Розділ 1 Генезис інформаційних технологій І їх роль в управлінні туристичними підприємствами
| Вид материала | Документы |
- План Вступ Роль інформаційних систем в управлінні сучасними організаціями. Інформаційна, 333.91kb.
- Робоча навчальна програма Інформаційні технології в туризмі Головні напрямки розвитку, 80.43kb.
- Система підготовки вчителів до використання інформаційних технологій у професійній, 88.29kb.
- Діяльність наукової лабораторії інформаційних технологій навчання загальноосвітньої, 98.36kb.
- План роботи наукової лабораторії інформаційних технологій навчання на 2011/2012 навчальний, 410.89kb.
- Системні перетворення в управлінні підприємствами на основі реінжинірингу бізнес-процесів, 36.42kb.
- Застосування сучасних інформаційних технологій у навчальній діяльності одна з найбільш, 257.82kb.
- Тематика контрольних робіт для студентів заочників, 95.07kb.
- Знз №45 використання інформаційних технологій у системі літературної освіти, 155.74kb.
- Розділ VІІІ впровадження інформаційно-комунікаційних технологій у навчальних закладах, 64.81kb.
РОЗДІЛ 1
Генезис інформаційних технологій і їх роль в управлінні туристичними підприємствами
1.1. Управління підприємством в умовах ентропії інформації
Туризм як складова національної культури і економіки відіграє важливу роль у формуванні внутрішнього валового продукту, створенні додаткових робочих місць і забезпеченні зайнятості населення, активізації зовнішньоторговельного балансу. Зі зростанням економіки, а отже, і добробуту населення, збільшується попит на туристичний продукт, що стимулює зростання кількості туристичних пропозицій та обсягів інформації, необхідної для реалізації туристичного продукту.
У виробництві та реалізації туристичного продукту беруть участь не тільки суб’єкти туристичної діяльності (туроператори, турагенти, екскурсійні бюро, туристичні організації, туристичні регіони), але й інші галузі, для яких обслуговування туристів не є основним видом діяльності. Саме інформація слугує з’єднувальною ланкою між туристичною та іншими галузями економіки.
Туристичну послугу зазвичай купують заздалегідь і далеко від місця споживання, тому діяльність у сфері туризму майже повністю залежить від передання та використання інформації про наявність необхідної послуги, її вартість та якість. Інформація відіграє важливу роль в процесі поєднання постачальників туристичних послуг в єдину систему. Туристична діяльність є інформаційно насиченою, на відміну від інших видів економічної діяльності.
Туристична та інформаційна галузі найбільші за обсягами виробництва у світі, при цьому інформаційна – займає друге місце (2850 млн дол. США) після туристичної (2900 млн дол. США) [109]. Така ситуація ускладнює процес ефективного застосування інформації в туристичному бізнесі. Але, в діяльності будь-якого підприємства передача інформації є першочерговою умовою його функціонування. Туризм і інформація взаємопов’язані, оскільки рішення про поїздку приймається на основі інформації; власне тур на момент придбання існує також тільки в інформаційній формі; інформацією постійно обмінюються всі учасники туристичного ринку, тому необхідно вміти працювати з нею, збирати, опрацьовувати і приймати на її основі правильні рішення.
В управлінні туристичним підприємством (як відкритої системи) безперервно відбуваються зміни під впливом як зовнішніх (необхідність враховування елементів зовнішніх щодо підприємства стає одним із найважливіших здобутків системного підходу в науці управління), так і внутрішніх факторів, які слід враховувати, навчитись ними управляти, прогнозувати їхню появу та наслідки впливу. Результатом цього є управлінське рішення, основу якого становить процес перетворення інформації. Інформація – важливий стратегічний ресурс підприємств туристичного бізнесу. Її відсутність призводить до невизначеності, тобто до погіршення якості управлінських рішень. Ринок туристичних послуг вимагає адекватної реакції суб’єктів діяльності на наявність своєчасної і точної інформації, вміння її осмислити, зробити висновки та результативно використати в управлінських рішеннях. Інформація є необхідною складовою в управлінні туристичним підприємством.
