Робоча навчальна програма для фахівців освітньо-кваліфікаційного рівня «бакалавр» за спеціальністю «Правознавство» 030402

Вид материала

Документы

Содержание Тема 17.провадження у справах про злочини та діяння неповнолітніх, неосудних або обмежено осудних осіб. Видача особи (екстрадиці Самостійна робота – 2 год. Завдання для індивідуальної роботи Теми реферативних повідомлень Ключові терміни та поняття теми Методичні поради Список літератури до змістового модулю

Подобный материал:

• Навчальна програма підготовки фахівця освітньо-кваліфікаційного рівня "бакалавр", 1394.33kb.
• Робоча навчальна програма для фахівців освітньо -кваліфікаційного рівня "бакалавр", 1297.41kb.
• Робоча програма з фізики (назва навчальної дисципліни) для напрямку 0914 Комп, 874.55kb.
• Навчально-методичний комплекс з навчальної дисципліни " Основи охорони праці" Для фахівців, 1111.5kb.
• Навчально-методичний комплекс з навчальної дисципліни " Безпека життєдіяльності, 897.32kb.
• Програма вступного фахового екзамену для здобуття освітньо-кваліфікаційного рівня магістра, 180.39kb.
• Навчальна програма з підготовки студентів вищих навчальних закладів освітньо-кваліфікаційного, 173.54kb.
• Робоча навчальна програма, плани лекцій та семінарських занять, завдання для самостійної, 587.06kb.
• Програма співбесіди з фінансів для абітурієнтів, що вступають за освітньо-кваліфікаційним, 89.87kb.
• Навчально-методичний комплекс з дисципліни фінансовий аналіз для підготовки фахівців, 940.06kb.

Тема 17.
провадження у справах про злочини та діяння неповнолітніх, неосудних або обмежено осудних осіб. Видача особи (екстрадиція)

	Самостійна робота – 2 год.
Завдання для самостійної роботи

Опрацювати питання:

- предмет доказування у справах про злочини неповнолітніх;

- предмет доказування у справах про злочини та діяння неосудних або обмежено осудних осіб.


Семінарське заняття – 2 год.

1. Особливості провадження у справах про злочини неповнолітніх.
   
2. Особливості провадження у справах про злочини та діяння неосудних або обмежено осудних осіб.
   
3. Видача особи (екстрадиція).
   

	Індивідуальна робота – 4 год.
Завдання для індивідуальної роботи

Опрацювати питання:

- вирішення судом питання про застосування примусових заходів виховного характеру;

- форма і зміст постанови про направлення справи до суду для вирішення питання про застосування примусових заходів медичного характеру;

- участь захисника, законного представника у кримінальних справах про злочини та діяння неповнолітніх, неосудних або обмежено осудних осіб;

- процесуальна діяльність прокурора у справах про злочини та діяння неповнолітніх, неосудних або обмежено осудних осіб;

- особливості судового розгляду справ про злочини та діяння неповнолітніх, неосудних або обмежено осудних осіб.


Теми реферативних повідомлень

– особливості провадження слідчих дій з участю неповнолітніх;

– особливості провадження слідчих дій з участю неосудних або обмежено осудних осіб;

– особливості застосування запобіжних заходів до неповнолітніх.


Ключові терміни та поняття теми

Неповнолітні, неосудні або обмежено осудні особи, диференціація процесуальної форми, порушення кримінальної справи, відмова у порушенні кримінальної справи, предмет доказування, пред‘явлення обвинувачення, запобіжні заходи, слідчі дії, форми закінчення досудового розслідування, призначення справ до судового розгляду, судовий розгляд, судові рішення, захисник, законний представник, прокурор, примусові заходи медичного чи виховного характеру, оскарження ухвали, постанови суду про застосування примусових заходів медичного чи виховного характеру.


