Donetsk compartment of shevchenko scientific society

Вид материала

Содержание

Україно-російські відносини в контексті донбаського сприйняття

Подобный материал:

1 ... 4 5 6 7 8 9 10 11 ... 18

ББК 66.3(4Укр)-64

Ігор ТОДОРОВ,

кандидат історичних наук, доцент, заступник директора Науково-інформаційного Центру міжнародної безпеки та євроатлантичної співпраці Донецького національного університету

УКРАЇНО-РОСІЙСЬКІ ВІДНОСИНИ В КОНТЕКСТІ ДОНБАСЬКОГО СПРИЙНЯТТЯ

Україна є відкритою державою і тому її перспектива багато в чому залежить від зовнішніх чинників. Україна є європейською державою за визначенням. Історична перспектива демократичної та економічно міцної України – у складі ЄС та НАТО. Саме це дозволить значною мірою позбавитися несправедливої асиметричності у відносинах з Російською Федерацією. Реалізація такої мети потребує величезних політичних, організаційних і фінансових зусиль, внутрішніх перетворень у державі. Модернізація економіки, правової системи, демократизація суспільства є необхідними умовами вступу до Організації Північно-Атлантичного Договору та Європейського Союзу, водночас членство в них є потужним стимулом для трансформації українського суспільства. Наша держава, за влучним твердженням колишнього міністра закордонних справ А.Зленка, є одним з переможців в „холодній війні”, але практично не скористалася цим. Існування поза Альянсом та Європейською Унією загрожує цивілізаційною марґіналізацією та зниженням загального рівня безпеки. Постійний представник України при Європейських Спільнотах Р.Шпек перед комітетом Європарламенту по зв’язках з Україною 11 січня 2005 року відверто заявив, що Україна не може залишатися незалежною, суверенною країною з ринковою економікою за межами Європейського Союзу [1]. Спільний історичний досвід – як найдавніший, так і ближчий до сучасності – свідчить, що цивілізаційна дистанція між суспільствами, що залишаються поза головним об’єднанням економічної співпраці, й тими, що належать до цього об’єднання, зростає. У цьому контексті важко не погодитися зі З.Бжезинським, який одним з найважливіших аспектів незалежності України вважав дію і вплив, який вона має чинити на Росію для її перевизначення [2].

На жаль, розуміння таких простих ідей й досі не притаманне певній частині нашої держави. На сході та півдні України в цілому, та в Донецькому регіоні зокрема, питання непідтримки європейського та євроатлантичного покликання тотожне наявності національної ідентичності. Під час виборчих перегонів 2004 року з подачі кремлівського політолога Г.Павловського та деяких його вітчизняних послідовників була зроблена спроба „розкрутити” своєрідну „донбаську” ідентичність, яка спирається саме на радянське минуле. На Донеччині не було біг-бордів з В.Януковичем, проте були з написами „Донбасс – это Алексей Стаханов”, „Донбасс – это Паша Ангелина” і таке інше. Не випадково, що серед „бігбордових” постатей не було Василя Стуса, Івана Дзюби та навіть Володимира Сосюри. Все, що свідчило про органічну єдність Донбаса з усією Україною, відкидалося. Згадка про євроінтеграцію в передвиборчих штабах В.Януковича була рівноцінна заяві про звільнення. На жаль, не без участі певних кіл та грошових внесків нашого північно-східного сусіда. подібні тенденції тривають.

