О. В. Стрілець Мистецтво вишивки українського рушника

Вид материала

Навчально-методичний посібник

Содержание Заняття 5. Технологія вишивання “качалочки”

Подобный материал:

• На рушнику хай доля квітне, 59.79kb.
• Програма творчого конкурсу за обраним фахом Галузь знань 0202 «Мистецтво», 91.83kb.
• «Кобзарське мистецтво – яскрава сторінка історії українського народу», 221.17kb.
• Уфойє народного дому розгорнуті виставки : української вишивки, 312.43kb.
• План Вступ 1 Історія рушника 2 Рушник у народному побуті 3 Мова рушника, 396.61kb.
• Прийнятий: Затверджено: Постановою №6 Радою Українського Народу Установчих Зборів Українського, 368.33kb.
• Уроку: «Театр як синтез мистецтв», 48.67kb.
• Історія української кухні, 169.65kb.
• Програма курсу за вибором образотворче мистецтво для учнів 5-7 класів 2004, 821.11kb.
• Програма творчого конкурсу за обраним фахом Галузь знань 0202 «Мистецтво», 63.6kb.

Заняття 5. Технологія вишивання “качалочки”

“Качалочки”, або ж “качалкова гладь”, - це опуклі видовжені прямокутники, виконані лише паралельними стібками. Орнаменти побудовані на контрастних поєднаннях червоний – зелений, жовтий – чорний, а також на сполученні простих геометричних елементів. “Качалочками” вишивають рушники, серветки, дитячий одяг тощо. Закріпивши робочу нитку, виконуємо паралельні стібки через одну горизонтальну нитку. Таким чином утворюємо “качалочку”, наступні стібки “качалочкової гладі” кладемо також паралельно попереднім ( рис. 5/1 ). “Качалочки” виконуємо стібками однакового розміру, але тільки вертикально. Розмір стібків залежить од орнаменту. Вишитий узор обшиваємо нитками чорного кольору ( рис. 5/2 ).



Рис. 5/1-2


Практичне завдання:

1. 
   Замалювати схему техніки вишивання “качалочки”
   
2. Виконати в матеріалі невеликий фрагмент вишивки в техніці “качалочки”
   

Заняття 6. “Рушниковий шов”

“Рушниковий шов” належить до техніки вільного малюнка “гладь”. Головним у цій техніці є художня виразність контурної лінії. Контур виконується “стібковим швом”, а площини, що формують малюнок ( квіти, листя, птахи ), вишиваються рушниковим заповненням, тобто різноманітними невеликими квадратиками, ромбами, прямокутниками, чергуванням вертикальних смуг, хвилястих ліній. Завдяки цьому створюється динаміка внутрішнього руху.

Приступаючи до вишивання, на тканину слід нанести малюнок – орнамент рослинного характеру. Закріпивши вишивальну нитку на лінії малюнка на кількох вертикальних нитках тканини за допомогою петлі, вколюємо голку вправо від першого проколу. Утворюється перший стібок. Набравши зліва направо на голку певну кількість ниток, уводимо її поверх середини першого стібка ( рис. 6/1 ). Вишиваючи зліва направо, вколюємо голкою з вишивальною ниткою таку ж кількість ниток тканини, як і першим стібком, уводимо голку й вишиваємо з вивороту у зворотньому напрямку ( справа наліво ), виколюємо її на лицьовий бік у місці першого проколу

першого стібка. Таким чином, усі лицьові стібки йдуть праворуч, а стібки з вивороту ліворуч, причому довжина останніх удвоє менша. На тканині утворюється наче маленький шнурочок, нашитий по контуру малюнка. Потім заповнюємо гладьовими швами ( рис. 6/2, 3 ).




Рис. 6/1-3

Практичне завдання:

1. 
   Замалювати мотиви полтавських рушників.
   
2. Виконати в матеріалі один з замальованих попередньо елементів з використанням техніки “рушниковий шов”.
   

Заняття 7. “Тамбурний шов”

“Тамбурний шов” використовується для вишивання рушників, особливо в Сумській і Харківській областях. В основі його лежить найпростіший допоміжний шов “ланцюжок”, котрий у вишивці застосовується для обводки і зв’язку між окремими елементами композиції, а також ним користуються як самостійним швом, - так званий “тамбурний, виконаний петельками”. “Ланцюжок” вишивається справа наліво ( на 2, 3, 4 нитках, залежно від щілності тканини). Закріплюємо робочу нитку на чьотирьох горизонтальних нитках за допомогою петлі.

