Бібліосвіт державна бібліотека України для юнацтва Інформаційний вісник 1 (21)’2007 зміст
| Вид материала | Документы |
- Бібліосвіт державна бібліотека України для юнацтва Інформаційний вісник 3 (23)’2007, 692.58kb.
- Інформаційний вісник, 993.03kb.
- Інформаційний вісник, 1023.87kb.
- Інформаційний вісник, 1100.75kb.
- Інформаційний вісник, 1081.07kb.
- Інформаційний вісник, 1072.15kb.
- Дз «державна бібліотека україни для юнацтва», 1059.26kb.
- Дз «Державна бібліотека України для юнацтва», 2408.7kb.
- Дз «Державна бібліотека України для юнацтва», 963.85kb.
- Міністерство культури І туризму україни дз «державна бібліотека україни для юнацтва», 1405.67kb.
1(21) 2007
Київ 2007
БІБЛІОСВІТ
Державна бібліотека України для юнацтва
Інформаційний вісник 1 (21)’2007
ЗМІСТ
 | Бібліотеки-ювіляри | |
| Петелько Т. | Вітрильник юнацтва | |
| | Краєзнавство | |
| Сопова Т. | Краєзнавство: погляд бібліотекаря | |
| Щерба С. | Відродження та утвердження ідеалів духовності серед молоді через діяльність літературних об’єднань | |
| | Естетичне виховання молоді | |
| Босенко Є. Острова А. | Образ міста у філософії та мистецтві (досвід проведення заняття для студентів Національного аграрного університету) | |
| | Соціологічні дослідження | |
| Паянок Н. | Підвищення професійного рівня фахівців обласних бібліотек для юнацтва (за результатами соціологічних досліджень) | |
| | З досвіду роботи | |
| Румянцева О. | Зберігаючи традиції, шукати нове | |
| Качуринська Г. | Виїзди як складова аналітичної роботи бібліотек | |
| Калінка О. | Форми обслуговування молодих користувачів | |
| Коваль С. | Допомога, розуміння, підтримка як засади діяльності юнацької бібліотеки | |
| Косенко О. | Служити людям – служити Вітчизні | |
| Рашевська Г. | “Пошук” – шляхами слави | |
| Лукахина В. | Край рідний – гордість моя | |
| Лашкевич Є. | Про творчу співпрацю з управлінням юстиції | |
| Нікітюк Л. | Творити добро – наша звична справа | |
| | За рубежем | |
| Ігнатова Т. | Знайомтесь: Клівлендська публічна бібліотека | |
| | Організовуємо виставку | |
| Тарадименко І. | Толерантність – шлях до згоди (слайдова презентація книжково-ілюстративної виставки-діалогу) | |
| | Вісті з регіонів | |
| | Пам’яті колеги | |
РЕДАКЦІЙНА КОЛЕГІЯ ІНФОРМАЦІЙНОГО ВІСНИКА “БІБЛІОСВІТ”
Г. Саприкін (голова редкол.), Т. Сопова (відп. ред.), С. Чачко, Т. Якушко
Редактори: С. Чачко, В. Кучерява
Бібліосвіт ДБУ для юнацтва № 1 (21)
Інформаційний вісник
Засновник – Державна бібліотека України для юнацтва
Виходить чотири рази на рік
Підписано до друку 1. 08 07. Зам. № 86. Тираж 60 пр.
Просп. Перемоги, 60, м. Київ, 01057
ссылка скрыта
E-mail:inform@4uth.gov.ua
©
Державна бібліотека України для юнацтва, 2007 Бібліотеки-ювіляри
ВІТРИЛЬНИК ЮНАЦТВА
Т. Петелько, завідувач науково-методичного відділу
Одеської ОЮБ ім. В. В. Маяковського
Тридцять років хвилі бібліотечного моря долає вітрильник юнацтва – Одеська обласна бібліотека для юнацтва ім. В. В. Маяковського. Минуло п’ять чергових років, і ми знову підбиваємо підсумки. Усвідомлюємо, що змінилося після 25-річчя, які досягнення ми можемо відзначити у літописі бібліотеки. І згадуємо, як усе починалося.
