Річна фінансова звітність

Вид материала

Документы

Содержание Справедлива вартість Витрати на проведення операції Амортизована вартість Метод ефективної ставки відсотка – Примітка 1.3. Первісне визнання фінансових інструментів. Всі інші фінансові інструменти Примітка 1.7. Основні засоби. Основні засоби

Подобный материал:

• Річна фінансова звітність, 1023.91kb.
• Річна фінансова звітність за 2007 рік, 720.32kb.
• Товариство з обмеженою відповідальністю "Фортуна-банк" Річна фінансова звітність, 1327.25kb.
• Публічне акціонерне товариство "Фортуна-банк" Річна фінансова звітність зміст, 1285.5kb.
• Річна фінансова звітність за рік, що закінчився 31 грудня 2010 року, 5185.92kb.
• Товариство з обмеженою відповідальністю "Фортуна-банк" Річна фінансова звітність, 1154.36kb.
• УніКредит Банк Тзов річна фінансова звітність за 2007 рік Зміст, 2397.27kb.
• Про затвердження Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 29 "Фінансова звітність, 751.61kb.
• Публічного акціонерного товариства «закритий недиверсифікований корпоративний інвестиційний, 148.46kb.
• Звіт незалежного аудитора аф «ОБ’єднана аудиторська група», 195.82kb.

Інформація про характер операцій та про основну діяльність банку викладена в розділі „Загальна інформація про діяльність банку”.

Примітка 1.2. Основи облікової політики та складання звітності.

Банк здійснює бухгалтерський облік та складає фінансову звітність відповідно до вимог чинного законодавства України. Принципи побудови облікової політики Банку відповідають вимогам нормативно-правових актів Національного банку України, основним принципам міжнародних стандартів фінансової звітності та тлумачень, випущених Комітетом з тлумачень міжнародних стандартів фінансової звітності та Національних Положень (стандартів) бухгалтерського обліку.

Основні принципи облікової політики, що використовувались у ході підготовки цієї фінансової звітності, наведені далі.

Основи оцінки. Фінансові інструменти відображаються за справедливою, амортизованою або первісною вартістю, залежно від їх класифікації.

Справедлива вартість – це сума, на яку можна обміняти актив або за допомогою якої можна врегулювати забезпечення під час здійснення угоди на загальних умовах між добре обізнаними непов’язаними особами, що діють на добровільних засадах. Справедлива вартість являє собою поточну ціну пропозиції для фінансових активів та ціну попиту для фінансових зобов’язань, що котируються на активному ринку. Стосовно активів та зобов’язань із ринковими ризиками, що взаємно компенсуються, банк може використовувати середні ринкові ціни для визначення справедливої вартості позиції із ризиками, що взаємно компенсуються, та застосовувати до чистої відкритої позиції відповідну ціну попиту або ціну пропозиції. Фінансовий інструмент вважається таким, що котирується на активному ринку, якщо котирування цього фінансового інструменту є вільно та регулярно доступними на фондовій біржі чи в іншій організації та якщо ці котирування відображають фактичні та регулярні ринкові операції, що здійснюються на загальних умовах.

Для визначення справедливої вартості певних фінансових інструментів, щодо яких відсутня інформація про ринкові ціни із зовнішніх джерел, використовуються такі методики оцінки, як модель дисконтування грошових потоків, оціночні моделі, що базуються на даних про останні угоди, здійснені між непов’язаними сторонами, та аналіз фінансової інформації про об’єкти інвестування. Застосування методик оцінки може вимагати припущень, що не підкріплені ринковими даними.

Первісна вартість – це сума сплачених грошових коштів або їх еквівалентів або справедлива вартість інших ресурсів, наданих для придбання активу на дату придбання, яка включає витрати на проведення операції. Оцінка за первісною вартістю застосовується лише до інвестицій в інструменти капіталу, які не мають ринкових котирувань і справедлива вартість яких не може бути достовірно визначена, а також до похідних фінансових інструментів, які пов’язані з такими інструментами капіталу та розрахунки за якими повинні здійснюватися шляхом поставки таких інструментів капіталу, які не мають котирувань.

Витрати на проведення операції – це притаманні витрати, що безпосередньо пов’язані із придбанням, випуском або вибуттям фінансового інструмента. Притаманні витрати – це витрати, що не були б понесені, якби операція не здійснювалась. Витрати на проведення операції включають виплати та комісійні, сплачені агентам (у тому числі працівникам, які виступають у якості торгових агентів), консультантам, брокерам та дилерам; збори, які сплачуються регулюючим органам та фондовим біржам, а також податки та збори, що стягуються при перереєстрації права власності. Витрати на проведення операції не включають премій або дисконтів за борговими зобов’язаннями, витрат на фінансування, внутрішніх адміністративних витрат чи витрат на зберігання.