Менеджмент підприємства базується на інформації, необхідній для аналізу конкретної ситуації, що дозволяє комплексно оцінити причини її виникнення і розвитку, визначити ряд альтернативних рішень та вибрати оптимальне, здійснити контроль за його виконанням. Інформація – необхідна передумова органічного поєднання процесів в управлінні.
Значимість і важливість ролі інформації постійно зростає. Як зазначає американський учений Ф. Заході, цьому сприяє цілий ряд факторів:
• неухильна глобалізація ринкової економіки, яка викликала зростаючу потребу в інформації і в більш швидких та надійних методах комунікації;
• перенесення акцентів з промислового виробництва на сферу послуг. Виробництво послуг значно більше залежить від інформаційних, аніж від традиційних виробничих систем;
• глобальна конкуренція потребує точної та своєчасної інформації, яка б швидко передавалась у різні географічні райони. Зростанню глобальної конкуренції і розширенню регіональних ринків сприяли торговельні і регіональні угоди – Про Єдиний європейський ринок, Генеральна угода по митних тарифах і торгівлі та ін.;
• зростання попиту на інформаційні системи унаслідок стрімкого прогресу у сфері технічного і програмного забезпечення;
• створення штучного інтелекту, експертних систем і нейронних мереж, що змінило пасивну роль інформації на активну (вирішення завдань і прийняття рішень);
• підвищення рівня комп′ютерної грамотності нинішнього покоління висуває ряд вимог до якості та вартості всіх видів послуг, у тому числі і до інформації. Це стимулює створення технологій, які б не тільки задовольняли, а й перевершували їх;
• розвиток ринкової економіки та її глобалізація спричинили зміни стилів управління підприємствами, які вимагають якісно нових інформаційних систем;
• потреба в комп′ютерних системах, які можуть акумулювати знання професіоналів і використовуватися недостатньо підготовленими працівниками для наближення продуктивності їхньої праці до рівня спеціалістів;
• розвиток організаційної творчості в завоюванні конкурентних переваг на ринку. Застосуванню творчих методів в діяльності підприємств сприяє новаторське використання інформаційних систем;
• об′єднання інформаційних технологій з технологіями сфери розваг і освіти сприяє підвищенню вагомості інформації у повсякденному житті споживачів [103, с. 104-106].
Наукові погляди на інформацію як філософську та економічну категорію сформувались давно. Однак, тільки в 1928 р. після публікації американським вченим Р. Хартлі статті щодо визначення міри кількості інформації було покладено початок науковому її вивченню. Пізніше наукові дослідження продовжив К. Шеннон. Але, термін "інформація" (від лат. informatio – роз’яснення, викладення) визначають по-різному залежно від сфери застосування та наукової галузі.
З метою визначення місця інформації в економічному та суспільному житті розглянемо загальнотеоретичні аспекти дослідження інформації, теоретико-прикладні можливості адаптації основних положень теорії інформації до сфери туризму; узагальнемо класифікацію інформації, яку слід враховувати під час побудови інформаційних систем, вибору інформаційних технологій для вирішення управлінських завдань; визначимо передумови створення ефективних управлінських систем на основі економічної інформації.
Фундаментальними дослідженнями у сфері інформації займалися: А. Богачев, В. Брижко, Н. Винер, Л. Вінарик, Ф. Воронський, О. Гальченко, Н. Гарнхем, О. Губанова, В. Гужва, С. Данілін, Н. Єрьоміна, С. Ілляшенко, Н. Зайцева, М. Кастельс, В. Касьяненко, С. Козлов, С. Кондратова, О. Краєва, Н. Кустова, А. Макадамс, В. Мартін, Л. Мельник, Т. Новгородцев, О. Орєхов, А. Орлов, Т. Писаревська, В. Плескач, В. Попов, В. Пономаренко, Ю. Рогушина, М. Румянцев, М. Скопень, В. Ситник, Г. Титаренко, М. Хеллгрен, Дж. Ходжсон, В. Цимбалюк, А. Чорнобров, С. Чупров, О. Щедрін.
За всієї вагомості наукових розробок необхідно відзначити недостатню науково-теоретичну адаптацію положень теорії інформації до сфери туризму в контексті управління туристичним підприємством. У зв′язку з цим виникла необхідність звернення до базових концептуальних положень цієї теорії (дод. А. 1.1).