Відкрилася бібліотека як міська для юнацтва на базі міської дитячої бібліотеки № 14. Центр Одеси, аварійне приміщення, пічне опалення – словом, бідно, темно і димно. Та всього за рік тут стало світло і чисто. Завдяки завідувачці Сусані Рафаїлівні Маркевич та читачам, які так хотіли мати свою бібліотеку.
1976 року рішенням облвиконкому № 383 від 15 липня на базі міської бібліотеки для юнацтва створюється обласна. Фонд бібліотеки на той час складав 53,5 тисяч примірників. Бібліотека обслуговувала 4 тис. читачів. Умови, в яких вона працювала, не дозволяли виконувати функції обласного центру юнацького читання. У 1978 році бібліотека тимчасово переїхала до приміщення готелю-гуртожитку працівників культури, де перебувала до 1992 року.
Найскладнішими для бібліотеки були 90-ті роки. Питання стояло так: “Бути чи не бути самостійній бібліотеці для юнацтвва?”. Завдяки колективу бібліотеку вдалося зберегти, але втрати були відчутні – приміщення, закриття відділу літератури іноземними мовами, приєднання методичного відділу до аналогічного відділу ОУНБ тощо. Бібліотека мала “втиснутися” в приміщення своєї філії у Київському районі міста. Відділ мистецтв не один рік переїжджав зі школи до школи. Зараз він працює в гуртожитку театрально-художнього училища. Приміщень не вистачає, і це заважає роботі читачів і бібліотекарів. Але бібліотека, завдяки зусиллям директора Людмили Федорівни Пономаренко та колективу, стала найпопулярнішою у районі, відомою у місті та області. Щороку її відвідують 10 тисяч користувачів. Фонд бібліотеки складає 122 тисячі примірників. Це книги, брошури, періодичні видання (250 назв), ноти, грамплатівки, лазерно-оптичні диски, відеофільми. Електронні видання складають 115 одиниць, аудіовізуальні – 2600. Щороку фонди оновлюються на 5 %.
Обласна бібліотека для юнацтва має сучасний інтер’єр. 2005 року здійснено ремонт приміщень, придбано сучасні меблі, техніку, нову, необхідну літературу та періодику.
Автоматизація бібліотеки створила нові, раніше відсутні можливості. Запровадження в 2003 році системи UNILIB дозволило автоматизувати багато процесів відділу комплектування: облік надходжень періодичних видань, ведення електронних інвентарної та сумарних книг, обробку документів. Створено електронний каталог, електрон-ну картотеку статей, бази даних “Молодь у правовому полі”, “Соціальна та медико-психологічна допомога молоді”.
Визначною подією стало відкриття у 2003 році за підтримки посольства США в Україні Інтернет-центру. Завдяки Інтернету бібліотека почала повніше задовольняти інформаційні запити читачів, створила власний сайт, склала низку вебліографічних списків. Ми наочно побачили, як змінюється ставлення до бібліотеки та бібліотекаря з боку користувачів.
Сьогодні бібліотека самостійно визначає пріоритети розвитку. Одним із них є вдосконалення бібліотечно-бібліографічного обслуговування юнацтва в одеському регіоні. Ще у 1976 році було створено методичну службу ОЮБ, основним завданням якої стало заснування спеціалізованих юнацьких підрозділів у бібліотеках області. Сьогодні на її території функціонують 777 груп, 31 кафедра, 2 відділи (мм. Іллічівськ та Одеса), 2 бібліотеки-філії (мм. Білгород-Дністровський та Ізмаїл). У 2005 році вони обслужили близько 144 тисяч юнаків та дівчат. Слід відзначити, що протягом п’яти останніх років ця цифра постійно зростає.