Набираємо на голку чотири нитки основи, притримуємо вишивальну нитку великим пальцем лівої руки й робимо петлю справа наліво, нитка під кінцем голки ( рис. 7/1 ). Виводимо голку на лицьовий бік, потім уколюємо її в теж саме місце, набираємо чотири нитки основи, підримуємо робочу нитку великим пальцем лівої руки й робимо петлю справа наліво ( рис. 7/2 ). Після цього протягуємо вишивальну нитку на лицьовий бік. Знову виколюємо голку в тому ж місці і так продовжуємо виконувати стібки до кінця ряду. Зворотний бік має вигляд суцільної строчки.




Рис. 7/1-2


Практичне завдання:

1. 
   Замалювати схему техніки “тамбурний шов”
   
2. Виконати в матеріалі фрагмент вишивки в тех. “тамбурний шов”
   

Заняття 8. “Художня гладь”


“Художня гладь”, на відміну від “полтавської”, дає можливість вільно робити стібки на малюнку, заздалегідь нанесеному на полотно. Елементи даного узору поділяємо приблизно на три частини й заповнюємо трьома кольорами. Од центра квітки або листика кладемо стібки різної довжини. Настили робимо вишивальною ниткою з закріпами, але не густо, щоб між ними можна було ввести другий і третій кольори. Нитки добираємо під колір різних відтінків – від темного до світлого.


Практичне завдання:

1. 
   Замалювати природний елемент / осінній листочок / в кольорі
   
2. Замальований елемент в кольорі вишити, використовуючь техніку вишивки “художня гладь”.
   

Залікове завдання.

1. 
   Виконати проект рушника одного з регіонів України.
   
2. Виконати в матеріалі рушник ( довжий – 160 см. ), використовуючи техніку рідного регіону.
   

Теми для рефератів.

1. 
   “Народна вишивка Полісся”
   
2. “Особливості народної вишивки Середнього Подніпров’я”
   
3. “Техніка вишивки Прикарпаття”
   
4. “Український рушник”
   
5. “Вишивана літера, число і слово”
   
6. “Антропоморфні образи рушникової вишивки”
   
7. “Рослинний орнамент у вишевці”
   
8. “Світ предметів у рушниковому орнаменті”
   

Висновки.

Вивчення літературних,архівних та інших джерел і конкретних артефактів-рушників,зібраних у колекціях музеїв а також матеріалів польових досліджень багатьох мистецтвознавців та науковців таких як:Антоновича Д.,Салівачова М.,Никорак О.,Китоваї С.,Кари-Васильєвої Т.,Мельничука Ю.,Лупій Т.,та інших приводить до висновку,що вишивка українського рушника-один із найулюбленіших видів народної творчості.Це мистецтво не припинило свого існування і в наш час.Воно живе повноцінним життям,у ньому увібрались естетичні уявлення й художня культура рідного народу.Вивчення мистецтва українського рушника займає визначне місце в естетичній освіті молодого покоління.Сьогодні і теоретики,і методисти кажуть про необхідність підходити до мистецтва саме як до мистецтва,навчати молодь сприймати художній твір як естетичне явище.Мистецтво,а особливо народне виникає із потреби людини в досконалості і є одним із видів естетичної діяльності,перетворення світу і себе за законами краси.А.С.Макаренко підкреслював,що виховна роль народного мистецтва і звичаїв полягає у створенні такої атмосфери,при якій неможливі негативні вчинки.Тут,на його думку,велику роль відіграє досвід старших,повага до їх праці,до правил громадського співжиття.Такі традиції прикрашають життя молодого покоління,вони відчувають себе захищеними своїм власним колективним законом,пишаються ним і намагаються його покращити.[14.c.12]

Мистецтво українського рушника відіграє визначну роль в розвитку здібностей естетичного сприймання дійсності.Автор який створив даний вишитий твір,є не тільки народним майстром.Він виконує ту саму роль вихователя,педагога:він образом спрямовує увагу спостерігача на найсуттєвіші і найвиразніші властивості явищ дійсності.В народних вишитих творах люди-творці фіксують не лише своє естетичне сприймання життя,а й його оцінку,бажання перетворити його відповідно до свого ідеалу.Тому український вишитий рушник як ціле вимагає для його осягнення більш складного художньо-естетичного сприймання.До нього включаються:перше-сприймання зовнішньої форми твору,його художніх засобів,що веде до другого-сприймання безпосередньо зображеного і до третього-сприймання художньої ідеї-ставлення автора/його почуттів,суджень,мети/стосовно відображуваного.

