Кабінет міністрів україни національний університет біоресурсів І природокористування України Факультет харчових технологій та управління якістю продукції апк

Вид материала

Документы

Содержание 1.3 Основні принципи технології вирощування томатів Перший період Третій період Четвертий період

Подобный материал:

• Кабінет міністрів україни національний університет біоресурсів І природокористування, 1150.03kb.
• Кабінет міністрів україни національний університет біоресурсів І природокористування, 2555.93kb.
• Національний університет біоресурсів І природокористування України, 1529.64kb.
• Кабінет міністрів україни національний університет біоресурсів І природокористтування, 1223.94kb.
• Акмеологія як складова підвищення якості освіти та забезпечення професійного успіху, 52.99kb.
• Кабінет міністрів україни, 213.84kb.
• Робоча учбова програма по дисципліні: Фінансовий облік 1 для студентів 3 курс, 212.42kb.
• Навчально-методичний комплекс з дисципліни " світове сільське господарство та продовольчі, 472.92kb.
• Кабінет міністрів україни постанова, 52.7kb.
• Кабінет міністрів україни постанова від 5 березня 2008, 192.93kb.

1.3 Основні принципи технології вирощування томатів

Вирощування помідора повинно починатися із добору сортів чи гібридів, для тієї або іншої зони, регіону. Як вже відмічалося вони можуть бути ранньо-, середньо- і пізньостиглими.

Для кожної зони необхідне відповідне співвідношення сортів за стиглістю. У північних регіонах України ранньостиглі сорти мають становити 70-90% площ, у південних - 10-15%. І, звичайно в кожній групі стиглості повинно бути 2-3 різних сор­ти чи гібриди.

Наступним етапом у вирощуванні помідора повинен бути добір площ. Як правило, для помідора відводять добре освітле­ну ділянку землі, захищену від північних вітрів, з рівним рельєфом або з південним ухилом. На півдні під помідор виби­рають землі, що зрошуються [14].

Грунт — легкосуглинковий або супіщаний, із слабокислою реакцією (рН 6-6,5), але багатий на органічні та мінеральні ре­човини. Це передбачає внесення органічних добрив піл попе­редник. В умовах Полісся та Лісостепу спеціалісти вважають за необхідне вносити до 50 т/га органічних добрив безпосеред­ньо під помідор.

Сівозміна

Помідор не терпить монокультури, реагуючи на це значним зниженням урожайності та захворюваннями. Кращими попе­редниками для помідора є:

• Полісся: пшениця озима, кукурудза на силос, вико-вівсяна сумішка, огірок, цибуля, капуста, зеленні;
  

• Лісостеп: пшениця озима, кукурудза на силос, горох, тра­ви багаторічні, огірок, цибуля, капуста, зеленні;
  
• Степ: пшениця озима, кукурудза на силос, трави бага­торічні, огірок, цибуля, капуста, кавун.
  

На попереднє місце помідор можна повертати не менш як
через 4-6 років, а при захворюваннях бактеріальним раком - 8-10 років.

На присадибних ділянках (фермерських господарствах рекомендовано короткі сівозміни: овес - помідор - горох - помідор; вико-вівсяна сумішка - помідор - ячмінь - помідор; люпин на силос - помідор - просо - помідор. У зоні Степу рекомендують трипільну сівозміну: горох - пшениця озима - помідор. При такій короткій ротації передбачається внесення органічних добрив і зрошення [15].

Підготовка ґрунту

Після збирання попередника проводять подрібнення залишків і неглибоке лущення дисковими лущильниками для провокування проростання насіння бур'янів. Через 2-3 тижні проводять глибоку оранку – основний обробіток ґрунту.

При засміченості коренепаростковими бур'янами проводиться – фрезерування або двократне глибоке дискування. Після відростання бур'янів – оранка. Якщо дозволяють погодні умови, після оранки проводять повторне фрезерування або дискування.

Навесні при настанні фізичної стиглості ґрунту проводять закриття вологи – боронуванням.

