Donetsk compartment of shevchenko scientific society

Вид материала

Документы

Содержание Термінологічна робота 2. Конференції та наукові сесії, організовані нтш та за участю нтш 2.2. Інтернет-конференція “Проблеми підручника середньої і вищої школи”. 2.3. Участь у VI Міжнародному Конґресі україністів у Донецьку (28 червня – 1 липня 2005). 3. Діяльність нтш-донецьк у інтернеті 3.2. Публікації нтш-донецьк у інтернеті за 2005 рік 4. Навчальні народознавчі фільми 5. Презентації, виставкова На конкурсі “Преса Донбасу – 2005” редакція журналу “Схід” нагороджена спеціальним дипломом 5.4. Участь у щорічній книжковій виставці-ярмарку в Донецьку 6. Проект “бібліотека нтш в донецьку” 7. Наукові експедиції 8. Організаційна робота нтш-донецьк 9. Громадсько-організаційна діяльність та розповсюдження видань нтш-донецьк 9.2. Акція “10 років аналітичному журналу “Схід”. 9.3. Передано бібліотечки видань НТШ-Донеччина та УКЦентру за 2003-2004 рр. 9.4. Участь у заходах конкурсу з української мови ім. Петра Яцика (22 січня 2004). 9.5. Ряд інтерв’ю голови НТШ-Донецьк В.С.Білецького Донецькому радіо 9.7. Участь у презентації книги члена НТШ-Донецьк д.т.н., проф. Г.І.Гайко та ін. “Дивовижний світ давнього гірництва” 9.8. Презентація журналу “Схід” та його розповсюдження на щорічному засіданні Академії економічних наук України (6-7 травня 2005 ... Полное содержание

Подобный материал:

• Donetsk compartment of shevchenko scientific society, 2259.73kb.
• Donetsk compartment of shevchenko scientific society, 3938.75kb.
• Donetsk compartment of shevchenko scientific society, 4086.35kb.
• Donetsk compartment of shevchenko scientific society, 16031.76kb.
• Donetsk compartment of shevchenko scientific society, 1319.59kb.
• Donetsk compartment of shevchenko scientific society, 2424.3kb.
• Донецьке відділення наукового товариства ім. Шевченка donetsk compartment of shevchenko, 3687.32kb.
• Донецьке відділення наукового товариства ім. Шевченка donetsk compartment of shevchenko, 3817.8kb.
• Донецьке відділення наукового товариства ім. Шевченка donetsk compartment of shevchenko, 3413.53kb.
• Донецьке відділення наукового товариства ім. Шевченка donetsk compartment of shevchenko, 398.96kb.

ТЕРМІНОЛОГІЧНА РОБОТА

1. Продовжено роботу над підготовкою перекладних російсько-українських словників з техногенної безпеки (автори ідеї і координатори – І.Г.Манець і В.С.Білецький). У 2005 р. (фактично) вийшов друком словник:

Манець І.Г., Білецький В.С., Ященко Ю.П. Російсько-український словник із техногенної безпеки та екології / За ред. Б.А.Грядущого. – Донецьк: Донбас, 2004. – 576 с. У підготовці цього словника брали участь такі члени НТШ-Донецьк: Манець І.Г. (автор, укладач), Білецький В.С. (автор), Бережний М.М. (рецензент).

2. Триває робота по термінологічному словнику з гідромеханізації (Ю.Г.Світлий та інші).

3. Весь 2005 рік тривала робота над російсько-українським термінологічним словником з безпеки та охорони праці (Манець І.Г., Білецький В.С. та інші).

Таким чином, доробок НТШ-Донецьк у дослідно-видавничій діяльності у 2005 році перевершив всі попередні роки. Він характеризується значним обширом тематики, науковою новизною, має також просвітницьку та громадсько-політичну цінність.


2. КОНФЕРЕНЦІЇ ТА НАУКОВІ СЕСІЇ, ОРГАНІЗОВАНІ НТШ ТА ЗА УЧАСТЮ НТШ

2.1. Березнева наукова сесія НТШ-Донецьк 2005 року. У березні 2005 р. проведена наукова сесія НТШ-Південний Схід, матеріали якої опубліковані НТШ-Донецьк. Наукова сесія відбулася у: Донецьку (філософія, політика і геополітика, історія, мова та література, хімія, психологія та медицина, природничі науки), Луганську, Слов'янську, Краснодарі, Горлівці. Конференція охопила 120 доповідачів і співдоповідачів, 90 доповідей і повідомлень. Матеріали конференції надруковані у 6, 7, 8 та 9-му томах “Донецького вісника НТШ” і розповсюджені в Україні, на Кубані, у Варшаві, через мережу бібліотек (обов’язкова розсилка) та “Сейбр-Світло”.

2.2. Інтернет-конференція “Проблеми підручника середньої і вищої школи”. У 2005 році на сайті НТШ-Донецьк ссылка скрыта продовжена Третя міжнародна Інтернет-конференція “Проблеми підручника середньої і вищої школи”.

2.3. Участь у VI Міжнародному Конґресі україністів у Донецьку (28 червня – 1 липня 2005). Виступи на Конґресі В.Білецького, І.Паська (Секція 8 “Проблеми інтеґрації українського суспільства”, в роботі якої взяло участь ряд відомих науковців та громадсько-політичних діячів, зокрема О.Романів, Дм. Павличко та ін.), а також виступи членів НТШ-Донецьк В.Пірка, Н.Темірової, І.Тодорова, Дм.Білого, А.Загнітка, В.Просалової та ін.

У доповіді І.Дзюби на пленарному засіданні Конґресу високо оцінена багаторічна наукова та громадсько-політична діяльність В.С.Білецького, а також важливий внесок в літературне краєзнавство Донбасу В.В.Оліфіренка, зокрема констатовано, що аналітично-інформаційний журнал “Схід” піднявся до рівня всеукраїнського явища.

У рамках Конґресу організовано ряд виставок видань НТШ різних років:

• у Донецькому національному університеті (О.Романів, В.Білецький, Г.Сімченко, Л.Болонова, Б.Білецька та ін., 28-30 червня 2005);
  
• у Донецькій обласній універсальній бібліотеці (О.Башун, В.Білецький, Л.Мочалова та ін., 28-29 червня 2005);
  
• у Донецькому національному технічному університеті (Т.Тиханкова, В.Білецький та ін., 20 червня – 20 липня 2005).
  

Під час роботи Конґресу відбулося ряд зустрічей (зокрема у офісі Українського культурологічного Центру – НТШ-Донецьк на вул. Артема, 45) з відомими громадськими діячами, науковцями України і зарубіжжя: Олегом Романівим, Дмитром Павличком, Ларисою Онишкевич (НТШ-А), Світланою Андрушків (НТШ-А), Віталієм Радчуком (Асоціація Товариств української мови, Київ) та ін.