Методична служба бібліотеки визначила основні напрямки роботи – консультативну допомогу, аналітичну діяльність підвищення професійного рівня бібліотекарів, дослідницьку та інноваційну роботу. Після 2000 року методична робота постійно вдосконалюється, доповнюється новими інноваційними формами.
Ми розуміємо, що якості бібліотечного спеціаліста мають відповідати потребам та реаліям сучасного життя. Тому питання підвищення кваліфікації працівників ОЮБ, бібліотекарів юнацьких підрозділів області та інших спеціалістів постійно перебуває у полі зору адміністрації та методистів ОЮБ. При цьому використовуються інноваційні підходи. Найрозповсюдженішою формою підвищення кваліфікації залишаються семінари. Вони проводяться в різних формах та на різні теми. Згадаємо деякі з них: семінар-практикум “Творча інтеграція бібліотек регіону з організаціями та закладами для молоді” і семінар-тренінг “Сучасні підходи до обслуговування різних груп підлітків”, проблемний семінар “Керівництво читанням чи тільки надання інформації”, міжвідомчий семінар “Здоровий спосіб життя та проблеми життєдіяльності юнацтва” (разом з нашими партнерами – відділом освіти Київського району міста); цикл виїзних семінарів “Сільська бібліотека – на допомогу вихованню молоді” (на базі Роздільнянської та Комінтернівської ЦБС).
Інноваційною знахідкою вважаю віртуальний круглий стіл на тему: “Провідна роль публічних бібліотек у розвитку читання підлітків”. Найбільш цікаві матеріали та аналіз “шорт-листа думок” видані окремим збірником.
Круглі столи стали однією з головних форм роботи науково-методичного відділу. У 2006 році за участю облуправління у справах молоді, сім’ї та спорту, служби зайнятості, центру профорієнтації, кризового центру для підлітків, благодійного фонду “Шлях додому”, журналістів “Одесского вестника” було проведено круглий стіл “Молодь Одещини: тривоги та надії”. Давній партнер – відділ освіти Київської райдержадміністрації (інспектор у справах бібліотек Н. Чеснокова) – допоміг нам організувати круглий стіл “Імідж шкільної бібліотеки та інформаційна культура бібліотечних кадрів”, орієнтований на бібліотекарів ЗОШ. Обласний День методиста “Методична діяльність бібліотек сьогодні: напрями, функції, форми роботи” відбувся за активної підтримки ОУНБ ім. М. Грушевського (перший день в ОЮБ, другий – в ОУНБ за круглим столом).
Важливим напрямком методичної роботи є видавнича діяльність. Нами видається до 10 окремих матеріалів на рік. Особливої уваги заслуговують серії “Одесі – 200”, “Одеса та одесити”, “Академія життя”, “Як стати юридично освіченими?”, “Рецепти щастя”, “А що за порогом школи?”, “Увага! Шлях до біди”, “Щоб світ став кращим і більш гармонійним”, “Виховуємо громадянина”, бібліографічні покажчики, присвячені творчості окремих письменників та поетів. Усі матеріали розміщено на сайті бібліотеки у рубриці “Фахівцям”.
Під час підготовки семінарів, методичних матеріалів, консультацій ми використовуємо Інтернет.
Останніми роками розвивається аналітична діяльність. Аналізуються плани, звіти, інформаційні матеріали, облікові, організаційно-регламентуючі документи, матеріали комплексного вивчення діяльності бібліотек, результати досліджень. Таким чином, вивчається ситуація та визначаються шляхи розвитку; звертається увага органів місцевої влади на проблеми бібліотек та їх вирішення; виявляється кращий досвід роботи. Новації збираються по крихтах і перетворюються на загальний набуток усієї системи бібліотек.