Перед посадкою розсади проводять глибоку культивацію (12-14 см) без прикочування. При підвищеній вологості ґрунту проводиться неглибока відвальна оранка [16]. Сучасний набір тракторів і сільськогосподарсь­ких машин дає змогу провести названі роботи своєчасно і якісно.

Внесення добрив

Помідор позитивно реагує на внесення органічних та міне­ральних добрив. Для формування 10 т плодів йому необхідно: азоту — 30-35 кг, фосфору — 10-15, калію — 35-50 кг. Основну масу добрив вносять восени під оранку і весною під глибоку культивацію. Органічні добрива (гній, перегній, торф) краще вносити під попередники в дозах 30-50 т/га. Згідно з даними Інституту овочівництва і баштанництва (2001) під помідор вносять мінеральних добрив (кг/га д.р.):

• Полісся – N₆₀ P_90-120 K₉₀;
  
• Лісостеп Правобережний – N₉₀ P₁₂₀ K₉₀;
  
• Лісостеп Лівобережний — N₁₂₀ P₁₂₀ K₉₀;
  
• Степ - N₆₁₂₀ P₉₁₂₀ K₆₀.
  

При зрошенні дози добрив, особливо азотних і фосфорних, збільшують на 20-50 кг/га д.р. З пересуванням із зони Полісся до Стену дози добрив зростають.

Необхідно враховувати, що гранично допустимий рівень вмісту нітратів у томатах, вирощених у відкритому ґрунті (ГДК) складає 150 мг/кг сирої маси [17].

Передпосівний обробіток насіння

Отримання, дружних і вирівняних сходів залежить від якості посівного матеріалу (насіння повинно мати високу енергію про­ростання та схожість). Якість насіння підвищують передпосів­ною обробкою.

Для профілакти­ки вірусних хвороб застосовують таку схему: замочують насіння на 20 хв в 1%-му розчин і марганцевокислого калію, потім на — 24 год — у розчині мікро­елементів (із розрахунку на 1 л води): борна кислота — 0,1 г, марганець сіркокислий — 0,1 г, цинк сіркокислий — 0,1 г, молібденовокислий амоній — 0,02 г, а потім для профілактики бак­теріальних хвороб на 2 год в 0,2%-му розчині фітолавину.

Для дружного проростання насіння і з'явлення сходів рекомендовано намочувати насіння протягом 12 год у розчині на­ступних мікроелементів (у %): борна кислота — 0,02, сірчано­кислий цинк — 0,05, молібденово-кислий амоній — 0,01, сірчанокисла мідь — 0,05, сірчанокисле залізо — 0,05, йодистий калій — 0,025. Температура розчину 22-24°С. Співвідношення сухої маси насіння і розчину —1:4 [18].

Насіння можна обробляти ростовими речовинами, що по­ліпшує схожість, сприяє більш ранньому врожаю, підвищенню імунітету і загальної продуктивності (табл. 1.1).

Таблиця 1.1 Передпосівна обробка насіння ростовими речовинами

Регулятор росту	Тривалість обробки, год.	Концентрація
		%	мг/л
Янтарна кислота	24	0,002	20
Івін	12	0,001	10
Емістим	12	-	1
Імуноцитофіт	0,2-0,3	-	2
Епін	2	-	1
Байкал ЕМ1У	1-2	0,01	1

Вирощування розсади

У практиці овочівництва відомо два способи вирощування розсади — горщечковий і безгорщечковий. За строками висіву розсаду розподіляють на ранню, середню і пізню. Використову­ючи різну за строками висіву розсаду, істотно подовжують сезон споживання плодів помідора.

Перевагами розсадного способу вирощування помідора є:

• чіткий контроль за кількістю висіяного насіння. Економія його;
  
• можливість раніше отримувати стиглі плоди;
  
• можливості корегу­вати строки висаджування залежно від погодних умов;
  
• контроль за оптимальною густотою рослин;
  
• можливості повністю зібрати плоди, уникаючи осінніх приморозків;
  
• уникнення проблеми неотримання сходів на важких і супіщаних ґрунтах;
  
• можливості догляду за рослинами і ґрунтом;
  
• вища прибутковість унаслідок вищої ціни ранньої про­дукції.
  