3. ДІЯЛЬНІСТЬ НТШ-ДОНЕЦЬК У ІНТЕРНЕТІ

3.1.Проект «Сайт НТШ-Донецьк»

У 2005 році проект «Сайт НТШ-Донецьк» продовжив свою роботу. Його коротка історія починається від 2001 р.:

У 2001 р. створено сайт НТШ-Донецьк за адресою: ссылка скрыта. Його структура включає 6 рубрик:

У 2002 році на цьому сайті розміщено матеріали інтернет-конференції НТШ-Донбас з проблем сучасного українського підручника та посібника.

У 2002 р. здійснена реєстрація НТШ-Донецьк як Аналітичного центру на Порталі Аналітичних центрів України ссылка скрытаintellect.org.ua

У 2003-2005 рр. на сайті НТШ-Донецьк проведено 3 інтернет-конференції “Проблеми підручника середньої і вищої школи”.


3.2. ПУБЛІКАЦІЇ НТШ-ДОНЕЦЬК У ІНТЕРНЕТІ ЗА 2005 РІК

Публікації НТШ-Донецьк в Інтернеті у 2005 р. здійснено на порталах і сайтах: ссылка скрыта (або ссылка скрыта), ссылка скрытаintellect.org.ua, та ссылка скрыта.

Визначною подією є публікація 1-го тому “Малої гірничої енциклопедії” за ред. В.С.Білецького на європейському гірничому порталі

Teberia.pl (див.ia.pl/encyklopedia.php ссылка скрыта).

На сайті Teberia.pl в преамбулі польською зазначено, що ця Енциклопедія створена за участі НТШ.

Загалом за 11 місяців НТШ-Донецьк у інтернет-просторі надруковано близько 100 матеріалів (наукових монографій, посібників для шкіл і ВУЗів, актуальних статей та повідомлень). Загальний обсяг публікацій – близько 300 друкованих аркушів.

4. НАВЧАЛЬНІ НАРОДОЗНАВЧІ ФІЛЬМИ

У період 9 січня – 28 лютого 2005 р. плівковий варіант навчально-краєзнавчого фільму “Культурні скарби Донеччини”, знятого у 1996 р. Українським культурологічним центром та Донецьким інститутом післядипломної освіти (90 хвилин, три частини) переведено на CD-носії – три CD-диски відповідно до назв фільмів:

1. “Музей під відкритим небом”,

2. “Церковна архітектура Донеччини”

3. “Шкільні літературні музеї Донеччини”.

Створено пробну партію CD-версій фільму для розповсюдження через мережу середніх і вищих навчальних закладів Донеччини та України. Координатор створення CD-версій фільму – к.філос.н. Віталій Білецький.


5. ПРЕЗЕНТАЦІЇ, ВИСТАВКОВА
ДІЯЛЬНІСТЬ НТШ-ДОНЕЦЬК

5.1.Участь у всеукраїнській виставці ”ЗМІ, поліграфія, реклама” в «Експо-Донбас» (23-26.02.2005). Презентація в рамках виставки журналу «Схід», видань НТШ-Донецьк, “Східного видавничого дому” та “Українського культурологічного центру”.

5.2. Участь у Міжнародній спеціалізованій виставці “Україна Інформаційна” при 7-й Європейській міністерській конференції з питань політики у сфері ЗМІ (9-12 березня 2005). м. Київ, Виставковий центр. У виставці в рамках окремого стенду Донеччини представлені: журнал «Схід», видання НТШ-Донецьк, “Східного видавничого дому” та “Українського культурологічного центру”.

5.3. Участь у “Регіональному фестивалі “Преса і книга Донеччини – 2005”. Донецька обласна філармонія, Донецька універсальна наукова бібліотека (24 травня – 4 червня 2005). Презентація в рамках фестивалю журналу «Схід», видань НТШ-Донецьк, ТОВ “Східного видавничого дому” та “Українського культурологічного центру” (В.Білецький, Г.Сімченко, Л.Болонова, 24 травня 2005).

На конкурс “Книга Донбасу-2005” від НТШ-Донецьк, Українського ку­ль­­туро­ло­гіч­ного центру та ТОВ “Східний видавничий дім” було подано 4 вида­н­­ня: 1. “До­нець­кий вісник НТШ”, 2. Міхеєва О. Кримінальна злочинність і боро­тьба з нею в Донбасі (1919-1929). Донецьк: Східний видавничий дім. НТШ-До­нецьк. – 2004. – 248 с. 3. Пірко В., Литвиновська М. Соляні промисли До­не­ч­­чини в XVII-XVIII ст. – Донецьк: Східний видавничий дім. НТШ-До­нецьк. УКЦентр – 2004. – 224 с.
4. Гірничий енциклопедичний словник у 3-х то­мах (За ред. Білецького В.С.) – Донецьк: Східний видавничий дім. – 2001, 2002, 2004. – 512 с., 632 с. та 752 с. Загалом у конкурсі брало участь 164 видання. Дипломом лауреата конкурсу “Книга Донбасу-2005” у номінації “Технічні науки” нагороджено В.С.Білецького за “Гірничий енциклопедичний словник”.

На конкурсі “Преса Донбасу – 2005” редакція журналу “Схід” нагороджена спеціальним дипломом “за багаторічну наукову та просвітницьку роботу” (4 червня 2005).

5.4. Участь у щорічній книжковій виставці-ярмарку в Донецьку (1-2 вересня 2005).

5.5. Участь (безстендова) у форумі видавців у Львові через ТОВ “Схід­ний видавничий дім” (вересень 2005). Висування на конкурс форуму “Гірни­чого енциклопедичного словника” (1, 2, 3- й томи, 2001, 2002, 2004 рр.), безпосередня участь у форумі члена НТШ-Донецьк проф. Г.І.Гайко з авторським виданням “Дивовижний світ давнього гірництва”.


