Легкий важкий тягар

У цій проповіді я хотів би пороздумувати разом з вами про одне із самих великих почуттів, оспіваних у Біблії.

Поговоримо про почуття, яке було властиве всім героям віри. Тобто повинне бути властивим.

Але у героїв віри – це почуття було,
а у інших Біблійних персонажів – не було.

Джерелом,, втіленням і абсолютом цього почуття е Особистість Триєдиного Бога.

Цього почуття, певною мірою, не позбавлені і ми, грішні люди. A якщо стається так, що ми втрачаємо його, то це сумно позначається на нас, і на наших дітях, і на справах наших рук , і в якійсь мірі, на усьому світі.

Ні, не про любов будемо говорити сьогодні. Про любов, як говориться, не мало пісень складено.

Я хотів би поговорити про інше почуття - про почуття відповідальності.

Звичайно, я зовсім не думаю наївно, що думки, що викладаються мною, ніколи нікому не приходили в голову.

Вони приходили, приходять і будуть приходити до усіх нас.

Ціль нашої проповіді може багатьом показатися підступною – щоби ускладнити нaше і так нелегке життя, наклавши на неї важку ношу відповідальності.

Отже, відповідальність.

Напевно, це найважча ноша, яку можна собі уявити. Під її ношею начальники, великі люди світу цього знесилюють себе куди більше, ніж грабар знесилює себе своєю лопатою.

Багато людей бояться брати відповідальність на себе і не приховують цього. Люди втікають від неї.

І запитують: “ А навіщо мені це потрібно?”

Навіть найбільш честолюбні шукають влади, але не відповідальності.

І на кого її звичайно скидають? Так, на якогось простачка.

Такий закон світу цього.

Але є ще один закон, що прийшов до нас з іншого світу.

Протягом всіх часів Господь знаходить Собі людей, що дотримуються цього багато в чому незрозумілого, незручного на наш погляд закону.

І самим безглуздим кодексом цього закону для грішної людини є пропоноване Господом почуття відповідальності.

Не просте почуття відповідальності.

Величезної відповідальності ,
важкої,
відповідальності не за себе самого,
а за всіх і все.

Але що дуже цікаво, відкривши будь-яку сторінку Біблії, буквально навмання, ви зможете знайти достатньо матеріалу для того, щоб сказати проповідь на тему про відповідальність.

Прочитайте біографію кожного з біблійних персонажів і ви відразу побачите: було в нього це почуття чи ні.

Біблія яскравимим образом підкреслює це і зараз.

Давайте відкриємо Біблію на перших сторінках і швидко, затримуючись лише на деяких місцях, перегорнемо її.

Перша людина - Адам.

- Яку відповідальність поклав Бог на нього?

Буття 1:28 І поблагословив їх Бог, і сказав Бог до них: Плодіться й розмножуйтеся, і наповнюйте землю, оволодійте нею, і пануйте над морськими рибами, і над птаством небесним, і над кожним плазуючим живим на землі!

Те слово, що перекладене на українську мову як "володарюйте" або “оволодійте”, може бути переведене і як "несіть відповідальність".

Але ми і так розуміємо, що якщо людина поставлена "володарювати" над чимось, керувати чимось, то на цю людину лягає і відповідальність за те, що йому підвладно.

Ми бачимо, що на плечі Адама лягла відповідальність за всіх і все.

І наступним Біблійним одкровенням, даним нам для розуміння почуття відповідальності, були наслідки гріхопадіння Адама.

Це було дивне, переважаюче нaше розуміння одкровення.

Так, Адам згрішив - і що, здавалося б?

Він - згрішив, йому і відповідати.

Але за це гріхопадіння має незбагненні, нелогічні, жорстокі з погляду світського, не освяченого розуму, наслідки.

В результаті його вчинку уся земля виявилася під прокляттям.
Леви, вівці, ведмеді, люди, рослини - під прокляттям.
Люди - під прокляттям.
Лікарні переповняються страждаючими.
Кити викидаються на берег океану.
Кішок і собак підлітки калічать і убивають каміннями.
Солдати не повертаються з війни.
Люди гинуть під колесами автомобілів, від побоїв п'яних хуліганів, під витонченими катуваннями дипломованих катів.
Бог мучиться в смертній агонії на хресті.

