1. Поясніть, чому грецькі поліси, які існували на півдні України в VII ст до н е. VI ст н. е з погляду державності вважалися містами-державами
| Вид материала | Документы |
- План семінарського заняття грецькі міста-поліси Чорноморського узбережжя України: організація, 287.7kb.
- Міністерство культури І туризму україни дз «державна бібліотека україни для юнацтва», 931.57kb.
- Відкритий міжнародний університет розвитку людини “Україна”, 1427.34kb.
- Авіація України у період відродження її державності” відродження української державності, 439.77kb.
- Методичні рекомендації захист прав дітей в Україні смт. Томаківка, 256.14kb.
- Держава І право україни у складі російської імперії у другій половині, 2525.14kb.
- Розділ ІІ. Становлення митної справи на півдні україни, 340.29kb.
- ІДіП –нормативна-історико-юридична наука, яка вивчає генезу, становлення та еволюцію, 1546.22kb.
- Америка північна географічне положення, 151.41kb.
- Хіі міжнародного конкурсу з української мови імені Петра Яцика, 13.86kb.
70. Надзвичайне законодавство, яке діяло в УРСР у період другої світової війни
надзвичайний Всеукраїнський з’їзд Рад затвердив нову Конституцію УРСР,вона мыстила 146 статтей.абсолютна більшість державно-владних повноважень булла віднесена до відання загальносоюзних органів.було проголошене право на працю що було фактично обовязком працювати.з метою зміцнення трудової дисципліни влада вдалася до жорстоких санкцій.були введені єдині трудові книжки.неявка на роботу була приводом для звільнення.була створена видимість законності широкої кампанії розкуркулення на селі.сімейне право характеризувалося посиленням втручання держави у справи сімї.суттєві деформації відбулися і у кримінальному праві.відбулося ужорсточення покарання за злочини проти держави.розширився перелік злочинів проти порядку управління.у результаті деформації кримінально-процесуального законодавства фактично було ліквідовано демократичні засади суспільства.
71. Кодифікація радянського законодавства в 1936 – 1940 роках.
Раднарком УРСР доручив Наркомюстові вжити заходів щодо систематизації чинних правових актів.кодифікація мала наблизити радянське законодавство до європейської системи права.кодифікація в У.базувалася на принципі єдності радянського законодавства.основним її методом була рецепція союзного законодавства.був прийнятий цивільний кодекс,мав 435 статей.мав завданням врегулювати майнові взаємини між громадянами.
72. Реорганізація і функціонування державного апарату УРСР в перші повоєнні роки (1945-1950).
У 1945 припинила свою діяльність ДКО, Відбулися перші післявоєнні вибори до Верховної Ради УРСР у 1947 р.порядок обрання,форми діяльності,структура не зазнали значних змін.указом Президії Верховної Ради УРСР Рада Народних Комісарів УРСР була перетворена відповідно на Раду Мінастрів Української РСР,відбувся перерозподіл компетенції між союзними й республіканськими урядовими органами на користь останніх.зменшилась кількість загальносоюзних міністерств і збільшилась кількість союзно-руспубліканських.
73. Особливості радянізації та юридичне оформлення приєднання Північної Буковини та Закарпаття до СРСР.
Першими кроками нового радянського керівництва було утвердження державно-політичного і територіального статусу Західної України. 22 жовтня 1939 р. були організовані вибори до Народних Зборів. За кандидатів, заздалегідь підібраних органами влади, було подано 4 мільйони 32 тисячі голосів, тобто 90, 9 %. 26 жовтня 1939 р. у Великому театрі Львова зібралися Народні Збори Західної України, своєрідний «парламент», якому належало проголосити на західноукраїнських землях радянську владу та просити комуністичне керівництво прийняти ці землі до складу СРСР. Наступного дня Народні Збори прийняли Декла¬рацію про возз'єднання Західної України з УРСР та оголосили про націо¬налізацію банків та великої промисловості, конфіскацію земель у поміщи¬ків, церкви та великих державних урядовців. Відповідно до прийнятих за¬конів Верховної Ради СРСР від 1 листопада 1939 р. і Верховної Ради УРСР від 15 листопада Західна Україна стала складовою частиною Ра¬дянської України, і відповідно - Радянського Союзу.