6. ПРОЕКТ “БІБЛІОТЕКА НТШ В ДОНЕЦЬКУ”

1. Після підготовчої роботи, проведеної у 2004-2005 рр., яка включала ряд консультацій та аналіз роботи бібліотек Донецька із їхніми суб-бібліотеками укладено Угоду між Донецьким відділенням Наукового Товариства ім. Шевченка, Українським культурологічним центром з одного боку та науковими біб­лі­о­теками:

• Донецького національного технічного університету (ДонНТУ),
  
• Донецького національного університету (ДонНУ),
  
• Донецької державної музичної академії ім. С.Прокофьєва (ДонДМА),
  
• Донецького державного медичного університету (ДонДМУ)
  

з іншого боку про створення “Бібліотеки НТШ” при вузівських бібліотеках ДонНТУ, ДонНУ, ДонДМА, ДонДМУ (угоди від 29 квітня і 30 травня 2005 р.). За цими Угодами НТШ-Донецьк та УКЦентр передають у користування вузівським бібліотекам ДонНТУ, ДонНУ, ДонДМА, ДонДМУ книги “Бібліотеки НТШ” та постійно опікуються поповненням цієї бібліотеки новими надходженнями. Бібліотеки ДонНТУ, ДонНУ, ДонДМА, ДонДМУ виконують каталогізацію книг (загальний і спеціалізований каталог НТШ, а також електронний каталог) та забезпечують належне зберігання книг і безперешкодне обслуговування читачів.

2. Квітень 2005 р. – узгоджено з НТШ-Львів надсилання для “Бібліотеки НТШ” в Донецьку першої партії книг до кінця травня 2005 р.

3. 28 травня від НТШ-Львів отримано першу партію книг для “Бібліотеки НТШ” в Донецьку.

4. 30 травня – 8 червня 2005 р. перші партії книг для “Бібліотеки НТШ” передано у вузівські бібліотеки ДонНТУ, ДонНУ, ДонДМА, ДонДМУ.

5. Перша декада липня 2005 р. – передача другої партії книг НТШ до вузівських бібліотек ДонНТУ, ДонНУ, ДонДМА, ДонДМУ, а також Донецької обласної універсальної бібліотеки.

6. Початок роботи над бібліографічним довідником “Видання НТШ у бібліотеках Донецька”.

Координатор проекту “Бібліотека НТШ в Донецьку” – голова НТШ-Донецьк д.т.н. В.С.Білецький. На кінець 2005 р. у зазначених бібліотеках Донецька накопичено близько 700-800 одиниць видань НТШ.


7. НАУКОВІ ЕКСПЕДИЦІЇ

7.1. З метою вивчення історії гірничої справи у Східній Європі, зокрема багатолітніх контактів гірників України і Сх. Європи у цій галузі, В.С.Білецький за ґрантом Каси Мяновського і при методичному керівництві Варшавського університету, а також у співпраці з Гірничо-Металургійною академією Кракова здійснив у 2004-2005 рр. ряд поїздок у Варшаву (робота у бібліотеці Варшавського університету над стародруками в гірництві, зокрема “De Re Metalica” Ґ. Аґріколи, 1556 р.), Львів (робота у бібліотеці Стефаника над стародруками про Ґ.Аґріколу), у Краків (соляна шахта “Вєлічка), на сучасну копальню бурого вугілля KWB Turow, центр видобутку срібла у середньовічній Чехії – Кутну Гору (шахта срібла). На шахті „Вєлічка”, у ВНЗ Кракова також побував проф.. Г.І.Гайко.

За матеріалами цих поїздок написано ряд статей у “Донецький вісник НТШ”, журнал “Схід”, "Геолог України" та інш., статті у “Гірничий енциклопедичний словник” (т. 3), підготовлена монографія з історії освоєння мінеральних ресурсів у світі (В.С.Білецький та Г.І.Гайко).


8. ОРГАНІЗАЦІЙНА РОБОТА НТШ-ДОНЕЦЬК

За 2005 р. НТШ-Донецьк продовжена організаційна робота по розбудові НТШ-Донецьк.

8.1. 29 грудня 2005 р. завершена робота по реєстрації Донецького відділення НТШ в Донецькому обласному відділенні юстиції, державної реєстрації і відкриттю рахунка у банку “Надра” (В.С.Білецький, Г.В.Сімченко, І.Т.Пасько із залученням В.О.Пірка, В.А.Просалової, В.Т.Терещенка). Таким чином Донецьке відділення НТШ отримало юридичний статус на обласному рівні (у 1997 р. в числі регіональних Товариств цей статус отримано в рамках Всеукраїнської організації НТШ).

8.2. До організації надійшло і розглянуто 6 заяв про вступ до НТШ, які були підтримані. Загальне число членів Донецького відділення НТШ (НТШ-Донецьк) на 30.11.2005 р. складає 58 чол.

8.3. НТШ-Донецьк має тісні контакти з осередками НТШ у Луганську, з осередком НТШ у Краснодарі, виникнення якого було зініційоване нами у 2003 році. До погодження формальних юридичних процедур, пов’язаних зі статусом цього осередку, його члени вважаються іноземними членами Донецького відділення НТШ.

У 2005 році продовжена попередня робота по створенню осередку НТШ у Воронежі (через проф. Бірюка М.Д.). Після завершення утворення осередку НТШ-Воронеж та відповідної роботи серед науковців українського походження в Москві та С.-Петербурзі можна буде говорити про створення підґрунтя для фундації НТШ-Росія, чим опікується Донецьке відділення НТШ за погодженням з керівництвом НТШ в Україні.

На Донбасі створення регіональних осередків НТШ наштовхується на проблему забезпечення автономної стабільної і довгострокової діяльності цих осередків (кадри, техніка, приміщення тощо). Разом з тим зроблені попередні консультації щодо створення осередку у Маріуполі.

8.4. НТШ-Донецьк має офіс при “Українському культурологічному центрі” (загальна площа Центру 70 м.кв.) в центрі м. Донецька за адресою вул. Артема, 45. Аренда продовжена до 2013 року.

8.5. 5.10.2005 проф. В.С.Білецький відвідав НТШ-Львів, зокрема видавничий комплекс і бібліотеку НТШ у Львові. Проведені консультації з Головою НТШ в Україні проф. О.М.Романівим з питань розбудови видавничої справи, організаційних питань Товариства.

9. ГРОМАДСЬКО-ОРГАНІЗАЦІЙНА ДІЯЛЬНІСТЬ ТА РОЗПОВСЮДЖЕННЯ ВИДАНЬ НТШ-ДОНЕЦЬК

9.1. 4 січня 2005 р. – матеріали конференції «Культурні зв'язки Донеччини з українським зарубіжжям», яка відбулася в кінці грудня 2004 р., передано:

• для всіх міських і районних адміністрацій Донеччини (через Донецьку облдерж­адмі­ністрацію) – 47 примірників;
  
• для всіх міських бібліотек Донеччини (через Донецьку обласну універсальну бібліотеку) – 40 прим.
  
