Міністерство освіти та науки україни академії управління та інформаційних технологій “аріу”

Вид материала

Документы

Содержание Проблеми накопичення твердих побутових відходів Зелений туризм” як ознака валеологізації життя сучасної людини Инновационные модели развития экономики приграничных регионов

Подобный материал:

• Міністерство освіти та науки україни академії управління та інформаційних технологій, 1679.78kb.
• Міністерство освіти І науки, молоді та спорту україни, 59.16kb.
• Міністерство освіти І науки україни інститут інноваційних технологій І змісту освіти, 14.27kb.
• Міністерство освіти І науки, молоді та спорту україни інститут інноваційних технологій, 182.18kb.
• Міністерство освіти І науки України Академія наук вищої школи України класичний приватний, 46.15kb.
• Міністерство освіти І науки україни інститут інноваційних технологій І змісту освіти, 43.77kb.
• Міністерство освіти І науки україни донецький обласний центр туризму та краєзнавства, 189.44kb.
• Міністерство освіти І науки україни інститут інноваційних технологій І змісту освіти, 366.73kb.
• Міністерство освіти І науки україни ірпінська міська рада відділ освіти, 32.13kb.
• Міністерство освіти І науки, молоді та спорту україни одеський технічний коледж одеської, 869.19kb.

УДК 332.142.6:502.174

І.С. Скороход, канд. екон. наук

Волинський державний університет

імені Лесі Українки, м. Луцьк


ПРОБЛЕМИ НАКОПИЧЕННЯ ТВЕРДИХ ПОБУТОВИХ ВІДХОДІВ

В КУРОРТНО-РЕКРЕАЦІЙНІЙ СФЕРІ ТА ШЛЯХИ ЇХ ВИРІШЕННЯ


Нині спостерігається загальне погіршення екологічної ситуації та виснаження природно-ресурсного потенціалу. Соціально-економічна розбалансованість та негативні зміни у довкіллі вимагають наукового обґрунтування пріоритетів подальшого розвитку. Серед таких першочергових завдань домінуючим є формування нових концептуальних підходів до забезпечення ефективного використання вторинних ресурсів та охорони навколишнього середовища. Тому одними з найважливіших як з точки зору стабілізації та покращення екологічної ситуації, так і забезпечення раціонального ресурсного потенціалу регіонів країни – виступають проблеми накопичення та використання твердих побутових відходів вторинних ресурсів.

Невирішеною екологічною проблемою в Україні залишається санітарне очищення міст та інших поселень від шкідливих побутових відходів і їх утилізація. Щорічно їх накопичується близько 1,5–2 млрд. тонн, і лише 10–15% від цієї кількості використовується в якості вторинних матеріальних ресурсів. Інша частина складується та нагромаджується на звалищах, площа яких сягає понад 160 тис. га. Серед місць, де спостерігається значне накопичення твердих побутових відходів, особливо в літній період, відносять рекреаційні та курортно-оздоровчі території.

У відповідності з основними функціональними цілями курортно-оздоровчих територій – лікуванням і оздоровленням людей, формування умов їх екологічно збалансованого розвитку має узгоджувати завдання оздоровлення максимальної кількості людей із дотриманням вимог екологічно невиснажливого природокористування, неперевищенням антропогенного навантаження на природні ландшафти [1].

Проте серед чинників, що гальмують динамічний розвиток курортно-оздоровчих територій, є відсутність дієвих економічних механізмів щодо використання вже накопичених твердих побутових відходів. Недостатній рівень державного регулювання і незадовільний розвиток науково-технічного потенціалу у сфері використання вторинних ресурсів звузили можливості діяльності заготівельних організацій до рівня використання тих видів вторинних ресурсів, які сприяють отриманню швидкого прибутку.

Полігони для захоронення твердих побутових відходів мають термін використання близько 30 років, нині вони заповнені в середньому на 90% або повністю вичерпали свій ресурс. Відсутні спеціалізовані полігони за видами відходів, що призводить до складування як промислових, так і побутових відходів без сортування на полігонах, переводячи їх в ранг екологічно небезпечних об’єктів.

