1. Поясніть, чому грецькі поліси, які існували на півдні України в VII ст до н е. VI ст н. е з погляду державності вважалися містами-державами
| Вид материала | Документы |
- План семінарського заняття грецькі міста-поліси Чорноморського узбережжя України: організація, 287.7kb.
- Міністерство культури І туризму україни дз «державна бібліотека україни для юнацтва», 931.57kb.
- Відкритий міжнародний університет розвитку людини “Україна”, 1427.34kb.
- Авіація України у період відродження її державності” відродження української державності, 439.77kb.
- Методичні рекомендації захист прав дітей в Україні смт. Томаківка, 256.14kb.
- Держава І право україни у складі російської імперії у другій половині, 2525.14kb.
- Розділ ІІ. Становлення митної справи на півдні україни, 340.29kb.
- ІДіП –нормативна-історико-юридична наука, яка вивчає генезу, становлення та еволюцію, 1546.22kb.
- Америка північна географічне положення, 151.41kb.
- Хіі міжнародного конкурсу з української мови імені Петра Яцика, 13.86kb.
50. Зміна принципів, форм і методів управління в українських землях у складі Росії в другій половині XVII – XVIII ст.
На час підписання українсько-московського договору 1654 р. Україна була повністю незалежною. Очолював державу гетьман, якого обирала Генеральна рада. Гетьман мав широкі повноваження, але згодом Переяслівські, Глухівські, Конотопські статті обмежують права гетьмана. Після 1709 р при гетьмані засновується посада царського резидента, який контролював його діяльність. У 1727 р міністра-резидента було замінено на І Малоросійську колегію, якій належала вся повнота влади. У 1764 р указом Катерини ІІ було ліквідовано гетьманство остаточно. А управління Україною було доручено ІІ Малоросійській колегії.
Взагалі, Катерина мала на меті зрівняти Україну в методах і принципах управління з іншими частинами імперії.
Після введення в Україні системи влади і управління Російської імперії ІІ Малоросійська колегія була ліквідована.
51. Набуття українськими землями рис суверенної держави внаслідок Визвольної війни 1648-1654 р.р.
Суверенітет – незалежне від будь-яких сил, обставин та осіб верховенство; незалежність держави в зовн і внутр. справах.
Існують певні умови та засоби, за яких гарантується держ суверенітет:
~Військова могутність держави
~Міжнародне визнання держави
~Волевиявлення народу, який бажає, щоб держава була суверенною
~Економічне забезпечення держави.
Козацьке військо було дуже велике, хоч його кіл-сть змінювалась. У зборівській кампанії налічувалось 300 тис. осіб, порівняно з арміями ін. Країн того часу, це була величезна сила. Під час Визвольної війни сформувалася добре організована, одна з найбільш боєздатних армій в Європі.
В 1648 р. Україна вступає в дипломатичні зв’язки з Росією, Туреччиною ті її васалами – Кримом, Молдовією та Трансільванією.На той час, це означало визн укр. державності.
Згодом, міжнародні зв’язки України розширилися – Венеуція, Швеція, Валахія.
Сама Визвольна війна свідчила про бажання укр.. народу до самостійного життя – суверенітету.
Щодо економічної незалежності, то з 1648 р. усі податки йшли не в казну Речі Посполитої, а до казни Війсьька Запорозького. Також існували податки на ввезені товари.
Отже, українські землі набували рис суверенної держави внаслідок Визвольної війни 1648-1654 р.р.
52. Система управління в Українській Козацько-Гетьманській державі (1648-1654 р.р.).
На початку Визвольної війни вищим органом влади була Військова рада Війська Запорізького. Вона вирішувала найважливіші державні питання як воєнні, так і політичні: вибирала гетьмана і генеральний уряд, вирішувала питання зовн. політики. З 1649 падає роль Військової ради і зрозтає значення старшинських рад. Система управління складалася з 3 ступенів: Генерального, полкового та сотенного урядів.