• для ряду українських організацій у діаспорі, зокрема, у Францію (б-ка С.Петлюри), Польщу (Варшавський університет), США (ТУМ-Чикаґо, В.Боднарук), редакція “Енциклопедії української діаспори” (Василь і Дарія Маркусі), Український гуманітарний інститут (Пітсбург, Ст. Галущак), З’єднані українські організації великого Клівленду, В.Ліщинський), бібліотеку НТШ в Нью-Йорку (Св.Андрушків), а також в ряд організацій української діаспори Канади.
  

9.2. Акція “10 років аналітичному журналу “Схід”.

В рамках акції передано підшивки журналів “Схід” за 2003 і 2004 рр. та поточні числа за 2005 р.: 4 січня – Інсти­туту штучного інтелекту (м. Донецьк), 5-10 січня 2005 р. – Донецькому національному уні­вер­ситету економіки і торгівлі, Металур­гій­ному технікуму м. Донецька, 15 січня, 5 вересня – Донецькому національному університету, Макіївсь­кому економіко-гуманітарному інституту, 19 січня – Харківському національному універси­тету ім. Каразіна та Харківському економіко-правовому університету, 20 січня – Оде­сь­кому національному університету (через Б.Буркінського), 24 січня – Донбаській націо­наль­ній архітек­турно-будівельній академії (м. Макіївка), 25 січня – Донецькому національ­ному технічному університету, 15, 29 та 30 січня – Запорізькій універсальній обласній бібліотеці, Запорізькому національному університету, Вільнянській районній бібліотеці (Запо­рі­зька область), перша декада лютого – Донецькому інституту Харківської Академії заліз­ничного транспорту (через В.Агапова) та З’єднаній українській організації великого Клівленду (В.Лі­­щин­ський), 7 лютого – університету “Львівська політехніка”, 10 лютого – Варшавському універси­те­ту (через В.Соболь та В.Білецького), 15 лютого, 2 липня, 27 серпня – часопису “Критика” (м. Київ), 20 лютого – Доне­ць­­­кому інституту управління (через А.Кальянова), 22 лютого – Маріупольському гуманітар­но­му інституту, 24 лютого, 20 листопада – Донбаському технічному університету (м. Алчевськ), 10-11 бере­зня, 25 жовтня – Національному університету “Києво-Могилян­ська академія (м.Київ), 10 берез­ня та 9 червня – Інституту філософії НАН України (м.Київ), 10 березня – Київському націона­ль­ному університету ім. Т.Шевченка, 11 квітня – Луганській обласній універсальній бібліо­те­ці, 12 квітня – Донецькій обласній технічний бібліотеці, 22 травня – Слов’янському держав­ному педагогічному університету (через А.М.Федя), 3 вересня – Донецькому музею В.Стуса, 7 вересня – бібліотеці Центру перепідготовки та підвищення кваліфікації працівників державної влади та місцевого самоврядування (м.Донецьк), 15 вересня – Національний гірничий університет (м.Дніпропетровськ), 24 листопада – Криворізькому технічному університету, 25 листопада – галузевій бібліотеці металургійної промисловості (м.Дніпропетровськ), 10 грудня – національній бібліотеці Росії (м.Москва).

Крім того, в рамках акції “10 років аналітичному журналу “Схід” надруковані статті у газетах: “Свобода” (В.Білецький, Г.Сімченко, №10, 11 березня 2005, С. 21), “Донеччина” (В.Білецький, 7 квітня 2005), “Вечерний Донецк” (Г.Сімченко, 18 травня 2005, С.2), “Крити­ка” (Богдана Матіяш, № 3 (89), 2005), “Америка” (В.Білецький, Г.Сімченко ч. 24, 11 червня 2005, березень 2005), на порталі intellect.org.ua та в журналах “Схід” (№ 3(69), 2005 і “Український Світ”, число 4-6, 2005).

11 травня спеціальний культурологічний випуск журналу “Схід” (2004 р.) передано 45 бібліотекам України з усіх областей та в Посольство США (в рамках семінару “Підвищення ролі бібліотек в житті місцевої громади”, організатори: Відділ преси, освіти та культури Посольства США в Україні, Донецька обласна універсальна бібліотека та Центр безперервної інформаційно-бібліотечної освіти).

9 листопада 2005 р. через книгорозповсюджувальну фірму ТОВ НПЦ “Ідея” передано 50 примірників журналу для пересилки у провідні вузи України з листом-пропозицією про підписку журналу на 2006 р.

9.3. Передано бібліотечки видань НТШ-Донеччина та УКЦентру за 2003-2004 рр.: 17 січня 2005 р. - у Миколаївську обласну універсальну бібліотеку (через К.Нікітенка), 9 березня і 16 червня – у Харківську обласну універсальну бібліотеку, 22 травня у бібліотеку Слов’янського державного педагогічного університету (через А.Федя).

9.4. Участь у заходах конкурсу з української мови ім. Петра Яцика (22 січня 2004). Всім переможцям конкурсу на обласному рівні подаровані видання Українського культурологічного центру та НТШ-Донецьк (140 книг і журналів, В.С.Білецький, А.П.Загнітко, Л.М.Болонова).

9.5. Ряд інтерв’ю голови НТШ-Донецьк В.С.Білецького Донецькому радіо з приводу 10-річчя аналітично-інформаційного журналу “Схід”, виходу у світ 3-го тому “Гірничого енциклопедичного словника”, який завершує основну частину проекту цього видання, діяльності “Українського культурологічного центру” на Донеччині (остання декада березня 2005 р.).

9.6. Робоча зустріч голови НТШ-Донеччина В.С.Білецького в офісі УКЦентру та НТШ-Донецьк з директором Програми наукових обмінів ім. Фулбрайта в Україні, професором Мартою Богачевською-Хом’як та чільним представником Союзу Українок в Америці п. Наталею Даниленко. Інформування гостей про діяльність Донецького відділення НТШ та УКЦентру на Донеччині (10 квітня 2005 р.).

9.7. Участь у презентації книги члена НТШ-Донецьк д.т.н., проф. Г.І.Гайко та ін. “Дивовижний світ давнього гірництва” у Донбаському технічному університеті (м. Алчевськ). Виступ голови НТШ-Донецьк д.т.н. В.С.Білецького, дарування видань НТШ-Донецьк бібліотеці університету (15 квітня 2005 р.).

9.8. Презентація журналу “Схід” та його розповсюдження на щорічному засіданні Академії економічних наук України (6-7 травня 2005 р., Пуща Озерна, Київ). Виступ голови НТШ-Донецьк д.т.н. В.С.Білецького.

9.9. Організація виставки книг НТШ-Донецьк та Українського культурологічного центру в рамках семінару “Підвищення ролі бібліотек в житті місцевої громади” (11 травня 2005 р., Донецьк, Болонова Л.М.).