Нині ще не повністю вирішена проблема, пов’язана зі збиранням, сортуванням і переробкою використаної тари й упаковки, інших елементів твердих побутових відходів у курортно-рекреаційній сфері. Постанова Кабінету Міністрів України “Про впровадження системи збирання, сортування, транспортування, переробки та утилізації відходів як вторинної сировини” (№915 від 26.07.2001р.) пройшла лише етап активного обговорення. Фахівці акцентують увагу на необхідності поетапного вирішення цього питання, затвердження нормативної документації щодо маркування полімерної тари та впровадження його на промисловому рівні, що дало б змогу ідентифікувати полімерні відходи й одержувати якіснішу вторинну сировину.

Найбільший інтерес викликають пляшки з поліетилентерефталату, що посідають нині перше місце на підприємствах, які випускають мінеральну воду, прохолодні напої, соки, пиво, оцет, олію, тому що на відміну від інших (обгортки цукерок, кульки) їх можна зібрати та ідентифікувати. Це надто важливо саме тепер, коли відсутня національна система збирання, сортування, у тому числі маркування полімерних матеріалів [2, с. 13].

Одним із пріоритетних напрямів розвитку курортно-оздоровчих територій є зниження екологічного збитку внаслідок накопичення твердих побутових відходів. Слід виділити небезпечне вивезення високотоксичних і побутових відходів на сміттєзвалища, які не мають відповідного захисту від забруднення ґрунту та підземних вод. Через зростання вартості вивозу сміття спостерігається збільшення кількості випадків незаконного захоронення твердих побутових відходів, що спричиняє додаткові витрати на охорону здоров’я населення в результаті забруднення навколишнього середовища.

Серед основних шляхів вирішення проблеми накопичення твердих побутових відходів в курортно-рекреаційній сфері слід, в першу чергу, віднести: впровадження роздільного збору твердих побутових відходів на рекреаційних та курортно-оздоровчих територіях; вдосконалення екологічного законодавства, яке містить прогалини в сфері нормативно-правового забезпечення процесів поводження з відходами; розробку організаційно-економічного механізму, що забезпечить повною мірою ефективне використання накопичених твердих побутових відходів; формування єдиної інформаційної системи щодо показників утворення та використання твердих побутових відходів.

Отже, проблеми накопичення і використання твердих побутових відходів в якості вторинних ресурсів є одними з основних екологічних проблем в курортно-рекреаційній сфері, які можуть бути вирішені лише шляхом активізації процесів запровадження екологобезпечних інноваційних рішень.

Література.

1. Гулич О.І. Екологічно збалансований розвиток курортно-оздоровчих територій та його концептуальні положення // Регіональна економіка. – 2004. – № 4. – С. 120–126.
   
2. Прудников С., Трембовецька Г., Сахарова С. Вторинна сировина: який шлях оберемо? // Харчова і переробна промисловість. – 2002. – № 3. – С. 12–13.
   

УДК 378.17+504.75


Л.С.Федоренкова, пошукач Інституту вищої освіти

АПН України, методист організаційного

відділу Азовського регіонального інституту управління

Запорізького національного технічного університету


„ ЗЕЛЕНИЙ ТУРИЗМ” ЯК ОЗНАКА ВАЛЕОЛОГІЗАЦІЇ ЖИТТЯ СУЧАСНОЇ ЛЮДИНИ


Доведено, що „зелений туризм” є важливим елементом валеологізації життя сучасної людини і певним внеском у боротьбу з „парниковим ефектом”

Останнім часом у центрі уваги не лише представників наук про Землю, а й керівників найбільших держав світу опинилася проблема „парникового ефекту”. Цим словосполученням позначають явище помітного підвищення середньої температури тропосфери (приземного шару повітря), яке у майбутньому загрожує спершу збурити кліматичні процеси, а пізніше – збільшити рівень світового океану на десятки метрів внаслідок танення льодовиків Гренландії і Антарктиди. З фактом даного розігрівання пов’язують припущення про те, що його єдиною причиною є збільшення вмісту двоокису вуглецю (СО₂) від промисловості і транспорту. На численних конференціях і зібраннях президентів держав та інших лідерів планети приймають рішення про примусове обмеження викидів СО₂ шляхом застосування нових видів палива і поліпшених технологій виробництва.

