Курс лекцій з тематики підготовки особового складу невоєнізованих формувань цо, робітників та службовців, працівників сільського господарства на об’єктах економіки та непрацюючого населення до дій у надзвичайних ситуаціях частина 1

Вид материала

Курс лекцій

Содержание На особовий склад За рятувальниками Рішенням органів За сім'ями загиблих (померлих) рятувальників За дітьми загиблих (померлих) рятувальників Залучення громадян На громадян Матеріально-технічне та фінансове забезпечення Наукові дослідження Розроблення індивідуальних та колективних засобів захисту рятувальників Медичне .забезпечення Усі рятувальники Державний нагляд здійснюють Звітність про діяльність Небезпечні чинники виробничих аварій, їх вплив на екологічну безпеку та безпеку життя і здоров’я людей. характеристика небезпечн Навчальна ціль Навчальні питання і орієнтовний розрахунок Перше навчальне питання Друге навчальне питання Третє навчальне питання ... Полное содержание

Подобный материал:

• Курс лекцій з тематики підготовки особового складу невоєнізованих формувань цо, робітників, 5398.07kb.
• Курс лекцій з тематики підготовки особового складу невоєнізованих формувань цо, робітників, 2792.72kb.
• Курс лекцій з тематики підготовки особового складу невоєнізованих формувань цо, робітників, 4125.44kb.
• Курс лекцій з тематики підготовки особового складу невоєнізованих формувань цо, робітників, 5524.43kb.
• Курс лекцій з тематики підготовки особового складу невоєнізованих формувань цо, робітників, 2580.69kb.
• Курс лекцій з тематики підготовки особового складу невоєнізованих формувань цо, робітників, 5311.98kb.
• Типові програми підготовки населення до дій у надзвичайних ситуаціях на підприємствах,, 1248.48kb.
• Черкаська обласна рада, 58.32kb.
• Чернігівська обласна державна адміністрація, 139.44kb.
• Програма забезпечення населення Здолбунівського району засобами радіаційного та хімічного, 105.1kb.

Пенсійне забезпечення особового складу професійних аварійно-рятувальних служб здійснюється згідно із законо-давством.


На особовий склад професійних аварійно-рятувальних служб, який обслуговує підприємства, установи та організації з шкідливими та небезпечними умовами праці, поширюються гарантії прав громадян на охорону праці, встановлені законодавством про охорону праці для праців-ників цих підприємств, установ і організацій.

За рятувальниками професійних аварійно-рятувальних служб після їх виходу на пенсію при загальному стажі роботи в цих службах на посадах рятувальників понад 20 років, а також: у разі каліцтва, що настало під час чи внаслідок виконання службових обов'язків, зберігається право на пільги згідно з цим Законом.

Рішенням органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування, а також громадських організацій, що створюють професійні аварійно-рятувальні служби, для рятувальників можуть встановлюватися додаткові гарантії соціального захисту.


За сім'ями загиблих (померлих) рятувальників збе-рігається право на одержання житла, у тому числі на умо-вах, передбачених укладеними з рятувальниками контрак-тами. Аварійно-рятувальна служба повинна разом з відпо-відним центральним органом виконавчої влади, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, місцевою держав-ною адміністрацією, органом місцевого самоврядування, громадською організацією протягом шести місяців з дня загибелі (смерті) рятувальників вирішити питання щодо забезпечення їх сімей житлом.

За дітьми загиблих (померлих) рятувальників до до-сягнення ними повноліття, а також за непрацездатними членами сім'ї, які перебували на їх утриманні, зберігається право на пільги щодо оплати житла, комунальних послуг, палива, передбачені контрактами, які були укладені з ряту-вальниками, за рахунок коштів відповідної аварійно-ряту-вальної служби.


Залучення громадян, які не є рятувальниками, до про-ведення аварійно-рятувальних робіт здійснюється за наяв-ності рішення уповноваженого керівника з питань ліквіда-ції надзвичайної ситуації, їх письмової згоди та обов'язко-вого особистого страхування за рахунок бюджетів відпо-відних адміністративно-територіальних одиниць.

На громадян, які залучаються до проведення аварійно-рятувальних робіт, поширюються права, передбачені час-тиною третьою статті 24 нього Закону.


У разі проведення аварійно-рятувальних робіт неатесто-ваними професійних аварійно-рятувальними службами, до-пуску до них неатестованих рятувальників відповідні по-садові особи цих служб несуть відповідальність згідно із законодавством.

За непрофесійне проведення аварійно-рятувальних ро-біт, навмисне заподіяння шкоди здоров’ю громадян під час їх виконання, а також навколишньому природному середо-вищу, матеріальним та культурним цінностям рятуваль-ники несуть цивільно-правову, дисциплінарну, адміністра-тивну та кримінальну відповідальність.

Рятувальники, які виконують свої функції згідно з наданими їм правами та відповідно до своїх обов’язків, не несуть відповідальності за завданні збитки під час прове-дення аварійно-рятувальних робіт.

Матеріально-технічне та фінансове забезпечення дія-льності аварійно-рятувальних робіт здійснюється за раху-нок коштів державних та місцевих бюджетів, підприємств, установ і організацій, у тому числі громадських, що ство-рюють аварійно-рятувальні служби, коштів від надання додаткових платних послуг, а також добровільних пожерт-вувань юридичних і фізичних осіб, інших не заборонених законодавством джерел.