Амортизована вартість – це вартість при початковому визнанні фінансового інструмента мінус погашення основного боргу плюс нараховані проценти, а для фінансових активів – мінус будь-яке зменшення вартості щодо понесених збитків від знецінення. Нараховані проценти включають амортизацію відстрочених витрат за угодою при початковому визнанні та будь-яких премій або дисконту від суми погашення із використанням методу ефективної ставки відсотка. Нараховані процентні доходи та нараховані процентні витрати, в тому числі нарахований купонний дохід та амортизований дисконт або премія (у тому числі комісії, які переносяться на наступні періоди при первісному визнанні, якщо такі є), не відображаються окремо, а включаються до балансової вартості відповідних балансових статей.

Метод ефективної ставки відсотка – це метод розподілу процентних доходів або процентних витрат протягом відповідного періоду з метою отримання постійної процентної ставки (ефективної процентної ставки) від балансової вартості інструмента. Ефективна процентна ставка – це процентна ставка, за якою розрахункові майбутні грошові виплати або надходження (без урахування майбутніх кредитних збитків) точно дисконтуються протягом очікуваного терміну дії фінансового інструмента або, у відповідних випадках, протягом коротшого терміну до чистої балансової вартості фінансового інструмента. Розрахунок поточної вартості включає всі комісійні та виплати, сплачені або отримані сторонами договору, що є невід’ємною частиною ефективної процентної ставки.

Статті балансу банку на звітну дату оцінені наступним чином.

Активи:

• грошові кошти та їх еквіваленти – за справедливою вартістю;
  
• кошти в інших банках – за амортизованою вартістю;
  
• цінні папери в портфелі банку на продаж – за справедливою вартістю;
  
• цінні папери в портфелі банку до погашення – за амортизованою вартістю;
  
• основні засоби та нематеріальні активи – за первісною вартістю за вирахуванням накопиченого зносу, крім групи ”Будівлі, споруди та передавальні пристрої”, яка відображається за переоціненою (справедливою) вартістю;
  
• інші фінансові активи та інші активи – за первісною вартістю.
  

Зобов’язання:

• кошти банків та кошти клієнтів, боргові цінні папери, емітовані банком, інші залучені кошти – за амортизованою вартістю;
  
• зобов’язання щодо поточного податку на прибуток, відстрочені податкові зобов’язання, резерви за зобов’язаннями – за первісною вартістю;
  
• інші фінансові зобов’язання та інші зобов’язання – за первісною вартістю.
  

Основні принципи бухгалтерського обліку.

Відповідно до міжнародних стандартів бухгалтерського обліку (МСБО 1 „Подання фінансових звітів”, МСБО 8 „Облікові політики, зміни в облікових оцінках та помилки”) основними принципами бухгалтерського обліку є безперервність, нарахування, послідовність (постійність).

Безперервність. Принцип безперервності означає оцінку активів банку виходячи з припущення, що Банк буде продовжувати свою діяльність в майбутньому без суттєвого скорочення її масштабів та не має наміру ліквідуватися. Якщо банк планує зменшити обсяг операцій, це розкривається у фінансових звітах.

Принцип нарахування та відповідності доходів і витрат – для визначення фінансового результату звітного періоду потрібно порівняти доходи звітного періоду з витратами, що були здійснені для отримання цих доходів. Доходи і витрати відображаються в бухгалтерському обліку та фінансовій звітності в момент їх виникнення незалежно від того, коли були отримані або сплачені кошти, та відображаються наступним чином:

• доходи та витрати обліковуються в тих періодах, до яких вони відносяться, а не в періодах, коли було отримано або сплачено грошові кошти за ними;
  
• отримані доходи, які відносяться до майбутніх періодів, обліковуються на рахунках доходів майбутніх періодів;
  
• здійснені витрати та платежі, які відносяться до майбутніх періодів, обліковуються на рахунках витрат майбутніх періодів;
  

Послідовність - постійне (з року в рік) застосування банком обраної облікової політики. Банк постійно керується одними і тими ж правилами бухгалтерського обліку для забезпечення можливості порівняння показників фінансових звітів за різні періоди. Зміна методів обліку можлива лише у випадках, передбачених міжнародними стандартами бухгалтерського обліку/фінансової звітності та національними положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку, і потребує додаткового обґрунтування і розкриття у фінансових звітах. Внесення поправок до облікової політики банку протягом року не допускається (крім випадків істотних змін у законодавстві).

