О. В. Стрілець Мистецтво вишивки українського рушника

Вид материала

Навчально-методичний посібник

Содержание Технологія вишивання рушників Заняття 1. Техніка вишивання “лиштва”.

Подобный материал:

• На рушнику хай доля квітне, 59.79kb.
• Програма творчого конкурсу за обраним фахом Галузь знань 0202 «Мистецтво», 91.83kb.
• «Кобзарське мистецтво – яскрава сторінка історії українського народу», 221.17kb.
• Уфойє народного дому розгорнуті виставки : української вишивки, 312.43kb.
• План Вступ 1 Історія рушника 2 Рушник у народному побуті 3 Мова рушника, 396.61kb.
• Прийнятий: Затверджено: Постановою №6 Радою Українського Народу Установчих Зборів Українського, 368.33kb.
• Уроку: «Театр як синтез мистецтв», 48.67kb.
• Історія української кухні, 169.65kb.
• Програма курсу за вибором образотворче мистецтво для учнів 5-7 класів 2004, 821.11kb.
• Програма творчого конкурсу за обраним фахом Галузь знань 0202 «Мистецтво», 63.6kb.

Технологія вишивання рушників

Для вишивання рушника необхідно ретельно готували і вишивальні нитки та голки.Ці речі,як вдалося зафіксувати науковцям в етнографічних експедиціях,мають неабияке значення.Про широке застосування голок відомо також із різних джерел,не тільки етнологічних.Як і всі металеві предмети,голки здатні притягувати та проводити енергії навколишнього простору.Вушко голки породжує вихрові потоки біоенергії,і сукупно вони створюють навколо голки сильне біополе.Голка є дуже чутливим приймаючи біоенергії і здатна проводити потоки енергії,які в сотні разів перевищують кількість енергій,що проходять через сталевий дрід аналогічного розміру та якості.Ці біоенергетичні потоки спрямовуються до вістря голки,яка таким чином дуже намагнічується.До яких би предметів не торкалась голка,вона залишає там енергетичний слід.Ці властивості відомі людству здавна і покладені в основу голкотерапії та різноманітних магічних процедур.Тепер можна собі уявити енергетичну картину вишитого виробу,коли голка торкалась тканини тисячі разів.усе,про що думала людина в цей час,молилась,співала чи повторювала поьажання,-все те залишала голка в узорі вишиття навічно.Тому,незважаючи на орнамент,котрий можуть одночасно виконати кілька людей,вишиття має різний характер,який вловлюється більшістю на підсвідомому рівні-езотеричному,духовному.

З етнологічних експедицій,зокрема з розповіді Т.Приходченко,дізнаємося про ініціації –посвячення дівчаток у вишивальниці.Такий обряд здійснювали в присутності всієї родини,яка збиралась мов на свято.Як правило,бабуся брала до рук голку,проказувала побажання дівчинці стати доброю майстринею і легенько вколювала їй в долоню руки

Чому необхідно було кожну дівчину залучати до вишиття та інших видів рукоділля? Питання це не виникае у більшості родин.А дарма.Наші предки називали Жінку хранителькою домашнього вогника.Це означало,що вона підтримувала Вогонь Життя у своїй родині,вона була жрицею.Вона виношує дітей і всякі маніпуляції з енергетикою в домі належить жінці.У зв’язку із цим,у неї повинне бути відмінне фізичне і душевне здоров’я.Руки людські є важливим інструментом,що відіграють велику роль у цьому,оскільки через них про ходять важливі енергетичні,інформаційні потоки та канали.Всяке рукоділля,а особливо вишивання надзвичайно активно прочищає ці канали і дає можливість підтримувати організм у цілковитій гармонії.Досить багато є розповідей жінок проте,як вони вилікувались від своїх хвороб завдяки вишиванню або мають змогу підтримувати свій психічно-емоційний стан у гармонії.Просили в Бога,щоб зцілив через вишивання.Але рушник вишитий недужою людиною,вбирав у себе негативні еманації хвороби.Його не можна було тримати в домі,тим більше комусь віддавати.Такий рушник несли на цвинтар і пов’язували на хресті.

Його вже тоді не знімали,аж поки вітри ,дощі,морози,сонце не знищували тканину.Негативна енергетика заземлялась з допомогою хреста.