Результати аналізу сутнісного визначення інформації свідчать про відсутність однозначного його розуміння. Воно має різний зміст у техніці, науці, в побутових ситуаціях. А тому доцільною є уніфікація різних тлумачень цього терміна.
Під інформацією слід розуміти відомості про об’єкти і суб’єкти навколишнього середовища, їх кількісні та якісні характеристики, які сприймають та якими обмінюються різні інформаційні системи в процесі своєї життєдіяльності.
Через різноманітність інформації вчені та практики класифікують її за різними ознаками. Узагальнена класифікація інформації та стисла характеристика її видів наведена в дод. А. 1.2, А. 1.3. Різновиди інформації слід враховувати під час побудови інформаційних систем, вибору інформаційних технологій для вирішення управлінських завдань.
Враховуючи різноманітні підходи до визначення видів інформації та особливостей їх класифікації, можна виділити широкий спектр функцій інформації. Цікавим, на наш погляд, є визначення функцій інформації групою українських вчених (дод. А. 1.4).
Обсяги інформації, які циркулюють у суспільстві і особливо в бізнесі, постійно зростають. Тому до інформації висуваються різні вимоги. Уніфікований перелік вимог представлено на рис. 1.1.
Рис. 1.1. Характеристика вимог до інформації
У контексті управління туристичним підприємством передусім необхідно виділити економічну інформацію, тобто інформацію, яка описує бізнес-процеси підприємства.
Так, група авторів В. Ситник, Т. Писаревська, Н. Єрьоміна, О. Краєва визначають економічну інформацію як сукупність відомостей, які відбивають стан або визначають напрям змін і розвитку народного господарства та його ланок [240]. Гужва В. та Орлов А. дають визначення економічної інформації як сукупності відомостей про соціально-економічні процеси, що слугують для управління цими процесами і колективами людей у виробничій і невиробничій сферах [68, 238]. За визначенням російського вченого В. Євдокимова під економічною інформацією розуміють інформацію, яка характеризує виробничі відносини в суспільстві [401]. Українськими авторами економічна інформація визначається як сукупність будь-яких даних, що відображають явища економічного стану суспільства [254].
Румянцев М. визначає економічну інформацію як таку, що виникає при підготовці і в процесі виробничо-господарської діяльності і використовується для управління цією діяльністю [304].
Група авторів під керівництвом В. Пономаренка під економічною інформацією розуміє процеси виробництва, розподілу, обміну і споживання матеріальних благ і послуг [131].
Губанова О., Новгородцев Т., Чупров С. представляють економічну інформацію як інформацію, яка відображає економічні процеси через систему натуральних, вартісних та інших показників [67].
Більш глибоке осмислення цього поняття дає можливість визначити економічну інформацію як сукупність відомостей економічного характеру, які циркулюють в інформаційній системі та якими обмінюються між собою різні системи управління підприємством (галуззю, регіоном, державою).
Інформація в економіці виявляється в багатьох аспектах: вид економічної діяльності; фактор виробництва; об′єкт купівлі-продажу (товар); суспільне благо, яке споживається усіма членами суспільства; елемент ринкового механізму; фактор конкурентної боротьби; резерв ділових і урядових кіл, використовується при прийнятті рішень і формуванні громадської думки [9, с. 23]; функціональне явище, пов′язане з управлінням; усунення невизначеності (ентропії); відображена різноманітність; властивість матерії [151]. На думку А. Кітаєва, найбільш обґрунтовані та об′єктивні положення містить синтез останніх двох із зазначених підходів як єдність онтологічного і гносеологічного.
Логічним, на наш погляд, є підхід, який об′єднує всі аспекти прояву інформації з постійним посиленням її ролі у формуванні результатів виробництва. Тобто інформаційна форма суспільного устрою характеризується тим, що головну роль у ній відіграє інформація в усіх її проявах.
Створення ефективних управлінських систем залежить від оцінки економічної інформації. Існують різні підходи щодо визначення адекватності інформації, тобто відповідності змісту образу об’єкту, що відображається. Кожний із них, має свої переваги, недоліки та можливості застосування в практичній діяльності підприємств [240]. Це обумовлює необхідність більш детального дослідження доцільності використання різних форм адекватності інформації (дод. А. 1.5).