Після юридичного оформлення приєднання західноукраїнських земель тут почала проводитися «радянизація»: селянські комітети розподіляли поміщицькі землі, худобу, посівний матеріал, знаряддя виробництва. У містах найбідніші верстви населення одержували житло. Повсюдно вводилася українська мова, швидко зросла кількість українських шкіл. У той же час нова влада конфліктувала з уніатською церквою, намагалася культивувати колективізацію, закривала національно-культурні інститути, включаючи «Просвіту». За неповні два роки така політика спричинила до того, що більшість місцевого населення стала негативно ставитися до радянської влади.
28 червня 1940 р. СРСР змусив Румунію віддати Бессарабію та Буковину. 2 серпня Верховна Рада СРСР вирішила включити Північну Буковину та Північну і Південну Бессарабію до УРСР, а з решти Бессарабії і колишньої Молдавської АРСР утворити Молдавську РСР.
74. Державне управління доби Гетьманату П. Скоропадського.
Українська держава гетьмана Скоропадського базувалась на переплетінні монархічних, республіканських і диктаторських засад. Таке поєднання повинно було сприяти підвищенню рівня керованості державою, що відповідало інтересам суспільства. Для реалізації політичної програми Павло Скоропадський насамперед реформував механізм держави. Він зазначав, що спочатку і —не думав про відновлення в Україні гетьманства, а тільки про дуже коротку
диктатуру, на час поки вдасться сформувати більш помірковану владу. Декларована Скоропадським ідея сильної влади заради політичних і соціальних реформ утілилась у затверджених ним же 29 квітня 1918 р. —Законах про тимчасовий державний устрій України“. Уся державна влада була сконцентрована в органах державного
управління. Теорія розподілу влади на законодавчу, виконавчу й судову не застосовувалася Специфічною рисою моделі державного управління Української держави було домінування гетьмана над іншими державними організаціями. У першому розділі —Про гетьманську владу“ —Законів про тимчасовий державний устрій України“ закріплені виключні повноваження гетьмана на: верховне
управління всією Українською Державою; ствердження законів, їх санкціонування, без якого жоден акт не мав сили; призначення голови уряду; затвердження за поданням голови Ради Міністрів членів її кабінету; скасування кабінету міністрів у повному його складі; призначення на посади і звільнення інших урядовців у разі, коли для останніх законом не встановлено іншого порядку; вище керівництво міжнародними зносинами Української Держави; право вважатися верховним воєводою української армії і флоту; оголошення окремих районів на військовому, осадному або виключному становищі; помилування засуджених, пом‘якшення кари або повне прощення злочинних дій із звільненням від кримінального переслідування і суду; складення казенних взимок; дарування милості в особливих випадках, коли цим не порушуються нічиї охоронювані законом інтереси і громадянські права
75. Розвиток сімейно-шлюбного законодавства в Радянській Україні (1917 – кінець 30-х р.р.).
Основи шлюбно-сімейного права були започатковані декретами РНК УРСР у 1919р.»про цивільний шлюб та про введення книг актів громадянського стану» і «про розлучення».законним визнавався тільки громадянський шлюб(зареєстрований).церковний шлюб не мав правових наслідків.скасовувались обмеження такі як різниця у віросповідуванні,обов’язковість дозволу батьків.проголошувалась свобода розлучень : шлюб розривався на прохання хоча б однієї з сторін. Умови громадянської вйни не дозволили ввести кодекс у дію.