Найпоширенішою фориою роботи з розвитку студентів художньо-естетичного сприймання народних творів є,звичайно,бесіда.Вона дозволяє викладачеві давати більш-менш ґрунтовні пояснення вишитих творів і залучати до їх аналізу самих студентів.Вивчення знаків-символів,та мотивів вишивки на рушниках,допоможе підростаючому поколінню пізнати і зрозуміти всю суть душі рідного народу,його розуміння світу,бажання і глибоку природну мудрість.


Для поглибленого пізнання дітями цього дивовижного народного мистецтва необхідно також проводити практичні завдання по вивченню художніх технік вишивки рушників.Доцільним є-етнографічна практика в музеях декоративно-ужиткового мистецтв а також організація експозиції де будуть представлені вишиті твори самих студентів.

Отже,мистецтво вишитого рушника чи не найяскравіше втілює національні риси народного мистецтва всієї України,та несе в собі не тільки важливу матеріально-практичну функцію,а й естетичну культуру і духовну насолоду,та відіграє велику роль у формуванні високої духовності в студентської молоді.


Використана література:

Найден О.С. Традиції та їх функції в умовах ак­тивних суспільних змін//Українська художня культура. - К.,1996. - С.212.

Винокур І.С., Телегін Д.Я. Археологія України.

- К.,1994. -С.25. Станко В. Н. Історія первісного суспільства.

К.,1999.- С.203.

Грушевський М.С. Історія української літерату­ри,- ТІ.- Київ-Львів.- 1923.- С.І01.

Воропай О. Звичаї нашого народу.— К.,1991-С.202.

Історія українського мистецтва: в шести томах.-Т.11.-К.Л967.-С.17І.

Історія українського мистецтва.- С.400.

Уваров А.С. Христианская символика.— М., 2001.- С.90-231.

Шостак В. Дохристиянські вірування українсь­кого народу// Рідна школа.- 1997.- №12.-С.28.

Антонович Дмитро. Українська культура. — К., 1993.-С.239.

Афанасьєв А.Н. Древо жизни. — М.1982. — С. 214.

Найдем О.С. Орнамент українського народно­го розпису. - К.,1989. - С.74.

Павлуцький Г.Г. Історія українського орнамен­ту. - К., 1927. - Табл.Ю. - Рис.З.

Антонович Д. Українська культура. — К., 1993. - С. 392.

Давня історія України. — К.,1994. — С. 43, 75,81.

1. Бурова А.І. Естетичне виховання школярів // Мистецтво та освіта. – К., 2001. - №2. – С.31-40.
   
2. Данік О.Л. Морально-естетичний розвиток особистості засобами мистецтва: історико-теоретичний аспект // Проблеми педагогічних технологій. Збірник наукових праць. – 2004. – С.314-316.
   
3. Нікітчина С.О. Діяльність педагогічних колективів навчальних закладів по мораральному вихованню учнівської молоді на народних традиціях України. Навчально-методичний посібник. – Луцьк, 1997. – С.173.
   
4. Коновець С. Образотворче мистецтво в художньо-естетичному розвитку особистості / Педагогічний процес: теорія і практика. – К., 2003. – 305с.
   
5. Кураєва І. Стан проблеми художньо-естетичних інтересів у дітей із затримкою психічного розвитку в психолого-педагогічній літературі // Проблеми педагогічних технологій. Збірник наукових праць. – 2-е вид. – Луцьк, 2000. – 275с.
   
6. Орлов В.Ф. Професійне становлення майбутніх вчителів мистецьких дисциплін: теорія і технологія: Монографія / За заг. ред. І.А.Зязюна. – К.: Наукова думка, 2003. – 262с.
   
7. Рудницькі О.П. Світоглядна функція мистецтва // Мистецтво та освіта. – 2001. - №3.
   
8. Руденко Л.А. Вплив мистецтва на розвиток творчого потенціалу особистості // Педагогічний процес: теорія і практика. – 2-е вид. – Київ, 2003. – 365с.
   
9. Сухомлинський В.О. Вибрані твори: у 5-ти томах. – Т.3. – К., 1974. – С.544.