Різноманіття її визначень «Політика» одне з найбільш розповсюджених І багатозначних слів у російській мові, та й у багатьох інших мовах світу
Вид материала | Документы |
Содержание3 Два підходи до проблеми національного відродження |
- Продуктивні засоби утворення лексичних одиниць в сучасній англійській мові зміст, 709.94kb.
- Використання фіксованої комбінації інгібітора протонової помпи та прокінетика – новий, 152.87kb.
- Тема. Культура мовлення. Спільне та відмінне в українській І російській мовах, 125.74kb.
- План-конспекту уроку з української мови для 5-го класу Тема : Слово як одиниця лексичної, 52.25kb.
- Реферат на тему: Населення Китаю, 31.71kb.
- «Освіта та кар’єра-2011»: родзинки від Університету «Україна», 62.44kb.
- Автореферат дисертації на здобуття наукового ступеня, 743.94kb.
- Змагаються шахісти, 19.53kb.
- «Організація роботи менеджера туристичного комплексу» Вступ, 418.29kb.
- Михайло Антонович «виклади про козацькі часи на україні», 1396.34kb.
3 Два підходи до проблеми національного відродження
Згідно . першому національне відродження є однобічний процес усе більш усиливающегося твердження 'національної свідомості. Представники другого підходу розглядають національне відродження як досить складний процес, що характеризується різними стадіями три стадії національної відродження:
Американський політолог українського походження Р. Шпорлюк вычленяет:
1/наукову; 2/ культурну; 3/ політичну фази національного відродження.
Кінцева мета всіх підходів - самостійна держава. Однак це не самоціль.
По-моєму, об'єктивними і суб'єктивними причинами розпаду СРСР є: 1) зривши міжнаціональних конфліктів; 2) непродумана програма перетворень міжнародних відносин комуністичною партією, що взяла на себе роль організатора перебудови 3) почався в СРСР економічну кризу, що наростає інфляція, убогість мас, що викликали загальну нестабільність і докори мас на адресу центрального уряду в пограбуванні народів національних республік.4) у джерел перебудови стояли національні правозахисники 5) відсутність навичок політичного, гуманного-демократичного рішення міжнародних конфліктів у нового покоління лідерів держави.
Процеси перебудови і відновлення в СРСР активізували політичне життя в країні, викликали різке зростання національної самосвідомості населення республік Союзу РСР, у тому числі й в Україні. В умовах усиливающейся політичної і соціально-економічної нестабільності, загострення міжнаціональних відносин республіки одна за іншою проголошували свій державний суверенітет.16 липня 1990 р. була прийнята Декларація про державний суверенітет України Верховною радою УРСР. Основа суверенітету – право на самовизначення, на національну державність українського народу, народовладдя, громадянство, економічна самостійність України, екологічна безпека національно-культурне відродження українського народу.
Питання 71.
Політична модернізація - процес зміни системних якостей політичного життя і функцій інститутів політичної системи при переході від традиційного суспільства до сучасного. Поняття «традиційне суспільство» і «сучасне суспільство» відбивають різний рівень цивилкзационной зрілості соціальних систем, наявність різних механізмів соціальної регуляції й адаптації, а також технологій соціальних змін. Вони фіксують також різні місце і роль індивіда в різних соціальних системах і можливості його самореалізації. Політична модернізація означає перехід суспільства від політично простих до більш складних форм, організації політичного життя.
Політична модернізація характеризується чотирма особливостями: 1) законність суверенної влади держави, що порозумівається не яким-небудь надприродними, а чисто світськими причинами; 2) концепція політичної модернізації припускає видимість поступової передачі політичної влади широким шарам суспільства; 3)поступове розширення територіального поля впливу політичної системи, завдяки розширенню кола повноважень законодавчої, виконавчої і судової галузей влади; 4) на відміну від правителів традиційних суспільств, керівники сучасних держав, яка б ні була влада - тоталітарних або демократична -приймають суб'єктів соціального життя як об'єкти.
Питання 72.
Структура Украинского государства
Государственный строй – это система отношений, возникающих на основе норм, закрепленных в Конституции и конституционных законах и складывающийся в процессе деятельности государственного, регионального и местного самоуправления.
Организация государственного строя основана на принципах разделения государственной власти на законодательную, исполнительную и судебную, разграничение компетенций между центральной властью, местными Советами и другими организациями самоуправления на основе верховенства Конституции и Законов Украины. Конституционные основы государственного строя представляют собой систему предусмотренных и закрепленных Конституцией основных принципов организации и деятельности государства и его основных институтов, форм государства, основных элементов (атрибутов), его механизма, основных функций государства и гарантий государственного строя. Основными принципами государственного строя Украины и соответственно с его Конституцией являются принципы суверенитета и независимости государства, демократизма, правового характера государства, унитарности (единства) государства.В Украине существует пять элементов организационной структуры государственного аппарата:
1) Представительный орган – Верховная Рада
2) Исполнительно-руководящие органы – Президент, Кабинет Министров
3) Судебные органы
4) Органы прокуратуры (?)
5) Органы государственного контроля (?)
Питання 73.
Место в системе международных отношений.
Зовнішня політика України спрямована на захист державного суверенітету. Забезпечення безпеки країни, збереження цілісності території…
Основні напрями, цілі та приорітети сформульовані в «Декларації про державний суверенітет Украіни»
Україна –одна з держав-засновниць ООН і спрямовує свою дію на зміцнення миру і безпеки в світі.
Зовнішня політика України базується на загальновизнаних принципах міжнародного права.
Україна прагне адаптуватися до Європи на основі міжнародних документів. відносини між країнами СНД складаються непросто.
Україна – молода держава. Її зовнішньополітичний курс, геополітичні орієнтації ще виробляються і будуть конкретизуватися відповідно до міжнародної ситуації.
,