Генеральний уряд був центральним органом управління. Обирався Військовою радою. Очолював уряд гетьман. Генеральний уряд був вищим розпорядчим, виконавчим та судовим органом. Також до уряду входили генеральні старшини:
Генеральний писар- зовнішні відносини, канцелярія.
Ген. обозний, ген. осавул, ген. хорунжий займалися військовими справами
Ген. суддя був вищою апеляційною інстанцією.
Ген. підскарбій – фінансова система.
Місцеве управління здійснювали полкові та сотенні уряди. Полковий уряд складався з полковника та полкової ради, яка обирала полкову та сотенну старшину. Сотенний уряд очолював сотник. Міста мали свою адміністрацію, її влада не поширювалась на козакі. У селах війти управляли селянами, а отамани – козаками.
53. Суди і процес в Українській Козацько-Гетьманській державі (1648-1654 р.р.)
У роки Визвольної війни була здійснена спроба відокремити судові органи від адміністративних. Були створенні Генеральний, полковий та сотенний суди. Генеральний суд був апеляційною інстанцією для полкових та сотенних судів.
Систему судових органів очолював гетьман, якому належала вища судова влада. Роль вищих судових органів виконувала також старшинська рада. Полкові та сотенні суди розповсюджували свою юрисдикцію на справи всього населення, яке проживало на їх території. Вони втручалися в справи магістерських судів. В ратушних містах судові ф-ї виконували міські старшини та отамани. Селян судили війти та сільські отамани.
54. Розвиток права в Українській Козацько-Гетьманській державі (1648-1654 р.р.)
Статут 1588 р. та магдебурзьке право були тільки на папері. Хоча магдебурзьке право було, але тільки в великих містах. У роки Визвольної війни були скасовані правові норми прийняті органами польської влади: “Устави на волоки” 1557, ординація козакам 1638 р., королівські і сеймові конституції тощо.
В Українській Козацько-Гетьманській державі вик. звичаєве козацьке право. Регулювало систему судочинства, називало злочини та покарання за них, організацію державної влади та управління. Це право виникло у процесі еволюції господарсько-побутових відносин людей, спиралось на “права та звичаї ” Війська Запорозького.
Також, великої ваги набирають гетьманські універсали, які мали загальнообовязкови характер. Універсали регулювали державні, адміністративні, цивільні, кримінальні та процесуальні стосунки.
Слід згадати про церковне звичаєве право – сукупність правил поведінки, які не отримали законодавчого підтвердження, але їх дотримувались.
На розвиток права також впливали міжнародні угоди, в яких знаходять ся номи цивільного та адміністративного права.
55. Переяслівська Рада 1654 р., її політико-правові наслідки для України.
Переяслівська рада мала більш декларативний характер, тому що не мала ніякої юридичної сили. Б. Хмельницький на цій раді змалював вкрай тяжкий стан України, і висловив думку, що єдиним порятунком буде піддатися під захист сильної держави.
Отже, наслідком Переяслівської ради була згода учасників Переясліської ради “під царя московського православного” іти.
Тому, згодом, був підписаний українсько-московський договір 1654 р., згідно якого Росія обіцяла протекцію царя над Україною.
56. Політико-правове значення розподілу України на Правобережну та Лівобережну (XVII ст.)
Міжусобиці та війни, які сталися після смерті Б.Хмельницького призвели до того, що територія вільної України була розірвана на дві частини: Правобережну та Лівобережну. Це був не тільки географічний поділ, а й політичний. Правобережжя опинилося під владою групи старшин, яка орієнтувалася на Польщу. Цей поділ став політичною реальністю, особливо він позначився у 1663 p. з обранням двох гетьманів — лівобережного (І.Брюховецького) та правобережного (П.Тетері).
