Розділ 4 облік розрахунків з оплати праці, страхування та стипендій

Вид материала

Содержание

Подобный материал:

1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11

Таблиця 4.9

РОЗМІРИ ДОПЛАТ ДО ПОСАДОВИХ ОКЛАДІВ
ЗА РАНГИ ДЕРЖАВНИХ СЛУЖБОВЦІВ

Ранг державного службовця	Розмір надбавки, грн
1-й	160
2-й	150
3-й	145
4-й	140
5-й	130
6-й	120
7-й	110
8-й	100
9-й	90
10-й	80
11-й	70
12-й	60
13-й	55
14-й	50
15-й	45

Їм установлюються доплати:

за ранг, класний чин, спеціальне звання;
за виконання обов’язків тимчасово відсутніх працівників цих самих категорій персоналу (у разі хвороби, відпустки без збереження заробітної плати тощо) — до 50 % посадового окладу за основною роботою з використанням із цією метою до 50 % посадового окладу відсутнього працівника;
за виконання обов’язків тимчасово відсутніх працівників — жінок, які перебувають у відпустці у зв’язку з вагітністю й пологами, а також осіб, які перебувають у частково оплачуваній відпустці для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку чи у відпустці без збереження заробітної плати тривалістю, визначеною в медичному висновку, але не більш ніж до досягнення дитиною шестирічного віку — 30 % посадового окладу за основною роботою з використанням із цією метою економії заробітної плати на посадах, що їх обіймають відсутні з зазначених причин працівники.

Державним службовцям установлюються такі надбавки:

за високі досягнення у праці (50 % до посадового окладу з урахуванням доплати за ранг);
за знання і використання в роботі іноземної мови (однієї європейської — 10 %, східної, угро-фінської або африканської — 15 %, двох і більше мов — 25 % посадового окладу);
за вислугу років, яка виплачується щомісячно у відсотках до посадового окладу з урахуванням доплати за ранг. Її розмір залежить від стажу державної служби:

понад 3 роки — 10 %;
понад 5 років — 15 %;
понад 10 років — 20 %;
понад 15 років — 25 %;
понад 20 років — 30 %;
понад 25 років — 40 %;

за науковий ступінь кандидата або доктора наук з відповідної спеціальності — у розмірі відповідно 15 і 20 % посадового окладу;
за почесне звання «заслужений» у розмірі 15 % посадового окладу.

Військовослужбовцям установлюються надбавки:

за вислугу років (25 % окладів грошового забезпечення);
у зв’язку з роботою, яка передбачає доступ до державної таємниці (15 % посадового окладу);
за службу у Збройних силах України (40 % посадового окладу).

У бюджетних установах допускаються роботи у святкові та неробочі дні, викликані необхідністю обслуговування населення (медичні заклади, пансіонати і т. ін.). Оплата праці в ці дні здійснюється в подвійному розмірі:

працівникам, праця яких оплачується за погодинними або денними ставками, — у розмірі подвійної годинної або денної ставки;
працівникам, які одержують місячний оклад, — у розмірі одинарної годинної або денної ставки понад оклад, якщо робота у святковий і неробочий день виконувалась у межах місячної норми робочого часу, і в розмірі подвійної годинної або денної ставки понад оклад, якщо робота виконувалась понад місячну норму.

Праця відрядчиків у святкові та неробочі дні оплачується за подвійними відрядними розцінками.

Оплата в зазначених розмірах здійснюється за години, фактично відпрацьовані у святковий або неробочий день. Наприклад, якщо робота виконувалась з 22.00 години 31 грудня до 4.00 1 січня, оплаті в підвищеному розмірі підлягають 4 години (з 0.00 до 4.00).

Якщо працівники, яким установлено місячні оклади, залучалися до роботи у святковий чи неробочий день у межах місячної норми, їм крім окладу належить доплата, що визначається діленням кількості годин роботи у святковий чи неробочий день на місячний фонд робочого часу та множенням на розмір місячного окладу. Якщо робота проводилась понад місячну норму, розмір доплати визначається так само та множенням на коефіцієнт 2.

