Інформаційний вісник
| Вид материала | Документы |
- Інформаційний вісник, 5342.01kb.
- Інформаційний вісник, 1023.87kb.
- Інформаційний вісник, 993.03kb.
- Бібліосвіт державна бібліотека України для юнацтва Інформаційний вісник 1 (21)’2007, 868.75kb.
- Інформаційний вісник, 150.85kb.
- Інформаційний вісник, 1081.07kb.
- Інформаційний вісник, 1100.75kb.
- В «україні» оселився «азійський тигр», 28.01kb.
- Сумський державний університет. Бібліотека. Довідково-інформаційний відділ, 83.1kb.
- Проект „Вартові демократії: медіа проти корупції" Електронний інформаційний бюлетень, 898.95kb.
Інформаційний вісник
4 (28) 2008
Київ 2008
ББК 78.34(4Укр)
Б 59
Бібліосвіт : інформ. вісн. – Вип. 4 (28) 2008 / [редкол.: Г. Саприкін (голов. ред.), Т. Сопова (відп. ред.), С. Чачко, Т. Якушко]; Держ. б-ка України для юнацтва. – К. :[б.в.] 2008. – 80 с.
Редакційна колегія: Г. Саприкін (голова редкол.), Т. Сопова (відп. ред.), С. Чачко, Т. Якушко
Редактори: С. Чачко, В. Кучерява
© Державна бібліотека України для юнацтва, 2008
ЗМІСТ
| | Нас вітають | 4 |
| | Досвід зарубіжних колег | |
| К. Редер | Що пропонує Штутгартська міська бібліотека Молоді | 5 |
| | Інформаційні ресурси бібліотек | |
| Є. Кулик | Інтернет з людським обличчям: гуманітарні аспекти, етикет | 8 |
| С. Моісеєва | Електронні бібліотеки: перспективи і проблеми створення | 20 |
| О. Шор | Використання комп’ютерних технологій в інноваційній діяльності бібліотек (З досвід роботи Черкаської центральної міської бібліотеки ім. Лесі Українки | 30 |
| Т. Забірко | Організація правового клубу – ефективна форма правової освіти молоді | 38 |
| | 2009 рік – Рік молоді в Україні | |
| | Заходи державної та обласних бібліотек для юнацтва до оголошеного в Україні Року молоді | 44 |
| | Чи маю право? | |
| В. Паянок | Захист прав споживачів | 55 |
| | Вісті з регіонів | |
| Я. Коцур | Форум на Луганщині | 65 |
| Л. Артеменко | Молоді таланти Полісся | 70 |
Нас вітають
Шановні колеги!
Колектив Національної бібліотеки України імені В. І. Вернадського щиро вітає редакцію, авторів, юних і дорослих читачів інформаційного вісника «Бібліосвіт» із першим ювілеєм!
Десять років – це вже історія, яка розпочалася у складний перехідний період. За ці роки «Бібліосвіт» зумів віднайти свою неповторну інтонацію у відображенні бібліотечно-інформаційного забезпечення процесу естетичного виховання юнацтва, збереження історичних і культурних традицій українського народу, формування моральних і духовних інтересів молоді, виховання патріотизму Державною бібліотекою України для юнацтва і регіональними юнацькими бібліотеками. Приємно відзначити, що традиційним для вісника поступово стає й висвітлення загальних тенденцій бібліотечної галузі, впровадження сучасних інформаціних технологій.
Щиро бажаємо усьому колективу «Бібліосвіту», рецензентам і авторам – здоров’я, благополуччя, плідної роботи, невичерпної творчої енергії, нових успішних ініціатив, процвітання, поваги від колег і читачів. Нехай і надалі «Бібліосвіт» займає чільне місце серед професійних бібліотечних видань. Бажаємо розширення читацької аудиторії, зростання тиражів, збільшення кількості талановитих і цікавих авторів!
З повагою
директор Інституту бібліотекознавства
Національної бібліотеки України
імені В. І. Вернадського
О. В. Воскобойнікова-Гузєва
Досвід зарубіжних колег
Що пропонує Штутгартська міська
бібліотека молоді
К. Редер, співробітник Штутгартської міської бібліотеки, katja.roeder@stuttgart.de
У бібліотечній системі міста Штутгарта, на відміну від інших німецьких міст, немає окремих відділів з обслуговування молоді. Дитячі бібліотеки призначені для дітей та молоді у віці до 14 років, після чого молоді люди шукають літературу з потрібної їм тематики у бібліотечних фондах для дорослих. Головна увага у змістовному плані приділяється співробітництву зі школами, тобто шкільному та позашкільному навчанню.
