Geum.ru

Екологічні відносини одна з найважливіших складових суспільних відносин. Вони виникають між окремими суб'єкта­ми І з приводу надзвичайно важливих об'єктів

Вид материалаДокументы
Подобный материал:
1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   27
використання вод. У комплексі з заходами організаційного, правового, економіч­ного і виховного впливу кодекс сприяє формуванню водно-екологічного правопорядку і забезпеченню екологічної безпе­ки населення України, а також ефективнішому, науково об­грунтованому використанню вод та їх охороні.

Усі води на території України е національним надбанням її народу, однією з природних основ економічного розвитку і соціального добробуту. Водні ресурси забезпечують існування людей, тваринного і рослинного світу. В умовах розвитку сус­пільного виробництва і зростання матеріальних потреб вини­

кає необхідність розробки і додержання особливих правил ко­ристування водними ресурсами,

Водні відносини в Україні регулюються Водним кодексом, Законом України «Про охорону навколишнього природного середовища», постановою Верховної Ради України «Про за­твердження Національної програми екологічного оздоровлен­ня басейну Дніпра та поліпшення якості питної води» від 27 лютого 1997 р., постановою Кабінету Міністрів України «Про підвищення нормативів плати за спеціальне використан­ня прісних водних ресурсів» від 20 березня 1995 р. та іншими законодавчими актами.

У системі правових актів, спрямованих на забезпечення раціонального використання вод, значне місце належить дер­жавним, міждержавним та регіональним програмам з цього питання, які розробляються з метою здійснення цілеспрямо­ваної і ефективної діяльності щодо задоволення потреб насе­лення і галузей економіки у воді, збереження, раціонального використання і охорони вод, запобігання їхній шкідливій дії. Ці програми розробляються на основі даних державного обліку вод, водного кадастру, схем використання і охорони вод та відтворення водних ресурсів.

Закріплення на законодавчому рівні одержало також лісо­користування. Лісові відносини в Україні регулюються Лісо­вим кодексом, Законом України «Про охорону навколишнього природного середовища», постановами Кабінету Міністрів Ук­раїни «Про затвердження Санітарних правил в лісах України» та «Про затвердження Правил рубок головного користування в лісах України», іншими законодавчими актами.

Основним видом лісокористування є заготівля деревини. Вона здійснюється здебільшого під час вирубувань головного користування, що проводяться в стиглих деревостанах лісів другої групи. У виняткових випадках проводиться вирубуван­ня у достигаючих деревостанах у порядку, визначеному Ка­бінетом Міністрів України.

Деревина заготовляється також під час вирубувань, що пов'язані з веденням лісового господарства (вирубування, пе­редбачені для догляду за лісом, санітарні вирубування, ство­рення просік — протипожежних розривів тощо).

Усі види вирубування проводяться способами, які спря­мовані на поліпшення природного складу і продуктивності лі­сів, відновлення господарсько-цінних порід, збереження еко­логічних властивостей лісів, ефективне використання їх де­ревних ресурсів.

Заготівля другорядних лісових матеріалів для промислової переробки, розвитку лісових промислів і задоволення потреб

населення повинні здійснюватися без заподіяння шкоди лісу. Заготівля сіна і випасання худоби на земельних ділянках лі­сового фонду забороняються, якщо це може завдати шкоди лісу.

Під час розміщення пасік на земельних ділянках лісового фонду заборонено вирубувати дерева і чагарники. Місця роз­ташування пасік визначаються з урахуванням умов ведення лісового господарства і спеціального використання лісових ресурсів.

Заготівля (збирання) дикорослих плодів, горіхів, грибів, ягід, лікарських рослин і технічної сировини проводиться спо­собами і методами, що не виснажують наявні ресурси і не заподіюють шкоди лісовому господарству.

Лісозбереженню сприяють правила й умови заготівлі де­ревних соків, яка проводиться в насадженнях, спеціально створених для цієї мети, і деревостанах, що підлягають виру­буванню, не раніше ніж за 10 років до цього, а в деревоста­нах, що підлягають вирубуванню, пов'язаному з веденням лі­сового господарства, та іншим вирубуванням — за один рік до встановленого строку.

