Навчально-методичний комплекс з навчальної дисципліни філософія київ 2011
| Вид материала | Документы |
- Навчально-методичний комплекс львів 2009, 535.18kb.
- Навчально-методичний комплекс з навчальної дисципліни "іноземна мова професійного спрямування", 1297.46kb.
- Навчально-методичний комплекс з дисципліни адміністративна відповідальність для студентів, 451.86kb.
- Навчально-методичний комплекс дисципліни " логістика в зовнішньоекономічній діяльності", 2105.01kb.
- Навчально-методичний комплекс навчальної дисципліни «Адміністративна реформа в Україні», 588.25kb.
- Навчально-методичний комплекс з дисципліни стратегічний маркетинг для студентів окр, 1249.81kb.
- Методичні рекомендації щодо створення навчально-методичного комплексу (нмк) навчальної, 49.48kb.
- Навчально-методичний комплекс дисципліни " політична економія" для підготовки фахівців, 1482.49kb.
- Навчально-методичний комплекс з дисципліни „ фінансове право для підготовки фахівців, 1125.11kb.
- Робоча програма навчальної дисципліни німецька класична філософія (шифр І назва навчальної, 608.55kb.
МІНІСТЕРСТВО ВНУТРІШНІХ СПРАВ УКРАЇНИ
НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ ВНУТРІШНІХ СПРАВ
НАВЧАЛЬНО-НАУКОВИЙ ІНСТИТУТ ПРАВА ТА ПСИХОЛОГІЇ
НАВЧАЛЬНО-МЕТОДИЧНИЙ КОМПЛЕКС
з навчальної дисципліни
ФІЛОСОФІЯ
Київ – 2011
Навчально-методичний комплекс з філософії кафедри гуманітарних дисциплін навчально-наукового інституту права та психології для студентів першого курсу навчально-наукового інституту права та психології НАВС спеціальності «Правознавство» та «Психологія».
Спеціальність: 6.060102 – Правознавство, 6.030102 – Психологія
Освітньо-кваліфікаційний рівень: бакалавр
Форма навчання: денна
Підрозділ: навчально-науковий інститут права та психології, юридичний факультет, факультет правового забезпечення підприємницької діяльності та психології
Курс: 1
Укладач:
Корабльова В.М., кандидат філософських наук, доцент
Рецензенти:
Чміль Г.П. – доктор філософських наук, доцент, провідний науковий співробітник Інституту культурології НАМ України;
Гороховська Т.В. – кандидат педагогічних наук, завідувач кафедри мовної підготовки навчально-наукового інституту права та психології НАВС.
Рекомендовано до друку Методичною радою Національної академії внутрішніх справ (протокол № __ від __________ 2011 р.).
© Національна академія внутрішніх справ, 2011
© Корабльова В.М., 2011
1. МЕТА І ЗАДАЧІ ВИВЧЕННЯ КУРСУ «ФІЛОСОФІЯ»
Філософія є засадничою навчальною дисципліною, ключовою інтенцією якої є створення світоглядного стрижня особистості майбутнього фахівця. За умов інформаційного суспільства та прискореної соціодинаміки головним завданням вищої освіти стає не забезпечення студента певним набором готової інформації, а стимулювання навичок існування та орієнтування в нескінченно мінливому світі. Основним інструментом впорядкування інформації, отриманої в освітньому процесі, є філософія як наукова метадисципліна, що забезпечує методологією отримання будь-якого знання, а також створює змістовний каркас, котрий може наповнюватися розмаїтою інформацією наукового та позанаукового штибу.
Вивчення курсу “Філософія” починається з історико-філософського розділу, де розглядається історична ґенеза філософії, особливості її різних етапів, шкіл і напрямів з акцентуванням ключових персоналій. У контексті світової історії філософії розглядається становлення та етноментальні особливості українського філософування.