Синтаксична форма адекватності інформації пов’язана із сприйняттям формально-структурних характеристик відображення об’єктів. Вона передбачає тип носія і спосіб подання інформації, швидкість її передачі та обробки тощо. Як зазначають автори В. Ситник, Т. Писаревська, Н. Єрьоміна, О. Краєва кількість інформації на синтаксичному рівні неможливо визначити без розгляду ентропії системи (невизначеності) [240]. Ступеню неінформованості користувача Н(а) передують деякі апріорні (попередні) відомості про систему а. Отримання додаткової інформації Іb(а) зменшує апріорну неінформованість таким чином, що невизначеність після отримання повідомлення (b) стану системи стає Нb(а).
Кількість інформації Іb(а) про систему а, що міститься в повідомленні b, вимірюється зміною невизначеності стану системи і визначається таким чином:
, (1.1)Якщо кінцева невизначеність перетвориться на нуль, то початкове неповне знання заміниться повним.
Згідно з формулою Шенона, ентропія системи визначається:
(1.2)де Рі – імовірність того, що система перебуває в і-му стані;
N – можливі стани ентропії системи.
За умови, що всі стани системи рівноймовірні, її ентропія:
, (1.3)Семантична форма адекватності передає відношення інформації та джерела її виникнення. Семантичні властивості інформації Ю. Шнейдер пов’язує із здатністю користувача приймати відомості, що надходять. Сукупність відомостей, якими володіє користувач, називається "тезаурус користувача".
За умови, якщо тезаурус Sk ≈ 0, користувач не сприймає, не розуміє інформації, що надходить; у разі Sk → ∞ користувач усе знає, а тому інформація йому не потрібна. Таким чином, кількість семантичної інформації у відомостях є величиною відносною і залежить від компетентності користувача.
Прагматична форма адекватності відображає відповідність інформації цілям управління, які реалізуються на її основі. Ця форма пов’язана з цінністю і корисністю інформації для прийняття ефективного управлінського рішення. Прагматична міра інформації є відносною величиною. Цінність інформації визначається:
, (1.4)де Іkb(у) – цінність інформаційного повідомлення b для системи управління у;
Р (у/b) – очікуваний ефект функціонування системи за умов, що для управління буде використано інформацію, яка міститься в повідомленні b;
Р(у) – апріорний очікуваний ефект функціонування системи управління у.
Враховуючи, що економічний ефект функціонування системи складається із економічного ефекту розв’язання окремих функціональних завдань, то для обчислення необхідно:
(1.5)де F – частота вирішення кожного завдання за термін, для якого оцінюється економічний ефект;
J – завдання в системі;
Pj – економічний ефект від вирішення j-го завдання в системі;
Rb – ступінь впливу інформаційного повідомлення на точність вирішення завдання;
Zb – множина завдань, для вирішення яких використовується інформація.
Кількісна та якісна оцінка економічної інформації є передумовою створення ефективної управлінської системи. Система економічної інформації повинна відповідати потребам керівника, тобто забезпечувати надходження даних саме про ті напрями діяльності і з тією деталізацією, яка потрібна керівнику для всебічного вивчення економічних явищ і процесів, виявлення впливу факторів і визначення резервів підвищення ефективності діяльності підприємства.
Система управління підприємством складається з керованої і керуючої. Після трансформації структури системи управління [401] для туристичних підприємств, вона набуває вигляду, представленого на рис.1.2.
Рис. 1.2. Структура системи управління туристичним підприємством
Підприємства використовують інформацію в чотирьох основних цілях:
• створення можливості функціонувати, тобто для розширення ринків та зростання прибутку;
• зниження ризику і зменшення невизначеності;
• отримання влади і засобів впливу на інших;
• контролю та оцінки продуктивності й ефективності свого підприємства [103, с. 23].
Туристичний ринок – один із найбільш динамічних, на відміну від інших ринків, він характеризується великою кількістю учасників, значною їх географічною роз′єднаністю та швидким оновленням інформації. Саме тому формування туристичних потоків у першу чергу залежить від рівня інформованості про продукт. Туристичні потоки в Україні за останні 5 років зросли в три рази (табл. 1.1). Проте, на сьогодні напрями туристичного бізнесу в країні освоєні не повністю. Підтвердженням цього – зростання в 2006 р. виїзного туризму на 53,1% та скорочення в′їзного на 8,3 %. При цьому кількість внутрішніх туристів збільшилася на 11 % [303] (дод. А. 1.6).