Належна увага в законодавстві приділяється забезпечен­ню раціонального використання тваринного світу. На вирішен­ня цієї проблеми спрямовані Закони України «Про тваринний світ»; «Про охорону навколишнього природного середовища», «Про мисливське господарство та полювання», постанови Ка­бінету Міністрів України «Про порядок ведення державного кадастру тваринного світу» від 15 листопада 1994 р., «Про Затвердження Порядку здійснення любительського і спортив­ного рибальства» від 18 липня 1998 р. та інші законодавчі акти.

Розрізняють загальне і спеціальне використання тварин­ного світу. Загальне здійснюється без вилучення об'єктів тва­ринного світу з природного середовища (за винятком аматор­ського і спортивного рибальства у водоймах загального ко­ристування).

У порядку загального використання тваринного світу здій­снюється користування певними властивостями життєдіяль­ності тварин — природних санітарів середовища, запилювачів рослин, використання об'єктів тваринного світу в наукових, культурно-освітніх, виховних, естетичних та інших цілях, пе­редбачених законодавством України.

Під час здійснення загального використання тваринного світу забороняється знищення тварин, руйнування їх житла та інших споруд (нір, хаток, лігв, гнізд, мурашників, бобрових за­

гат і таке інше), порушення середовища перебування тварин і погіршення умов їх розмноження.

До спеціального використання належать усі види користу­вання тваринним світом (за винятком любительського і спор­тивного риболовства у водоймах загального користування), що здійснюються з їх вилученням (добуванням, збиранням і таке інше) з природного середовища.

Спеціальне використання тваринного світу в порядку ве­дення мисливського і рибного господарства здійснюється з наданням підприємствам, установам, організаціям і громадя­нам права користування мисливськими угіддями та рибогос­подарськими водоймами.

Спеціальне використання тваринного світу здійснюється лише за спеціальними дозволами, що видаються в порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України.

Згідно з діючим законодавством можуть здійснюватися такі види використання об'єктів тваринного світу:

а) мисливство;

б) рибальство, в тому числі добування водних безхребет­них тварин і морських ссавців;

в) використання об'єктів тваринного світу в наукових, культурно-освітніх, виховних та естетичних цілях;

г) використання корисних властивостей життєдіяльності тварин, природних санітарів середовища, запилювачів рослин тощо;

д) використання тварин з метою отримання продуктів їхньої життєдіяльності;

е) добування диких тварин з метою утримання і розве­дення в неволі чи в напіввільних умовах для комерційних та інших цілей.

У Законах України «Про охорону атмосферного повітря», «Про природно-заповідний фонд України» та Кодексі України про надра закріплено порядок і умови використання атмос­ферного повітря, надр, природно-заповідного фонду.

Право є могутнім знаряддям у руках держави. При пра­вильному виборі форм і методів впливу на суспільний розви­ток держава може досягти найбільшого ефекту у вирішенні завдань, які стоять перед нею, з меншою затратою сил, часу і коштів. Тому на сучасному етапі державного і господарсько­го будівництва відчувається гостра необхідність у глибокому вивченні і узагальненні всіх форм використання права з ме­тою забезпечення раціонального природокористування та ви­рішення інших екологічних проблем.

Нормотворча діяльність у сфері екології є початком усієї роботи щодо забезпечення раціонального природокористуван­ня. Повне і всебічне закріплення в законодавчих актах вимог раціонального природокористування сприятиме їх беззасте­режному виконанню.

Закріплюючи вимоги раціонального природокористування в правових актах, законодавець тим самим установлює нор­ми поведінки людей, спонукає підприємства, установи, орга­нізації, громадян, усіх суб'єктів екологічних відносин бережли­во ставитися до використання природних ресурсів.

Правове врегулювання екологічних відносин відіграє і ще довгий час буде відігравати важливу роль у вирішенні еколо­гічних проблем.

У чому ж конкретно полягає роль законодавства щодо за­безпечення раціонального природокористування? У законо­давчих та інших правових актах визначаються суб'єкти і об'єкти права природокористування, їхні права й обов'язки;

закріплюються підстави і порядок виникнення права природо­користування; передбачаються гарантії раціонального приро­докористування; встановлюється відповідальність за порушен­ня вимог раціонального природокористування. Тобто, за до­помогою законодавства діяльність усіх суб'єктів природоко­ристування ставиться в певні правові рамки.

