Міністерство освіти та науки україни академії управління та інформаційних технологій “аріу”
| Вид материала | Документы |
- Міністерство освіти та науки україни академії управління та інформаційних технологій, 1679.78kb.
- Міністерство освіти І науки, молоді та спорту україни, 59.16kb.
- Міністерство освіти І науки україни інститут інноваційних технологій І змісту освіти, 14.27kb.
- Міністерство освіти І науки, молоді та спорту україни інститут інноваційних технологій, 182.18kb.
- Міністерство освіти І науки України Академія наук вищої школи України класичний приватний, 46.15kb.
- Міністерство освіти І науки україни інститут інноваційних технологій І змісту освіти, 43.77kb.
- Міністерство освіти І науки україни донецький обласний центр туризму та краєзнавства, 189.44kb.
- Міністерство освіти І науки україни інститут інноваційних технологій І змісту освіти, 366.73kb.
- Міністерство освіти І науки україни ірпінська міська рада відділ освіти, 32.13kb.
- Міністерство освіти І науки, молоді та спорту україни одеський технічний коледж одеської, 869.19kb.
Література.
- Стратегія розвитку міста Яремче та Яремчанського регіону. м. Яремче, 2007.
- Як зустрічати туристів // Голос України. – 2007. – № 4.
УДК 504.064.2
Т.П.Галушкіна, д.е.н., проф., головний науковий
співробітник Інституту проблем ринку та
економіко-екологічних досліджень НАН України, м.Одеса
ЕКОЛОГІЧНІ ОРІЄНТИРИ РОЗВИТКУ РЕКРЕАЦІЙНИХ ТЕРИТОРІЙ
Реформування економіки, становлення ринкових відносин та відповідного механізму господарювання в Україні зумовило надзвичайне загострення проблем екологозбалансованого розвитку курортно-рекреаційних територій.
Вирішення проблем рекреаційного природокористування на місцевому рівні ускладнюється відсутністю правової бази, яка регламентує і розмежовує повноваження органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування. Місцеві органи влади уповноважені попередньо розглядати плани використання природних ресурсів на своїх територіях, але вони не мають достатніх повноважень для прийняття рішень з проблем рекреаційного природокористування. Нормативні документи, що регламентують територіальне планування на місцевому рівні, складені на основі галузевого підходу до оцінки природних ресурсів. Вони не враховують агломераційний ефект, що виникає в результаті територіальних поєднань природних ресурсів і не включає оцінку природно-ресурсного потенціалу територій для визначення допустимого антропогенного навантаження на природні екосистеми.
Відповідно це вимагає розробки та впровадження процедур екологічного аудиту на базі еколого-економічної діагностики території.
Особливо це стосується тих природно-рекреаційних територій, економічна віддача від яких дуже значна. Однак, на сьогодні головне питання-це розробка системи заходів щодо їх екологічного оздоровлення, оскільки, слід відмітити певний дисбаланс в розвитку рекреаційних території та їх подальшій забудові. Разом з тим, аналіз сучасного стану та тенденцій розвитку курортно-рекреаційних територій взагалі свідчить про зниження їх оздоровчої функції.
Суб’єктом аналізу і оцінки курортно-рекреаційних територій виступають місцеві органи влади і це дає можливість врахувати при плануванні соціально-економічного розвитку територій різного адміністративного рангу інтереси відповідних ресурсокористувачів .
Для подолання депресивних тенденцій розвитку курортно-рекреаційних територій пропонуються наступні заходи:
- формування організаційно-економічних передумов, які слугуватимуть каталізатором процесів ресурсного відтворення через розвиток місцевих фінансів;
- цільове акумулювання певної суми інвестицій на охорону навколишнього середовища і раціональне використання природних ресурсів для забезпечення екологозбалансованого розвитку території
Обґрунтовано, що в основі екологічної політики в сфері рекреаційного природокористування повинна стати ідеологія рентного оподаткування. Вищезазначене, без сумнівів, потребує доробки теоретико-методичних та прикладних аспектів щодо екологізації фінансового механізму розвитку курортно-рекреаційних територій.
З урахуванням вищезазначеного необхідно констатувати про доцільність деяких доповнень до чинної законодавчо-правової бази стосовно фінансових важелів екологічного розвитку курортно-рекреаційних регіонів України. Нові ринкові методи природокористування, у тому числі в контексті рентних відносин, вимагають розробки і впровадження економічних механізмів регулювання природокористуванням , в тому числі і на місцевому рівні.