Результати аналізу, досвід роботи викладено в інформаційно-аналітичних довідках (“Бібліотеки області – юнацтву: крок у ХХІ сторіччя”, “Обслуговування сільської молоді”, “Бібліотеки Одещини – юнацтву. Аналіз діяльності за 2005 рік у таблицях” тощо); листівках, оглядах (“И жизнь, и слёзы, и любовь: творчий портрет спеціаліста” (Білгород-Дністровська бібліотека-філія для юнацтва), “Світлиця” (клуб за інтересами Сергіївської сільської бібліотеки Саратської ЦБС), “Юність для юності: літературному клубу ізмаїльської міської бібліотеки-філії для юнацтва – 20 років”).
Виявити передовий досвід, підвищити професійний та самоосвітній рівень, проявити творчі здібності бібліотекарі та читачі змогли завдяки обласним конкурсам на кращий сценарний матеріал на тему: “Молодь. Право. Бібліотека” та на кращу творчу роботу до 110-річчя від дня народження В. В. Маяковського. Цьому слугують і нові форми масової роботи, які постійно впроваджує науково-методичний відділ. Десять років тому новою формою став літературний аукціон до 100-річчя від дня народження В. Маяковського. А сьогодні – літературний хіт-парад “Книжки, що стали подією” (за результатами ІІІ Всеукраїнського конкурсу “Книжка року – 2001”). Захід набув популярності серед читачів та бібліотекарів області, учнів і викладачів шкіл та ПТУ. У 2005 році відділ підготував літературний хіт-парад, під час якого було представлено книжки-лауреати конкурсів 2001-2005 років та інших літературних конкурсів.
Чималий досвід накопичено ОЮБ щодо проведення соціологічних досліджень. Організує цю роботу головний бібліотекар науково-методичного відділу К. І. Благодар. Упродовж 1988-2005 рр. проведено дослідження з питань вивчення читацьких інтересів до української художньої літератури, краєзнавчих матеріалів, періодичних видань; інформаційних запитів та потреб молоді, що користується Інтернет-центром, тощо.
Серед локальних досліджень відзначимо “Платні послуги в бібліотеці: за і проти”, “Бібліотечне партнерство”, “Бібліотекар – читач: грані міжособистісних взаємовідносин”, “Бібліотекар та його читання” тощо.
Аналіз результатів соціологічних досліджень привів до створення цільових програм “Бібліотека + школа = успіх”, “Я – одесит”, “Бібліотека на допомогу соціалізації молоді”, а також допоміг нам створити “Портрет молодого читача-одесита на порозі третього тисячоліття”.
Кожна бібліотека існує задля свого читача. Саме він визначає зміст її діяльності. На нашого читача працюють усі відділи ОЮБ, але основними є читальний зал, абонемент, сектор періодики, відділ мистецтв. Довідки та інформаційні запити виконують інформаційно-бібліографічний відділ та Інтернет-центр.
Папки-досьє різноманітної тематики (визначальною серед якої є краєзнавча), інформаційні списки, тематичні дайджести, посібники, присвячені краєзнавству, – “Письменники рідного краю”, “Служили процвітанню Одеси і краю” тощо, покажчики найбільш популярних сайтів – “Путівник по веб-ресурсах Одеси”, “Інтернет-навігатор: українські пошукові системи”, “Невідкладна правова допомога” тощо, банки даних у вигляді виставок, картотек, тематичних досьє з питань працевлаштування, навчання, проведення дозвілля, вирішення кризових ситуацій – усе це активно використовується молоддю.
Змінилося ставлення бібліотекарів і до масової роботи. Більш активно ми залучаємо до неї самих читачів, громадськість і інші організації, проводимо більш масштабні заходи, акції. Багато років продовжується співпраця із заслуженим діячем культури, літературознавцем В. Ковач, Одеським відділенням Національної спілки письменників України, журналістами “Одесского вестника”, обласним радіо. Щоранку о дев’ятій годині Одеса і регіон можуть почути виступ директора ОЮБ Л. Ф. Пономаренко з оглядом літератури на найрізноманітніші теми і смаки. Є місце в бібліотеці для ветеранів війни, інвалідів (їх ми переважно обслуговуємо вдома). Уже не один рік працюємо зі слідчим ізолятором міської в’язниці – передаємо книги, періодику. Проводимо акції милосердя – збираємо речі, канцтовари, книги для будинків-інтернатів для дітей із різними фізичними вадами.