Ефективність законодавчого закріплення вимог щодо ра­ціонального природокористування буде зростати в міру вдос­коналення законодавства. Дійовим регулятором суспільних відносин може виступати тільки таке законодавство, яке без­перервно вдосконалюється і поновлюється. Отже, не достат­ньо просто визнавати активну роль правових норм, треба в кожному конкретному випадку знаходити найбільш доцільний метод правового регламентування і охорони суспільних відно­син. Створення досконалішого законодавства є необхідною передумовою подальшого зміцнення законності і правопоряд­ку взагалі та екологічних відносин зокрема.

Серед факторів, які впливають на результати природоко­ристування, першочергове значення має пізнання і свідоме використання у процесі правотворення об'єктивних законів суспільного розвитку. Чим повніше відображаються і врахову­ються в правових нормах вимоги об'єктивних законів, тим успішніше здійснюється саме правове регулювання. Ігнору­вання об'єктивних закономірностей, волюнтаризм у правовій політиці рано чи пізно призведуть до негативних наслідків.

Демократизація суспільства створює об'єктивні можливос­ті для забезпечення високої результативності правового ре­гулювання. Це можливо досягти шляхом удосконалення і по­

новлення законодавства. Йдеться про підняття престижу пра­ва, як найважливішого регулятора суспільних відносин і ефек­тивного інструменту соціального управління. Обгрунтовані й взаємопов'язані приписи права підвищують соціальну роль права.

Вагомим кроком на шляху поновлення і вдосконалення природоохоронного законодавства мають стати розробка і прийняття Основ екологічного законодавства й Екологічного кодексу України.

Важливим фактором у правовому забезпеченні раціо­нального природокористування е моральне і матеріальне сти­мулювання, яке має превалювати серед інших засобів. Відпо­відальність у питаннях забезпечення раціонального природо­користування має виконувати допоміжну роль.

Як прогалину в правовому регулюванні раціонального природокористування треба розглядати відсутність закону про боротьбу з безгосподарністю в природокористуванні. Гадаємо, що прийняття такого закону і запровадження його в життя виправить на краще становище у галузі природокористування.

Отже, система правових норм щодо забезпечення раціо­нального природокористування має бути динамічною. Розви­ток екологічних відносин залежить від своєчасного прийняття законів та інших правових актів щодо забезпечення раціо­нального природокористування. Разом з тим треба вчасно скасовувати застарілі норми й акти, щоб не обтяжувати сис­тему екологічного законодавства.

При вдосконаленні екологічного законодавства необхідно враховувати, що в багатьох випадках відтворення пошкодже­них природних ресурсів неможливе взагалі або досягається величезними зусиллями і потребує дуже багато часу, як, на­приклад, відновлення родючості грунту або відтворення зни­щених лісів. Вважаємо, що цю особливість слід враховувати при виборі форм природоохоронних законодавчих актів та санкцій за їх невиконання або порушення.

У правовому регулюванні раціонального природокористу­вання повніше має проявляти себе принцип верховенства за­кону. В умовах розбудови правової держави проблема підви­щення ролі закону як засобу регулювання й охорони суспіль­них відносин, набирає все більшого значення.

Раціональне природокористування забезпечується не тіль­ки загальнодержавними правовими актами, а й відомчими і внутрішньогосподарськими правовими заходами, передусім тими, що надходять від Державного комітету України із зе­мельних ресурсів, Міністерства екології та природних ресур­сів, Державного комітету лісового господарства, Державного

комітету рибного господарства та спеціально вповноважених на те державних органів відповідно до їх компетенції.

Відомчі органи укомплектовані, як правило, висококвалі­фікованими спеціалістами у своїй галузі, вони здатні розроб­ляти і приймати найдоцільніші нормативні акти, спрямовані на забезпечення правильного використання природних багатств.

Проблема раціонального природокористування вирішуєть­ся також кожним підприємством, організацією і господар­ством. Правильно поступають ті з них, які розробляють і приймають окремі комплексні плани з цих питань. Як прави­ло, ці плани розраховані на кілька років. Такий план повинен стати на підприємстві, господарстві непорушним законом.

У нашому законодавстві приділяється недостатньо уваги внутрішньогосподарським заходам покращання використання природних ресурсів. Цей недолік характерний і для наукових досліджень, присвячених питанням раціонального природоко­ристування. Їх автори, як правило, обмежуються досліджен­ням державно-правових заходів покращання використання природних багатств.

Не послаблюючи уваги до підвищення ролі державно-пра­вових заходів, треба активізувати внутрішньогосподарські заходи. Необхідно передусім підвищити роль внутрішньогоспо­дарських актів управління в справі забезпечення раціональ­ного природокористування; для розробки таких актів слід залучати якомога більше селян, робітників, службовців під­приємств, господарств та установ.