Хоча протягом лише 2004 року, згідно з даними Донецької обласної держадміністрації, було проведено чимало заходів у напрямі європейської та євроатлантичної організації. Це засвідчує приклад територіальних громад Донецької області, регіону, який в Україні справедливо вважається проросійським і далеким від європейських намагань. На виконання Указу Президента України від 19 квітня 2003 № 339/2003 “Про День Європи” територіальними громадами були проведені численні заходи щодо відзначення Дня Європи в Донецькій області. У Донецьку пройшов Всеукраїнський інформаційний тур „Європейська весна” за участю делегації Представництва Європейської комісії в Україні на чолі з політичним аналітиком Представництва Р.Пульїзі. Програма туру передбачала зустрічі її учасників з місцевою владою, журналістами, студентською молоддю, музичні концерти, громадські акції на вулицях міста, демонстрацію документальних фільмів про Європейський Союз. Протягом 2004 року було надруковано понад 120 публікацій з питань інформування населення про Європейський Союз, україно-європейські відносини та дії керівництва області в напрямках міжнародної інтеграції. Міські та районі газети, зокрема, органи місцевих громад газети “Жизнь”, “Вечерний Донецк”, “Приазовский рабочий” “Родной город”, “Ясиноватская нива”, „Вперед” та інші. У рамках щорічного фестивалю „Преса та книга Донеччини” було проведено конкурс „Преса Донбасу – 2004”. В номінації „За кращу публікацію, присвячену співробітництву України з країнами ЄС” переможцем визнано редакцію газети „Донбасс”. У молодших та середніх класах шкіл 15 травня були організовані конкурси малюнків „Європа – наш спільний дім”. В містах області пройшли концерти за творами європейських композиторів епохи бароко та класицизму. У бібліотеках закладів освіти створено виставки літератури, присвячені відзначенню Дня Європи, зовнішній політиці України, місцю України в сучасному геополітичному просторі, інтеграційним процесам в Україні. В 26 містах та 8 районах області проведено 69 спортивних змагань з волейболу, боксу, велоспорту, легкої атлетики, міні-футболу, шахів, настільного тенісу. У них взяли участь 12,5 тис. осіб. Була організована святкова торгівля, проведені виставки-ярмарки продукції підприємств та компаній області. Протягом 2004 року область відвідало понад 50 іноземних делегацій. Під час їх перебування проводились зустрічі з посадовими особами обласної ради, облдержадміністрації, міських рад. Так, у лютому 2004 року в області перебувала делегація Посольства Французької Республіки в Україні на чолі з надзвичайним і Повноважним Послом Філіпом де Стременом, метою візиту якої було ознайомлення із загальною картиною економічного стану області, з інвестиційним кліматом та культурним розвитком у регіоні, вивчення можливих напрямків співробітництва у сфері бізнесу та економіки. У травні 2004 року в області перебувала делегація з Італії на чолі з губернатором області Калабрія Д.К’яраваллоті, метою візиту якої було вивчення досвіду міжнародної діяльності Маріупольського гуманітарного інституту та визначення перспектив подальшої співпраці. Протягом 2004 року відбувались зустрічі представників донецьких та іноземних ділових кіл. Так, під час зустрічі керівництва Донецької міської ради з представниками німецької компанії „Метро Кеш енд Кері Україна” обговорювались питання щодо реалізації інвестиційного проекту з будівництва у м.Донецьку Центру оптової торгівлі. Його будівництво дозволило створити понад 400 постійних робочих місць. Обсяг інвестицій у будівництво склав близько ста мільйонів гривень. Вдалим прикладом практичної реалізації євроінтеграційних устремлінь був проект Міністерства Великої Британії у справах Міжнародного Розвитку „Програма підвищення рівня життя сільського населення” за 2002-2003 роки. Цей проект здійснювався у 25 сільських територіальних громадах 6 районів Донецької області. Надано допомогу у створенні 1029 робочих місць; створено 5 сільськогосподарських обслуговуючих кооперативів та 5 районних кредитних спілок; проведено 190 семінарів та 8300 консультацій. У січні 2004 року в Донецьку пройшов Міжнародний форум „Влада і суспільство: партнерство у досягненні цілей соціального розвитку та подолання бідності. Досвід України, Білорусі та Польщі”. 1 квітня 2004 року у концертному залі ім.С.Прокоф’єва Донецької обласної філармонії відбулося урочисте відкриття Року Польщі в Україні на Донецькій землі, в якому прийняв участь Посол Польщі в Україні М.Зюлковскі. У концертній програмі виступив камерний оркестр „Ауксо” з міста Тихи Польщі. Донецьким молодіжним дебатним центром в обласній універсальній науковій бібліотеці імені Н.Крупської 25 червня 2004 р. проведено „круглий стіл” „Роль місцевої влади в процесі європейської інтеграції: польський досвід”, в якому взяли участь державні службовці області, керівник відділу європейської інтеграції виконавчого комітету м.Сопота М.Русек, спеціаліст з питань європейської інтеграції та розробки проектів в сфері соціального забезпечення Г.Шестер [3].

Отже, наведені приклади свідчать, що органами місцевого саморвядування проводилася певна робота з наповнення державної політики європейської та євроатлантичної інтеграції конкретним змістом. Поліпшенню якості цієї роботи мали б сприяти зміни до законодавства щодо розширення повноважень територіальних громад у зовнішніх зв’язках та впровадження у виконавчих органах місцевого самоврядування посади уповноваженного (або навіть відділу) з євроінтеграції.

Водночас, всі перераховані заходи відбувалися без реального впливу на свідомість мешканців регіону. Це доводить соціологічне дослідження, проведене Донецьким інститутом соціальних досліджень і політичного аналізу влітку 2005 року^³. Так, 28% ідентифікували себе насамперед як уродженців Донбасу. Практично стільки ж виявилося тих, хто самовизначився як уродженець СРСР (27%). Найбільша частина відзначила, що вважає своєю Батьківщиною перш за все Україну (41%).