Функціональною валютою банку є валюта первинного економічного середовища, в якому працює банк. Функціональною валютою і валютою подання фінансової звітності банку є національна валюта України – гривня.

Облікова політика банку не відповідає Міжнародним стандартам фінансової звітності в частині формування резервів для відшкодування можливих втрат за кредитними операціями, яке здійснюється згідно вимог Національного банку України шляхом формування резервів на повний розмір чистого кредитного ризику, зваженого на відповідний коефіцієнт резервування, за всіма видами кредитних операцій та невизнання впливу гіперінфляції до 01.01.2001 на статті капіталу та основних засобів. Це відрізняється від вимог МСБО 39 „Фінансові інструменти: визнання та оцінка” щодо оцінки зменшення корисності фінансових активів та від вимог МСБО 29 «Фінансова звітність в умовах гіперінфляції» щодо складання фінансових звітів в умовах постгіперінфляційної економіки.

Всі активи та зобов’язання банку оцінюються та відображаються в бухгалтерському обліку розумно, з достатньою мірою обережності, щоб створені під них резерви та вжиті заходи виключали можливість перенесення існуючих фінансових ризиків, що потенційно загрожують фінансовому становищу банку, на наступні звітні періоди.

Операції в іноземній валюті для ведення бухгалтерського обліку оцінюються за номіналом іноземної валюти та в гривневому її еквіваленті за офіційним курсом гривні до іноземних валют на день здійснення операцій.

Активи і зобов’язання - монетарні балансові та позабалансові статті в іноземній валюті переоцінюються при зміні офіційних валютних курсів.

Реальна вартість активів змінюється внаслідок коливання ринкових цін, курсів іноземних валют, передчасного фізичного та морального зносу, інших об’єктивних факторів. Переоцінка вартості окремих статей активів до їх ринкової вартості проводиться, у разі необхідності, у порядку, визначеному Національним банком України та внутрішніми документами банку.

Примітка 1.3. Первісне визнання фінансових інструментів.

За справедливою вартістю визнаються похідні фінансові інструменти. Витрати на операції визначаються за рахунками витрат під час їх первісного визнання. Витрати на операції не включають дисконт або премію за форвардними та опціонними контрактами.

Всі інші фінансові інструменти спочатку визнаються за справедливою вартістю плюс витрати, понесені на здійснення операції. Найкращим підтвердженням справедливої вартості при початковому визнанні є ціна угоди. Прибуток або збиток при початковому визнанні визнається лише у тому випадку, якщо існує різниця між справедливою вартістю та ціною угоди, підтвердженням якої можуть бути інші поточні угоди з тим самим фінансовим інструментом, що спостерігаються на ринку, або методики оцінки, які у якості базових даних використовують лише дані з відкритих ринків.

Усі операції із придбання або продажу фінансових активів, що передбачають поставку протягом періоду, визначеного законодавством або традиціями ринку (угоди «звичайної» купівлі-продажу), визнаються на дату здійснення угоди, тобто на дату, коли Банк зобов’язується поставити фінансовий актив. Усі інші операції з придбання фінансових інструментів визнаються тоді, коли банк стає стороною договору про придбання фінансового інструменту.

Примітка 1.4. Кредити та заборгованість клієнтів.

Кредити та аванси клієнтам обліковуються, коли банк надає грошові кошти з метою придбання або створення дебіторської заборгованості, яка не пов’язана з похідними фінансовими інструментами, не котирується на відкритому ринку та має бути погашена на встановлену чи визначену дату. При цьому банк не має наміру здійснювати торгові операції з цією дебіторською заборгованістю.

Первісне визнання кредитів здійснюється банком за справедливою вартістю з урахуванням витрат на проведення операції. На дату балансу кредити оцінюються за амортизованою собівартістю з використанням ефективної ставки відсотка під час здійснення амортизації дисконту (премії) та нарахування процентів. У звіті „Баланс” кредити відображаються за вирахуванням резервів на покриття збитків від знецінення. Знецінення кредитів відображається шляхом формування резервів для покриття кредитного ризику за рахунок витрат банку.

Збитки від знецінення визнаються у звіті про фінансові результати по мірі їх виникнення у результаті однієї або декількох подій („збиткових подій”), що відбулись після початкового визнання фінансового активу і чинять вплив на суму або строки оціночних грошових потоків, які пов’язані з фінансовим активом або групою фінансових активів, якщо ці збитки можна достовірно оцінити.