У цьому зв’язку міська бібліотека виступає ініціатором розвитку навиків «цифрового читання» (здібностей до читання з використанням різноманітних засобів обробки інформації).
До складу Штутгартської міської бібліотеки входять:
- центральне книгосховище з бібліотекою для дітей та бібліотекою музичної літератури, а також графотекою (новий будинок, завершення якого планується у 2011 р.);
- сімнадцять філій міської бібліотеки з власними відділами (секціями) літератури для дітей та юнацтва;
- два «бібліобуси» з 23 «зупинками» (станціями) і додатковими пропозиціями для шкіл;
- медіатеки (умови для роботи власне в бібліотеці з постійно оновлюваною пропозицією інформаційних засобів;
- бібліотека при ратуші (магістраті);
- дві бібліотеки при лікарнях (клініках).
За станом на 31 грудня 2007 р., у Штутгарті проживало 591 568 чол., у тому числі віком після 18 років – 502 061, до 11 років – 59 664, від 12 до 17 років – 29 843 (15 395 юнаків, 14 458 дівчат). При цьому на долю читачів у віці до 12 років (14,88 %) припадає 10,07 % книговидач, на долю читачів від 12 до 17 років (11,05 %) 13,97 %, на долю читачів після 18 років (74,07 %) – 75,97 %.
Як правило, спеціальні приміщення для молоді відсутні, обслуговування юнаків та дівчат відбувається у спільних фондах з дорослими.
Влітку 2008 року відкрилася секція для молоді в центральному книгосховищі. Вона не відокремлена у просторі, а являє собою лише презентацію – за допомогою сучасних технічних засобів – значущої для молоді тематики: кохання, моди, стресу.
У реалізації концепції брала участь група молоді. Вона розробила флайери і склала програму церемонії відкриття. Крім того, ці молоді люди консультують бібліотекарів у питаннях тематичного підбору технічних засобів.
Зупинимося докладніше на окремих технічних засобах і спеціальних заходах, призначених для задоволення читацьких запитів молоді.
- Мультимедійні студії для навчання. У відповідному просторовому дизайні розташовуються комп’ютерні робочі місця, що забезпечують не тільки доступ до Інтернету, але й роботу з усіма програмами Office для того, щоб мати можливість обробляти інформацію з метою її використання у шкільному навчанні і в роботі.
- Молодіжні медійні пули (JUMP). У шести з сімнадцяти філій міської бібліотеки існують окремі приміщення для молоді із спеціальною пропозицією інформаційних засобів (і акцентом на дозвілля).
- Рок-поп-відеостанція. У філії міської бібліотеки «Бад-Канштатт» зберігається розширений фонд музичних компакт-дисків із сфери рок-поп-музики. Крім того, у філії можна знайти журнали, присвячені кіно й музиці, романи для юнацтва та DVD, котрі підбираються відповідно до кола зацікавлень.
- Helpdesk / приймальні години для учнів. Невід’ємним елементом методики стає успішний пошук інформації та інформаційних носіїв і засобів для написання рефератів або виконання домашніх завдань учнями 7 – 12 класів.
- Тематичні медійні «пробіги» («ралі»), наприклад, «Готовий до роботи» або «Найкращий клас за чотири тижні».
- PowerPoint – вступний курс для учнів 6-го і наступних класів, які хочуть забезпечити більш якісну презентацію своїх домашніх робіт.
- Авторські читання – традиційна форма заохочення читацької діяльності. Матеріал для читань підбирається за критеріями близькості змісту та мови до молоді, а також наявності важливого для неї змісту.
- Поворуши мізками. Післяобідні заходи для молоді від 14 років, під час яких молодих людей знайомлять з новими настільними іграми стратегічного / тактичного характеру.
- 20 у 60. Розповідь про 20 книжок у 60 реченнях. Як і у випадку з прийомом, відомим під назвою «книжковий оплеск» (Bookslam), тут ставиться завдання за короткий час збудити цікавість до книжок. Доцільно поєднувати цей захід з корисними практичними порадами щодо читання для учнів 5 – 8 класів.
- Проект Hakawati. Цей проект, у рамках якого молоді люди знайомляться з літературою мігрантів та епічними традиціями Сходу і навчаються використовувати їх для формування власної особистості, отримав спеціальну підтримку.