Розсаду вирощують в кімнатних умовах, парниках, теплицях, у спеціально обладнаних розсадних комплексах. Для наповнення горщечків, стаканчиків, ящичків, інших єм­костей готують ґрунтову або поживну суміш, її формують із дернової землі, торфу, перегною. Компонентами можуть бути пі­сок, тирса, біогумус. Суміш повинна бути нейтральною або слабкокислою (рН=6,5), добре проникною для води і повітря – пух­кою, вологоємкою, з необхідною кількістю поживних елементів [19].

Під час пророщування необхідно періодично поливати рослину теплою водою. При цьому слід намагайтеся зрошувати виключно грунт, не допускаючи попадання вологи на рослину [20].

Найбільш економно і зручно вирощу­вати розсаду в пластмасових касетах різного об'єму. Викорис­тання касет знижує трудові затрати, спрощує догляд, дає змогу зберегти кореневу систему і на 10-15 днів зменшує період виро­щування розсади.

У великих об'ємах розсаду вирощують у плівкових тепли­цях — із пікіруванням чи без нього, на спеціально підготовле­них грядках.

Строки сівби

Строки сівби визначаються строками висаджування розса­ди у відкритий ґрунт, що залежить від кліматичних умов регіону, біологічних властивостей сорту, віку розсади. Напри­клад, вік розсади надранніх строків 65 днів, строк висаджуван­ня в ґрунт 25 квітня, період з’явлення сходів 7 днів. Відрахуємо від 25 квітня 72 дні (65+7) і побачимо, що сівбу треба проводи­ти 10-12 лютого. Якщо розсаду висаджують 5 чи 10 травня, то висів здійснюють у кінці лютого чи на початку березня. Ті, хто планує висаджування рослин після зникнення загрози приморозків, після 20 травня, повинні сіяти в кінні березня або на початку квітня. Чим пізніші строки висіву; тим менш вікова буде розсада (30-35-40 днів) (табл. 1.2.) [15].

Сіють насіння на глибину 1-1,5 см. Посіви мульчують і накривають плівкою для збереження вологи й мікроклімату. На початку з'явлення сходів плівку знімають, щоб запобігти витя­гуванню сіянців.

Таблиця 1.2. Строки висіву насіння помідора при 65-денній розсаді

Тип стиглості сорту	Зони
	Полісся	Лісостеп	Степ
Надранні Ранньостиглі Середньостиглі Пізньостиглі	25-30 лютого 5-10 березня 10-20 березня 20-25-березня	20-25 лютого 1-5 березня 10-15 березня 15-20 березня	15-20 лютого 25-30 лютого 5-10 березня 10-15 березня

Режим вирощування розсади

За вимогами до тем­ператури вирощування розсади умовно можна розподілити на кілька періодів.

Перший період - від висіву до масових сходів, вимагає темпе­ратури повітря 23-25°С, температури ґрунту на 1-2°С нижчої.

Другий період - 6-8 днів після появи сходів, вимагає нижчої температури, ніж перший. Удень оптимальна температура 12-15°С. вночі 7-10°С. Підвищена температура в цей період при­зводить до витягування надземної частини рослини і слабкого розвитку кореневої системи. Рослини, що витягнулися, менш стійкі проти дії несприятливих умов, слабо ростуть, більш ура­жуються хворобами, пізніше вступають у плодоношення, знижують продуктивність.

Третій період - ріст розсади. З появою першого справжньо­го листочка темпи росту збільшуються, рослина потребує ви­щої температури. Вдень при сонячній погоді - 20-25°С, при - похмурій - 18-20°С; вночі - 10-12°С.

Пониження в цей період температури до 11-13°С гальмує ріст і розвиток рослини, що призводить до запізнення раннього врожаю на 7-11 днів та зниження його на 30-35%. Підвищена температура повітря і ґрунту (23-25°С) в цей період прискорює надходження ранньої продукції, але урожай при цьому не найвищий. Такий урожай забезпечує температура ґрунту 16-18°С, хоча плодоношення при цьому запізнюється.