Участь широких верств населення в нормотворчій діяль­ності є могутнім фактором розвитку правових поглядів і пе­реконань, правосвідомості громадян, зміцнює моральну осно­ву виконання екологічних норм.

Створення правових передумов раціонального викорис­тання природних ресурсів, безперечно, відіграє важливу роль, але воно не вирішує всіх проблем. Наше суспільство ще не досягло того ступеня розвитку, коли приписи правових актів переростають у глибокі особисті переконання кожного, а до­держання правових норм стає звичкою всіх людей. Тому має відбуватись активна організаційна робота щодо втілення ви­мог закону в життя. Недостатньо розробити і прийняти закон, необхідно забезпечити його виконання, щоб досягти справді раціонального природокористування.

§ 3.3. Зміцнення законності в галузі природокористування

Законність — це неухильне виконання законів та інших правових актів і норм учасниками суспільних відносин. Тому будь-яке відхилення від вимог права є порушенням законнос­ті. Головним моментом у самому існуванні права є практична реалізація правових норм. Тільки за таких умов природоко­ристування здійснюватиметься відповідно до існуючих норм права.

Законність є неодмінною умовою забезпечення раціо­нального природокористування. Її неухильне дотримання дає можливість проводити в життя правовими засобами екологіч­ну політику держави. Законність передбачає не тільки наяв­ність певних правових актів, але й належне виконання їх всі­ма суб'єктами екологічних відносин.

Отже, законність не тотожна законам, їх наявність ще не свідчить про режим законності. Не достатньо мати досконалі закони і підзаконні акти. Підприємства, організації, установи, їхні посадові особи та громадяни мають керуватися ними у своїй повсякденній діяльності.

Законність має бути керівним принципом діяльності всіх органів державної влади і управління, підприємств, організа­цій і установ, посадових осіб і громадян. На жаль, ще трап­ляються випадки грубих порушень природоохоронного законо­давства. Деякі посадові особи свої протиправні дії намагають­ся виправдати господарською доцільністю, місцевими умова­ми, розвитком демократії, забуваючи, що існування останньої не можливе без дотримання норм, без заборонів і дозволів. Без поєднання законності з демократією остання може пере­творитися на свавілля. Законність є однією з найважливіших умов існування і розвитку демократії, необхідним засобом її зміцнення.

Стан законності в галузі природокористування нерозривно пов'язаний зі станом законності в цілому в державі. На жаль, на сучасному етапі він абсолютно не відповідає вимогам пра­вової держави і потребує значного покращення. Це ще більше підвищує значення зміцнення законності в галузі природоко­ристування.

Для забезпечення законності існує система гарантій. Ос­нова законності закладається ще в процесі правотворення. Ось чому вже під час розробки законів, указів, постанов уря­ду, рішень місцевих органів державної влади слід всебічно враховувати потреби раціонального природокористування і

таким чином запобігти безгосподарному, нераціональному використанню природних багатств.

Законодавче забезпечення раціонального природокорис­тування має спиратися на науковий аналіз явищ суспільного життя й об'єктивних умов природокористування. Чим повніше відображаються і враховуються в правових нормах вимоги об'єктивних законів, тим успішніше здійснюється саме право­ве регулювання суспільних відносин.

Важливою передумовою законності є детальна погодже­ність природоохоронних актів, у тому числі відомчих, а також однакове розуміння і застосування законів та інших правових актів. Спільність законодавства має особливе значення для забезпечення законності.

Правозастосовні і правоохоронні органи та їхні посадові особи повинні зробити всі засоби зміцнення законності дію­чими, впливовими, ефективними. Обов'язковою вимогою за­конності в екологічних відносинах є невідворотність відпові­дальності за порушення діючих норм права. Правоохоронні органи не повинні залишати без покарання жодного випадку порушення законодавства про охорону природи.

Зміцнення законності у сфері природокористування дося­гається не лише за допомогою санкцій, а й матеріальних і моральних стимулів, проте належним чином вони не застосо­вуються.

Додержання законності залежить також від вихованості громадян, рівня їх загальної і правової культури. Вихованість, свідомість, висока культура і розумна ініціатива людей — за­порука проведення в життя вимог законів про раціональне природокористування.

