Роздрібна купівля-продаж

Вид материала

Документы

Содержание 1. Що стосується передачі повіреним довірителеві автомобілів, що знаходяться у нього на балансі, то в рамках цього договору

Подобный материал:

• Вступ, 361.14kb.
• Брокерське обслуговування на ринку цінних паперів, 10.34kb.
• 1. Назва модуля, 27.04kb.
• Робоча навчальна програма напрям підготовки: 030508 «фінанси І кредит» Форма навчання:, 100.75kb.
• Производство Двигателей Летательных Аппаратов Специальность: Экономика и управление, 64.99kb.
• 3. Продуктовая политика, стратегии продаж и центр розничных продаж Тема Продуктовая, 187.05kb.
• Продаж сільськогосподарських продуктів на ринках за січень-жовтень 2011р проти січня-жовтня, 45.25kb.
• Программа эффективный мерчендайзинг, или искусство продаж законы марчендайзинга как, 18.21kb.
• Тренинг-курс технологии продаж и успешной работы с клиентами Программа тренинга:, 76.48kb.
• Семинар: "Особенности продаж туристического направления Турция 2011". Специфика продаж, 136.01kb.

4.3. Визнання недійсними договорів комісії купівлі-продажу акцій.

Досліджуючи окремі договори купівлі-продажу акцій, емітованих позивачем, згідно яким акціонери позивача продали належні їм акції, емітовані ЗАТ "Оболонь", на користь ЗАТ "Сармат" через комісіонера – ЗАТ "Інвестиційна компанія "Керамет Інвест", суд вважає, що з моменту висновку згаданих договорів купівлі-продажу цінних паперів були порушені права ЗАТ "Оболонь".

4 липня 2002 року Господарський суд м. Києва, розглянувши справу по позову ЗАТ "Оболонь" до ЗАТ "Інвестиційна компанія "Керамет Інвест", ЗАТ "Сармат"; треті особи – Антимонопольний комітет України, АТЗТ "Кадем" про визнання договору недійсним, постановив наступне.

Позивач ЗАТ "Оболонь" звернулося в Господарський суд м. Києва з позовом до АТЗТ "Кадем" про припинення порушення прав і усунення порушень конкурентного законодавства України.

У ході судового розгляду 27 травня 2002 року до справи було притягнуто як третіх осіб Антимонопольний комітет України і ЗАТ "Інвестиційна компанія "Керамет Інвест".

6 червня 2002 року позивач звернувся в суд із заявою про уточнення позовних вимог і просив визнати недійсним договір комісії від 21 березня 2002 року, укладений ЗАТ "Інвестиційна компанія "Керамет Инвест" і ЗАТ "Сармат", як такий, що порушує конкурентне законодавство України і права позивача.

У зв'язку з цим, додатковою постановою від 6 червня 2002 року як відповідача було притягнуто ЗАТ "Сармат".

Суд, вивчивши матеріали справи і вислухавши пояснення представників сторін, установив, що ЗАТ "Інвестиційна компанія "Керамет Інвест" з березня 2002 року здійснювало купівлю простих іменних акцій, емітентом яких є позивач. Ця інвестиційна компанія діяла на підставі договору комісії від 21 березня 2002 року, укладеного між ЗАТ "Інвестиційна компанія "Керамет Інвест" і ЗАТ "Сармат", відповідно до якого остання одержала завдання скупити акції ЗАТ "Оболонь" на користь комітента ЗАТ "Сармат", що є безпосереднім конкурентом ЗАТ "Оболонь" на ринку пива на Україні. Відповідно до умов договору комісії від 21 березня 2002 року комісіонер дістав кошти і був уповноважений скупити 135 000 простих іменних акцій, емітованих ЗАТ "Оболонь", що складає 41,5% від загальної кількості акцій, емітованих ЗАТ "Оболонь".

Відповідно до статті 4 Закону України "Про захист економічної конкуренції", суб'єкти господарювання зобов'язані не робити які-небудь неправомірні дії, що можуть негативно впливати на конкуренцію.

Відповідно до статті 22 Закону України "Про захист економічної конкуренції", концентрацією визнається безпосереднє чи опосередковане придбання у власність чи іншим способом одержання в керування часткою (акцій, паїв), що забезпечує чи досягнення перевищення 25 чи 50 відсотків голосів у вищому органі керування відповідного суб'єкта господарювання.

Відповідно до статті 23 Закону України "Про захист економічної конкуренції", учасниками концентрації визнаються суб'єкти господарювання, що здобувають чи мають намір придбати контроль над суб'єктом господарювання.

Відповідно до статті 24 Закону України "Про захист економічної конкуренції", у випадках, передбачених статтею 22 цього ж Закону, зокрема у випадку безпосереднього чи опосередкованого придбання у власність акцій, що забезпечує досягнення чи перевищення 25% голосів у вищому органі керування відповідного суб'єкта господарювання, необхідне одержання дозволу на концентрацію суб'єктів господарювання.