І все це входило у відповідальність однієї єдиної людини - Адама.

Він - згрішив, і наслідки цього гріха поширились на всій Веселенній.

Напевно, він не усвідомлював, що справа така серйозна.

Як і ми сьогодні не усвідомлюємо тієї відповідальності, що Бог поклав на нас.

Адам не хотів думати про це,
Він не хотів допускати навіть думки, що Бог поклав на нього таку відповідальність.

Ми перегортаємо сторінку Священного Писання, і перед нами наступний у хронологічному порядку персонаж Біблії, первісток Адама - Каїн.

Каїн - це надія Адама й Еви.

Логічно було б уявити, що:

він усвідомив помилку своїх батьків,
він зрозумів, яку відповідальність Господь поклав на людину;
і раз він зрозумів, те спробує не втікати від почуття цієї відповідальності.

- Але що ж відбувається?

- Які слова Каїна доносить до нас Біблія?

Найперші його слова, записані у Св. Писанні:

Бут. 4:9: - " Хіба я сторож брату моєму?".

Каїн геніально сформулював те, до чого йшло людство від нього і до наших днів.

Я упевнений, що якби в Біблії ці слова "хіба я сторож брату моєму" не були б записані і не належали б настільки негативному герою, ми, віруючі люди, сміливо застосовували б їх у повсякденному житті.у повсякденному житті.

А хіба не так?

І тільки Господь Бог знав, що коли Каїн вимовляв ці слова, він був убивцею брата свого.
І тільки Бог знає, що коли ми думаємо про когось, ким в дійсності миє або можемо стати.

Перегорнемо ще одну сторінку і перед нами з’являється інший патріарх - Ной.

Де тільки Господь знайшов таку людину? Господь поклав на нього одного відповідальність за майбутнє всієї землі.
Що було б, якби Ной не виконав доручення Господа?

Страшно собі уявити.

А люди, напевно, глузували з Ноя -"Дивіться, знайшовся рятівник на водах пустелі".

Ви, напевно, пом’ятаєте знайомий афоризм виведений Ільфом і Петровим: "Порятунок потопаючих - справа рук самих потопаючих".

І Господь, знаючи заздалегідь, що ніхто не послухає Ноя, міг би не мучити цього старшого за віком чоловіка.

Звелів би йому зробити невелику зручну яхту, достатню, щоб умістити членів його родини.
Про звірів, зрештою, Господь і Сам міг би подбати чи створити нових.

Але ні, знадобився цей плавучий звіринець.

І все тому, що людина несе велику відповідальність за всіх і все.

Ной знав, що усі, хто залишаться поза межами ковчега - загинуть.

Не пустив би він у ковчег слона –сказав би: він займає занадто багато місця, - не бачити б нам ніколи слонів.
І нашим індійським братам і сестрам ні на чому на заняття було б їздити.
Не пустив би муху, і не було б кому ранком будити нас.

Ось так Господь все влаштував – всі люди несуть цей тягар відповідальності.

А далі перед нами ціла плеяда патріархів - Авраам, Ісак, Яків, яким було обіцяно стільки потомства, як піску морського.

Обіцяний вeликий народ, царству, якого не буде кінця.

І, напевно, їм було про що подумати, коли в них не народжувалися діти і дані їм обітниці, здавалося, висіли на волоску.

У них був час задуматися про ту велику відповідальність, що поклав на них Бог.

І вони повною мірою випробували тяготи і муки цієї відповідальності.

І так можна розглядати одного за іншим усіх героїв Священного писання.

Згадаєте хоча б про ті епізоди Священної історії, що здаються моторошно жорстокими - коли за провину однієї людини покарання падало на весь рід, за провину царя - на весь народ.

Але так можемо думати, коли ми - без належного розуміння відповідальності

Ангели небесні - теж відповідальні.

Подумайте про ангелів небесних, котрі не є байдужими спостерігачами земної драми, але які приставлені до нас, людей.

І вони e несуть відповідальність за нас.