76. Законотворчість доби Гетьманату П. Скоропадського
За період своєї діяльності гетьманом Скоропадським було видано такі закони:
- «Грамота до всього українського народу» де гетьман підкреслив нездатність Центральної Ради до державної праці, а також заявив, що для забезпечення порядку та спокою він бере необмежену владу над Україною, розпускає Центральну Раду та її місцеві органи й установи, земельні комітети, скасовує все її законодавство, повертає правову силу всім формам власності, що існували до Центральної Ради. Гетьман також обіцяв проведення в майбутньому виборів до українського законодавчого сейму, наділення селян правом викупу землі у поміщиків та інших великих землевласників, відродження торгівлі та відбудову промисловості.Також в ній шлося про скликання Сейму.
- «Грамота до всіх українських громадян» він оголосив про федерацію з майбутньою, небільшовицькою Росією.
- 25 травня 1918 року приймається “Положення про Малу Раду Міністрів”. Вона формувалася із заступників міністрів. Її компетенцією було розглядати організаційні питання, законодавчі та виконавчі пропозиції окремих міністерств, які не потребують взаємної згоди.
- Головним нормативним актом гетьманської доби слід вважати “Закон про тимчасовий державний устрій України” від 29 квітня 1918 року. Цей нормативний акт має конституційне значення. Ним визначалася форма правління, система органів влади й управління Української держави.
- 8 липня 1918 року було затверджено Закон про заснування Державного Сенату, який перебирав на себе функції найвищої в судових і адміністративних справах державної інстанції.
- В цивільному законодавстві простежувалася тенденція захисту права приватної власності.
- “Закон про громадянство Української держави” від 2 липня 1918 року визначав поняття громадянства, права й обов’язки громадян Української держави, умови набуття громадянства тощо.
- Законодавство в галузі кримінального права мало карну спрямованість.
- Ухвалений 31 січня 1918 року закон Центральної Ради про встановлення норми землеволодіння в 25 десятин і конфіскацію великих землеволодінь було скасовано “Грамотою” гетьмана від 29 квітня.
77. Розвиток трудового законодавства в Радянській Україні з 1917 р. до кінця 30-х р.р. XX ст.
У трудовому законодавстві також відбувалися зміни. Так, поширювалася на Україну дія прийнятого 10 грудня 1918 року РСФРР Кодексу законів про працю. В цьому документі вміщувалися норми, що закріплювали загальний обов’язок працювати та право на працю, регулювалися питання оплати праці, дисципліни праці, право на відпочинок та матеріальне забезпечення. Для залучення до праці широко використовувалася трудова повинність, трудова мобілізація. У зв’язку з тим, що проводилася мілітаризація ряду галузей промисловості, на підприємствах відповідно встановлювалися режими, близькі до режимів військових установ. Характерно, що з’явилося поняття трудового дезертирства; до порушників дисципліни застосовувалися заходи примусу.
15 листопада 1922 року було введено в дію Кодекс законів про працю УСРР. Він складався з 17 розділів, які поділялися на 192 статті. Норми кодексу поширювалися на всіх осіб, що працювали за наймом. Наймання і надання робочої сили проводилося виключно на основі добровільної згоди працівника. Так, тривалість робочого дня становила вісім годин, а для тих осіб, що працювали під землею, а також для осіб розумової та конторської праці — шість годин. Безперервний щотижневий відпочинок мав становити не менше 42 годин. За кодексом колективний і трудовий договори були основними правовими формами залучення до праці. Встановлювалося, що при укладанні колективних трудових угод профспілки мали право виступати перед різними інстанціями від імені найманих працівників з питань праці і побуту. Розмір оплати за працю не міг бути меншим обов’язкового мінімуму оплати, що встановлювалася для даної категорії праці державою. Тривалість нормативного робочого дня за кодексом становила 8 годин. Пільги — 6 годин — встановлювалися для неповнолітніх, для осіб, що працювали під землею, а також для осіб розумової і конторської праці.