9.10. Зустріч з випускниками програми USAID “Community Connections” з проблеми “Взаємодія органів влади, місцевого самоврядування та громадськості у вирішенні екологічних питань” (14.05.2005, Донецьк).

9.11. Участь у засіданні Весняної академії НАТО - “NATO Spring Academy in Donetsk” (17-19 травня 2005, Донецьк, В.С.Білецький, Г.В.Сімченко).

9.12. Участь у виставці-продажі спеціальної технічної літератури в рамках 8-ї Міжнародної науково-практичної конференції “Теорія і практика розділю­вальних процесів при збагаченні і переробці мінеральної сировини” (м. Маріуполь, с. Мілекине, 24 травня 2005 р.).

9.13. Участь у науковій конференції “Взаємодія мов: гармонія і конфлікт” в Інституті філології Київського національного університету ім. Тараса Шевченка (доповідь В.С.Білецького “Українська мова на сході України: фрагменти донецьких реалій і спроба прогнозу”, Київ, 28 травня 2005 р.).

9.14. Участь у засіданні Ради з питань національної мовної політики Донецької обласної державної адміністрації з порядком денним “Про дотримання в Донецькій області вимог чинного законодавства України у сфері реалізації завдань державної мовної політики щодо функціонування української мови та розвитку і використання мов національних меншин”. Виступ В.С.Білецького з проблем української мови на Донеччині 8 червня 2005 р.

9.15. Презентація “Гірничого енциклопедичного словника” та “Малої гірничої енциклопедії” на засіданні Гірничо-геологічного факультету Донецького національного технічного університету (23.06.05. В.Мирний та В.Білецький).

9.16. Пересилання і передача “Сейбр-Світлу” (О.Ісаєвич) видань “Українсь­ко­го культурологічного Центру – НТШ-Донецьк: у травні (О.Башун), червні (К.Нікітен­ко), липні (О.Башун),

9.17. Передача партії книг з видань НТШ-Донецьк у
м. Краснодар (осередок НТШ у Краснодарі, РФ, липень 2005).

9.18. Передача партії книг з видань НТШ-Донецьк для шкіл Артемівського району Донецької області (серпень, через В.Терещенка).

9.19. Участь “Гірничого енциклопедичного словника” у ряді регіональних та місцевих виставок, присвячених “Дню шахтаря” та святу 1 вересня (наприклад, у Макіївці – у краєзнавчому музеї, гімназії тощо) – серпень-вересень 2005.

9.20. В рамах зустрічі на Донеччині урядової делегації 26.08.2005 тритомне видання “Гірничого енциклопедичного словника” губернатором краю від Донеччини було вручене Прем’єр-Міністру України п. Юлії Тимошенко. Це ж видання як цінний подарунок Донбасу було вручено від Донецької держадміністрації Міністру вугільної промисловості та іншим урядовцям (всього 5 комплектів).

9.21. Консультації щодо співпраці з проректором з наукової роботи Донецького інституту соціальної освіти (ДІСО) Єщенко Тетяною Анатоліївною. Передача бібліотечки видань НТШ-УКЦентру для вузу.

9.22. Передача для Макіївської бібліотеки видань НТШ-Донецьк і УКЦентру (через Н.Федур – зав. інформаційним відділом бібліотеки, 16.09.2005.).

9.23. У рамках Міжнародної конференції МІОСЕN (Mining over Centuries) в Подєбрадах на пропозицію учасника конференції проф., дійсного члена НТШ В.С.Білецького 2.10.2005 зініційовано виїзд на цвинтар Подєбрад учасників конференції від України (Донецьк, Дніпропетровськ, Київ, Алчевськ), Польщі, Чехії і вшанування відомих українських науковців, громадських діячів, письменників які жили і працювали тут в 20-30-і роки ХХ ст. (меморіальний пам’ятний знак встановлено працівниками Української Господарчої Академії (УГА) у 1933 р.). Окремі меморіальні дошки на пам’ятному меморіалі було встановлено українською діаспорою в Чехії на вшанування: проф. укр. університету, директора укр. музею і голови історико-філологічного товариства в Празі Дмитра Антоновича (15.11.1877-12.10.1945); управляючого канцелярії УГА Григорія Мияніва (17.11.1874-23.12.1955); професора і поета В’ячеслава Лащенка (28.10.1875-1.05.1953); професора Костя Мацієвича (1875-1944); відомого громадського діяча Євгена Чикаленка (9.12.1862-20.06.1929); професора українського університету в Празі, доктора Аґенора Артимовича (30.08.1889-21.10.1935); української письменниці Валерії О’Коннор-Вілінської (22.12.1868-9.12.1930); професора УГА Олександра Вілінського (17.09.1872-10.12.1928); професора Ростислава Лащенко (14.09.1878-30.10.1929); професора УГА Миколи Косюри (17.11.1869-29.08.1942); інженера, доцента УГА Олександра Михайловського (17.05.1882-16.03.1932); академіка, скульптора, різбляра Михайла Бринського (11.10.1883-10.01.1957); інженера, доктора Сергія Володимиріва (29.12.1895-2.10.1973); громадського діяча, засновника фірми “Balneo Podebrady” Бориса Зленка (30.09.1937-18.11.2002).

9.24. Передача для Фундації Володимира-Хрестителя Русі-України в Кракові і Ягеллонського університету останніх видань НТШ-Донецьк (через В.Мокрого), зустріч у приміщенні Фундації на вул. Каноніча (Краків) і обговорення сучасної ситуації в українській культурі, науці, політикумі – учасники: проф. В.Мокрий (Польща), проф. В.Білецький, проф. Г.Гайко, проф. Г.Літвінський (Україна) – 26.09.2005.

9.24. Передача для Гірничо-Металургійної академії в Кракові 3-го тому “Гірничого енциклопедичного словника” і ювілейного числа аналітичного журналу “Схід” (на його 10-річчя) – через проф. Є.Кіцкі, який входить до авторського колективу Словника (Краків, 26.09.2005).

9.25. Участь голови НТШ-Донецьк проф. В.С.Білецького на донецькому телебаченні у тематичній передачі з нагоди Дня української писемності (8.11.2005 та 9.11.2005 по 30 хв.). Телепрезентація видань НТШ-Донецьк.

9.26. Передача Донецькому відділенню інституту Ґете німецькомовного видання “Енеїди” І.Котляревського, виданого Українським вільним університетом у Мюнхені (11.11.2005).

9.27. Участь у робочій нараді представників USAID (США) і громадських організацій Донеччини з питань корупції на Донеччині (15.11.2005).