Юридичне поділ був оформлений Андрусівським перемир'ям ЗО січня 1667 p., яке Польща та Росія уклали без участі України. В ньому спеціально застерігалося, що до Росії входить Лівобережна Україна, а Правобережжя — до Польщі. Запорізькій Січі судилося перебувати під владою Росії та Польщі
Андрусівська угода викликала гнів укр. народу, що призвело до повстання, що охопило як Лівобережжя, так і Правобережну Україну. Укр. народ виступив і проти панування Польщі і проти Московської держави. Андрусівське перемир’я привело до посилення протурецьких. Настроїв у середовищі козацької старшини.
57. Які норми Конституції Пилипа Орлика (1710 р.) свідчать про незалежність судової влади?
Конституція Пилипа Орлика була підписана в 1710 р. Цей договір свідчив про намір укладачів поширити дію документа на територію всієї України і був першим конституційним актом в Україні. Конституція мала чітку систему і складалася з преамбули та 16 параграфів, де сформульовані головні принципи побудови держави.
Суд мав діяти незалежно, оскільки гетьман "не повинен карати сам, із власної ініціативи і помсти, але таке правопорушення - і умисне й випадкове - має підлягати розгляду Генерального Суду, який і повинен підкоритися, як переможений законом."
Тобто, найважливіша людина в державі не має права на самовільне судочинство. У документі сформульовано засади незалежності СУДУ, який має підкорятися лише закону.
58. Зміст прав і обов¢язків гетьманського уряду за Конституцією Пилипа Орлика (1710 р.).
5 квітня 1710 року гетьманом України П. Орликом було підписано договір під назвою “Конституція прав і свободи Запорозького війська”. Цей договір свідчив про намір укладачів поширити дію документа на територію всієї України і був першим конституційним актом в Україні. Конституція мала чітку систему і складалася з преамбули та 16 параграфів, де сформульовані головні принципи побудови держави.
Конституція певною мірою грунтувалася на ідеї розподілу законодавчої, виконавчої та судової влад. Законодавча влада належить Раді, членами якої є полковники зі своєю старшиною, сотники, "генеральні радники від всіх полків" та "посли від низового війська Запорозького для слухання і обговорення справ." Рада повинна збиратись тричі на рік - на Різдво Христове, Свято Великодня і Покрови, а також за рішенням гетьмана.
59. Функції і компетенція гетьмана України за Конституцією Пилипа Орлика (1710 р.).
5 квітня 1710 року гетьманом України П. Орликом було підписано договір під назвою “Конституція прав і свободи Запорозького війська”. Цей договір свідчив про намір укладачів поширити дію документа на територію всієї України і був першим конституційним актом в Україні. Конституція мала чітку систему і складалася з преамбули та 16 параграфів, де сформульовані головні принципи побудови держави.
Наявність козацького парламенту обмежувала гетьманську владу і робила з України конституційну державу. ”Конституція” обмежувала права гетьмана на користь старшинської аристократії. Гетьман представляв виконавчу владу, він був обмежений у своїх діях законом та генеральною старшиною. Гетьман затверджував усіх посадових осіб. Встановлювався строгий розподіл між державною скарбницею й особистими коштами гетьмана.
60. Роль церкви в Конституції Пилипа Орлика (1710 р.).
5 квітня 1710 року в Бендерах гетьманом України було підписано договір під назвою “Конституція прав і свободи Запорозького війська”. Цей договір свідчив про намір укладачів поширити дію документа на територію всієї України і був першим конституційним актом в Україні. Конституція мала чітку систему і складалася з преамбули та 16 параграфів, де сформульовані головні принципи побудови держави.
Питання церкви та релігії висвітлюється в 1 статті Конституції Пилипа Орлика.. Згідно якої православ'я проголошувалося державною релігією, а також передбачалася автокефалія української церкви при формальному підпорядкуванні константинопольському патріархові.
Згідно тексту статті гетьман повинен “ особливо пильнувати і рішуче ставати на перешкоді впровадженню у нашій руській Вітчизні будь-якої чужої релігії”.