Як уже зазначалося, заходи бібліотеки висвітлюються місцевими ЗМІ – газетами “Одесский вестник”, “Порто-Франко”, “Вечерняя Одесса”, “Киевский район”, телестудіями АРТ, РІАК, ТВ-Точка, Репортёр. Зв’язки зі ЗМІ допомагають формувати позитивну громадську думку про бібліотеку.
Ювілей – це нагода знову привернути увагу до бібліотеки, поділитися успіхами та проблемами. І ми запрошуємо органи влади, ЗМІ, читачів на День відкритих дверей бібліотеки.
Особисто я вважаю, що нашому невеликому за кількістю, але професійному, відданому справі колективу вдається міцно тримати кермо свого вітрильника і йти правильним курсом.
Краєзнавство
КРАЄЗНАВСТВО: ПОГЛЯД БІБЛІОТЕКАРЯ
Т. Сопова, завідувач
науково-методичного відділу ДБУ для юнацтва
... Краю мій лелечий, земле моя рідна,
як твої простори милі не любить!
Г. Савчук
Значення краєзнавства важко переоцінити. Краєзнавча робота є невід’ємним елементом формування позитивного іміджу бібліотеки у місцевій громаді, а краєзнавча інформація – важливим джерелом, що зміцнює патріотичну свідомість населення регіону.
Фахівці стверджують, що краєзнавство на Русі виникло ще у ХІІ столітті: у 1128 році бібліотекар, свята Єфросинія Полоцька заснувала жіночий і чоловічий монастирі з бібліотеками, у фондах яких зберігалися рукописи з багатьох галузей знань, зокрема – з краєзнавства.
Одним із перших спробував підійти до краєзнавства з наукової точки зору М. В. Ломоносов, який склав краєзнавчу анкету для вивчення різних міст Росії. Питанням краєзнавства приділяли увагу Т. Шевченко, С. Руданський, І. Франко, М. Новиков, К.Ушинський, Л.Толстой, В. Сухомлинський, С. Шмідт та ін. У даному контексті спадають на думку слова академіка Д. С. Лихачова: “Краєзнавство надає місцевості риси історизму, відкриває щось нове, цінне. Коли ми дізнаємося, хто жив в тому чи іншому будинку, для нас цей будинок наповнюється духовним змістом. Місто, історію якого ми пізнаємо, перевтілюється”.
У невеликих містах, селах краєзнавство відіграє значну роль, займає особливе місце. Тут, як правило, відсутнє середовище професійних вчених-істориків. Однак місцеве краєзнавство, незважаючи на його любительський (провінційний) характер, а, можливо, саме завдяки йому, як ніде, наближується до кожного мешканця, стає органічною частиною соціально-культурного життя.
Краєзнавство має ще одну особливість, на яку також звертає увагу Лихачов: “... у нього відсутні “два рівні”: для спеціалістів і для широкої спільноти. Краєзнавці не тільки вчать любити свої рідні місця, але й навчають знанням про них, привчають цікавитися історією, мистецтвом, літературою, підвищувати свій культурний рівень”.
Зрозуміло, що за таких умов бібліотечне краєзнавство стало одним із провідних напрямків роботи бібліотек на місцях. Діяльності бібліотек у цьому напрямку сприяє Указ Президента України “Про заходи щодо підтримки краєзнавчого руху в Україні на період до 2010 року”. У ньому підкреслено “важливу роль краєзнавчого руху у відродженні традицій та історичної пам’яті народу, національно-патріотичному вихованні молоді”; поставлено завдання всебічної підтримки діяльності місцевих осередків Всеукраїнської спілки краєзнавців, краєзнавчих музеїв; звертається увага на необхідність розробки та включення до навчальних планів і програм навчальних закладів тем з краєзнавства з урахуванням специфіки регіонів, впровадження заходів, спрямованих на популяризацію серед молоді вивчення історії рідного краю, висвітлення краєзнавчої діяльності у засобах масової інформації. Крім того, передбачається перевидання багатотомної енциклопедії “Історія міст і сіл України”, енциклопедичного довідника “Історичні міста України”, меморіальної книги “Реабілітовані історією”, краєзнавчих довідників, путівників тощо.