За роботу у святкові та неробочі дні замість доплати за бажанням працівника йому може бути надано інший день відпочинку протягом найближчих двох тижнів.

Оплата праці працівників згідно з КЗпП України в нічний час з 22.00 до 6.00 здійснюється в підвищеному розмірі, що встановлюється Генеральною чи галузевими угодами, колективним договором, але не менш як 40 % тарифної ставки (окладу) за кожну годину роботи в нічний час.

Спеціалістам, зокрема медичним, фармацевтичним та педагогічним працівникам, службовцям і робітникам закладів охорони здоров’я та установ соціального захисту населення, водіям санітарних автомобілів, які залучаються до роботи в нічний час, здійснюється доплата в розмірі 35 % годинної тарифної ставки (окладу) за кожну годину роботи в нічний час.

Медичним працівникам та службовцям, зайнятим наданням екстреної, швидкої та невідкладної медичної допомоги, а також тим, хто працює у відділеннях (палатах) для новонароджених дітей, у пологових (акушерських) відділеннях, водіям санітарних автомобілів швидкої (невідкладної) медичної допомоги здійснюється доплата в розмірі 50 % годинної тарифної ставки (окладу) за кожну годину роботи в нічний час.

Доплати за роботу в нічний час нараховують, виходячи з посадового окладу за штатним розписом, а робітникам — з установлених годинних тарифних ставок (посадових окладів на місяць).

Розрахунок нічних виконується за формулою:

.

До роботи в нічний час не залучаються вагітні жінки; жінки, які мають дітей віком до трьох років; особи, молодші вісімнадцяти років; інші категорії працівників, передбачені чинним законодавством.

Сумісництвом вважається виконання працівником крім своєї основної іншої регулярно оплачуваної роботи на умовах трудового договору у вільний від основної роботи час у тій або іншій установі, організації. Порядок оплати праці сумісництва регламентується Постановою Кабінету Міністрів України від 03.04.93 № 245 «Про роботу за сумісництвом працівників державних підприємств, установ і організацій» з доповненнями та Положенням про умови роботи за сумісництвом працівників державних підприємств, установ і організацій, затвердженим Міністерством праці України, Міністерством юстиції України та Міністерством фінансів України від 25.06.93 № 43. Цими документами визнано, що тривалість роботи за сумісництвом не може перевищувати чотирьох годин на день і повного робочого дня у вихідний день. Загальна тривалість роботи за сумісництвом протягом місяця не повинна перевищувати половини місячної норми робочого часу.

Умовно сумісництво працівників бюджетних установ можна поділити на «зовнішнє» і «внутрішнє». «Зовнішнє» сумісництво означає, що працівник працює в кількох установах, одна з яких є його основним місцем роботи. У разі «внутрішнього» сумісництва робота виконується в тій самій установі, в якій працівник є основним і сумісником у вільний від основної роботи час.

Праця сумісників оплачується за фактично виконану роботу. Заробітна плата, одержана за роботу за сумісництвом, під час обчислення середнього заробітку на основній роботі не враховується. Виняток становить заробітна плата:

вчителів і викладачів, які працюють у кількох середніх загальноосвітніх, професійних та інших навчально-освітніх, а також вищих навчальних закладах, педагогічних працівників дошкільних виховних, позашкільних та інших навчально-виховних
закладів;
медичних і фармацевтичних працівників лікувально-профілактичних та санітарно-епідеміологічних закладів охорони здоров’я, установ соціального забезпечення, дитячих будинків, шкіл-інтернатів для дітей-сиріт.

Керівникам державних підприємств, установ і організацій, їхнім заступникам, керівникам структурних підрозділів, державним службовцям дозволяється працювати за сумісництвом тільки в науковій, викладацькій, творчій і медичній діяльності.