Якими б численними та різноманітними не були правові засоби зміцнення законності, ними не вичерпується активна творча роль надбудови. Іншими словами, юридичні гарантії іс­нують не ізольовано від економічних, політичних та ідеологіч­них гарантій, а у нерозривному зв'язку з ними і на їх основі.

Гарантії забезпечення законності мають вирішальне зна­чення. Будь-яка правомочність повинна реально забезпечу­ватися, бо інакше вона втратить своє значення, силу і діє­вість.

Додержання законності надає природокористувачам упев­неності у непорушності їхніх прав взагалі та у випадку зазі­хання на ці права в дію буде приведений весь механізм пра­вових засобів.

Особлива роль у забезпеченні законності в галузі приро­докористування належить державі, яка використовує з цією метою різноманітні економічні, політичні та правові форми й

методи. Вищі органи державної влади й управління забезпе­чують законність шляхом активної законотворчої діяльності, а саме:

а) законодавчі акти, які перестали відповідати зміцненню законності в галузі природокористування, поступово заміню­ються новими;

б) вперше приймаються правові акти з тих питань приро­докористування, які раніше не були врегульовані в правовому відношенні.

Своєчасне приведення екологічного законодавства відпо­відно до нових умов і потреб екологічних відносин — один із основних шляхів зміцнення законності в галузі природокорис­тування.

Поряд із законодавчою діяльністю не менш важливим ме­тодом забезпечення законності вищими органами державної влади й управління є здійснення контролю за роботою ниж-честоящих органів. У процесі такого контролю виявляються і ліквідуються порушення законності, застосовуються покаран­ня до винних осіб.

Різноманітними є форми і методи діяльності місцевих ор­ганів державної влади і управління щодо забезпечення закон­ності у сфері природокористування. Ці органи контролюють неухильне виконання приписів, що містяться в актах вищих органів державної влади і управління, законність рішень і дій природокористувачів, а також приймають акти, спрямовані на забезпечення законності.

Важливим заходом місцевих Рад щодо зміцнення закон­ності є систематичне обговорення цих питань на сесіях. Це дозволяє охопити загальну картину стану законності на тери­торії Ради, виявити причини порушень законодавства і намі­тити заходи щодо їх усунення. Крім того, обговорення на сесії питань зміцнення законності дає можливість привернути ува­гу широкої громадськості до цієї проблеми.

Місцеві Ради повинні забезпечити систематичну погодже­ну діяльність правоохоронних органів області й району щодо зміцнення законності.

Певний вклад у зміцнення законності в галузі природоко­ристування вносять відомчі органи: Міністерство аграрної по­літики України, Державний комітет по земельних ресурсах, Державний комітет лісового господарства, Державний комітет рибного господарства, Державний комітет водного господар­ства, Комітет з питань геології та використання надр, Мініс­терство екології та природних ресурсів та інші відомчі органи.

Підвищені вимоги щодо зміцнення законності висуваються до органів прокуратури, суду та внутрішніх справ. Це законо-

мірно, оскільки саме ці органи безпосередньо стоять на варті виконання законодавства, в тому числі того, що покликане забезпечувати раціональне природокористування.

Форми реагування прокурорів на порушення законності різні:

опротестування незаконних правових актів; внесення по­дання; постановка питання перед відповідними органами і по­садовими особами про покарання винних у порушенні закон­ності; пропаганда екологічного законодавства.

Ефективною, на наш погляд, є й така форма, як періо­дичні узагальнення прокурорами найбільш характерних пору­шень законності з питань природокористування, які слід на­правляти місцевим органам державної влади, спеціалізова­ним природокористувачам і правоохоронним органам.

Для підвищення ефективності прокурорського реагування на порушення законності з питань природокористування не­обхідно переробити існуючу практику, за якої перевірка до­держання екологічного законодавства організується лише за наявності сигналів щодо його порушення.

Така практика ставить діяльність прокурора в залежність від випадкових факторів. Необхідно запобігати порушенням законності та систематично проводити перевірки її додер­жання.

Можна навести багато прикладів, коли завдяки прокурор-ському-втручанніо вдалося уникнути найгрубіших порушень у сфері екології. Проте слід відмітити, що в здійсненні прокурор­ського нагляду за додержанням законності є ще багато недо­ліків.