Нитки для вишивання також ретельно добирали.Серед старих жінок у селах Південного Поділля,на Одещині збереглась така інформація(польові матеріали Т.Приходченко).Найкращі нитки для вишивання-шовкові.Тому що ниточка складається з павутинок кокона шовкопряда завдовжки 2км.Це означає,що волокна,котрі складають нитку,цілі по всій довжині.Наступними за цінністю є нитки вовняні.Вони,як і шовк,тваринного походження,мають білкову природу.За вовняними йдуть нитки лляні та конопляні,що складаються з білка кератина,на відміну від рослинних ,мають значний резерв «пам’яті»-накопичення електромагнітних коливальних імпульсів ,тобто інформації.Згадайте,як тріщить електричними іскрами плетений з вовни светр,коли ви його скидаєте з себе.Зрозуміло,що чим довші волокна,тим краща провідність.Ці якості вовни використовують у килимах(сильних обрядових речах),веретах,вовняному верхньому вбранні і особливо у поясному-плахтах,обгортках,запасках,та крайках.Колись жінка без вовняної запаски або попередниці не могла вийти за ворота на вулицю,бо запаска захищає жіночий живіт.Зрозуміло,що не стільки у фізичному плані,скільки в енергетичному.

Шовкові вишивальні нитки,як і тканини,дуже цінували,оскільки були привізними,їх вживали виключно для виконання найдорожчих речей.[7,c.62]

Вишиваючи рушники з рослинним узором, необхідно брати шмат цілого полотна, ні в якому разі не зшитого(що означає перерубану дорогу, а кому вона треба?...), і накладати на старе шитво. Олов’яною ложкою, або в інший спосіб перетирати, переносити узор на новий рушник. Полотна по довжині брали стільки,щоб було кратне людському зростові.Так подільські рушники найчастіше короткі-150-180см,київські,черкаські,деякі полтавські-300-350см,окремі рушники сягають довжини 450-550см завдовжки.

В давні часи брали вже засилену голку для вишивання,то читали молитву та побажання.Завжди після перерви,перед продовженням роботи їх повторювали.Коли відкидали роботу до наступного продовження,то не залишали якнебудь полотно,а акуратно його складали.Якщо залишали зім’ятим,то і доля так поведеться,що не буде порядку.Коли закінчувалась нитка у голці,то ніколи не втикали голку саму в полотно.Треба було заселити нову нитку,і лише тоді вколоти.Складену акуратно роботу загортали в тканину,не залишали відкритою.

У багатох місцевостях жінки вишивали в цілковитій тиші,спокої,таємно,щоб ніхто не бачив їхньої роботи,на противагу існуючому в літературі опису вечорниць,де дівчата вишивали.Можливо таке спільне вишивання й було,про те не рушників.Бо то річ глибоко сакральна і через те інтимна.Виконану дівчиною роботу мають право бачити її рідні в хаті.Ще в дохристиянські часи існувало таїнство шлюбу.Коли на весільному рушнику благословляли батьки молодих,то вхаті в цей момент не було нікого.Рушник,постелений батьками,молода скручувала в сувій і ховала від стороннього ока. Вже по смерті діда і баби їхні нащадки могли показувати всім рушника, говорячи про їхній зелений шлях. А ще онуки перешивали Розове Древо з бабиного рушника на свій, на майбутнє весілля.

Кожен кінець рушника необхідно починати вишивати знизу в гору, за таким же принципом, як виготовляти ткані рушники. Ніколи не перестрибувати з одного кінця до іншого, щоб вишивати окремі елементи. Колись не встигала наречена, то їй допомагала мати, хрещена мати, сестра, тобто хтось із близьких рідних.

Сам процес вишивання-робота з матеріалом, відтворення орнаменту на тканині за допомогою різноманітних технічних прийомів-є-надзвичайно захоплюючим і не менш сакральним, як робота ткача, гончара, писанкаря.

Вивчаючи дослідження багатьох науковців, можна сказати, що в Україні відомо понад 200 швів. Їх можна згуртувати за технічним виконанням до 20 технік. Кожна вишивальниця виказувала свою зацікавленість, любов до одного з вишиття, чи спокійне ставлення до іншого.

Ю.Мельничук стверджує,що характер нанесення стібків на полотно має значення і впливає на енергетичну картину вишиття того чи іншого орнаменту.Рука,що тримає голку з ниткою,весь час повторює рухи у певній послідовності.Найчастіше це коливальні спіралевидні рухи.

Спіраль – одна знайпоширеніших форм,моделей Світобудови,яка надзвичайно сильна в енергетичному плані.До таких швів належить занизування,зволікання,низь.При цьому нитка залишається на поверхні або під сподом полотна,тобто стає видимою і невидимою.Вишиття тоді чітко нагадує негатив і позитив.Окрему групу становлять шви,виконані технікою хрести кування.Хрест належить до знаків,що активно захищають і,разом із тим,дають змогу під’єднуватись до гармонії Природи.Надаючи перевагу певним швам,людина тим самим виказує своє енергетичне чуття та резонанс,потребу в тій чи іншій якості енергетики.