Навряд чи це означає, що у свідомості рядового жителя області сталися кардинальні зміни. Це підтверджують дані факторного аналізу по всьому блоку ціннісних орієнтацій. Його підсумком стало виділення основного фактора, що являє собою ключову настанову практично по всіх основних актуальних суспільно-політичних темах - орієнтація на Росію. Для більшості жителів Донеччини найбільш актуальними є фактори самоідентифікації російськомовного населення, що орієнтується в думках і оцінках більше на Москву, ніж на Київ. Можна стверджувати, що навіть з тих 41%, хто позначив саме Україну як свою Батьківщину, дотримується і буде дотримуватися такої позиції доти, поки вона не суперечить уявленням про «нерозривний братерський зв'язок із сусідньою Росією» і не означає послідовну українізацію. Силу чинника проросійських орієнтацій підтверджує ряд показових кореляцій. І, насамперед, його зв'язок з розглянутою вже самоідентифікацією.

Рис.1. Розподіл відповідей на запитання „Що для вас є Батьківщиною?” серед жителів Донбасу (за даними соціологічного дослідження Інституту соціальних досліджень і політичного аналізу)

Фактор чітко корелює як з «радянською», так і з «донбасівською» амо ідентифікацією. І навпаки, обернено-пропорційна кореляційна залежність спостерігається з «державно-патріотичною» самоідентифікацією. Крім того, розглянутий фактор більшою мірою виражений серед тих, хто визначив свою національність як «росіянин», і російську мову як мову повсякденного спілкування.

Таблиця 1. – Розподіл фактора «ОРІЄНТАЦІЯ НА РОСІЮ»
серед ознаки «ЩО ДЛЯ ВАС Є БАТЬКІВЩИНОЮ?»

		Орієнтація на Росію				Усього
Що для Вас є Батьківщиною?		відсутня	слабка	помірна	сильна
	Ваша Батьківщина - колишній СРСР	15,7%	24,9%	29,0%	30,4%	100,0%
		17,0%	27,0%	31,2%	32,7%	27,0%
	Ваша Батьківщина - Україна	33,9%	25,8%	22,4%	17,9%	100,0%
		55,2%	42,0%	36,3%	29,0%	40,6%
	Ваша Батьківщина – Донбас	20,2%	24,8%	25,9%	29,0%	100,0%
		22,6%	27,8%	28,8%	32,3%	27,9%
	Важко відповісти	27,7%	20,2%	21,3%	30,9%	100,0%
		3,9%	2,9%	3,0%	4,4%	3,6%
	Відмова	30,8%	7,7%	19,2%	42,3%	100,0%
		1,2%	0,3%	0,8%	1,7%	1,0%
Усього		24,9%	24,9%	25,1%	25,1%	100,0%
		100,0%	100,0%	100,0%	100,0%	100,0%

Ті, хто орієнтуються на Росію — дуже характерна група і за іншими параметрами. Саме її проросійскість в першу чергу передбачає негатив і критику стосовно нової влади і результатів її діяльності. Так, представники цієї групи, в цілому, більше за інших давали негативні оцінки змінам, що відбулися, в країні та області, діям влади. Хоча оцінка того, як вплинули ці зміни на особисте матеріальне становище, на ситуацію в рідному місті (селі), а також ієрархія проблем і потреб не відрізняється значно від інших. Тобто ми маємо справу з характерним саме для суспільно-політичної психології явищем, коли групова ідентифікація через відповідний «пакет» цінностей і орієнтацій визначає настанови й оцінки, але не досягає рівня повсякденних потреб. Її сила і значимість – у здатності орієнтуватися в макросоціальному інформаційному потоці, без особливих зусиль розцінюючи більшість повідомлень за критерієм їхньої відповідності проросійській парадигмі. Не випадково, що в більшості інформацій опозиційних медій регіону обов`язково присутнє посилання на позицію Росії щодо визначеної теми.

Таблиця 2.- Розподіл фактора «ОРІЄНТАЦІЯ НА РОСІЮ»
серед ознаки «КИМ ВИ СЕБЕ ВВАЖАЄТЕ за національністю?»

		Орієнтація на Росію				Усього
Ким Ви себе вважаєте за національністю?		відсутня	слабка	помірна	сильна
	Українець (ка)	27,2%	26,5%	23,8%	22,5%	100,0%
		60,3%	58,4%	52,4%	49,2%	55,0%
	Росіянин (ка)	20,6%	22,8%	27,4%	29,2%	100,0%
		31,0%	33,9%	40,9%	43,3%	37,3%
	Представники іншої національності	30,1%	26,3%	20,5%	23,1%	100,0%
		7,2%	6,2%	4,9%	5,4%	5,9%
	Важко відповісти	18,2%	21,2%	30,3%	30,3%	100,0%
		0,9%	1,1%	1,5%	1,5%	1,3%
	Відмова	30,8%	23,1%	15,4%	30,8%	100,0%
		0,6%	0,5%	0,3%	0,6%	0,5%
Усього		24,8%	25,0%	25,0%	25,1%	100,0%
		100,0%	100,0%	100,0%	100,0%	100,0%

Узагальнюючи соціально-демографічну характеристику тих, хто орієнтується на Росію, зауважимо, що ця настанова більшою мірою притаманна жінкам, ніж чоловікам, літнім пенсіонерам трохи більше, ніж іншим. Відстежується чітка залежність орієнтацій і рівня доходу — чим останній вище, тим меншою є орієнтація на Росію. Територіально фактор найбільше притаманний середнім і маленьким містам регіону (Єнакієве, Горлівка, Іловайськ, Торез, Комсомольск).