Фінансування медико-психологічної реабілітації держав-них аварійно-рятувальних служб здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України, передбачених на ут-римання аварійно-рятувальних служб. Обсяг фінансування визначається уповноваженим центральним органом вико-навчої влади з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катаст-рофи.

Фінансування медико-психологічної реабілітації інших аварійно-рятувальних служб, визначених у статті 8 цього Закону, здійснюється за рахунок їх власних коштів.

Наукові дослідження з проблем організації та техноло-гії проведення аварійно-рятувальних робіт, створення для нього технічних засобів та обладнання, розроблення інди-відуальних та колективних засобів захисту рятувальників здійснюються на договірних умовах науково-дослідними та проектно-конструкторськими підприємствами, устано-вами та організаціями за замовленням центрального органу виконавчої влади з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи або за погодженим з ним замовленням інших органів виконавчої влади, органів місцевого самовряду-вання, громадських організацій.

Розроблення індивідуальних та колективних засобів захисту рятувальників здійснюється науково-дослідними та проектно-конструкторськими підприємствами, устано-вами та організаціями, які повинні мати відповідні ліцензії на цей вид діяльності.


Медичне .забезпечення діяльності аварійно-рятуваль-них служб здійснюється спеціально створеними медични-ми підрозділами, що входять до їх складу, або за догово-рами на медичне обслуговування - лікувальними заклада-ми за місцем дислокації них служб.

Усі рятувальники професійних аварійно-рятувальних служб повинні проходити попередні та періодичні медичні огляди, а також медичні огляди після проведення аварійно-рятувальних робіт за рахунок коштів, що виділяються на утримання цих служб. Періодичність медичних оглядів і порядок їх проведення встановлюються центральним орга-ном виконавчої влади з питань охорони здоров'я. За час проходження медичного огляду за рятувальниками збері-гаються місце роботи та середньомісячний заробіток.

На прохання рятувальника проводиться позачерговий медичний огляд, якщо рятувальник вважає, що погіршення стану його здорів’я пов'язано з виконанням ним профе-сійних обов'язків.

У разі участі в проведенні протягом року аварійно-рятувальних робіт, цілодобовому чергуванні рятувальники особового складу професійної аварійно-рятувальної служ-би зобов'язані один раз на рій пройти курс медико-психо-логічної реабілітації.

Після проведення аварійно-рятувальних робіт, що були пов’язані з загибеллю людей, а також при отриманні будь-якої травми професійним рятувальником особового складу професійної аварійно-рятувальної служби йому обов’яз-ково надається гарантоване забезпечення відповідним лі-куванням та психологічним відновленням у санаторно-курортних закладах, у яких створені центри медико-психо-логічної реабілітації.

Центри медико-психологічної реабілітації створюються при діючих санаторно-курортних закладах. Перелік цент-рів медико-психологічної реабілітації та порядок проход-ження медико-психологічної реабілітації, відповідність санаторно-курортних закладів вимогам медико-психоло-гічної реабілітації, а також перелік цих закладів визначає-ться у відповідному положенні, що розробляється центра-льним органом виконавчої влади з питань охорони здоро-в’я (МОЗ) та затверджується центральним органом вико-навчої влади з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катаст-рофи (МНС).

Недержавні аварійно-рятувальні служби мають право укладати договори з відповідними центрами на основі угод, затверджувати їх з уповноваженим центральним орга-ном виконавчої влади з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи (МНС).


Державний нагляд здійснюють:

центральний орган виконавчої влади по нагляду за охо-роною праці – за готовністю аварійно-рятувальних служб до локалізації та ліквідації аварії;

спеціальна інспекція центрального органу виконавчої влади з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи (МНС) – за діяльністю аварійно-рятувальних служб.

Контроль за діяльністю аварійно-рятувальних служб, забезпеченням їх постійної готовності до проведення аварійно-рятувальних робіт та робіт щодо запобігання та ліквідації наслідків надзвичайних ситуацій у межах своєї компетенції здійснюють центральні органи виконавчої вла-ди, органи місцевого самоврядування та підприємства, установи та організації, у тому числі громадські, що ство-рюють аварійно-рятувальні служби.

Звітність про діяльність аварійно-рятувальних служб здійснюється в порядку, встановленому центральним орга-ном виконавчої влади з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи. Звіт про діяльність аварійно-рятувальних служб подається щоквартально до Кабінету Міністрів України.

Облік надзвичайних ситуацій, у тому числі аварії па виробничих об'єктах, здійснюють відповідні підприємства, організації та органи державного нагляду за охороною праці згідно із законодавством. Форми державної статис-тичної звітності щодо цих аварій затверджуються центра-льним органом виконавчої влади з питань статистики за поданням органів державного нагляду за охороною праці.

Облік аварій та надзвичайних ситуацій, що сталися внас-лідок стихійного лиха на об'єктах невиробничого призна-чення та на території Автономної Республіки Крим, облас-тей, міст Кита та Севастополя, здійснюють відповідні те-риторіальні органи з питань надзвичайних ситуацій та ци-вільного захисту населення. Форми державної статистич-ної звітності щодо цих аварій та надзвичайних ситуацій затверджуються центральним органом виконавчої влади з питань статистики за поданням центрального органу вико-навчої влади з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастро-фи (МНС) за погодженням з центральним органом вико-навчої влади по нагляду за охороною праці.


Керівник заняття ставить 2-3 запитання навчаємим щодо визначення повноти засвоєння основних положень вимог Закону щодо обов’язків, прав, гарантій соціального захисту та відповідальності рятівників цивільної оборони і при необхідності робить додаткові роз’яснення незрозу-мілих положень, ставить завдання на підготовку до нас-тупного заняття.