Висококваліфікованим спеціалістам народного господарства дозволяється здійснювати педагогічну діяльність у вузах за сумісництвом у робочий час до 4 годин на тиждень зі збереженням за ними заробітної плати за місцем основної роботи.

Положенням № 43 передбачено, що всі працівники мають право крім основної роботи й роботи за сумісництвом виконувати інші роботи, які не є сумісництвом:

провадити педагогічну діяльність із погодинною оплатою праці в обсязі не більш як 240 годин на рік;
виконувати обов’язки медичних консультантів установ охорони здоров’я в обсязі не більш як 12 годин на місяць з разовою оплатою праці;
керувати аспірантами в науково-дослідних установах і вузах науковцям і висококваліфікованим спеціалістам, які не перебувають у штаті цих установ, з оплатою їхньої праці в розрахунку 50 годин на рік за керівництво кожним аспірантом;
завідувати кафедрою висококваліфікованим спеціалістам, зокрема тим, які обіймають керівні посади у вузах і НДІ з оплатою в розрахунку 100 годин на навчальний рік;
виконувати інші роботи, які не є сумісництвом.

Робітникам бюджетних установ можуть установлюватися диференційовані надбавки до посадових окладів за високу професійну майстерність в таких розмірах:

3-го розряду — 12 %;
4-го розряду — 16 %;
5-го розряду — 20 %;
6-го й вищих розрядів — 24 %.

Водіям легкових і вантажних автомобілів, автобусів — від 10 до 25 % встановленої тарифної ставки за відпрацьований час.

З 1 січня 2003 року набрала чинності Постанова Кабінету Міністрів України від 30.08.2002 № 1298 «Про оплату праці працівників на основі Єдиної тарифної сітки розрядів і коефіцієнтів з оплати праці працівників установ, закладів та організацій окремих галузей бюджетної сфери». Цією Постановою Кабінет Міністрів України затвердив схеми тарифних розрядів посад керівних, наукових, науково-педагогічних, педагогічних працівників, фахівців, технічних службовців і робітників, що дасть можливість упорядкувати оплату праці в окремих галузях бюджетної сфери, а також створити механізм підтримання на постійному рівні оптимальних міжгалузевих та міжпосадових співвідношень в оплаті праці.

4.5.4. Нарахування на підставі
середньої заробітної плати

Нараховуючи окремі виплати, виходять із середньої заробітної плати, яку обчислюють згідно з Порядком обчислення середньої заробітної плати, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.95 № 100 з подальшими змінами. Зазначені виплати застосовуються в разі:

надання працівникам щорічної відпустки та додаткових відпусток;
виконання працівниками державних і громадських обов’язків;
надання жінкам додаткових перерв для годівлі дитини;
залучення працівників до виконання військових обов’язків;
службових відряджень;
інших випадків.

Державні гарантії права на відпустку встановлено Конституцією України, Законом України «Про відпустки» від 15.11.96 № 504/96-ВР, КЗпП України та іншими нормативно-правовими актами. Основна щорічна відпустка надається тривалістю 24 календарні дні зі збільшенням за кожних два відпрацьованих роки на 2 календарних дні, але не більш як 28 календарних днів.

Керівним, педагогічним, науково-педагогічним працівникам освіти та науковим працівникам надається щорічна основна відпустка тривалістю до 56 календарних днів. Щорічна додаткова відпустка надається медичним працівникам за роботу у шкідливих умовах праці та за особливий характер праці. Передбачено також додаткові відпустки у зв’язку з навчанням і творчі відпустки.

Дні відпустки оплачують на підставі виплат за останні 12 календарних місяців роботи, що передують місяцю надання відпустки, або виплати компенсації за невикористані відпустки. Якщо працівник працював в установі менш як рік, середній заробіток обчислюють на підставі виплат за фактичний час роботи, тобто з першого числа наступного місяця після оформлення на роботу до першого числа місяця, в якому надається відпустка чи виплачується компенсація за невикористану відпустку.