Основними факторами, які враховує банк при визначенні знецінення фінансового активу, є його прострочений статус та можливість реалізації відповідного забезпечення, за його наявності. Нижче перелічені основні критерії, на підставі яких визначається наявність об’єктивних ознак збитку від знецінення:

• прострочення будь-якого чергового платежу, при цьому несвоєчасна оплата не може пояснюватись затримкою у роботі розрахункових систем;
  
• позичальник зазнає суттєвих фінансових труднощів, що підтверджує отримана банком фінансова інформація позичальника;
  
• ймовірність банкрутства чи фінансової реорганізації позичальника;
  
• платоспроможність позичальника погіршилася внаслідок змін загальнонаціональних або місцевих економічних умов, які чинять вплив на діяльність позичальника;
  
• вартість забезпечення суттєво зменшилась у результаті погіршення ситуації на ринку.
  

Збитки від знецінення визнаються шляхом створення резерву в сумі, необхідній для зменшення балансової вартості активу до поточної вартості очікуваних грошових потоків (без урахування майбутніх, ще не понесених кредитних збитків). Розрахунок поточної вартості оціночних майбутніх грошових потоків забезпеченого заставою фінансового активу відображає грошові потоки, що можуть виникнути в результаті набуття кредитором права володіння майном боржника за вирахуванням витрат на отримання та продаж застави незалежно від ступеня ймовірності набуття кредитором права володіння майном боржника.

Якщо у наступному періоді сума збитку від знецінення активу зменшується і це зменшення може бути об’єктивно віднесене до події, яка відбулась після визнання збитку від знецінення (наприклад, через підвищення кредитного рейтингу дебітора), то визнаний раніше збиток від знецінення сторнується шляхом коригування рахунку резерву. Сума зменшення відображається у звіті про фінансові результати.

Активи, погашення яких неможливе, списуються за рахунок відповідного резерву збитків від знецінення після завершення всіх необхідних процедур для відшкодування активу та після визначення остаточної суми збитку.

На кінець звітного року сума кредитів та заборгованості клієнтів до вирахування резервів склала 600038 тис. грн. (примітка 6.1), що на 21,1 % більше суми попереднього року (494395 тис. грн.)

Зобов’язання, пов’язані з кредитуванням. Банк бере на себе зобов’язання, пов’язані з кредитуванням, у тому числі зобов’язання з надання кредитів та фінансових гарантій.

Зобов’язання з надання кредитів, які включені до фінансової звітності, є відкличними та не несуть ризику для банку.

Фінансові гарантії – це безвідкличні гарантії здійснити платежі у випадку, якщо клієнт виявиться неспроможним виконати свої зобов’язання перед третіми сторонами. Фінансовим гарантіям притаманний той самий ризик, що і кредитам. Фінансові гарантії та зобов’язання надати кредит спочатку визнаються за справедливою вартістю, яка зазвичай дорівнює сумі отриманої комісії. У подальшому вони обліковуються за первісною вартістю за вирахуванням кумулятивної амортизації отриманого комісійного доходу. Комісійний дохід за надання гарантії амортизується протягом строку дії відповідної гарантії прямолінійним методом.

На кінець звітного року сума наданих фінансових гарантій становить 17084 тис. грн. (примітка 31.2), що значно перевищує суму попереднього року (3754 тис. грн.)

Сума кредитів та заборгованості клієнтів відображені в рядку 3 Балансу. Детальна інформація про склад кредитного портфелю, інформація за резервами під заборгованість за кредитами, за забезпеченням кредитів наведена в примітці 6. Інформація про зобов’язання, пов’язані з кредитуванням, розкриваються у примітці 31, а рух резервів за позабалансовими зобов’язаннями – в примітці 16.

Примітка 1.5. Цінні папери у портфелі банку на продаж.

Ця класифікація включає цінні папери, які Банк має намір утримувати протягом невизначеного часу і які можуть бути продані для покриття потреб ліквідності або внаслідок змін процентних ставок, курсу обміну або цін акцій. Банк здійснює відповідну класифікацію інвестиційних цінних паперів для подальшого продажу у момент їх придбання.

Цінні папери для подальшого продажу обліковуються за справедливою вартістю. Процентні доходи, зароблені по боргових цінних паперах для подальшого продажу, обчислюються за методом ефективної процентної ставки та відображаються у звіті про фінансові результати. Дивіденди по інструментах капіталу для подальшого продажу відображаються у звіті про фінансові результати в момент встановлення права банку на одержання виплат і якщо існує ймовірність отримання дивідендів. Усі інші елементи зміни справедливої вартості відображаються на дату балансу у складі капіталу як відстрочені до моменту списання інвестиції з балансу або її знецінення.

При реалізації цінного паперу з портфеля на продаж банком визнається прибуток чи збиток як різниця між ціною реалізації та балансовою вартістю, який відображається у звіті про фінансові результати.