Інформаційні ресурси бібліотек
Інтернет з людським обличчям:
гуманітарні аспекти, нетикет
Є. Кулик, методист ДБУ для юнацтва
Усе в житті еволюціонує, трансформується, розвивається, рухається... Це стосується і всесвітньої мережі Інтернет. Для більшості з нас ще вчора Інтернет був лише засобом поширення інформації. А сьогодні це електронна комерція, належне місце у якій посідає торгівля, IP-телефонія, потужні пошукові системи, електронна преса, дистанційні освітні ресурси, різноманітні мережеві розваги. Іншими словами, сучасний Інтернет – потужний засіб роботи, освіти, самоосвіти і дозвілля (Мал. 1).
Сьогодні в суспільстві діють дві основні діалектично пов’язані тенденції розвитку: тенденція об’єднання людства у певну цілісність і тенденція створення нових можливостей для всебічного розвитку індивідуальності, індивідуалізації особистості. Вони теж певною мірою вплинули на еволюцію ресурсів та послуг Інтернету. Надаючи небачені можливості для інтеграції людей, мережа разом з тим намагається врахувати кожну особистість, її потреби, інтереси. Виходячи з цього, ми повинні розглядати Інтернет ще й як особливе віртуальне середовище людських взаємин, у якому існує своєрідне «суспільство» з власною мораллю.
Мал. 1. Сучасне обличчя Інтернету.
Зміни торкнулися не лише ресурсів і послуг Мережі, а й її «віртуальних мешканців». Їх контингент за останні роки урізноманітнився за рахунок молоді, юнацтва, дітей. У віртуальному світі на них чекає безліч можливостей для розвитку, самореалізації, освіти, відпочинку за умови раціонального використання невпинно зростаючого потенціалу Інтернет. Та, окрім великих плюсів, мережеве суспільство має свої мінуси – у ньому існують сприятливі умови для діяльності фінансових шахраїв, хакерів, різного роду дезінформаторів, чигають на користувача численні спокуси (порноіндустрія, комп’ютерні ігри тощо). Трапляються випадки, коли навіть дорослим людям з розвиненим критичним мисленням важко уникнути небезпеки у віртуальній спільноті, не кажучи вже про юного користувача з його природньою цікавістю, наївністю, романтичністю, жагою пригод, потягом до незвіданого... Традиційно найкращий спосіб захисту у цьому випадку – знання як технічних, так і етичних норм Мережі, несподіванок, що можуть тебе спіткати, способів уникнення небажаних проблем. Де цьому навчають? Деякі ази можна отримати в освітніх закладах, але ця інформація буде стосуватися переважно тієї сфери Мережі, що має відношення до навчальної діяльності. На Інтернет-кафе сподіватися не доводиться, вони лише надають технічний доступ до Мережі. Якусь часточку знань юні користувачі можуть засвоїти, спираючись на власний життєвий досвід, шляхом спроб і помилок, що не завжди безпечно. Ще щось підкажуть «старожили» Інтернету.
Надійним помічником у віртуальному cередовищі може бути бібліотечний заклад, що працює з молоддю, юнацтвом, дітьми. Адже сучасна бібліотека – це інформаційно-комунікативний, соціальний, культурний, виховний осередок. Сьогодні у бібліотечних Інтернет-центрах, де роботу налагоджено в технічному аспекті, потрібно звернути більше уваги на особистість користувача Мережі.
Чим відрізняється Інтернет-центр у бібліотеці від звичайного Інтернет-кафе? У першу чергу тим, що в бібліотеці з відвідувачами працює фахівець-консультант, який здійснює індивідуальний підхід до кожного, з’ясовуючи рівень інформаційної культури відвідувачів, їх потреби, інтереси і на цій основі поступово надаючи їм необхідні відомості. Для цього сам консультант повинен мати високий рівень мережевої компетентності, постійно працювати над собою і збагачувати власний досвід.