Далі вивчаються основні розділи класичного філософії, зокрема, онтологічні, гносеологічні та епістемологічні аспекти філософського знання, де акцентується увага на філософських проблемах буття, при цьому особлива увага приділяється усвідомленню сутності законів і категорій діалектики, значенню їх знань для використання в практичній діяльності співробітниками ОВС. Чільне місце в курсі філософії займають проблеми свідомості та пізнання, здійснюється їх спрямування на майбутню практичну діяльність.
Вивчення курсу закінчується розглядом сучасних філософських розвідок, центрованих комунікативістською парадигмою, артикульованою як проблема Іншого. Тематизація полісуб’єкта у філософії розкриваються в різних площинах – через розгляд проблем культурного, етнонаціонального та соціального буття. Антропологічна та аксіологічна проблематика, іманентно властива філософському знанню, розкривається як крізь призму історико-філософської ретроспективи, так і в заломленні сучасної цивілізаційної ситуації – від «смерті суб’єкта» (М. Фуко) до «пермісивного терору» знедуховленої культури (С.С. Аверинцев). Структура курсу спрямована на поєднання історичних репрезентацій філософського знання, теоретичних викладок із сучасним філософуванням, зокрема, із філософською рефлексією сучасних реалій українського суспільства та світової цивілізації в цілому: глобалізації, етнонаціональних конфліктів, технізації та індивідуалізації тощо.
Згідно освітньо-професійної програми, «Філософія» є нормативною навчальною дисципліною і вивчається протягом одного семестру. Загальний бюджет часу відповідно до ECTS становить 3 кредити, що дорівнює 108 годинам. Структурно навчальна дисципліна складається із 2 змістовних модулів, рівень засвоєння яких визначається за результатами 2 поточних модульних тестових контролів.
З метою якісного виконання завдань навчального курсу застосовується проблемно-діяльнісна технологія навчання, яка передбачає обов’язкову проблемно-пошукову спрямованість всіх видів занять, а також значне збільшення часу і завдань для самостійної та індивідуальної роботи студентів.
Основними видами занять під керівництвом викладача є лекції, семінари та індивідуальна робота у вигляді індивідуальних контрольних співбесід, самостійних занять під керівництвом викладача та повторних модульних контролів.
З метою оцінки рівня опанування студентами навчального матеріалу та стимулювання самостійної роботи здійснюється поточний і підсумковий контроль. Поточний контроль проводиться під час семінарських занять, індивідуальної роботи та модульних контролів. Підсумковий контроль здійснюється у вигляді іспиту.
2. ОРГАНІЗАЦІЙНО-МЕТОДИЧНІ ВКАЗІВКИ
Реалізація в сфері вищої освіти України цілей Болонського процесу передбачає впровадження кредитно-модульної системи організації навчального процесу, що враховує засади Європейської кредитно-трансферної та акумулюючої системи (ECTS) і ґрунтується на поєднанні модульних технологій навчання, залікових освітніх одиниць (залікових кредитів) та модульно-рейтингової системи контролю.
Навчально-методичний комплекс із навчальної дисципліни «Філософія» розрахований на студентів денної форми навчання освітньо-кваліфікаційного рівня бакалавр, він складається з робочої навчальної програми, планів семінарських занять, завдань для самостійної та індивідуальної роботи студентів.
Робоча навчальна програма спрямована на реалізацію вимог освітньо-професійної програми і характеристики, складається з опису предмета, мети та основних завдань навчальної дисципліни, модульного тематичного плану (структури залікового кредиту), змісту програми, методики здійснення модульного контролю та визначення підсумкового рейтингу, переліку літератури.
Мета:
Знати:
Сутність дисципліни, її структуру, основні етапи розвитку світової та вітчизняної філософії, сучасні тенденції розвитку філософської думки, найбільш відомих авторів філософських концепцій та їхні ключові праці;
Вміти:
Порівнювати філософські теми з певними поглядами, трансформувати філософське знання на проблеми розбудови органів внутрішніх справ, аналізувати соціально-політичні проблеми буття, ставити проблемні питання філософського рівня і акумулювати їх у рефератах і виступах на семінарах та в практичній діяльності.