Четвертий період - загартування розсади, яке починається за 15-20 днів до садіння рослин у ґрунт. При цьому головну роль відіграють ультрафіолетове проміння та понижені темпе­ратури: вдень 12-15°С, вночі 6-10°С, а ґрунту - 15-16°С. Така дія зменшує вміст води в тканинах, збільшує її водозберігаючу здатність, підвищує концентрацію клітинного соку, в результаті чого рослини менше реагують на несприятливі умови після висаджування у ґрунт [21, 8].

Помідор — вологолюбна культура, тому вологість ґрунту в розсадний період витримують 70-75% повної вологоємкості. Оптимальна вологість повітря 60-65%. Поливають розсаду вранці, помірно.

При нестачі світла розсаду доосвічують, але не більше 18 год на добу. Нормальна кількість світла — 4 тис. лк, одна лампа потужністю 400 Вт на 1,5-2,0 м².

Розсада віком 60-65 днів повинна мати висоту 25-30 см, діаметр стебла — 1 см, 8-9 розвинутих листків, масу надземної частини — 20-25 г масу коріння — 2-3 г, площу листків —400-450 см², 1-2 китиці із бутонами [22].

Висаджують розсаду, коли мине загроза приморозків, темпе­ратура повітря перетне 15°С, а ґрунту на глибині 10-12 см - 12°С. Строки висаджування розсади залежать від зони (табл. 1.3.).

Таблиця 1.3. Строки висаджування розсади у відкритий ґрунт

Тип стиглості сорту	Зони
	Полісся	Лісостеп	Степ
Надранні	25-30.04	20-25.04	10-15.04
Ранньостиглі	5-10.05	1-5.05	20-25.04
Середньостиглі	15-20.05	10-15.05	1-5.05
Пізньостиглі	20-25.05	20-25.05	1-10.05

Розсаду висаджують розсадосадильними машинами типу СКН-6, СКН-6.А, Клен.

Густоту рослин витримують у межах 35-80 тис. рослин на 1 га. При цьому слід мати на увазі, що мінімальна густота рослин — 25-35 тис./га - не знижує значно урожайність, проте дає змогу сформувати високотоварні, більшого розміру плоди, ніж при загущених насадженнях [8].

Технологія безрозсадного виробництва томатів

Ряд господарств, навіть у північних регіонах вирощують помідор висівом насіння безпосередньо в ґрунт. Це дає змогу уникнути багатозатратного пронесу вирошування розсади. Плоди від таких посівів надходять пізніше, ніж від розсадних, і основна маса врожаю припадає на вересень та початок жовт­ня.

Сівба безпосередньо в ґрунт вимагає старанної підготовки ґрунту. Він повинен бути дрібногрудкуватим, пухким, вологим. Тому підготовку ґрунту починають відразу ж після зби­рання попередника.

Очищену ділянку обробляють лущильниками чи плоскорізами на глибину 10-12 см. Після підростання бур'янів проводять дві культивації: першу - на глибину 10-12, другу - 14-16 см. Оранку виконують на глибину 27-30 см. Перед входом у зиму можна проводити осіннє чизелювання на глибину 16-18°С [23].

Основне удобрення вносять з осені - 30-40т гною на 1га під попередник і комплекс мінеральних добрив безпосеред­ньо під культуру згідно з поданою схемою (табл. 1.4.).

Таблиця 1.4. Дози мінеральних добрив, кг/га д.р.

Зона	3рошення	Ґрунт	Дози
			N	Р2О5	К2О
Полісся	Беззр.	Дерново-підзолистий	50-60	60-90	60-90
	Зрош.	Темно-сірий лісовий	50-60	45-75	60-90
Лісостеп Правобережний	-	Те саме	80-90	90-120	90-120
Лісостеп Лівобережний	Беззр.	Чорнозем звичайний	45-60	60-75	30-60
	Зрош.	Чорнозем звичайний	120-150	60-90	30-45
Степ	Беззр.	Темно-каштановий	45-60	60-75	30-60
	Зрош.	-	120-150	60-90	30-60

Передпосівну культивацію здійснюють на глибину 3-5 см з одночасним коткуванням гладенькими котками. Насіння висівають на глибину 1,5-2,0 см. Глибоке загортання зріджує посіви, особливо у штамбових сортів. Норма висіву залежить від посівних якостей насіння і типу сівалки і становить 0,3-1,0 кг/га. Після сівби виконують коткування. Температура ґрунту на глибині висіву повинна бути 14-15°С.