Т Е М А 3.

НЕБЕЗПЕЧНІ ЧИННИКИ ВИРОБНИЧИХ АВАРІЙ, ЇХ ВПЛИВ НА ЕКОЛОГІЧНУ БЕЗПЕКУ ТА БЕЗПЕКУ ЖИТТЯ І ЗДОРОВ’Я ЛЮДЕЙ. ХАРАКТЕРИСТИКА НЕБЕЗПЕЧНИХ ПРОМИСЛОВИХ ФАКТОРІВ ОБ’ЄКТУ.


Навчальна ціль:

Вивчити небезпечні чинники виробничих аварій,

їх вплив на екологічну безпеку та безпеку життя

і здоров’я людей, характеристики небезпечних промислових факторів об’єктів.


Вид навчальних занять – групове заняття.

Тривалість – 2 години.

Метод проведення занять – бесіда, розповідь, показ.

Місце проведення заняття – клас.


Навчальні питання і орієнтовний розрахунок

навчального часу:


Передмова 2/3 хв.

1.Основні терміни та визначення техногенних надзви-чайних ситуацій. -20 хв.

2. Небезпечні чинники виробничих аварій, їх вплив на безпеку життя і здоров’я людей та довкілля. - 35 хв.

3. Характеристика небезпечних промислових факторів об’єктів. 30 хв.


Підсумки. 3/2 хв.


Навчальна література і посібники:


1. Про єдину державну систему запобігання і реагу-вання на НС техногенного та природного характеру, пос-танова КМУ, № 1198, 1998 р., Київ.

2. Концепція захисту населення і територій у разі заг-рози та виникнення надзвичайних ситуацій, Указ Прези-дента України,1999 р., Київ.

3. Довідкові дані о надзвичайних ситуаціях техноген-ного, природного і екологічного характеру, частина 1, НІЦ ЦО СРСР, 1990 р., Москва.

4. Довідкові дані о надзвичайних ситуаціях техноген-ного, природного і екологічного характеру, частина 2, НІЦ ЦО СРСР, 1990 р., Москва.

5. Довідкові дані о надзвичайних ситуаціях техноген-ного, природного і екологічного характеру, частина 3, НІЦ ЦО СРСР, 1990 р., Москва.

6. Попередження надзвичайних ситуацій. Під редак-цією генерал-лейтенанта В.Ф. Гречанінова. РІЦ ЦО і НС, 1997 р., Київ.

7. ГСРФ “Безпека в надзвичайних ситуаціях”, Стан-дартвидав Росії, Москва:

8. Довідник з цивільної оборони, Укртехногрупа, 1998 р., Київ.

9. Періодичні видання МНС України, 1998-2000 рр., Київ.


Матеріальне забезпечення

(стенди або схеми в класі):


1. Класифікація техногенних надзвичайних ситуацій.

2. Основні характеристики техногенних надзвичайних ситуацій.

3. Техніко-економічні характеристики та можливі над-звичайні ситуації на об’єкті.


ПЕРЕДМОВА


На території України знаходяться десятки тисяч промис-лових, енергетичних, транспортних та сільськогосподар-ських об’єктів, які знаходяться у незадовільному стані: мають значний знос основних фондів (від 60 до 85 %), час-ті відключення від енергоносіїв, незадовільний стан пожеж-ної безпеки, відсутність резервів матеріально-технічних ре-сурсів, недотримання вимог техніки безпеки виробництва і санітарного стану. Все це приводить до появи значної кількості аварій (катастроф) на об’єктах, що зачіпають не тільки працюючий персонал, а і населення, яке попадає у зони ураження, а також призводять і до значних екологіч-них катастроф, що охвачують значні території у всіх реґіо-нах держави.


ПЕРШЕ НАВЧАЛЬНЕ ПИТАННЯ:

“ОСНОВНІ ТЕРМІНИ ТА ВИЗНАЧЕННЯ ТЕХНОГЕННИХ НАДЗВИЧАЙНИХ

СИТУАЦІЙ”


Надзвичайна ситуація (НС) – порушення нормальних умов життя і діяльності людей на об’єкті або території, спричинене аварією, катастрофою, стихійним лихом чи ін-шою небезпечною подією, яка призвела (може призвести) до загибелі людей та (або) значних матеріальних втрат.

Класифікація надзвичайних ситуацій – система, згідно з якими НС поділяються на класи і підкласи залежно від їх характеру.

Класифікаційна ознака НС – технічна або інша харак-теристика аварійної ситуації, що дає змогу віднести її до надзвичайної.

Порогове значення класифікаційної ознаки НС – виз-начене в установленому порядку значення технічної або іншої характеристики конкретної аварійної ситуації, що дає змогу віднести її до надзвичайної.

Екстремальна подія техногенного характеру – подія, що заключається в істотному різкому відхиленню від норми проходження процесів.

Під нормою треба розуміти таке проходження процесів, до якого населення і виробництво пристосувались шляхом тривалого досліду або спеціальних науково-технічних роз-робок.

Техногенна надзвичайна ситуація – стан, при якому внаслідок виникнення джерела техногенної надзвичайної ситуації на об’єкті, визначеній території або акваторії по-рушуються нормальні умови життя і діяльності людей, ви-никає загроза їх життю і здоров’ю, наноситься шкода май-ну населення, економіці і довкіллю.

Джерело техногенної надзвичайної ситуації – небез-печна техногенна подія, внаслідок чого на об’єкті, визна-ченій території або акваторії виникла техногенна надзви-чайна ситуація.