Таблиця 1.1
Динаміка туристичних потоків за 2000-2006 рр.
| Роки | Кількість громадян України, які виїжджали за кордон - усього* | Кількість іноземних громадян, які відвідали Україну – усього* | Кількість туристів, обслугованих суб'єктами туристичної діяльності України – усього** | Із загальної кількості туристів:** | Кількість екскурса-нтів** | ||
| іноземні туристи | туристи-громадяни України, які виїжджали за кордон | внутріш-ні туристи | |||||
| 2000 | 13422320 | 6430940 | 2013998 | 377871 | 285353 | 1350774 | 1643955 |
| 2001 | 14849033 | 9174166 | 2175090 | 416186 | 271281 | 1487623 | 1874233 |
| 2002 | 14729444 | 10516665 | 2265317 | 417729 | 302632 | 1544956 | 1991688 |
| 2003 | 14794932 | 12513883 | 2856983 | 590641 | 344 332 | 1922010 | 2690810 |
| 2004 | 15487571 | 15629213 | 1890370 | 436311 | 441798 | 1012261 | 1502031 |
| 2005 | 16453704 | 17630760 | 1825649 | 326389 | 566942 | 932318 | 1704562 |
| 2006 | 16875256 | 18935775 | 2206498 | 299125 | 868228 | 1039145 | 1800000 |
Примітка: * Включно з одноденними відвідувачами (за даними Адміністрації Держприкордонслужби України).
** Заданими Державної служби туризму і курортів України (форма №1-Тур).
Переважна більшість іноземних туристів перебувала в Україні з метою приватних відвідувань (73,5% респондентів), решта – це організовані туристи (17,1%) та ті, які здійснювали службові поїздки (9,4%). Попередня тенденція спостерігається і в обсягах виїзного туризму, а саме: на організовані поїздки припадає 23,3%; подорожі із службовою метою – 14,2%; найбільшою є частка туристів, метою подорожей яких були приватні поїздки 62,5%. Протилежною є ситуація на внутрішньому ринку туристичних послуг. Серед внутрішніх туристів обсяг організованого туризму склав 45,1% від загальної кількості, частка подорожуючих у справах – 30,3%, частка ж туристів, метою яких була приватна поїздка – 24,6% [354].
Аналізуючи світові тенденції розвитку, слід зазначити, що початок XXI ст. був особливим для туризму. У 2004 р. кількість міжнародних туристських прибуттів зросла на 193 млн осіб порівняно з 1994 р.; у 2006 р. показники на 4,1% збільшилися за прогнозні і таким чином збереглися тенденції до стійкого економічного зростання. Усе це дало можливість визначити прогнозні темпи зростання туризму на період до 2020 р. (дод. А. 1.7) [267, 348].
За три останні роки темпи зростання світового туризму зросли на 20%. Суттєво збільшилися туристські прибуття в Азіатсько-Тихоокеанському регіоні (на 28,5 %) та на Близькому Сході (на 22,76%). За даними експертів, найактивнішими мандрівниками залишаються жителі Європи – 55%, на другому місці – Азіатсько-Тихоокеанського регіону (особливо Китаю, Південної Кореї, Сінгапуру), які забезпечують 20% всесвітнього туристичного потоку, американці становлять тільки 17% (дод. А. 1.8).
На фоні зростання світового туризму вітчизняний характеризується уповільненням темпів розвитку на 3,4%. Однією з причин зменшення обсягів в′їзного туризму є недостатня поінформованість про вітчизняний туристичний продукт, відсутність повних регіональних каталогів опису туристичних місць. Складність інформаційного супроводження туристичного продукту пов′язана з неможливістю суб’єктів туристичної діяльності відслідковувати і підтримувати велику інформаційну базу. Така ситуація створює труднощі як для туристичних підприємств, суб′єктів туристичної інфраструктури, так і для туристів. Унаслідок цього туристичні агентства вимушені збільшувати штат менеджерів по різних напрямах, які, реалізуючи туристичну послугу, надають туристам необхідну інформацію про засоби розміщення, заклади харчування, національні традиції, умови в′їзду в країну, історико-культурні місця і пам’ятки, екскурсії тощо.