Одним із перших нормативних документів у галузі бібліотечного краєзнавства стало “Положення про краєзнавчу роботу бібліотек системи Міністерства культури і мистецтв України” від 11 червня 1996 р. У багатьох регіонах діють обласні програми розвитку краєзнавства, які передбачають комплекс заходів для поліпшення обслуговування користувачів інформацією краєзнавчого характеру. Розробляють цільові комплексні програми також окремі бібліотеки, намагаючись створити максимально придатне середовище для збору, зберігання і використання якомога повнішої інформації про рідний край.
Краєзнавство – це сукупність знань про село, місто, район, область, Україну. У кожного села, міста, як і у кожної людини, – своя доля, своя історія, свої легенди. І чи струменять вони в живому зв’язку поколінь, чи зникають, мов замулені джерела, залежить від морального підґрунтя – шанобливого ставлення до мудрості старшого покоління і поваги до новаторства молодих. А ще від нашої роботи, від того, як ми збираємо краєзнавчі матеріали та популяризуємо їх.
Своєю діяльністю бібліотеки повинні:
- виховувати у жителів краю почуття справжніх господарів території, на якій вони проживають;
- допомагати у розумінні зв’язку і взаємодії малої батьківщини з усією країною;
- надавати населенню знання про національні, етнічні, природо-географічні, культурно-історичні, мовні традиції краю;
- знайомити з сучасним станом і перспективами розвитку краю;
- формувати культуру міжетнічного спілкування, толерантне ставлення один до одного;
- надавати інонаціональному населенню краю можливості задовольняти свої національно-культурні запити;
- координувати власну діяльність з краєзнавчими музеями, архівами іншими краєзнавчими організаціями.
Докладніше зупинимося на окремих аспектах краєзнавчої діяльності.
- Формування краєзнавчого фонду – основи бібліотечного краєзнавства. Сьогодні бібліотеки знаходять нові, додаткові канали поповнення фондів: дарунки від читачів та меценатів; ділові контакти з видавництвами, друкарнями; отримання літератури від її авторів під час презентацій, прем’єр, а також від видавництв як місцевих обов’язкових примірників; придбання літератури за готівку та в рамках співпраці за договорами тощо.
Окремих краєзнавчих книг в Україні про села, невеличкі міста видається мало, а тому виявляти інформацію про них слід шляхом суцільного перегляду усіх надходжень до бібліотеки і вивчення різноманітних бібліографічних джерел. Це дасть змогу знайти відомості про район, місто, село в окремих розділах книг, збірників, на сторінках періодичних видань. При цьому заголовки книг і статей, які не дають уявлення про їх краєзнавчий характер, доповнюють у бібліографічному записі короткими поясненнями у вигляді продовження назви (у квадратних дужках) або анотації. Особливістю складання бібліографічного опису для краєзнавчої картотеки бібліотеки є зазначення на картці не лише індексу ББК, авторського знаку (для книг), а ще й вікового призначення матеріалу (відповідні умовні позначки додаються до індексу).
Ефективними формами стають регулярне проведення акції “Подаруй бібліотеці краєзнавчу книгу”, а також підтримання зв’язку з місцевими авторами, обмін книгами між бібліотеками тощо.