79. Юридичне закріплення приєднання Західної України до СРСР – УРСР.
1 листопада 1918 року Українська Національна Рада видала відозви “До населення міста Львова” та “Український народе”, в яких зазначалося, що на українських землях Австро-Угорської монархії утворилася українська держава. Найвищою владою проголошувалася Українська Національна Рада.
На засіданні Української Національної Ради 9 листопада 1918 року було визначено назву Української держави — Західноукраїнська Народна Республіка (ЗУНР). До її складу входили: Східна Галичина, Північна Буковина (невдовзі була захоплена Румунією) та українські повіти Закарпаття (відійшло спочатку до Угорщини, а з квітня 1919 року — до Чехословаччини). Таким чином, ЗУНР фактично охоплювала тільки територію Східної Галичини.
80. Зміни в діяльності правоохоронних органів УРСР у воєнних умовах (1941-1945 р.р.).
22 червня 1941р. президія ВР СРСР прийняла указ «Про військові трибунали в місцевостях, оголошених на воєнному стані і в районах воєннилих дій».
До 1943р. трибунали діяли в складі трьох постійних членів, згодом- з участю засідателів. Терміни розгляду справ були короткими; вироки трибуналів не підлягали касаційному оскарженню; слухання справ було закритим. Командувачі арміями і округами і військові Ради могли призупинити виконання смертних вироків, які, як правило, вконувались негайно після винесення. Трибунали володіли широкою підсудністю і мали право розглядати всі злочинні діяння, виключаючи спекуляцію і хуліганство. В місцевостях, які знаходились в стані облоги, до «Провокаторів, шпигунів і ін. Агентів ворога, які закликали до порушення порядку», ростріл застосовівався без судового розгляду.
НКДБ і НКВС СРСР були об`єднані у загальне НКВС СРСР. Структура органів міліції не зазнала суттєвих змін.
Ще більш репрессивною стала діяльність органів держ. Безпеки. Було санкціоноване знищення в`язнів радянських тюрем. Органам НКВС було надано право розстрілу «у поза судовому порядку». Право застосування загороджувальних загонів та штрафних батальйонів. Встановлювалася карна відповідальність близьких родичів репресованих .
Відразу ж після визволення України відновили свою роботу обласні та народні суди, органи прокуратури.
В УРСР були створені Республіканська, обласні та міські надзвичані комісії.
Організаційні форми діяльності радяньської міліції у звільнених районах залишилися такими ж, як і до війни.
82. Особливості розвитку процесуального права в Україні в період будівництва соціалізму (1917 р. по 1935 рр.).
ВУЦВК затвердив Кримінально-процесуальний кодекс УСРР. Він закріплював демократичні приципи судочинства в кримінальних справах. КПК УСРР встановлював порядок впровадження слідства, порядок впровадження справи в народному суді, в раді народних суддів, реглементував судочинство ревтрибуналах, порядок виконання судових вироків.
20 липня 1927 р. був затверджений новий КПК. Зміст нового КПК відображав тенденцію посилення силового тиску держави на суспільство. Право на захист було ліквідоване на стадіях попереднього слідства і дізання. Захисник був присутній лише на стадії судового розгляду. Значне коло справ підлягало розгляду надзвичайних судів і ревтрибуналів.
Демокр. Принципи судочинства в кремінальних справах були ідентичними і для цивільного судочинства, але порушувалися в меньшій мірі. ЦПК УСРР було прийнято 1924р. посилилося втручання держави у справи громадян. Зміни в адмін.тер. поділі республіки зумовили необхідність прийняття налогу ЦПК. Він був прийнятий 11 вересня 1929р. В ньому з`явилися нові статті, що регламентували справи про неспроможність фіз. і юрид. осіб.ЦПК передбачав слухання деяких справ в закритому засіданні.
Як у кримінальному так і в цивільному процесі діяв тільки касаційний порядок перегляду судових рішень.