Інформація є з’єднувальним елементом між складовими туристичної інфраструктури, які можна об′єднати в три групи: виробничу, рекреаційну і соціальну [94]. Оскільки туристична інфраструктура охоплює значний комплекс суб′єктів господарювання зазначених сфер діяльності, досить складно схематично представити процес обміну інформацією між усіма складовими інфраструктури. У дод. А. 1.9 наведено один із можливих варіантів взаємодії складових туристичної інфраструктури, що базується на обміні інформацією.
Інформаційні потоки в управлінні туристичними підприємствами значно відрізняються від підприємств інших галузей. Пов′язано це зі специфікою туристичного продукту, який є неоднорідним унаслідок чотирьох основних причин: невідчутності, мінливості якості, невіддільності послуги від джерела її надання, незбереженості. Специфічність туристичного продукту передбачає наявність розгалуженої схеми інформаційних потоків у межах управління туристичним підприємством.
Охарактеризувати інформаційні потоки у туризмі неможливо без визначення власне поняття "інформаційний потік". Найбільш лаконічно воно представлено українськими науковцями як сукупність масивів даних, що стосуються певної ланки управлінської роботи [254].
Специфічність інформаційних потоків залежить від рівня управління. Як правило, кожне підприємство складається із трьох рівнів управління: вище керівництво (top-manager); середнє або функціональне керівництво (middle-manager); нижче або лінійне керівництво (supervisions) (рис. 1.3) [256].
Внутрішні інформаційні потоки туристичного підприємства зображені рис. 1.3. А відносини між підприємством і суб′єктами зовнішнього середовища, що визначають наявність зовнішніх інформаційних потоків суб′єктів туристичної
Рис. 1.3. Розподіл інформаційних потоків на туристичному підприємстві за рівнями управління
діяльності, наведено на рис. 1.4., ця схема адаптована нами на основі типової, розробленої О. Кармінським та П. Нестеровим [138].
Рис. 1.4. Зовнішні інформаційні потоки суб′єктів туристичної діяльності
Міжнародні інформаційні потоки містять масиви даних щодо стану та тенденцій розвитку світової економіки, політики, культури. Туристичне підприємство, яке працює на міжнародному ринку, повинно володіти інформацією про економічні умови та тенденції тих країн, в яких вони ведуть або прагнуть вести свій бізнес. Інформаційні потоки у першу чергу стосуються рівня заробітної плати, транспортних витрат, курсу валют, інфляції та ставки банківського процента, ВНП, оподаткування і загального рівня економічного розвитку країни. Інформація про політичні явища і рішення у сфері міжнародного бізнесу забезпечує підприємствам мінімум ризику на міжнародному ринку та своєчасність корегування прогнозних даних. Важливим є освіченість керівництва підприємств щодо цінностей, вірувань, звичаїв, мовних особливостей, норм поведінки в країнах - партнерах. Для туристичного бізнесу наявність ефективних міжнародних інформаційних потоків надзвичайно важлива для підприємств, які спеціалізуються на в′їзному та (або) виїзному туризмі. Український турист повинен володіти повною інформацією про специфічні економічні та культурі особливості країни - відвідування. Туристичне підприємство будує свою діяльність з урахуванням інформації про міжнародне становище, відносини уряду України з закордонними державами щодо розвитку міжнародного туристичного бізнесу, надання інформації про послуги та можливості виходу вітчизняних туристичних підприємств на міжнародний ринок.
Міжнародні інформаційні потоки залежать насамперед від ефективного розвитку міжнародного туристичного співробітництва на державному рівні. Саме це є першочерговим напрямом діяльності Державної служби туризму і курортів України. Цілеспрямована та системна діяльність щодо розвитку міжнародних туристичних зв′язків, а також євроінтеграційних процесів в Україні є ефективним механізмом створення сприятливого для розвитку туризму середовища, інтеграції нашої країни у європейську спільноту, ефективного використання туристичних ресурсів, розбудови транскордонної інфраструктурної мережі, розвитку національної економіки та культури.