“Нехай недремно піклується про те, щоб лише єдина православна віра східного обряду під послухом найсвятішого апостольського Константинопольського престолу навічно була утверджена і поширювалася для примноження Божої хвали розбудовою церков.”
З усього вищесказаного видно, що роль церкви і релігії була дуже високою в Конституції Орлика.
61.Зміни суспільних відносин України-Гетьманщини XVII – XVIII ст.
Замість польської еліти панівне становище посіли українські феодали,так звана нова шляхта.внаслідок соціального відокремлення козацької старшини від основної маси козацтва виникло «знатне військове товариство»,новий аристократичний прошарок суспільства,його складало «бунчукове товариство»,»військове т.» і «значкове т.».козацтво лишалося окремим станом суспільства з окремим обсягом правоздатності належних до нього осіб.усі козаки вважалися реєстровими.згодом їх було поділено на 2 категорії6 виборних і під помічників.існували також збіднілі козаки- підсусідки.селянство отримало волю.проживали на землях що належали державі і сплачували за це податки.за правовим становищем були майже зрівняні з козацтвом.але за універсалом Мазепи селянам була запроваджена панщина до 2 днів на тиждень міщани були юридично вільними але політично безправними людьми.сплачували численні податки і повинності.значно зросла чисельність магістратських міст,до кінця століття магдебурзьке право отримали майже всі міста Лівобережжя.
62. Зміни у правовому становищі українських земель у складі Австрійської імперії
Відбулася заміна польського застарілого законодавства на австрійське.був введений австрійський цивільний кодекс.його джерелами були пандектне право,Прусське земське уложення і місцеве право деяких австрійських земель.у кодексі визнавались рівність громадян перед законом,свобода договірних відносин,цивільний шлюб.кримінальний кодекс скзалався з 2 частин кожна з яких мала розділ кримінального матеріального права і розділ процесуального права.головним способом показання було ув’язнення,за деякі злочини встановлювалася смертна кара.у процесі судових реформ була створена прокуратура яку очолював головний прокурор.прокуратура здійснювала нагляд за законністю дій державних установ суду слідчих органів окремих осіб.суди поділялися на шляхетські духовні міські домені альні й комітатські.
63. Органи урядової адміністрації, місцеве самоврядування в українських землях у складі Австрійської імперії.
Абсолютна влада належала імператору який здійснював вище управління за допомогою численних установ.основним органом австр влади у галичині було губернське присутствіє на чолі з губернатором який призначався виключно з числа австрійців.територію галичини було поділено на 74 повіти на чолі з старостами яких призначав імператор.у сільських місцевостях політ владу здійснювали власники землеволодінь через війтів і мандаторів.мандатори мали статус держ чиновників,війти призначалися землевласниками з 3 обраних селянами кандидатів.закарпаття поділялося на 4 жупи якими управляли призначувані королем чиновники – жупани.жупи поділялися на комітати з коміськими правляннями.
64. Кодифікація права в Російській імперії. “Зібрання малоросійських прав” (1807 р.).