Рис. 2. Розподіл згоди-незгоди з запропонованими твердженнями

Разом з тим, помірним виявився розподіл оцінок щодо таких «смажених» тем засобів масової інформації як приватизація, «політичні репресії» і федералізм. Порівняння цих розподілів із усією очевидністю свідчить про зниження актуального потенціалу саме тих тем, що найбільшою мірою характеризуються «штучністю» походження, певним примусом через медійні канали. (Водночас, це підтверджує і небезпеку маніпуляції темами мови і НАТО — не можна не зважати на той факт, що масова свідомість «зациклюється» саме на цих і суміжних з ними темах).

Протиріччя в оцінці і сприйнятті суспільно-політичних подій ґрунтуються, перш за все, на особливостях ціннісно-орієнтаційного комплексу, когнітивних інструментах орієнтації у швидкозмінних подіях регіональної і загальнодержавної політики.

Поступово знижується різке неприйняття змін, що відбулися, раціоналізується картина суспільно-політичних подій. Нерозуміння суті процесів, що відбуваються, змінюється зваженим скепсисом стосовно політики нової влади. З цієї причини можливою виявилася урівноваженість оцінок таких, здавалося б, гострих для Донбасу тем, як політичні репресії і федералізм. Ці нібито актуальні теми, не підкріплені проекцією на практичні і прагматичні інтереси особистості, поступово відходять на узбіччя масової свідомості. Найбільш стабільним на даний момент орієнтиром у суперечливому потоці того, що відбувається в соціально-політичній сфері, є геополітична ідентифікація, настанова на позитивне сусідство з Росією. Причому її значення не обмежується тільки геополітичною орієнтацією. Під кутом зору цієї настанови оцінюється більшість аспектів як макросоціальних, так і особисто важливих значимих процесів. Отже, такі проблеми як зниження інфляції, доступ до джерел інформації, оцінки впливу дій уряду на зростання матеріального добробуту – все розглядається крізь вказаний фактор. Асиметричність проявляється також тоді, коли порівняти ставлення громадян Російської Федерації до України. Показово, в цьому сенсі, виглядають результати червневого (2005 р.) опитування росіян Аналітичним Центром Ю.Левади щодо ставлення до зарубіжних країн. Серед лідерів негативного ставлення: США (30%), Україна (28%) та Європейський Союз (17%) [4].

Таким чином, одним з найсуттєвіших чинників подолання негативних вимірів асиметричних відносин між Україною та Росією є поступове зростання української ідентичності мешкаців східних регіонів держави. Відповідно, поки прагматичне усвідомлення того, що європейська та євроатлантична інтеграція України є корисною і не суперечить розвитку взаємовигідних стосунків з Росією не стане пануючим, важко говорити про втілення державних зовнішньополітичних стратегій. Отже, одним з пріоритетних завдань нової влади є доведення до якомога більшої кількості співгромадян того, що необхідність проведення економічної трансформації є не ціною членства в ЄС та НАТО, а оцінкою багаторічного слабкого розвитку української економіки та економічних результатів централізованої планової економіки. Ці заходи будуть необхідні в будь-якому випадку, незалежно від того, вступить Україна до ЄС чи ні. Досвід інших держав, які вступили до ЄС та НАТО, свідчить, що в перспективі економічна вигода, яку дає інтеграція, у багато разів перевищує витрати на пристосування.

ЛІТЕРАТУРА

Друзенко Г. Дорога ложка до обіду, або Україна на євразійському роздоріжжі // Дзеркало тижня. – 2006. - 28 січня-3 лютого.
Бжезінський З. Україна-Польща: роль та місце в європейській інтеграції [Електронний ресурс]. – Режим доступу: ссылка скрыта.
Міжнародні звязки Донецької області [Електронний ресурс]. – Режим доступу: ссылка скрыта.

4. Голов А. Страны-друзья и страны враги для россиян [Електронний ресурс]. – Режим доступу: ссылка скрыта press/2005060800.phpl

ББК 63.3(4Укр)628

Тетяна БОЛБАТ,

кандидат історичних наук, доцент

Донецького державного університету управління

Blog

Donetsk compartment of shevchenko scientific society

Содержание