Аварія – небезпечна подія техногенного характеру, що створює на об’єкті, території або акваторії загрозу для жит-тя і здоров’я людей і приводить до руйнування будівель, споруд, обладнання і транспортних засобів чи завдає шко-ди довкіллю.

Катастрофа – велика за масштабом аварія чи інша подія, що призводить до тяжких, трагічних наслідків.

Техногенна небезпека – стан, внутрішньо притаманний технічній системі, виробничому або транспортному об’єк-ту, що реалізується у виді дії ураження джерела техно-генної надзвичайної ситуації на людину і довкілля при його виникненні, або у виді прямої чи побічної шкоди для людини і довкіллю в процесі нормальної експлуатації цих об’єктів.

Фактор ураження джерела техногенної НС – складова небезпечної події, що характеризується фізичними, хіміч-ними і біологічними діями і проявленнями, які виражені відповідними параметрами.

Дія ураження джерела техногенної НС - негативний вплив одного або сполучених факторів ураження джерела техногенної надзвичайної ситуації на життя і здоров’я лю-дей, сільськогосподарських тварин і рослин, суб’єкти госпо-дарської діяльності та довкілля.

Зона техногенної надзвичайної ситуації – територія чи акваторія, в межах якої діє негативний вплив одного або сполучених факторів ураження джерела техногенної НС.

Потенційно небезпечний об’єкт – об’єкт, на якому ви-користовуються, виготовляються, переробляються, збері-гаються або транспортуються небезпечні радіоактивні, пожежовибухові, хімічні речовини та біологічні препарати, гідротехнічні і транспортні споруди, транспортні засоби, а також інші об’єкти, що створюють реальну загрозу виник-нення НС.

Потенційно небезпечна речовина - речовина, що внас-лідок своїх фізичних, хімічних, біологічних або токсичних властивостей визначає собою небезпеку для життя і здоро-в’я людей, сільськогосподарських тварин і рослин.

Гранично допустима концентрація небезпечної речо-вини – максимальна кількість небезпечних речовин в ґрун-ті, повітряному або водному середовищі, продовольстві, харчовій сировині, що вимірюється в одиницях об’єму або маси, які при постійному контакті з людиною або при дії на нього за певний термін часу практично не впливає на здоров’я людей і не викликає несприятливих наслідків.

Зона ураження – територія чи акваторія, в межах якої розповсюджені або куди привнесені небезпечні радіоак-тивні, хімічні чи біологічні речовини в об’ємах, що ство-рюють небезпеку для людей, сільськогосподарських тва-рин і рослин на протязі визначеного часу.

Промислова аварія – аварія на промисловому об’єкті, в технічній системі або на промисловій установці.

Проектна промислова аварія – промислова аварія, для якої проектом визначено вихідний і кінцевий стан і перед-бачені системи безпеки, що забезпечують обмеження наслід-ків аварії встановленими межами.

Запроектна промислова аварія – промислова аварія, що викликана не врахованим для проектної аварії вихід-ним станом і супроводжується додатковими в порівнянні з проектною аварією відмовленнями систем безпеки і реалі-зацією помилкових рішень персоналу, які призвели до важ-ких наслідків.

Промислова катастрофа - велика промислова аварія, що потягла за собою людські жертви, шкоду здоров’ю лю-дей або пошкодження і руйнування об’єктів, матеріальних цінностей в великих розмірах, а також принесла серйозну шкоду довкіллю.

Промислова безпека в надзвичайних ситуаціях – стан захисту населення, виробничого персоналу, суб’єктів гос-подарської діяльності і довкілля від небезпек, що виника-ють при промислових аваріях і катастрофах в зонах НС.

Забезпечення промислової безпеки в НС – прийняття і дотримання правових норм, виконання екологічних захис-них, галузевих або відомчих вимог і правил, а також прове-дення комплексу організаційних, технологічних і інженерно-технічних заходів, які спрямовані на відвернення промис-лових аварій і катастроф в зонах НС.


Керівник заняття ставить 2-3 запитання навчаємим що-до визначення повноти засвоєння основних термінів і виз-начень техногенних надзвичайних ситуацій і при необхід-ності роз’яснює незрозумілі визначення.


ДРУГЕ НАВЧАЛЬНЕ ПИТАННЯ:

“НЕБЕЗПЕЧНІ ЧИННИКИ ВИРОБНИЧИХ АВАРІЙ, ЇХ ВПЛИВ НА ЖИТТЯ І ЗДОРОВ’Я ЛЮДЕЙ ТА ДОВКІЛЛЯ”


Зростання масштабів господарської діяльності і кількос-ті великих промислових комплексів, концентрації на них агрегатів і установок великої і надзвичайно великої потуж-ності, використання у виробництві потенційно небезпечних речовин у великих кількостях, великий знос основних фон-дів на об’єктах економіки - все це збільшує вірогідність виникнення надзвичайних техногенних ситуацій, раптове виникнення яких приводить до значних соціально-еколо-гічних і економічних збитків, необхідності захисту людей від дії шкідливих для здоров’я факторів ураження, прове-дення рятувальних, невідкладних медичних і евакуаційних заходів, а також ліквідації негативних наслідків, які скла-лися внаслідок виникнення надзвичайних техногенних ситуацій.