9.28. Передача для Гірничої Академії України (Кривий Ріг) “Гірничого енциклопедичного словника” (січень 2005 р. – проф. В.Бизову, 24.11.2005 – проф. В.Назаренко).

9.29. Передача Донецькій обласній універсальній бібліотеці газети «Свобода» за 2005 р. (повна збірка за 2005 р.).

9.30. Передача всім 100 учасникам ІІІ туру конкурсу з української мови ім. Петра Яцика в Донецькій області спеціального “Культурологічного випуску” журналу “Схід” (В.С.Білецький, Г.В.Сімченко).

9.31. Виконання плану цільового розповсюдження книги-посібника з української літератури В.Оліфіренка і Св.Оліфіренко “Слобожанська хвиля” в Україні, Росії та інш. Охоплення освітніх центрів і українських громадських організацій мм. Москва, Курськ, Бєлгород, Вороніж, Старий Оскол, Розсош, Краснодар в Україні – Київ, Львів, Запоріжжя, Донецьк, у Польщі – Краків, Варшава, у США – Вашингтон (з вересня по грудень 2005 року розповсюджено загалом 700 примірників книги, виконавці - В.Оліфіренко, Св.Оліфіренко, В.Білецький, Г.Педик, Л.Шпильовий, В.Соболь, О.Башун та інші).

9.32. У рамках особистої виставки-звіту В.С.Білецького “25 років творчої роботи в Донецькому національному технічному університеті” у бібліотеці Донецького національного технічного університету презентовано видання НТШ (Донецький вісник НТШ, журнал “Схід”, вісник “Проблеми сучасного підручника середньої і вищої школи”, видань в галузі техніки) – грудень 2005 р.

9.33. Участь і виступ голови НТШ-Донецьк проф. В.С.Білецького у Загальних зборах НТШ. 17 грудня, Львів. Розповсюдження видань НТШ-Донецьк.

9.34. Участь і виступ голови НТШ-Донецьк проф. В.С.Білецького у засіданні Ради з питань національної та мовної політики Донецької обласної державної адміністрації з порядком денним “Про досвід роботи Донецького національного університету щодо забезпечення державних вимог переходу на викладання українською мовою”, 21 грудня 2005 р.

9.35. Нагородження голови НТШ-Донеччина проф. В.С.Білецького Грамотою Донецької обласної адміністрації “За багаторічну плідну працю, вагомий особистий внесок у розвиток національної культурної спадщини етносів Донецького реґіону, активне сприяння гармонізації етнічних відносин та міжнаціональної злагоди” – на засіданні Ради з питань національної та мовної політики Донецької обласної державної адміністрації 21 грудня 2005 р., за підписом Голови обласної державної адміністрації В.П.Чупруна.

9.36. Інтерв’ю голови НТШ-Донецьк проф. В.С.Білецького з питань мовної політики, зокрема впровадження української мови у вузах – на каналі “Київська Русь” (КРТ), 21 та 23 грудня 2005 р., 30х2 хв., прямий ефір.

9.37. Новорічне вітання від УКЦентру та НТШ-Донецьк для читачів Донецької обласної дитячої бібліотеки – 120 книг (власного видання – В.Біляїва, В.Оліфіренка та Св.Оліфіренко і закупленої у видавництві “Донбас” книги Ж.Верна “П’ятнадцятирічний капітан”), 25 грудня 2005 р.


Висновки

Таким чином, за 2005 рік Донецьке відділення НТШ вело активну роботу в різних напрямках – наукову, видавничу, громадську, організаційну.

По-перше, у 2005 р. Донецьке відділення НТШ мало найбільший за роки свого існування науковий доробок, який виявився у підготовці і випуску друком фундаментальних енциклопедичних видань, монографій, посібників – загалом 26 видань та понад 200 наукових статей.

По-друге, Донецьке відділення НТШ суттєво розширило і підтримує свій територіальний вплив (крім Донеччини – Кубань, Крим, Запоріжжя, Луганськ, Сх. Слобожан­щина – Бєлгород, Воронеж, Старий Оскол, Розсош).

По-третє, НТШ-Донецьк успішно здійснює програму відкриття і підтримки періодичних та серійних видань. Загалом у 2005 р. НТШ-Донецьк фактично має 5 (п’ять) періодичних і серійних видань (4 з них мають реєстрацію ISSN):

1. “Донецький Вісник НТШ” (заснований у 2001, готується 10-й том); ISSN 1728-9572.
   
2. Разом з “Українським Культурологічним Центром” – аналітичний журнал “Схід” (виходить з 1995, готується № 73); ISSN 1728-9343.
   
3. Разом з Центром гуманітарної освіти НАНУ та УК-Центром - “Проблеми сучасного підручника для середньої і вищої школи” (виходить з 2002 р., готується число 4). ISSN 1810-4126.
   
4. “ХРОНІКА Донецького відділення НТШ” (готується число 1). ISSN 1814-1617.
   
5. Серія “Бібліографія вчених Донбасу” (виходить з 1998 р., готується 5-е видання).
   

По-четверте, продовжується активна робота НТШ-Донецьк по розвитку українського сектору Інтернету, що має непересічну вагу як для розширення українського інформаційного поля, так і для зростання публічної громадської організації – НТШ.

По-п’яте, НТШ-Донецьк суттєво розширені масштаби роботи в ділянці наукових та науково-практичних конференцій.

По-шосте, НТШ-Донецьк у 2005р. суттєво активізувало видавничу діяльність.

По-сьоме, активізується громадсько-організаційна робота НТШ-Донецьк, яка вийшла на новий рівень ще у 2003 р. і у 2004-2005 рр. надалі вдосконалюється та розширюється. Це один з пріоритетів НТШ у Донецьку.

По-восьме, суттєво посилився міжнародний аспект роботи НТШ-Донецьк. У 2005 р. організація здійснила творчі контакти з науковцями Польщі, Росії, США.

Донецьке відділення НТШ стало впливовою науковою громадською організацією і фактично виконує роль Південно-східного центру Наукового товариства ім. Шевченка.


1.ФІЛОСОФІЯ. КУЛЬТУРА


ББК 66.3 (4Укр)

Ігор ПАСЬКО,

кандидат філософських наук, професор,

завідувач Донецької філії
Центру гуманітарної освіти НАН України


ПОЛІТИЧНІ АМБІЦІЇ І ГОЛОС НАРОДУ


Vox populi – vox dei, голос народу є голос божий - ця максима відома всім політикам. Від однієї каденції до наступної вони постійно виголошують дифірамби абстрактному народові. Він обов’язково є і мудрий, й розумний і далекоглядний. Чи насправді вони думають так? Напевно ні, але то інша справа.

