М. О. Лисюк Головний редактор, перший заступник директора нндіпбоп, канд техн наук
| Вид материала | Документы |
- Гост 17623-87, 138.94kb.
- Надійності та безпеки в будівництві, 692.13kb.
- Гост 5382-91, 1729.88kb.
- Д. М. Лаковский (руководитель темы); И. В. Колечицкая; С. А. Резник, канд техн наук;, 203.82kb.
- Гост 14637-89: Прокат толстолистовой из углеродистой стали обыкновенного качества Технические, 310.23kb.
- Государственный стандарт союза сср здания и сооружения Методы измерения яркости, 278.78kb.
- Гост 26824-86, 248.28kb.
- Строительные нормы и правила отопление, вентиляция и кондиционирование, 2477.63kb.
- Строительные нормы и правила отопление, вентиляция и кондиционирование сниП 04. 05-91*, 1856.14kb.
- Б. В. Баркалов ), Государственным проектным конструкторским и научно-исследовательским, 2674.7kb.
| Інформаційний бюлетень з промислової безпеки 1/2009 |
ІНФОРМАЦІЙНИЙ БЮЛЕТЕНЬ З промислової безпеки
ІНДЕКС 92027
Свідоцтво про реєстрацію від 14.05.2007 р. № 12623-1507 ПР
Видання Національного науково-дослідного інституту промислової безпеки та охорони праці (ННДІПБОП)
Адреса: 04060, м.Київ-60, вул. Вавилових, 13
Тел.: (044) 453-73-86, факс: (044) 440-99-13
| Редакційна колегія: | |
| М.О.Лисюк | Головний редактор, перший заступник директора ННДІПБОП, канд. техн. наук |
| М.В.КРІВЦОВ | Заступник директора з наукової роботи ННДІПБОП, д-р техн. наук, професор |
| І.А.Лучко | Професор Національного технічного університету України «КПІ», д-р техн. наук, професор |
| В.В.Прохоров | Начальник управління нормативно-правового та юридичного забезпечення Держгірпромнагляду |
| О.В.Цибульник | Головний спеціаліст Секретаріату Кабінету Міністрів України |
| В.І.ГОНЧАРЕНКО | Голова правління Асоціації «Укрексперт» |
Технічний редактор Ж.Г.Дубровіна
Над випуском працювали: Ж.Г.Дубровіна
Л.В.Потравка
Відповідальність за достовірність інформації несуть автори
Інформаційний бюлетень видається 4 рази на рік після закінчення кожного кварталу.
Випуск надруковано засобами оперативної поліграфії ННДІПБОП (ризограф).
©
ННДІПБОП, 2009Державний комітет україни з промислової безпеки, охорони праці
та гірничого нагляду
національний науково-дослідний інститут
Промислової безпеки та охорони праці
інформаційний бюлетень з промислової безпеки
№1 (13)
Видається з 2006 р. Київ 2009 р. Виходить щокварталу
Індекс 92027
| інформаційний бюлетень зареєстровано в Державному комітеті телебачення й радіомовлення України 14.05.2007 р., реєстраційне свідоцтво № 12623-1507 ПР |
| |
15 РОКІВ
виповнилося Національному науково-дослідному інституту промислової безпеки
та охорони праці.
На урочистих зборах з нагоди цього свята колектив інституту привітав Голова Держгірпромнагляду Сергій Олександрович Сторчак.
Костянтин Нифонтович Ткачук, перший директор Інституту – д-р техн. наук, професор розповів про історію його створення та становлення; Микола Олександрович Лисюк – канд. техн. наук, який очолював Інститут з 2000 по 2008 рр., зробив стислий огляд того, що було зроблено за цей період.
На цей час директором Інституту є канд. техн. наук Юрій Іванович Шульга. У своєму виступі він окреслив перспективи розвитку ННДІПБОП, визначив завдання, які потрібно розв’язувати у сучасних умовах.
Привітання надіслали теруправління, ЕТЦ, інші організації та установи.
