Сердюк А. М., Останина Н. В., Кузнецова Е. М., Череменко А. Н., Босых Ю. С., Брязкало В. В., Олейник И. Л
| Вид материала | Документы |
- В. О. Сердюк основи анатомії та фізіології тварин, 1509.76kb.
- М. И. Кузнецова букварь: методический комментарий к урок, 6117.76kb.
- В. А. Федосеев Публикуется по изданию: Михайлов Б. В., Сердюк А. И., Федосеев, 1752.72kb.
- Госдума РФ мониторинг сми 2 августа 2007, 1558kb.
- Кузнецова Наталья Вячеславовна учебно-методический комплекс, 371.04kb.
- Кузнецова Нина Владимировна методические рекомендации, 625.25kb.
- Коньков Николай Леонидович, Останина Людмила Васильевна. 2008 @ тгпи им. Д. И. Менделеева,, 389.81kb.
- С. П. Пуденко Актуализация наследия и идей П. Г. Кузнецова в 2000-е годы, 129.95kb.
- Алексей Николаевич Арбузов Иркутская история, 1933.82kb.
- Всероссийский заочный финансово-экономический институт Кафедра права, 189.78kb.
СТРАТЕГІЯ ЗМІЦНЕННЯ ЗДОРОВ'Я В УКРАЇНІ: ВИКОРИСТАННЯ НАУКОВОЇ ІНФОРМАЦІЇ ТА ВПРОВАДЖЕННЯ ІНФОРМАТИЗАЦІЇ
Тимченко О.І., Єлагін В.В., Карабаєв Д.Т.
Інститут гігієни та медичної екології ім. О.М. Марзеєва АМН України, Управління охорони здоров'я Київської обласної держадміністрації,Київська міська рада.
Здоров’я населення залишається єдиним критерієм доцільності і ефективності усіх без винятку сфер діяльності людини (Резолюція Генеральної Асамблеї ООН, 1979). Люди мають право на здоров’я, творче життя в гармонії з природою при справедливому задоволення екологічних і економічних потреб теперішнього і майбутніх поколінь (Порядок денний на ХХІ століття, 1992). В той же час можна констатувати, що рівень здоров‘я населення держави залишається незадовільним. Наявний стан індивідуального і громадського здоров'я свідчить про певні прорахунки в цій сфері.
Протягом останніх десятиріч визнається, що забезпечити здоров'я населення може тільки профілактична діяльність шляхом реалізації відповідної політики суспільства, держави та їх інституцій. Лише профілактична медицина, яка розглядається як науково-практична робота щодо вивчення рівнів захворюваності, поширеності хвороб, інвалідизації і смертності населення, може вірно обгрунтувати соціально-економічні, правові, адміністративні, гігієнічні та інші заходи попередження цих негативних явищ .
Сучасна профілактична медицина базується на стратегії зміцнення здоров'я, що означає надання окремим індивідам і співтовариствам можливості контролю за чинниками, які формують здоров'я .Вищевказана стратегія є прикладом міждисциплінарного, міжгалузевого підходу, вільного від панування медицини . Вона успішно застосовується в профілактичних програмах ВООЗ, що виконуються у Європейському регіоні. Впровадження стратегії укріплення здоров'я вимагає координованої науково обгрунтованої політики, посилення роботи служб охорони здоров'я, участі широких верств суспільства в цьому процесі.
Щодо науково обгрунтованої політики. Вже три роки пройшло від того моменту, як Всесвітня конференція з проблем глобального розвитку науки та освіти, проведена під егідою Комітету з освіти, науки та культури ООН (UNESCO) та Міжнародної ради з науки (ISCU), прийняла Декларацію з питань науки та наукових знань ( Будапешт, 1999) в якій визнається, що наукові знання є здобутком усього людства і повинні використовуватися для покращання якості життя нинішнього і майбутніх поколінь; наголошується на необхідності полегшення надання інформації про результати наукових досліджень, обміну нею, доступу до джерел наукової інформації науковим закладам і окремим вченим з країн, які з тих чи інших причин не мають можливості розвивати приоритетні напрямки науки; при цьому важлива роль відводиться використанню інформаційних технологій; говориться про те, що нові електронні засоби поширення інформації та освіти розширюють межі освітньої інфраструктури і дають змогу одержувати повноцінні знання при відсутності доступу до традиційних джерел. Існують глобальні проблеми, які потребують об'єднання зусиль людства, і це, в першу чергу, проблеми підвищення рівня здоров'я населення. Зміст Декларації свідчить про розуміння світовою науковою спільнотою необхідності посилення соціального значення наукових досліджень – адже тільки наукові знання можуть забезпечити виживання та розвиток людства.
Щодо посилення роботи служб охорони здоров‘я. Розвиток системи охорони здоров'я стримується недостатністю ресурсів. В умовах їх обмеження, яке спостерігається не тільки в нашій країні, особливого значення набуває методологія визначення пріоритетів для втручання. На сьогодні, навіть при скороченні кількості населення до 300 тис. чоловік щорічно, в усіх прошарках українського суспільства можна спостерігати недостаток розуміння пріоритетності заходів у сфері охорони здоров‘я по відношенню до всіх інших дій у державі.
Відомо, яке значне місце у розвитку сучасного світу відводиться управлінню. Вдосконалення управління системою охорони здоров‘я, його орієнтація на кінцеві результати діяльності у вигляді показників, що характеризують стан здоров‘я населення і якість медичної допомоги, потребує впровадження системного інформаційного забезпечення, інформатизації галузі, створення єдиного медико-інформаційного простору.
Щодо участі широких верств суспільства у впровадженні стратегії зміцнення і укріплення здоров‘я, то слід вказати, що розширення участі населення, взяття ним на себе частини відповідальності за своє здоров‘я зв‘язане з поглибленням демократизації суспільства як для залучення участі народних мас у необхідних перетвореннях, так і з метою підвищення відкритості і прозорості рішень, що приймаються, в т.ч. і в системі охорони здоров‘я .
Можна стверджувати, що в Україні є певні свідчення впровадження стратегії зміцнення здоров‘я населення у практику життя. Але разом з тим вищевказана стратегія не стала панівною у суспільстві. Можна говорити про певний резерв можливостей для вдосконалення існуючої практики охорони здоров'я населення. Його використання потребує:
- вдосконалення політики владних структур на науковій основі,
- розуміння важливості ширшого використання наукових даних для практичних потреб системи охорони здоров‘я,
- багаторівневого і прозорого визначення пріоритетів,
- консолідації ресурсів у приоритетних напрямках,
- вдосконалення системи медичної інформації,
- створення єдиного медико-інформаційного простору,
- розширення участі різних верств суспільства у конкретних заходах, спрямованих на покращання здоров'я на індивідуальному і громадському рівнях.