УДК 379.8.033 (477.62)
О.П. Добровольская, канд. геогр. наук, доцент
Таврический национальный университет
им. В.И. Вернадского, г. Симферополь
Обоснование системы факторов регулирования устойчивого развития рекреационных территорий
В условиях трансформации общественно-экономических отношений и разработки новой экономической модели развития производительных сил, основанной на принципах экологической сбалансированности и устойчивости, особый интерес вызывает функционирование рекреационных территорий, которые выполняют оздоровительные функций в системе общественного развития.
Функциональным ядром рекреационной территории является эколого-социально-экономическая система, обладающая территориально-функциональной целостностью, которая требует пространственно-экономического анализа функционирования и определения факторов, регулирующих процессы ее развития и трансформации.
В целом, систему факторов регулирования устойчивого развития рекреационных территорий формируют две группы факторов: внешнего и внутреннего проявления.
К внешним факторам регулирования устойчивого развития рекреационных территорий относят:
государственные и мировые стандарты экологической политики, которые формируются на базе принципов устойчивого развития и с учетом особенностей осуществления экологической политики отдельными государствами и их сообществами;
тенденции функционирования мирового и национального рынков рекреационных услуг, мониторинг которых позволит адекватно оценивать не только тенденции спроса на определенный тип курортно-оздоровительных услуг в целом, но и потенциальную заинтересованность в данных услугах конкретных курортов, емкость которых превысила или же приближается к предельно допустимому экологическому предложению;
приоритеты государственной политики социально-экономического развития, направленные на полноценное нормативно-правовое обеспечение устойчивого, экологически сбалансированного развития рекреационных территорий;
осуществление инновационной, финансовой, инвестиционной политики государства. Условия, на которых осуществляются привлечение инвестиций и предоставление кредитов на развитие курортно-рекреационной сферы способны существенно стимулировать ее развитие путем модернизации и строительства новых объектов санаторно-курортного обслуживания, развития рекреационных территорий в целом.
К факторам внутреннего проявления относятся:
степень обеспеченности рекреационных территорий природно-ресурсным потенциалом;
отраслевая и территориальная структуры хозяйственного комплекса территории, оптимизация которой позволит сохранить высокие экологические стандарты окружающей среды наряду с высокими темпами социально-экономического развития территории;
стратегия развития рекреационных территорий, которая задает векторы развития рекреационной территории, формирует цели и задачи, позволяет находить компромиссные варианты решения конфликтных и противоречивых вопросов.
Регулирование функционирования рекреационных территорий на основе принципов устойчивого, экологически сбалансированного развития, требует учета приведенных факторов в процессе разработки принципиально новых методик экономической оценки обеспеченности территорий природными рекреационными ресурсами и прогнозирования перспективного развития рекреационных территорий.
О.І.Гулич, к.е.н., старший науковий співробітник
Інституту регіональних досліджень НАН
України (м. Львів)
МЕТОДИЧНІ ПІДХОДИ ДО ФОРМУВАННЯ СТРАТЕГІЙ СТАЛОГО РОЗВИТКУ КУРОРТНО-РЕКРЕАЦІЙНИХ ТЕРИТОРІЙ І ТУРИСТИЧНИХ ЦЕНТРІВ
Стратегічною метою державної політики у сфері розвитку курортно-рекреаційних територій і туристичних центрів є створення умов для зміцнення здоров’я населення, збереження генофонду нації за одночасного росту добробуту та розвитку територіальної громади курортів і туристичних центрів при збереженні високих екологічних стандартів довкілля на основі екологічно збалансованого використання природних лікувальних і рекреаційних ресурсів та природних територій курортів. Це потребуватиме необхідності формування нової стратегії розвитку курортно-рекреаційних територій і туристичних центрів, за якої досягнення оптимальної ефективності розвитку курортно-рекреаційної сфери та виробничих й інфраструктурних галузей при дотриманні їх екологічної збалансованості має стати економічною базою забезпечення високих стандартів розвитку територіальної громади та сталого розвитку курортно-рекреаційної території чи туристичного центру. Центральною ланкою цього процесу є питання забезпечення і підтримки його екологічної збалансованості.