Окремі прокурори послабили нагляд за законністю в га­лузі природокористування, гадаючи, що в умовах демократи­зації такої необхідності немає. Помилковість такої думки більш ніж очевидна. Прокурорський нагляд необхідний вже тому, що розвиток демократії повинен здійснюватись у рам­ках законності, а не призводити до її порушення. Вміла орга­нізація прокурорського нагляду не заважає демократизації, а навпаки, сприяє її розвитку на правовій основі. Отже, треба не послаблювати, а посилювати прокурорський нагляд за до­держанням законності.

Поряд з іншими державними органами забезпечувати до­держання законності в галузі природокористування поклика­ний також суд. Можливості його у вирішенні цього завдання великі. Суди розглядають справи з питань природокористу­вання, що безпосередньо пов'язані з проблемою зміцнення законності. Вони сприяють цьому і за умови розгляду кримі­нальних і, цивільних справ.

Судові органи ведуть боротьбу з незаконними угодами щодо землі та інших природних об'єктів, порушеннями майно­вих прав природокористувачів, водного і лісового законодав­ства, браконьєрством, іншими порушеннями законодавства про раціональне використання природних ресурсів.

Окремо треба сказати про можливості суду щодо притяг­нення винних осіб до матеріальної відповідальності. Дуже час­то порушення норм екологічного законодавства призводять до матеріальних збитків держави чи природокористувачів. Суд зобов'язаний визначити розмір такого збитку і стягнути його з правопорушника. Причому закон передбачає в цих ви­падках як повне відшкодування завданого збитку, так і змен­шення його розміру, яке допускається лише з урахуванням майнового стану громадянина, що його завдав.

Отже, суди мають великі можливості впливати на стан за­конності в галузі природокористування. Проте ця можливість ще не завжди і не всіма судами належним чином використо­вується. Як зазначається в постанові Пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду судами справ про від­повідальність за порушення законодавства про охорону при­роди» від 26 січня 1990 р., допускаються помилки у застосу­ванні законодавства. Не забезпечується принцип невідворот­ності відповідальності за забруднення грунту, рік, озер, морів та атмосферного повітря. Не завжди притягуються до відпо­відальності всі особи, причетні до злочину, внаслідок чого іно­ді лишаються непокараними організатори і пособники. Мають місце факти недооцінки суспільної небезпеки порушень зако­нів про охорону природи, призначення м'яких мір покарання злісним порушникам, неправильної кваліфікації їхніх дій. Не в усіх випадках застосовується конфіскація знарядь злочину. Деякі суди за наявності в природоохоронному законодавстві спеціальних норм, що регулюють порядок відшкодування збит­ків, вирішуючи позови про їх відшкодування, керувалися лише загальними нормами цивільного законодавства про зобов'я­зання із заподіяння шкоди.

У зв'язку з цим Пленум Верховного Суду України звернув увагу суддів на необхідність усунення наявних недоліків і вдосконалення практики розгляду кримінальних та цивільних справ щодо порушення законодавства про охорону природи, забезпечення правильного й однакового застосування цього законодавства, неухильного додержання Положень Закону України «Про охорону навколишнього природного середо­вища», оскільки це є однією з гарантій екологічних прав гро­мадян щодо невідворотності відповідальності за порушення

законодавства про охорону навколишнього природного сере­довища.

Пленум наголосив, що суди повинні підвищувати ефектив­ність застосування правових засобів до порушень законодав­ства про охорону природи, активніше виявляти причини й умови, що сприяють екологічним правопорушенням, і реагу­вати з метою усунення їх винесенням окремих ухвал; розши­рювати гласність судових процесів у цій категорії справ.

Суди мають у кожній справі забезпечити всебічне, повне й об'єктивне з'ясування всіх обставин вчиненого злочину, ви­являти всіх його учасників, осіб, які сприяли цьому, і вживати заходів щодо притягнення їх до відповідальності.

Як відомо, важлива роль у забезпеченні законності у сфері природокористування належить органам внутрішніх справ. Виявляючи факти правопорушень, вони не обмежу­ються їх реєстрацією і припиненням, а й розробляють заходи щодо запобігання різним злочинам. Нерідко пропозиції орга­нів внутрішніх справ допомагають вжити невідкладних заходів щодо охорони прав та інтересів природокористувачів.

Органи внутрішніх справ на місцях часто виступають іні­ціаторами проведення огляду організації належного природо­користування. Це стимулює природокористувачів і сприяє розповсюдженню передового досвіду.