Позивачем були надані копії договорів купівлі-продажу акцій, емітентом яких він є, укладених ЗАТ "Інвестиційна компанія "Керамет Інвест" і акціонерами ЗАТ "Оболонь" на користь ЗАТ "Сармат". Ці договори свідчать про виконання ЗАТ "Інвестиційна компанія "Керамет Інвест" своїх зобов'язань, передбачених договором комісії від 21 березня 2002 року.

У ЗАТ "Кадем" була витребувана копія договору комісії від 21 березня 2002 року, укладеного ЗАТ "Сармат" і ЗАТ "Інвестиційна компанія "Керамет Інвест", на підставі якого остання проводила скупку акцій ЗАТ "Оболонь". ЗАТ "Кадем" надало в судове засідання засвідчену печаткою копію зазначеного договору комісії. Представники відповідачів підтвердили в судовому засіданні дійсність даного договору, а також указали, що ніяких змін чи доповнень до договору сторони не вносили.

За вимогою суду відповідач, ЗАТ "Сармат", не надав доказу звертання в Антимонопольний комітет України й одержання дозволу на здійснення концентрації, яке необхідно було одержати, укладаючи договір комісії, спрямований на скупку 41,5% акцій іншого суб'єкта господарювання відповідно до статей 22-24 Закону України "Про захист економічної конкуренції".

Відповідно до пояснень представника Антимонопольного комітету України, ЗАТ "Сармат" за попереднім одержанням дозволу комітету на придбання акцій ЗАТ "Оболонь" у розмірі, що забезпечує досягнення чи перевищення 25 відсотків у вищому органі керування ЗАТ, не зверталося.

Досліджувавши окремі договори купівлі-продажу цінних паперів (акцій, емітованих ЗАТ "Оболонь"), згідно яким акціонери ЗАТ "Оболонб" продали приналежні їм акції, емітовані ЗАТ "Оболонь", на користь ЗАТ "Сармат" через комісіонера – ЗАТ "Інвестиційна компанія "Керамет Інвест", суд вважає, що з моменту висновку згаданих договорів купівлі-продажу цінних паперів були порушені права ЗАТ "Оболонь" на привілейоване право покупки акцій власної емісії.

Так, відповідно до статті 28 Закону України "Про господарчі товариства", перехід і реалізація права власності на акції здійснюється відповідно до законодавства України. Відповідно до статті 4 Закону України "Про цінні папери і фондову біржу", акція є цінним папером, що засвідчує пайову участь у статутному фонді акціонерного товариства.

Акціонерне товариство є однією з форм господарчого товариства (стаття 1 Закону України "Про господарчі товариства", що, у свою чергу, стаття 2 Закону України "Про підприємства в Україні" відносить до одного з видів підприємств.

У статтях 25, 32 Закону України "Про господарчі товариства" установлене правило, відповідно до якого акції закритого акціонерного товариства розподіляються між засновниками і не можуть поширюватися і продаватися на біржі. Акціонерне товариство має право викупити в акціонера оплачені їм акції для їхнього наступного перепродажу, поширення серед своїх працівників чи анулювання.

Відповідно до статті 28 Закону України "Про господарчі товариства", акції можуть бути придбані на підставі договору з власником, але сам власник повинен до висновку договору виконати вимоги статті 114 ЦК УРСР.

При продажі частки з порушенням цього порядку будь-який інший учасник спільної власності має право вимагати перекладу на нього прав і обов'язків покупця.

Тому в даному випадку суд вважає правомірним застосування за аналогією норм статті 114 ЦК УРСР.

Відповідачі не надали суду доказів дотримання норм статті 114 ЦК УРСР. Таким чином, суд вважає, що права позивача були порушені з моменту висновку договорів купівлі-продажу акцій, відповідно, дані договори варто визнати недійсними з моменту їхнього укладання. Це дає позивачу право вимагати перекладу на нього прав і обов'язків покупця. Відповідачі, у свою чергу, мають право жадати від акціонерів-продавців акцій повернення коштів, сплачених за акції, і компенсації за понесені збитки.

Таким чином, відповідачі, ЗАТ "Сармат" і ЗАТ "Інвестиційна компанія "Керамет Інвест", уклали угоду, що не відповідає вимогам Цивільного кодексу і конкурентного законодавства України, а також порушує права інших суб'єктів господарювання.

Суд, зі своєї ініціативи проаналізувавши договори купівлі-продажу цінних паперів, укладені ЗАТ "Оболонь" і ЗАТ "Сармат" через комісіонера "Інвестиційна компанія "Керамет Інвест", що діє на підставі комісії від 21 березня 2002 року, предметом купівлі-продажу яких були акції, емітовані ЗАТ "Оболонь", прийшов до висновку, що позов підлягає задоволенню і на підставі статті 114 ЦК УРСР.