У першу чергу консультант, самостійно або за допомогою заздалегідь підготовлених матеріалів, повинен пояснити ази безпечних віртуальних стосунків, щоб новачок впевнено, вільно пройшов соціалізацію у віртуальному суспільстві і мав змогу користуватися усіма його перевагами. Безпека юного «мешканця» Мережі – перше і найважливіше з того, що має забезпечити Інтернет-центр у бібліотеці. Спробую проілюструвати вищесказане прикладами з життя. У Державній бібліотеці України для юнацтва був випадок, коли зник один з постійних відвідувачів Інтернет-центру і мати звернулася до консультантів з проханням про допомогу. Завдяки тому, що консультант знав адресу улюбленого форуму юнака, вдалося дізнатися про місце його перебування. А інша відвідувачка Інтернет-центру звернулася за захистом від однокласників, які, скориставшись можливостями графічного редактора, жорстоко пожартували над нею, створивши сайт зі спотвореними фото дівчинки та розповсюдивши посилання на цей ресурс серед однолітків.
Майже щодня одні наші відвідувачі забувають виходити зі своїх сторінок на таких сайтах, як «Однокласники» чи «В контакті», а інші вільно, без перешкод, але, звичайно ж, не навмисне потрапляють на ці сторінки. Добре, якщо вони виявлять толерантність і просто закриють сторінку. Але далеко не всі переймаються вимогами моралі. Особлива небезпека полягає в тому, що на подібних ресурсах людина не використовує нік, а виступає від себе особисто – у віртуальному світі зберігається реальна інформація про неї (прізвище, ім’я, відомості про народження, місце проживання, телефони тощо). Якщо така інформація потрапить до лихих рук, може статися біда. Відомі випадки, коли шахраї, отримавши особисті відомості людини, телефонують і виманюють гроші, скажімо, говорячи дитині, що батьки потрапили до лікарні, і терміново потрібні гроші на лікування, які можна перевести на зазначений рахунок. Протидіяти цьому можна, відповідно інформуючи користувачів Мережі, проводячи з ними виховну роботу.
Отже, Інтернет – це своєрідна сфера людських стосунків, а ключовим поняттям у проблематиці людських взаємин у сучасному світі є толерантність. Саме ця цінність особливо необхідна нам сьогодні, в час швидкого розвитку комунікацій, інтеграції і взаємозалежності, дедалі більшої мобільності, для мирного вирішення конфліктів як реального, так і віртуального світу. Завдяки зусиллям ЮНЕСКО за останнє десятиліття поняття «толерантність» стало міжнародним терміном. Декларація принципів толерантності, затверджена резолюцією 5.61 Генеральної конференції ЮНЕСКО від 16 листопада 1995 р., пояснює сутність толерантності, її особливості, значимість.
У Статті 1 Декларації принципів толерантності зазначено, що толерантність – це повага, сприйняття та розуміння багатого різноманіття культур нашого світу, форм самовираження та самовиявлення людської особистості. Формуванню толерантності сприяють знання, відкритість, спілкування та свобода думки, совісті й переконань. Толерантність – це єдність у різноманітті. Це не тільки моральний обов’язок, а й політична та правова потреба. Толерантність унеможливлює війну, сприяє переходу від культури війни до культури миру.
Толерантність – це не поступливість, поблажливість чи потурання, а, передусім, активна позиція, що формується на основі визнання універсальних прав та основних свобод людини.
Виявлення толерантності не означає терпимого ставлення до соціально неприйнятного, відмови від своїх і засвоєння чужих переконань. Воно означає, що кожен може дотримуватись своїх переконань і визнає таке ж право за іншими.
Згідно документів ООН і ЮНЕСКО, навчання культурі миру означає побудову і розвиток соціальних відносин, в основі яких свобода, справедливість, терпимість, солідарність, відмова від насилля, а усі конфлікти вирішуються шляхом діалогу і ведення перемовин.
Толерантність – це не просто норма життя, що наближає суспільство до гармонійного співіснування усіх його громадян, а й запорука успішного економічного розвитку суспільства, оскільки активними «мешканцями» мережі є, серед іншого, окремі фінансово-промислові групи, встановлення змістовного контакту між якими, безумовно, має вітатися з економічної точки зору.
Надзвичайно важливо, щоб фундамент толерантності було закладено в дитинстві, бо чим старша людина, тим важче їй змінювати свою ідентичність.
Діти й молодь – люди майбутнього: у них свій стиль, манери спілкування, нове мислення, вони несуть у життя свої норми. Було б добре, щоб однією з цих норм була толерантність, і юні «нетизяни» сприяли росту Мережі не лише в технічному, а й у людському вимірі.
На «території» Інтернету, як і в будь-якій сфері людських відносин, панують свої правила поведінки, існують певні традиції, своєрідна культура спілкування, що має власну назву – нетикет (nettiquete), мережевий етикет.