У фазі білої ниточки у бур'янів виконують досходове боро­нування, а потім міжрядний обробіток на глибину 6-8 см, на­ступні - 10-12 см. При розпушуванні ґрунту проводять одне або два підживлення, дозами N₂₀Р₂₅K₂₀ д.р./га.

При з'явленні у бур'янів 2-4 листочків здійснюють обробку посівів одним із гербіцидів: Поаст (2,4-4 л/га), Турга-супер (1-2), Пантера (1,0-1,5.), Фюзилад форте (0,75-2,0), Шогун (0,6-0,8 л/га) [13].

Для отримання високих врожаїв помідор потребує значної кількості вологи в ґрунті. Тому в період вегетації ділянки площі необхідно поливати, особливо в період цвітіння - зав'язування плодів. Зрошувальна норма води залежно від зони, погодних умов, стану рослини становить від 2500 до
4000 м³/га. Найпростіший спосіб поливу по борознах. При ньому вода потрапляє в кореневу систему, не змочує рослину, що підвищує ефективність використання води і знижує захворюваність. Проте спосіб трудомісткий; не дає змоги рівномірно розподілити воду.

Дощування дає змогу рівномірно розподілити вологу, од­нак вимагає спеціальної техніки, нарізання відповідних ка­налів, підвищує можливості поширення хвороб.

Найефективнішим є крапельне зрошення, завдяки якому можна одночасно із водою вносити мінеральні добрива і про­водити боротьбу із ґрунтовими шкідниками [24].

У період вегетації необхідно проводити комплекс заходів боротьби із шкідниками і хворобами. Знищення ґрунтових шкідників (дротяники, капустянка, паросткові мухи) здійснюють унесенням у ґрунт одного із препаратів: Фосфамід — 4-6 кг/га, Базудин – 6-8 кг/га. Проти совок застосовують бакові суміші таких препаратів:

Золон - 1 - л/га + Карате - 0,20-0,25 л/га;

Децис-форте - 0,04 л/ґа + Золон - 1 л/га;

Шерпа - 0,25 + Золон - 1 л/га;

Карате Зенон 0,50 - 0,1 л/га + Золон 1 л/га.

Проти основних захворювань помідора слід обробляти рос­лини для профілактики через кожні 10-15 днів такими препа­ратами:

- контактними: Купросат - 3-5 л/га, Оксіхом - 1,9-2,3 кг/га, Дитан М45 - 1,2-1,6, Пенкоцеб - 1,6, хлорокис міді - 2,4-3,2 кг/га;

- системними: Тату - 3 л/га. Акробат МЦ - 2 кг/га, Ридоміл голд МЦ - 2,5 кг/га, Квадріс 250 - 0,6 л/га, Орлан -2,5 кг/га, Метаксил - 2,5 кг/га [13].

Догляд за рослинами

Отримання високих урожаїв помідора вимагає ретельного догляду за рослинами, який повинен оптимально забезпечува­ти їх вологою, поживними речовинами, звільнятися від бур'янів, хвороб та шкідників [23].

Грунт у насадженнях помідора, повинен бути розпушеним і м'яким, що досягається проведенням міжрядного обробітку культиваторами різного типу. Кількість культивацій, глибина їх залежать від фази росту і розвитку рослини, вологості ґрунту, наявності тих чи інших бур'янів.

Для боротьби із бур'янами можна обприскувати посіви че­рез 15-20 діб після висаджування розсади такими гербіцидами: Зенкор (1 кг/га), Набу (2,5-3,8 л/га), Поаст (2,5-3,8 л/га), Тор­га (1-2 л/та), Шогрун (0,6-0,8 л/га), Стомп (2,4-3 л/га).