За багаторічну сумлінну працю, високий професіоналізм та вагомі досягнення при виконанні службових обов’язків почесними грамотами було нагороджено групу працівників інституту.
| зміст Стор. | |
| Управління охороною праці та промисловою безпекою Нова якість системи експертної оцінки промислової безпеки України.................................. | 6 |
| Эксперт „в кармане”. Ростехнадзор начал борьбу с коррупцией в системе промышленной безопасности…………………………………………………………………………. | 9 |
| За матеріалами конференції Ялта–2008 Прохоров В.В. Законодательная инициатива Госгорпромнадзора по улучшению состояния охраны труда и промышленной безопасности в Украине.................................... | 15 |
| Дослідження та розробки ННДІПБОП з промислової безпеки Лисюк М.О концептуальні питання розвитку контрольно-наглядової діяльності в галузі промислової безпеки.................................................................................................................... . | 18 |
| Левченко В.І., Лесковець В.І. До питання безпечного ведення робіт поблизу повітряних електричних мереж……………………………………………………………………………………… | 21 |
| Саляєв І.В. Наукова підтримка реалізації науково-технічної політики у сфері промислової безпеки та охорони праці………………………………………………………………. | 22 |
| Вибухова справа. Офіційні документи, повідомлення Поплавський В.А. Джерела небезпеки для навколишнього середовища під час поводження з вибуховими матеріалами……………………………………………………………… | 24 |
| Ігнатович М.В., Поплавський В.А., Косенко І.В. Удосконалення нормативно-правової бази з безпеки вибухової справи ………………………………………………………………………. | 30 |
| Спецтематика Угода про технічні бар’єри у торгівлі. Технічні регламенти та стандарти..................................................................................................................................... | 32 |
| Вугільна промисловість. Офіційні документи, повідомлення РНБОУ про стан і перспективи розвитку вугільної промисловості та невідкладні заходи щодо підвищення безпеки праці в цій галузі............................................................................... | 49 |
| Закордонний досвід з промбезпеки Красних Б.А., Буйко К.В., Карабанов Ю.Ф., Ткаченко В.А. Організація державного регулювання в галузі промислової безпеки у Великій Британії................................................ | 54 |
| Положение о государственном надзоре в области промышленной безопасности (Беларусь)………………………………………………………………………………………………….. | 58 |
| Щодо вирішення питань з хімічної безпеки в країнах ЄС…………………………………………. | 62 |
| Організація регулювання промислової безпеки в Європейському Союзі………………………. | 65 |
| Інформація, повідомлення Не стандарт………………………………………………………………………………………………. | 68 |
| Куточок дозвілля............................................................................................. | 71 |
Управління охороною праці та
промисловою безпекою
| |
Нова якість системи експертної оцінки
промислової безпеки в Україні
На межі 20-го й 21-ого сторіч група українських експертів у «Програмі розвитку України до 2010 року» прогнозувала в недалекому майбутньому початок технічного колапсу у вітчизняній промисловості, пов'язаного зі зношенням і старінням основних фондів, що становило близько 80 %. Тому вердикт учених свідчив, що найближчим часом повинні активно виводитися з експлуатації виробничі фонди, створені у другій половині вісімдесятих років.
Показник застарілого обладнання став предметом спекуляцій недбалих керівників, які шукали будь-які причини, щоб виправдати свою безгосподарність в галузі безпечного ведення робіт.
Хоча паніка була недоречна й передчасна. Адже більшості механізмів можна істотно продовжити термін експлуатації за рахунок своєчасного проведення ремонтів і заміни зношених деталей. Визначити нагальність цих процесів дає можливість технічна експертиза та сертифікація. Наприклад японці, з якими доводилося спілкуватися авторові цих рядків, вважають, що будь-яке устаткування при правильній його експлуатації та своєчасному технічному обслуговуванні може працювати навіть століття.
Культура виробництва як запорука світового лідерства в промисловому менеджменті
На сучасному етапі немає жодної розвиненої країни, яка б не мала ефективної системи нагляду та аудиту з промислової безпеки й охорони праці. Важливою ланкою в цій роботі є державний контроль за дотриманням законодавства, що поєднує централізовані принципи управління з самостійністю місцевих органів влади. Окрім того, гарантувати безпеку обладнання, машин та механізмів, забезпечувати технічні огляди та діагностування за допомогою сучасних засобів, визначати можливість їхньої подальшої експлуатації покликані організації, що здійснюють технічну експертизу або аудит у галузі промислової безпеки. Основні вимоги до цієї діяльності закладено в директивах Європейського Союзу та конвенціях Міжнародної організації праці.