Керуючись статтями 48,58, 112-114 Цивільного кодексу УРСР, статтями 4, 5, 37 Закони України "Про підприємства на Україні", статтями 1, 13, 25, 28 Закону України "Про захист економічної конкуренції", статтями 82-85 ЦПК України, суд вирішив:

1. Визнати недійсним договір комісії від 21 березня 2002 року, укладений ЗАТ "Інвестиційна компанія "Керамет Інвест" і ЗАТ "Сармат".
   
2. Перевести на закрите акціонерне товариство "Оболонь" права й обов'язки покупця акцій по всіх договорах купівлі-продажу цінних паперів, укладених акціонерами ЗАТ "Оболонь" і ЗАТ "Сармат" через комісіонера, ЗАТ "Інвестиційна компанія "Керамет Інвест", що діє на підставі договору комісії від 21 березня 2002 року, предметом купівлі-продажу яких були акції, емітовані ЗАТ "Оболонь".
   
3. Зобов'язати АТЗТ "Кадем" здійснити перереєстрацію прав власності на акції, що є предметом договорів купівлі-продажу цінних паперів, укладених акціонерами ЗАТ "Оболонь" і ЗАТ "Сармат" через комісіонера, ЗАТ "Інвестиційна компанія "Керамет Інвест", що діє на підставі договору комісії від 21 березня 2002 року, на ЗАТ "Оболонь".
   

5. Договір доручення на купівлю автомобіля.

Для початку нагадаю, що відповідно до ст. 386 ЦК доручення являє собою цивільно-правовий договір, унаслідок якого одна сторона (повірений) зобов'язується здійснити від імені та за рахунок другої сторони (довірителя) певні юридичні дії.

У цьому випадку - це укладення договору купівлі-продажу на придбання товарів (автомобілів) у третьої сторони (продавця).

Істотною особливістю договору доручення на придбання або продаж товарів є те, що при передачі таких товарів повіреному право власності до нього на них не переходить. Тому в результаті того, що повірений діє від імені і за рахунок довірителя, усе, що отримане повіреним для виконання доручення від довірителя або від третьої особи, є власністю довірителя.

1. Що стосується передачі повіреним довірителеві автомобілів, що знаходяться у нього на балансі, то в рамках цього договору доручення повірений це зробити не може. Пояснимо чому.

Передусім така операція не буде відповідати вимогам ст. 386 ЦК, а отже, не буде підпадати під визначення договору доручення в принципі, оскільки:

• у цій ситуації підприємство (повірений) уже виступає в ролі продавця, а не посередника;
  
• підприємство здійснює юридичні дії від власного імені, а не від імені довірителя;
  
• ця операція може припускати отримання доходу підприємством від продажу автомобілів, що знаходилися у нього на балансі;
  
• відбувається перехід права власності на ці автомобілі.
  

Як бачимо, ця операція має всі ознаки продажу автомобілів, що належать підприємству, і їх передача фізичній особі може бути здійснена тільки на підставі договору купівлі-продажу, а не доручення.

2. Ураховуючи висновки, наведені вище, зазначимо, що суми, отримані повіреним від довірителя за договором доручення, залишаються власністю довірителя і призначені для виконання доручення. Тому у повіреного за договором доручення не виникає ніяких грошових зобов'язань перед довірителем. А оскільки немає взаємних грошових вимог, а всього лише є кошти, що передані довірителем і не належать повіреному, отже, і зарахувати те, що повіреному не належить, не можна.

Але, судячи з поставленого запитання, фізична особа згодна прийняти (тобто купити) саме у цього підприємства 2 автомобілі, що є його власністю. Тому вихід із цієї ситуації може бути таким:

1) у договорі доручення можуть бути змінені умови з урахуванням того, що повіреним будуть куплені не чотири, а два автомобілі у третьої особи (продавця);

2) оскільки довірителем виділені кошти на купівлю повіреним чотирьох автомобілів, то у зв'язку зі зміною умов договору доручення відповідна частина коштів повинна бути повернена довірителеві. А оскільки ці грошові кошти повіреному і не належали, така операція не призведе до будь-яких податкових наслідків;

3) продаж фізичній особі інших двох автомобілів, які є власністю підприємства, здійснюється на підставі договору купівлі-продажу, у якому підприємство виступає вже не повіреним, а продавцем;

4) грошові кошти як компенсація вартості проданих двох автомобілів будуть перераховані підприємству фізичною особою на підставі договору купівлі-продажу.

3. Передача автомобілів, що числяться на балансі підприємства, фізичній особі буде їх продажем.

Відображення в податковому обліку продажу об'єктів основних фондів групи 2 регулюється пп. 8.4.4 Закону про прибуток.