83. Характерні ознаки цивільного законодавства в Україні в період будівництва соціалізму (1917 по 1935 р.р.).
Цивільне законодавство було спрямоване на розширення і зміцнення державної власності як основи радянського ладу. Так, Рада Народних Комісарів УСРР у 1921 році приймає постанову “Основні положення про заходи по відбудові великої промисловості, підвищенню і розвитку виробництва”, у відповідності до якої державні органи отримували право створювати на засадах госпрозрахунку особливі об’єднання великих державних підприємств.
В умовах непу дозволялася діяльність кооперативних і приватних підприємств, запроваджувалися плати за користування транспортом, поштою, телефоном, телеграфом, за комунальні послуги, надавалося власникам право відчужувати власність (за винятком сільських будівель).
З 1923 року в Україні набуває чинності Цивільний кодекс РРФСР 1922 року. Структурно він складався з чотирьох частин. У загальній частині визначалися основні положення, суб’єкти та об’єкти цивільних прав, угоди, давалося поняття позовної давності. Право власності регулювалося нормами, що вміщувалися в розділі “Речове право”, а розділ “Зобов’язальне право” містив норми, що регулювали зобов’язання з договорів і зобов’язання з безпідставного збагачення та завдання шкоди. Забезпечувалася певна свобода договорів. Визначалися загальні умови, за якими укладалися угоди. Зверніть увагу, що однією з особливостей зобов’язального права було застосування статей Кримінального кодексу за порушення цивільних договірних відносин.
Цивільний кодекс дозволяв приватну власність на ненаціоналізоване майно, але свобода розпорядження ним обмежувалася інтересами держави, яка могла розірвати невигідний для неї договір. Приватна власність мала три форми: одноособова власність фізичних осіб; власність декількох осіб, які не складають об’єднання (загальна власність); власність приватних юридичних осіб.
Четвертий розділ вміщував норми спадкового права. Право спадщини по закону і заповіту допускалось у межах 10 тис. крб. вартості майна. Та частина майна, що перевищувала встановлену вартість, переходила у власність держави.
В наступні роки було прийнято ряд важливих нормативних актів: положення про державні промислові трести, про належні державні будинки в містах і селищах міського типу та про порядок використання житлових приміщень у цих будинках; постанова ВУЦВК і Раднаркому УСРР від 6 лютого 1929 року “Про авторське право” тощо.
85. Вибори у I та II Державні Думи. Українська парламентна громада.
В роки революції відбувається піднесеня Укр. Нац. Руху. Під час віборів у першу Д. думу, весною 1096 року, Укр. Партії, за винятком радикальної і демократичної, байкотували вибори. Від У. було обрано 102 депутати (поміщики, інтелігенція, селяни, робітники, священики). У парламенті 45 депутатів об`єдналися в «Укр . Думську громаду» під головуванням адвоката з Чернігівщини І.Шрага.
Громада випускала журнал «Укр. Вісник», з яким плідно співпрацювали Грушевський і Франко. Головною політ. Метою громади було проголошення автономії У. Грушевський навіть склав декларацію, яка мала бути оголошена з думської трибуни. В наслідок розпуску першої Д. думи реалізувати цю ідею не вдалося.
В січні 1907 р. відбувалися вибори в другу Д.думу. У ній взяли участь всі укр. Партії.
47 укр. Депутатів знов об`єдналися в «Укр. Думську громаду» і видавали часопис «Рідна справа- вісті з Думи».
Громада вимагала: 1.Автономію У., 2.українізацію освіти і держ. Управління. 3.Створення кафедр укр. Мови, літератури та історії.
Діяльність укр. Громади показала світовій громадськості, що укр. Народ існує і захищає свої права.
Уряд збирав сили для придушення революції. 3 червня 1907 р. друга Д. дума була розпущена. Це свідчило про закінчення революції і початок реакції. Деякі політ. Партії пішли в підпілля, а їх кирівники емігрували. Укр. Періодичні видання практично зникли, а розмови про українізацію освіти дратували царський уряд.