2) Використання краєзнавчого фонду буде інтенсивним та різнобічним лише тоді, коли він адекватно відображуватиметься у краєзнавчому довідково-бібліографічному апараті (краєзнавчому каталозі, краєзнавчій систематичній картотеці [КСК]). При цьому треба описувати не лише книги та брошури, але й статті з періодики і збірників, рецензії, художні альбоми, нотні видання, діафільми, CD-ROM, слайди та інші документи, незалежно від року їх видання та читацького призначення. Документи, відображені в інших каталогах і картотеках, у КСК фіксуються повторно. Бібліографічні описи документів відображаються у зворотному порядку. Розділи картотеки, наприклад, можуть носити такі назви: “Загальні відомості про село, місто, район”, “Символіка краю”, “Край у роки Великої Вітчизняної війни”, “Історичне минуле краю”, “Економічний розвиток краю”, “Промисловість краю”, “Сільське господарство”, “Освіта, культура”, “Видатні люди рідного краю”, “Екологія краю”, “Етнографія краю”, “Літературне краєзнавство”, “Мистецтво”, “Край у мистецьких творах”, “Край у художній літературі”, “Місцеві письменники, їх твори і література про них” тощо. Про наявність КСК користувачів бажано повідомити за допомогою інформаційного плакату. Корисним доповненням довідкового апарату може стати банк цікавих краєзнавчих фактів “Хто є хто і що є що на Київщині (Кіровоградщині, Житомирщині....)”. Окрім зазначеного, у бібліотеках доцільно створювати бази даних, прес-папки, папки-досьє, альбоми, присвячені краєзнавчій тематиці.
3) Обов’язковим компонентом краєзнавчого кутка має бути комплексна постійно діюча виставка. Її важлива риса – мобільність експозиції, систематична оновлюваність. Рекомендуємо такі, наприклад, теми виставок: “Без заможного села не може бути заможної України”, “Поле господаря звеличує”, “Вклонюсь тобі, моє село”, “Моє село, і я зерня його” тощо.
Важливу роль відіграє інформація про видатних особистостей краю. Необхідно знайомити населення, особливо молоде покоління, з життям і творчістю земляків. Цьому допоможе створення біобібліографічних посібників, бібліографічних пам’яток, списків літератури з краєзнавства, проведення заходів: “Обличчя міста”, “Уродженці краю”. “Земляки-знаменитості”, “Галерея історичних постатей”, “Край в особах”, “Сонця і тепла кожному землякові”. Інноваційність у роботу внесе книжкова краєзнавча екскурсія “Чумацький шлях веде стежками”, що дозволить розбудувати широку панораму минулого та сучасного рідного краю.
Сприятимуть успіху в даному напрямку роботи і такі різноманітні заходи, як краєзнавчо-бібліографічні уроки, історико-краєзнавча конференція “Золоті імена краю”, літературно-музична композиція “Місто моє молоде”, інформіна “Нове про місто”, вечори до дня міста, села, вулиці “Автопортрет мешканців міста”, “Село моє – душі криниця”, „Стоїть, заціловане всіма вітрами, колиска любові і пісня душі”, “Село, і серце одпочине, cело на нашій Україні, неначе писанка, село”, “Моє село – колиска долі”, літературно-музичний вечір “Кагарлик – моя зірка казкова, наших внуків, дітей майбуття”, дні краєзнавства, вечори-зустрічі з земляками, цикл краєзнавчих читань “Київ – місто славної історії”, декади краєзнавства “Чудове місто України – моя любов, мій Київ”, “Літературні зорі рідного краю”, вікторина “І сьогодення пульс, і подих сивини”, історичний диліжанс “Місто щастя і добра”, конкурси знавців рідного краю (зокрема – змагання за звання “Найкращий гід Богуславщини”). Користуються популярністю у бібліотеках для дітей та юнацтва краєзнавча книгомандрівка “Стежки, протоптані дідами”, а також інші літературні подорожі , виставка-хроноскоп “Літописи і літописці нашого краю”, присвячена літературі з історії краю та її авторам, тощо.