В країнах Європи Уряд встановлює порядок акредитації експертних організацій, створює Наглядову раду Системи акредитації в галузі промислової безпеки, регламентує вимоги до цих організацій, відповідно до стандартів ISO 17000 і ISO 9000. Такий порядок існує в багатьох країнах і вимоги до експертних організацій, які здійснюють роботу на об’єктах підвищеної небезпеки, однаково високі. Проте в кожній державі вони реалізуються по різному й залежать від ситуації, що склалася на цей час у країні.
Найбільшими світовими компаніями, які займаються питаннями експертизи, діагностики й страхування є TÜV (Німеччина); SGS (Швейцарія); транснаціональне технічне товариство BUREAU VERITAS (Франція) та Germanischer Lloyd (Великобританія). Кожна з цих компаній існує вже понад 100 років.
В Епропі TÜV відомо як одне з перших контролюючих товариств. Історія TÜV починається ще з часів першої промислової революції (18-19 століття). Перші союзи технічного нагляду виникли з ініціативи тодішніх виробників та експлуатаційників парових машин. Це були добровільні об`єднання на громадських засадах, покликані забезпечувати дотримання вимог безпеки при виготовленні та експлуатації силових агрегатів, що працюють на енергії водяної пари. Зручність і корисність послуг TÜV розрахована на перетворення їх на постійних партнерів підприємств, котрі ним обслуговуються. Окрім того, згодом ці експертні організації отримали доручення держави на проведення технічного контролю потенційно небезпечних об`єктів. Сьогодні організація налічує понад 4500 тис. чоловік. Представництва знаходяться в багатьох країнах світу – Данії, Фінляндії, Швеції, США, Греції, Італії, Туреччини, Китаї та ін. Основні напрями діяльності – експертиза, технічна діагностика, ідентифікація і декларування об’єктів підвищеної небезпеки, навчання та ін..
SGS – є визнаним лідером в обслуговуванні, тестуванні й сертифікації. Сьогодні компанія налічує 39 тис. працівників в 1000 офісів і лабораторій по всьому світу. Спочатку її було засновано в 1878 році в Руані (Франція) як інспекцію морських перевізників зерна, пізніше в 1919 році вона була зареєстрована в Швейцарії. Основними видами послуг компаніє є – обстеження (інспектування), випробування, сертифікація.
Germanischer Lloyd (GLC) має два основні напрями – морські та промислові послуги. В першому напрямі працює вже понад 135 років. Мають 147 офісів в 78 країнах. До другого напряму входять інжиніринг (проектування, моніторинг в період будівництва, ремонт, аналіз можливостей подальшої експлуатації); пожежна безпека; сертифікація систем менеджменту. За другим напрямом аудиторська мережа працює в 135 країнах. Основний принцип: місцеві аудитори, місцеві ціни і місцева культура. GLC є світовим лідером в цій сфері й пропонує повний спектр послуг: якість, охорона праці, навколишнє середовище, управління ризиком.
У наших російських сусідів система експертизи була створена наприкінці 1991 року на базі федерального Державного унітарного підприємства Науково-технічний центр безпеки у промисловості Держгіртехнагляду Росії (НТЦ „Промислова безпека”). Основною метою цієї організації, як і системи експертно-технічних центрів Держнаглядохоронпраці України, стало „забезпечення науково-технічної підтримки наглядової діяльності, координації робіт та досліджень, спрямованих на забезпечення промислової безпеки, а також проведення незалежної експертизи та оцінки безпеки промислових виробництв”. На сьогодні НТЦ „Промислова безпека” в семи федеральних округах має регіональні науково-технічні центри, для яких як організаційно-правова форма обрано автономну некомерційну організацію.
Україні не потрібно так само, Україні необхідно краще
Українській системі технічної експертизи вже понад 10 років. Її становлення тривало в надзвичайно складних умовах. З одного боку, зі змінами форм власності, які супроводжували розвал Союзу, в умовах переходу від галузевого принципу управління до функціонального, стрімкого зростання виробництва та реального зростання економіки командно-адміністративний підхід до питань охорони праці й промислової безпеки став неможливим.
Необхідно було змінити не лише державну політику з питань охорони праці, а й підходи до її реалізації. До 1993 року державний нагляд за безпекою в промисловості здійснювався понад шістьома тисячами інспекторів. До них входили й технічні інспекції профспілки.
У період економічних перетворень перед керівництвом Комітету було поставлено завдання забезпечити державний нагляд практично вдвічі меншою чисельністю.