Мати навички:
вивчення та наукового аналізу філософської літератури;
дослідження суспільних явищ, аналізу основних складових зовнішнього та внутрішнього світу людини;
аналізу і обґрунтування філософсько-правових та соціально-політичних особливостей сучасного суспільства;
формування власної точки зору на основні події суспільного життя в процесі виконання обов’язків практичної діяльності.
Бути ознайомленим:
З історією розвитку та сучасними світоглядно-методологічними напрямками розвитку філософської думки; з основними проблемами суспільного розвитку та значенням філософських знань для загальної культури майбутнього фахівця – юриста/психолога.
МЕТОДИ НАВЧАННЯ:
словесні, наочні, практичні; евристичний, частково-пошуковий, дослідницький, експериментальний, метод проблемного викладання; метод проекту; методи колективної розумової діяльності; методи самостійної роботи.
МЕТОДИ ОЦІНЮВАННЯ:
вхідний контроль, оперативний контроль, поточний контроль, підсумковий контроль.
3. ПРОГРАМА КУРСУ
Змістовий модуль І
«Ґенеза філософської думки у контексті цивілізаційних процесів»
Тема 1. Предметне поле й функціональне призначення філософії
Етимологія слова «філософія». Філософія і світогляд. Світогляд як духовно-практичний спосіб освоєння світу. Світогляд як форма самовизначення людини. Структура світогляду. Універсальні типи світоставлення. Історичні типи світогляду: міфологічний, релігійний, науковий і філософський. Філософія як теоретична форма світогляду.
Предмет філософії. Філософія як «беззасновкове знання» (Г. Ортеґа-і-Ґассет). Метатеоретичний статус філософії. Коло філософських роздумів: людина і світ; мислення і буття, духовне і тілесне. Дисциплінарна структура філософського знання. Основні теми й типи філософування.
Місце філософії в системі культури: синхронічний і діахронічний аспект. Взаємовідношення філософії, науки та релігії. Філософія і право. Основні функції філософії.
Тема 2. Філософія Стародавнього світу
Виникнення філософії: соціокультурні та духовні засновки. Основні джерела філософського знання. Зародки філософського мислення в Індії. Веди, брахмани і упанішади. Філософські ідеї шкіл чарвака, вайшешика, йога, міманса, н’яя. Характерні особливості давньоіндійського світогляду та побудова соціальної філософії.
Становлення філософської думки у Стародавньому Китаї. Філософські вчення Лао-цзи, Конфуція, Мо-цзи. Особливості поглядів на природу, суспільство та проблеми пізнання. Гуманістична спрямованість філософських ідей.
Парадигмальний рух «від міфу до логосу» як траєкторія виникнення давньогрецької філософії. Опозиція «хаос – космос» як засаднича світоглядна настанова. Тематична класифікація античної філософії: фізика, етика, діалектика (Діоген Лаерцій). Космоцентризм античної філософії. Досократівська філософія (Мілетська школа, Геракліт, Піфагор). Проблема першоначала («архе»). Елейська школа: розрізнення онтології та феноменології. Апорії Зенона. Давньогрецький атомізм. Становлення античної діалектики. Антропологічний поворот у давньогрецькій філософії: софісти та Сократ. Класична антична філософія: Сократ, Платон, Аристотель. Синтетичний характер платонівської концепції. Теорія ейдосів і «міф про печеру». Соціальна філософія Платона («Держава», «Закони»). Криза класичної античної філософії. Філософія доби еллінізму (епікуреїзм, стоїцизм, скептицизм). Етичні, гносеологічні та онтологічні побудови філософів доби еллінізму. Римська антична філософія. Неоплатонізм.
Тема 3. Філософія Середньовіччя та Відродження
Виникнення середньовічної парадигми західноєвропейської філософії. Теоцентризм середньовічної філософії. Віра та розум як ключові категорії середньовічної гносеології.
Патристика як перша спроба філософського обґрунтування християнства. Філософські погляди Августина Блаженного. Схоластика Томи Аквінського. Докази буття Бога як наріжна проблема середньовічної філософії. Проблема універсалій: реалізм vs. номіналізм.