У XVIII ст. здійснювалися неодноразові спроби систематизувати російське і, в тому числі українське, законодавство. На початку XIX ст. ця робота стає особливо інтенсивною, бо відсутність систематизації норм було однією з причин безладдя та зловживань у судах. «Собрание малороссийских прав» - це був по суті кодекс реально діючих норм цивільного пра-ва. Наприкінці 1807 р. відредагований рукописний примірник цього кодексу був переданий у другу експедицію кодифікаційної комісії. Там він і залишився на довгі роки у зв'язку з призупиненням загальноправової політики, спрямованої на формування єдиного правового поля Росії і УкраїниЗбірник складався з трьох частин, викла-дених у п'яти книжках. Частини поділені на розділи (всього 42), а розділи - на параграфи (всього 1377). Перша частина викладена в одній книжці під назвою «Cобрание Малороссийских прав касательно лиц по данным от присудствия коммисии оглавлениям». У цій час-тині викладені правові норми, що визначали право-здатність і дієздат-ність особи, порядок взяття шлюбу, майнові та особисті взаємовідносини подружжя, батьків і дітей. Наприклад, неповнолітніми вва-жались: жінки - до досягнення ними 13 річного віку, чоловіки - до 18 років. Жінка, яка досягла 13 років може вступити в шлюб.Друга частина збірника мала назву " Выписка из прав в Малороссии употребляемых, учиненная по руководству на II-е отде-ление о деяниях". Право-ві норми систематизовані в таких розділах: "Про дії взагалі", Про дії особистості", "Про договори", "Про дії недозволені". До цієї частини додано список цін на майно. Зміст другої частини свідчить про те, що тут викладені норми зобов'язального права, в тому числі з питань, що стосуються осуднос-ті, виявлення волі, договорів та зобов'язань, що з них випливають. Наприк-лад, в розділі 11. «Про договори» йдеться про те, що «предмет договоров заключается в свободной каждаго воле распоряжаться вечно по своему изво-лению собственным имением.» Хрестоматія з історії держави і прав України: У 2т. - Київ - Ін Юре, 1997.. стор.222.Третя частина "Зібрання Малоросійських прав" 1807 р. складала-ся з трьох книг, що мають аналогічну назву - "Выписка из прав Малороссии употребляемых, учиненная по руководству на III-е отде-ление о вещах или имении". У цій частині вміщені правові норми, що регулювали майнові від-носини: про володіння і власність, способи набуття права власності, про спадщину, земельне і оброчне право, про давність.Джерелами "Зібрання Малоросійських прав" 1807 р. були : третій Ли-товський статут, "Саксонське Зерцало", право Хелмінське, право Магдебур-зьке, "Порядок прав цивільних". У двадцяти випадках посилання відсутні. Але у вступі зазначено, що ці параграфи розроблені на підставі звичаїв.У цілому в зібранні, його додатках і поясненнях систематизовані правові норми, що визначали основні риси цивільного і сімейно-шлюбного права та права спадщини.
65. Загальнодержавні органи влади і місцевого управління в Австро-Угорщині
Центральне управління здійснювали імператор і органи які перебували при його особі.важлива роль у системі центрального управління українськими землями належала міністерству внутрішніх справ і галузевим міністерствам що малт органи в системі місцевого управління.місцеве управліннч очолювали генерал-губернатори та губернатори які зосередили у своїх руках вищу місцеву адміністративну поліцейську наглядову судову владу.у розпорядженні генерал-губернаторів перебували розташовані на відповідній території війська які використовувались для придушення народних повстань.система повітового управління головна роль у якій належала земському суду включала повітові казначейства,правління державних маєтностей,митні установи.до системи місцевого управління належали і станові органи – губернські і повітові дворянські зібрання на чолі з предводителями дворянства.управління у містах здійснювалось поліцейськими ораганами.
66. Сутність політико-адміністративних реформ в Україні в 1950-1960 р.р.
Унаслідок реформування управління судовою системою у 1956 були ліквідовані Міністерство юстиції СРСР та обласні й крайові управління юстиції.на обласні суди покладалися невластиві для судових органів функції керівництва нотаріальними конторами,контролю за всією діяльністю народних судів.відбулася реорганізація органів держбезпеки та внутрішніх справ.указом Президії Верховної Ради СРСР розпочалася децентралізація органів внутрішніх справ.у 1960 у зв’язку з ліквідацією МВС СРСР керівництво органами внутрішніх справ бели перейменовані в органи охорони громадського порядку.
67. Права і свободи громадян за Конституцією УРСР 1978 р.
