умови, що сприяють виникненню лісних пожеж і вносять відповідні пропозиції до місцевих ор­ганів влади і органів лісової охорони щодо їх усунення.

Забезпечення пожежної безпеки є невід'ємною частиною державної діяльності щодо охорони життя та здоров'я людей, національного багатства і навколишнього природного середо­вища.

Правовою основою діяльності в галузі пожежної безпеки є Закон України «Про пожежну безпеку» від 17 грудня 1993 р. та деякі інші правові акти. Цей закон визначає за­гальні правові, економічні та соціальні основи забезпечення пожежної безпеки на території України. Він передбачає обо­в'язки державних органів, підприємств, установ, організацій та громадян щодо забезпечення пожежної безпеки.

Великі обов'язки покладені на Міністерство внутрішніх справ України. Зокрема, воно забезпечує здійснення держав­ного пожежного нагляду, пожежної охорони населених пунк­тів і об'єктів, координує діяльність міністерств, інших цен­тральних органів державної виконавчої влади з питань удос­коналення пожежної охорони.

Рішення Міністерства внутрішніх справ з питань пожежної безпеки є обов'язковими для органів державної виконавчої влади, а також підприємств, установ, організацій та громадян.

У галузі пожежної безпеки діє також Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо

посилення відповідальності за порушення встановлених зако­нодавством вимог пожежної безпеки» від 19 листопада 1997 р. Цим законом посилена, зокрема, кримінальна і адмі­ністративна відповідальність за порушення вимог щодо по­жежної безпеки.

Певні завдання екологічного спрямування вирішують про­мислові, будівельні, сільськогосподарські підприємства, що входять до системи Міністерства внутрішніх справ України, оскільки вони безпосередньо пов'язані з використанням і охороною природних ресурсів.

Виробнича діяльність підприємств системи Міністерства внутрішніх справ регламентується як загальними нормами господарського і екологічного законодавства, так і відомчими нормативними актами. А тому всі природоохоронні вимоги, які закріплені в діючому законодавстві, повністю розповсю­джуються і на діяльність згаданих підприємств.

Підприємства, установи і організації системи Міністерства внутрішніх справ зобов'язані неухильно додержуватися пра­вил охорони земель, вод, лісів, надр, атмосферного повітря, тваринного і рослинного світу. Така вимога закріплена в Зе­мельному, Водному, Лісовому кодексах, Кодексі України про надра, Законах України про атмосферне повітря і тваринний світ.

Природоохоронні вимоги містяться і в Законі України «Про підприємства», де сказано, що промислові підприємства повинні вживати усіх необхідних заходів для забезпечення охорони повітря, грунту, водойм, лісів, інших природних ре­сурсів.

За невиконання або порушення правил охорони навко­лишнього природного середовища підприємства, установи і;

організації системи Міністерства внутрішніх справ України (або їх посадові особи), а також інші природокористувачі, не­суть передбачену нашим законодавством відповідальність.

Важливим напрямом у діяльності органів внутрішніх справ щодо охорони навколишнього природного середовища було і, залишається проведення профілактичної роботи, яка включає в себе запобігання екологічних правопорушень, виявлення і усунення причин і умов, з якими вони пов'язані.

Профілактичне значення мають багато інших заходів, що проводяться органами внутрішніх справ у галузі охорони нав­колишнього природного середовища. Наприклад, організація рейдів, патрулювання, виставлення постів, пікетів, проведення обходів тощо. Такі заходи сприяють запобіганню злочинів та інших правопорушень у галузі екології.

Широкі профілактичні можливості закладені в адміністра­тивному нагляді міліції за додержанням санітарних правил, полювання і рибальства, правил охорони зелених насаджень у містах та інших населених пунктах.

Профілактика екологічних правопорушень досягається та­кож і активною роз'яснювальною роботою серед населення, що проводять співробітники органів внутрішніх справ, їх участь у пропаганді екологічного законодавства сприяє підви­щенню рівня свідомості громадян, змінює на краще їх став­лення до природи.

Профілактичне значення має і діяльність органів внутріш­ніх справ із забезпечення проведення в життя принципу не­відворотності відповідальності за злочинні та інші порушення екологічного законодавства. Безкарність породжує інші, більш тяжкі злочини.

Роль органів внутрішніх справ у забезпеченні охорони навколишнього середовища полягає в тому, що вони надають допомогу іншим державним органам у здійсненні ними захо­дів щодо охорони природи. Перш за все йдеться щодо органів міністерств охорони здоров'я і агропромислового комплексу, державних комітетів лісового, водного і рибного господарства.

Органи внутрішніх справ подають відповідним органам до­помогу в реалізації заходів щодо охорони і захисту від за­бруднення водойм, грунтів, атмосферного повітря, пошко­дження лісів, порушення правил рибальства, полювання. Бра­коньєрство й інші правопорушення в галузі охорони навко­лишнього природного середовища є суспільне небезпечними діяннями. Вони завдають великої шкоди державі та суспіль­ству, а тому вимагають спільних зусиль у боротьбі з ними правоохоронних і природоохоронних органів.

Низку функцій у галузі охорони навколишнього природно­го середовища органи внутрішніх справ здійснюють самостій­но. Зокрема, самостійно апарати ДАІ виконують функції щодо охорони атмосферного повітря від забруднення. Самостійно органи внутрішніх справ здійснюють також дозвільну систему. Відповідно до чинного законодавства вони видають міністер­ствам та іншим центральним органам державної виконавчої впади, підприємствам, установам, організаціям, господар­ським об'єднанням дозволи на придбання, зберігання, пере­везення і використання вогнепальної зброї, боєприпасів до неї, холодної зброї, вибухових матеріалів, газової зброї, а громадянам — дозволи на придбання, зберігання і носіння вогнепальної і газової зброї та придбання і зберігання холод­ної зброї.

Сувора дозвільна система зумовлена як інтересами зміц­нення правопорядку, так і охорони природи.

За останні роки коло природоохоронних завдань органів внутрішніх справ значно розширилось. Якщо раніше їх діяль­ність у галузі охорони природи обмежувалося головним чи-мом боротьбою з порушенням правил полювання і рибаль­ства, то зараз вона поширюється і на охорону всіх об'єктів природи. Значно зросла роль органів внутрішніх справ в охо­роні лісів, вод, атмосферного повітря, природного середовища у містах, виробничій і культурно-побутовій сферах.

Враховуючи життєву необхідність посилення охорони нав­колишнього природного середовища, виникає потреба в спе­ціалізації служб міліції та інших служб Міністерства внутрішніх справ України стосовно охорони конкретних об'єктів природи:

землі, вод, лісів, надр, заповідників, заказників тощо. Спе­ціалізація дозволяє підвищувати професійний рівень співробіт­ників органів внутрішніх справ у конкретній сфері діяльності і на цій підставі більш кваліфіковано вирішувати питання щодо охорони навколишнього природного середовища.