Західноєвропейський Ренесанс. Натурфілософія доби Відродження: Дж. Бруно, М. Коперник. Гуманістичний характер філософії доби Відродження. Реформація. Соціальна філософія доби Ренесансу: утопії (Т. Мор, Т. Кампанелла) vs. політичний інструменталізм (Н. Мак’явеллі).
Тема 4: Філософія Нового часу. Німецька класична філософія
Філософія Нового часу. Проблема методу наукового пізнання: емпіризм та раціоналізм. Ф. Бекон як засновник британського сенсуалізму (Т. Гоббс, Дж. Локк, Дж. Берклі, Д. Юм). Р. Декарт і картезіанство. Субстанція як ключова категорія новочасної філософії: дуалізм Р. Декарта, монізм Б. Спінози, монадологія Г. Ляйбниця.
Механістичний характер та атеїстична спрямованість філософії ХVІІІ ст. Соціальні погляди французьких просвітників (Ж-Ж. Руссо, Вольтер, Д. Дідро, Ж. Ламетрі, П. Гольбах, К. Гельвецій).
Німецька класична філософія. Апріоризм І. Канта. Категоричний імператив. Діалектика Й. Г. Фіхте. Філософія тотожності Ф. В. Й. Шеллінга. Вчення Г.В.Ф. Гегеля як вершина німецької класичної філософії.
Антропологічний матеріалізм Л. Феєрбаха. К. Маркс і марксизм. Тріумф і трагедія марксистської філософії.
Тема 5: Основні напрямки некласичної філософії і сучасної західної філософії
Класичний, некласичний і постнекласичний типи філософування: критерії демаркації. Західноєвропейська некласична філософія ХІХ ст. Волюнтаризм А. Шопенгауера. Передекзистенціалізм С. Керкегора. Філософія життя Ф. Ніцше. Позитивізм та його історичні форми.
Своєрідність передумов і проблематики філософії ХХ ст. Традиційний і новаторський характер філософії ХХ століття. Характерні риси сучасної світової філософії. Психоаналіз З. Фрейда і неофрейдизм. Екзистенціальна філософія та її різновиди. Еволюція релігійної філософії ХХ ст. Проблема раціонального і ірраціонального. Проблема людини, свободи і цінностей в філософії ХХ ст. Становлення філософської антропології (М. Шелер, А. Гелен). Персоналізм та аналітична філософія. Структуралізм (К. Леві-Стросс) і поструктуралізм (Р. Барт, М. Фуко). Постмодерністська філософія (Ж. Дерріда, Ж. Бодріяр, Ж, Делез, Ф. Гваттарі).
Тема 6: Філософська думка в Україні
Філософська думка в Україні: джерела та особливості українського філософування. Міфоепічний світогляд проукраїнського етносу (Х-ХІ ст.). Становлення християнського світогляду на Русі. «Слово про Закон та Благодать» митрополита Іларіона. Філософія Києво-Руської держави в Х-ХІІ ст.
Філософські погляди представників Острозької та Києво-Могилянської академій. Г.С. Сковорода як родоначальник української класичної філософії. Українське Просвітництво. Філософська культура українського бароко. Академічна філософія в Україні ХІХ ст. Український романтизм (М. Гоголь, М. Костомаров, Т. Шевченко, М. Куліш, П. Юркевич).
Філософські ідеї в Україні наприкінці ХІХ — на початку ХХ ст. (В. Антонович, М. Драгоманов, О. Потебня, М. Грушевський, В. Винниченко, М. Міхновський, В. Липинський, Дм. Донцов). Філософія української діаспори (Дм. Чижевський, І. Лисяк-Рудницький та ін.). Культурне відродження 20-х років ХХ століття. Розвиток філософської думки в Україні за часів радянської доби. Сучасна українська філософія: ключова проблематика та стрижневі тенденції.