Рослини помідора вимагають наявності вологи в ґрунті. То­му за необхідності їх поливають. Поливи здійснюють рідко, але значною кількістю води. Вологість ґрунту в насадженнях помідора не повинна бути нижчою 70% ДВГ. Найбільша потреба у волозі у фазі плодоутворення і плодоношення. Якщо вологи в субстраті недостатньо, засвоєння рослиною поживних речовин значно погіршується: азот і фосфор переміщуються до стебла із листків, що викликає їх пожовтіння [25].

У південних засушливих регіонах у період плодоутворення і плодоношення поливають 5-8 разів нормою 500 м³/га. У ціло­му зрошувальна норма повинна становити в Лісостепу 2000-2500, а в Степу — 3000-4500 м³/га. Частота поливів у зоні Лісо­степу — 5-7, у зоні Степу — 8-10 разів.

Критичний період по вологозабезпеченості - утворення зав'язі і налив плодів. Недолік вологи в цей період, викликає опадання зав'язі, зменшення розміру плоду, скручування листя, захворювання. Різкий недолік вологи в період плодоношення викликає розтріскування плодів [17].

При внесенні мінеральних добрив слід пам'ятати, що над­мірне азотне живлення посилює ріст і гальмує достигання пло­дів. Внесення азоту на фоні забезпеченості фосфором і калієм прискорює достигання плодів.

Фосфор також сприяє ранньому достиганню плодів. Міне­ральні добрива, внесені в оптимальних нормах і в оптимальні строки, з урахуванням кліматичної зони, властивостей ґрунту і особливостей сорту, поліпшують ріст і розвиток рослин сприя­ють активному цвітінню, зав'язуванню і формуванню плодів, прискорюють достигання, підвищують урожайність. Ось чому в період вегетації здійснюють підживлення помідора: перше - че­рез 10-12 днів після садіння розсади нормою N₂₀Р₂₀К₂₀, друге - в період плодоутворення - Р₃₀К₂₀, а при зрошуванні –N₂₀P₂₀К₂₀ [26].

Існує низка рекомендацій щодо позакореневого підживлення рослин помідора: борною кислотою (2 г на 10 л води), розчином карбаміду (10 г на 10 л води), витяжкою із розчину суперфосфа­ту (50 г на 10 л води). Овочівники-любителі на присадибних ділянках можуть використовувати підживлення пташиним послідом, коров'яком, гноївковою рідиною, перегноєм, розво­дячи їх у співвідношенні 1:10 з можливою добавкою мінеральних добрив та мікроелементів.

Важливими елементами технології впрошування помідора с боротьба із шкідниками та хворобами. Найпростішим і за бага­торазового застосування ефективним є обприскування рослин 1 %-м розчином бордоської рідини або 0,1 %-м мідного купоро­су, 0,3%-м - акробату. Рослини обприскують через 10-12 днів після висаджування і наступні - через такий самий відрізок ча­су залежно від погодних умов та стану рослин. Наприклад, для боротьби із фітофторозом з високою ефективністю помідори необхідно обробити 10-12 разів бордоською рідиною. Обприс­кування закінчують за 20 днів до початку збирання плодів.

Уданий період спостерігається ушкодження рослин помідо­ра, особливо квіток, колорадським жуком. Проти нього ефек­тивні ті самі препарати, що застосовуються і на картоплі: Де­нис, Золон, Карате, Конфідор, Бомбардир, Мосьпилан та інші.

Проти сисних комах (білокрила, попелиця, кліщі, трипси) обробляють Актеликом чи Бі – 58, а проти совок – Шерпою [27].

Прогноз та заходи боротьби з приморозками

Помідор — відносно холодостійка рослина і не боїться короткочасної дії низьких плюсових температур, хоча ріст і розвиток рослин при цьому уповільнюються. Чим молодші рослини помідора, тим вони стійкіші до приморозків. Щойно висаджені в ґрунт рослини витримують приморозки мінус 1 - мінус 2°С, хоча при цьому уражуються та знижують урожай на 30-50% і до­стигають на 8-10 днів пізніше. Приморозки мінус 3°С значно пошкоджують помідори, проте згодом вони відростають [15].