Звичайно – транспорт і промисловість є головними продуцентами СО₂ та інших газів, що посилюють парниковий ефект. Вплив на них планують усі, хто сподівається на рішуче зменшення викидів нових кількостей „парникових” газів. Тимчасом - ситуацію ми вважаємо складнішою, адже насправді існує набагато більше джерел утворення СО₂ і можливих шляхів зменшення реальних і міфічних загроз від того незначного (менше одного градуса Цельсія) розігрівання атмосфери, яке аж ніяк не можна вважати чимось цілковито надзвичайним – у минулому клімат бував і теплішим, і холоднішим від сучасного.

Використавши Інтернет, вкажемо у таблиці обсяги потоків товарів і послуг на світовому ринку в 2003 (у мільярдах доларів США). Складається враження, що, наприклад, туризм є одним з не надто істотних явищ і в обсягах коштів, і у впливі на „парниковий” ефект. Та насправді саме туризм є тією частиною показників таблиці, що зростає найшвидше: у середньому для Землі це складає від семи до 9-10 відсотків щороку.

Засоби отримання прибутку	Вартість (млрд. дол. США)	Частка (у %)
Експортовані продукти	7 249	80
у т.ч.: сільськогосподарські продукти	674	7
гірничовидобувні продукти	960	11
промислові вироби	5 437	60
інше	223	2
Комерційні послуги	1 795	20
у т.ч.: перевезення і дозвіл на них	405	4
обслуговування туристів	525	6
інше	865	10
РАЗОМ	9 089	100

Джерело: ссылка скрыта


У даний момент більша частина туристичних послуг надається особам, які здійснили дуже віддалені переміщення (літаки, кораблі, потяги чи автобуси), а пізніше не шкодують грошей на ознайомлювальні поїздки у місці свого перебування. Відтак – „середній” сучасний турист є активним джерелом „непромислових” викидів СО₂ в атмосферу, оскільки все більше і більше використовує засоби транспорту з особливо великим споживанням пального.

Та окрім цих виразно негативних явищ з початком нового сторіччя стала все більше виявляти себе тенденція заміни традиційних варіантів туризму так званим „зеленим”, валеологічним, для учасників якого характерна протилежна поведінка. Вони дуже рідко здійснюють віддалені перельоти, мало звертаються до транспортних засобів, віддаючи перевагу якомога спокійнішому перебуванню у затишному і тихому місці. Прихильники „зеленого” туризму рятуються від стресогенного життя у мегаполісах, намагаються „повернутися” у власне дитинство чи „зануртитися” у спосіб життя улюблених літературних героїв. Тому, передбачаючи посилення урбанізації та інтенсифікацію робочих функцій, ми висловлюємося за розвиток „зеленого” туризму, який має багато позитивів і боронить нас від „парникового” ефекту. Актуалізація проблем духовного та фізичного здоров’я практично всього населення примушує звертатися до найрізноманітніших засобів – валеологічної освіти, фітнесу та інших видів масової фізичної культури, а також – „зеленого туризму”.


А.В.Несторенко, кандидат экономических наук, доцент

кафедры математики и информационного обеспечения,

Азовський региональный институт управления Запорожского

национального технического университета (г.Бердянск)


ИННОВАЦИОННЫЕ МОДЕЛИ РАЗВИТИЯ ЭКОНОМИКИ ПРИГРАНИЧНЫХ РЕГИОНОВ


Несмотря на непосредственное соседство Брестской, Волынской и Ровенской областей, экономическое сотрудничество между ними развито слабо. Так основным торговым партнером Брестской области является Российская Федерация. Ее доля в объеме экспорта за 2004 г. составляла 76,9%. По показателям объема экспорта Брестской области Украина хоть и находится на втором месте, но значительно уступает по этому показателю РФ, и ее доля составляет только 3,8% (для сравнения доля Германии – 3,6%). По показателям импорта товаров и услуг (4%) Украина находилась на 4-м месте после РФ (30,8%), Польши (14,8%), Германии (14,6%). Поэтому актуальной является проблема создания условий для развития взаимоотношений между приграничными регионами Украины и Беларуси.