Транспортні аварії поділяються на аварії (катастро-фи): на залізничному транспорті (товарних поїздів, паса-жирських поїздів, поїздів метрополітену); на автомобіль-ному транспорті; на судах (пасажирських, вантажних); на авіаційному транспорті (авіаційні катастрофи в аеропортах і населених пунктах та поза ними); на транспорті з вики-дом (загрозою викиду) СДОР, РР і БНР; на міському транс-порті; транспорті в які потрапили керівники держави та народні депутати.

Пожежі (вибухи) поділяються на пожежі (вибухи): в спорудах, на комунікаціях та технологічному обладнанні промислових об’єктів; на об’єктах розвідки, видобування, переробки, транспортування і зберігання легкозаймистих, горючих і вибухових речовин; на транспорті; в шахтах, підземних та гірничих виробітках; в будівлях та спорудах громадського призначення; на радіаційних, хімічних та біологічних небезпечних об’єктах.

Наявність у навколишньому середовищі шкідливих речовин понад ГДК (гранично допустимі концентрації): в ґрунті; у поверхневих водах; в повітрі; в питній воді; у підземних водах.

Аварії з викидом (загрозою викиду) СДОР і БНР: ава-рії з викидом (загрозою викиду) СДОР, утворення та роз-повсюдження СДОР під час виробництва, переробки або зберігання (поховання); аварії з викидом (загрозою викиду) БНР на підприємствах промисловості і науково-дослідних установках.

Аварії з викидом (загрозою викиду) РР: на атомних станціях, атомних енергетичних установках виробничого або дослідного призначення; на підприємствах ядерно-па-ливного циклу (окрім атомних електростанцій); з джере-лами іонізуючого випромінювання (включаючи ядерно-паливний цикл); з радіоактивними відходами, які не вироб-ляються атомними станціями.

Раптове руйнування будівель та споруд: елементів транспортних комунікацій, виробничого призначення, гро-мадського призначення.

Аварії на електроенергетичних системах: атомних електростанцій; гідроелектростанцій; теплоелектростанцій; автономних електроенергетичних станціях; інших електро-енергетичних станціях; електроенергетичних мережах; транс-портних електричних контактних мережах; порушення стійкості або поділ об’єднаної енергосистеми України.

Аварії на системах життєзабезпечення: на каналіза-ційних системах з масовим викидом забруднюючих речо-вин; на теплових мережах; на системах забезпечення насе-лення питною водою; на магістральних і комунальних газо-проводах; на нафтопроводах і продуктопроводах; на систе-мах зв’язку та телекомунікацій.

Аварії на очисних спорудах: стічних вод з масовим викидом забруднюючих речовин; промислових газів з ма-совим викидом забруднених речовин в повітря.

Гідродинамічні аварії (катастрофи) при: прориву гребель(дамб, шлюзів тощо) з утворенням проривного по-току або з утворенням хвиль прориву та катастрофічного затоплення; спрацюванні водосховищ у зв’язку з загрозою прориву гідроспоруди.

Всі надзвичайні ситуації за масштабом можливих нас-лідків поділяються з урахуванням територіального поши-рення, характеру сил і засобів, що залучаються для лікві-дації наслідків на:

загальнодержавного рівня – надзвичайна ситуація роз-вивається на території двох та більше областей (Авто-номної республіки Крим, міст Києва та Севастополя) або загрожує транскордонним перенесенням, а також у разі, коли для її ліквідації необхідні матеріальні і технічні ре-сурси у обсягах, що перевищують власні можливості окре-мої області (Автономної республіки Крим, міст Києва і Севастополя), але не менше одного відсотка обсягу видат-ків відповідного бюджету;

реґіонального рівня – надзвичайна ситуація розгортає-ться на території двох та більше адміністративних районів (міст обласного підпорядкування) Автономної республіки Крим, областей, міст Києва та Севастополя або загрожує перенесенням на територію суміжної області держави, а також коли у разі, коли для її ліквідації необхідні мате-ріальні і технічні ресурси у обсягах, що перевищують влас-ні можливості окремого району, але не менше одного від-сотка обсягу видатків відповідного бюджету;

місцевого рівня – надзвичайна ситуація, яка виходить за межі потенційно небезпечного об’єкту, загрожує поши-ренням самої ситуації або її вторинних наслідків на дов-кілля, сусідні населені пункти, інженерні споруди, а також у разі, коли для її ліквідації необхідні матеріальні і техніч-ні ресурси, що перевищують власні можливості потен-ційно небезпечного об’єкту, але не менш одного відсотку обсягів видатків відповідного бюджету. До місцевого рівня також належать всі надзвичайні ситуації, які виникають на об’єктах житлово-комунальної сфери та інших, що не вхо-дять до затверджених переліків потенційно небезпечних об’єктів;

об’єктового рівня - надзвичайні ситуації, які не підпа-дають під зазначені визначення.

Фактори ураження джерел техногенних надзвичайних ситуацій класифікують як по генезису, так і по механізму дії. Генезис – виникнення і наступний розвиток факторів ураження.

Фактори ураження джерел надзвичайних техногенних ситуацій за генезисом розділяють на фактори: прямої дії або первинні; побічної дії або вторинні.

Первинні фактори ураження безпосередньо викликаю-ться виникненням джерела техногенної надзвичайної си-туації.

Вторинні фактори ураження викликаються змінами об’єктів навколишнього природного середовища первинни-ми факторами ураження.

Фактори ураження джерел техногенних надзвичайних ситуацій за механізмом дії розділяють на фактори: фізич-ної дії; хімічної дії.