Методологічною основою розробки стратегій сталого (екологічно збалансованого) розвитку курортно-рекреаційних територій і туристичних центрів має стати дотримання умов збереження стійкості рекреаційного природного капіталу. Іншими словами, екологічної збалансованості розвитку курортно-рекреаційних територій і туристичних центрів можна досягти лише за умови, якщо попит на економічну діяльність з використанням рекреаційних і туристичних ресурсів не буде перевищувати екологопропозиції цієї екосоціосистеми.
Сталого розвитку рекреації і туризму можна досягти лише за умов жорсткого контролю за темпами й інтенсивністю зростання їх параметрів на певних напрямках і, що особливо важливо, в межах окремих локальних територій.
На вибір найбільш прийнятного варіанту розвитку локальної курортно-рекреаційної території вплив, перш за все, матимуть: загальна стратегія державного та регіонального розвитку, прогнозні дані формування вітчизняного та світових ринків курортно-рекреаційних послуг, перспективи освоєння наявного природно-ресурсного потенціалу, інноваційно-інвестиційна, фінансово-кредитна, податкова, валютна, митна політики держави, умови та рівень розвитку підприємництва у курортно-рекреаційній сфері.
Вирішальне значення на вибір варіанту стратегічного розвитку курортно-оздоровчої території матимуть наявні реальні можливості та умови щодо його реалізації – внутрішніх резервів та зовнішніх запозичень, форм і масштабів державної підтримки, ступеня розвитку місцевих ініціатив тощо.
Реалізація концепції екологічно збалансованого розвитку курортно-рекреаційної території (туристичного центру) відбувається за умов використання певних організаційних форм. У цьому випадку найбільш доцільною формою реалізації концепції є розробка цільових комплексних програм відповідних рівнів: державної, регіональної (обласної), локальної (конкретної курортно-рекреаційної території чи туристичного центру).
Програма дає можливість комплексного і взаємно узгодженого підходу до вирішення завдань різних рівнів, характеру, масштабу, сфери прояву, терміну, а також фінансових і ресурсних потреб на її реалізацію. У межах одного програмного документа узгоджується виконання завдань на рівні координації дій між виконавцями, ресурсним, матеріальним і фінансовим забезпеченням, термінами реалізації, різними управлінськими рівнями в рамках окремих підпрограм та у їх взаємному поєднанні.
УДК 339.138
О.А. Униятова, ассистент,
Национальная академия природоохранного и
курортного строительства, г. Симферополь
ЭКОЛОГИЧЕСКАЯ ОЦЕНКА РЕКРЕАЦИОННОЙ ЗОНЫ АР КРЫМ
Одними из важнейших проблем современности являются проблемы экологической безопасности жизнедеятельности общества и сохранения экологического баланса во взаимодействии природы и человека. Экологическая оценка является одним из инструментов решения вышеназванных проблем. Экологическая оценка – это определение состояния среды обитания или степени влияния на нее каких-либо факторов. Экологические факторы для целей экономики оцениваются с помощью стоимостных показателей. Обычно в экономике оценка производится с двух позиций: затрат и результатов. Эти два подхода можно использовать и для экологической оценки территории.
В основе затратного подхода лежит учет затрат на хозяйственное освоение природных ресурсов. Полученные в результате применения этого подхода оценки учитывают общественно необходимые затраты труда на восстановление качественных характеристик окружающей природной среды, а также устранение негативного влияния хозяйственной деятельности. С точки зрения затратного подхода необходимо произвести оценку следующих показателей: затрат на рекультивацию земель, очистку моря, атмосферы; затрат на восстановление природных ресурсов; затрат на природоохранные мероприятия.
Результативный подход основывается на учете потребительских свойств ресурсов, то есть их способности удовлетворить определенные потребности. С точки зрения данного подхода интерес представляет ценность блага (то есть способность его единицы удовлетворить ту или иную потребность) или экономическая оценка его заменимости (то есть, по какой цене могут быть компенсированы данные функции).
Экологическая оценка рекреационной зоны АР Крым может включать в себя три блока экономических оценок: аналитический, блок комплексных оценок, блок планово-финансовых оценок.
Экономическая оценка включает оценку хозяйственного освоения территории и планово-финансовую оценку. Задачами экономической оценки является обоснование объемов и структуры капитальных вложений в охрану окружающей природной среды с учетом их ресурсного обеспечения, а также определение экономической эффективности экологических программ.