Діяльність Державної служби туризму і курортів з реалізації державної туристичної політики у сфері міжнародних відносин здійснюється за такими основними напрямами: розбудова договірно-правової бази міжнародного туристичного співробітництва; укладання та виконання міжурядових і міжвідомчих угод про співробітництво у галузі туризму, інших міжнародних договірних актів, протоколів, періодичних планів і перспективних програм розширення міжнародної туристичної співпраці; розвиток інституційних зв'язків на двосторонньому рівні між відповідними органами (міжурядові комісії, міжвідомчі робочі групи з туризму тощо) та у межах міжнародних туристичних організацій, зокрема забезпечення дійсного членства України у Всесвітній туристській організації (ВТО), у складі Ради з туризму СНД, відповідних робочих груп Організації Чорноморського економічного співробітництва (ОЧЕС), Центральноєвропейської ініціативи (ЦЄІ), ГУАМ, Процесу Дунайського співробітництва, а також виконання євроінтеграційних завдань у сфері туризму, організація міжнародних заходів інституціонального, науково-практичного та інформаційно-рекламного характеру в Україні та за кордоном [125].
Станом на кінець 2007 р. укладено 44 міжурядові та міжвідомчі угоди про співробітництво у сфері туризму, в тому числі 12 – з країнами ЄС. Розроблено проекти міжурядових і міжвідомчих угод про співробітництво з понад 20 країнами світу, зокрема Алжиром, Аргентиною, Гвінеєю, Індонезією, Іспанією, Італією, Кіпром, Китаєм, Мадагаскаром, Малайзією, Мальтою, Марокко, ОАЕ, Румунією, Саудівською Аравією, Словенією, Тунісом, Філіппінами, Францією, Шрі-Ланкою, які є для України перспективними туристичними ринками, активно ведеться переговорний процес з їх укладання [125].
За даними відділу міжнародних зв′язків Державної служби туризму і курортів, у межах реалізації міжурядових і міжвідомчих угод про співробітництво в галузі туризму створено 14 міжвідомчих робочих груп з Австрією, Болгарією, Єгиптом, Італією, Латвією, Литвою, Німеччиною, Польщею, Росією, Словаччиною, Словенією, Туреччиною, Угорщиною, Чехією.
Україна 18 жовтня 2005 р. була одностайно прийнята до Європейської туристичної комісії під час Генеральної асамблеї цієї організації (м. Відень, Австрія, 16–19 жовтня 2005 р.). Це є першим кроком на шляху входження нашої держави до організаційних структур Європейського Союзу, що має стратегічне значення з огляду на можливості використання механізмів ЄС, у тому числі фінансових, для підвищення ефективності національної туристичної галузі, просування українського турпродукту на європейський ринок, використання прогресивних технологій, передових методів підготовки та підвищення кваліфікації туристичних кадрів відповідно до світових стандартів. Крім того, сприятиме науковим дослідженням туристичних потоків стосовно їх спрямування на розвиток в`їзного туризму в Україну, що є найбільш економічно вигідним; зміцненню авторитету нашої держави серед європейської спільноти, реалізації євроінтеграційного курсу країни [125].
Важливим є лібералізація формальностей, пов'язаних з міжнародними туристичними пересуваннями, насамперед прикордонних і візових процедур в'їзду іноземних туристів в Україну як ефективного інструменту збільшення обсягів в'їзного туризму. Інформація про відкритість, демократичний та євроінтеграційний курс України, зняття візових бар'єрів може насамперед вплинути на збільшення обсягів туристичних обмінів, а також зміцнити позиції національного турпродукту на європейскому ринку.
Відповідно до постанов Кабінету Міністрів України були про внесенні зміни стосовно запровадження у міжнародних аеропортах “Бориспіль”, “Сімферополь”, “Одеса”, “Донецьк” і морському порту “Одеса” оформлення короткотермінових дозволів терміном до 14 діб для в‘їзду в Україну громадянам країн-членів Європейського Союзу, Канади, США, Турецької Республіки, Швейцарської Конфедерації та Японії, які прямують з метою туризму [271]. Згідно з Указами Президента України для громадян держав-членів Європейського Союзу, Швейцарської Конфедерації, Князівства Ліхтенштейн, Японії, Канади, Сполучених Штатів Америки, Князівства Андорра, Держави-міста Ватикан, Республіки Ісландія, Князівства Монако, Королівства Норвегія та Республіки Сан-Марино безвізовий режим в’їзду в Україну встановлено на постійній основі на термін перебування, що не перевищує 90 діб [125].