Єдиною легально-діючою укр. Організацією була ТУП ( Товариство Укр. Поступовців), яка висупала за україніз. Освіти, допущення укр. Мови у громадських установах, суді і церкві. Методи боротьби- конституційні.
86. Судова реформа 1864 року в Російській імперії.
Російські чиновники вважали, що суди повинні захищати інтереси Д., а права особи- справа другорядна. Вироки виносилися із врахуванням класових відмінностей: дворянам- легші вироки, нижчим верствам наслення- суворіші покарання.
Судова реформа перетворила феодальне право на буржуазне.
- Суд перетворився на гласний ( у присутності публіки и преси)
- Обвинувачееня підтримував прокурор, захист адвокат.
- В суді брали участь присяжні засідателі від всіх станів.
- Окружні суди (По одному на губернію)- Суди першої інстанції.Якщо вироки виносилися з участю присяжних засідателів, то вони важжалися остаточними. Якщо вироки були винесені без участі присяжних, то їх можна було оскаржити в судовій палаті. (В У. їх було 3 : Київська, Харківська, Одеська).
- Сенат –вища касаційна інстанція, який міг скасувати або переглянути судове рішення.
- Мирові судді вирішували дрібні справи, обиралися терміном на 3 роки на земських зборах.
В судочинстві збереглися пережитки кріпасництва: окремі суди для духовенства і для військових, збереження волосного суду для селян, який мав право засуджувати селян до принизливого покарання різками.
87. Характерні ознаки трудового законодавства в Україні у 60-ті – першій половині 80-х р.р. XX ст
Загаьні принципи радянського трудового права і норми, що регулюють трудові відносини, містили прийняті 15 липня 1970р. основи законодавства СРСР і союзних республік про працю. 10 грудня 1971р. був прийнятий кодекс законів про працю УРСР.
Він складався з 18 розділів.
Кодекс регулював такі види договорів : Колективний і трудовий. Встановлювався робочий час, час відпочинку. Відбівалось унормівання праці. Існували гарантії і компенсації, гарантії про покладання на працівників матеріальної відповідальності за шкоду, заподіяну підприємству, установі, організації. Всановлювалась трудова дисципліна, відбувалася охорона праці.Також виокремлювалися праця жінок і праця молоді. Існували пільги для працівників, які поєднують работу з навчанням. Вирішувалися індивідуальні трудові спори. Існували професійні спілки. Відбувалася участь працівників в управліні підприємствами, організаціями. Також, існувало державне соц. Страхування. Відбівався нагляд і контроль за додержанням законодавства про працю.
12 серпня 1983р. президія ВР СРСР прийняла указ про внесення змін до трудового законодавства. Зміни були спрямовані, перш за все на змінення трудової дисципліни, що було характерним для командно- адміністративної системи.
88. Маніфест царського уряду від 17 жовтня 1905 року. Зміни в центральному апараті самодержавної влади і самодержавного управління.
1905 р. після поразки російського царизму в військових операціях протии Японії в Росії вибухнула буржуазно-демократична революція. В умовах наростання тиску цар Микола II погодився на поступки для населення. Кульминаційним моментом став знаменитий Маніфест 17 жовтня, за яким цар дарував усім підданим громадянські права і свободи- совісті, віросповідання, політ. Плюралізм тощо. Це була свого роду.Конституція, дарована царем своєму народові. Її поява розбурхала народні пристрасті. Почали з`язлятися різні партії, які мали протилежні цілі: «Ліві» партії ставилися вороже до урядових заходів, були також «Праві» і «Помірковані». Було створено держ. Думу із законотворчіми повноваженнями. Вже 11 грудня 1905 р. до Маніфесту було внесено уточнення з приводу виборних прав кожної верстви населення- так званий «Закон про вибори».
1906р. революційний рух почав спадати.