До середнього заробітку для оплати за час відпустки включаються всі види заробітної плати та допомога за тимчасовою непра-
цездатністю. У підрахунку середнього заробітку не беруться до уваги одноразові виплати, натуральні видачі, пенсії, премії, які виплачуються поза чинними системами преміювання, різного роду компенсаційні виплати (добові, квартирні, оплата проїзду і т. ін.).

Щоб обчислити середньоденну заробітну плату, у цьому разі підсумковий заробіток за останні перед наданням відпустки 12 місяців (або менший фактично відпрацьований період) потрібно поділити на відповідну кількість календарних днів року (або меншого відпрацьованого періоду) за відкиданням святкових і неробочих днів. Здобуте значення середньоденного заробітку множиться на кількість календарних днів відпустки. Святкові й неробочі дні, що припадають на період відпустки, якщо вони не збігаються з недільними днями, у розрахунок тривалості відпустки не включаються й не оплачуються.

Приклади нарахування відпускних.

1. Бібліотекареві надається відпустка з 01.04.2002 терміном 28 календарних днів. Його сумарний заробіток за 12 місяців — 1892 грн. На цей період припало 11 святкових і неробочих днів. Отже, сума відпускних, грн:

(149 грн 64 коп.).

2. Учителеві, прийнятому на роботу з 01.09.2001, відпустка надається 01.06.2002 терміном 56 календарних днів. З 1 по 11 квітня 2002 року йому надавалась відпустка без збереження заробітної плати. Сумарний заробіток за відпрацьований період (з 01.09.2001 по 01.06.2002) — 1435 грн. Сума відпускних, грн:

(538 грн 97 коп.),

де 273 — кількість календарних днів за відпрацьований період; 9 — кількість святкових та неробочих днів, які припали на цей період; 11 — кількість днів відпустки без збереження заробітної плати.

Аналогічно виконується розрахунок за період невикористаної відпустки в разі звільнення працівника. У цьому разі кількість днів невикористаної відпустки обчислюється діленням кількості днів установленої щорічної відпустки на 12 і множенням здобутого результату на кількість відпрацьованих місяців з моменту останньої відпустки.

Приклад розрахунку компенсації за невикористані дні щорічної основної відпустки.

Учитель, прийнятий на роботу 01.09.2001, звільнився за власним бажанням 31.03.2002. За відпрацьований період йому належить компенсація за відпустку тривалістю 33 дні ((56 / 12) · 7), де 56 — термін повної відпустки, 7 — кількість відпрацьованих місяців. Компенсація за відпустку, грн:

(232 грн 59 коп.),

де 1459 — сумарний заробіток за 7 місяців; 212 — кількість календарних днів за відпрацьований період; 5 — кількість святкових і неробочих днів, які припадають на цей період.

За період виконання державних і громадських обов’язків (виклик до військкомату, участь у засіданнях суду як судового засідателя та інші випадки), коли він припадає на робочий час, працівникам гарантується збереження середнього заробітку. Середній заробіток за цей період визначається з розрахунку останніх двох місяців роботи перед місяцем, за який виплачується середній заробіток.

Для працівників, які пропрацювали в установі менш як два місяці, нарахування здійснюється на підставі середнього заробітку за фактично відпрацьований час.

Розрахунок середнього заробітку виконують, беручи до уваги всі виплати за фактично відпрацьований час, які мають постійний характер.

Допомога з тимчасової непрацездатності до середнього заробітку не включається.

4.6. Утримання із заробітної
плати працівників

Утримання з заробітної плати працівників через бухгалтерію бюджетних установ за переліком і економічним змістом не мають якихось особливостей і здійснюються згідно з чинним законодавством на загальних підставах (табл. 4.10).

Blog

Розділ 4 облік розрахунків з оплати праці, страхування та стипендій

Содержание

Таблиця 4.9