Міжнародні інформаційні потоки мають велике значення як для розвитку і функціонування туристичних підприємств, так і для держави в цілому.
Не менш важливими є наявність економічних інформаційних потоків щодо формування і розподілу національних ресурсів, величини ВНП, темпу інфляції, рівня безробіття, структури населення, величини заробітної плати, інвестиційного клімату, фінансування, оподаткування, законодавчої бази, загального економічного стану розвитку країни. Двосторонність інформаційних потоків впливає як на зміну туристичних потоків, так і на покращання економічної ситуації в країні. Інформація про туристичні продукти, обсяги їх реалізації, занятість населення в туристичній галузі, фінансові результати діяльності туристичних підприємств та обсяги їх оподаткування є важливою для здійснення управління економікою на державному рівні.
Формування політичних інформаційних потоків полягає не тільки в надходженні та використанні в діяльності туристичних підприємств інформації про політичну ситуацію в країні, характер державного регулювання економіки, політичні партії та їхні програми, але й у формуванні власної політичної програми функціонування та розвитку.
На думку М. Кабушкіна, політична програма складається із економічної, соціальної, територіальної політики, політики перевезень, культури, дозвілля [136].
Технологічні та технічні інформаційні потоки взаємопов’язані оскільки інформація про досягнення в науково-технічній сфері безпосередньо впливає на впровадження нових технологій у діяльність підприємств. Інформація технічного характеру, яка надходить на туристичне підприємство із зовнішнього середовища, стосується як правило досягнень у сфері транспорту, готельного, ресторанного бізнесу, дозвілля та комунікаційної сфери. Використання сучасної техніки забезпечує революційні перетворення і в технології.
Для отримання сучасної інформації технічного і технологічного характеру туристичні підприємства використовують такі способи:
• аналіз матеріалів періодичних видань, наукової літератури, Інтернету;
• участь у спеціалізованих виставках, ярмарках;
• аналіз досвіду діяльності підприємств;
• участь у професійних конференціях, симпозіумах, форумах;
• створення власної науково-технічної лабораторії;
• вивчення пропозицій і думок працівників підприємства;
• звернення до сторонніх лабораторій, інститутів та ін.
Ринкові інформаційні потоки включають масиви даних щодо загальної кон′юнктури національного ринку, попиту і пропозиції на туристичному ринку, розмірів та темпів зростання сегментів відповідно до інтересів підприємства. Отримана інформація дає можливість туристичному підприємству вчасно реагувати на зміни ринкової ситуації, здійснювати диверсифікацію послуг та прогнозувати свою частку ринку.
Ринкова інформація тісно пов′язана з конкурентними інформаційними потоками, тобто з інформацією про поточні і майбутні дії конкурентів, зміни в частках ринків, концентрації та можливої появи нових конкурентів. Така інформація спрямована на виявлення сильних та слабких сторін у діяльності конкурентів та використання її для визначення власної стратегії конкурентної боротьби.
Соціальні інформаційні потоки містять дані щодо звичаїв та вірувань, цінностей, норм поведінки, рівня освіти, мобільності населення, ставлення людей до роботи і якості життя, зростання населення, демографічної структури суспільства, профспілкової активності тощо.
Ефективність роботи туристичного підприємства залежить від професійно організованих інформаційних потоків і визначається кількістю інформації та її якістю.
Організація обміну туристичною інформацією на практиці здійснюється шляхом розробки туристичних інформаційних порталів, створення спеціалізованого програмного забезпечення туристичних підприємств, організації інформаційно-пошукових систем. Дослідження виявили, що найбільш відомими в туристичній сфері є продукти компаній "Арімсофт", "САМО-Софт", "Матісс", "Мегатек", "Парус", "Комтур" та ін. (дод. А. 1.10).
Таким чином, інформація дозволяє суб’єктам туристичної діяльності визначати стратегічні цілі та завдання, приймати та реалізовувати обґрунтовані управлінські рішення, координувати роботу підрозділів, забезпечувати вагомі конкурентні позиції підприємства на туристичному ринку.