Змістовний модуль ІІ
«Основні розділи філософського знання: класичні та посткласичні розвідки»
Тема 7: Філософський аналіз проблем буття
Онтологія як філософська дисципліна. Типи онтології: реалізм, спіритуалізм, монізм, дуалізм, плюралізм. Категорія буття. Модуси буття: буття в собі, буття для себе, буття для іншого. Реальність, буття та небуття. Основні форми буття. Протиріччя буття.
Людина в бутті. Людина і буття як “мікро-“ і “макросвіт”. Соціальне буття як єдність індивідуального та суспільного. Світ як Космос, як Всесвіт, як Універсум. Світ як сукупна реальність, єдність природи та людини, матеріального та духовного. Космос, природа, людина. “Профанне” і “сакральне”. Природне і надприродне. Поцейбічне і потойбічне. Онтологія і теологія. Ідея бога.
Проблема субстанції: матерія як субстанція, її атрибути. Буття і час. Вічне буття. Буття і простір. Фактичність, наявність, дійсність, можливість як “рівні буття”.
Поняття свідомості та її структура. Концепції походження свідомості. Рівні суб’єктивної організації свідомості: свідомість індивіду, колективу, суспільства, людства. Проблема свідомості в історії філософії. Свідомість як усвідомлення буття, суб’єктивна реальність. Зміст свідомості та її структура. Сфери свідомості: пізнавальна, емоційна, мотиваційно-вольова. Рівні психічного життя людини: несвідоме, підсвідоме, надсвідоме, самосвідомість. Природничі та соціально-історичні засади свідомості. Концепції походження свідомості: теологічна, натурфілософська, трудова. Основні концепції свідомості: субстанціальна, функціональна, екзистенціально-феноменологічна, марксистська тощо.
Поняття розвитку. Ідея розвитку в міфологічній, релігійній і філософській свідомості. Розвиток і саморозвиток. Формування ідей діалектики. Античне розуміння діалектики як діалогу, як логічної операції розподілу і поєднання понять. Класична теорія розвитку І.Канта, Г.Гегеля, К.Маркса. Основні принципи, закони і категорії діалектики. Метафізичні образи розвитку: релятивізм, еклектика, софістика, скептицизм, догматизм.
Тема 8: Пізнання як предмет філософського аналізу
Пізнання як вимір людського буття та спосіб самоствердження людини. Місце теорії пізнання (гносеології) в системі філософського знання. Основні принципи теорії пізнання. Філософські концепції пізнання: історико-філософська ретроспекція. Знання як пригадування (Сократ, Р. Декарт). Знання, думка та віра як гносеологічні категорії. Межі пізнання: агностицизм та гносеологічний оптимізм. Сцієнтизм як наріжна ознака європейського менталітету.
Суб'єкт та об'єкт пізнання, їх взаємозв'язок. Чуттєве і раціональне, емпіричне і теоретичне, абстрактне і конкретне в пізнанні. Форми чуттєвого пізнання: відчуття, сприйняття та уявлення. Форми раціонального пізнання: поняття, судження, умовивід. Пізнання і творчість. Пізнання і знання. Мова як медіатор пізнавальної діяльності.
Епістемологія як філософське вчення про наукове пізнання. Специфіка наукового пізнання. Історико-філософські системи наукового пізнання: позитивізм, аналітична філософія, постпозитивізм. Специфіка і рівні наукового пізнання. Форми наукового пізнання. Основні методи наукового пізнання та їх використання в практичній діяльності юристів (психологів).
Ґенеза науки. Закономірності розвитку науки. Наука як соціальна система. Структура науки. Наука як феномен культури. Соціальні функції науки. Роль наукового знання в практичній діяльності юристів (психологів)
Проблема істини. Основні концепції істини: класична (кореспондентська), авторитарна, конвенціональна, прагматична, когерентна. Основні властивості істини. Істина як процес (істина об'єктивна і суб'єктивна, абсолютна і відносна). Істина і хиба. Істина і вірогідність та ймовірність. Критерії істини. Знання і мудрість.