У цілому положення нетикету можна поділити на три категорії:
- психологічні, емоційні (звертання: «ти», «Ви», використання смайликів і їх кількість, підтримка новачків чи їх ігнорування тощо);
- технічні (використання рядків певної довжини, обмеження на розмір аркушів, допустимість написання у верхньому регістрі, допустимість форматування: виділення курсивом, кольором тощо);
- адміністративні (правила формулювання назв, заголовків тем, правила цитування, допустимість реклами, допустимість флейму, необхідність притримуватися тематики співтовариства).
Люди, які звикли до спілкування у певному мережевому товаристві, можуть несвідомо порушувати правила комунікації в іншому. Тому практично в усіх Інтернет-товариствах вимагають, перш за все, ознайомитися з правилами і висловити свою формальну згоду на їх дотримання. Крім того, зазвичай рекомендують перед тим, як писати, повідомлення до товариства прочитати існуючі топіки, відчути їх дух і атмосферу.
Найчастіше під порушенням нетикету розуміють образи та перехід на особистості, зловмисний відступ від теми (оффтопік), рекламу, саморекламу у недоцільних для цього місцях. Також цілком припустимо, що порушенням нетикету можуть виявитися наклеп та інша зловмисна дезінформація чи плагіат.
Для уникнення помилок в Мережі необхідно знати деякі поняття:
- флейм – «словесна війна», що іноді виникає в Інтернеті;
- флуд – повідомлення у форумах і чатах, що мають великий обсяг і не несуть корисної інформації;
- спам – повідомлення, що надсилають невідомі Вам люди, без вашої на те згоди;
- оффтопік – повідомлення не за темою поточного обговорення чи поштової розсилки.
Серед основних заповідей мережевої моралі, які має знати кожен член мережевого суспільства, виділяються наступні:
- Пам’ятайте, що Ви спілкуєтеся з людиною. Золоте правило, яке викладали нам ще в дитячому садку, – не роби іншим того, чого не хочеш отримати від них взамін. Мережа знайомить між собою людей, які, можливо, ніколи б не зустрілися у реальному житті. Але віртуальному просторові властива набагато менша людяність, ніж реальному життю. Часто-густо люди зловживають тим, що співрозмовник не може їх бачити, і дозволяють собі речі, яких би ніколи не дозволили в реальному житті. Звичайно, можна використовувати Мережу для більш вільного самовираження, однак не варто забувати головного принципу нетикету: в Мережі спілкуються між собою люди, і перед тим, як написати щось образливе, варто подумати, чи змогли би Ви сказати це в реальному житті. Не варто забувати і того, що слова в віртуальному просторі фіксуються;
- Дотримуйтеся тих самих правил поведінки, що і в реальному житті. У реальному житті більшість з нас притримується певних норм, іноді керуючись сумлінням, а іноді – просто через побоювання бути спійманим. У віртуальному світі менше шансів «попастися», і люди вважають, що правила поведінки у Мережі менш жорсткі, аніж у реальному житті. Це помилкове твердження можна пояснити, але все одно воно залишається помилковим. Стандарти поведінки можуть відрізнятися у різних точках мережевого простору, однак вони не менш суворі, ніж в реальному житті. Краще дотримуватися однакових норм як у реальному, так і в віртуальному житті;
- Зберігайте обличчя. Користуючись перевагами анонімності – інші можуть не бачити кольору Ваших очей, шкіри, волосся, – пам’ятайте, що враження про Вас складатимуть, спираючись на Ваші висловлювання. Не зайвим буде згадати граматику, осмислювати семантичне наповнення висловлювань. Коли хочеться сказати щось на зразок «мені здається...», «я чув, що...», запитайте себе – а чи не перевірити цю інформацію ще раз на предмет достовірності фактів. Недостовірна інформація здатна викликати бурхливий шквал емоцій в Мережі. Не ображайте інших. Будьте терплячі і ввічливі. Не використовуйте ненормативну лексику. Не йдіть на конфлікт заради самого конфлікту;