Також необхідно відзначити,що традиція передбачала виконання вишивальницею таких моментів:

-по-перше,працюючи,ніколи не випорювали «помилки»

Ті «помилки»,що ставилися на полотні,при їх «виправленні» вносили деструкцію в енергетику рушника.Як не можна лаково пережити вчорашній день,так і,не варто перероблювати роботу, а треба йти далі. Рушники, котрі вишивали з піснею і молитвою,з асиметрією і різними мітками, вражають нас своєю «живістю»,а ті,які технічно бездоганно виконані-нецікаві, холодні, безсердечні(вишиті тільки розумом); [7,c 64] -по-друге, рушники в минулому виготовляли так, що обидва боки були вишиті однаково і чисто. Видимий бік для нашого ока символізує наші діяння, котрі відомі людям, а невидимий-думки та бажання. Останні для людей невидимі і часто йдуть у супереч нашим вчинкам, у яких ми хочемо здаватися людям гарними. Проте перед Господом сховати нічого не вдасться. Невидима наша сторона повинна бути в цілковитій гармонії з видимою, в цьому полягає сенс Буття.[7,c.64]


Розробки занять “Технології вишивання рушників”


Заняття 1. Техніка вишивання “лиштва”.

“Лиштва” – один із найдавніших способів шитва. Ця техніка пов’язана з точним рахунком ниток. Помилка хоча б на одну нитку порушує цілісність всього узору. Кожний елемент виконується самостійно, що дає змогу майстрині створювати з окремих мотивів різноманітні композиції. Існує величезна кількість узорів, вишитих “лиштвою”. Залежно від зображуваного мотиву узори “лиштви” мають відповідні назви: лиштва “клинцева”, ”човникова”, “хмельова”, “сніжкова”, “яблучкова”, “ключова”.

Учитися вишивати рекомендується спершу з простих елементів узору на тканині полотняного переплетіння. На середині полотна (10-15 см) з правої сторони закріплюємо робочу нитку за допомогою петлі на трьох нитках основи справа наліво.

Вводимо голку в точку першого проколювання та виводимо на одну горизонтальну нитку вище й на одну вертикальну нитку зліва від першого стібка (рис. 1/1). Набираємо на голку п’ять ниток основи,виколюємо на одну горизонтальну нитку вище й на одну вертикальну ліворуч від попереднього стібка. Далі набираємо на голку сім ниток основи, виколюємо на одну горизонтальну нитку вище й на одну вертикальну нитку ліворуч від попереднього стібка (рис. 1/2). Набравши на голку чотири нитки основи, виколюємо її на одну горизонтальну нитку вище й на одну вертикальну нитку ліворуч від попереднього стібка (рис. 1/3). Так повторюємо до повороту голки на кут (рис. 1/4).

Зробивши поворот, вишиваємо горизонтальні паралельні стібки за =1=

вищеподаним описом. Під час роботи тканину слід рухати згори вниз.




Рис. 1/1-4


Практичне завдання:

1. 
   Замалювати схему вишивки в техніці “лиштва”.
   
2. Виконати на канві зразок вишивки в техніці “лиштва”.
   

Заняття 2. Техніка вишивання “простий хрестик”.


Хрестикова техніка. Хрестик – одна з найпоширеніших рахункових технік української вишивки. Вона найбільш легка, доступна у виконанні узорів та їх перезніманні. Завдяки цьому хрестик дає широкі можливості для колірної розробки площини орнаментального мотиву – найчастіше всього в червоно-чорній гамі. Краса шитва залежить від точного рахунку ниток тканини й діагонального перекриття верхніх стібків, які повинні лягати в одному напрямку.

“Простий хрестик”. Закріплюємо вишивальну нитку петлею, на трьох нитках основи срава наліво (рис. 2/1). Голку вколюємо праворуч по діагоналі, через три горизонтальні нитки вниз. Набираємо на неї три нитки основи справа наліво й виколюємо на лицьовий бік. Утворився напівхрестик. Вводимо голку вгорі (рис. 2/2) в праву точку першого горизонтального стібка. Набираємо на неї шість ниток основи (враховуючи три нитки першого стібка) і виводимо на лицьовий бік.

Утворився перший хрестик ( і три нитки, набраний на другий). Уводимо голку в нижню точку першого хрестика (рис. 2/3). Набираємо три нитки основи справа наліво. Виводимо на лицьовий бік. Знову вколюємо голку вгорі (рис. 2/4) в точку верхнього попереднього хрестика. Набираємо шість ниток основи( три нитки, що набрані на наступний хрестик), виводимо на лицьовий бік і продовжуємо вишивати “простий хрестик”.