Не слід забувати і про місцеві побутові звичаї, народні традиції, які знаходять відображення у народознавчих вечорах “Миронівські посиденьки”, етнографічних дослідженнях краю (етностудіях) “Відкрий для себе рідний край” , фольклорамі “Що не вулиця, то звичай” , народознавчій грі “Бабусина скриня”.
Добре сприймаються юними читачами книжкові виставки з евристичними елементами: виставки-вікторини, ребуси, загадки, кросворди, ігри тощо; виставки з використанням предметної атрибутики (вишиванок, творів гончарства, різьби по дереву, дитячих виробів, що імітують історичні побутові речі, малюнків). У цьому зв’язку варто згадати, зокрема, виставки-подорожі “Мандрівка дідусевими стежками”, “У похід рідним краєм”; прес-панораму “Київщина: горизонти поступу”; виставки-вікторини “Десять “чому?” про наше село (місто)” та “Про батьківський край запитаю у книги”; виставки-вернісажі “Наш край: щоденний ритм буття“ (в оформленні якої використовувалися пейзажі місцевих художників, а також пейзажні малюнки дітей-читачів бібліотеки) та “Розповідає старе фото” (виставка старих світлин , до кожної з яких, за тематико-хронологічною ознакою, підібрано відповідну публікацію).
Цікавою та ефективною формою є фестивалі культури народів, що проживають на території краю, “Ми різні, але ми дружимо”. Як наочні експонати під час цих фестивалів можна використовувати предмети культури, побуту, одягу, музичні інструменти національностей, що проживають на території краю, планшети з документами і фактами з історії народностей, іменами і біографіями знаменитих діячів. Крім того, можна виставляти картини, видання з образотворчого та декоративно-ужиткового мистецтва, архітектури, театру, музики. У рамках фестивалів доречним видається проведення днів національних культур із виступами колективів художньої самодіяльності.
Вивчати історію краю, його традиції допомагає і робота краєзнавчих клубів. Активістам клубної роботи можна запропонувати також участь у конкурсах проектів (“Яким я бачу своє місто/село через ... років”) або літературних фантазій ( наприклад, “Херсон 2025 року”).
Разом із районним відділом освіти можна провести краєзнавчу олімпіаду, а у співпраці зі шкільними колективами – брейн-ринг “Ми знаєм все про край, де ми живем!”, прес-конференцію юних краєзнавців “Історії забуті сторінки”, гру-конкурс “Марафон веселих козачат”. Прикладом подібного змагального заходу є турнір краєзнавців.
Краєзнавча робота має прищеплювати молоді патріотизм, почуття любові до рідного краю. Адже не можна бути патріотом, не знаючи історії своєї Батьківщини, і неможливо вивчати історію краю, не люблячи його. В. Сухомлинський сказав: “Найголовніше у нашій справі – щоб у юному серці жила святиня. Щоб Вітчизна, її щастя і могутність, її велич і слава... стали безмежно рідними, непохитними, як образи рідної матері і рідного батька”.
Безперечно, краєзнавча діяльність тісно пов’язана із екологічним та естетичним вихованням, прищепленням толерантності.
Своєрідне краєзнавче “навантаження” несе й інтер’єр бібліотеки, якщо він оздоблений творам місцевих художників, майстрів ужиткового мистецтва, флористичними композиціями, виконаними з місцевих матеріалів, тощо.
Впровадження інформаційних технологій у практику роботи бібліотек дало можливість осучаснити краєзнавчу роботу, прискорити отримання необхідної інформації, урізноманітнити набір сервісних послуг, розширити діапазон і обсяг краєзнавчої інформації.
Краєзнавчі ресурси бібліотеки виставляють на власних сайтах, групуючи їх у наступні комплекси: історичне краєзнавство; географічне краєзнавство; екологічне краєзнавство; етнографічне краєзнавство; літературно-художнє краєзнавство. Для того, щоб ефективно виконувати свої завдання з виховання юнаків і дівчат у дусі патріотизму, бібліотечний спеціаліст повинен вільно орієнтуватися в усіх цих комплексах.
Краєзнавство