Весь не впавший Всесвіт дихає почуттям відповідальності.

А чи є це почуття в нас?
Чи почуваємо ми свою відповідальність за наших братів , за грішників, за увесь світ?
Чи ми обмежуємося в кращому випадку почуттям відповідальності за себе самого, займаючись особистим спасінням?

Якщо ми не відчуваємо почуття відповідальності хоча б за декілька найближчих нам людей, ми ніколи не станемо світлом для світу.

Ми і справді ставимо свій світильник під судину.

А ви пробували ставити ?
Чому наше світло ледь-ледь жовтіє?
Чому у Церкву проникає багато святського?

Тому що окремі члени тіла Христового перестали почувати відповідальність перед Богом за інших людей.

Який недолік у Лаодикійській церкви?

Чи у церкви не має недоліків?

Байдужість, відсутність почуття відповідальності.

Можна скільки завгодно закликати християнина до якої-небудь діяльності для Бога,
можна поставити перед ним великий фронт роботи,
можна обтяжити нас ретельно придуманими анкетами і звітами.
Можна прочитати, що для успішної євангелізації люди повинні відпрацювати по 120 годин.

Але якщо в людини немає почуття відповідальності за інших людей, то і це не допоможе. Не допоможуть ніякі заклики до дії.

Якщо людина, церква спить духовно - це значить, що він не має зустрічі з Богом.

І ви не знайдете його навіть і близько від того місця, куди посилає його Господи.

* Іона ... Квітка, що висохла в нього на очах... Йому шкода було рослини, але не шкода людей Ниневії...

Коли я бачу хворого собаку, я шкодую її, і жалість моя переходить на всіх людей.

Багато хто з нас подібні багато в чому до Самсона.

Без всяких сумніві цей чоловік покликаний Господом.

Так, він стояв, як іноді ми, горою за свій народ, особливо коли справа доходила до кулаків.
Але в повсякденному своєму житті він не почував тієї відповідальності за свій народ, яку поклав на нього Бог.

Ще за довго до того, як він був фізично осліплений, він уже був духовним сліпом і не відчував того таємничого взаємозв'язку, який існує між особистою поведінкою людини і долею його народу, чи якщо хочете, церквою.

А такий взаємозв'язок є.

Це той самий хрест, про який говорив Христос, що його повинен нести всякий, віруючий у Нього.

Відповідальність за себе, це ще не хрест.

А от бути відповідальним за інших людей - це важкий хрест.

Я напевно не помилюся, якщо скажу, що людині набагато легше згрішити, коли вона думає, що його вчинки - це його особиста справа, і вони ні в якій степені не можуть спричинити шкоди іншим людям, у тому числі і родичам і церкві.

Але ми вже бачили досвід Адама, Ноя, Авраама, Соломона.

Ми бачили, що Бог наділив людину найбільшою відповідальністю за долі ближніх своїх і за долю світу.

І тому гріх ніколи не може бути особистою справою однієї людини.

(І я вам скажу, що саме усвідомлення цього уберегло мене особисто багато разів від гріха).

Усвідомлюючи ту відповідальність, що покладає Господь на кожного смертного, ми починаємо таємничим образом змінюватись.

Нас уже не треба підштовхувати на добрі справи, на роботу для Господа.
Немає потреби говорити людині, що скільки-то часу людина повинна свідчити.

Права рука в цієї людини не буде знати, що робить ліва в справах милосердя.
Ця людина буде освячувати світ навколо себе.

І тоді така людина, що б вона не зробила, - у цьому буде світло для світу.

Йде дорогою, зустрівся з одним – добрим словом перекинувся,
іншому пораду дав,
сумку комусь допоміг віднести.

І за цією людиною, як за реактивним літаком слід залишається..
І де б він не працював, він знайде шляхи зовсім природно, ненав'язливо, неофіційно, не для звіту поділитися з людьми своєю вірою.

І слава Богу, що серед нас багато таких людей.

Я завжди намагаюся осмислити і логічно, і серцем зрозуміти сутність служіння Христа в небесному Святилищі.

І вже прочитано немало книг і статей по цьому питанню.