Методи боротьби із приморозками є біологічні й технічні. Біологічні передбачають створення і вирощування адаптивних сортів, стійких до несприятливих умов середовища.

До агротехнічних заходів належать ті, що знижують дію при­морозків: добір південної ділянки, захист її від північних вітрів, використання різних стимуляторів.

Основні види захисту за приморозків: зігрівання повітря і ґрунту, створення штучних димових і туманних завіс, обприскування, дощування, поливи, застосування різних видів укрить.

На невеличких і присадибних ділянках застосовують різні види укрить: з плівок, скла, рогози, мішковини, паперу, виготовляють циліндри, ковпаки, кульки та ін. [12, 22, 27].

Збирання врожаю, дозарювання і зберігання плодів

Початок збирання плодів визначається, ступенем зрілості плодів, яке залежить віл зони; сорту, рівня технології. У зонах Полісся і Лісостепу збирання плодів починають з 20-25 липня, в південних на 10-15 днів раніше.

Якість плодів при збиранні визначено ДСТУ 3246-95. У ньо­му приведено параметри плодів: зовнішній вигляд, свіжі, цілі та здорові помідори, ступінь зрілості плоду, зеле­на стиглість, молочна, бура, рожева, червона.

Плоди розподіляються за ознаками: для вживання у свіжому вигляді, цільноплідного консервування, дитячого харчування, соління. Це визначає згідно з ДСТУ їхні розміри, ступінь зріло­сті, зовнішній вигляд, стійкість проти розтріскування і хвороб. Необхідне дотримування норм за залишками в плодах пести­цидів, мікотоксинів, нітратів і важких металів (табл. 1.5.) [28].

Таблиця 1.5. Норма важких металів у плодах помідора

Показник	Норма, мг/кг, не більше
Свинець	0,50
Кадмій	0,03
Ртуть	0,02
Мідь	5
Цинк	10
Миш’як	0,20

Для вживання у свіжому вигляді плоди збирають у фазі ро­жевого та червоного ступеня стиглості. При перевезеннях на далекі відстані кращими будуть плоди молочної та бурої стиг­лості. Як правило, плоди збирають у відкритому ґрунті - через 2-3 дні, у закритому - через день.

При механізованому збиранні комбайном здійснюється одноразове збирання. Плоди повинні достигати одночасно із дружністю 75-90%. Прискорити процеси достигання можна об­прискуванням гідрелом чи етрелом у концентрації 1,5-2,0 кг/га. Застосування їх забезпечує збільшення стиглих плодів за 2-3 дні на 30-50% залежно від сорту.

Зібрані плоди пакують у спеціальні ящики ДСТУ 17817, 20463. Невеликі партії плодів (1-2 кг) пакують у пакети, сітчасті мішечки; полімерні із плівки. Упаковка повинна зберігати продукцію без пошкодження та втрати зовнішнього вигляду. Бути зручною для розміщення та пересування, прозорою, щоб покупець бачив колір, форму, розмір [8].

Плоди в молочній чи бурій фазі стиглості можна дозарювати. Це продовжує період споживання свіжих плодів помідорів. Для цього вибирають здорові, незабруднені, непошкоджені плоди, сортують на зелені, молочні і бурі та кладуть у чисті ящики. Пло­ди добре достигають при температурі 18-20°С і вологості повітря 65-70%. Прискорити достигання можна внесенням газу етилену (0.5 л/м³ повітря), гідрелу чи декстрелу (1-1,5%-й розчин).

Зелені, молочні й бурі плоди можна певний час зберігати. У процесі зберігання вони поступово достигатимуть і їх можна реалізовувати. Оптимальні температури зберігання плодів помідорів, такі: бурих 4-6°С. молоч­них 8-10°С, зелених 12-14°С при відносній вологості повітря 85-90%.