Зменшення корисності цінних паперів відображається в бухгалтерському обліку шляхом формування резерву на суму перевищення балансової вартості над оціненою сумою очікуваного відшкодування. У разі зменшення корисності боргових цінних паперів, що обліковуються за амортизованою собівартістю, під час визначення суми резерву враховується як номінальна вартість, так і сума нарахованих процентів.

На кінець звітного періоду в портфелі банку на продаж не обліковуються цінні папери, які є об'єктом операцій репо.

Інформація стосовно цінних паперів на продаж наведена у рядку 4 Балансу, а Примітка 7 річного фінансового звіту розкриває інформацію про операції банку з цінними паперами на продаж.

Примітка 1.6. Цінні папери у портфелі банку до погашення.

Цінні папери до погашення – боргові цінні папери, за якими банк має намір та здатність утримувати їх до строку погашення.

Придбані цінні папери в портфелі банку до погашення первісно відображаються у бухгалтерському обліку за собівартістю. В подальшому на кожну наступну після визнання дату балансу цінні папери до погашення обліковуються за амортизованою собівартістю із застосуванням методу ефективної ставки відсотка.

При нарахуванні процентів за цінними паперами банк застосовує фіксовану ставку відсотка, яку має цей папір. Якщо цінний папір має змінну ставку відсотка, то в цьому разі банк нараховує проценти за фактичною поточною ставкою. Процентні доходи за цінними паперами до погашення обліковуються за балансовими рахунками групи „Процентні доходи за цінними паперами”.

Цінні папери, що утримуються до погашення, підлягають перегляду на зменшення корисності на дату балансу та резервуванню. У разі перевищення балансової вартості над сумою очікуваного відшкодування, відкоригованої на фактор ризику емітента, визнається зменшення корисності шляхом формування резерву. Зменшення корисності визнається на кожну дату балансу, якщо є об’єктивні докази однієї або кількох подій, які мають вплив на очікувані майбутні грошові потоки за цінними паперами.

Втрати від зменшення корисності відносяться на фінансовий результат банку.

Протягом звітного року банком проводились операції з борговими цінними паперами емітованими Національним банком України (ощадними сертифікатами) та державними облігаціями.

Інформація стосовно цінних паперів до погашення наведена у рядку 5 Балансу, а примітка 8 річного фінансового звіту розкриває інформацію про операції банку з цінними паперами до погашення.

Примітка 1.7. Основні засоби.

У звіті „Баланс” вартість основних засобів за вирахуванням суми накопиченого зносу відображається за статтею „Основні засоби та нематеріальні активи” (рядок 6).

Основні засоби оцінюються банком за ціною придбання (первісна вартість) або виготовлення, яка включає усі витрати, що пов’язані з придбанням (створенням, доставкою, установкою і введенням їх в експлуатацію). Зміни до первісної вартості основних засобів вносяться у випадку їх поліпшення (добудови, реконструкції, модернізації або переоцінки).

Витрати, що здійснюються для підтримання (поточний або капітальний ремонт) об’єкта основних засобів у придатному для використання стані, включаються до складу витрат звітного періоду і не впливають на його залишкову вартість.

Гранична вартісна ознака розподілу основних засобів та інших необоротних матеріальних активів встановлюється у розмірі 1000 (одна тисяча) гривень. До малоцінних необоротних матеріальних активів відносяться предмети вартістю до 1000 грн. за одиницю по ціні придбання, строк корисного використання яких більше одного року. При зміні вартісних ознак зміни в бухгалтерському обліку щодо основних засобів зарахованих на баланс раніше не проводяться.

Ліквідаційна вартість основних засобів прирівнюється до нуля. Очікуваний строк використання основних засобів більше одного року.

Амортизація основних засобів нараховується прямолінійним методом, виходячи із визначеного строку корисного використання основних засобів, які встановлені постійно діючою комісією, створеною наказом Голови Правління банку, та затверджені Головою Правління банку. Строки корисного використання в розрізі груп зазначені в таблиці:

№ групи	Найменування	Строки корисного використання (років)
Основні засоби
1	Будівлі, споруди та передавальні пристрої	20
2	Машини та обладнання, в тому числі: - машини та обладнання - комп’ютерне обладнання - телефони та інші види зв’язку	4
3	Транспортні засоби	5
4	Інструменти, прилади, інвентар	5
5	Інші основні засоби, в тому числі: - зброя - охоронно-пожежна сигналізація	5
Інші необоротні матеріальні активи
	Капітальні вкладення в орендовані необоротні активи	Строк дії договору оренди
	Малоцінні необоротні активи	100% вартості у першому місяці використання