Рис. 2/1-4


Практичне завдання:

1. 
   Замалювати схему вишивки в техніці “простий хрестик”.
   
2. Виконати на канві зразок вишивки в техніці “простий хрестик”
   

Заняття 3. Техніка вишивання “занизування”.


“Занизування” імутує узорне переборне ткацтво. Характерною особливістю є те, що вишивальна нитка протягується через усю довжину орнаменту, аналогічного шву “поперед голки”. Вишивка найчастіше виконується червоними нитками, іноді вводять як додаткові – сині або чорні. Узори геометричні – ромби, квадрати. “Занизування” добре поєднується з ажурними техніками.

Закріплюємо робочу нитку за допомогою петлі в правому боці тканини. Вишиваємо залежно від узору горизонтальними паралельними стібками справа наліво до кінця ряду.

У зворотному напрямку – зліва направо, не відриваючи робочої нитки, голку виколюємо через одну горизонтальну нитку вниз. Виводимо її на лицьовий бік (рис. 3/1). Потім повертаємо вишивку зліва на право й продовжуємо виконувати горизонтальні паралельні стібки справа наліво до кінця ряду. У зворотному напрямку, Не відриваючи вишивальної нитки, вколюємо голку через одну горизонтальну нитку й виводимо на лицьовий бік (рис. 3/2,3). Знову повертаємо вишивку справа наліво й вишиваємо горизонтальні паралельні стібки справа наліво до кінця ряду. Таким чином продовжуємо вишивати наступні ряди за узором, відступаючи одну горизонтальну нитку вниз у кінці кожного ряду. Вишивку повертаємо зліва направо. Лицьовий і зворотній бік вишивки однаковий. Слід зауважити, що “занизування” на Львівщині має назву “заволікання”.




Рис. 3/1-3


Практичне завдання:

1. 
   Замалювати схему вишивки в техніці “занизування”.
   
2. Виконати на полотні зразок вишивки в техніці “ занизування”.
   

Заняття 4. Технологія вишивання “повздовжня низь”, “поперечна низь”.


“Повздовжня низь”. Для її виконання використовують чорний колір, підсилений червоним. Шиють цю техніку одночасно на всю довжину узору, паралельними стібками справа наліво, подібно до швів “уперед голку”, “занизування”. Вишивальну нитку закріплюємо на чотирьох вертикальних нитках тканини, набираємо на голку одну вертикальну нитку (справа наліво), пропускаємо під голку п’ять, набираємо на голку п’ять, пропускаємо п’ять, знову набираємо на голку п’ять, пропускаємо п’ять, набираємо три, пропускаємо чотири, набираємо одну, пропускаємо чотири, набираємо чотири нитки. Таким чином, ми прошили перший ряд першого рапорта. Другий ряд і наступні шиємо точно за узором, уважно рахуючи нитки тканини – од цього залежить точність усього узору. Стібки, залежно від узору, у кожному ряду лягають вправо або вліво на одну вертикальну нитку тканини. Виконавши орнамент основним кольором, уводимо в ті місця, що необхідно, червоний колір або синій швом гладь на лицьовому боці виробу, обводки виконуємо повздовжньою ниткою (рис. 4/1,2).

“Поперечна низь”. Її вишивають одним кольором – чорним або червоним. Після закінчення основонго узору вводять додаткові кольори технікою гладь. Чорну “низь” доповнюють червоним, синіми, зеленими, жовтими нитками; червону ж – чорними, синіми, зеленими, жовтими.

Вишиваємо “поперечну низь” з вивороту впоперек узору, перший ряд виконуємо згори вниз, закінчивши його ( по всій ширині з обводкою), відступаємо одну нитку вліво (вперед та шиємо другий поперечний ряд знизу вгору. На голку набираємо постійно непарну кількість ниток (одну, три, п’ять), які на лицьовому боці завжди вкриті стібками.

Якщо вишиваємо на нитках більше п’яти (семи, дев’яти), то на кожній четвертій нитці тканини обов’язково шиємо «замок». Для цього на голку набираємо чотири нитки тканини й виколюємо до себе на звороті, потім повертаємо голку на одну нитку назад і набираємо на неї знову ту ж саму четверту нитку та ще три, далі закручуємо четверту нитку тканини вишивальною ниткою, наче прикріплюємо вишивальну нитку до тканини. Стібок на одинадцяти нитках закріплюємо двома «замками». Виконуючи шов «поперечна низь», необхідно уважно рахувати нитки тканини, від цього залежить форма й точність узору.


=5=



Рис. 4/1-2





Практичне завдання:

1. 
   Замалювати схеми технік “Повздовжня низь” та “поперечна низь”.
   
2. Виконати на полотні фрагменти орнаментів за допомогою данних технік.