Одной из форм сотрудничества между приграничными регионами стало сотрудничество в рамках Трансграничного объединения «Еврорегион Буг», которое было образовано в сентябре 1995 года. В его состав на начальном этапе вошли Волынская область Украины, Люблинское, Хелмское, Тарнобжеское и Замойское воеводства Польши, а позже (в мае 1998 г.) присоединились Брестская область Беларуси и Бялскоподляское воеводство Польши. После проведения административной реформы в Польше членами Трансграничного объединения «Еврорегион Буг» являются Брестская область Беларуси, Люблинское воеводство Польши и Волынская область Украины. В качестве ассоциированных членов в этот еврорегион входят два района Львовской области, прилегающих к границам Польши. Однако это объединение является открытым и поэтому возможно участие других приграничных регионов стран-участниц, в том числе и Ровенской области.

Трансграничное объединение «Еврорегион Буг» является союзом по поддержке и развитию трансграничного сотрудничества. Среди основных задач, которые планируется решить в рамках его функционирования (как в двустороннем, так и трехстороннем порядке), можно отметить развитие экономического сотрудничества, охрану окружающей среды и обмен опытом в сфере просвещения, культуры и спорта и др.

Решение первой задачи возможно различными способами. Один из них – использование кластерной модели для развития приоритетных отраслей экономики Брестской, Ровенской и Волынской областей. На начальном этапе имеет смысл приступить к разработке ограниченного числа пилотных проектов в тех секторах экономики, где есть потенциал развития кластеров. К таким отраслям в рассматриваемых областях относятся деревообрабатывающая и целлюлозно-бумажная промышленность, промышленность строительных материалов.

Кластер представляет собой группу географически соседствующих взаимосвязанных компаний (поставщики, производители и др.) и связанных с ними организаций, которые играют важную роль в создании конкурентной среды: различные уни­верситеты, органы стандартизации, исследовательские организации, торговые ассоциации, которые осуществляют подготовку кадров, отвечают за информационное, исследовательское и техническое обеспечение. Кластер в экономике также можно определить как группу предприятий, которые со­трудничают с целью обеспечения большей прибыли по сравнению с той, которую они полу­чают, работая отдельно. Такие объединения предприятий могут быть вертикальными (покупатель – поставщик), горизонтальными (общие клиенты, техноло­гии, посредники) или комбинированными. Однако, несмотря на тесную интеграцию и высокую степень взаимозависимости, входящие в кластер производственные структуры сохраняют юридическую независимость. Отличительной особенностью кластера является возникновение в его рамках ряда положительных эффектов: эффект масштаба производства, эффект ох­вата, эффект синергии.

Как показывает опыт экономически развитых стран, функционирование предприятий в кластере стимулирует инновации, оказывает положительное влияние на конкурентоспособность предприятий региона, экономический рост и развитие бизнеса в долгосрочной перспективе.

Если для Республики Беларусь экономический кластер является новой моделью развития региональной экономики, то в Украине уже имеется такой опыт, который можно было бы использовать при создании кластера деревообрабатывающей промышленности рассматриваемых приграничных областей. В Хмельницкой области с 1998 г. реализуется программа «Подолье Первый», в рамках которой были созданы и действуют первые региональные кластеры: кластер швейных предприятий, кластер сельскохозяйственных и перерабатывающих предприятий, а также кластер строительных компаний и производителей стройматериалов. Их функционирование привело к положительным структурным изменениям в регионе, главное из которых – изменение инвестиционного климата.

Результаты экономико-математического моделирования показателей деятельности предприятий региона вследствие объединения в рамках кластера показали, что их суммарная прибыль при прочих равных условиях возрастет. Этот вывод объясняется действием синергетического эффекта как результата ориентации всех субъектов системы в процессе их взаимодействия на нужды потребителей. Фирмы, участвующие в работе кластера, получат дополнительные выгоды в виде сокращения затрат на поиск информации о состоянии рынка, более высоких прибылей, устойчивых связей с партнерами и т.д.

Литература.

1. Портер М. Э. Конкуренция. Пер. с англ. М.: Издательский дом "Вильямс", 2000. – 495 с.

2. Прайс В. Людська поведінка: фактор у прикладній економіці //Перспективні дослідження. – 1999. – № 2. – С.3-16.

3. Цихан Т.В. Кластерная теория экономического развития // Теория и практика управления. – 2003. – № 5.

4. Соколенко С. Производственные системы глобализации: Сети. Альянсы. Партнерства. Кластеры. Издательство: Логос, 2002. – 648 с.

5. Final Report of the Expert Group on Enterprise Clusters and Networks // ссылка скрыта