Питання в тім, як почути голос народу, як розкодувати імперативи його волі? Зазвичай народ німотствує або лепече… Для того ніби й створена демократія, аби високі державні мужі артикулювали і вербалізовували той божий голос. Це теж усім політикам зрозуміло. Тому зазвичай вони тим і переймаються. Але наприкінці кожної каденції, в демократичному суспільстві настає неповторний час - час виборів, час, коли народ власним перстом обирає тих, кому він делегує свою волю. Ось тут задоволення власним народом у державних мужів дуже часто зникає. Не той народ - не виправдовує надій.

Ще з парламентських виборів 2002 року стала очевидною хибність панівної опінії нашого ідеологічного істеблішменту визначитися з українською ідеєю виключно в межах політичної царини. Саме там слід вбачати витоки досить популярної колись концепції української політичної нації як політичного об’єднання громадян незалежно від їх етнічного походження, традицій, світогляду та культури. А інтегруючою силою держави мало постати відчуття єдності, державний патріотизм, спільна система вартостей. Така концепція безумовно приваблива і мала право на існування в якості гіпотези, бо мала історичні прецеденти. В європейській історії як нації витворювали держави, так і навпаки, держави формували нації. Але не припустимо забувати, що спрацьовувала політична ідея нації тільки в певних соціальних реаліях. По-перше, в умовах усталення міцної, непорушної держави і коли переважна більшість громадянства сприймає цей процес позитивно, як свою власну історично-необхідну долю. Тобто, коли нова держава є кращою і сильнішою, ніж попередня, до якої вони належали. В такій ситуації була Франція доби Наполеона. Це певно що не про нас. Російська і значна частина російськомовного населення продовжує сприймати Українську державу як прикре, тимчасове явище, що виникло попри історичну необхідність, зі свавільних амбіцій місцевих політиків. Комплекс тавра бездержавності тяжіє над малоросійською ментальністю.

По-друге, ідея політичної нації спрацьовувала в умовах, коли нова держава надавала своїм громадянам політичний статус, права і повноваження більш повні, широкі і привабливі, ніж у попередній державі. Так було в Сполучених Штатах. Не викличе заперечення думка, що нашому люду набридло тоталітарне буття, але ще менше він був здатний вважати за найвищу вартість так звану українську демократію доби Кучми, радше орієнтуючись на деформовану ідеалізацію історично минулих державних форм: гетьманщини, імперії чи союзу. Політична культура значної частини населення й досі знаходиться на маргінесі, тобто поза межами стандартів сучасної європейської культури. Нарешті, по-третє, політична ідея єднання спрацьовує в умовах, коли держава вабить заможністю. Цього теж не маємо.

Кожен з шляхів до нації від етносу, чи від держави, має свої недоліки і переваги. Нація-етнос іноді повністю розчиняє особистості у своїй неформальній, позачуттєвій тотальній структурі. Тут все сплітається воєдино: свідоме та підсвідоме, раціональне та ірраціональне, афективне і контрольоване, логічне та інтуїтивне. Нація-етнос сама нагадує особистість, тільки особистість надіндивідуальну, де всі постають як один. “Душа народу, - зазначає Карл Юнг, - є лише дещо складніша структура, ніж душа індивіда”. Нація-етнос відтворює особистості лише у тому разі, коли вона у своєму розвитку досягає межі становлення високої культури, з цієї фази вона найчастіше є незламною, незбореною, але ірраціонально-невиваженою, керованою колективним підсвідомим” [1].

Натомість в націях-державах особистість від початку відносно відокремлена від нації. Понад те такий стан є передумовою формування цих націй. Тому індивідуальне і національне тут ніколи повністю не збігаються, а національне має свідомий, раціонально упорядкований, політично скерований і виважений характер.

Український націотворчий процес, як то не прикро, являє собою найгірший варіант: гібридизацію від'ємних моментів першого і другого. Маємо державу, але не маємо відповідної національної культури, яка б детермінувала демократизацію суспільства і процес формування особистостей. Не маємо єдиного етносу, але маємо вирування ірраціонального колективного підсвідомого в громадському і політичному житті. Три етнічно-соціальні складові нашого суспільства – українська, російська та “совєтського народу” зовсім не толерують одна до одної і усі разом до держави. Всі вони функціонують на підсвідомому рівні, ґенеруючи агресивну нетолерантність відповідних архетипів.

Аналізуючи національні катаклізми, Карл Юнг писав: “Архетипи як русла річок, що іноді пересихають, але навіть у цьому стані можуть бути виявленими в будь-який момент. Архетип є подібним до старого русла, вздовж котрого протягом багатьох сторіч тече вода життя, пробиваючи собі окремий глибокий канал, чим довше тече вода по цьому каналу, тим більше ймовірності, що рано чи пізно вона повернеться у старе русло... Життя націй – це величезний стрімкий потік, що зовсім не контролюється людиною і знаходиться в руках Того, Хто завжди сильніший за людей...” [1].

Архетипи колективного несвідомого завжди утаємничені, вони викарбовуються у свідомості народу у вигляді символів і являють собою знаки пам'яті народу, його виживання і адаптації. Підставою суперечності нашої діяльності є протиріччя між колективним несвідомим усіх трьох складових націотворчого процесу і важливішою ланкою цивілізації - державою. Розв’язання цієї суперечності гармонізації зовнішнього і внутрішнього, архетипів і цивілізації покладається на духовну культуру. З одного боку, культура є ніщо інше як процес постійного перекодування ірраціональних імпульсів колективного підсвідомого у раціональні формули, процес “випарування” енергії підсвідомих ваблень у вартості культури і демократії, процес перетворення ірраціональних синкретичних етносів і псевдоетносів у націю як культурну спільноту, як сукупність окремих особистостей. З іншого боку, саме культура є продуктивною силою відтворення адекватної підсвідомому цивілізації, тобто держави. Саме за рецептами культури мусять утворюватись і функціонувати ненормативні структури соціуму. Асимілятивна ефективність культури щодо вируючих архетипів несвідомого, адекватність культури щодо породжених нею соціально-нормативних структур – ідеал, мета і норма суспільного життя народу. Поки що маємо радше патологію.

Останні роки поширюється піар-концепт «двох Україн» – Західної та Східної, що теж не сприяє розумінню наших реалій та колізій. Як відомо, Україна лежить в геополітичному просторі між Європою та Росією, на кордоні европейсько-атлантичної та евразійської цивілізацій. До якого з цих культурно-історичних типів належить власне Україна? З точки зору російських політиків, такого питання не існує. Українці, безумовно, належать до єдиного російського суперетносу і в його межах протистоять українській цивілізації.