Четверта Конституція УРСР була ухвалена на позачерговій сьомій сесії
Верховної Раді 20 квітня 1978 року. Конституція 78 року визначає Україну як складову частину Союзу РСР і у відповідності з цим уповноважує органи влади
УРСР, а також вона спрямовує народ України на побудову “Світлого майбутнього”. Ця конституція громадянам гарантувала свободи: слова , друку, зібрань, мітингів, вуличних походів і демонстрацій, але все це у відповідності з інтересами народу та з метою зміцнення і розвитку соціалістичного устрою. ї текст розробила комісія на чолі з В. В. Щербицьким відповідно до Конституції СРСР 1977 року, «яка відобразила новий стан розвитку Радянської держави — побудову в СРСР розвинутого соціалістичного суспільства і стала політико-правовою основою конституцій усіх соціалістичних республік». Україна є загальнонародна держава, яка виражає волю й інтереси робітників, селян та інтелігенції, трудящих республіки всіх національностей. Вся влада в Україні належить народові. Народ здійснює державну владу через Ради народних депутатів, які становлять політичну основу України. Всі інші державні органи підконтрольні і підзвітні Радам народних депутатів. Організація і діяльність держави будуються на засадах виборності всіх органів державної влади, підзвітності їх народові, відповідальності кожного державного органу і службової особи за доручену справу, обов'язковості рішень вищестоящих органів для нижче стоячих згідно з розподілом їх повноважень.Держава Україна, всі її органи діють на основі законності, забезпечують охорону правопорядку, інтересів суспільства, прав і свобод громадян. Державні і громадські організації, службові особи зобов'язані додержувати Конституції і законів України.
68. Зміст і значення Конституції УРСР 1937 р.
Конституція Української РСР 1937 року побудована на основі Конституції СРСР 1936 року і в цілковитій відповідності до неї. Принцип відповідності Конституції УРСР, як і конституцій всіх інших республік, основним положенням Конституції СРСР випливає з спільності і єдності економічних, політичних та ідеологічних основ розвитку всіх радянських республік у складі Радянської Союзної багатонаціональної держави. Разом з тим Конституція УРСР враховує національні особливості республіки. Нова Конституція Української РСР законодавчо закріпила велику перемогу соціалізму, завойовану українським народом у дружній сім'ї всіх народів Радянської країни, у тяжкій і суворій боротьбі з внутрішніми та зовнішніми ворогами, героїчною і самовідданою працею, під мудрим керівництвом Комуністичної партії. Нова Конституція Української РСР, як і Конституція СРСР 1936 року, являе собою законодавче закріплення впровадженних у життя основних положень марксистко-ленінської теорії про принцип організації і розвитку першого в світі радянського соціалістичного суспільного і державного устрою. У цілковитій відповідності до об'єктивних законів розвитку суспільного життя Конституція УРСР в центрі уваги ставить питання суспільного устрою, тобто питання економічної і політичної основи, а також класової структури нашого суспільства, бо вони визначають природу державної влади.
69. Прийняття Конституції України 1996 року, її загальна характеристика.
Важливим етапом в українському державотворенні, у розвитку
українського суспільства і держави стало прийняття 28 червня 1996р нової
Конституції України. Прийняття Основного Закону нашої держави — це визначна
подія в її історії, у житті її народу.прийняттю конституції передували: створення Робочої групи з підготовки проекту нової Конституції
України в липні 1995 р. з числа фахівців у галузі конституційного права;
схвалення Конституційною комісією України проекту Конституції, який
представила ця Робоча група, колективне обговорення стаей проекту і нарешті ухвалення.конституція складається з Преамбули та 15 розділів які об’єднують 161 статтю. В 1 розділі»загальні засади» визначається що У. є суверенною і незалежною державою у формі республіки.демократичну суть держави конкретизує принцип народовладдя.соціальний характер держави визначає принцип соціальної спрямованості економіки.держава сприяє консолідації та розвитку української нації.державною мовою є укр..мова. проголошується принцип верховенства права.визначено ознаки правової держави.конституція проголошує особисті права людини,закріплено політичні права і свободи громадян,передбачено широкий спектр економічних культурних і соціальних прав людини.