- Допомагайте іншим там, де ви спроможні це зробити. У Мережі дуже ефективно задавати питання, адже їх переглядає багато людей. Навіть якщо кваліфіковану відповідь дадуть лише кілька «нетизян», загальний обсяг знань у Мережі збільшиться. Обмін досвідом у Мережі – захоплива справа. Можна сказати, що він уже став традицією, адже Інтернет виріс з бажання вчених обмінюватися досвідом;
- Не втручайтеся у конфлікти і не допускайте їх. Флейми – емоційні висловлювання, що робляться часто-густо без врахування думки інших. Це повідомлення, де такт – не найголовніше, а головна мета – викликати реакцію користувачів: «Ну, давай, скажи, що ти насправді про це думаєш?». Чи забороняє Інтернет флейми? Не зовсім. Флейми – теж традиція Мережі (а етикет не проти традицій). Вони можуть нести задоволення як авторам, так і читачам. А ті, хто отримує флейми, цілком можуть на них заслуговувати. Але етикет проти флеймів, що переростають у війни – серії злобних повідомлень, що ними обмінюються два чи три учасники дискусії;
- Поважайте право на приватну переписку;
- Не зловживайте своїми можливостями. Деякі «нетизяни» вважають себе фахівцями. Наділені більшими знаннями чи повноваженнями, ці люди автоматично отримують переваги. Однак це не означає, що вони мають право ними користуватися. Наприклад, системні адміністратори не повинні читати приватні поштові повідомлення;
- Вчіться пробачати помилки іншим. Кожен колись був новачком. Якщо ви помітили помилку, повідомити про неї краще у приватному порядку. Не будьте зарозумілими і погордливими. Не демонструйте нетикет, тут же його порушуючи.
Юні користувачі, як правило, починають взаємодію з мережевим середовищем зі створення своєї поштової скриньки. Щоб ефективно її використовувати, слід додержуватися наступних правил ведення вхідної та вихідної кореспонденції:
- будьте лаконічними;
- використовуйте строку «Заголовок»;
- звертайте увагу на вкладки;
- не відсилайте листів щастя;
- використовуйте підпис, але не більше 4 – 7 рядків;
- використовуйте смайлики для передачі емоцій;
- відповідаючи, цитуйте лист в міру.
Якнайкраще сприятимуть формуванню мережевої культури споживачів такі форми і методи бібліотечної роботи:
- Індивідуальні: бесіда-консультація (під час запису до Інтернет-центру, під час роботи з конкретними ресурсами); бесіда-рекомендація (коли консультант дізнається про відвідувача – його потреби, проблеми, індивідуально-психологічні особливості – і може порадити йому цікаві і корисні ресурси);
- Масові: уроки, лекції, мозкові штурми, тренінги, диспути, круглі столи тощо;
- Наочні: плакти, постери, флаєри, листівки, інформаційні полички, викладки тощо. Можна присвятити цьому питанню сторінку сайту (назвавши її, наприклад, «Лікар Нетикет»);
- Власний приклад: допомога з опорою на власний досвід, заохочення більш досвідчених «серфінгістів» підтягувати новачків. Під час розробки власних web-ресурсів, стежте, щоб вони були етичними у відношенні до користувача.
Формування мережевої культури користувачів Інтернет-центру сприятиме їх безпечному «серфінгу» в Мережі, розширенню можливостей для навчання, роботи, відпочинку і, в кінцевому рахунку, формуванню позитивного образу бібліотеки в очах відвідувачів.
ВИКОРИСТАНІ ІНФОРМАЦІЙНІ РЕСУРСИ
Сетевой этикет [Електронний ресурс]. – Електрон. дані. – Режим доступу: ссылка скрыта. – Загол. з титул. екрану. – Мова: рос. – Перевірено: 11.11.2008.
Introduction to E-Mail: n Online Interactive Tutorial [Електрон-ний ресурс] / Created by Lecia Eubanks, Cherokee Regional Library. – Електрон. дані. – Режим доступу: ссылка скрыта . – Загол. з титул. екрану. – Мова: англ. – Перевірено: 11.11.2008.
Netiquette [Електронний ресурс]. – Електрон. дані. – Режим доступу: org.il/learning/english/netiquette/. – Загол. з титул. екрану. – Мова: англ. – Перевірено: 11.11.2008.
Netiquette Guide [Електронний ресурс] / University of Wollongong. – Електрон. книга. – Режим доступу: du.au/student/elearning/netiquette/index.php. – Загол. з титул. екрану. – Мова: англ. – Перевірено: 11.11.2008.
Virginia Shea Netiquette [Електронний ресурс] / Virginia Shea. – Електрон. книга. – Режим доступу: ссылка скрыта . – Загол. з титул. екрану. – Мова: англ. – Перевірено: 11.11.2008.