Ця спекулятивна філософема не тільки покладена у ґрунт російської політики та ідеології, але й впродовж десяти років настирливо прищеплюється українським політикам у вигляді власне української публічної опінії.

Дякуючи історії, сталося так, що виборча компанія 2002 року в Україні була перетворена на суперграндіозне дослідження української громадської думки та верифікації “сакральної” історіософської ідеї. Всі сили горезвісної євразійщини об’єднались у шляхетному цькуванні фантому “націоналістичного ізоляціонізму” та “лизоблюдського европеїзму та атлантизму”: речники обох президентів і московського патріарха, російські інтелектуали і патріоти, майстри чорного піару і зацвілої контрпропаганди, вітчизняні мас-медіа і відомий адміністративний ресурс.

Були залучені найновіші російські виборчі технології і елементарний позадипломатичний тиск. Все було російське – ідеї, питання, відповіді на них. Тільки кошти були українські. Такого свята “демократії” незалежна Україна ще не знала. Марно. Український народ не виправдав сподівань ані власної, ані російської влади.

Вперше в новітніх умовах чітко виявилось, що більшість українського електорату тяжіє до європейських вартостей, а не до євразійських, воліє радше атлантичної моделі демократії, ніж тоталітаризму північного штибу. Національно-демократична домінанта і раніше була присутня в Україні, але вона була чітко локалізована в межах Галичини. Знаючи це, певні кола жахали нас майбутнім розколом України саме по цих кордонах. Вийшло зовсім інакше. Українська цивілізаційна ідея легітимізувалася в значно ширшому і чітко детермінованому ареалі – на всіх автохтонних українських етнічних землях – від Закарпаття до Гетьманщини, від Полісся до Поділля, де вона отримала абсолютну підтримку населення. Євразійська і комуністична ідеї знайшли відгук електорату лише на колонізованих землях України, де переважають великі промислові центри з російським та російськомовним населенням. Тільки там спрацювали віртуально-семантичні проекти російських піар-технологів.

Такий стан речей, здається пояснюється саме тим, що впродовж останніх років спостерігається повернення “води життя” українського етносу у старе русло українського архетипу, намуляного останніми десятиріччями для одних, сторіччями для других українців. Маємо повільний анамнез, актуалізацію певних українських архетипів, що докорінно не збігаються з російськими, а навпаки, є суголосними європейським вартостям. В зв’язку з цим знову постає досить серйозне питання про евентуальну належність українського етносу до європейської цивілізації. Наскільки може бути коректною і доказовою така версія?

Президентські вибори 2005 року ще раз підтвердили, що в ґрунті особистих амбіцій претендентів лежать не тільки економічні чи політичні аспірації кланів, а, перш за все, зіткнення двох різних цивілізаційних парадигм. Але аналіз буде малопродуктивним, якщо не врахувати найважливішого. Події Майдану-2004/2005 віддзеркалили контроверзійний і спотворений характер співіснування двох соціокультурних систем в Україні. Вони довели, що український народ вже відродився на своїх питомих архетипових та соціокультурних підвалинах, тому і надалі долатиме спротив відновленню всієї повноти свого питомого цивілізаційного буття та перетворенню євразійської держави під назвою Україна на українську державу. Вони засвідчили, що справжній, дійсний цивілізаційний розлам в Україні пролягає не по берегах Збруча, і навіть не по берегах Дніпра, а розтинає країну від Дністра на Заході до Сейму і Сіверського Дінця на Сході, відділяючи українську Північ від Півдня, ім’я якому сьогодні «регіон». Парламентські вибори 2006 року в цьому відношенні майже нічого нового не додали. Політологічна мудрість про те, що недостатньо популярна і авторитетна влада завжди втрачає голоси на користь опозиції, не могла спрацювати. Голос того народу, що голосував за Ющенка, належав не персонально йому, а передусім ідеї українського способу життя і світобачення. Тому він принципово не міг бути делегований Партії регіонів, а лише якійсь іншій партії української ідеї. Що й сталося. Тому дивною виглядає образа депутатів Верховної Ради на голос народу, що набрала форми закону про довічне райське утримання депутатів народом. Маємо дивний парадокс: народ в цілому глибше відчуває сенс буття, ніж парламент разом з політичними партіями. Мабуть тому, що за історію відповідає народ, а не політичний бомонд.

Цьогорічні вибори знову підкреслили, що українсько-європейські принципи домінують в 16 областях, а євразійські – в 9. Разом з тим необхідно зауважити, що відмінність між Україною (Північчю) і регіоном України (Півднем) носить іноді м’який характер. Так, ті п’ять партій та блоків, що потрапили до Верховної Ради, отримали прохідний бал і на так званій «чужій» території (ПР – 10%, КПУ - 3% на півночі, БЮТ – 10,5%, НУ -5,1%, СПУ -3,2% на півдні). Найбільш «всеукраїнською» партією, як не дивно, стала КПУ. Вона отримала 32% своїх голосів в «чужій» зоні. Це говорить про те, що КПУ поступово перетворилась на маргінальну партію, втративши позиції навіть на Півдні. У решти партій такі показники є приблизно рівними: БЮТ – 18,5%, ПР - 17%, СПУ - 17%, НУ - 13%. Тому можна стверджувати, що претендувати на всеукраїнську популярність може хіба що БЮТ.

Разом з тим, по-іншому виглядає ця проблема крізь призму коефіцієнту дисперсії довіри (недовіри). Регіони мають такий коефіцієнт – 37, блок Вітренко – 31, СПУ – 14, НУ – 14, БЮТ – 12. Стає очевидним, що Партія регіонів була і є лише партією Півдня України.

Таким чином, сьогодні маємо в єдиній державі дві України – першу, орієнтовану на європейські вартості, свободу, людину та приватний простір її екзистенції, другу – базовану на вартостях іншої цивілізації, примату держави і порядку замість свободи, справедливості замість права. Маємо два принципово контроверзійні дискурси, дві соціокультурні парадигми, два ментальних коди. Конвергенція їх малоймовірна, співіснування проблематичне. Це і є виклик історії, що висловлений голосом народу на виборах, а vox populi – vox dei.

І допоки не вирішується проблема гармонійного, толерантного культурологічного і морального збала­нсування цих двох складових нашого суспільства, наше майбутнє буде невизначеним. Воно було приреченим на тріумф популізму, непрогнозовані конфлікти, котрі будуть детерміну­вати невизначеність нашого економічного, соціаль­ного і політичного поступу. Таким сьогодні є наше квазігромадянське суспільство.