Методичні поради

Засвоєння положень цієї теми ґрунтується на розумінні ряду основ­них понять кримінального процесу, які стосуються особливостей провадження у справах про злочини та діяння неповнолітніх, неосудних або обмежено осудних осіб. Під час підготовки до семінарських занять курсантам необхідно ознайомитись зі статтями 416–424, 432–449 КПК. Слід мати на увазі, що відповідно до ст. 432 КПК порядок провадження в справах про злочини непов­нолітніх визначається загальними правилами КПК, а також статтями глави 36. Положення цієї глави застосовуються в справах про злочини осіб, які на момент провадження в кримінальній справі не досягли вісімнадцятирічного віку.

Відповідно до ст. 22 КК України, кримінальній відповідальності підлягають особи, яким до вчинення злочину виповнилось 16 років. Особи, що вчинили злочини у віці від 14 до 16 років, підлягають кримінальній відповідальності лише за вбивство, зґвалтування, розбій, крадіжку та інших злочинів, перелік яких наведено у ч. 2 ст. 22 КК України. Відповідно до ст. 111 КПК, досудове слідство з усіх категорій кримінальних справ стосовно неповнолітніх є обов'язковим. Провадження в формі приватного обвинувачення або протокольної форми досудової підготовки матеріалів не припус­кається. Не припустимі будь-які спрощення процесуальної процедури досудового розслідування або судовою розгляду. Стаття 112 КПК визначає, що досудове слідство в усіх справах про злочини неповнолітніх провадиться слідчими органів внутрішніх справ.

Провадження у справах про злочини неповнолітніх здійснюється в єдиному процесуальному порядку з урахуванням названих правил і з дотриманням спеціальних вказівок, викладених у ст. 432 – 449 КПК. Закон надає неповнолітнім обвинува­чуваним додаткові гарантії захисту їхніх прав і свобод. Дані особливості застосовуються по справах про злочини осіб, що вчинили злочин у віці до 18 років.

Відповідно до ст. 433 КПК при провадженні досудового слідства та розгляді у суді справи про злочини неповнолітнього, крім обставин, зазначених у статті 64 КПК, необхідно також з'ясувати: 1) вік неповнолітнього (число, місяць, рік наро­дження); 2) стан здоров'я та загального розвитку непов­нолітнього; 3) характеристику особи неповнолітнього; 4) умови життя та виховання неповнолітнього; 5) обставини, що негативно впливали на виховання неповнолітнього; 6) наявність дорослих підмовників та інших осіб, які втягнули неповнолітнього в злочинну діяльність.

Пред'явлення обвинувачення неповнолітньому та його допит про­вадяться за правилами, передбаченими статтями 140, 141, 142 і 143 КПК, у присутності захисника. Відповідно до ст. 168 КПК допит неповнолітнього свідка віком до чотирнадцяти років, а за розсудом слідчого віком до шістнадцяти років проводиться за правилами ст. 167 КПК в присутності педагога, а при необхідності лікаря, батьків чи інших законних представників неповнолітнього. Оголошення неповнолітньому обвинуваченому про закінчення досудового слідства і пред'явлення йому для ознайомлення матеріалів справи провадяться за правилами, передбаченими статтями 218, 219, 220, 221 і 222 КПК, з участю захисника.

Затримання та взяття під варту як запобіжні заходи можуть застосовуватися до неповнолітнього лише у виняткових випадках, коли це викликається тяжкістю злочину, у вчиненні якого він обвинувачується, при наявності підстав і в порядку, що встановлені статтями 106, 148, 150, 155 і 157 КПК. Законодавець також передбачає особливі підстави та особливий порядок затримання та взяття під варту неповнолітніх (ст. 434 КПК).

Статтею 447 КПК регламентовано порядок застосування заходів виховного характеру – суд при розгляді кримінальної справи, що надійшла з обви­нувальним висновком, прийде до висновку про можливість виправлен­ня неповнолітнього, який вчинив злочин невеликої або середньої тяж­кості, без застосування кримінального покарання, він виносить ухвалу, а суддя постанову про закриття кримінальної справи і вирішує питан­ня про застосування до неповнолітнього одного з примусових заходів виховного характеру, передбачених частиною другою статті 105 Кримінального кодексу України. Справу, що надійшла до суду від про­курора в порядку, передбаченому статтею 7³ КПК, суд­дя або голова суду, якщо він згоден з рішенням, прийнятим слідчим або прокурором, призначає до розгляду в судовому засіданні у строк не пізніше десяти днів, а в разі незгоди – повертає прокурору мотивова­ною постановою.