Тема 9: Антропологічна парадигма: ціннісний вимір людського буття
Унікальність та універсальність феномену людини в світі. Антроповимірність філософського знання. Становлення антропологічного дискурсу в філософії та гуманітарних науках. Проблема людського начала. Фактори та рушійні сили антропосоціоґенези. Проблема сутності та існування людини. Людина як предмет розгляду в гуманітарних науках та природознавстві. Філософська антропологія як філософська течія початку ХХ ст. (М. Шелер, А. Плеснер, А. Гелен).
Категоріальний апарат філософської антропології: індивід, індивідуальність, особа, особистість. Особистість як соціокультурна форма індивідуального буття. Історичні типи особистості. Скінченність індивідуального існування людини. Життя і смерть в духовному досвіді людства. Дискусійність проблеми "права на смерть", та проблеми "смертної кари". Буття людини в сучасному світі. Проблема людської "самотності". "Я" та "інші". Проблема гуманізму, його історичні типи: античний, ренесансний, сучасний. Сенс життя як ключова філософсько-антропологічна проблема.
Цінності в системі культури. Цінності як визначальна характеристика людського буття. Людина в системі цінностей. Структура цінностей. Цінності як ядро духовного світу людини. Проблема суб'єктивного вибору. Компоненти ціннісного вибору: переживання, потреби, емоції, віра, воля, потреби, ідеали. Взаємопов’язаність і взаємообумовленість антропологічного та аксіологічного дискурсів.
Тема 10: Філософський аналіз культури
Парадигма полісуб’єкта як стрижень посткласичних філософських роздумів: проблематика Я – Інший. Культурний Інший як ключовий чинник інституціоналізації культурологічного знання.
Культура як об'єкт філософського аналізу. Культура як спосіб людського буття. Багатомірність культур і цивілізацій. Система культури: принципи, елементи, структура. Людиномірна сутність культури. Структура культури: множинність критеріїв. Культура та культури: універсалізм vs. релятивізм.
Основні культурфілософські парадигми: антропологічна, знаково-символічна (семіотична), аксіологічна. Органіцистські тлумачення культури. Історія культури: множинність інтерпретацій. Лінійні та циклічні концепції історії культури. Типологія культур: плюральність критеріїв (Ф. Ніцше, П. Сорокін, Л. Фробеніус та ін.). Культура та цивілізація. Культурфілософські тематизації кризи європейської культури (Ф. Ніцше, О. Шпенглер, Р. Гвардіні). Масова культура як наріжний феномен другої половини ХХ століття (Г. Ортеґа-і-Ґассет).
Буття особистості в культурі: проблеми інкультурації/аккультурації. Діалектика традиції та новації в культурі. Культура як інструмент примусу (З. Фрейд, М. Фуко, Ж. Делез).
Тема 11: Філософія етнонаціонального буття
Етнічний Інший та його концептуалізація в межах філософії: постколоніальний дискурс (Х. Баба, І. Гасан).
Етнос як предмет розгляду в соціогуманітарній царині: примордіалістський (есенціалістський), інструменталістський і конструктивістський підходи. Радянська теорія етносу (Ю. Бромлєй, С. Токарєв, С. Широкогоров та ін.) Атрибути етносу, за Е. Смітом. Категоріальний апарат: етнонім, етнофор, етнічні кордони, етноґенеза, етнічна ідентичність, етнічна мобілізація.
Нація: етимологія та сучасні концептуалізації. Романтична, модерна та постмодерна парадигми інтерпретації нації. Радянська традиція інтерпретації нації. Нація як «уявлена спільнота» (Б. Андерсон, В. Тішков). Етнічна та етатистська концепції націєтворення. Етапи націєтворення, за М. Грохом. Етнос і нація: варіанти кореляції понять.
Національна ідея. Нація і націоналізм (Е. Геллнер). Національна ідентичність. Національні конфлікти. Діалектика розвитку етносоціальних процесів в Україні на сучасному етапі історичного розвитку. Розвиток і гармонізація національних і міжнаціональних відносин. Актуальність етнонаціональної проблематики для сучасного українського соціуму.