Аналитический блок включает в себя покомпонентный ресурсно-хозяйственный анализ природных ресурсов и хозяйственной деятельности, а также расчет ряда экономически и экологических показателей. Критериями оценки хозяйственной деятельности в рекреационной зоне являются такие показатели: уровень хозяйственного освоения территории (урбанизации); суммарная антропогенная нагрузка; социальные условия проживания и санитарное состояние территории; удельный вес промышленных узлов в общей площади рекреационной зоны; суммарное загрязнение воды по компонентам; общее количество веществ, выбрасываемых в атмосферу и их структура; территории, занятые промышленными отходами.
Важной характеристикой для экологической оценки рекреационной зоны является уровень транспортного освоения территории. Критерии оценки транспорта таковы: протяженность транспортной сети (км); плотность транспортной сети (км/км2); грузонапряженность (т-км/км); приближение (удаление) к (от) транспортных объектов и коммуникаций – санитарно-защитные полосы отвода (км). В части рекреационного освоения дается краткая характеристика организованного и самодеятельного видов отдыха по продолжительности: кратковременный, длительный; указывается емкость зон и районов отдыха, их территория и размещение; определяется современный и перспективный уровень рекреационного освоения территории.
Блок комплексных оценок заключается в исследовании результатов мониторинга окружающей среды, определении основных экологических проблем территории и уровня экономического освоения территории. Планово-финансовый блок позволяет оценить объемы и структуру капитальных вложений в природоохранные мероприятия, оценить ущерб здоровью людей и экономике территории, рассчитать эффективность природоохранных мероприятий.
Таким образом, экологическая оценка рекреационной зоны АРК представляет собой комплекс показателей, характеризующих уровень хозяйственного и антропогенного освоения территории; степень влияния различных факторов на окружающую среду; эффективность природоохранных мероприятий и экологических программ и т.д.
УДК 338.24
Л.М.Черчик, к.е.н., доцент, Луцький
державний технічний університет
ОЦІНКА ПЕРСПЕКТИВНОСТІ РОЗВИТКУ РЕКРЕАЦІЙНОГО ПРИРОДОКОРИСТУВАННЯ
Для ефективного розвитку рекреаційного природокористування необхідно проаналізувати його сучасний стан, розкрити сутність проблем, “вузьких місць”, регіональних особливостей і розробити заходи для оптимізації розвитку цієї сфери діяльності. Потрібно визначити чинники, що впливають на привабливість території для потенційних закладів-природокористувачів і кінцевих споживачів – рекреантів.
Для цього пропонується модель оцінки перспективності розвитку рекреаційного природокористування. В основі моделі – інтегральний показник рівня перспективності розвитку рекреаційного природокористування, що визначається з використанням методів багатовимірної статистики.
Рівень перспективності розвитку рекреаційного природокористування – це показник, який визначається виходячи з таких принципово важливих положень: наявності ПРР, рівня природно-рекреаційного потенціалу та його освоєння, локалізації попиту на рекреаційні послуги, рівня розвитку безпосередньої та загальної інфраструктури рекреації, екологічних та соціальних параметрів, що можуть впливати на попит на ПРР і землі рекреаційного призначення.
Побудова моделі передбачає такі кроки: обґрунтування груп показників, які будуть використані; наповнення груп показників, визначення показників-стимуляторів та показників-дестимуляторів; розрахунок якісних показників; переведення різнорозмірних показників і характеристик у індивідуальні індекси (стантартизація); вибір методів обробки даних; розрахунок індексів підгруп і груп показників (групових індексів); розрахунок інтегрального індексу; використання кластерного аналізу для групування регіонів за рівнем перспективності розвитку рекреаційного природокористування; побудова регресійної моделі для оцінки сили впливу груп чинників на результати групування регіонів; визначення сильних і слабких сторін, загроз та можливостей для окремих (прийнятих як репрезентативні) регіонів для вибору ефективних стратегій розвитку рекреаційного природокористування.
На основі вивчення можливих напрямів впливу різних чинників на тенденції розвитку рекреаційного природокористування, для дослідження прийняті такі групи показників: природно-ресурсні, економічні, соціальні, екологічні.