Це служіння необхідне не тільки нам, але і Йому Самому.
Він не може просто знаходитися в славі, коли усе творіння страждає і мучиться.

І коли мені це стало зрозуміло, тоді і зрозуміло те, що накладаючи на нас відповідальність за ближніх наших, Христос хотів, щоб:

ми побачили в цьому Його характер.
Щоб переконалися всі особи Божества.

А що робить Дух Святий? Заступається зa нас зітханням невимовним.

А що ж Бог -Отець? Він Той, на Кого всі ці зітхання і клопотання лягають.

Це той самий хрест, про який говорив Христос. "Душа зобов'язана трудитися"

Христос дає нам дивну можливість уподібнитися Йому.
Він рятує нас.
Але Він говорить "йдіть і ви, рятуйте приречених на смерть" і "що ви зв'яжете на землі, то буде зв'язано і на небесах".

Ніяких конкретних порад: куди йти? і що робити?

Давайте нaвчимося жити так, щоб бути усвідомлюючим відповідальність, і Господь нам підкаже.

Нам, слабким людям, іноді хочеться жити так, бути відповідальними тільки за себе.

І нам здається, що тaкe життя, дало б нам волю, незалежність, легкість. Нам так думається.

Але Господь покладаючи на нас почуття відповідальності, одночасно знімає з нас інший тягар - тягар докорів совісті.

Господь знімає з нас цей тягар:

за свої справи і вчинки,
за свої думки і бажання,
за свою бездіяльність і витрачені марно сили,
за тих людей, яким ми не стали прикладом, але стали спокусою.

Тягар відповідальності за людей вбив Христа,
Тягар докору совісті убив Іуду.

Але Христос воскрес.

І завдяки Його смерті і воскресінню мільйони людей, що прийняли Його турботу, Його безперестанне заступництво і ті, що відобразили ці Божественні риси у своєму серці, воскреснуть до життя.

А разом з ними їхні родичі, друзі, знайомі, сусіди, попутники.

Отже, якщо в нашому житті відтепер ми будемо нести ще один тягар, тягар відповідальності за всіх і все, то будемо пам'ятати, що це Христів тягар.

І Сам Спаситель засвідчив нам про нього: "Візьміть ярмо моє, тому що воно благо, і тягар Мій, тому що він не тяжкий".

Нехай добрий Бог допоможе нам у цьому.

Амінь.

Вступ – Літературний Конгрес

Iвана 1:1 Споконвіку було Слово, а Слово в Бога було, і Бог було Слово.

2 Воно в Бога було споконвіку.

3 Усе через Нього повстало, і ніщо, що повстало, не повстало без Нього.

4 І життя було в Нім, а життя було Світлом людей.

14 І Слово сталося тілом, і перебувало між нами, повне благодаті та правди, і ми бачили славу Його, славу як Однородженого від Отця.

На початку було Слово. Це – великий початок: усе через Нього почало бути.

І був чоловік Іван. Він не був світлом, але він був посланий, щоб свідчити про Світло.

Іванн – іудей. Пише для греків, для язичників. І він так пише, щоб це живе Слово – Ісус Христос, було доступно і прийнятно для усіх.

Для іудеїв слово не було просто звуком.

У їхнім уявленні Слово існувало Саме по собі. І це слово звершувало діла.

Для іудея сказане слово було страшенно живим…Воно було заряджене силою, енергією, і літало подібно ядру, у призначене йому місце.

Наприклад, коли Ісак помилково благословив Якова замість Ісава, він уже не міг нічого зробити, щоб повернути це благословення. (Бут.27).

Слово вилетіло і стало діяти саме по собі. І ніщо не могло зупинити його.

Богослов Барклі пише, що саме тому іудеї були скупі на слова:

на давньоєврейській мові було менш 10 000 слів,
а на давньогрецькій – їх більш 200 000.

Протягом усього Старого Завіту ми бачимо дію Живого Слова Божого.

- В історії створення світу ми бачимо в дії Слово Боже.

Слово Боже – це сила, що творить.

- Пс.32:6 - Словом Господа створені небеса.