Вивчивши досвід економічно розвинених країн, було вирішено створити експертно-технічні підприємства, які б займалися проведенням технічного контролю за станом виробничих об'єктів за зразком німецьких Тюфів.
Цим підприємствам було передано низку робіт, які раніше здійснювалися інспекторським складом Комітету, а саме: технічне обстеження об'єктів, експертиза проектів, навчання з охорони праці.
Одночасно ставилося питання досягнення високого рівня експертних робіт. Адже видаючи експертний висновок, у якому гарантована, скажімо, трирічна безпечна робота об'єкта, держава повинна мати гарантію, що протягом цього часу буде існувати й організація, яка разом із власником гарантувала б безаварійну роботу.
Можна з впевненістю зазначити, що Україна, на той час, мала унікальну можливість, дослідити світовий досвід у галузі технічного нагляду, оцінити його досягнення й недоліки, врахувати всі особливості ситуації на вітчизняному ґрунті, й, практично “із чистого аркуша”, утворити єдину систему, що органічно об'єднала державний нагляд та управління охороною праці й систему експертної оцінки. Основний принцип, який ми намагалися закласти, не скопіювати, а адаптувати світову практику до вітчизняних вимог, створивши низку принципових особливостей. Нам не потрібно було таке саме, нам необхідно було краще, щоб ефективно виконувалися всі вимоги, закладені в директивах ЕС і конвенціях МОП.
Відтак, з моменту створення експертних центрів Держнаглядохоронпраці почався інтенсивний процес підготовки діагностів, експертів, забезпечення їх сучасними приладами для оцінки технічного стану обладнання, що поступово дало можливість вивести експертно-технічні центри на вищий рівень функціонування, який на цей час мало відрізняється від світового. Сьогодні експертно-технічні центри – це потужна система з 28 підприємств, розташованих в усіх регіонах України, яка має сучасну матеріально-технічну базу підготовлених досвідчених спеціалістів, які виконують понад 25 основних видів експертної діяльності.
Найбільшою гордістю підприємств, безперечно, є високого рівня професіонали. Ще у процесі формування ЕТЦ основним критерієм було визначено професіоналізм працівників: кадровий склад поповнювався фахівцями, які мали не менше п'яти років трудового стажу в цій галузі. Тому випадкових осіб у центрах немає і сьогодні. Адже основна їхня діяльність полягає в проведенні експертизи виробничих об'єктів, незалежно від відомчих інтересів, а це передбачає, що кожен фахівець ЕТЦ повинен мати вищу кваліфікацію, ніж працівники підприємств. Значний інтелектуальний потенціал, накопичений експертними центрами, сьогодні налічує майже 700 атестованих за різними напрямами експертів, 7 докторів та 22 кандидати технічних наук, 2 професори. Обов'язковою умовою в роботі експертів є постійне підвищення кваліфікаційного рівня.
Робота центрів постійно спрямовується відповідно до програми вдосконалення їхньої діяльності, завдяки чому низка підприємств впровадила та сертифікувала систему управління якістю згідно з вимогами міжнародного стандарту ISO 9001 та запровадила страхування експертних ризиків, що в разі помилок при проведенні експертизи гарантуватиме безумовне відшкодування можливих збитків.
Кількісно та якісно розширено структуру приладного забезпечення експертних робіт, яка на сучасному етапі налічує близько тисячі вимірювальних приладів, є тут і унікальні, розроблені самими центрами. Створено понад сто лабораторій, акредитованих УкрСЕПРО, державним органом з питань гігієни праці та за ліцензією Держбуду.
З урахуванням специфіки регіонального промислового виробництва, створено три спеціалізовані експертні центри, в складі яких діє декілька унікальних лабораторій. Варто згадати хоча б спеціалізовану сейсмічну лабораторію на базі Криворізького ЕТЦ, яка вимірює рівні сейсмічного впливу технологічних вибухів промислового призначення, що здійснюються підприємствами гірничодобувної промисловості на природне середовище, дії повітряних хвиль на житлові будівлі та споруди підприємств. На експертизу об'єктів і технологій у нафтогазодобуванні орієнтований Карпатський ЕТЦ, оскільки в цьому регіоні сконцентровано відповідний науковий потенціал. В Дніпропетровську функціонує Державне підприємство «Центр сертифікації і контролю якості будівництва об’єктів нафтогазового комплексу», якому надано статус Галузевого ЕТЦ в нафтогазовій галузі, включаючи трубопровідний транспорт. Має дочірні підприємства в Києві, Харкові та філії в Сумах і Львові.