Однак у діяльності органів внутрішніх справ по боротьбі з порушеннями законності є ще істотні недоліки. Їх співробітни­ки не завжди виявляють причини і умови, що сприяють по­рушенню законності, недостатньо залучають до боротьби з правопорушеннями громадськість, зв'язок з якою є неодмін­ною умовою покращання діяльності правоохоронних органів.

Важливою умовою покращання діяльності органів внутріш­ніх справ є високий рівень загальнотеоретичної і юридичної підготовки їхніх співробітників. З цією метою в Україні ство­рено Національну академію внутрішніх справ, мережу інших вищих навчальних закладів системи Міністерства внутрішніх

справ.

Щоб розкрити злочин, знайти і викрити злочинця, потрібні не тільки ініціатива, винахідливість, високі моральні якості, а й міцні спеціальні знання. Для успішної боротьби з порушен­нями законності у сфері природокористування працівникам органів внутрішніх справ необхідно добре знати екологічне законодавство, неухильно і правильно його застосовувати. Правова культура — незаперечна якість будь-якого держав­ного і громадського діяча, вона береже його від надмірного захоплення владою і прищеплює демократичний напрямок мислення і дій.

На жаль, «працівники правоохоронних органів, — як слушно зазначалося в юридичної літературі, — досить часто погано обізнані з екологічним законодавством, не усвідомлю­ють пріоритетності екологічних проблем, своєї ролі в їх вирі­шенні»1.

Загальним для всіх правоохоронних органів заходом бо­ротьби за зміцнення законності є систематичне проголошен­ня порушень законності у сфері природокористування. Сам факт виявлення і обнародування того чи іншого правопору­шення буде громадським заходом впливу на особу, яка його допустила, і попередженням майбутніх порушень. Оприлюд­нення порушення — ефективний захід, але він рідко застосо­вується. Було б правильно, на нашу думку, визнати цей захід обов'язком правоохоронних органів, передбачивши його в за­коні.

Здійснюючи боротьбу з різними порушеннями законності у сфері екологічних відносин, працівники правоохоронних органів самі повинні бездоганно виконувати всі вимоги зако­нодавства.

Однією з особливостей забезпечення державою закон­ності є те, що правоохоронна діяльність одних органів конт­ролюється іншими. Зокрема, вищестояща Рада народних де­путатів здійснює контроль за законністю актів нижчестоящої Ради і має право відмінити ті з них, які протирічать актам вищих органів влади і управління, а також актам вищестоящої Ради. Суди, розглядаючи справи, мають можливість виправи­ти помилки, допущені міліцією і прокуратурою.

За умов розбудови правової демократичної держави фор­ми і методи зміцнення законності будуть удосконалюватись, як буде вдосконалюватись і сама система державних органів, що покликані забезпечувати додержування законності. Гадає­мо, було б доцільним, наприклад, оцінювати ефективність ро­боти Рад і їхніх виконавчих органів з урахуванням вирішення ними соціальних питань і питань зміцнення законності. Це стимулювало б їх ініціативу, вимагало б енергійно братися за ще не використані багатопланові можливості, змінити на кра­ще справи у галузі природокористування.

Зміцнення законності тісно пов'язане з розвитком і вдос­коналенням правоохоронної діяльності держави, є її невід'єм­ною складовою. Тому є достатньо підстав, щоб значно поси­лити увагу правознавців до глибшої розробки теоретичних

проблем правоохоронної діяльності державних органів. Тим більше, що ця форма діяльності є однією з найважливіших рішень за умови розбудови правової демократичної держави.

Учені-юристи зробили багато для розв'язання проблем законності. І це невипадково: законність відіграє значну роль у вирішенні державних і господарських справ. Але цю проб­лему не можна вважати вичерпаною. Зміцнення законності у нашій державі було і залишається надзвичайно актуальним питанням, особливо у сфері природокористування.

Не можна миритися з тим, що Україна з її найкращими у світі землями, багатими корисними копалинами, розвиненою транспортною мережею, потужною наукою, висококваліфіко­ваними робітниками і селянами, високим освітнім рівнем на­селення впала в глибоку кризу. Щоб змінити стан на краще, треба значно підняти рівень природокористування.

§ 3.4. Роль органів внутрішніх справ у забезпеченні раціонального природокористування

' Органи внутрішніх справ відіграють значну роль у вирі­шенні завдань, що пов'язані з забезпеченням раціонального природокористування.