Пс.106:20 – Посилав Слово Своє і зцілили їх.
Iсаї 55:11 так буде і Слово Моє, що виходить із уст Моїх: порожнім до Мене воно не вертається, але зробить, що Я пожадав, і буде мати поводження в тому, на що Я його посилав!
Єрем.23:29 Хіба слово Мої не таке, як огонь, говорить Господь, і як молот, що скелю розбиває?

Скрізь у Старому Заповіті присутня ідея про всесильне Слово, що творить.

Що стосується греків – у них теж було поняття Слова – Логосу.

У грецькій мові Логос (Слово) – має 2 значення:

слово (мова)
зміст (поняття, причина)

Греки дивилися на світ і бачили в ньому дивний і надійний порядок:

ніч і день незмінно змінюються в строгому порядку;
пори року ідуть одна за одною;
зірки і планети рухаються по незмінних орбітах;
у природи є свої незмінні закони.

Звідки цей порядок?

Хто створив його?

На це греки відповідали впевнено: Логос, Божественний розум створив це.

Отже, думка іудеїв і греків мала концепцію Логосу, розуму Божого.

І ось євангеліст Іоанн звертається до іудеїв і греків і говорить їм, що в Ісусі Христі цей розум Божий, що творить, що просвіщає і підтримує прийшов на землю.

Для чого? Щоб дати Життя.

Логос (Слово) – це не просте Слово. Це – Слово Життя.

У Відкритті (19:13) це слово назване «Слово Життя».

Іоанн був посланий, щоб говорити про Світло.

Життя і Світло, – ось 2 великі слова, на яких побудоване 4-е Євангеліє – Євангеліє від Іванна.

Євангеліє від Іоанна починається (1:3) і закінчується (20:31) словом Життя.

У Євангелії від Іоанна саме слово Життя зустрічається більш 35 разів, а дієслово «мати життя» - більш 15 разів.

Що таке Життя? – Це те, що протилежно смерті.

Слово Боже – це життя.

Ви від сьогодні понесете життя людям.

Колись був великий початок. Велике творіння.

І цей початок було через Слово.

Сьогодні – теж великий початок.
Сьогодні початок – великого руху.
Від сьогоднішнього дня ви покликані понести це живе Слово з будинку в будинок.

Ті, хто понесуть це Слово, одержать велике благословення, і велике натхнення.

Це Слово у вас утілюється, якщо ви його понесете.

Іоанн був посланий, щоб говорити про Світло.

Сьогодні послані ви, щоб свідчити про те ж саме Світло.

Свідчити кожній людині, щоб кожний міг прийняти це Світло.

Iвана 1:12 А всім, що Його прийняли, їм владу дало дітьми Божими стати, тим, що вірять у Ймення Його.

В оригіналі не написане слово «влада». Але слово «право».

Ісус Христос дає нам право бути сином Божиим.

Ісус Христос називає мене особливим титулом, особливою відміткою – син Божий.

Тут немає якоїсь величезної сили людини.

Мої здібності, мої сили, моє бажання, моє уміння зробити цю роботу – не в мені.

Від мене нічого не залежить!!!

Все залежить від мого перебування в Христі Ісусі.

Якщо ми перебуваємо в Ісусі Христі, ми зможемо понести це Живе Слово людям.

Він піднісся до Батька, але Він залишився в наших серцях, щоб вогонь проповіді Євангелія не вгасав, але горів усе яскравіше.

Iвана 14:1 Нехай серце вам не тривожиться! Віруйте в Бога, і в Мене віруйте!

Які б не були проблеми в різних питаннях, і тоді віруйте.

Сильніше віруйте!

Тисячі людей прийдуть до Бога, тому що ви пішли до них.

Незабаром Він прийде. Двері благодаті закриються…Усе закінчиться…

Але буде новий початок. Початок життя вічного.

Якщо ви понесете це Слово, ви знайдете життя вічне. І багато людей через вас знайдуть Життя. Життя вічне.

Нехай допоможе нам Бог у цьому.

Амінь.

Blog

Легкий важкий тягар

Содержание

Легкий важкий тягар

І запитують: “ А навіщо мені це потрібно?”