Кілька центрів разом із провідними науковими організаціями проводять наукові дослідження у різних галузях промисловості. Серед них низку робіт системи виконано на рівні відкриттів та державних премій, що засвідчено багатьма патентами. Зокрема, вчені Донецького експертно-технічного центру беруть безпосередню участь у розробці стратегії розвитку паливно-енергетичного комплексу України. Високу оцінку одержали інші науково-дослідні роботи Донецького ЕТЦ, спрямовані на вдосконалення технічного аудиту з питань безпеки та охорони праці на вугільних підприємствах.
Завдяки діяльності ЕТЦ щороку продовжується термін безаварійної експлуатації майже 1,5 тисячі об'єктів підвищеної небезпеки, що дає змогу підприємствам країни зекономити близько 100 мільйонів гривень.
Окрім експертно-технічних центрів Держнаглядохоронпраці, на ринку експертних послуг функціонує майже 1000 експертних організацій, які виконують роботи у сфері охорони праці та промислової безпеки. Тут і провідні науково-дослідні інститути, і експертні приватні підприємства, і спеціалізовані підрозділи великих підприємств.
Більшість з таких організацій, безперечно, виконують експертні роботи на високому професійному рівні. Однак, як показує практика, не обходиться і без шарлатанів. В час становлення системи, як гриби після дощу, з’являлися дрібні, переважно приватні, підприємства та організації, які претендували на виконання всього комплексу експертиз, але в основу своєї діяльності закладено лише отримання максимального прибутку. Немало випадків, коли це досягалося за рахунок видачі висновків експертизи без проведення повного передбаченого законодавством обсягу робіт. Ще гірше, коли висновок експертизи оформлювався взагалі без виїзду фахівців таких підприємств на місцезнаходження об'єкту підвищеної небезпеки.
Наявність на ринку експертних робіт таких ділків у поєднанні з впровадженою практикою проведення тендерів дозволяло підприємствам-замовникам зменшувати ціну робіт з технічного діагностування до сміхотворного рівня, що в свою чергу сприяло появі елементів нечесності та неякісного виконання робіт переможцями таких "тендерів", а робота добросовісних експертів знецінювалась.
Проблема прогресувала, адже на той час вимоги чинного законодавства були такими, що для отримання цими організаціями дозволу на виконання експертних робіт дозволялось залучати до їх проведення персонал сторонніх організацій за сумісництвом та використовувати прилади і обладнання на правах його оренди. Як результат, матеріально-технічною базою таких підприємств ставала лише невеличка кімната (примітивно умебльована кімната з телефоном). Втім, поряд із зазначеними "тендерами" нерідко практикувались "відкати", коли вартість виконуваних робіт завищувалася, а готівковий надлишок розділявся безпосередньо між замовником і виконавцем.
Тому самим життям була поставлена необхідність чітко визначити коло уповноважених організацій, які не лише отримують від держави право на проведення оглядів, випробувань і експертиз, але й надаватимуть якісну технічну підтримку державному нагляду у сфері промислової безпеки.
Противага монополізму
І ще про один штрих проблеми. Оскільки на ринку експертних послуг працює значна кількість експертних підприємств, природньо, що між ними існує конкуренція. Саме вона і породжує невизначені взаємовідносини між суб’єктами господарювання. Час від часу виникають протиріччя і непорозуміння між приватними експертними організаціями і ЕТЦ Держнаглядохоронпраці.
Безпосередня взаємодія державної структури (Держнаглядохоронпраці) і госпрозрахункових підприємств, які являють собою ЕТЦ, викликає деякє невдоволення серед підприємництва. Ha адресу Комітету висуваються звинувачення у монополізмі. Але наші рішення можуть комусь не подобатися, хтось може піддавати сумніву доцільність такої стратегії й пропонувати більш спрощені варіанти технічного нагляду. Однак про який монополізм йдеться, коли держава своїм рішенням поставила Комітет нa захист здоров'я та життя громадян нa виробництві і поклала на нас певні обов'язки, які ми виконуємо. Це все одно, що звинувачувати у монополізмі лікарів, правоохоронців або пожежників.
Втім, ми розуміємо, що система перебуває ще у стадії становлення, вона ще занадто молода, і як дитина, має свої досягнення і недоліки. І як всяка нова справа, що розвивається, має ще невраховані моменти, які неодноразово підкреслюються нашими опонентами і з якими ми погоджуємося.