До факторів ураження фізичної дії відносять: повітря-ну ударну хвилю; хвилю тиску в ґрунті; сейсмічну вибухо-ву хвилю; хвилю прориву гідротехнічних споруд; уламки або осколки; екстремальний нагрів середовища; теплове випромінювання; іонізуюче випромінювання.

До факторів ураження хімічної дії відносять токсичну дію небезпечних хімічних речовин.


Ми з вами розглянули питання, які можливі техногенні надзвичайні ситуації на території об’єктів, районів, міст та реґіонів України.

Перед нами виникає цілком закономірне запитання: “Які надзвичайні ситуації можуть виникнути на нашому об’єкту?”.

Із всіх названих вам надзвичайних техногенних ситуа-цій на нашому об’єкту можливі наступні:

_____________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________

Керівник заняття ставить 2-3 запитання навчаємим що-до визначення повноти засвоєння викладеного матеріалу і при необхідності робить додаткові пояснення.


ТРЕТЄ НАВЧАЛЬНЕ ПИТАННЯ:

“ХАРАКТЕРИСТИКА НЕБЕЗПЕЧНИХ ПРОМИСЛОВИХ ФАКТОРІВ

ОБ’ЄКТІВ”


Кожна надзвичайна техногенна ситуація характеризує-ться фактором ураження (одним або декількома) джерела техногенної надзвичайної ситуації.

До небезпечних факторів ураження джерел техногенних надзвичайних ситуацій, які виникають внаслідок аварій (катастроф) на об’єктах господарської діяльності відно-сяться:

Повітряна ударна хвиля, що виникає внаслідок вибу-хів легкозаймистих і вибухових речовин, яка має наступні параметри фактору ураження: надмірний тиск в фронті ударної хвилі; тривалість фази тиску; імпульс фази тиску.

Хвиля тиску в ґрунті, що виникає внаслідок вибухів легкозаймистих і вибухових речовин, яка має наступні параметри фактору ураження: максимальний тиск; час дії тиску; час збільшення тиску до максимуму.

Сейсмічна вибухова хвиля, що виникає внаслідок по-тужних вибухів вибухових речовин і має наступні пара-метри фактору ураження: швидкість розповсюдження хви-лі; максимальне значення масової швидкості ґрунту; час наростання напруги в хвилі до максимуму.

Хвиля прориву гідротехнічних споруд, що виникає внаслідок прориву гребель, шлюзів, дамб тощо і має наступні параметри фактору ураження: швидкість хвилі прориву; глибина хвилі прориву; температура води; час існування хвилі прориву.

Уламки, осколки, що виникають при вибухах легко-займистих і вибухових речовині і має наступні параметри фактору ураження: маса уламку, осколка; швидкість розлі-тання уламку, осколку.

Екстремальний нагрів середовища, що виникає при пожежах, вибухах легкозаймистих і вибухових речовин і має наступні параметри фактору ураження: температура середовища; коефіцієнт тепловіддачі; час дії джерела екст-ремальних температур.

Теплове випромінювання, що виникає при пожежах, вибухах і має наступні параметри фактору ураження: енергія теплового випромінювання; потужність теплового випромінювання; час дії джерела теплового випроміню-вання.

Іонізуюче випромінювання, що виникає при аваріях (катастрофах) з викидом радіоактивних речовин і має нас-тупні параметри фактору ураження: активність радіонуклі-дів в джерелі; щільність радіоактивного забруднення міс-цевості; концентрація радіоактивного забруднення; концент-рація радіонуклідів.

Активність радіонукліда в джерелі іонізації – радіоак-тивність, що дорівнює відношенню числа мимовільних ядерних перетворювань в джерелі за малий інтервал часу до цього інтервалу.

Щільність радіоактивного забруднення місцевості – це ступінь радіоактивного забруднення місцевості.

Токсична дія - що виникає при аваріях (катастрофах) з викидом сильнодіючих отруйних речовин і має наступні параметри фактору ураження: концентрація небезпечної хімічної речовини в середовищі; щільність хімічного зара-ження місцевості і об’єктів.

Щільність зараження небезпечними хімічними речовинами – ступінь хімічного зараження місцевості.

Більшість параметрів кожного фактору джерела тех-ногенної надзвичайної ситуації мають міжнародну познач-ку і одиницю виміру, як у системі СІ, так і не системні. Ось чому при вимірах показників треба бути уважними з одиницями виміру.

Характеристика параметрів джерела

ураження техногенної надзвичайної

ситуації та їх позначення

П а р а м е т р и	Позначення	Одиниця виміру
		СІ	Не системні
Надмірний тиск в фронті ударної хвилі	Рф,, Р	Па	т/м2, кгс/см2, атм.
Тривалість фази тиску	+	С	-
Імпульс фази тиску	1+	Па . с	кгс . с/см2
Максимальний тиск в хвилі тиску в ґрунті	g max	Па	кгс/см2
Час наростання тиску до максимального значення		С	-
Час теплового випромінювання		С	-
Коефіцієнт тепловіддачі		Вт/(м2. К)	Ккал/(м2.г.К)
Енергія теплового випромінювання	Q	Дж	Ккал.
Потужність теплового випромінювання	W	Вт	Ккал/ч
Активність радіонукліда в джерелі іонізації	A	Бк	Кі
Щільність радіоактивного забруднення місцевості.		Бк/м2	Кі/км3
Концентрація радіоактивного забруднення місцевості.	-	Бк/ м3	Кі/км3
Концентрація радіонуклідів	-	Бк/кг	Кі/кг
Концентрація небезпечної хімічної речовини	C	-	мг/м3
Щільність хімічного зараження місцевості	-	-	мг/см2, г/м2, кг/га

На основі матеріалу, що ми розглянули у другому нав-чальному питанні, знаємо, які надзвичайні техногенні си-туації притаманні нашому об’єкту господарської діяльнос-ті, і виходячи з цього визначимо фактори ураження джерел можливих об’єктових надзвичайних техногенних ситуацій.