Використання методики дало можливість визначити однорідні групи регіонів за перспективністю розвитку рекреаційного природокористування. До регіонів з високим рівнем перспективності розвитку рекреаційного природокористування віднесені АР Крим, Івано-Франківська, Львівська, Чернівецька, Закарпатська, Хмельницька, Тернопільська, Одеська області, середнім – Волинська, Полтавська, Херсонська, Рівненська, Київська, Вінницька, Харківська, Сумська, Житомирська, Чернігівська області, низьким – Луганська, Миколаївська, Черкаська, Кіровоградська, Донецька, Запорізька, Дніпропетровська області. Застосування SWOT-аналізу дало можливість визначити сильні та слабкі сторони, можливості та загрози репрезентативних регіонів з названих груп, на основі чого можна формувати типові стратегії розвитку рекреаційного природокористування.
Доведено, що рекреаційне природокористування має суттєвий потенціал розвитку, можливості впливу на зміну структури галузевої та землекористування, що відобразиться на пріоритетних сферах діяльності ряду регіонів України.
УДК 477.62
Т.Л. Миронова, завідувач кафедри державного і
регіонального управління Таврійського національного
університетуім. В.І. Вернадського, кандидат
економічних наук, доцент (м. Сімферополь)
А.С. Панова, асистент кафедри державного і
регіонального управління Таврійського національного
університету ім. В.І. Вернадського
Обеспечение экологической безопасности
социально-экономического развития АР Крым
Обеспечение устойчивости экономики и поддержание безопасности населения занимает ведущее место в ряду программных макроэкономических целей социально-экономического развития региона. Под угрозой экологической безопасности понимается совокупность условий и факторов, создающих опасность жизненно важным интересам личности, общества и государства. Анализ ситуации показывает, что причины складывающихся угроз экологической безопасности страны имеют ярко выраженный региональный характер.
Анализ экологической ситуации выявил несовершенство территориальной структуры народного хозяйства АР Крым, высокую энерго- и водоёмкость хозяйства, широкое использование ядохимикатов в сельском хозяйстве, устаревшие промышленные технологии. Это привело к значительному ухудшению экологического состояния, что обусловило уменьшение привлекательности региона для туристов, снижение качества производимой сельскохозяйственной продукции, рост заболеваемости населения, превышение смертности над рождаемостью.
Водоснабжение и качество морской воды – это проблема, которая влияет не только на качество жизни населения, но и сдерживает экономическое развитие региона. Крым обеспечивает свои потребности в воде только на 16%, а 84% получает из Северо-крымского канала. Население городов и районов Крыма на 90-98% охвачено централизованным водоснабжением из 2282 подземных и 28 поверхностных источников. Ситуация усложняется тем, что 226 источников не отвечают санитарным нормам, в том числе из-за отсутствия зон санитарной охраны, необходимого комплекса очистных сооружений. Серьёзной проблемой Крыма является уничтожение прибрежных морских экосистем. Оно охватило акватории вблизи городов Севастополь, Керчь, Евпатория, Саки, Красноперекопск и другие участки. Нерациональное для экосистем природопользование привело к загрязнению морского шельфа токсичными веществами, абразии берегов, потери биологического своеобразия и рыбных ресурсов, значительной потери рекреационных ресурсов.
Критическое состояние в Крыму сложилось со сбережением и утилизацией промышленных и бытовых отходов. На территории АР Крым только в организованных хранилищах находятся более 10 млн. т. токсичных отходов, из них 98, 7% в Армянске. Отсутствие соответствующих технологий утилизации и переработки отходов и увеличение с каждым годом их количества создаёт экологическую опасность не только для Крыма, но и для смежных регионов.
К основным проблемам в сфере охраны окружающей среды следует отнести: аварийное состояние значительной части канализационных сетей в коммунальном хозяйстве; неудовлетворительное качество питьевой воды, загрязнение водных ресурсов; отсутствие природоохранных систем (очистительных сооружений, оборотных систем водоснабжения и др.); недостаточную инвестиционную поддержку экологически опасных отраслей промышленности, прежде всего химической и нефтехимической.
К стратегическим заданиям, позволяющим обеспечить экологическую безопасность социально-экологического развития АРК нужно отнести: утилизацию, экологически безопасное сбережение и переработку отходов; максимальную экологизацию производства; сбережение природно-заповедного фонда; обеспечения финансирования природоохранных объектов в соответствующие сроки и в полном объёме.