Ми визнаємо, що за останні роки розвиток експертно-технічних центрів загальмувався. Призупинилася співпраця з провідними експертними організаціями інших країн. Замість того, щоб розвивати нові напрями діяльності, акредитувати ЕТЦ у відповідних міжнародних організаціях на проведення аудитів та сертифікації по європейським стандартам OHSAS 18001 «Система професійної безпеки та здоров’я» та ISO 14001 «Система управління навколишнім середовищем» Комітет затвердив наказ, яким визначив центри Держнаглядохоронпраці уповноваженими організаціями на проведення позачергового технічного огляду обладнання підвищеної небезпеки, чим ще більше приблизив ці підприємства до державної структури. Сьогодні ми бачимо, що треба кардинально змінити такий підхід.
Комітет разом з Фондом Держмайна, Держпідприємництвом та Антимонопольним комітетом працює над вирішенням питання, як відокремити експертно-технічні центри від державної структури і зберегти існуючий потенціал, не руйнуючи створеної незалежної системи експертизи.
Тому, противагою нa звинувачення у монополізмі може стати стратегія державної корпоратизації ЕТЦ, яка у той жe час дозволить забезпечити кілька обов'язкових принципів технічної експертизи. Найголовнішими досягненнями в такому разі стануть незалежність експертної організації від замовника експертизи, а відтак об'єктивність наданих висновків, та гарантія стабільності існування цієї організації, яку нe поглинуть певні ринкові катаклізми. При цьому керівник такого об'єднання з метою забезпечення прозорості у роботі центрів може призначатися Урядом. Ha нашу думку, ЕТЦ Держнаглядохоронпраці могли б стати базовими організаціями для утворення державного об'єднання і виконання експертних робіт, хоча водночас мають право нa існування й інші незалежні організації. Втім, специфіка вітчизняної ситуації полягає в тому, що діяльність і, власне, існування державної корпорації ЕТЦ залежить насамперед не від ринкових, а від політичних змін у державі. Кардинально відрізняється ситуація у розвинутих країнах із стабільною економікою, де може змінитися політична влада, але незмінними та недоторканими залишаються системи аудиту і страхування, причому впродовж багатьох десятків років.
Тому напрямком послаблення регулюючої функції держави при здійсненні технічного контролю за потенційно небезпечними об'єктами повинна бути і недержавна, незалежна експертиза, досить поширена у країнах із розвиненою економікою. Її потенціал може бути значним, якщо забезпечуватиме технічну надійність об'єктів підвищеної небезпеки та буде дотримуватись чинного законодавства.
І тут, за логікою, виникає необхідність приватизації підприємств системи ЕТЦ Держнаглядохоронпраці. Однак, і цей напрямок має як свої плюси, так і мінуси. Одним з негативних моментів залишається проблема компетентності та відповідальності незалежних експертних організацій. В окремих випадках у гонитві за прибутком може втратитися якість експертних робіт, і як наслідок відбувається зниження рівня промислової безпеки в масштабах держави. Caмe про такі темні плями в роботі експертів нас попереджують колеги зі Сполучених Штатів Америки.
Подолати їх, на нашу думку, можна лише врахувавши один важливий момент. Сучасне вітчизняне законодавство у відповідності з вимогами директив європейської спільноти передбачає обов'язкове страхування об'єктів підвищеної небезпеки. Ha це врешті решт і спрямовані результати технічної експертизи. Ці загальноприйняті вимоги закладені в Законах України „Про об'єкти підвищеної небезпеки", „Про поводження з вибуховими матеріалами промислового призначення", де передбачена обов'язкова ідентифікація, декларація та страхування небезпечних об'єктів та робіт. Таким чином, законодавство покладає нa підприємців усі витрати, пов'язані із забезпеченням належного рівня безпеки і вимагає обов'язкового страхування відповідальності за можливі збитки. Подібний економічний механізм дозволяє за рахунок солідаризації коштів власників чіткіше регулювати питання відшкодування збитків постраждалим.
Тому, як один із пропонованих варіантів подальшої діяльності системи ЕТЦ, можна розглядати їхню тісну співпрацю (або /і об'єднання) зі страховими компаніями, зокрема, і міжнародними. А це вже початок створення українського варіанту компаній BUREAU VERITAS і Germanischer Lloyd.