Керівник заняття ставить 2-3 запитання навчаємим що-до визначення повноти засвоєння викладеного матеріалу і при необхідності робить додаткові пояснення.

Підводить короткі підсумки проведеного заняття за те-мою і ставить завдання на самостійну підготовку до нового заняття.


Т Е М А 4.

ФУНКЦІОНАЛЬНІ ОБОВ’ЯЗКИ ОСОБОВОГО СКЛАДУ НЕВОЄНІЗОВАНИХ ФОРМУВАНЬ ТА ЙОГО ДІЇ ПРИ ПРИВЕДЕННІ ФОРМУВАНЬ В ГОТОВНІСТЬ.


Навчальна ціль:

Вивчити функціональні обов’язки особового складу невоєнізованих формувань та його дії при приведенні формувань в готовність.


Вид навчальних занять – групове заняття.

Тривалість – 1 година.

Метод проведення занять – бесіда, розповідь, показ.

Місце проведення заняття – клас.


Навчальні питання і орієнтовний розрахунок

навчального часу:


Передмова. - 5 хв.

1.Склад та призначення невоєнізованих формувань цивільної оборони. - 10 хв.

2.Функціональні обов’язки особового складу невоєнізо-ваних формувань. - 10 хв.

2.Дії особового складу невоєнізованих формувань при приведенні їх в готовність. - 15 хв.

Підсумки. - 5 хв.


Навчальна література і посібники:

1. Закон України “Про Цивільну оборону України”, ВРУ, № 2974-Х11, 1993р., Київ.
   

2. Закон України “Про внесення змін до Закону України “Про Цивільну оборону України”, ВРУ, № 555-Х1У, 1999р., Київ.

3. Положення про Цивільну оборону України, поста-нова КМУ, № 299, 1994 р., Київ.

4. Положення про МНС України, Указ Президента Ук-раїни № 1005/96, Київ.

5. Про єдину державну систему запобігання і реагу-вання на НС техногенного та природного характеру, пос-танова КМУ, № 1198, 1998 р., Київ.

6. Концепція захисту населення і територій у разі заг-рози та виникнення надзвичайних ситуацій, Указ Прези-дента України,1999 р., Київ.

7. Проект Положення про невоєнізовані формування ЦО, Цивільної оборони, Штаб ЦО України, 1994 р., Київ.


8. Довідник з цивільної оборони, Укртехногрупа, 1998 р., Київ.

9. Періодичні видання МНС України, 1998-2000 рр., Київ.


Матеріальне забезпечення

(стенди або схеми в класі):


1. Нормативно-правова база цивільної оборони України.

2. Сили цивільної оборони.

3. Структура цивільної оборони суб’єкта господарської діяльності.

4. Концепція захисту населення і територій.

5. Єдина державна система запобігання і реагування на надзвичайні ситуації.


ПЕРЕДМОВА

У відповідності з Законом України “Про Цивільну оборону України” створюються невоєнізовані формуван-ня ЦО в областях, містах, районах, містах Києві і Севас-тополі, на підприємствах, в установах і організаціях неза-лежно від форм власності і підпорядкування, які є складо-вою частиною сил цивільної оборони.

За підпорядкованістю невоєнізовані формування поді-ляються на територіальні та об’єктові, за призначенням на формування: загального призначення та забезпечення.

Розрахунки щодо потреб в невоєнізованих формуваннях розробляються:

територіальних формувань загального призначення та забезпечення – управліннями з питань надзвичайних си-туацій та цивільного захисту населення Автономної Рес-публіки Крим, областей, міст Києва та Севастополя, які затверджуються відповідними органами виконавчої влади;

об’єктових – начальниками цивільної оборони суб’єктів господарської діяльності за погодженням з відділами з питань надзвичайних ситуацій та цивільного захисту насе-лення районів (міст обласного підпорядкування) і затверд-

жуються місцевими органами виконавчої влади та само-врядування.


ПЕРШЕ НАВЧАЛЬНЕ ПИТАННЯ:

“СКЛАД ТА ПРИЗНАЧЕННЯ НЕВОЄНІЗОВАНИХ ФОРМУВАНЬ ЦИВІЛЬНОЇ ОБОРОНИ”


Територіальні невоєнізовані формування створюю-ться в Автономній Республіці Крим, областях, містах, міських та сільських районах для ведення рятувальних та інших невідкладних робіт в осередках ураження та райо-нах масових руйнувань, а також для вирішення завдань цивільної оборони на об’єктах сумісно з об’єктовими фор-муваннями та підпорядковуються начальникам цивільної оборони відповідних територій.

Об’єктові невоєнізовані формування створюються суб’єктами господарської діяльності і підпорядковуються їх керівникам і за рішенням органів виконавчої влади і міс-цевого самоврядування можуть залучатися для проведення рятувальних та інших невідкладних робіт при виникненні надзвичайних ситуацій на інших об’єктах.

Формування загального призначення (зведені заго-ни, команди, групи) створюються в районах, містах об-ласного та районного підпорядкування, на об’єктах госпо-дарської діяльності для пошуку і рятування потерпілих в осередках аварій, катастроф та стихійного лиха, надання їм долікарської допомоги, проведення невідкладних робіт, необхідних для рятування людей, захисту їхнього життя і здоров’я.