Якщо вартість продажу автомобілів дорівнює або перевищує балансову вартість групи 2, то вона прирівнюється до нуля, при цьому сума перевищення є валовим доходом платника податків того періоду, у якому здійснився продаж.

Якщо виручка від продажу цих автомобілів менша від балансової вартості групи 2, то цю вартість просто зменшують на суму продажу об'єктів і в результаті у підприємства не виникає ні валових доходів, ні валових витрат.

У бухгалтерському обліку в результаті продажу об'єкт основних засобів вилучається з активів (списується з балансу) згідно з п. 33 П(С)БО 7. Списання з балансу проданих автомобілів здійснюватиметься на підставі акта приймання-передачі ф. N 03-1, складеного в трьох примірниках (два залишаються у сторони, що передає, і один - в особи, що приймає об'єкти).

4. Згідно з пп. 3.1.1 Закону про ПДВ операція з продажу автомобілів буде об'єктом оподаткування. База оподаткування такої операції визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості об'єктів основних фондів, що продаються. Якщо операція продажу здійснюється між пов'язаними особами, то база оподаткування визначається виходячи з фактичної ціни операції, але не нижчої від звичайних цін (п. 4.2 Закону про ПДВ).

Крім того, вартість легкового автомобіля - об'єкт обкладення збором на обов'язкове державне пенсійне страхування (п. 6 ст. 2 Закону N 400), платниками якого є юридичні та фізичні особи при відчуженні легкових автомобілів (п. 7 ст. 1 Закону N 400).

Згідно з п. 12 Постанови N 1740 у цьому випадку платником збору з операції відчуження легкових автомобілів буде фізична особа, яка придбаває право власності на такі автомобілі.

5. Розглянемо відображення наведених операцій у бухгалтерському і податковому обліку для підприємства (повіреного) на умовному числовому прикладі.

Приклад

Підприємство (повірений) отримало грошові кошти на підставі договору доручення від фізичної особи (довірителя) на купівлю чотирьох автомобілів у сумі 65 000 грн. для перерахування третій особі (продавцеві).

Згідно зі змінами в договорі доручення повірений у третьої особи (продавця) придбає тільки два автомобілі, а решта суми (23 000 грн.) буде повернена на поточний рахунок довірителя. Інші два автомобілі підприємство продає фізичній особі на підставі договору купівлі-продажу:

1) первісна вартість автомобілів:

• першого автомобіля - 18 000 грн. (знос - склав 5 000 грн.);
  
• другого автомобіля - 20 000 грн. (знос - 6 000 грн.);
  

2) ціна продажу за договором визначена:

• першого автомобіля - у сумі 12 000 грн. (включаючи ПДВ - 2 000 грн.);
  
• другого - у сумі 24 000 грн. (включаючи ПДВ - 4 000 грн.).
  

Балансова вартість групи 2 - 27 000 грн. Продаж автомобілів здійснюється непов'язаній особі.

Для спрощення прикладу операції з виплати винагороди повіреному довірителем за виконання доручення розглядати не будемо.

N п/п	Зміст операції	Бухгалтерський облік			Податковий облік
		Дт	Кт	Сума	ВД	ВВ
1	2	3	4	5	6	7
1.	Отримані грошові кошти від довірителя на виконання доручення	311	685	65000	—*	—
2.	Перераховані грошові кошти третій особі (продавцеві) за два автомобілі	377	311	42000	—	—
3.	Відображена сума податкового кредиту з ПДВ	641	644	7000	—	—
4.	Відображений взаємозалік заборгованості між продавцем і довірителем	685	377	42000	—	—
5.	Зараховано два автомобілі на забалансовий рахунок	01	—	42000	—	—
6.	Передані автомобілі довірителеві	—	01	42000	—	—
7.	Відображена сума повернених довірителеві грошових коштів	685	311	23000	—	—
8.	Відображена реалізація автомобілів	361	742	36000	3 000**	—
9.	Отримана оплата за автомобілі	311	377	36000	—	—
10.	Відображена сума податкових зобов'язань з ПДВ	742	641	6000	—	—
11.	Списана залишкова вартість: - першого автомобіля	972	105	13 000
	- другого автомобіля	972	105	14000	—	—
12.	Списана сума зносу: - першого автомобіля	131	105	5000
	- другого автомобіля	131	105	6000	—	—
13.	Відображений фінансовий результат: - списані доходи (36 000 - 6 000)	742	793	30000
	- списані витрати (13 000 + 14 000)	793	972	27000	—	—
* Ця сума не включається до валового доходу повіреного на підставі пп. 7.9.1 Закону про прибуток. ** До валового доходу включена різниця між вартістю продажу автомобілів без ПДВ (30 000 грн.) і балансовою вартістю ОФ групи 2 (27 000 грн.).