Кримінальні справи про суспільне небезпечні діяння неосудних або обмежено осудних осіб порушуються на загальних підставах, і досудове слідство проводиться за правилами, передбаченими ст. 111–130, 148–222 КПК. Особливості проведення досудового слідства полягають у наступному: участь захисника у таких справах є обов'язковою з моменту встановлення факту наявності в особи душевної хвороби (п. 5 ч. 1 ст. 45 КПК), відмова від захисника може бути прийнята тільки у випадках обґрунтування її такими мотивами, які особа, що проводить дізнання, слідчий визнають вартими уваги. Причому у такому випадку захисник замінюється іншим у встановленому законом порядку (ст. 46 КПК); психічний стан особи визначається судово-психіатричною експертизою (ст. 76 КПК); особа, визнана психічно хворою, не притягується як обвинувачена, а якщо особа визнана психічно хворою після притягнення її до відповідальності як обвинуваченого, цей акт втрачає силу; у цих справах не складається обвинувальний висновок; слідчі дії за участю таких осіб проводяться тільки у випадках, якщо їхній психічний стан це дозволяє.

У процесі проведення досудового слідства повинні бути всебічно, повно й об'єктивно з'ясовані всі обставини, що мають значення для правильного вирішення справи: обставини вчинення суспільно небезпечного діяння; дані про особу, яка вчинила це діяння; зібрані матеріали, що характеризують особу; проведена судово-психіатрична експертиза (ст. 204 КПК). Судово-психіатрична експертиза може бути призначена відносно особи тільки у випадку, якщо у справі маються докази про факт вчинення цією особою суспільно небезпечного діяння. Постанова про призначення судово-психіатричної експертизи не оголошується особі, щодо якої вона винесена в тих випадках, коли її психічний стан робить це неможливим (ч. 3 ст. 197 КПК).

Закінчивши проведення досудового слідства, слідчий зобов'язаний ознайомити з матеріалами справи законного представника і захисника особи. По закінченні досудового слідства, якщо буде встановлена неосудність або обмежена осудність особи, що вчинила суспільно небезпечне діяння, слідчий виносить постанову про направлення справи у суд для вирішення питання про застосування примусових заходів медичного характеру.

У постанові слідчого повинні бути викладені докази, які підтверджують вчинення особою суспільне небезпечного діяння, а також дані, які підтверджують, що вона захворіла на психічну хворобу. До постанови додається список осіб, які підлягають виклику у судове засідання, довідки про рух справи, про речові докази та ін. Справа з постановою слідчого направляється прокурору.

Суддя вносить справу про застосування примусових заходів медичного характеру в судове засідання, про що виносить постанову. У постанові вказується: день і місце розгляду справи в судовому засіданні; про виклик у судове засідання прокурора і захисника; про список осіб, які підлягають виклику в судове засідання; про можливість участі в судовому засіданні особи, стосовно якої розглядається справа; про необхідність виклику у судове засідання експерта та ін. Експерт-психіатр викликається в судове засідання, якщо експертиза, проведена у справі, неповна або виникла необхідність поставити експерту додаткові питання. У судове засідання викликається законний представник особи, стосовно якої ставиться питання про застосування примусових заходів медичного характеру. Законному представнику необхідно забезпечити можливість здійснення ним прав, наданих законом: ознайомитися з матеріалами справи, брати участь у дослідженні доказів, подавати докази, заявляти клопотання, відводи, подавати на ухвалу (постанову) апеляційну або касаційну скаргу. Під час судового розгляду справи про застосування примусових заходів медичного характеру суд повинен дотримуватись вимог глав 25, 26 і 34 КПК.


Список літератури до змістового модулю

[1, 2, 5, 12, 14, 19-28, 42, 46, 51, 55-61, 65-68, 70-71, 74, 76-84]