Формування забезпечення створюються на базі під-приємств, установ і організацій відповідного профілю (на об'єктах господарської діяльності, на базі відповідних служб та структурних під­розділів підприємств) для вирішення спеціальних завдань, всебіч­ного забезпечення формувань загального призначення.

До формувань забезпечення входять:

розвідувальні групи, ланки і пости радіаційного та хіміч­ного спостереження - для ведення розвідки в осе-редках ураження і зонах лиха, місцях розміщення форму-вань та населення, на маршрутах висування, а також для спостереження за радіаційною, хімічною та біологічною обстановкою;

команди, групи і ланки зв'язку - для забезпечення зв’язком начальників та їх органів управління ЦО;

медичні та протиепідемічні загони, бригади, групи, санітар­ні дружини і пости - для ведення медичної і бакте-ріологічної розвідки, надання медичної допомоги, прове-дення протиепідемічних та санітарно-гігієнічних заходів в осередках ураження;

протипожежні та лісопожежні команди, відділення та ланки - для локалізації та гасіння пожеж на об’єктах, маршрутах висуван­ня, районах масових лісових пожеж;

інженерні команди, групи і ланки - для ведення інже-нерної розвідки, рятувальних та аварійно-відновлювальних робіт, відбудови та ремонту доріг і дорожніх споруд, підривних робіт;

аварійно-технічні команди - для ведення аварійно-технічних робіт на мережах і спорудах комунального енер-гетичного господарства;

загони, команди, групи, станції і пункти протирадіа-ційного та протихімічного захисту - для ліквідації нас-лідків радіоактив­ного і хімічного зараження (проведення санітарної обробки особового складу формувань та насе-лення, обеззараження території, споруд і техніки, організа-ції спостереження за радіаційною і хімічною обстанов-кою);

автомобільні загони і колони - для перевезення у поза-міську зону розосередженого персоналу і населення, вивіз матеріальних цінностей, перевезення сил ЦО, евакуація уражених в лікарняні заклади, підвіз робочих змін, дос-тавка матеріальних засобів;

команди і групи охорони громадського порядку - для несення комендантської служби та підтримки порядку в населених пунктах, на об’єктах, в районах розміщення, пунктах збору, маршрутах вивозу персоналу і населення, висування сил ЦО в осередки ураження і райони лиха;

підрозділи харчування (рухомі пункти харчування) - для забезпечення гарячим харчуванням особового складу формувань у разі проведення рятувальних та інших невід-кладних робіт, потерпілого населення та уражених в загонах медичної допомоги;

підрозділи торгівлі продовольчими товарами (рухомі пункти продовольчого постачання) - для забезпечення особового складу формувань сухим .пайком у разі відсутності гарячої їжі;

підрозділи торгівлі промисловими товарами (рухомі пункти речового постачання) - для забезпечення санітарно-обмивальних пунктів і загонів першої медичної допомоги обмінним одягом, білизною та взуттям;

рухомі автозаправні станції - для забезпечення тех-ніки невоєнізованих формувань паливом і мастильними матеріалами;

ланки підвозу води – для забезпечення особового складу формувань і населення водою;

підрозділи технічного забезпечення (рухомі ремонтно-відновлювальні та евакуаційні групи) - для поточного ремонту техніки в польових умовах та її евакуації;

команди, бригади, групи і ланки по захисту сільсько-господарських тварин – для ведення ветеринарної роз-відки, ветеринарної обробки уражених тварин, захисту тварин, фуражу та джерел води, обеззараження фуражу, продуктів тваринного походження, місць розміщення ху-доби, проведення профілактичних ветеринарно-санітарних і охоронно-карантинних заходів;

команди, бригади, групи і ланки по захисту сільсько-господарських рослин - для ведення фітопатологічної і ентомологічної розвідки, проведення заходів щодо захисту рослин і продуктів рослинництва, обеззараження сільсько-господарських угідь та продуктів рослинництва.

У разі необхідності, за рішенням відповідних началь-ників цивільної оборони, можуть створюватися невоєні-зованні формування ЦО іншого профілю.

До територіальних невоєнізованих формувань ЦО відносяться формування загального призначення (зведені загони, команди та групи), а також формування забезпе-чення :

розвідувальні групи, ланки річкової (морської) розвідки та на засобах залізничного транспорту, а також літаки (верто­льоти) повітряної розвідки;

зв’язку (команди, групи),

медичні (групи епідеміологічної розвідки, загони пер-шої медичної допомоги, загони або бригади спеціалізо-ваної медичної допомоги, спеціалізовані протиепідемічні бригади, рухомі проти­епідемічні загони, інфекційні рухомі госпіталі);

інженерні (групи інженерної розвідки, команди по ремонту та відновленню доріг та мостів, команди підрив-них робіт, ланки по обслуговуванню сховищ та укриттів);

аварійно-технічні (аварійно-технічні команди по електро- мережам, аварійно-газотехнічні команди, команди водопро-відно-каналізаційних або теплових мереж);

протирадіаційного і протихімічного захисту (групи, лан-ки, зведені загони, команди, СОП, СОО, СОТ);

автомобільні (загони, колони);

охорони громадського порядку (команди, групи);

технічного забезпечення (рухомі групи);

захисту сільськогосподарських рослин і тварин (ланки, бригади, групи);

інші формування забезпечення створюються в залеж-ності від місцевих умов.